123

1. Знам'янська спеціальна загальноосвітня
школа-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради
Взаємодія навчання,виховання і
розвитку
у педагогічному процесі спеціального
освітнього закладу
для осіб з вадами інтелекту
Виступ на дефектологічному семінарі
Підготував вихователь
Бажан С. В.

2. м. Знам янкаꞌ
2015
Кожна людина, незалежно від стану
здоров'я, наявності фізичного чи
інтелектуального порушення, має право на
одержання освіти,
якість якої не різниться від якості
освіти здорових людей
Найважливіше завдання системи спеціальної освіти — це підготовка
дитини з вадами інтелекту до повноцінного життя в сучасних соціально-
економічних умовах. У навчанні дітей із вадами інтелектуального розвитку діють
ті ж основні закономірності процесу навчання, що й у масовій школі. Проте це не
означає, що між масовою і спеціальною школою існує тотожність. Особливості
пізнавальної діяльності дітей з вадами інтелекту зумовлюють своєрідність
завдань, змісту, методів і прийомів навчання, виховання та розвитку в
спеціальній школі.
Певні відхилення в фізичному та розумовому розвитку учнів спеціальної
школи створюють труднощі в досягненні загальної освітньо-виховної мети,
породжують суперечності між прагненнями учнів і їхніми можливостями. Тому
процес навчання і виховання таких дітей має чітку корекційну спрямованість.
Корекція дефектів психофізичного розвитку учнів, розвиток їхньої особистості
здійснюється у процесі всієї роботи спеціальної школи.
Домінуючою функцією процесу навчання є навчання, виховання - виховання,
розвитку – розвиток. Однак, кожний з відзначених процесів виконує в цілісному
педагогічному процесі й інші функції: виховання здійснює не лише виховну, а
розвиваючу й освітню функцію, а навчання неможливе без виховання й розвитку.
Ця діалектика взаємозв'язків впливає на мету, завдання, зміст, форми і методи
реалізації органічно неперервних процесів, при аналізі яких доводиться
виокремлювати домінуючі характеристики. Так, у навчанні переважає
формування наукових знань, засвоєння понять, законів, принципів, що здійснює
значний вплив і на розвиток, і на виховання особистості.
У змісті виховання переважає формування переконань, норм, правил, ідеалів,
ціннісних орієнтацій, мотивів, разом з тим, формуються й уявлення, знання,
уміння. Отже, обидва процеси спрямовані на досягнення головної мети —
формування гармонійно розвиненої особистості, але кожен з них сприяє
досягненню цієї мети властивими саме йому засобами.
Особливим завданням спеціальних освітніх закладів є корекція розвитку
дітей. Під корекцією розуміють спеціально організований педагогічний процес,
спрямований на послаблення, а в подальшому на подолання недоліків розвитку,
запобігання їм та сприяння розвиткові аномальної дитини в цілому з метою
якнайбільшого наближення до норми.
Навчання є основним шляхом корекції недорозвитку психіки дітей з вадами
інтелекту, оскільки знаходиться у нерозривній єдності з вихованням і розвитком і

3. може бути спрямованим також на формування новоутворень особистості дитини.
Успішне виконання завдань спеціальної школи можливе лише тоді, коли всі
педагогічні заходи спрямовуватимуться на послаблення або подолання психічних
та фізичних недоліків учнів, на їхній подальший цілісний особистісний розвиток.
Ефективність навчання та виховання учнів спеціальної школи залежить від
того, наскільки педагогу вдасться врахувати індивідуально-психологічні
можливості кожної дитини. Саме у відповідності до них здійснюється корекційно
– розвиткова робота з учнями.
Індивідуальний підхід є провідним принципом спеціальної дидактики та
засобом корекції недоліків учнів з вадами інтелекту. Його реалізація сприяє
досягненню мети спеціальної школи і подальшій інтеграції її випускників у
сучасну систему суспільних стосунків.
До основних вимог, виконання яких забезпечує корекційно-виховну
спрямованість навчання, виховання та розвитку дітей з вадами інтелекту у школі
відносяться:
– адаптація змісту навчання до пізнавальних особливостей;
– наочність;
– уповільненість процесу навчання;
– повторюваність у навчанні;
– принцип вправлення, під яким розуміється задіяння потенційних
можливостей дітей, послідовне включення їх у діяльність, спрямовану на
переборення труднощів і перепон, посилення самостійності;
– індивідуальний і диференційований підхід до учнів;
– використання праці як засобу корекції з забезпеченням всебічної
інтелектуалізації практичної діяльності учнів;
– стимулювання і спеціальне формування ігрової діяльності дітей, реалізація її
корекційно-виховних можливостей;
– залучення дітей до громадської корисної діяльності;
– проведення у системі корекційно-педагогічної роботи оздоровлення і
лікування учнів, охоронно-педагогічних заходів, а саме:
 профілактично-оздоровча робота,
 забезпечення чіткого розпорядку життя.
 правильного харчування і відпочинку,
 сприятливого соціально-психологічного клімату,
 максимальне усунення психотравмуючих факторів, стресових
ситуацій тощо
В спеціальній школі мова йде не просто про навчання, виховання та розвиток
дітей з вадами інтелекту. Це єдиний педагогічний процес, який в себе включає:
корекційне навчання, корекційне виховання, корекційно – розвиткові заняття.
Корекційне навчання – це:
- адаптоване озброєння учнів загальноосвітніми знаннями, способами
практичної та розумової діяльності,
- розвиток пізнавальних здібностей,
- корекція особистісних компонентів інтелекту.

