2. Тема уроку: «Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця XIX – початку
XX ст.»
Мета уроку: допомогти учням з'ясувати основні тенденції розвитку
драматургії кінця ХІХ - початку ХХ ст.; ознайомити з найважливішими
здобутками драматургів того часу; розвивати навички складання опорно-
логічних конспектів за сприйнятою на слух інформацією, виділяти головне,
давати оцінку літературним явищам; виховувати любов до мистецтва,
естетичні смаки.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу/
Таємниця життя незбагненна, але ми не можемо
відмовитися від спокуси все ж таки
пізнати її та зрозуміти.
Й.В. Гете
Перебіг уроку
І. Актуалізація опорних знань.
• Що ми знаємо про сучасний театр? (відповіді учнів).
• Чому виникла «нова драма»?
• Яка різниці між «старою» і «новою» драмами? (ці питання
висвічуються на екрані)
1. Слово учителя. Ось коло питань, на які ми повинні знайти відповіді на
сьогоднішньому уроці. (Міні-лекція із «стоп кадром» та
мультимедійною презентацією)
ІІ. Засвоєння нового матеріалу.
Межа XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначена потужним
підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники
назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що
стались у ній.
«Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, зумовленого надзвичайно
бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і,
відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала дух всемогутнього й
всепроникного наукового аналізу. Вона сприйняла безліч різноманітних
художніх явищ, зазнала впливу різних ідейно-стильових течій і літературних
шкіл, від натуралізму до символізму. «Нова драма» з’явилася під час
панування «добре зроблених», але далеких від життя п’єс і від самого
початку постаралася привернути увагу до найболючіших проблем. Біля
витоків нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман,
Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких зробив
неповторний внесок у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова
3. драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст.,
ознаменувала собою початок драматургії XX ст.
У драматургії остання третина XIX століття позначена пошуком нових форм
зображення дійсності засобами мистецтва. Цей процес приводить до появи
«нової драми». Безумовно, усі представники «нової драматургії» йшли
власними шляхами, їхні театральні естетика й поетика дуже різнилися. Але
існувала ознака, яка об’єднувала: усі вони намагалися створити проблемний
театр, мова, стилістика якого максимально наближали його до сучасного
читача.
2. Робота з таблицею «Різниця між «старою» і «новою драмою».
У чому ж полягає різниця між «старою» драмою та «новою»?
• Проаналізуємо за допомогою порівняльної таблиці.
Об’єкт порівняння «Стара драма» «Нова драма»
Трагедія Життя персонажа Життя особистості в
суспільстві
Предмет зображення Людина в незвичних
ситуаціях
Людина у власноруч
створеній ситуації
Центр уваги Зовнішнє зіткнення
окремих особистостей
Внутрішні глибинні
протиріччя самої
дійсності, зіткнення ідей
Драматичний конфлікт Вади й чесноти людини Ідеали людини
Жанр Трагедія, комедія, драма Синтетичний –
трагікомедія («драма
ідей»)
Головний герой Узагальнений тип людиниЛюдина середнього класу,
неординарна особистість
Решта героїв Головні та другорядні,
позитивні та негативні
Усі важливі, характери
неоднозначні
Автор Відтворює дійсність,
навчає, робить висновок
Відтворює духовні
пошуки. Не дає
однозначних відповідей
Читач, глядач Спостерігає, отримує
враження
Переживає разом із
героями, дискутує з ними
та про них
Кінець (фінал) твору Завершений розв’язкою Відкритий, незавершений,
спонукає до суперечок,
роздумів
Тож чим, на ваш погляд, відрізняється «нова драма» від «старої драми»?
(Відповіді учнів.)
• «Нова драма» на зламі століть поставила в центрі уваги особистість,
але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття
4. якої визначають загальну атмосферу епохи. Драматурги намагалися
показати «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до
осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу,
пошуку гармонії. Театр став «інтелектуальним», «дискусійним». На
перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У «новій
драмі» стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму,
неоромантизму та ін.
Засновником «нової» драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’єс
надихнув інших драматургів: Г. Гауптмана (Німеччина), Б. Шоу (Англія), А.
Стріндберга (Швеція), М. Метерлінка (Бельгія), Е. Золя (Франція), А. Чехова
(Росія).
Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття
його злободенних соціальних і моральних проблем. Перед глядачами постали
звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть
робітників, злидарів. Автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче
питання. Посилився критичний, викривальний пафос п’єс.
Було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. Оскільки в
житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр
трагікомедії. Замість «любовних трикутників», таємниць, кримінальних
злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги —
ідейні конфлікти (Б. Шоу),
внутрішня прихована інтрига (М. Метерлінк),
складна гра підтекстів (А. Чехов).
5. Герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити,
хто з них головний персонаж (як, наприклад, у А. Чехова). Дійові особи
розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та
жаргонну лексику. П’єси більше не мають зрозумілого, завершеного
закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний
фінал — запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків. «Нова
драма» стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило
свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства.
ІІІ. Закріплення нового матеріалу.
1. Назвіть риси «осучаснення» драми на зламі століть. (Герої —
звичайні люди; конфлікт — внутрішній; мова — сучасна; фінал —
незавершений; проблеми — актуальні.).
2. Створення опорно-логічного конспекта за матеріалами лекції.
3. Перегляд і коментування ілюстративних матеріалів, відео- та
аудіозаписів вистав, музики до них.
ІV. Домашнє завдання.
1. Підготувати міні-проект про життя і творчість Генріка Ібсена.
(індивідуальне завдання).
2. Вивчити риси «нової драми».
3. Прочитати статтю підручника «Нова драма».
«Нова
драма»
(трагедія
життя)
Риси
модернізму
Трагікомедія
Людина середнього
класу
Всі герої
особливі
Відкритий
фінал
Запрошує
до дискусії
Театр
інтелектуальний,
дискусійний
Духовний
пошук
6. Тема уроку. Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство.
«Ляльковий дім» як соціально-психологічна драма. Особливості драматичного
конфлікту та розвиток сценічної дії (зовнішньої і внутрішньої).
Мета уроку: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Г. Ібсена;
розглянути своєрідність драматичного твору на прикладі п’єси «Ляльковий
дім»; у процесі аналізу сюжету й композиції п’єси розкрити її основну ідею,
художні особливості твору, психологізм зображення духовного розвитку
особистості; удосконалювати вміння та навички учнів аналізувати драматичний
твір, розвивати культуру полеміки та дискусії; з’ясувати, як письменник розуміє
проблему справжнього призначення людини, її покликання; сприяти
виховуванню поваги до людської гідності.
Обладнання: портрет Г. Ібсена, текст драми «Ляльковий дім», презентації,
малюнки: норвезький пейзаж; репродукція картини-сюїти М. Реріха «Хатинка
Сольвейг», картини М. Врубеля «Пан»; музика: фрагменти з опери Е. Гріга
«Пер Гюнт»; картки-інформатори: літературознавчі терміни (драма, ремарка,
репліка), нова драма, конфлікт, сценічна дія.
Тип уроку: формування нових знань та вмінь.
Ібсен є батьком нової драматургії,
яка впритул підійшла до проблеми
сучасної людини та її душі…
Б. Шоу
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань
1. Бліц-повторення «Екзаменаційні білети» (учні беруть «білети» з питаннями і
дають відповіді).
1. Розвиток яких наук вплинули на зміну театру? (природознавства, філософії
й психології).
2. Які риси модернізму розвиваються у «новій драмі»? (символізм, імпресіонізм,
неоромантизм ).
3. Який жанр з'явився у драматургії? (трагікомедія).
4. Що показують драматурги у своїх творах? ( трагедію життя).
