1. Сценарій проведення фестивалю поезії
«Осінь скликає друзів»
Т.М.Шинкаренко, учитель-методист
української мови та літератури
Руденківської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів Новосанжарського району
_____________________________________________________________________________
Зал святково прикрашений осіннім листям, калиною. На
задньому плані надпис свята.
Свято проходить під музичний супровід (фонограми
ліричних мелодій, звуків природи, відеопрезентацій).
Свято розпочинається відеороликом Вівальді «Пори року.
Осінь”на її фоні читає
Поет: Різні пори року несуть різний настрій. Хтось захоплюється білим
снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися
жаркого літа з купанням у річці. А я люблю осінь.
Це така красива пора року! Клени одягнулися в рум'янець. Вони стоять
на галявині задумавшись, немов сумують про те, що прийшов жовтень. Іноді
тихенько скидають своє різьблене листя. Раптовий порив вітру безжально
зриває осінню красу із сумних кленів.
Як ніжно виглядають золоті берізки серед зелених сосен. Вони опустили
віти й засмучуються, що скоро прийдуть холоди. Схожі на кремезних
велетнів, розкинувши віти, стоять жовто-зелені дуби.
Високо в небі дзвінко курликають журавлі. Вони збираються в зграї й
летять на південь. Десь високо вгорі перекликаються дикі гуси. У рідних
краях дуже холодно, і вони вимушені летіти туди, де тепло. Тільки горобці
літають навколо й дзвінко цвірінчать, тому що їм нікуди поспішати.
А я гуляю й думаю-яка гармонія барв і звуків! Ось тільки прислухайтесь…
Змахує рукою, на сцену вибігає танцювальний гурт, виконує «Танець
осінніх листочків».
Ведучий.
Ні, це, друзі, нам не сниться:
Справді, осінь-чарівниця завітала у гаї
І творить дива свої.
Звучить пісня «Добрий день».
Відеоролик «Знову осінь».

2. Ведучий. Добрий день, вельмишановні друзі! І він дійсно видався
напрочуд добрим: подивіться навколо — і ви замилуєтесь
дивовижною красою матінки-природи. Сонце лагідно торкається
обличчя ласкавою посмішкою, осяває будинки, дороги, краєвиди,
уже не так рано виринає з-за неозорого обрію й чомусь квапливо
поспішає ввечері спати. Та зараз небо, ясне та яскраве, радіє
сьогоденню.
Ведучий. Вітаємо вас, шанувальники поезії!
І знову разом із вами зустрiчаємо нашу дорогу чарiвницю осiнь.
Це вона дарує нам яскравi барви дерев i сiрi дощовi буднi, вона
лише зрiдка тiшить нас сонячним промiнням.
Ми проводимо сьогодні поетичний фестиваль під назвою “Осінь
скликає друзів”. Тож давайте за традицією запалимо нашу
поетичну свічку – символ духовності й людяності, бо по-іншому й
не може бути.
( Запалити свічку я запрошую нашого гостя
_________________________________________________________).
Звучить гімн районної поетичної вітальні «Слово» «Мелодія
душі».
Ведучий. Районна поетична вітальня “Слово” знову ось уже 6 рік
поспіль на осінніх гостинах у Руденківській школі, тож я слово
надаю господарю - директору школи Дігтярю А.В.
Ведучий: Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати
високі почуття, збагачувати духовність. Саме такі завдання ставить перед
собою літературна студія «Первоцвіт», що діє при Руденківській школі
протягом 6 років. Мета її діяльності — розвиток творчих здібностей,
формування поетичного смаку, уміння працювати зі словом, засвоєння основ
віршування. І як результат — обдаровані діти, які чують, як шепоче дощ,
співає квітка, сміється небо, тому й можуть говорити про прекрасне не
буденно, а римованими словами. Як народжується її величність Поезія в
юних серцях? Цього ніхто не знає. Іноді студійці кажуть, що вірш приснився
або Муза підкралася так непомітно, що нема на чому записати, тоді вони
пишуть на зошитах, навіть на руках або ж запам’ятовують. Як би там не
було, але те, що до них приходить прекрасна Муза Поезії, вічно молода й
юна, як наші студійці, це прекрасно, це — подарунок долі.
Презентація літстудії «Первоцвіт». На її фоні учениця читає
поезію
Зустріч з Музою
Я відчинила двері

