Книга Михайленко Ірини

1. 1

2. 2
П’ятдесят відтінків вранішньої краси
Ніч танцює прощальний вальс. Темноока красуня зачаровано, повільно
згасає, підморгуючисонцю. Їїшоколадневолосся починає танути в очікуванні
світла. Усе завмерло, бо ось-ось має народитися на світ новий день. Пухнаті,
блакитні хмаринки-пелюшки готуються до зустрічі золотавого світла.
Від повелительки темряви не лишилося й сліду, усе навкруги осяяне
ясним сонечком. Воно викотилося із-за фіолетового матового небосхилу,
привітно посміхаючись, даруючи лагідне, тепле проміння землі і людям.
Спочатку жовтооке світило розмалювало полотно неба у ніжно-рожеві,
вицвіло-бірюзові, загадково-персикові, кремово-молочні відтінки. Темно-
синій, глибоко-оксамитовий колір перетворився на сяйво сонця.
Метаморфози під оплески Місяця.
Природа прокинулася, розправила свою красу. Ця молода симпатична
дівчина останнім часом аж надто приділяє увагу кожній дрібниці. Вона рахує
увесь світ, тримає його у своїх руках, пальчиками перебираючи крону дерев,
миючи своє миле личко у водах бурхливих річок, щоб її серце було таким же
нескореним і гордим. Ця панна живиться малиновими ягодами, запиваючи
це все нектаром спокою та гармонії. Вітання із новим днем – це обряд, який
вона проводить завжди, насичуючись могутньою енергією для напруженого
дня.
Під бурштиновим промінням зелене листя дерев, кущів тихо тріпоче,
переливається, виграє свіжими барвами, радісно вітаючи ясночолий день. На
траві перламутрові краплинки роси, розчиняючись під волошковим небом,
перетворюють листя трави на малахіт. Глянеш під ноги – не трава, а коштовне
каміння. Бери, та й чіпляй на себе, щоб дух природи оберігав.
Стежка кольору зеленого моху, майже рівна, майже ідеальна, майже
схожа на шлях до щастя простягається до аквамаринового озера. Це там, де
живуть німфи чистої душі, феї несповненості пісні та дивно вразливі істоти із
кришталевими серцями.
Чиста, бездоганна поверхня води має барвінкове забарвлення, яке ось
уже декілька тисячоліть водяник перефарбовує поступово у колір морської
хвилі, бо добрий простий відтінок квітки не подобається йому, а сильніший,
вищий, кращий колір моря – саме те, що треба. Вода блищить, а над нею

3. 3
простягається сизий туман. Ніжно і по-маминому огортає усе, що може. Під
цією повітряною ковдрою затишно. Це змушує бути врівноваженим і думати,
думати, думати…
Усе навколо ще загорнуте у туман, тому колір лондонського диму не
дратує, він надає цьому місцю таємниці, загадки, яку не хочеться
розгадувати, а тільки бажаєш споглядати за цими неголосними водами та
душевними істотами.
Разом із сонечком прокинулися і комахи. Вони роблять зарядку під
музику, що грає їм Природа на пурпурних дзвіночках. А тоді вмиваються
прозорою росою і смакують свіжими квітками. І тільки після цього
випурхують привітатися із новим днем, побажати йому і собі виважених
рішень і внутрішньої рівноваги.
Малинові метелики літають поряд із лимонними над різнобарв’ям трав,
даруючи свій гарний настрій кожному. Якщо придивитися, можна помітити,
як кожен з них схиляє легенько голівку, у знак вітання, мило усміхаючись.
Серед них є також і ясно-червоні із багрянимиплямамина тоненьких крилах,
високоповажні, горді, сильні духом і фіалкові із ліловими смужками, наївні,
дитячі, чесні. Вони разом кружляють у ритмі вишневого танго, під музику
лаймового коника-стрибунця. Бо той виграє на своїй диво-скрипці грушевого
кольору. Комахи полюбляють танці. Вони рухаються граційно, вишукано,
зачаровуючи своєю пластикою. У кожного є своя пара. І уже вдвох вони
відчувають смак яблуневого вальсу.
Бузковез міксом солодкихвершків небо змушує квіти розпустити чарівні
пелюстки. Ці створіння дуже витончені, вразливі. З приходом сапфірової ночі
вони лякаються і згортаються у маленькі бутони. Але жовте сонечко розвіює
їх страх, і вони розкішно квітують увесь день.
Якби квітам давали нагороди, то ці цілком заслужено отримали б
звання «Міс Пліткарка». Вони тільки те й роблять, що обговорюють усіх.
Пильне око зможе побачити, як вони хитають голівками в знак згоди, або
махають листочками, коли не згодні чи бурхливо розповідають чергову
звістку.
На трав’яному фоні чітко виділяється колір фуксії. Цей сміливий відтінок
виграє у світлі. Авжеж ця королева і не думає пишатися своєю вродою, але
глибоко у своїй квітковій душі вона радіє. Тендітні мандаринові серединки

