296

1. Майська філія І-ІІ ступенів КОЗО “Кислянська опорна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів”
Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області
Проєкт «Соціалізація особистості в умовах НУШ на уроках
фізичної культури»

2. Соціалізація – процес формування особистості, в ході якого індивід засвоює
вміння, зразки поведінки і установки, властиві його соціальної ролі. Саме в
дитинстві починається становлення особистості, здатної без праці пристосовуватися
до змін в соціальному оточенні і виділяти своє "Я" серед інших індивідів.
Соціальний розвиток особистості дитини пов'язує воєдино: процеси соціалізації та
індивідуалізації, занурюючи дитину не тільки в предметний світ, а й в різноманіття
соціальних відносин, взаємини з однолітками. Установка соціалізації полягає в тому,
щоб кожного індивіда долучити до основ культури і виростити духовно - моральну
особистість, здатну до адаптації в соціумі. Ця установка визначає стратегію
розвитку інклюзії. У нашій країні спорт серед осіб з ООП придбав значну
популярність . Про що свідчать Параолімпійські ігри з різних видів спорту: футбол;
плавання, волейбол, перегони на колясках, баскетбол в колясках і ін. Проблема
розвитку дитячо-юнацького спорту серед осіб з обмеженими можливостями на
сьогодні в Україні є актуальною. Заняття професійним спортом допомагають
особам з ООП розвиватися фізично і особистісно формують вольовіякості і навички
адаптації до умов життєдіяльності; цілюще впливають на психоемоційну і
психофізіологічну сферу дитини, підвищують загальний
тонус; дають великі можливості для корекції і вдосконалення моторики індивіда.
Таким чином, адаптивна фізична культура дозволяє придбати дитині якості,
необхідні в будь-якому виді діяльності; дає можливості реалізувати свої творчі
здібності і досягти таких результатів, які, найчастіше перевищують результати
здорових людей.
На сьогодні, соціальний захист дітей з обмеженими можливостями здоров'я з
соціально-медичної проблеми, переростає в загальну соціальну задачу, яка є
взаємодією всього соціокультурного оточення людини: сім'ї, інтернату, спортивної
школи, медичних установ і т.д. В якості найбільш актуальної проблеми
дітей з обмеженими можливостями здоров'я батьки вказують на «труднощі
самореалізації, непотрібністю в суспільстві, відсутність перспектив »
Об'єкт дослідження: діти з ООП.
Предмет дослідження: соціалізація дітей з ООП засобами адаптивної
фізичної культури.
Мета дослідження: розробити і апробувати програму соціалізації
дітей з ООП, засобамиадаптивної фізичної культури в умовах навчального закладу.
Завдання дослідження:
На основі аналізу літературних джерел та власних експериментальних результатів
вивчити особливості організації фізкультурно-спортивної роботи і її вплив на
соціальну адаптацію дітей з ООП.
особистості учнів
при використанні різноманітних форм фізкультурно-спортивної роботи.
Гіпотеза дослідження: процес соціалізації дітей з ООП в умовах
навчального закладу буде успішніше, якщо:
1. Будуть створені педагогічні умови для соціальної адаптації;
2. Роботу щодо соціалізації та інтеграції в суспільство будувати з урахуванням
психологічних особливостей дітей з ООП;
3. Використовувати спеціально підібрані методи і прийоми адаптивної

3. фізичної культури для формування успішної особистості дитини з
ООП.
Методи дослідження: Для вирішення поставлених завдань і перевірки
вихідних положень використовувався комплекс взаємопов'язаних методів
які взаємодоповнюють один одного методів:
1) оглядово-аналітичні і
теоретичні (аналіз літератури і моделювання),
2). психологічні (психодіагностичні і психолого-педагогічні)
3). Математико-статестичні (критерій оцінки нормальності розподілу, кореляційний
аналіз)
База дослідження: в дослідженні брали участь учні Майської філії.
Етапи дослідження:
 На першому етапі здійснювався аналіз теоретичних основ і сучасного стану
досліджуваної проблеми, сформульовано гіпотезу та розроблений план
дослідження.
 На другому етапі здійснювалася розробка програми дослідження:
проводився підбір методик і методів, що відповідають меті та завданням
дослідження.
 На третьому етапі організовано експериментальне дослідження, згідно з
підібраними методиками, проведений аналіз отриманих результатів, виявлено та
описано особливості психіки дітей ООП.
 На завершальному етапі намічені заняття адаптивної фізичної
культури для соціального розвитку дитини ООП.
Практична значущість дослідження полягає в розробці заходів щодо підвищення
рівня соціалізації дітей з обмеженими можливостями здоров'я та алгоритм їх
ефективного використання в практичної діяльності освітнього закладу; надані
рекомендації для підвищення рівня реабілітації цієї категорії дітей батькам та
вчителями.
Проблеми соціалізації дітей з обмеженими можливостями здоров'я.
В умовах сучасної соціально-економічної ситуації в країні все більшої гостроти
набуває проблема соціалізації дітей та молоді з обмеженими можливостями
здоров'я.Найчастіше під поняттям «люди з обмеженими можливостями »в науковій
літературі прийнято розуміти людей, які мають ті чи інші обмеження в
повсякденномужитті, пов'язаніз фізичними, психічними чи сенсорними дефектами.
Здоров'я і добробут дітей з обмеженням здоров'ям,безболісна адаптація дітей з
проблемами в розвитку, соціальні зв'язки - головна турбота сім'ї, держави і
суспільства. Однією з головних задач діяльності освітніх установ є - соціалізація
дітей в умовах сучасного життя і розвиток особистісних якостей особистості.
Діти з обмеженими можливостями здоров'я, останнім часом, за статистикою
складають четверту частину популяції дитячого населення. У сучасних умовах
модернізації сучасного суспільства особливо гостро постає проблема ролі сім'ї та
освітньої організації в здійсненні своєчасної кваліфікованої допомоги дітям з
потребами. Завдання полягає в вільному включенні такого випускника освітньої
організації, в систему трудових і соціальних відносин.

