Письменники – люди особливі. Майже творці нових світів. Щирі, з відкритою душею, сяючими очима і внутрішнім світлом. Вітаємо з ювілеєм Надію Миколаївну Галковську та бажаємо натхнення, успіхів, вдячної аудиторії і міцного-преміцного здоров’я!

1. Надія
Миколаївна
Галковська
«З Україною в серці
у майбутнє дивлюсь …»

2. Галковська Надія Миколаївна
(10.05.1951 р.н.) – поетеса,
педагог, громадська діячка і
жінка, для якої любов до
рідного краю, свобода,
вірність, духовне піднесення
й оптимізм є головними
пріоритетами.
Відома не лише в Чернігові,
але й далеко за межами
України перш за все, як
авторка слів знаменитої пісні
«Козачка», популярність якої
не згасає вже майже три
десятиліття.

3. Пісня написана під час
культурологічного
походу «Козацькими
шляхами», що відбувся
напередодні здобуття
Україною незалежності
у липні 1991 року,
покладена на музику
композитором Миколою
Збарацьким.
Пісня «Я козачка твоя»
Струменіє зоря, і за обрій упав
Місяць яблуком червонобоким.
Я - козачка твоя, я - дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.
В полі ватри горять,
То на варті не сплять,
Ген - розвіявся спокій на попіл.
Я - козачка твоя, я - дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.
Руку дам на коня, хай стріла обмина,
Полетімо удвох в степ широкий.
Я - козачка твоя, я - дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.
Ти на мене чекай і надій не втрачай
На шляхах світової толоки.
Я - козачка твоя, я - дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.

4. Пісенні твори поетеси
почали звучати ще
у кінці 70-х років,
зокрема,
«Заквітчалась моя
Україна» у виконанні
народного хору
«Десна»
(музика Л. Хатуна).
Це був
республіканський
дебют Надії
Миколаївни
Галковської.
Пісня «Заквітчалась моя Україна»
Заквітчалась моя Україна,
Мов та яблуня цвітом рясним.
І лунають пісні солов’їні
Над улюбленим краєм моїм.
Лети, красуйся, наша пісне,
В серцях гарячих радісно лунай!
Люблю тебе, моє Полісся,
Люблю тебе, мій неозорий край!
Розливає Десна свої хвилі,
Колосяться безмежні лани.
Розквітає під сонцем щасливим
Край мій щедрий пісень і весни.
Над моїм зачарованим містом
Сяють юності зорі ясні.
Просим в гості до нас на Полісся,
Край квітучий пісень і весни!

5. «Чернігівська Козачка»,
як часто називають Надію
Миколаївну земляки,
відбулася також як
педагог завдяки
поєднанню двох освіт –
музичної (Чернігівське
музичне училище
ім. Л.М. Ревуцького) та
філологічної (Київський
Державний університет
ім. Т.Г. Шевченка).

6. З 1971 р. працювала
в Радянськослобідській
(нині-Трисвятськослобідська),
згодом Рудківській школах,
долучаючи сільських дітей на
уроках української та світової
літератури до прекрасного
шляхом музики і поезії у
творчому ключі
сучасних європейських
методологій.

7. Свій професійний
життєвий ритм Надія
Галковська доповнює і
збагачує громадською
діяльністю: сількор
Чернігівської районної
газети, учасник
художньої
самодіяльності, одна з
фундаторів оновленої
чернігівської
«Просвіти»,
літературної спілки
«Чернігів».

8. Як депутат Чернігівської
районної ради (2006)
підтримала ідею створення
районної організації Спілки
краєзнавців і виявляє
активність в галузі досліджень
забутих сторінок місцевої історії.
Зокрема, за її участі разом з
Оленою Малишко-Березовською
та керівництвом району й
громади села Старий Білоус
було засновано музей –
садибу П.Г. Березовського
(Старобілоуський історичний
комплекс) (2011). За роботу в
цьому музеї нагороджена
Подякою Чернігівської обласної
державної адміністрації (2013).