4. 4
гордих лілій та кремові їх пелюсткові віночки гармонійно поєднуються. На
високих ніжках, вони з висоти споглядають усю розкіш Природи,
насолоджуються ароматом слив. Аделаїдовітроянди та незвичайні, кольору
індиго, поряд вдало виглядають на тлі смарагдового листя витончених квітів.
Ніжно-абрикосова космея із краплинками кольору кардинал, апельсинова із
відтінком карміну, маджентова, що покрита візерунками фарби лорд
Байрон, – дивовижне розмаїття на фоні м’ятного аромату. І кожна з них –
принцеса, що має свій відбиток, своє звання.
Коли дикий туманрозсіюється, стає помітною квітка кольору парнаської
троянди, що має серединку барви пекельного вогню. Вона не просто червона
чи амарантова, вона майже аметистова. Тиха, зовсім щира і не байдужа до
комах. Це створіння – найклопітливіша робота чарівниці Природи. Це її
улюблениця.
Небо розлилося
блакиттю, світло-
пунцовою фарбою.
Хтось, зовсім
незграбний
перекинув акварель,
а потім додав гуаші і
зник, ніби його і не
було. Небо тепер
зовсім не схоже на
колір паризької сині.
Небосхил і
озеро схожі. Той бешкетник знову витер кордон між небом і землею, і тепер
це одне ціле. Непосидюче сонце вже встигло відбитися у воді, надавши їй
якогось особливого блиску і шарму.
У шовковій траві щось показалося. Дивне, кольору старої троянди.
Можливо, колись воно було коралове, але час стер фарбу. Вицвілий колір, за
який, мабуть, усі художники сперечалися б, адже це такий рідкісний
екземпляр, неймовірно гармонує із Природою. Очевидно, що вона візьме
його у свою колекцію і поставить на особливе місце.

5. 5
Напевно, колись і це озеро буде кольору акви, бо барва божевільної
електрики йому не личить.
У лавандовому повітрі літають каштанові комахи із срібними крильцями
та маленькими чорненькими очима і весело зустрічають новий день. Він
енергійний, заряджаючий. Він точно буде швидше текти венами, віддаючи
весь позитив. Це іще один шанс на світле життя, іще одне бажання бути
кришталево душевним.

6. 6
Cursed thunder or destro yed Paradise
(Проклятий грім, або зруйнований Рай)
Відчиняю двері. Старі, із обдертою фарбою тьмяно-зеленого кольору.
Страшенний скрип пошарпаних дверей пронизує дзвінку тишу, різко
розриває її навпіл. Цей звук впивається в мій мозок своїми гострими кігтями і
шматує його. Я здригаюся, почувши скрип. Він, як сирена, лякає мене.
Жадібно вдихаю свіже повітря. Ніби щойно-щойно зроблене. Чисте.
Прозоре. Небезпечне. Я хочу його вдихнути, але не можу. Воно отруєне
громом.
Сонце. Тепле сонце. Вперше за два дні я бачу сонце. Стою декілька
хвилин, просто дихаю сонцем. Поглинаю його повністю, як губка. Я кладу
його у найпотаємніші закутки тіла, набираю його у рот і легені. Ковтаю, як
свіжу прохолодну воду. Сонце гладить мою шкіру. Проводить по ній
гарячими променями. Я кайфую.
Навколо тиша. Голосна, тремтяча. Вона може будь-якої секунди
стрепенутися і полетіти надовго. Хоч як ми її полюбили за останній час, хоч як
вмовляли залишитися, та вона, видно, вирішила інакше. Два дні… Це довго.
Останні два дні тиші булина тому тижні. А потім нестримний грім, грім, грім…
Сьогодні тиша лякає, попереджає. Ми вже їй не довіряємо, але любимо.
Такий стан для багатьох став звичним, він виник нещодавно. Люди боялися і
водночас чекали тиші. Це було єдине бажання і найбільший страх. Це був
парадокс. Наше життя ось уже який місяць – суцільний парадокс.
Дивлюся навколо себе. Плачу. Здавлений, не людський, а якийсь
відчайдушний крик зривається з вуст. Солоні струмки сліз біжать по обличчі.
Ковтаю їх. Заглушую свій крик рукою, щоб не злякати тишу.
Вони зруйнували усе. Моє крихке серце з усієї сили кинули об асфальт.
Воно розбилося. Просто перетворилося на черепки. На його місце прийшла
суцільна пустота. Отак просто разом я лишилася без усього. Ну хіба що ці
руїни тепер мої.
Йду туди. Там ми проводили свій найкращий час. Там було весело,
затишно. Там усі спогади про щастя, там мій спокій, підтримка, любов. Із-за
пагорба бачу його. Парк. Це культурне місце, другий мій дім. Немає. Його
немає. Дерева повикорчовувані, зрубані, пошкоджені. Лавки поламані.
Невелика бетонна стіна з північного боку розкололася навпіл. У тому місці, де
написано «Назавжди. Ми. Я і Ти.», ледве можна прочитати перші літери. І