5. Що шукають герої у новій драмі? (духовний пошук).
6. Який фінал нової драми? (відкритий).
7. До чого запрошує відкритий фінал? (до мислення, до дискусії).
8. Хто є герої творів? (люди середнього класу).
9. Яку мову використовують у новій драмі? (стилістика і мова максимально
наближена до сучасного читача).
10.Що вніс Б.Шоу у нову драму? (ідейні конфлікти)
11.Що вніс А. Чехов у нову драму? (складна гра підтекстів)
12. Що вніс М. Метерлінк у нову драму? (внутрішня прихована інтрига)
13.Яким став театр? («інтелектуальним», «дискусійним»).
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ .
«Під шум великих міжнародних бур я зі свого боку воював із маленьким
суспільством, до якого був прикутий волею обставин і життєвих умов», —
писав у своїх спогадах Генрік Ібсен – найвідоміший норвезький поет і
драматург, засновник «нової драми», п'єси якого ось уже понад 130 років не
сходять зі сцен театрів у всьому світі. Мабуть, тільки слава “короля казок” Г.
К. Андерсена може змагатися з його популярністю. У чому ж полягає секрет
мистецького довголіття творів Ібсена? Передусім у тому, що він був сміливим
мислителем, який не боявся переоцінювати загальновизнані ідеали. Крім того,
він пройшов школу романтичного театру і, нарешті, перекинув місток до
майбутнього, створивши канон “нової драми”. Особливо це відчувається в
драмі «Ляльковий дім». Сам письменник зазначав, що цю п'єсу написано
заради заключної сцени, яка сприймалася як скандал. Ви усі в майбутньому
чоловіки і дружини. Колись перед вами постануть питання сімейного
благополуччя, їх потрібно буде вирішувати. І тоді вам в пригоді стане
сьогоднішня наша тема.
IV. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
• Словникова робота
Драма — 1. Один з основних родів художньої літератури, що зображує
дійсність безпосередньо через висловлювання та дії самих персонажів.
2. Один із жанрів драматичного роду, поряд з комедією, трагедією, це
п'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який
розвивається в постійній напрузі.
Соціально-психологічний твір — це твір, в якому в складних, часто
екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні
характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного
функціонування в контексті соціального середовища.
V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово учителя .
Слова "театр", "драма", "сцена" - грецького походження. Саме там колись
зародилося це мистецтво. Щоб зрозуміти сутність оновлення драматургії межі
ХІХ-ХХ ст., давайте зорієнтуємося, якою була історія драми загалом. Драма
( дія) - це один з літературних родів, що зображує світ у формі дії і,
здебільшого, призначений для сценічного втілення. Виникла драма ще в
античний період і впродовж розвитку літературного процесу вона постійно
зазнавала змін. Але саме межа ХІХ-ХХ ст. принесла в цей жанр свіжий
7.
8. подих змін — з’явилася «нова драма», яка об’єднала спільними ідеями та
піднесла драматичне мистецтво на небувалу висоту. Завдяки творчості
Генріка Ібсена, Б’єрнстьєрне Б’єрнсона, Бернарда Шоу, Кнута Гамсуна,
Герхарда Гауптмана, Моріса Метерлінка театр перетворився на арену
пристрасних ідейних дискусій, а внутрішні переживання героїв набули
узагальнювального значення, стали втіленням філософських, соціальних і
моральних проблем буття. І хоча від моменту народження «нової драми»
минуло вже понад століття, вона донині не втратила актуальності, глибини,
художньої новизни.
Найповніші можливості «нової драми» виявилися у творчості Г. Ібсена, а
першим її довершеним твором уважається драма «Ляльковий дім» (1879), яка
викликала в суспільстві бурхливі суперечки, що подекуди у вітальнях
вивішували оголошення: «Просимо не говорити про "Ляльковий дім"».
Дискусія переходила зі сцени в зал до глядачів, далі — у приватні салони й
вітальні. Чи спонукає п'єса сучасного читача до роздумів? Чи лише про місце
жінки у суспільстві в ній ідеться? Над цими та багатьма іншими питаннями
поміркуємо сьогодні на уроці.
Але спочатку я пропоную вам на крилах часу перенестися до Норвегії ,
батьківщини письменника Генріка Ібсена.
2. Міні-проекти учнів про життєвий і творчий шлях Генріка Ібсена.
Еволюція творчості письменника (випереджальне завдання).
Майбутній драматург Генрік Йохан Ібсена народився 20
березня 1828 р. в норвезькому містечку Шієні в родині
заможного комерсанта. Коли хлопчикові було вісім років,
батько розорився і для родини настали скрутні часи. У
шістнадцять років Генрік починає самостійне життя учнем
аптекаря в невеликому містечку Гемстаді - саме тоді він
починає писати вірші в сентиментально-романтичному дусі. Генрік мріє
стати лікарем та готується до вступних іспитів до університету Осло, але
захоплюється театром і залишає навчання назавжди. (Слайд 11) Завдяки
публікації п’єс "Катиліна" (1849) та «Богатирський курган» (1852) Г. Ібсен
у 24 роки отримує посаду драматурга, режисера та художнього керівника
норвезького театру в Бергені.
У 1850 році він переїздить до Кристіанії (сучасне Осло) і стає
професійним літератором та очолює (1857 р.) столичний норвезький
театр. У драматургії того часу панувала так звана національна романтика.
Але Ібсен був переконаний, що «не дріб'язкове копіювання сцен побуту»
робить письменника національним, а «той особливий тон», що несеться
«назустріч нам із рідних гір із долин... але насамперед — із глибини нашої
9. власної душі». Тому вцілому 50-ті роки ХІХ століття були для Ібсена
чергою невдач. Його п’єси провалилися, керівництво театру було
незадоволено відвідуванням спектаклів.
У квітні 1864 року він виїхав за кордон, де й прожив — у Римі, Дрездені та
Мюнхені — до 1891 року, лише двічі на короткий час відвідавши
батьківщину. Подорожуючи світом Ібсен робить дорожні замітки, які пізніше
успішно видає.
Всесвітньо відомим Ібсена зробили написані ним у той період «Ляльковий
дім», «Пер Гюнт» та «Підпори суспільства».
Восени 1891 року Ібсен повернувся на батьківщину, а у 1898 році Норвегія
урочисто відсвяткувала сімдесятиліття великого письменника. Невдовзі після
сімдисятиріччя він пережив декілька ударів.
Г. Ібсен Пішов з життя 23 травня 1906 року в Бостоні після виснажливої
хвороби, йому було 78 років. Похований письменник на меморіальному
Спаському кладовищі в так званому «Гаю честі» м. Осло. Молот зображений
на могилі Генріка Ібсена – це символ, узятий з його вірша «Рудокоп»
(«Bergmanden» (1863): «Глубже вниз, в земную грудь//пробивай мне, молот,
путь! //Вглубь, - пока лишь хватит силы, - //шаг за шагом, до могилы»
[переклад А.В. и П.Г. Ганзенов].
Усю творчість Генріка Ібсена умовно поділяють на 3 періоди.
1. 1848-1864 - І період творчості — національно-романтичний. Оспівує
героїчне минуле Норвегії. «Катіліна», «Богатирська могила»;
2. 1865-1878 - II період творчості — реалістичний. Засудження
буржуазної дійсності — «Бранд»,«Пер Гюнт»;
3. 1878-1896 - III період творчості — створення «нової драми».
«Ляльковий дім», «Привиди», «Дика качка».
3. Повідомлення групи «літературознавців» про історію написання драми
“Ляльковий дім”, її творчу долю (випереджальне завдання).
Історія створення
П'єса «Ляльковий дім» задумана в 1878 році (перші начерки із
заголовком "Нариси до сучасної трагедії" датовані 19 жовтня). Ібсен
прагнув у класичній формі трагедії висловити сучасні проблеми.