9. У 1994 р. в Чернігові видано її
збірку поезій "Козачка".
Серед творів поетеси, що увійшли
до збірки, – вірші-сонати, вірші-
ноктюрни. ЇЇ слово ніби лине
згори і лягає в рядок, як на
нотний стан.
Поезія Надії Галковської глибоко
національна, овіяна духом
Чернігівського краю. Адже вона
живе в місті, де все дихає
стародавньою історією та
культурою…

10. ***
Відпусти мене, княже.
Я – не бранка твоя, –
На Полісся лечу, наче птах без упину.
Хай мій шлях зозулиний перекреслить стріла,
Та з вітрами і Сонцем попрощатися встигну.
Відпусти мене, княже.
Цих ошатних перлин
Не піднось до чола, на волосся біляве,
Бо в очах мені світить крізь темноту чужин
Мій купальський вінець на затишній галяві.
(уривок)

11. Дерев’яний храм у Седневі
На Голгофі
Огорож
Із сухого
картоплиння,
Наче поміж готів
Бож,
Височіє храм
Нетлінний.
Ставили його
Майстри,
Не ввігнавши в тіло
Й цвяха…
Моляться росисті
Айстри,
Лине псалм ранковий
Птаха…
(уривок)

12. В Україні весна
Дзвін, дзвін навесні
Моє серце знову кличе,
Дзвін, дзвін голосний
Розганяє сум дібров,
Дзвін, дзвін угорі
Журавлями закурличе,
Де ти, озовись,
Моя приспана любов.
В Україні весна,
В Україні весна.
(уривок)

13. Чекання
Я хочу бачити тебе.
Одвічним рушничком
хрещатим
Покірно буду припадати
До рук твоїх,
як ввійдеш в хату.
Я хочу бачити тебе.
Я хочу бачити тебе.
Стрімкою ластівкою
стріну,
Зелену гілку – пісню
кину, –
Вертайся, милий,
на Вкраїну!
(уривок)

14. Українська пісня
Ой чий то кінь стоїть? –
Питаємось віками,
Ще й сива гривонька –
Дивуємось з гостями.
На сорочці полотняній
Затремтів узор калини –
То є пісня України.
Розрізаєм хліб духмяний
І частуємо гостинно –
То є пісня України.
Золотіють наші храми
Зореспівом старовинним –
То є пісня України.
Ой чий то кінь стоїть?
Ще й сива гривонька…

15. Діброво зелена,
озовись до мене
Задубіла, задерев’яніла
Наша Воля в Чотирьох Віках.
Не сурмила, тільки зеленіла
Наша Доля в Чотирьох Дубах.
Ой, дуб-дуба, дуба,
Україна моя люба!
Як брехали на тебе,
Колихали під небом,
Під чужинним-вторинним
Тобі требу творили,
Наче зілля варили…
(уривок)

16. «Комоні ржуть
за Сулою…»
«Комоні ржуть за Сулою…»
Ігор похід не скінчив,
Знову веде за собою
Воїнів і орачів.
Кінь у полку наймолодший
В темних лісах заблукав,
Наче той місяць молочний
Стежку у хмарах шукав,
Та й зупинився навічно –
Вибалок повен трави…
Команем селище кличуть.
Тут перед смертю творив
Палко молитву останню
Славний козацький ватаг.
Тут його зірка упала,
Тільки ім’я на вустах…
Богуне, зверхнику
козацький!

17. Богуне, зверхнику
козацький!
Богуне, зверхнику
козацький!
Ти виріс кленом.
Не впійманий,
не убієнний,
Ставний, зелений.
А ми могил шукали
братських.
(Шаблі, знамена…)
Богуне, зверхнику
козацький,
Поглянь на мене –
Я в світі й досі
ще блукаю
В твоїх коралях,
Тебе і день і ніч шукаю
В боях кривавих,
На перехрестях і толоках,
Поміж віками.
Полковнику мій
синьоокий,
Мій хрест, мій камінь…
уривок

18. Батуринська баркарола
Хитається тремке латаття,
Ми в ніч пірнули.
Забули лісове багаття –
В воді поснули.
І так нам хороше у плесі.
Тіла сріблясті,
Неначе лілії воскреслі
У древній казці…
Та враз гойднувся човен-привид,
Чи дзвін великий,
Здійняли хвилі чорні гриви,
Мов коні дикі.
О, знову День Той річці сниться
В журі пісенній.
Отут щорічно час вихриться,
Зліта над Сеймом.
уривок