4. Багато медиків, психологів, соціологів, що займаються супроводом дітей з ООП
відзначають, що у таких дітей, в значній мірі знижені «соціальні можливості
особистості». У таких дітей, відзначається низька потреба в спілкуванні,
відчуження, що проявляється в уникнення контактів з оточуючими, вони є
організаторами конфліктів.
Прийом до навчального закладу дітей з ООП відбувається після обстеження і
винесення псхолого - педагогічного висновку ЛКК, здійснення взаємодії психолога,
медика, дефектолога. Розв’язання питання про форму подальшого навчання,
можливо «інтегроване» навчання в середовищі нормального розвитку дітей, при
необхідності
можливе проведення освітньої діяльності при дистанційному навчанні. При
дистанційному навчанні можливе проведення занять адаптивною фізичною
культурою, обов'язковоюумовоює проведення навчання під супроводомдорослого.
На сьогодні, законодавчо закріпилися форми додаткової освіти: «освіта»,
«навчання», «виховання»,«соціалізація» та «розвиток». Всі вони є найважливішим
способом соціалізації індивіда, формами спільної освітньої і
додаткової освіти є:
пільна реалізація освітніх програм, проєктів,
спрямована на спільні взаємодії розвиваючих об'єднань;
ідвищення кваліфікації педагогічних кадрів;
емонстрація загальних успіхів дітей: змагання, відкриті уроки,
конкурси, виставки;
майстер - класи педагогів, проєкти, ідеї та досягнення освітніх установ. Для дітей
молодшого шкільного віку обов'язковим компонентом його розвитку є ігрова
діяльність ,оздоровчі ігри, ігри спортивної спрямованості, що включають
змагальний момент або просто прогулянки на лижах або роликах. З урахуванням
кількісного складу,вікових особливостей учасників, засвоєння правил гри, наявність
мовного супроводу, використання спортивного інвентарю (м'ячі, скакалки, кеглі,
ракетки, драбинки і тд.). Накопиченню активного словникового запасу, знань про
пам'ятки рідного краю, доцільно застосування в освітній програмі рухових,
туристичних маршрутів вихідного дня і екскурсійних прогулянок, спільно з сім'єю.
Основи дбайливого ставлення до свого здоров'я, діти застосовують свої знання в
фізкультхвилинках, вправи під музику, використання на заняттях пальчикової
гімнастики, елементів самомасажу та дихальної гімнастики. Велике значення в
дотриманні здорового способу життя дитина отримує від , педагогів і членів своєї
сім'ї, які є прикладом в дотриманні цих правил.
Адаптивна фізична культура є підсистемою загальної фізичної культури,
специфікою якої є оздоровлення дітей з ООП, що мають серйозні відхилення у
здоров'ї, недостатність в фізичному і розумовому розвитку. Адаптивна фізична
культура – це комплекс заходів, спрямованих на реабілітацію та адаптацію до
нормального соціального середовища дітей з ООП, подолання психологічних
бар'єрів, перешкоджають повноцінному життю, веде до усвідомлення необхідності
свого особистого внеску в соціальний розвиток суспільства.
Методика адаптивної фізичної культури істотно відрізняється від звичайної фізичної
культури, що обумовлено її специфікою, тому що призначена для дітей з