Написано ж твір у 1879 році.
(Слайд 19) В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прототипом Нори
стала норвезько-данська письменниця Лаура Кілер (уроджена Петерсон,
1849-1932). Під впливом п'єси "Бранд" 19-річна дівчина написала книгу
10. "Дочки Бранда", яка вийшла у світ в 1869 році під псевдонімом. З нею
познайомився Ібсен і порадив зайнятися літературою. Між ними зав'язалася
дружба. Після смерті батька Лаура з матір'ю переїхала до Данії, де в 1873
році вийшла заміж за ад'юнкта Віктора Кілера. Він був доброю людиною, але
іноді у нього траплялися припадки жорстокості, особливо болісно переносив
він грошові проблеми. У 1876 Віктор захворів на туберкульоз. Його потрібно
було лікувати на Півдні. Прохання Лаури, щоб він звернувся до свого
багатого батька, нічого не дали. Тоді вона таємно взяла позику в банку. За неї
поручився її впливовий багатий друг. У тому ж році вони з чоловіком
відправилися до Швейцарії і Італії. Чоловік вилікувався від хвороби. На
зворотному шляху в Мюнхені Кілери відвідали Ібсенів. Лаура по секрету все
розповіла Сюзанні, дружині Ібсена. Після повернення до Данії знову потрібні
були гроші для переїзду в інше місто. Лаура знову зробила позику у формі
векселя. За неї поручився далекий родич, великий комерсант. До моменту
закінчення векселя Лаура була хвора після пологів, без грошей. Родич теж
був у складному матеріальному становищі і не зміг викупити вексель. Лаура
в розпачі зважилася видати підроблений вексель - але передумала і знищила
його. Всі її дії стали відомі її чоловікові. Спочатку він їй глибоко співчував,
але під впливом сім'ї і друзів змінив своє ставлення до неї і став вимагати
розлучення, який незабаром оформили. Дітей у Лаури забрали, її визнали
психічнохворий, брехухою. Але минув час, чоловік попросив Лауру
повернутися додому. Вона повернулася, знову стала його дружиною, з 1879
приступила до літературної діяльності і поступово виплатила всі борги. Після
цього у неї було дві зустрічі з Ибсеном. Саме її життя стало основою для
сюжету "Лялькового дому".
Сценічна доля твору.
Цікавою і складною є і сценічна доля п’єси «Ляльковий дім». На
початку 1900 років ібсенівська драма заполонила всі європейські
сцени. Перша постановка відбулася 21 грудня 1879 у Королівському
театрі Копенгагена. Саме в цей час у п’єсах Ібсена грали Сара Бернар,
Елеонора Дузе, Агнес Сорма. Найкращі акторки світу, граючи роль
Нори, втілювали задум Ібсена по-різному. Італійська прима Елеонора
Дузе не погоджувалась з авторським фіналом і драматург був
змушений його змінити. Російська акторка Віра Комісаржевська
навпаки повністю зберігала у заключній сцені ібсенівський текст. І
обидва варіанти мали величезний успіх. На українській сцені п’єса
вперше була поставлена ще в 1900 році в київському театрі
«Соломон». Але публіка ще не була готова її однозначно сприйняти.
Сучасний театр також ставить драми Ібсена, особливою увагою
режисерів користується саме драма «Ляльковий дім».
11. Фільми за творами Г.Ібсена регулярно знімаються на його батьківщині.
Драма «Ляльковий дім» займає особливе місце, перша екранізація відбулась
ще у 1973 році, режисер Арилд Брінкманн. За межами Норвегії драма була
екранізована двічі у Великобританії 1973 року, у Франції 1973 року. Відомий
також телеспектакль «Нора» російського режисера Іона Унгуряна
екранізований у 1980 році. Екранізації • 1973 - "Ляльковий дім", режисер
Джозеф Лоузі, у ролях Джейн Фонда, Едвард Фокс, Тревор Ховард, Девід
Уорнер. Франція / Великобританія • 1973 - "Ляльковий дім", режисер Патрік
Гарланд, у ролях Ентоні Хопкінс, Клер Блум, Ральф Річардсон, Денхолм
Елліот. Великобританія • 1973 - "Нора. Ляльковий Дім", режисер Арилд
Брінкманн, у ролях Кнут Рисан, Лісі Фьельстад, Пер-Теодор Хауген, Бенте
Берсюм. Норвегія • 1980 – «Нора», телеспектакль, режисер Іон Унгурян, у
ролях Л.Мальована, А.Ромашин, И. Кваша, В.Заманський, Е.Нікіщихіна.
Цікаві факти
У 2001 році ЮНЕСКО включило рукопис "Лялькового дому" в список
програми " Пам'ять світу". На честь головної героїні п'єси Генріка Ібсена
названий астероїд (783) Нора, відкритий в 1914 році.
На честь Г.Ібсена названо кратер на Меркурії.
4. Робота над змістом п’єси «Ляльковий дім».
Слово учителя.
П’єса «Ляльковий дім» - це класичний зразок соціально-
психологічної драми, драми про дім, про сім’ю, про людей, які
прожили разом багато років, але так і не змогли стати щасливими.
Вона є прикладом того, як соціальний за своєю суттю конфлікт -
зіткнення природних людських прагнень і надлюдських законів
суспільства - набуває спочатку морального забарвлення (у п’єсі в
межах сім’ї з’ясовується, морально чи аморально вчинила Нора,
підробивши підпис на векселі), а потім дія переводиться у сферу
психології - основна увага зосереджується на душевній боротьбі
головної героїні. Невипадково цю п’єсу часто називають просто
«Нора».
Композиція п'єси «Ляльковий дім» має аналітичний характер.
Аналітизм її полягає в тому, що твір розпочинається показом
зовнішньої ілюзії щастя, а закінчується катастрофою. Драматург
доводить, що злагода, комфорт, у яких живуть його персонажі, а
також нібито доброзичливі взаємини між ними є оманою.
Я пропоную завітати в гості до шанованого сімейства Хельмерів. Уявіть…
Переддень Різдва…Звучить музика. У домі пахне ялинкою і свіжим печивом.
Діти бігають і сміються в передчутті подарунків. У домі Хельмерів це перше
Різдво, коли можна не обмежувати себе у витратах. І Нора радіє цьому,
12. насолоджуючись життям, любов’ю чоловіка Торвальда, дітьми і гармонією,
яку вона створила сама.
5. Перегляд епізоду з відеофільму «Ляльковий дім» (І сцена І дії – Нора та
Торвальд Хельмери).
Слово учителя.
На перший погляд складається враження, що перед нами щаслива подружня
пара. Нора впевнена в коханні чоловіка, її тішать радощі материнства.
Торвальд вбачає щастя у високому становищі в суспільстві, стабільному
прибутку, вродливій жінці.Та дивними здаються звертання-слова до
дружини: «білочко», «жайворонку», «пташко», «ласунко». Здається що
Торвальд не сприймає свою дружину, як дорослу самостійну жінку. Вона
мати трьох дітей, і їй аж ніяк не пасують епітети, якими наділяє її чоловік.
Вражає заборона їсти печиво; а коли мова заходить про витрати, Торвальд з
обуренням називає Нору «марнотраткою». Тому не можна з впевненістю
сказати, що в цій сім’ї панує ідилія, гармонія. Ми відчуваємо, що за гарним
фасадом будинку прихована якась таємниця.
6. Бесіда
- Коли ми дізнаємося, що в родині є якась таємниця? а) сцена зустрічі Нори з
Крістіною; б) сцена «Прихід Крогстада ».