7. 7
все… Мовчу, але крик виривається з мене. Він, напевне, прожене тишу, але я
не витримую. Дивлюся вперед і бачу той вечір. Місяць. Зорі. Ми. Клялися.
Наш оберіг. Зламали. Знищили. Стерли із землі. Разом з ним – нас.
Плачу… Солоні сльози не руйнують біль. Вони змивають його на деякий
час.
Тиша. Занадто голосна для цього місця. Тут завжди лунав сміх. Останній
раз тоді, колими булиі бачилице, чули грім. Тоді тікали, бігли. Я досі чую той
сміх. Тут він житиме вічно. Ніякий грім його не заглушить.
Десь глибоко, надто далеко, щоб туди дісталося світло від ліхтаря
щирості, ледь жевріє надія. Маленька. Зовсім крихітна іскорка.
Трохи глибше в парку є рай. Мій рай. Наш рай. Стає тепліше, коли видно
високий каштан, у кронах якого заховано наш рай. Мотузяна драбина висить,
а отже, він тут був. Я із граційністю рисі швидко входжу в рай. Він тут був.
Його парфуми все ще тут. Я хапаю повітря, вдихаю його на повні груди, аби
відчути більше.
Обожнюю це місце. Тут все пов’язано із вічним і світлим – коханням.
Кожна дощечка, кожен кут – якась мить.
Спогади злітаються до моєї голови, а я надаю їм зручне гніздо. Щоб
потім на самоті розмовляти із ними.
Вмощуюся на барвистому килимі. Занадто кольоровому як для такого
сірого життя. Помічаю білий клаптик паперу під фоторамкою. У ній двоє
щасливих людей. Усмішки. Очі, що світяться коханням. Впевненість у
майбутньому. На фото якась чужа дівчина, не я. З усього, що було, у мене
залишилися тільки спомини. І пустота, замість серця.
Я обережно, з любов’ю беру папір. Він також пахне його ароматом.
Вдихаю - і тепло наповнює вени.
Коктейль цікавості і страху переповнює мене. Я закриваю очі. Повільно.
Чітко. Тихо. Розкриваю згорнутий втроє листок. Душа зробила подвійне
сальто. Мозок відмовився думати. Руки почали тремтіти.
Цей клаптик паперу обпікав мої пальці.
Флегматично. Дуже повільно. Відкриваю очі.
Мені досить двох секунд, щоб прочитати ці рядки. І втратити свою душу.
«Якщо ти читаєш цей лист, значить я вже поїхав. Вибач. Так треба
було. Я тебе кохаю. Твій герой.»
Ні! Я не спроможна зрозуміти таке.
Вже не герой.
Був.

8. 8
Але не зараз.
Сльози висохли. Пересохли струмки. Засуха.
Іскорка надії потухла, без права розгорітися.
Все під заслоном темряви.
Навіщо я прийшла до цього пекла? Тікати звідси. Швидко.
Це місце – пустка.
Як і моя душа.
Тишу пронизує раптове, пронизливе до дна серця каркання ворони.
Піднімаю голову. Бачу. Літає вона. Над зруйнованим парком. Наді мною.
Каркає щось лихе. То вона у всьому винна. Вона постійно каркає. Її «Кар!»
стоїть у повітрі, лунає в голові. Вона попереджає? Чи працює на них?
Біля річки легко дихати. Тут приємне повітря. Дивлюся на воду. Красиво.
У неї немає перешкод. Вона вільна. Можна віддатися їй. Вода проведе тебе
до ліпших місць. Покаже краще життя…
Там, з того краю, обрив. Вир. Прірва. Глибока. Колись там брали пісок.
Потім покинули. Вона поросла травою, зберігаючи у собі всі таємниці жителів
села.
Замикаю серце і душу на три замки. Три маленькі ключики кидаю у
прірву. Тепер тільки так. Усе зруйновано. Немає світла попереду. Суцільна
тьма. Пустота.
Рештки скаліченої душі болять. Темінь замість серця ниє.
Я не хочу їх зачіпати.
Краще закрити.
Назавжди.
Повертаюся кривою стежкою. Такою ж кривою, як наше життя. Вона
веде до прихистку. Мабуть, єдиного. Доріжка біжить униз. Там, внизу, мене
зустрічають. Помітивши його, біжу. Ще трохи…
М’який, пухнастий клубочок кидається в обійми. Я рада бачити його.
Справді. Єдина світла пляма цього дня. Його звати Мир. Того, чого не
вистачає більше за все. Він лиже мені руки, намагається потягнути за пайту.
Він хоче гратися. Я розумію. Мир маленький. Біло-коричневий клубок
щирості і вдячності. Ми забрали його до себе, коли сусіди поїхали звідси,
залишивши тут. Мир нишпорить, чекаючи від мене їжу. Я знаю, що він
голодний. Треба дати йому щось поїсти.
Ми з Миром спускаємося до мого ледве живого будинку. Але тепер
нашим будинком став льох. Невеликий, не дуже добре освітлений, з