5. відхиленнями у фізичному і психічному здоров'я. У дітей з ООП адаптивна фізична
культура формує:
розвинених дітей;
психологічних бар'єрів, що
перешкоджають повноцінному життю;
и, тобто дозволяє використовувати резервні
функції різних систем і органів замість відсутніх або порушених;
спосіб життя.
Заняття адаптивної фізичної культури з дітьми з ООП спрямовані на
досягнення наступних важливих завдань:
;
рухових умінь, фізичних якостей
особистості, навичок самообслуговування;
робота;
Процес занять адаптивною фізичною культурою пов'язаний не тільки з
корекційною, профілактичною та реабілітаційною роботою, важливим
моментом є формування позитивної самооцінки дітей з ООП, їх соціалізація в
суспільстві. Для досягнення позитивного результату, заняття адаптивної фізичної
культури, крім рухових занять включені ігрові прийоми. Можна виділити наступні
етапи уроку:
I. Вступна частина (3 - 5 хв). Починається з підрахунку частоти пульсу і
дихання учнів, здійснюється під керівництвом медичного працівника установи.
Містить організацію аудиторії, провітрювання, настрій дітей на заняття,
ознайомлення з планом і завданнями уроку (що будемо робити, чим займатися і
т.п.), стройові вправи;
II. Підготовча частина (7-10 хв). Починається з загальнорозвиваючих вправ, що
виконуються спочатку в повільному темпі, а потім в середньому. Кожна вправа
повторюється 4 - 5 разів, а надалі 6 -8 разів. Одним з перших підготовчих вправ є
потягування, яке полегшує виконання наступних фізичних навантажень,
покращуючи пристосування серцево - судинної системидо умов м'язовоїдіяльності.
III. Основна частина (10-15 хв); Відводиться для навчання і тренування. В ній
освоюють основні освітні завдання. Фізична крива занять повинна мати найбільший
підйом у другій половині основної частини. Дуже важливо в цей час уникати
стомлення з – за одноманітних і багаторазових повторюваних вправ, що знижує
увагу дитини. З цією метою змінюється ритм занять, застосовується рухове
перемикання у вигляді короткострокових (8 - 15 сек) інтенсивних рухів,
виконуваних невтомленними м'язами.
IV. Заключна частина (5-7 хв). Включає вправи на розслаблення і дихання.
Вимірюється частота пульсу і дихання.
Основне завдання цього етапу заняття - нормалізація роботи
дихальної та серцево - судинної системи.

6. Об'єкт
дослідження-
діти з
обмеженими
можливостями
здоров'я
Соціалізація дітей з
обмеженими можливостями
здоров'я методами адаптивної
фізичної культури
Предмет дослідження
- організація
соціальної роботиз
дітьмиз
обмеженими
можливостями
здоров'я
завдання:
Вивчити різні категоріїдітей з
обмеженими можливостями
Розкрити основні проблеми, що виникають в
процесі соціалізації дітей з ОВЗ
Розглянути організаційніоснови соціальної
роботи дітей з ОВЗ
Проаналізувати організацію соціальної
допомоги дітямз ОВЗ
Розробити програму щодооптимізації
соціальної роботи здітьми з ОВЗ для успішної
соціалізації в суспільстві та апробувати її.
Мета дослідження
- вивчення впливу
адаптивної
фізичної
культури на процес
соціалізації дітей
з ОВЗ

7. У своєму дослідженні ми спиралися на концепцію М.І.Лисиной, а саме, на
діяльний підхід до розгляду розвитку навичок спілкування в системі відносин
дитини з однолітками, що є головним фактором соціалізації. Після проведення
корекційної роботиза допомогоюрозробленої мною програми адаптивної фізичної
культури з елементами футболу, вийшли наступні соціометричні дані у вибірці на
початковому етапі діагностики.
Розвиток міжособистісних відносин і самосвідомості дитини в цьому віці ще
інтенсивно продовжується. На цьому етапі ще можливо подолати різні деформації у
стосунках з оточуючими, зняти фіксацію на самому собі і допомогти дитині
повноцінно прожити важливі етапи вікового розвитку. Підсумки моєї практичної
діяльності було розказаніна батьківських зборах. Також мені вдалося підвести колег
і батьків до висновку про те, що тільки при спільній діяльності всіх учасників
виховного процесу можна отримати максимально високі результати.
На підставі проведеногодослідження мною були розробленірекомендації педагогам
і батькам, для подальшої роботи з розвитку навичок спілкування у учнів, занять
спортом і ведення здорового способу життя. Методика психодіагностики
«Драбинка» - це спосіб виявити у дитини рівень здатності критично оцінювати себе
і оточуючих.
Самооцінка дітей 6-7-річного віку стає вже більш реалістичною, в звичних ситуаціях
і звичних видах діяльності наближається до адекватної. У незнайомій ситуації і
незвичних видах діяльності їх самооцінка завищена.
Для дітей 7-10 років адекватної вважається самооцінка, при якій дитина
кілька позитивних якостей відзначає на верхній частині драбинки, а
одні-дві якості - в середині драбинки або трохи нижче. якщо дитина вибирає тільки
верхні сходинки драбинки, можна вважати, що його самооцінка завищена, він не
може або не хоче правильно себе оцінити, чи не помічає своїх недоліків.
Неадекватно завищена самооцінка. Не роздумуючи, ставить себе на найвищу
сходинку; вважає, що мама оцінює його також; аргументуючи свій вибір,
посилається на думку дорослого: «Я хороший. Хороший і більше ніякий, це мама
так сказала ».
 Завищена самооцінка.
Після деяких роздумів і вагань ставить себе на найвищу сходинку, пояснюючи свої
дії, називає якісь свої недоліки і промахи, але пояснює їх зовнішніми, незалежними
від нього, причинами, вважає, що оцінка дорослих в деяких випадках може бути
кілька нижче його власної: «Я, звичайно, хороший, але іноді лінуюся. Мама
каже, що я неакуратний ».
 Адекватна самооцінка.
Обміркувавши завдання, ставить себе на 2-у або 3-ю сходинку, пояснює свої
дії, посилаючись на реальні ситуації і досягнення, вважає, що оцінка дорослого така
ж або трохи нижче.
 Занижена самооцінка.
Ставить себе на нижні сходинки, свій вибір не пояснює або посилається
на думку дорослого: «Мама так сказала».
Якщо дитина ставить себе на середню сходинку, це може говорити про те,

