4. МОВНА РОЗМИНКА
[ж] - [ш]
На горішині горішки
шаруділи тишком-нишком
- Шур-шур-шур та шу-шу-шу
- я зернятка колишу.
В лісі не шуміть, малята, -
сплять у ліжечках зернята.
-Ш-ш-ш…
СЛОВО ЗА СЛОВО
НА ОДНОМУ ДИХАННІ
ДІАЛОГ
ТИХОГРОМИ
СОЛОВЕЙКО
ЖАУЙОР УРОЖАЙ
ДОЛЬУЖ ЖОЛУДЬ
КОРОВАНОЙЖ
ВЕЖЬУАРЛ ЖУРАВЕЛЬ
ЖАЙВОРОНОК
7. ВЕЛИКИЙ
СОНЦЕПОКЛОННИК
Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на
землю мокрі коси. Пливе у сірій безвісті нудьга, пливе безнадія, і
стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть солом’яні стріхи,
вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі
дні зміняють темнії ночі.
Де небо? Де сонце?
Міріади дрібних крапель, мов вмерлі надії, що знялись занадто
високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними
потоками. Нема простору, нема розваги.
Чорні думи, горе серця крутяться тут, над головою, висять
хмарами, котяться туманом, і чуєш коло себе тихе ридання, немов
над вмерлим…
Повість “Fata morgana”
Як ви думаєте,
який настрій був у автора,
коли він писав ці рядки?
З чим
порівнює автор
осінні тумани?
Дібрати
синонім
до слова “плаче”.
Які слова
вжиті
в переносному значенні?
Пояснити
значення
слова “міріади”.
МОЗКОВИЙ ШТУРМ
8. Була тепла, ясна осінь. Осіннє повітря було прозоре, тихе. На
заході, під безхмарним небом, стояло здорове золоте сонце. Під
його скісним промінням сяяло листя лип та беріз.
Падало жовте листя, а здавалось, що то золото капає на
землю з дорогих шат. Червоні черешні полум’ям горіли на сонці.
Земля під ними була вкрита червоним листом, мов полита
свіжою кров’ю. Зеленіли крислаті яблуні. Рожевіли грушки. На
вербах листя порідшало, поблідло.
Сухі листочки дощем спадали з дерев, черкались об гіллячки
і шелестіли. Під ногами шурхотіли цілі замети покрученого листя.
Перед очима була розкішна картина осінньої природи.
Повість “На віру”
До речення
”Нема простору, нема розваги.”
дібрати речення-антонім
з другого тексту
ЗАМЕТИ
Була тепла, ясна осінь. Осіннє
повітря було прозоре, тихе. На заході,
під безхмарним небом, стояло здорове
золоте сонце. Під його скісним
промінням сяяло листя лип та беріз.
Падало жовте листя, а здавалось, що
то золото капає на землю з дорогих шат.
Червоні черешні полум’ям горіли на
сонці. Земля під ними була вкрита
червоним листом, мов полита свіжою
кров’ю. Зеленіли крислаті яблуні.
Рожевіли грушки. На вербах листя
порідшало, поблідло.
Сухі листочки дощем спадали з
дерев, черкались об гіллячки і
шелестіли. Під ногами шурхотіли цілі
замети покрученого листя.
Перед очима була розкішна картина
осінньої природи.
Повість “На віру
Ідуть дощі. Холодні осінні тумани
клубочать угорі і спускають на землю
мокрі коси. Пливе у сірій безвісті
нудьга, пливе безнадія, і стиха
хлипає сум. Плачуть голі дерева,
плачуть солом’яні стріхи, вмивається
сльозами убога земля і не знає, коли
осміхнеться. Сірі дні зміняють темнії
ночі.
Де небо? Де сонце?
Міріади дрібних крапель, мов
вмерлі надії, що знялись занадто
високо, спадають додолу і пливуть,
змішані з землею, брудними
потоками. Нема простору, нема
розваги.
Чорні думи, горе серця крутяться
тут, над головою, висять хмарами,
котяться туманом, і чуєш коло себе
тихе ридання, немов над вмерлим…
Повість “Fata morgana”
9. ЯБЛУНЕВОЦВІТНИЙ
ГЕНІЙ УКРАЇНИ
Олесь Гончар
Осінь така мила,
осінь
славна.
Прийде, поставить:
мамо, спите?
Підведуться мати:
— Це ти, моя доню?
— Я ішла все лісом,
дуб мене за хустку,
він хотів догнати,
борщик однять!
Осінь така мила,
осінь
славна:
— Мамо, мамусю, чом не їсте? —
Бистро подивились
очі матусі,
зсунулось тіло,
звісилась рука…
Осінь така мила,
осінь
славна:
— Мамо, мамусю, чом не їсте?
1921
10. Осінь сумна,
Осінь іде,
Восени день блисне,
Восени
Весна красна квітами,
за собою дощ веде.
і горобець багатий.
а осінь снопами.
а три - кисне.
а весело жити.
13. «Читайте!
І нехай у вашому житті не буде
жодного дня, коли б ви не прочитали
хоча б сторінки з нової книги».
К. Паустовський
Презентацію підготувала
вчитель початкових класів
Чернінівської
І-ІІІ ступенів школи №9
Морська Олена Павлівна