9. 9
неналежними умовами для проживання. Взагалі-то, це льох. Він не має бути
пристосований для проживання.
Неідеальними сходинками спускаємося. Я знаю, їх шість. Я вивчила
напам’ять. Мир перший вбігає. Він уже не боїться. Він має своє місце там, у
куточку, на старому покривалі. Власне, ми спимо не краще.
Беру невеликий кусень сала, замотаний у газету, як вчила бабуся.
Відрізаю шматок песику. Він вдячно підморгнув, щиро подивившись у вічі.
Йому смакує. Я знаю. Я готова йому віддати свій шматок навіть тоді, коли
буду голодна. Він мій друг. Чи не єдиний, хто не покине, не зрадить.
Сім'я збирається біля вогника. Біля свічки, старої гасової лампи. Хто де,
аби тепло. Усі мовчать. Чи то слухають тишу, чи то бояться її.
Ми вивчили їх звички. Вони стріляють увечері, коли тільки-но зайде
сонце. До того часу усі мають сховатися.
Тиша… А згодом різкий, грізний, занадто голосний грім, грім, грім...
Гроза… Грім… Град…
Мир злякано скавчить, ближче притуляючись до мене. А маленька
сестричка продовжує гратися лялькою, ні разу не здригнувшись під час
грому. Вона звикла.
Це була вже звична справа для усіх: довго слухати гуркіт, засинати під
його страшні звуки, прокидатися зранку, гратися з Миром, днями не бачити
сонця…
Ворона все-таки принесла біду. Вона провісниця грому.
Мені снилися чорно-білі сни. Грім витер усі фарби. Снився парк,
зруйноване село, обрив, у якому ключі від моєї душі. Якщо колись я захочу її
відімкнути – доведеться стрибнути.

10. 10
Життя – це танець, танець – це життя
Танець – це ковток життя, свободи, грандіозна куля емоцій, почуттів,
сенс життя. Танець – це щось нове, те, що сховано всередині. Танець – це
можливість на деякий час стати іншим, це маленьке життя.
Вона мріяла про танці, жила танцями, жила заради танців. Усе, що було
на світі, її не цікавило, окрім танців. Ця дівчинка марила сценою, виступами,
оплесками. Вона хотіла відчути ті емоції, які відчувають танцівники перед
виходом на сцену. Їй завжди було цікаво чекати перші ритми музики, коли
треба починати танцювати, бо саме тоді завмирало серце, відключався мозок
і танцювала душа.
Їй постійно говорили: «Арієто, у тебе нічого не вийде. Це не твоє.
Змирися і забудь про танці». Але для неї в більшості випадків це звучало як
виклик. І вона кидала його усім. Арієта розкидувалася рукавичками і
вигравала бої. Вона хотіла виграти і війну.
Танці – любов всього її життя. Поки вона може рухатися, поки чує ритм
свого серця, поки дихає, поки грає музика, вона буде танцювати. Впевненість
давала їй силу, наснагу, віру.
Арієта чекала
останні секунди до
виходу на сцену. Три…
Два… Один… Перші
акорди знайомої пісні і
світло софітів, що
освітлює дівчину. Вона
не задумувалась над
тим, що потрібно
робити, її тіло робило
це саме. Довгі
тренування, години,
проведені у танцзалі, не
були марними. Арієта
просто танцювала,

11. 11
насолоджувалась, дихала вільно і головне - не зупинялася. Її рухи були
чіткими, стрибки – граційними, повороти – впевненими, усмішка на вустах –
сліпучою, а вогонь у очах не згасав ні на мить. Дівчина старалася, віддавалася
на повну, дарувала всю себе. Її енергія не закінчувалася, а запал відчував
кожен. Арієта так вміло злилася з музикою, впустила її у своє серце. Тут і
зараз дівчина відчувала себе по-справжньому щасливою, танці робили її
життя прекраснішим, світ – не таким похмурим. Тільки на сцені, у світлі
софітів, із музикою у серці вона розуміла сенс життя, навіть якщо його немає.
Це було становище душі, яке зветься ейфорією. Танці подарувалиїй крила, на
яких вона готова облетіти весь світ.
Останні акорди… Голосні, щирі оплески… Вигуки… Квіти… І мить, коли
все обірвалося…
Арієта схопилася, поглянула на грайливий місяць, що заглядав у вікно,
витягнула навушники з вух і втерла швидку сльозу. Заплющила очі, в надії
побачити ще щось, відчутихоча б на мить насолоду танцювати. Приглушений
звук, що виривався із навушників, облітав кімнату. Арієта посміхнулася сама
собі, продовжила слухати музику і мріяти. Мріяти, бо мрії мають приємну
особливість - здійснюватися. Арієта ніколи не забуде цей сон, а зробить усе,
щоб втілити його у життя.