8. що вона або не зрозуміла завдання, або не хоче його виконувати.
Діти з заниженою самооцінкою через високу тривожність і невпевненість
в собі часто відмовляються виконувати завдання, на всі питання відповідають: «Не
знаю ».
Діти із затримкою розвитку не розуміють і не приймають це завдання,
діють навмання.
Неадекватно завищена самооцінка властива дітям молодшого шкільного віку: вони
не бачать своїхпомилок, не можуть правильно оцінити себе, свої вчинки і дії. Вибір
нижніх сходинок свідчить про занижену самооцінку. Для таких дітей, як правило,
характерні - тривожність, невпевненість в собі.
Якщо значущі люди (на думку дитини) оцінюють його так само як він
оцінив себе, або дають більш високу оцінку - дитина захищена психологічно,
емоційно щасливий.
Рівень самооцінки за методикою "Драбинка"
Діаграмма
високий рівень самооцінки
середній рівень
низький

9. Висновок.
Діти з обмеженими можливостями здоров'я є особливою соціально незахищеною
групою населення. Особливості дитячого здоров'я і розвитку справляють істотний
вплив на формування дитячої інвалідності. Організація роботи щодо соціалізації
дітей з обмеженими можливостями здоров'я дуже актуальна, тому, що в нашій
країні , не припиняється ріст дитячої інвалідності, що вимагає особливих заходів з
профілактики та соціальної роботи з дітьми з обмеженими можливостями здоров'я.
Дана проблема має практичну важливість, яка полягає в оптимізації соціальної
роботи з дітьми з обмеженими можливостями здоров'я, розширенні форм і методів
соціальної допомоги їм. В результаті написання даного проєкту була досягнута
мета в розробці комплексу заходів щодо соціалізації дітей з обмеженими
можливостями здоров'я. Дослідження виявило, що:
по - перше: були розглянуто теоретичні та правові основи соціалізації дітей з
обмеженими можливостями здоров'я:
по - друге, була вивчена соціалізація дітей з обмеженими можливостями здоров'я,
засобами адаптивної фізичної культури:
по - третє, були детально викладені заходи щодо вдосконалення процесу соціалізації
дітей з обмеженими можливостями здоров'я і об обґрунтована їх ефективність. В
даних дітей з обмеженимиможливостямиздоров'я доцільно розглядатияк соціальну
проблему, пов'язану з наявністю структурних порушень, обумовлених зовнішніми і
внутрішніми факторами, недуг або пошкоджень, які можуть привести до втрати або
недосконалості розвитку навичок, необхідних для деяких видів діяльності, а в
підсумку до соціальної дезадаптації або уповільненою соціалізацію.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ
1. Воробець А. Ю. Соціальна адаптація осіб з розумовою відсталістю: автореф. дис.
на здобуття наук. ступеня канд. соцiол. наук : 22.00.04. Запоріжжя, 2011. 20 с
2. Інклюзивна освіта: основніположення // Директор шк. − 2016. − № 9/10. −
С. 21−28
3. Іванова О. Психолого-педагогічнийсупровід дітей із психофізичними
порушеннями / Олена Іванова, Олена Юрченко // Психолог. − 2013. − № 23. −
С. 35−37.
4. Романова, М. В. Психолого-педагогическая коррекция эмоциональнойсферы
младших школьников с ОВЗ: авто- реф. дис канд. пед. наук : 13.00.03/. -
Москва, 2006. - 19 с