- У розмові з подругою Крістіною героїня говорить: «У мене багато личин», -
що це означає? (Вона веде подвійне життя, зумовлене своєю таємницею.
Щоб врятувати чоловіка, який захворів на туберкульоз в перший же рік
їхнього спільного життя, щоб відвезти його на лікування до Італії, Нора
таємно бере гроші у ливаря та підробляє підпис свого хворого батька під
векселем. З огляду на закон, вона підробила вексель.)
Вексель – це письмове зобов'язання боржника сплатити визначену суму
грошей своєму кредитору.
- У чому причина її подвійного життя? (Нора страшенно боїться, що її
таємниця буде розкрита, але змушена вдавати щасливу дружину-«лялечку».
Власне, цей глибокий контраст між зовнішньою поведінкою і справжніми
переживаннями героїні і лежить в основі п’єси.)
Для того щоб краще зрозуміти які зміни відбулися в сім’ї Хельмерів після
розкриття таємниці головної героїні пропоную подивитись епізод з
відеофільму.
7. Перегляд епізоду з відеофільму «Ляльковий дім» (ІІ сцена ІІІ дії)
8. Бесіда
13. - Як змінюється відношення Хельмера до дружини після отримання
викривального листа?
Орієнтовна відповідь
( Перший лист, який прийшов від Крогстада – викривальний лист, який
загрожує кар’єрі та репутації Хельмера. Тому Торвальд безжально ображав
Нору як злочинницю, стверджував, що така аморальна жінка не має права
виховувати дітей, змалював її принизливе майбутнє, вічне упокорення в сім’ї.
Та саме в цій страшній ситуації Нора «мужніла», «міцніла», поступово
усвідомлюючи, ким насправді є Хельмер, почала розуміти в якій омані вона
жила весь цей час, чекаючи «дива» (тобто того, що Хельмер схоче взяти її
провину на себе.)
- Яких змін зазнає його принциповість після отримання звістки про те, що
Крогстад повертає боргову розписку?
Орієнтовна відповідь
(Хельмер щасливий, він знову називає свою дружину «лялечкою»,
«пташечкою». Проте Нора не має душевного спокою і перериває потік
ніжності чоловіка, пропонує спокійно сісти і з’ясувати, що ж відбулось.)
Ще однією важливою особливістю драми є її відкритий фінал і використання
художніх символів, які допомагають розкрити складну психологію поведінки
героїв твору. Пропоную вам подивитись інсценування заключної частини
п’єси у виконанні наших акторів.
8. Інсценування заключної частини п’єси. Нора і Хельмер.
Регламент 5 хвилин.
Завдання для групи: звернути увагу на внутрішню психологію героїні.
9. Слово учителя. Робота зі схемою «Внутрішня еволюція Нори»
Розшифруйте ланцюжок
Лялька-дочка – лялька-жінка – людина-борець.
Орієнтовна відповідь
(Це етапи становища в сім’ї та становлення особистості Нори).
Заключна сцена драми доводить внутрішню еволюцію Нори від: Ляльки-
дочки (якою вона була для власного батька) - ляльки-жінки (якою вона була
для чоловіка) до людини - борця (усвідомлення себе як людини та прагнення
до змін). Психологічні зміни, що відбувались з героїнею протягом твору
зображені на схемі. Уперше Нора наважилась бути такою, якою є, упершеза 8
років подружнього життя вирішила поговорити з чоловіком серйозно. Вона
14. була впевнена, що чоловік захистить її, та берегла його гідність і честь,
навіть думала про самогубство, та виявилося… Нора пориває зі своїм
родинним благополуччям, пориває з чоловіком, лишає дітей, іде в
невідомість із свого затишного дому тому, що вона перестала бути
«лялькою», зазнавши розчарування в доброчесності і законах родинного
життя. Події, зображені у драмі, не роблять Нору іншою, а лише виявляють
приховані раніше риси її характеру і примушують по-новому подивитися на
своє місце у родині і на саму себе. Нора — справжня сильна особистість, яка
безкомпромісно бореться за свою свободу. Тому фінал п’єси залишається
відкритим — Нора ще не перемогла, але перемога вже близька. Можливо,
станеться «диво», і Торвальд зможе внутрішньо змінитися, повернути Нору і
створити з нею справжній — не «ляльковий» дім.
Подібний фінал п’єси, звичайно ж, викликав жорстокі нападки на Ібсена.
Його героїню звинувачували в легковажності і брехливості, його самого – в
прагненні звести наклепи на такий важливий в суспільстві акт, як шлюб та
зруйнувати сім’ю.
Були й ті, хто вважав фінал п’єси неприроднім, стверджували, що ніяка мати
не покине своїх дітей.
Ібсен навіть змушений був написати інший кінець драми, але при першій же
можливості відстояв попередній фінал.
Отже, у п’єсі «Ляльковий дім» норвезький драматург з проникливим
психологізмом показує духовний бунт жінки та її протест проти брехливої
моралі суспільства.
10. Аналіз драми «Ляльковий дім» Послідовний запис матеріалів у
зошити.
- Визначте тему, головні проблеми та ідею твору.
• Тема твору –духовне пробудження людини, її прагнення до вільного
прояву себе як особистості.
• Проблематика твору – проблеми сім’ї, духовної єдності людей, честі,
кохання, правди, совісті, дружби, людської гідності.
• Ідея твору – заклик до збереження сімейних і відновлення
загальнолюдських цінностей).
- До якого жанру ви віднесли б цей твір?
• Жанр твору – соціально – психологічна драма, драма-«дискусія».
Теорія літератури:
15. «Драма-дискусія» – це драма, в якій герої є носіями різних, але добре
обґрунтованих поглядів. Конфлікт будується на дискусії і впродовж п’єси не
розв’язується, а навпаки, загострюється, а фінал залишається відкритим.
- В чому полягає конфлікт драми Ібсена «Ляльковий дім»?
Соціальний – зіткнення природних людських прагнень з нелюдськими,
застиглими догмами суспільства;
Сюжетний – таємниця і «кримінальний» вчинок Нори як несвідомий виклик
буржуазному життєустрою, його законам;
Психологічний – «пробудження» і духовна боротьба Нори, її бажання по-
справжньому розібратися в житті, усвідомити себе як особистість.
- В чому полягає особливість композиції Ібсенівської «нової драми»?
Драма на 3 дії «Ляльковий лім» має аналітичний характер композиції, що
означає послідовне розкриття неблагополуччя і трагізму, які таяться під зовні
пристойною оболонкою. Так поступово осягається внутрішня суть сімейного
життя Хельмерів, на перший погляд, щасливого, але заснованого на неправді
і егоїзмі яке закінчується поразкою.
- Визначте композиційні елементи драми «Ляльковий дім»:
• Експозиція – переддень Різдва, показ життя в сім’ї Хельмерів.
• Зав’язка – поява Крістіни Лінне і Нільса Крогстада в домі Хельмерів.
Крістіна за допомогою Нори отримує місце роботи. Крогстад теж вимагає
допомоги.
• Розвиток дії – Крогстад шантажує Нору. Нора в розпачі шукає вихід із
складної ситуації і не знаходить його.
• Кульмінація – лист Крогстада. Торвальд дізнався про злочин Нори, а
Нора почула правду про Торвальда.
• Розв’язка – розпад сім’ї. Нора йде з дому.
-В чому полягає символічність драми Ібсена?
Орієнтовна відповідь
(По-перше , символічна назва п'єси –”Ляльковий дім”, яка вказує на головну
ідею-забуття в людині людського, та підтримується рядом ігрових ситуацій,
символічними реаліями та епізодами. По-друге, символіка, пов’язана з
Різдвом, оскільки головний зміст Різдва Христового полягає у поверненні до
вічних цінностей, людських ідеалів, у відновленні порушених зв’язків з
Богом та між людьми. Саме дім Хельмерів поєднав Крістіну і Крогстада, які,
можливо, стануть щасливими. У домі Хельмерів залишаються діти Нори –
16. запорука її повернення, яке може дати новий шанс їхній сім’ї, якщо Торвальд
і Нора внутрішньо зміняться.)