3. Босій Музі.
Вона стояла
Нишком на порозі.
Здалось мені —
Ми чимось схожі,
Навіть друзі…
Чому ж стоїш ти
Й досі на морозі?
Давно на тебе
Вже чекаю,
Без тебе не живу —
Згораю.
Проходь же,
Музонька, моя.
Без тебе я —
Уже не я.
Я одягну тебе
У гарні шати,
Не прожену тебе
Із хати.
Найкращі страви
Приготую,
У чобітки тебе
Озую.
Ти не залишишся —
Я знаю,
Бо надто кволі
Я крила маю...
В:У цьому році до нашої літстудії приєдналося сім нових учасників.
Сьогодні ми їх офіційно приймаємо до нашої поетичної когорти.
В: Життя часто дарує нам яскраві та непередбачувані моменти.
В: І посвятам відводиться дуже незвичайна роль.
В: А бувають вони найрізноманітніші.
В: Колись існувала посвята в лицарі.

4. В: Люди мистецтва часто присвячують комусь свої твори.
В: Можна посвятити друга у свою таємницю.
В: У нас же сьогодні подія урочиста – посвята в літстудійці.
Нові учасники зачитують КЛЯТВУ СТУДІЙЦЯ
Клятва
Я, …, вступаючи в літературну студію, перед лицем своїх друзів та
Богині Музи, урочисто клянусь, любити його величність СЛОВО,
вивчати мову й літературу, засвоювати основи віршування,
збагачувати свій життєвий досвід, проповідувати істину, писати
про прекрасне. Клянусь! Клянусь! Клянусь!
Вручення подарунків новим учасникам.
На екрані ролик “Осінні барви”, студійці читають вірші...
1. Осінь
Осінь, осінь. Все розфарбувала,
Одягла довкілля в теплі кольори.
Я сьогодні, наче, в казці побувала
І мені всміхалось сонечко згори.
Все промінням сонячним залито,
Срібні павутинки натяглись в гіллі.
Це прощальні струни бабиного літа
І на них заграли вітри-скрипалі.
Осінь, осінь. Листя аж палає
І така у небі чарівна блакить!
У верхів’ї сосен музика лунає,
А додолу з клена золото летить.
Осінь, осінь — ше́лести і шу́ми.
Вітерець грайливо в листі шурхотить.
Навіває осінь невеселі думи,
То засяє сонцем радісно умить.
2. Осінь

5. Осінь прилинула тепла, привітна,
Хоч і нема вже співочих пташок,
Але всіма вона барвами квітне
І золотий у берізки вершок.
Небо бездонне, без хмар, волошкове!
Листя кружляє й додолу летить.
А із трави простирадло шовкове
Кожного просить присісти на мить.
Коники вдарили в срібні цимбали,
Звуки чарівні у небо дзвенять.
А павучки павутинки снували —
Ниточки срібні в повітрі летять.
3. Осінь
Над прозорими росами
Вже летять журавлі.
Дай погрітися, осене,
У твоєму теплі,
Захопитися казкою
В золотому гаю.
Дай натішитись ласкою,
Що від сонечка п’ю.
Осінь срібною ниткою
У повітрі снує.
І останньою квіткою
Серце гріє моє.
Акварелями дивними
Видозмінює все.
І піснями чарівними
Сум у серце несе.
4. Осінь
А осінь вже постукала в вікно.
Чарівна осінь, сонячна і світла.
Ще гріє серце сонячне тепло,
Зелена барва на лугах не зникла.
Ще синє небо радістю цвіте
І хори коників лунають стоголосо.
А вдень і не подумаєш про те,

