Ліна Костенко

1. «Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться,
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.»
Підготувала
бібліотекар
Сокальського НВК
« ЗШ І-ІІІ ст. № 4 – ліцей»
Прихідько Н.С.

2. Хата вчителя Василя Костенка стояла на березі
Леглича, притоки Дніпра. В тому Легличі Ліна
якось мало не втонула — вже й кольорові кола
пішли перед очима. На щастя — врятували.
«Чомусь пам'ятаю, що річка звалася Леглич.
Було в ній каміння, як сто бегемотячих спин» , —
напише вона згодом.
Народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві за 80 км від м. Києва

3. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ
прищеплювали дитині високі моральні, етичні та
естетичні смаки. На все життя Ліна перед собою мала
приклад батька — Василя Костенка, педагога від Бога,
який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі
предмети у школі (він знав 12 мов) .

4. У збірці «Над берегами вічної ріки«(1977) Ліна Костенко
помістила вірш-спогад про найперші свої дитячі враження:
Буває часом дивне відчуття, —
що час іде, а я собі окремо.
Мені п'ять років. Я іще дитя.
Люблю цукерки і читаю Брема.
У хаті вчителя Василя Костенка у 1935 р. можна було читати книгу
А.Брема про життя тварин. Чи багато таких хат мав тодішній
Ржищів?

5. У 2005 році на колишній садибі Василя
Костенка ще зберігався льох. Хата не
вціліла, її розгорнули бульдозером. У
роки війни він рятував від німецьких
бомб мало не всю околицю. Зроблений
на совість, із круглим цегляним
склепінням, просторий і сухий, він
залюбки переховував у своїх глибинах
ржищівський люд.
«Душа належить людству і епохам.
Чому ж її так раптом потрясли
Осінні яблука, що сумно пахнуть льохом,
І руки матері, що яблука внесли?!»
( Цикл « Осінні карнавали»)

6. Прикмети дитинства ожили в
багатьох поезіях Ліни Костенко. У збірці
1987 року «Сад нетанучих скульптур» є
цілий розділ, який склали вірші,
сповнені світлого смутку, казкових
образів, примхливої і яскравої фантазії.
Назва його — «Невидимі причали»

7. Название презентации
Нині Ліна Василівна у Ржищеві не буває.
Останній раз бачила містечко свого
дитинства здалеку, крізь вікно автомобіля.
Того, далекого, її Ржищева, вже немає. Він –
давно у заплавах пам'яті...
«І ті роки, що так промчали, і пароплав той, і гора...
Це вже невидимі причали в глибокій пам'яті Дніпра.»

8. Название презентации
Середню школу Ліна Костенко закінчила в Києві. Тут
навчалася в Київському педагогічному інституті. Але в 1952 році
вступила у Літературний інститут імені Максима Горького в
Москві, який закінчила 1956 році з відзнакою..
Тоді ж, наприкінці п'ятдесятих, одна за одною вийшли друком
її поетичні збірки «Промені землі» і «Вітрила», а в 1961 році –
«Мандрівки серця».
Книжка «Мандрівки серця» поставила ім'я поетеси
у ряд найяскравіших майстрів української поезії.

9. У радянські часи Ліна Костенко була опальним автором. Її талановиті
безкомпромісні твори стали об'єктом переслідувань і заборон на багато
років. Та саме в ті роки поетеса невтомно працює, зокрема і над своїм
найвідомішим на сьогодні твором – романом у віршах «Маруся Чурай».
«Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.

10. Творче надбання поетеси:
 «Проміння землі» (1957)
 «Вітрила» (1958)
 «Мандрівки серця» (1961)
 «Зоряний інтеграл» (1962, тираж знищено радянською цензурою)
 «Княжа гора» (1962, книжка не вийшла через заборону радянської
цензури)
 «Над берегами вічної ріки» (1977)
 «Маруся Чурай» (1979)
 «Неповторність» (1980)
 «Сад нетанучих скульптур» (1987),
 « Бузиновий цар» (збірка віршів для дітей)
 «Вибране» (1989)
 «Берестечко» (1999, 2010)
 «Гіацинтове сонце» -2010 рік ;
 Роман « Записки українського самашедшого» -2011 рік ;
 « Річка Геракліта» -2011 рік.

11. Найпопулярніші збірки Ліни Костенко

12. Рядки поезії Ліни Костенко
звучать як моральна настанова
молоді:
…Не бійся прикрого рядка.
Прозрінь на бійся, бо вони, як ліки,
Не бійся правди, хоч яка гірка,
Не бійся смутків, хоч вони, як ріки.
Людині бійся душу ошукать, бо в
Цьому схибиш — то уже навіки.
Життя пройде, немов вода,
І відцвіте, немов вишнева гілка,
В житті – одна помилка – не біда,
Біда, коли усе життя – помилка!

13. Відзнаки
 Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська
академія».
 Почесний доктор Львівського національного університету.
 Почесний доктор Чернівецького національного університету (2002).
 Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман
«Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»)
 Премія Франческа Петрарки (За книжку "Інкрустації", видану італійською
мовою), 1994 р.
 1998 р . Торонто. Світовий конгрес українців нагородив Л. Костенко своєю
найвищою відзнакою - медаллю Святого Володимира.
 Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім.О.Теліги (2000)
 Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом
князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000)
 Відмовилась від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не
ношу!»
 Відзнака «Золотий письменник України», 2012 (відмовилась).
 В листопаді 2013 року УГКЦнагородила третьою щорічною відзнакою
імені блаженного священномученика Омеляна Ковча.

14. «Митцю не треба нагород,
його судьба нагородила.
Коли в людини є народ, тоді
вона уже людина.»
Ці слова Ліни Костенко звучать епіграфом до
всього її творчого життя

15. «Мене сьогодні голуб розбудив,
Він прилетів і плакав на балконі.
Я не прошу поблажливості Долі.
Хіба це мало – незабутня мить?»
«Незабутні миті» в кожному вірші Ліни Костенко.
І всі вони наші – українські.

16.  «Чи нас Господь почує усіх разом,
Коли так просить кожен про своє?»
 « Всі слова уже були чиїмись.»
 «Поразка – це наука. Ніяка перемога так не
вчить.»
 «Здушили сльози – не виходь на люди. Болить
душа – не виявляй на вид.»
 «Якщо платити злочином за злочин, то як же
й жити... на землі?»
 «Все, до чого ми байдужі, байдуже до нас. Будні
роблять людей буденними.»
Афоризми Ліни Костенко

17. Список використаних джерел
Воєвода З.Я., Скоб’як Г.О. Українська література. Книга для вчителя: календарне
планування та розробки уроків. 6 клас. – К.: Грамота, 2006. – 344 с.
Панченко В. «Ржищів Ліни Костенко» //Літературна Україна. – 2006. – №6
Ліна Костенко. Збірка віршів / [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.gramotey.com/?open_file=1269093347