„Ібсенізм" - особливість художнього мислення, творчого методу, який
полягає у розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднання
зовнішньої та внутрішньої дії, інтелектуально-аналітичному підході до подій та
образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні
підтексту, символіки тощо.
VІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО
МАТЕРІАЛУ
1. Інтерактивна вправа «Сенкан»
А зараз, пропоную вам в якості висновку до нашого заняття написати
сенкан.
2.Заключне слово учителя.
В п’єсі «Ляльковий дім» Ібсен першим підняв завісу над приватним життям
окремої сім’ї. Це довелося зробити задля того, аби розібратися в механізмі
подружнього і родинного щастя. Саме від цього, на думку драматурга,
залежить доля світу. Сподіваюсь, що кожен з вас на своєму життєвому шляху
зустріне справжнє Кохання та Щастя, і помандруєте разом із ним через усе
життя.
VІІ. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. ВИСТАВЛЕННЯ ОЦІНОК
Оцінити роботу учнів на уроці, відмітити кращі відповіді.
VІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вивчити біографію Ібсена; написати твір-роздум на тему: «Як я уявляю
майбутнє Нори»; виписати цитати до образу Нори та Торвальда
ІХ. РЕФЛЕКСІЯ
(Інтерактивна вправа «Мікрофон»)
Закінчіть речення: «Сімейне щастя в родині Хельмерів, на мою
думку, не склалося тому, що... »
17. Тема уроку. Образна система. Підтекст. Символіка. Відкритість фіналу.
Мета уроку: розкрити образи п'єси, простежити психологічний стан Нори,
шлях пізнання своєї особистості, свого «я»; удосконалити вміння і навички
працювати з драматичним текстом, розвивати вміння бачити підтекст,
символи, розуміти поняття «відкритий фінал»; виховувати повагу до
особистості, поважати думку інших.
Тип уроку: урок – дослідження
Обладнання: тексти «Ляльковий дім», роздаткови матеріал, опорні схеми,
інформаційні картки.
Я не лялька, я – людина.
Та часто так буває у житті,
Що правила встановлюють єдині,
Ті, у кого влада й гроші на меті.
Перебіг уроку
І. Актуалізація опорних знань.
1. Вправа «Уважний читач» (Назви героя за його реплікою)
• Жодних боргів! Ніколи не позичати! На домашнє вогнище, засноване
на позичках, на боргах, лягає якась некрасива тінь залежності.
(Хельмуд)
18. • Моя бідна мати не потребує моєї допомоги — вона померла. І
хлопчики стали на ноги, самі можуть про себе подбати.(Кристина
Лінне)
• Ах, часом, бувало, так утомишся! Та все ж дуже приємно було
працювати, заробляти гроші. (Нора)
• У нього підгнило саме коріння характеру, добродійко. Але й він
твердить як щось непорушне, що і йому треба жити.(Ранк).
• О, вам нічого розігрувати переді мною незнайку. Я добре розумію, що
вашій подрузі не буде приємно ризикувати зіткнутися зі мною, і знаю
також, кому я буду зобов'язаний вигнанням. ( Крогстад)
2.Вправа «Вітерець» (Відтвори послідовність дії)
• Різдвяний вечір
• Приїзд фрау Лінне
• Прихід Крогстада
• Вимоги Крогстода
• Страх Нори
• Зізнання доктора Ранке
• Лист від Крогстада
• Фрау Лінне намагається врятувати Нору
• Нора на маскараді
• Поведінка Торвальда після того, як прочитав листа
• Нора покидає свій дім, чоловіка, дітей.
( листки перемішані, учням потрібно відтворити послідовність дій).
ІІ. Робота над новим матеріалом. Слово учителя.
Ми з вами будемо розглядати образну систему у п'єсі Генріка Ібсена
«Ляльковий дім». Вона складна і неоднозначна. Автор показує, наскільки
важким для розуміння можуть бути людські почуття, бажання, відносини.
1. Бесіда.
• Як ви гадаєте, хто є головним героєм п'єси? (відповіді учнів).
• А чи можна було б розкрити образ Нори без інших героїв?
• Висновки. Всі герої пов'язані один з одним, за їх допомогою
розкривається обраї Нори.
2. Робота з логічною схемою.
19. 3. Поглиблена робота з тестом.
1.Прочитання фрагменту кінцевої ІІІ дії (розмова Нори і Хельмера).
2.Як ви зрозуміли фінальну сцену?
3.Чим завершується п’єса?
4.Як ставиться Хельмер до Нори?
5.Якими пестливими словами він її називає?
6.Що ми знаємо про минуле Нори?
7.Як ви оцінюєте вчинок Нори, чи можна її виправдати?
8. Що почуває Нора в очікуванні листа?
9. Якої реакції на лист вона чекає від чоловіка?
10. Який вихід знаходить Хельмер у цій ситуації?
11. Чому ж так закам’яніла Нора, адже Хельмер простив її?
12. Як ви оцінюєте рішення Нори залишити свій дім?
13.Які права відстоює героїня: жінки чи людини?
14. Чи, можливо, на вашу думку, повернення Нори в сім'ю?
15. Якщо так, за яких умов?
4. Як прийшла Нора до розуміння того, що вона для чоловіка іграшка?
Складання асоціативного куща «Нора»
5. І раптом – з очей спадають сяючі оболонки (психолого-емоційний
стан Нори)
Дія І «Лялька в небезпеці»
Я не
лялька
Жайворонок, білочка
Таємниця
Врятувала
чоловіка
Таємно
працює
Душевні
муки
Надія на
порятунок
Крах надій
НОРА
20. Спів жайворонка Зустріч з подругою Спілкування з дітьми
Розмова з Крогстадом Розмова з Хельмером
Дія ІІ «Боротьба за життя»
Нова спроба замовити Розмова з Крогстадом Лист у скринці
Словечко за Крогстада Репетиція танцю
Дія ІІІ «Смерть ляльки»
Нора просить Хельмера Баження покинути Серйозна розмова
прочитати листа будинок з Хельмером
Висновки. Учень читає твір «Образ Нори» ( випереджальне індивідуальне
завдання).
ІІІ. Робота в групах. Образи Торвальда, Крогстада, фрау Лінне, Ранка.
І – ша група – характеристика образу Торвальда.
ІІ – га група - характеристика образу Крогстада.
ІІІ – тя група - характеристика образу фрау Лінне.
ІV – та група - характеристика образу Ранка.
Життя людини – то лише мить між минулим і майбутнім, воно дається нам
один раз, і, звичайно, варто прожити його гідно. Якщо ти Людина з великої
літери, то зможеш пережити і перемогти всілякі негаразди. Як стверджував
Сенека, «життя цінується не за тривалістю, а за змістом».
Словникова робота
Весела
Жвава
Усміхнена
Серйозність
Моменти
самозакоханості
Сміх
Веселощі
Захоплення
Стурбована
Напружена Переживання
Безвихідь
Транс
Безпорадність
Відчай
Миттєвий порив
рішучості
Божевілля
Гнітючий настрій
схований за
надмірною рухливістю
Тверда рішучість Холодний спокій
«закам'янілість»
розсудливість
21. • Підтекст– смисл, скритий «під» текстом, тобто не виражений прямо та відкрито, а
витікаючий з оповідання або діалогу текста.
• Символ - образ, виражаючий смисл будь-якого явища у предметній формі. Предмет,
тварина, знак стають символом, коли їх наділяють додатковим, виключно важливим
значенням.
