1. Проект
« Т.Г. Шевченко
в моєму житті.»
Тривалість : 1 місяць
Тип проекту:
пізнавальний
Виконали : учні 3 класу
Консультант:
Чернега Н.Ф.
Вчитель початкових
класів
2017 р
2.
3.
4.
5.
6. КІРЕЄНКО ОЛЕКСАНДР
Т.Г.Шевченко – не лише відомий поет, але й
Відомий художник України. З-під цого
пензля зявилося чимало талановитих і
неперевершених картин. Свій перший
автопортрет він намалював у 1840 році,
коли старанням друзів був викуплений із
кріпацтва і почав навчання в Академії
мистецтв у Петербурзі.
Овал обличчя юного Тараса ніби
освітленим промінням на темному тлі.
Юнак який
Зображений на картині, яка доля його
чекає, тому погляд чистий, привітний. Він
ще не знає про допити, каземати, вязниці ,
солдатську муштру, заборону писати й
малювати. Йому зараз віриться,що він
врешті вирвався на волю і тепер матиме
змогу творити. Це був період, коли
майбутній поет навіть не здогадувався про
своє призначення. Та це буде – потім, а зараз
він хоче бичити всіх і вітати на своєму
порозі.
7. ТИМУР ЯКУБЕНКО заповіт
Як умру, то поховайте Мене на
могилі
Серед степу широкого На Вкраїні
милій,
Щоб лани широкополі, І Дніпро, і
кручі
Було видно, було чути, Як реве
ревучий.
Як понесе з України У синєє море
Кров ворожу... отойді я І лани і гори
Все покину, і полину До самого Бога
Молитися... а до того Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте, Кайдани
порвіте
І вражою злою кров’ю волю
окропіте.
І мене в сем’ї великій, В сем’ї вольній,
новій,
Не забудьте пом’янути Незлим тихим
словом.
8. МАКСИМ РУДНИК
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
9. МАРИНА ПИЛИПАСЕНКО
Село! І серце одпочине.
Село на нашій Україні —
неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють
хати,
а на горі стоять палати,
неначе диво. А кругом
широколистії тополі,
а там і ліс, і ліс, і поле,
і сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом.
10. ВІКТОРІЯ СІНКЕВИЧ
Реве та стогне Дніпр
широкий,
сердитий вітер завива,
додолу верби гне високі,
горами хвилю підійма.
І блідний місяць на ту пору
із хмари де-де виглядав,
неначе човен в синім морі,
то виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
ніхто ніде не гомонів,
сичі в гаю перекликались,
та ясен раз у раз скрипів.
11. КОЛІСНІЧЕНКО ПОЛІНА
На Великдень, на соломі
Против сонця, діти
Грались собі крашанками
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку. А тій стьожку,
Тій стрічку купили.
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові,
Кому свитку. Одна тілько
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
— Мені мати куповала.
— Мені батько справив.
— А мені хрещена мати
Лиштву вишивала.
— А я в попа обідала,—Сирітка сказала.
12. КІРІЯН АНАСТАСІЯ
Тече вода з-під явора Яром на долину.
Пишається над водою Червона калина.
Пишається калинонька Явор молодіє,
А кругом їх верболози Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка Помеж осокою.
А качечка випливає З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє З дітками
своїми.
Тече вода край города. Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати, Брало,
заспівало
Вийшли з хати батько й мати В садок
погуляти,
Порадитись, кого б то їм Своїм зятем
звати
13. ТОМАК МАРИНА
Ішов Козак до Києва
Та сів спочивати;
Торбинами обвішаний,
Його поважатий.
Мале дитя коло його
На сонцікуняє,
А тимчасом старий Кобзар
« Ісуса « співає
Хто йде, їде – не минає:
Хто бублик,хто гроші,
Хто-старому , а дівчата_
Шажок міхоноші.
Задивляться чорноброві-
І босе , і голе ..
Полічили , що дістали ,
Встали сіромахи
Помолились на схід сонця ,-
Пішли понад шляхом…
14. СОЛОДКИЙ ВІТАЛІЙ ...Світає,alt
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає...
І нема тому почину,
І краю немає!
15. СОРОКА КАРІНА Встає хмара з-за Лиману,
А другая з поля;
Зажурилась Україна —
Така її доля!
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.
Ніхто її не рятує…
Козачество гине;
Гине слава, батьківщина;
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Як та галич поле криє,
Ляхи, уніати
Налітають,— нема кому
Порадоньки дати.
16. КЕЦА МАКСИМ Садок вишневий коло хати,
Хрущi над вишнями гудуть,
Плугатарi з плугами йдуть.
Спiвають iдучи дiвчата,
А матерi вечерять ждуть.
Сiм'я вечеря коли хати,
Вечiрня зiронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких дiточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тiльки дiвчата,
Та соловейко не затих.
17. БОНДАРЕНКО ЭВГЕН
Встала весна - Т. Шевченко
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.
А на полі жайворонок,
Соловейко в гаї -
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають...
18. КРАВЧЕНКО ОЛЕКСАНДР
Село! І серце одпочине
Село! І серце одпочине:
Село на нашій Украïні —
Неначе писанка, село,
Зеленим гаем поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
А на горі стоять палати,
Неначе диво. А кругом
Широколистіï тополі,
А там і ліс, і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром.
Сам Бог витае над селом.
19. АРТЬОМЕНКО АНАТОЛІЙ
Встала весна - Т. Шевченко
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.
А на полі жайворонок,
Соловейко в гаї -
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають...
20.
21. Він був сином мужика — і став володарем в царстві
Духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві
людської культури Іван Франко
Народ знає Тараса, любить Тараса, співає його пісні,
пересилає з уст в уста оповіді про нього, як про
живого сучасника і учасника нашої дійсності.
Максим Рильський
Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб
урятувати цілу націю! Остап Вишня
Не поет – бо це ж до болю мало, Не трибун – бо це
лиш рупор мас, І вже менш за все – «Кобзар Тарас»
Він, ким зайняло і запалало. Є. Маланюк
22. Тарас Шевченко народився на українській землі, під
українським небом, проте він належить до тих людей-
світочів, що стають дорогими для всього людства і що в
пошані всього людства знаходять своє безсмертя.
«Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама
душа нашого народу, правдива і щира…Поезія його розлита
повсюдно, вона в наших краєвидах і внаших піснях,у
глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух
здатен pозвиватись». О. Гончар.
«Любіть свою Батьківщину і рідну мову так, як любив
покійний Тарас Шевченко. Для його пам’яті це буде
найкращою нагородою і нерукотворним пам’ятником». А.
Р. Церетелі