6. Що у дворі твоїм пригрілась осінь.
Цвітуть жоржини, наче у раю,
Всі кольори ввібрали диво-квіти.
Земля їм віддає красу свою,
Та вже не довго їм палахкотіти.
Бо над віконцем ластівок нема,
Лелеки в небі до тепла гайнули.
Верба над річкою схилилася сумна,
Веселі літні дні уже минули.
5.Осінь
А надворі уже не жарко,
Ходить вересень по дворі.
Плаче дощиком сива хмарка,
Рідко сонечко угорі.
Осінь з вітриком вальс кружляє,
Розмальовує всі гаї.
У намисто кущі вдягає,
Фарби всім роздає свої.
А як хмарки усі проллються,
В небі сонечко засія,
То до сонечка усміхнуться
Пізні квіти і вся земля.
По осінньому гарно вбрана
Ще й виблискує у росі.
Жовта-жовта, а ще — багряна!
В краплях дощику чи в росі.
6.Осінь
Іще разок, іще мазок
І небо стало без зірок!
Яка глибінь — небесна синь,
Як маєш крила, — линь!
Лети увись і подивись,
Яка краса чарівна скрізь!
А скільки гам і тут і там
Намалювала осінь нам!

7. Чарівний світ, а скільки квіт
Веселкою палахкотить!
На землю вниз під вітру свист
Кружляє жовтий лист.
Чудесна мить — листок летить,
Все під ногами шурхотить.
Ти подивись і посміхнись,
По цій красі пройдись!
Листочків шум, осінній сум.
В душі осіло стільки дум!
Тепло квіткам, любов серцям
Дарує осінь нам.
Іще мазок, іще разок —
На небо хтось сипнув зірок.
Ти подивись і не барись,
Лети до них увись!
7. Осінь
Засвітились листочки на клені
Жовтим-жовтим, ясним вогнем.
Киньте ви всі турботи щоденні
І до осені в гості підем.
8. Осінь
На землю осінь вже ступила,
Додолу листячко летить.
Гніздо лелече опустіло.
Тепер у ньому хмарка спить.
9.Осінь
Картину осені так важко змалювати,
Вона мінлива, гарна, чарівна.
Могутній клен розкинув жовті шати
І павутинки тоненька струна
На сонці так виблискує іскристо,
Здається, лиш торкнися — зазвучить!
В бездоннім небі синьо й чисто-чисто,
туди злетіти хочеться на мить!

8. А в лісі жовта осінь догорає
І гріється у сонячнім теплі.
Яскравий лист під сонечком кружляє
І лине, наче пташка, до землі.
У небі синь бездонна і врочиста,
А на землі вже осінь догора.
І на душі спокійно так і чисто.
Це так приходить осені пора...
10. Осінь
Вона прийшла в звичайну пору,
Як вказано в календарі,
Прогнала літечко із двору
І хмар нагнала угорі.
Та й холоди не забарились,
А разом з осінню прийшли.
Усі пташки заметушились,
Летіти в вирій почали.
Вже ластів’ята відлетіли
Та й інші пташечки малі…
Лелеки вслід залопотіли…
Курличуть в небі журавлі…
І листя вслід злетіти хоче.
Лиш подих вітру — і майне!
Вітрець із листячком шепоче
Про щось таємне чи сумне.
Пора осіння сумовита,
Дощі, мов сльози, на вікні.
Туманами земля покрита
І дні вже не такі ясні…
11. Осінь
Чарівна осінь ходить гаєм,
Фарбує все у дивний цвіт.
А ліс такі відтінки має…
Став дивовижний білий світ.
А осінь походжає в полі —
Готове поле спочивать.
І затихає все поволі,

