2. ШЕВЧЕНКО
Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це ж лиш рупор мас,
І вже менш за все — "Кобзар Тарас",
Він, ким зайнялось і запалало.
Скорше — бунт буйних
майбутніх рас,
Полум'я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою на довгу ніч образ…
…А ось поруч — усміх, ласка, мати
І садок вишневий коло хати.
Эвген Маланюк
3. «…Всі дивувалися красі та силі тієї простої
мови, якою Шевченко змальовував красу рідної
природи. Увесь світ прислухався до його
мови…»
Панас
Мирний
4. «Причинна», «На вічну пам'ять Котляревському»,
«Тополя», «До Основ’яненка», «Сова»,
«Сон», «Не кидай матері»,
«Княжна», «Москалева криниця»,
«Ну що б, здавалося, слова…»,
«На вгороді коло броду», «Ми вкупочці колись
росли», «Якби ви знали, паничі…»,
«І досі сниться: під горою…»,
«Тече вода з-під явора».
Верба згадується у творах
6. Балада «Тополя»,
Поеми «Гайдамаки», «Сон», «Наймичка»,
«Ой три шляхи широкії», «Княжна»,
«Коло гаю, в чистім полі»,
«Ми вкупочці колись росли»,
«Не молилася за мене».
Тополя згадується у поетичних
творах «Малого Кобзаря»
7. Самотність
Дівчина, яка сумує за коханим
Незалежність, волелюбність
Зламана тополя – зруйнована дівоча доля
Уособлення України
ТОПОЛЯ
8. «Причинна»,
«Думка»,
«На вічну пам'ять Котляревському»,
«Тополя»,
«Чого ти ходиш на могилу?»,
«Ой три шляхи широкії»,
«Зацвіла в долині»,
«Над Дніпровою сагою»,
«Тече вода з-під явора».
Калину згадано у творах
14. Після нього зосталося Слово –
Хвиля пристрасті без берегів –
Невгамовно палке і в любові,
І в зненависті до ворогів.
Міг би жити спокійно і мирно,
Малювати, складати пісні.
Тільки ж геній – це завжди безмірність,
І для нього всі рамки тісні.