Робота з таблицею У драмі Ібсен використав різні образи-символи:
Ялинка (була живою і
красивою, і коли її зрізали
поступово зав'яла)
Подружнє життя Нори (ідеальні стосунки в родині були лише
видимі-стю, насправді кожен із них, як Нора, так і її чоловік по-
різномусприймали шлюб, і тому це призвело до трагічної розв'язки)
Мигдалеве печиво (спо-
чатку їла ховаючись від
чоловіка, потім почала
робити це відкрито)
Внутрішнє «я» Нори (героїня була для чоловіка лише «лялькою»,
алепотім вона вирішила показати себе зовсім з іншого боку, на що
не спо-дівався чоловік)
Образ Крогстада Неприємності (Нора грала з дітьми — і раптом зловіщою
тіннюз'явився Крогстад, який і розпалив вогнище у родині)
Образ тарантели Передчуття невідворотності катастрофи (Нора танцювала,
пережи-ваючи глибокі душевні страждання, вона зрозуміла, що
наближаласястрашна гроза; танок за контрастом підкреслив
напругу душевних силНори, адже вона танцювала у той момент,
коли вирішувала її доля)
Маскарадні костюми Ролі і маски героїв (зокрема Нори) у реальному житті (настане
час,коли маски необхідно буде зняти, тоді настануть справжні
неприємності, вирішити які швидко буде просто неможливо)
Символічним став фінал п'єси: промінь надії торкнутися Торвальда
Хельмера —він готовий вчинити «диво див» — змінитися настільки,
щоб повернути Нору.
КОНФЛІКТИ
Основний Між прагненнями Нори та писаними законами
суспільства, а також між уявнимта реальним життям
Нори
Зовнішній «бурхливий», навколо Крогстада
Внутрішній у самій Норі
Заключне слово учителя
Це «п’єси про людську душу», у яких ідеться, насамперед, про напружену,
здебільшого трагічну боротьбу індивіда за власний унікальний духовний
світ.
Зближення подій п’єси із сучасністю: це було революцією в драматургії:
показ різноманітних соціальних проблем, становище жінок у суспільстві,
спадкових хвороб, влади грошей тощо…
Трагікомічність п’єс Ібсена (повсякденне життя, уважав драматург, було, є і
буде трагікомічним).
22. Композиція п’єс має інтелектуально-аналітичний характер (розпочинається
зображенням зовнішньої ілюзії щастя, а закінчується катастрофою.
Персонажі не лише аналізують, а й осмислюють власне життя). Тому п’єси
Ібсена часто називають драмами ідей.
VІІ. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. ВИСТАВЛЕННЯ ОЦІНОК
Оцінити роботу учнів на уроці, відмітити кращі відповіді.
VІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Написати міні-твір «Метамарфози Нори»
2. Система образів
3. Вивчити біографію Бернарда Шоу та підготувати запитання. Прочитати
Б. Шоу «Пігмаліон».
ІХ. РЕФЛЕКСІЯ
(Інтерактивна вправа «Мікрофон»)
Закінчіть речення: «Нора зрозуміла, що…»
Тема. Бернард Шоу . «Пігмаліон». Особливості світогляду Б. Шоу.
Специфіка втілення античного міфу в п’єсі «Пігмаліон».
Мета: ознайомити з життям та творчістю, показата особливості світогляду
Б. Шоу, проаналізувати комедію "Пігмаліон'', її міфологічну основу, дати
уявлення про інтелектуальний характер драматургії Б.Шоу, формувати
навички аналізу драматичного твору, виховувати потребу людини
удосконалювати свої знання.
Обладнання: портрети митця, афоризми, опорні схеми та таблиці, картки для словникової
роботи.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
Зрозуміти Бернарда Шоу —
означає зрозуміти XX століття.
23. У. Ірвінг
І. Мотивація навчальної діяльності.
1. Слово вчителя. У культурній спадщині кожного народу є
культові постаті, які уособлюють національний дух, гордість, мистецький
злет. До таких постатей відносяться з особливою пошаною, навіть
поклонінням. Для Англії таким літературним кумиром, втіленням
неперевершеної геніальності Великий Бард - В. Шекспір, твори якого
століттями з величезним успіхом ставилися у театрах не лише на його
батьківщині, а й багатьох країн світу. Тому Англія пережила культурний шок, коли у 90-х
роках XIX ст. театральний критик Б. Шоу, відомий під псевдонімом Джі-Бі-Ес, раптом розпочав
антишекспірівську війну, провокуючи шалені пристрасті. Хто ж вона, ця людина, яка не побоялася
виступити проти загальновизнаних усталених кумирів, традицій, тверджень, для якої не існувало
табу в царині мистецтва?
Сьогодні ми познайомимося з особистістю і творчим шляхом Б.Шоу, людиною
рідкісної працездатності і таланту, невичерпної енергії, англійським драматургом, чия творчість
стала важливою віхою на шляху оновлення європейського театру, лауреатом Нобелівської премії
(1925), митцем, якого називали «творцем інтелектуального театру XX ст.» (Б.Брехт). II.
Оголошення теми, навчальних завдань. Коментування епіграфа
III. Формування нових знань, умінь, навичок.
1. Вправа «Питання – відповідь»
(Учні заздалегідь ознайомилися з біографією Бернарда Шоу, підготували
запитання до однокласників. Вони задають питання та обирають учня,
який дасть відповідь. За кожну правильну відповідь учень отримує
смайлик. По ходу уроку вони набирають смайлики-бали. В кінці уроку за
кількістю набраних смаликів будуть виставлені оцінки).
24. 2. Створення «Інформаційного гроно» за біографією Б.Шоу.
Слово вчителя. Англійський театр на межі століть переживає загальну кризу. Б.
Шоу буде першим, хто спробує реформувати англійський театр. У 1891 році виходить його книга
«Квінтесенція ібсенізму», в якій були викладені основні положення естетики драматурга. Так
розпочинається боротьба Б. Шоу за «новий театр».
- Сформулюйте основні риси новаторства Г. Ібсена, визначені Б.
Шоу у своїй книзі. (Боротьба за оновлену драму, п'єса-дискусія, актуальність тематики,
глядачі - учасники драми, відкритий фінал. Ключові цитати: «...сьогодні може вважатися
цікавою лише та п'єса, в якій порушені та обговорені проблеми, характери і вчинки героїв, що
мають безпосереднє значення для аудиторії», «...Ібсен започаткував дискусію і розширив її права
настільки, що вона... асимілювалася із дією. П'єса і дискусія стали практично синонімами»,
«...Глядачі стали учасниками драми, а випадки з їхнього життя - сценічними ситуаціями»,
«...відмова від старих драматургічних прийомів» тощо.)
- Як підсумував Б.Шоу значення творчості Г. Ібсена для
європейського театру? («...підкорив Європу і заснував нову школу драматичного
мистецтва».)
3. Творче завдання. Створення акровірша (запис основних ознак «ібсенізму»):
Бернард
Шоу
«Батько»
нової драми
Рецензент,
критик
Романи, які
нагадують ремарки
Перша п'єса «Дома
удівця»
В 15 років
- клерк
Найвища популярність-
«Пігмаліон»
Народився в
Дубліні (1856)
Пропаганда
творчості Г.Ібсена
Лауреат Нобелівської
премії (1925)
25. І - інтелектуально-аналітичний підхід;
Б - боротьба з лицемірною мораллю;
С - символіка;
Е - експериментаторство у жанрі (трагікомедія), поетиці тощо;
Н - новаторство («нова драма», «нова школа драматичного мистецтва»);
І- ідеї як рушій сюжету;
З - зовнішня і внутрішня дії у поєднанні;
М - митці: Г. Ібсен, Б. Шоу, А.Чехов та ін.