9. Ще тільки коники свірчать.
Навперебій свірчать до ночі,
Бо вже нема кому співать.
Та й сонечко спочити хоче
Й за річку йде лягати спать.
Повсюди тиша розпливлася,
Став набагато менший день.
Це диво-осінь узялася
Міняти дивосвіт щодень.
12. Осінь
Така червона горобина
На сонці вогником горить.
Чарівна ще й погожа днина,
Тепло від сонечка струмить
І зігріває все навколо.
А от легенький вітерець
Між листячком співає соло
Про те, що літечку кінець.
І осінь вже прийшла до краю
Та шле усім палкий привіт.
Вона свої закони знає,
Тому й міняє дивосвіт.
13. Осінь
У небі чистому така бездонна просинь —
Воно безмежне і кінця нема.
У рідному краю співає пісню осінь,
А пісня та і ніжна, і сумна.
Чарівна й ніжна пісня від любові.
Сумна від того, що краса пройде.
А ту ж красу не передать у слові,
Вона у кожне серденько дійде.
Краса природи — веселкове диво!
В ній дивовижні чисті кольори.
Осінньо всюди, райдужно, красиво…
І синє небо дивиться згори.
14. Осінь
Пора осіння тиха й чарівна —

10. Земля вночі туманами сповита.
Вдень лине ніжно музика сумна
На павутинні бабиного літа.
Й пливе між листям кольоровий сум,
Осіннім сонцем ледве вже зігрітий.
В сухому листячку сховавсь од вітру шум
Лиш холодок проймає гордовитий.
Палітра осені яскрава ще й жива,
Жоржини кольорові серце гріють.
Та вранці паморозь травичку покрива
І від морозу квіточки сивіють.
Рослинний світ потроху завмира,
Тускніє барв рясне палахкотіння…
Тому й тужлива осені пора —
Відходить світ зимі у володіння.
15.Осінь
В лісі осінь, так пахне грибами,
Жовте листя летить і летить.
Верби схилені над ставами,
У намисті калина стоїть.
Стало тихо, пташок немає,
Відлетіли у теплий край.
Тільки білка вгорі стрибає
І шепочеться листям гай.
А вітрець налетить, закружить
Жовте листя в танку смішнім.
У верхів’ї дуба затужить
Й ненадовго затихне в нім.
16.Осінь
Листочки з дерева летять,
Додолу опадають.
І під ногами шурхотять
Та зиму дожидають.
Летять листочки — листопад!
Роса блищить намистом.
І опустів старий наш сад,
Земля накрилась листом.
Приходить усьому кінець.
І ось легеньким жестом.

11. Сам диригує вітерець
Вже шумовим оркестром.
Не чути щебету пташок,
Лиш листя шум під вітром.
І сум оголених гілок,
І небо — синім цвітом…
17. Осінь
Ну, от і осінь припливла до краю,
Туман біленький над рікою впав.
І я тепер до осені звикаю,
Хоч і туман від сонечка розтав
І десь подівся. Стало дуже світло
І тепло гріє сонечко згори.
Осінні квіти по садах розквітли.
Краса така, хоч пий її бери…
І я впиваюся чарівною красою,
Щаслива, що на цій землі живу.
Босоніж йду холодною росою,
І на світанку по ріці пливу.
І стільки щастя в серці оживає,
І стільки світла у душі моїй…
Усе мене з природою єднає.
За цю красу я дуже вдячна їй.
18.Осінь
Осінь казкою чарує,
Тисячами теплих гам!
Кольорами всіх дивує,
І дарує радість нам.
19.Осінь
Барвиста осінь, золота й пригожа.
В ній розмаїття кольорових гам.
Вона на дивну й мудру казку схожа,
Оновлює щодня пейзажі нам.
Відтінки у пейзажах тих тепленькі:
Червоні, жовті диво-кольори.
Ще й сонечко сміється золотеньке,
Оранжеве проміння шле згори.
20.Осінь
Скинула осінь все золото з себе,