12. 12
Ілюзія життя
Вона пила холодну гірку «Каву» і читала захоплюючу «Книгу». Вона була
«Попелюшкою» серед «Еліти» і знала, як «Добре бути тихонею». Вона мала
«Просту душу», а в ній – мільйони «Спогадів». Найяскравіший – «Палата
№6». Її вона не забуде ніколи.
Вона любила «Холодну осінь», колисвіже повітря проникало усередину і
німіла «Самотність». Вона обожнювала «Вишневий сад», його аромат,
байдужість до всього. Вона насолоджувалась «Вином із кульбабок»,
розмовляючи із «Балакучими квітами». Особливо любила «Ромашку».
Маленька рослинка з жовтою серединкою манила простотою,
невимушеністю. Вона обожнювала танцювати у променях сонця «Над
прірвою у житі». Її хвилювали «Віднесені вітром» її «Мертві душі». Вона була
«Алісою в країні Див».
Вона, коли ніч спускалася, коли наступав «Пізній час», ходила «В нічне
море». Там співала тихо, мелодійно. "«Море, море»", - лилося із її вуст. Там
споглядала за одинокою «Чайкою» і смакувала зеленувато-прозорим
«Аґрусом». У це море впадала ще коротка її «Річка життя», яку вона
продовжувала, вибиваючись із загальної маси. Тут вона чекала свої
«Пурпурові вітрила», що було б «Звичайним дивом» для неї. Вона дивилася
на божевільний Місяць, «А зорі тут тихі».
«Восени» вона обожнювала «Легке дихання» лісу. Навідувалася до
нього, коли співав «Соловей». Тут інколи зустрічала «Степового вовка», що
відпочивав у тіні дерев, тут любила гратися із «Лісовою німфою» «Грою в
бісер» та піжмурки. Заховавшись під привітною «Ялинкою», спостерігала за
«Вороном». Потім той, стрепенувшись, голосно кричав, а вона любила «Білу
Тишу». Їй більше подобалося слухати «Синього птаха», а не «Лелек». Отак,
граючись між невинними деревами, вона часто губила свій «Гранатовий
браслет». А тоді у блідому світлі «Місячного сяйва» шукала його разом із
«Дикими лебедями».
Вона знала, що «Понеділок починається в суботу», тому кожного
«Чистого понеділка» ходила у парк. Проходила «Тріумфальною аркою», а
тоді під «Кущем бузку» милувалася «Білим пуделем», що гуляв біля «Дами із
собачкою». Їйподобалося гладити«Собаку Баскервілів», що проходила повз.
Тут вона згадувала «Голубий карбункул», який часто крутила у руках. На ній

13. 13
була біла сукня із «Чорним тюльпаном». Вона любила, коли «Метелик» сідав
на її руку. І тоді вона говорила із ним. Вона теж хотіла розправити свої
невидимі «Крила». Звідси було видно обплетений плющем балкон «Ромео і
Джульєтти». Вона завжди тихо заздрила їй і чекала «Маленького принца».
Але «Усмішка» ніколи не сходила з її лиця.
Потім вона поверталася у свій «Ляльковий дім» «Темними алеями».
Найбільше не любила проходити маленьку кав'ярню під назвою «Слон».
Коли «Гроза» наздоганяла її, вона забігала у будинок. Тут вітав її «Портрет
Доріана Грея», що висів на обдертій стіні, понад якою стояли «Дванадцять
стільців» для «Дванадцяти місяців». У кольоровій вазі стояли «Квіти
маленької Іди», але вона їх змінювала на «Квіти для Елджерона».
Її «Позичене життя» було для неї «Талісманом». Вона дружила із
«Піковою дамою», пригощала її зеленим чаєм. Це розбавляло її «Життя».
Серед всіх вона була «Дикою трояндою», хизуючись «Смарагдом». Вона
дуже боялася «Ста років самотності», тому старанно вивчала «Граматику
кохання». Її «Декамерон» тільки починався. І якщо «Життя – це сон», то вона
воліла б ніколи не прокидатися.