19. ***
Осанну гетьману Івану
В часи самотності
співаю
І воском зречено
спливаю –
Свіча в церковному
тумані.
Свіча в церковному
тумані,
Незгасним полум’ям
ярію.
Та чи ім’я твоє зігрію,
Опальний гетьмане
Іване?..
Воскреслий гетьмане Іване,
Поглянь: свічок тих міріади.
Тож знов божественно-
принадним
Перед очима нам постанеш.
І будеш довго так стояти –
Тамує подих УКРАЇНА,
Летить від янгола пір’їна
Таємним знаком благодаті.

20. ***
Моя Вкраїна у
снігах.
На обважнілих
берегах
Її річок не чутно
птаства,
І тільки спалахом
зорі
Перелітають
снігурі, –
Тремтливі спогади
про братство,
Про пісню, що
текла в світи
Розкуто, вільно,
невмирущо,
Дзвеніла в грудях
дужче й дужче,
Коли співав зі
мною ти.
А та незаймана
калина,
Сузір’ями
палахкотіла,
І струменів із
грона сік…
Цей сон
потьмарився і
зник,
Бо у снігах моя
Вкраїна.

21. Загублений шлях
(молитва)
У думах і піснях,
На конях і човнах
Блукаєм по світах…
Молитва на вустах.
Надія як вогонь
Палає між долонь,
У темряві століть
Нам свічкою стоїть.
Загублений шлях
У зоряній млі.
Дай, Боже, знайти,
Знайти до землі.
А сила є в руках,
І розум не погас,
О, яроокий Спас.
Не покидай же нас.
Крізь ночі проведи
Світилом угорі
До ясної зорі,
До тихої води.
Загублений шлях
У зоряній млі,
Дай, Боже, знайти,
Знайти до землі.

22. Земля батьків моїх,
дідів і прадідів,
Мій милий, тихий,
таємничий раю,
До тебе йду –
лечу з журбою й
радістю.
Тут умираю й знову
воскресаю.

23. З легкої руки поетеси
Чернігівський район
називають «Перлиною
Українського Полісся».
Яскравою подією став вихід у
світ її нової книги
«Козацькими шляхами»
(2012).
Збірник історико-
фантастичних новел оцінений
як «Книга року» в номінації
«проза» і презентований у
Національному Музеї
Т.Г. Шевченка в Києві.

24. Книга "Козацькими шляхами" –
це ілюстрована збірка про минуле
й теперішнє життя українців,
забарвлене високими почуттями
та дивовижними пригодами
у просторі і часі. Мандруючи
разом з головними героями, ми
зустрічаємо на сторінках книги
багато цікавих неординарних
людей, знайомимось зі звичаями,
побутом, театральними дійствами,
живописом та музичними
вподобаннями предків,
архітектурою та чудовою
українською літературою часів
барокко.
Книга розрахована на широке
коло читачів.

25. Найпотужнішим джерелом
оновлення і самовдосконалення
Надія Миколаївна вважає
творчий процес. Нові й нові
вірші поетеси з’являються на
сторінках місцевої і центральної
періодики, на інтернет-сайтах.
Збірник поезій «Козачка»
приваблює й досі композиторів.
У авторських перекладах Надії
Галковської з італійської,
французької, англійської мов
звучать українські тексти
світових шедеврів, які
виконують сучасні артисти.

26. Надія Галковська –
лауреатка престижних
премій і конкурсів:
«Пісенний вернісаж»,
Чернігівська обласна
літературна премія
ім. Б. Грінченка,
міжнародна педагогічна
премія ім. Марії Фішер-Слиж
(Канада),
Всеукраїнський рейтинг
«Шлягери ХХ століття».
У 2009 році за активну
творчу і громадську
діяльність нагороджена
Орденом княгині Ольги.

27. З Україною в серці
у майбутнє дивлюсь,
Хай зникають в пітьмі
всі плачі і незгоди.
За свою Україну
щиро богу молюсь,
Будь щасливим довіку,
український народе!
Надія
Галковська