12. Голі дерева і чорні кущі.
Висне над нами сумне й сіре небо,
І накрапають холодні дощі.
Вже у минулому гарні та щирі
Росяні ранки. Тепер навпаки:
Колір холодний і сутінки сірі,
Річка аж синя і чорні ставки.
Ведучий: Перш ніж зрозуміти світ, людей, життя, варто зрозуміти себе,
віднайти своє «я». «Пізнай самого себе», — писав філософ Г.С. Сковорода.
Лише тоді ти зможеш, бодай хоч трохи, пізнати світ».
Ведучий: Хто причастився до Поезії хоч раз, пам’ятайте, що Муза дуже
примхлива, вона приходить лише тоді, коли серце щире, відкрите до краси й
болю. Інакше Поезія направити може свою молодшу сестру — Риму. І тоді на
папері з’явиться не поезія, а просто римований вірш.
Ведучий: Пам’ятаймо, що далеко не кожен вірш можна назвати поезією. І не
кожній поезії потрібна рима.
Ведучий:Далеко не кожному, хто любить літературу дано стати поетом, і
навіть не кожен може скласти вірша.
Ведучий: Отож, якщо ви остаточно вирішили «приручити» Музу Поезії, вам
доведеться «озброїтись» любов’ю до літератури, бажанням сіяти красу серед
інших, творити добро.
Ведучий. Ми сьогодні зібралися в нашій залі, щоб вшанувати літературу. І
кожен приніс із собою неоціненний скарб — любов до поетичного слова. А
ще — доброзичливість у серці, бажання творити. Тож подаруємо одне
одному мить насолоди від спілкування.
Ведучий.
А зараз починаймо,
Настав жаданий час —
І ваші щирі вміння
Хай подивують нас.
Ведучий.
А які ж змагання без журі?
Визначати переможців
Буде в нас журі уважне.
Воно буде, знаєм точно,
Об´єктивне і поважне.
Ведучий. Наше шановне журі у складі: (перелік членів журі).
1.

13. 2.
3.
4.
5.
Побажання членів журі конкурсантам
Ведучий. У кожній людині закладено творчі начала — вроджені можливості,
передумови для створення чогось нового, оригінального.
Ведучий. Зараз на сцену вийде________________________________
Зараз на сцені з´явиться _______________________________________
Ведучий. Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами.
Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання,
німці — дисципліну і порядок. Росіяни вибрали владу, поляки — талант
торгувати, італійці одержали хист до музики. Україні ж Господь Бог дав
неоціненний скарб, який прославив нас і наш народ на цілий світ, — пісню. З
тих давніх часів український народ і в горі, і в радощах знаходить собі втіху в
пісні. Дівчинка, яка зараз вийде на сцену, також полюбляє співати пісні
українською мовою. Ви вже здогадалися, це учениця 8 класу _______
Вітайте!
Ведучий. Зустріч добігла до кінця. Ми вдячні всім за співпрацю,
взаєморозуміння. Переконані, сьогодні ви ще більше впевнились у тому, що
тільки прагнення до гармонії може стати умовою розвитку особистості
зокрема, й усього людства в цілому.
Ведучий. Наш поетичний фестиваль добігає до завершення. Нехай тепло
зустрічі ще довго зігріває ваші душі. «Кожна людина — це цілий світ», —
писав Д.Писарєв. І тільки сила мистецтва дає нам змогу пізнати ці світи.
Ведучий.
Ми бажаєм, щоб лунало
Більше радісних пісень.
Найщиріше вам бажаєм
Жити в дружбі кожен день.
Ведучий.
Перед тим, як промовляти:
«Друзі, до побачення», —
Хочем кілька слів сказати,
Що для вас призначені!
Ведучий.
Від усіх прийміть вітання й найщиріші побажання!
Веселих усмішок — якнайбільше!
Дружніх слів — сто порцій!

14. Душевного тепла — повні пригорщі!
Ведучий.
Відваги — обов´язково, працелюбності — неодмінно!
Сварок, бійок, вередувань — ні грама!
До цього додати солодких снів і солодких мрій,
Миру, щастя, радості і гарних оцінок!
Спасибі вам за участь та увагу! І – ДО НОВИХ ЗУСТРІЧЕЙ, ДО
НОВИХ ТВОРІВ, ДО НОВИХ ЗЛЕТІВ!