Слово вчителя. Утверджуючи «нову школу драматичного
мистецтва» Г. Ібсена, Б. Шоу вважає своїм обов'язком виступити в ролі
своєрідного «іконоборця» в англійському театрі: на приціл його літературно-
критичного пера потрапляє сам «Великий Бард» - В. Шекспір. Хоча Б. Шоу
прекрасно знав творчість В. Шекспіра, багато з його творів цитував
напам'ять, проте вважав, що драми Шекспіра дуже далекі від проблем
сучасності, «Бард» писав зовсім для іншої доби, і його герої одержимі
пристрастями, тоді як зі сцени має звучати голос розуму: «Шекспір виводить на сцену
нас самих, але в чужих нам ситуаціях...».
Особливо гостро у статтях Шоу звучала критика театру «Ліцеум» Г. Ірвінга, який
«спеціалізувався» на шекспірівських п'єсах. Він не пробачав Г. Ірвінгу зневажливого ставлення до
сучасної тематики драм. Боротьба Б.Шоу за новий театр велася ним на різних фронтах: критичні
статті про театр Ірвінга і акторів (наприклад, видатних акторок Бергман і Дузе, кумирів тогочасної
театральної публіки), підтримка Незалежного театру, що пропагував сучасну проблемну драму, і
власна драматургічна творчість. Саме Незалежний театр поставив першу п'єсу Шоу «Будинки
вдівця» (1892), що сприймалася як памфлет, і хоча автор «не досяг успіху, зате викликав галас» (Б.
Шоу). Так утверджується одне із центральних естетичних завдань Шоу: «Театр не повинен
приносити насолоду. Він зраджує своєму призначенню, якщо не змушує вас шаленіти».
3. Робота з опорною схемою «Театральна революція» Бернарда Шоу».
Театральна революція Б. Шоу
Парадокс на різних рівнях тексту як засіб
постановки проблеми
Втручання автора в дію:
коментарі, ремарки, передмови,
післямови
Театр – трибуна для
різних ідей
26. Слово вчителя. Творчий шлях Шоу-драматурга - це втілення ідеї про
інтелектуальний реалістичний проблемний театр. «Його театр часто називають театром ідей,
протиставляючи тим самим театру ситуацій і театру характерів. Таке протиставлення поверхневе...
Безумовно, ідеї у Шоу - найважливіше. Але вони не виключають ані цікавих характерів, ...ані
оригінальних, неочікуваних сюжетних колізій і ситуацій, що дивують і хвилюють. Просто у
драматурга є своя система пріоритетів, де психологічна складність і виписаність характерів,
емоційна насиченість поступаються місцем думці, підпорядковуються їй» (за К. Шаховою).
Складові театральної техніки Шоу-драматурга генетично пов'язані з ібсенівською драматургією:
прийоми аналітизму, характерні форми дискусій, антитетичність думок, загострених до
парадоксальності. Проте на відміну від інших представників «нової драми» («серйозних
драматургів» А. Стріндберга, А.Чехова та ін.), Б. Шоу вважав, що про серйозне можна говорити
«смішно, дотепно, парадоксально»: «...Хіба треба виганяти гумор і сміх? Уявіть, що світ є лише
одним із Господніх жартів. Невже через це ви менш старалися б перетворити його з поганого
жарту на хороший?»
Коментар до схеми.
Головне завдання театру - активно впливати на глядачів постановкою
проблеми. У цьому Б. Шоу був послідовником ідей Г. Ібсена. Драма мусить бути «фабрикою думки»,
дискусією, яка не закінчується останніми словами п'єси. «Відкритий фінал» мав спонукати
глядачів до роздумів, інтелектуального осмислення, самостійних пошуків відповідей на запитання,
що звучали (прямо чи завуальовано) зі сцени. Драматург відмовляється від традиційної структури
п'єси (зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), пропонуючи власний варіант - зав'язка,
розвиток дії, кульмінація, розв'язка, «відкритий фінал», дискусія. Шоу перетворює п’єси в
дискусії, що беруть початок із актуальних проблем сучасності: «Будь-яка соціальна проблема, що
виникає із протиріччя між людським почуттям і навколишньою дійсністю, дає матеріал для
драми», «як Шекспір і Мольєр, я беру все, що трапляється мені під руку, і потім осучаснюю,
насичую... сьогоднішнім змістом». Це протиріччя і створює «драматичний конфлікт, який
Персонажі
Філістери ідеалісти реалісти
“Драма ідей» (п'єса-дискусія)
Сучасна проблематика
Конфлікт як зіткнення ідей
Відкритий фінал
Дискусія «
Трагікомедія як засіб
загострення дискусії,
активізації інтелектуального
глядача
27. виявляється в гострому зіткненні брехливих уявлень про життя із справжнім його розумінням»,
«побудований не навколо вад людини, ...а навколо зіткнення різних ідеалів».
Жанр. Драматург віддав перевагу жанру трагікомедії, як одному із засобів
загострення проблеми, дискусії і активізації у глядача інтелектуального усвідомлення.
Словникова робота.
Трагікомедія - драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і трагедії, і комедії.
В основі трагікомедії лежить трагікомічне світовідчуття драматурга. Біля витоків сучасної
трагікомедії стоїть європейська «нова драма». Науковець Е. Бентлі вважав, що сучасна
трагікомедія розпочинає свою історію з ібсенівської «Дикої качки». Б.Шоу вважав
першовідкривачем цього жанру Л. Толстого. Шоу йменує трагікомедію Нового часу не трагедією
із комедійними вкрапленнями, а комедією, що набирає трагічного змісту. (За «Теорією
літератури» О. Галича та ін.)
Парадокс - ключовий художній засіб естетики Б. Шоу.
Парадокс - 1) своєрідна думка, судження, яке розходиться із загальноприйнятим,
іноді суперечить здоровому глузду; 2) несподіване явище, яке не відповідає загальноприйнятим
уявленням. Парадокс викликає здивування, заперечення, спонукає замислитись і визначити власну
позицію щодо запропонованої таким чином ідеї, ситуації, характеру тощо. Парадоксальність
властива творам Шоу на різних рівнях тексту (словесний парадокс, парадоксальність думок,
характерів, ситуацій, сюжету тощо). «У Шоу парадокс розширює свої можливості, стає
всюдисущим… Те, що видається в них цілком позитивним, …виявляється гидким, безчесним,
жалюгідним або смішним. ...Дивні ж вчинки, як стає зрозумілим по ходу дії, насправді – цілком
розумні і корисні для загалу». (За К. Шаховою).
Концепція персонажів. Б. Шоу поділяв персонажів своїх творів на філістерів
(самовдоволена і обмежена людина з вузьким міщанським світоглядом і ханжеською поведінкою),
ідеалістів (живуть фальшивими ідеалами), реалістів (скептично поглядають на світ і оригінально
мислять, добре розуміють хвороби і вади світу, але ці знання не вбивають їх прагнення
облаштувати світ на краще). На думку драматурга, їх співвідношення має такий вигляд: 700
філістерів - 299 ідеалістів - 1 реаліст.
Втручання автора у дію: розгорнуті коментарі, ремарки, передмови, післямови,
режисерські поради акторам, діалоги автора і читачів тощо - все це використано з метою
підсилити, вияскравити головне ідейне зіткнення п'єси, підштовхнути до дискусії глядача (читача).
Відчувається своєрідна данина захопленню епічною творчістю - на початку творчого шляху Шоу
пробував свої сили у створенні романів.
Театр і політика, публіцистика. Митець руйнує кордони між театром та
політикою і публіцистикою. Сцена перетворюється на своєрідну трибуну для пропаганди ідей.