4. Корекційне виховання – це:
- формування ціннісних орієнтацій, системи ставлень до людей, світу, себе та
відповідних поведінкових вчинків і звичок,
- попередження виникнення негативних рис характеру, звичок поведінки та
їх виправлення,
- розвиток самоосвіти, соціальної спрямованості особистості і спеціальних
здібностей.
Корекційно – розвиткові заняття – це:
- виправлення недоліків мовлення,
- виправлення недоліків фізичного розвитку, вад моторики,
- індивідуальна і групова психокорекція,
- корекція емоційно-вольової сфери.
Діти з ввадами інтелекту, як правило, мають постійну соціальну
дезадаптацію, що обмежує можливість їх інтеграції в соціумі. У зв'язку з цим,
вчителям та вихователям закладів освіти слід застосовувати заходи, пов'язані
з покращенням стану соціальної адаптації, яка включає в себе такі напрямки:
- встановлення довірливих відносин з дитиною, створення ситуації
психологічного комфорту;
- формування в дитини позитивної самооцінки;
- формування мотивації досягнень;
- створення умов для підвищення рівня навчання;
- виховання правильних навичок поведінки в суспільстві;
- підвищення рівня самоаналізу;
- розвиток моральних уявлень, пізнавальних інтересів, розширення світогляду;
- формування в дитини позитивних життєвих перспектив, визначення разом з
нею шляхів самореалізації, сфер самоповаги;
- врахування у навчально-виховному процесі індивідуальних особливостей
самооцінки, ставлення до власного дефекту.
Самооцінка дитини з вадами інтелекту, усвідомлення і ставлення до
власного дефекту істотно впливають на успішність її навчання та на психічний
розвиток. Як відомо, для більшості учнів спеціальної школи характерна
неадекватно завищена самооцінка, некритичне ставлення до своєї особи,
нездатність усвідомити наявність інтелектуальної неповноцінності. Через це
ефективність роботи педагогів виявляється невисокою, оскільки вихованці не
усвідомлюють необхідності, не відчувають потреби у докладанні зусиль щодо
інтенсифікації свого розвитку, у них не достатньою мірою активізуються
компенсаторні процеси.
Впливаючи на розвиток людини, виховання саме залежить від розвитку,
адже воно постійно орієнтується на досягнутий рівень розвитку. Ефективність
виховання визначається рівнем підготовки людини до сприйняття виховного
впливу.
Виховання і навчання цілеспрямовано впливають на розвиток особистості
(на відміну від стихійного впливу середовища), вони постають як свідома,
підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають передбачуваний
характер.
Виховання й навчання сприяють:

5. 1. Розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей,
набуттю нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини.
2. Розвитку умінь переборення внутрішніх суперечностей відповідно до
особливостей суспільного розвитку. Це відбувається у процесі постановки
нових цілей, завдань і вимог перед вихованцями, спонукаючи їх до пошуку
способів подолання труднощів. Пасування перед суперечностями, ухилення від
необхідності переборювати їх, спричиняють затримки психічного розвитку, які
нерідко набувають кризового характеру. Найчастіше виникають вони там, де
дорослі не помічають нових потреб, інтересів, фактів, тенденцій у житті дитини,
її невдоволення умовами, способом життя, який вона вже переросла, що затримує
її гармонійне існування і розвиток, внаслідок чого й виникають кризи (прояви
негативізму, протидії вимогам дорослих, конфлікти).
3. Психічному розвитку людини. До цього процесу належать осмислення,
систематизація, узагальнення інформації, засвоюваної під час різних видів
діяльності. Такий розвиток постає як цілісні якісні зміни особистості, внаслідок
яких людина виробляє і виявляє в собі здатність засвоювати складнішу
інформацію, виконувати складніші завдання і реалізовувати нові вміння,
самостійно здобувати знання.
4. Інтелектуальному, творчому розвитку особистості. Мисленнєві здібності
краще розвиваються там, де педагог правильно організовує навчально-виховну
діяльність, використовуючи при цьому проблемні ситуації, сприяючи
самостійному вирішенню творчих завдань.
5. Розвитку здатності до спілкування з оточуючими, завдяки чому дитина
вчиться, набуває навиків розуміння інших людей, а завдяки цьому і себе. У
спілкуванні як формі взаємодії вона засвоює різні види рольової поведінки,
визначає своє місце в колективі. Успішність виховання і навчання залежить від
виконуваних дитиною колективних завдань та ставлення до них, внутрішньої
позиції, прагнень та устремлінь. Дитина по-різному переживає успіхи й невдачі у
діяльності та поведінці, внаслідок чого у неї можуть виникати позитивні й
негативні переживання, посилюватися чи послаблюватися зацікавленість
певними видами діяльності. Переживання, почуття дитини опосередковують
вплив оточення на її поведінку та діяльність, моральний досвід, завдяки чому
формується в система стійких життєвих потреб, мотивів, інтересів, прагнень,
стимулюючих переживань.
6. Розвитку потреб людини. Виховання і навчання покликані розвивати вищі
людські потреби (у духовному спілкуванні,співпраці з іншими людьми, у
моральній поведінці, знаннях, творчості тощо). Розвиток їх і пов'язаних з ними
почуттів сприяє формуванню світогляду, рис характеру моральної людини,
здатності до саморегуляції поведінки і діяльності.
7. Розвитку особистості, яка постійно вдосконалюється, будучи не лише
об'єктом, а й суб'єктом виховного процесу. Під впливом виховання й навчання
формуються свідомість і самосвідомість, власне «Я», що опосередковує усі
виховні впливи; активізується самопізнання, вироблення якостей, що
відповідають ідеалам, життєвій меті. Індивід починає працювати над собою,
вдосконалювати себе завдяки власній діяльності, формуючи характер і волю, інші
позитивні якості. Змінюючи себе, особистість змінює умови й обставини свого
життя і розвитку.