14. 14
Лист до Діда Мороза
30.12.2014р. Резиденція Діда Мороза. Кімната з листами.
Четверо вірних помічників-ельфів старенького дідуся старанно
розбирають листи від дітей з проханнями, побажаннями. Декілька ельфів
носять тяжкі мішки з листами малят. Снігурка чепуриться біля дзеркала,
співаючи новорічну пісеньку. Звірята весело граються, здіймаючи галас.
Листи швидко конвеєром переходять з рук в руки. Блиск відкриває лист,
Мері читає його, Дінь-Дінь передає Діду Морозу, а Ані кладе подарунок, на
який вказав Дід Мороз, до великого мішка, з якого всі діти чекають чогось
особливого.
– «Дорогий Дідусю Морозе! Я хочу велику ляльку і багато нарядів
для неї. Подаруймені, будь ласка, її, бо я була хорошою увесь рік»,
– ельф читав черговий лист.
– Ось там, – старенький показав рукою на шафу зліва від нього, –
візьми велику ляльку, а біля неї вибери чудові сукні, спіднички,
різнобарвні капелюшки і рукавички.
Ані обережно піднялася на стілець і взяла подарунки, а потім склала їх у
мішок.
– «Привіт! Мене звати Денис. Діду Морозе, я хочу, щоб ти подарував
мені літачок на радіоуправлінні, будь ласка», – Мері читала лист.
– Ось візьми, – вона передала лист наступному ельфу.
– Так-так… десь був літачок, – згадав дідусь. – Здається, у цій шафі,
зверху лежав… Так-так…там був, – Дід Мороз показав на велику
шафу у протилежному куті.
– Ага, є тут. Великий такий… і на радіоуправлінні. Все, як хотів Денис,
– Ані дістала подарунок.
– Не забудь прикріпити листа з адресою до літачка, щоб я знав, чий
це подарунок, – нагадав Дід Мороз.
Блиск відкрив конверт і подав чергового листа Мері. Та почала читати,
але, побачивши перші рядки, замовкла, лише здивовано підняла очі і
подивилася на всіх присутніх. Потім опустила голову і знову, глянувши на
листа, мовчки передала його дідусю.
– Ти чого не читаєш? У нас іще багато роботи, читай, – Дід Мороз не
зрозумів поведінки ельфа.
– Читайте самі, я просто не знаю… читайте…

15. 15
– А ну Снігурка, подай мої окуляри, та сідай біля мене, будеш
слухати, – попросив старенький.
Снігурочка виконала прохання дідуся та сіла поруч, звірята здивовано
притихли і теж тулилися до нього. Ельфи зручно вмостилися і приготувалися
слухати незвичайний лист. Дідусь почав читати.
«Дорогий Дідусю Морозе!Привіт! Пише тобі Леся. Мені 9 років. Вітаю
тебе з Новорічними святами та Різдвом Христовим! Я бажаю тобі
міцного здоров’я, щастя, успіхів, удачі, радості. Мама говорила, що ти
можеш усе-усе, як супергерой. Якщо ти й справді можеш усе, то, будь
ласка, зроби так, щоб у нас був мир. Я дуже боюся, коли стріляють, коли
летять, зриваються бомби. Меністрашно. Зроби так, щоб ми знову жили
спокійно, не боялися вийти на вулицю, ходили до школи, гралися на подвір’ї,
сміялися… Я тебе дуже-дуже прошу, щоб ти подарував мир усім нам.
Звичайно, я хочу ляльку, пазли, книжку з казками, але готова від цього
відмовитися, якщо буде мир. Миленький Діду Морозе, я більш за все хочу
спокою, затишку, веселих свят. Хочу ялинку дома, веселий настрій,
подарунки і сміх. Зроби так, будь ласка. Я буду добре поводитися завжди-
завжди, слухатимубатьків, вчитимуся добре у школі. Я розкажу тобі сто
мільйонів віршів, але подаруй мир, будь ласка. Я буду чекати, я буду
вірити…»
Німа тиша залягла у кімнаті. Тихі сльози Снігурки і ельфів котилися самі.
Заворожені звірята затихли, не розуміючи, чому плаче Снігурочка. Дід Мороз
не мав слів, мабуть, вперше за таке довге життя.
– Ех… - почав старенький, – немає у мене такого подарунка. Не знаю
я, що подарувати Лесі. Це не просто лялька чи літачок на
радіоуправлінні. Де дістати мир?
– Не знаємо, дідусю. На жаль, це нам не під силу.
– Ні, друзі, не будемо падати духом. Якщо маленька Леся вірить і
надіється, то ми маємо допомогти їй. Беріть найкращі іграшки,
найпишнішу нарядну ялинку, повну торбу сміху і веселощів,
солодощів, а головне – побільше віри і надії.
Ельфи, звірята вправно спакували мішок втіхи для Лесі і разом із Дідом
Морозом вирушили вітати дівчинку.
31.12.2014р. Будинок Лесі.
– Дякую тобі, Діду Морозе, за прекрасний Новий рік. Ми зустрічаємо
його з вірою у серці, надіями на світло у майбутньому році, а отже,