28. Слово вчителя. Отже, Б. Шоу теоретично і на практиці розвивав та утверджував
ідеї «ібсенізму», при цьому він не все сприймає позитивно у драматичній техніці Ібсена. Так,
наприклад, митцеві не подобалися трагічні розв'язки драм Ібсена: «Кожна його драма закінчується
вбивством або самогубством». Сам Шоу уникав трагічних розв'язок своїх творів, підкреслюючи
силу зображення «буденного трагізму», а не виняткових обставин. У цьому плані Шоу стояв ближче
до А. Чехова. При цьому Г. Ібсен завжди залишався улюбленим драматургом Б. Шоу (за О.
Ніколенко).
IV. Узагальнення та систематизація.
1. Бесіда.
- Б.Шоу вважав, що цікавитися його біографією марно: адже у
його житті «ніколи нічого не траплялося», «не відбувалося ніяких подій», вірніше, він «сам
був подією». Чи згодні ви з таким твердженням митця?
- «Шекспір для мене - одна із веж Бастілії, і ця вежа мусить упасти», -
писав Б. Шоу у 1897 році. Чим пояснити різко критичне ставлення Б. Шоу до п'єс англійського
класика В. Шекспіра?
- Б.Шоу стверджував: «Англія завоювала Ірландію. Що залишалося робити мені?
«Завоювати» Англію». Чи вдалося, на вашу думку, драматургові «завоювати Англію»?
2. Вправа «Незакінчене речення».
Б. Шоу вважав, що роль Ібсена у розвитку світової драми полягає
у...
З. Робота з ілюстраціями. «Особистість Б. Шоу крізь призму художників».
- Поміркуйте, чому художник використовує жанр карикатури. Чи
відповідає цей жанр особистісним рисам і творчому стилю митця?
V. Оцінювання роботи учнів.
VI. Домашнє завдання.
Для всіх учнів.
Використовуючи учнівське портфоліо, опрацювати матеріал до теми
«Б.Шоу». Створити власну колекцію афоризмів драматурга (до 10 висловів) та підготувати
коментування 1-2 з них (за власним вибором).
Прочитати п'єсу Б.Шоу «Пігмаліон». Поміркувати: що привернуло
вашу увагу під час читання твору?
Для творчих груп.
29. Підготувати повідомлення «Сценічна доля комедії «Пігмаліон»» (за
бажанням - підготувати мультимедійну презентацію).
Індивідуальне завдання.
Підготувати повідомлення про історію творчих взаємостосунків
Б.Шоу та С. Патрік-Кемпбелл.
Тема 2. Комедія «Пігмаліон». Специфіка втілення античного міфу в п’єсі
«Пігмаліон». Проблематика й художні особливості твору, його «філологічний конфлікт» і
соціально-дидактична спрямованість. Динамізм дії і парадоксальність як невід'ємні риси творчості
Дж. Б. Шоу
Мета: дослідити конфлікт ідей у творі, втілений як специфічний «філологічний конфлікт» і
соціально-дидактичну спрямованість п'єси;
особливості розвитку драматичної дії, проблематику твору;
поглибити значення поняття «парадокс»;
розвивати аналітичне та творче мислення, навички художнього аналізу драматичного твору,
складання тез та опорних схем, роботи з додатковою літературою;
формувати інтерес до дослідницької діяльності;
виховувати естетичний смак, зацікавленість театральним мистецтвом.
Обладнання: портрет драматурга та С. Патрік-Кемпбелл, опорні схеми й таблиці.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
Епіграфи: Було б дуже добре, якщо б театр бачив своє
призначення у тому, щоб бути «фабрикою думки»,
будити совість, висвітлювати суспільну поведінку
людей, бути засобом проти відчаю і нудьги і
храмом Людини, що сходить.
Б.Шоу
30. Мій спосіб жартувати полягає у тому,
щоб говорити правду. Це
найкумедніший жарт у світі.
Б.Шоу
І. Актуалізація опорних знань.
1. Літературний диктант (тести)
І. Де відбувається зустріч квіткарки і професора?
а) на майдані, б) біля церкви, в) на базарі.
2. Хто і з ким заключає парі?
а) Еліза з Хіггінсом; б) Хігінс з Пікерінгом; в) Пікерінг з Елізою.
З. Чому присвятив своє життя професор Хіггінс?
а) системі навчання англійської мови; б) написанню словника;
в)дослідженню фонетики англійської мови.
4. Який герой п'єси, нагадує героїв романів Діккенса?
а) Пікерінг, б) Хіггінс, в) Дулітл.
5. Як завершується експеримент професоре Хіггінса?
а) поразкою; б) перемогою; в) суперечкою.
6. Як можна назвати урок, який дає Еліза професорові у книжці - п'єси?
а) уроком мужності; б) урок доброти; в) урок гідності
7. Що вивчає полковник Пікерінг?
А) іспанську мову; б) санскрит; в) англійські діалекти.
8. За кого прийняли Елізу на балу?
А) за герцогиню; б) за принцесу; в) за простолюдинку.
9. З якою метою Еліза хотіла вивчити літературну мову?
А) щоб стити леді; б) щоб працювати у квітковому мегазині;
в) щоб бути вихованою.
31. 10. Що сталося з батьком Елізи?
А) став багатим; б) спився; в) став викладачем.
11. Куди повезли Елізу в перший раз? А) до матері Хігінса; б) на перегони; в)
в театр.
12. В чому відкритість фіналу?
(На тлі музики Ф.Лоу)
II. Мотивація навчальної діяльності.
Слово вчителя. Зацікавленість життям і творчістю великого драматурга Б.Шоу,
«найпарадоксальнішого з парадоксальних», не зникає до наших днів. Свідченням такого інтересу є
діяльність Міжнародного товариства Шоу, яке активно вивчає й коментує творчість митця,
проводить міжнародні форуми, конференції; Товариства Бернарда Шоу США, яке випускає
найбільш відомий і авторитетний журнал шоузнавців «Тhe Independent Shavian». Проте
найяскравішим прикладом популярності творів драматурга є успішне життя його п’єс на світовій
театральній сцені, адже п'єса, в першу чергу, «живе на сцені» (М. Гоголь). Серед багатої
драматургічної спадщини митця є твір, який користується особливою популярністю, починаючи
від першого свого сценічного втілення і закінчуючи постановками сучасних театрів, початку XXI
ст. Мова йде про комедію «Пігмаліон» (1912-1913).
ПІ. Оголошення теми, навчальних завдань.
IV. Формування нових знань, умінь, навичок.
Слово вчителя. Досліджуючи художній світ комедії Б Шоу, ми спробуємо визначити, як у
п'єсі «Пігмаліон» втілилися ознаки «театральної революції» Б. Шоу.
Розповідь учня. Сценічна доля комедії "Пігмаліон".
Робота над комедією була завершена в 1912 р., а поставлено її в 1913 р.
у Берліні та Відні. На початку 1914 р. п'єсу було поставлено і в Лондоні.
Головна роль призначалась для знаменитої актриси Стелли Патрік - Кемпбел,
і ця 47- літня, все ще дуже красива жінка, зіграла 17-літню квіткарку з
величезною майстерністю. Успіх був колосальним. З тих пір "Пігмаліон" не
зупиняє свій тріумфальний хід сценами світу. Перша його екранізація була в
1938 році. (за сценарієм Б. Шоу), але були й інші фільми: у 1957р. у Нью-
Йорку було здійснено постановку мюзиклу Ф. Лоу "Моя прекрасна леді",в
основу якого покладено п'єсу "Пігмаліон", музику з якого ви тепер слухаєте.
А ще через 7 років з'явився фільм - екранізація мюзиклу.
Презентація індивідуального повідомлення.