6. Розвиток людини не завжди здійснюється тільки в навчанні, але в ході
навчання розвиток відбувається завжди.
Розвиток присутній при будь-якому навчанні та вихованні.
Отже, навчання завжди має виховний характер, а у будь-якому вихованні
присутній елемент навчання. “Навчаючи – виховуємо, виховуючи – розвиваємо”.
Запорукою успішної реалізації завдання системи спеціальної освіти є
взаємодія навчання, виховання і розвитку у педагогічному процесі та ефективна
співпраця вчителів, вихователів, логопедів та вихованців.
Всі працівники та адміністрація школи, всі, хто працює з дитиною з вадами
інтелекту, мають допомагати один одному, обмінюватися знаннями, намагатися
максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети -
реалізації дитиною її потенційних можливостей та підготовки її до незалежного
життя.
Закічити свій виступ хочу порадами педагогам, які працюють з дітьми, що
мають вади інтелекту.
1. Готуючись до уроку, виховного заходу продумуйте засоби і
прийоми піднесення позитивних емоцій учнів.
2. За основу спілкування оберіть демократичний стиль.
3. Постійно виявляйте свою повагу й інтерес до учнів.
4. Не вдавайтесь до крику, грубощів у спілкуванні з учнями.
5. У вирішенні конфліктних ситуацій використовуйте гумор,
прийом заміни (включення в іншу активну діяльність).
6. Частіше вдавайтесь до "психологічного прогладжування" учнів
за їх успіхи у навчанні. Пам'ятайте: "Боги і діти живуть там, де їх
хвалять".
7. Не дорікайте учням за їх помилки у навчанні і поведінці.
Оцінюйте вчинки, дії, а не особистість.
8. Вселяйте учням віру у власні сили, можливості досягнення
успіхів у навчанні.
9. Зважайте на індивідуальні можливості учнів, їх пізнавальні
інтереси.
10.Створюйте умови для повсякденного застосування отриманих
знань на практиці.

7. Розвиток людини не завжди здійснюється тільки в навчанні, але в ході
навчання розвиток відбувається завжди.
Розвиток присутній при будь-якому навчанні та вихованні.
Отже, навчання завжди має виховний характер, а у будь-якому вихованні
присутній елемент навчання. “Навчаючи – виховуємо, виховуючи – розвиваємо”.
Запорукою успішної реалізації завдання системи спеціальної освіти є
взаємодія навчання, виховання і розвитку у педагогічному процесі та ефективна
співпраця вчителів, вихователів, логопедів та вихованців.
Всі працівники та адміністрація школи, всі, хто працює з дитиною з вадами
інтелекту, мають допомагати один одному, обмінюватися знаннями, намагатися
максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети -
реалізації дитиною її потенційних можливостей та підготовки її до незалежного
життя.
Закічити свій виступ хочу порадами педагогам, які працюють з дітьми, що
мають вади інтелекту.
1. Готуючись до уроку, виховного заходу продумуйте засоби і
прийоми піднесення позитивних емоцій учнів.
2. За основу спілкування оберіть демократичний стиль.
3. Постійно виявляйте свою повагу й інтерес до учнів.
4. Не вдавайтесь до крику, грубощів у спілкуванні з учнями.
5. У вирішенні конфліктних ситуацій використовуйте гумор,
прийом заміни (включення в іншу активну діяльність).
6. Частіше вдавайтесь до "психологічного прогладжування" учнів
за їх успіхи у навчанні. Пам'ятайте: "Боги і діти живуть там, де їх
хвалять".
7. Не дорікайте учням за їх помилки у навчанні і поведінці.
Оцінюйте вчинки, дії, а не особистість.
8. Вселяйте учням віру у власні сили, можливості досягнення
успіхів у навчанні.
9. Зважайте на індивідуальні можливості учнів, їх пізнавальні
інтереси.
10.Створюйте умови для повсякденного застосування отриманих
знань на практиці.