16. 16
проведемо його якнайкраще, - тихо шепотіла дівчинка у вікно, де
виднілося оксамитове небо з тисячами зірок.
Море
Стежкою через ліс, у якому лунає голос зозулі, шурхотіння білки, любо
прямувати. По обидва боки височіють кремезні дерева, проростають молоді
паростки, що через декілька років перетворяться на велетнів-красенів. Вузька
доріжка вкрита маленькими шишками і голочками хвойних чарівниць.
Особлива тиша, яка не тисне на вуха, заколисує, обгортає, захищає. Лише
зрідка, неначе м’який поцілунок, дотикається вітер. Ще тут у повітрі пахне
морем, п’янким медово-освіжаючим запахом. Це такий солоний присмак
разом з духмяним ароматом шишок і ялини. Він якийсь екзотичний, але
водночас яскравий, вибуховий.
Стежка повернула наліво і … видно бурхливе море. Воно безкрає, могутнє,
сильне. Найголовніше – море вільне, без обмежень, зі своїми правилами, без
указів. Відразу перехоплює подих від гордого моря. Високі героїчні хвилі
піднімаються, а потім з безжальною силою розбиваються об берег. Один,
два, три… знову злітають на шалену висоту, а тоді спускаються за мить,
руйнуючись об скелі.
Вода раз за разом повертається на сушу і мокрі язики злизують все на путі:
гальку, ракушняк, маленькихрачків. Відчайдушнийвітер коливає воду, а вона
знову вертається на берег, несучи нову порцію водоростів, ракушок. Бризки
від потоків моря долітають аж сюди, на пагорб, встелений килимом молодої
трави, що одиноким островком зеленіє на всьому пляжі.
Повітря пронизує гострий крик одинокої чайки, що віддано кружляє над
могутнім морем. Вона щось шукає чи когось зве та несамовито, різко, сильно
літає над поверхнею гладкого моря. Її крик від шаленого переходить у
спокійний, а потім вона відлітає далеко, продовжуючи слабо подавати голос.
Знову тишина, яку зрідка порушує хлюпіт води і шепіт вітру. Ця атмосфера
чарівна, магічна. Вона гіпнотизує, море гіпнотизує, бо не можливо відірвати
погляду від плавного руху води, від самовідданих хвиль, від червоно-
рожевого неба над морем. Тут мирно, затишно, хочеться постояти ще.
Сонце потопає в морі, і та сама стежка вже таємничіша, загадковіша, а ліс
темніший, смутніший, чарівніший. Десь йде їжачок на полювання, десь
шурхотить лісовий звір, здіймаються пташки з гілки на гілку, але у повітрі все-
таки лунає солоний присмак у поєднанні з приємним шишок. Цей аромат

17. 17
ніколи не вивітриться, не зникне. Він завжди вестиме стежкою до вільного
моря, окутуючи, огортаючивід всього навколишнього. Вінзакарбується у всіх,
хто йтиме вузенькою доріжкою подивитися на дивні хвилі. Він збережеться у
того, хто прямуватиме через ліс до бурхливого моря, щоб почути
несамовитий крик одинокої чайки. Він буде поряд постійно, гіпнотизуючи,
заколисуючи. Він ніби своєрідний талісман, буде захищати, ніби амулет
всюди буде поряд. Він оберіг сильного моря, високих хвиль, відчайдушної
чайки.

18. 18
Молитва до мови
Мово! Захиснице мого народу! Ти – зброя для захисту, ти – вічна скарбниця,
наповнена неоціненними діамантами мудрості, ти - прихисток для всіх, ти -
енергія, що наповнює всіх.
Твої василькові очі надихають, твої калинові вуста підносять, твоя пшенична
коса, уквітчана волошками і маками, ромашками та чебрецем, захищає.
Мово! Збережи мій народ, дай йому сили і наснаги! Ти народжена від місяця
і чорнозему, викупана у дніпровській воді і виколихана на житах, вирощена із
євшану, звіробою, ковил-трави, зодягнена у вербову сукню, прикрашена
мальвами, вінком із барвінку та рути-м’яти, загорнута у блакить неба,
освітлена німбом ангела, захищена вірою і силою духу.
Мово!Ти – нетлінна і вічна порада для народу, викохана із ранкової зорі та
іскри вогню, вилита із золота і срібла, прикрашена дорогоцінними каменями,
обрамлена жовто-блакитною віньєткою. Ти – дитя І. Котляревського, Т.
Шевченка, П. Куліша та інших українських світочів, а ще – могутня хвиля
правди і віри, честі й гідності, слави та моралі українців. Мово! Ти – джерело
патріотизму, духовний оберіг народу, той безмежний океан, у якому
неможливо потонути, ти – зачарований ліс, у якому не можна заблукати,
крутоверха гора, з якої ніколи не впадеш. Мово! Ти – музика, яка заспокоює,
манить, приваблює, дивує. Ти – спів одинокого солов'я та життєрадісного
жайворонка; клекіт лелек, гомін дібров, шелест опалого сухого листя,
мінорно-мажорна пісня дерев. Ти – голос вітру і трави, шепіт у темряві та
світлі, безтурботний дитячий сміх і серйозне слово батьків. Ти – маяк вночі й
навігатор удень, заклик до життя, вода спраглому у пустелі та їжа
зголоднілому подорожньому.
Мово! Ти – краса, уся вишуканість і елегантність, ти – окраса,
розкіш,здобуток, трофей, ти – найцінніший скарб! Мово!Ти – звук далекого і
близького, високого і низького, ти на півночі і півдні, на заході і сході, ти
повсюду, ти все, що є навкруги – без тебе не було б нічого.
Мово! Збережи націю, захисти від негараздів, створи своєю силою дух
українців і навіки-вічні закарбуй його. Мово! Врятуй українців, сотвори їм
благе життя, віру.
Амінь.

19. 19
Ніч малює зорі
Спокій… Затишок… Тепло…
Темно-синє, майже фіолетове небо дає дихати на повні груди. Його
загадковість притягує і зачаровує, гіпнотизуючи. На тлі оксамитового
небосхилу хтось розсипав блискучо-жовтограйні перлини. Вони підморгують
нам, граючись. Медово навкруги, тихо, магічно. Сонне небо, помережане
химерними візерунками блідих точок, заколисує і наповнює затишком.
Зорі зриваються і падають у шовкову траву, в імлистий туман, що ковдрою
окутує землю, у бездонне озеро. Вони летять тихо, замріяно, повільно
кружляючи, змушуючи серце робити чергові удари. Вони приземлялися
безшумно, вишукано, ніби розчинялися у напруженому повітрі в очікуванні
розкішного дива. Перлинки з часом згасали, перетворюючись на реальних
світлячків, що кожної ночі освітлювали путь людям. А ті не помічали їх, бо
були дуже заклопотані, їм ніколи придивлятися до таких маленьких
помічників.
Кожна зірочка – то душа. Чиста, невинна, яка полетіла високо до раю і
поселилися на темно-фіолетовому небосхилі. Кожна зірочка – то оберіг,
дороговказ, ліхтарик.
Сріблястий місяць
збирає на намисто
розсипані зорі. Він
поважний,
впевнений,
кришталево-білий.
Його аура цукрова,
солодка, тягуча,
вселяюча дух. Місяць
мелодійно світить,
святково одягнувши
жовтаво-срібний
наряд. Він зручно вмостився на теплому шовковому небі, розглядаючи зірки,
запам’ятовує кожний їх профіль і дивно відбиває його у своїй пам’яті.
Небесне світило то тихо споглядає, час від часу сонно позіхаючи, то,
стрепенувшись, лякає притихлих птахів десь там на дубі, який прикрив їх
своїм міцним гіллям. Незвичайна куля на небі більшає, сміливо освітлюючи
дорогу, відбиваючись місячною доріжкою у синьому озері.

20. 20
Німа тиша охоплює у свої обійми все. Заворожує, манить, притягує, як
заборонений плід, кличе, як щось бажане. Вона створює ілюзії, разом із
зірками голосно співає колискову під тихий шелест вітру, лагідну його пісню.
У повітрі пахне конваліями і шишками. Цей аромат кружляє хороводом,
витанцьовує драйвом. Після нього залишається присмак свободи і легкого
головокружіння.
Ніч малює зорі. Такі лапаті, яскраві, чисті і невимушені. Вони чарують і
мають магічну силу. Ці маленькі лампадки, що сяють світлом любові,
вирішують долі людей, допомагають. Маленькі дороговкази - це щось
таємне, цікаве, щире.
Зорі збираються у таночки, розкидаючи щастя направо і наліво,
звеселяючи і заколисуючи. Вони факелами запалюють невинне небо,
прикрашаючи його химерними блисками, створюючи лагідну атмосферу.
Спокій… Затишок… Тепло…

21. 21
Зміст
П’ятдесят відтінків вранішньої краси 2
Cursed thunder or destroyed Paradise 6
(Проклятий грім або зруйнований Рай)
Життя – це танець, танець – це життя 10
Ілюзія життя 12
Лист до Діда Мороза 14
Море 16
Молитва 18
Ніч малює зорі 19