1. J люстрації до казок
В.О. Сухомлинського
Роботи гуртківців
“Основи інформатики”
Івангородської зш І-ІІІ ступенів.
Керівник Бондар Л.М.
Із доробка вчителя математики та інформатики Бондар Л.М. 1

2. Коли сонечко стає нижче по небу ходити, в темному
лісі прокидається золотокоса бабуся. А люди кажуть:
осінь. Вона тихо йде зеленими лугами. Де стане, там
на траві залишаються білі кристалики льоду. А люди
вранці кажуть: заморозок. Приходить золотокоса до
саду , доторкається до дерева – і листя стає жовте,
червоне, оранжеве… А люди в ранці кажуть: золота
осінь.
Із доробка вчителя математики та інформатики Бондар Л.М. 2

3. Зелений луг. Він здавався мені тоді таким
великим, безмежним, немов увесь світ – це луг. У
блакитному небі сяє сонце. На зеленому килимі –
жовті, сині, рожеві квіти. Я стою на березі цього
великого зеленого океану, мені хочеться обійняти
поглядом усю красу, що хвилює мене.
День у дитинстві здається безконечним, луг –
безмежним, поле – безкраїм.
Із доробка вчителя математики та інформатики Бондар Л.М. 3

4. Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне, там
холодом війне.
Бояться Осені пташки. Як тільки побачать її
ластівки, злітаються і про щось тривожно радяться.
А журавлі піднімаються високо в небо й тривожно
курличуть.
Любить Осінь заходити в садки. Доторкнеться до
яблуні – яблука жовтіють.
Із доробка вчителя математики та інформатики Бондар Л.М. 4

5. file:///C:/Documents and Settings/Администратор/Мои документы/7.files/pict1.jpg
Сяде сонечко за обрій. Де воно, що воно тоді робить, коли
у нас ніч?
Ось доторкнулось вогняне кружало до обрію. Ось уже
заховалося сонечко за горою. А небо палає, горить. Чому
воно так?
Летять вогненні бризки, розсипаються золотим дощем.
Займається небо червоною загравою. Горить вечірня
червона заграва, поки Сонечко заспокоїться.
Із доробка вчителя математики та інформатики Бондар Л.М. 5

6. Росло в лісі велике гіллясте дерево. Весною
вкривалося зеленим листом, білими квітами.
Прилітали до квіток бджоли та джмелі. Поселилися
на дереві співучі пташки. Радісно жилося дереву бо
багато було в нього друзів.
Минуло багато років. Постаріло дерево, засохло.
Із доробка вчителя математики та інформатики Бондар Л.М. 6

7. Діти гралися, читали книжку, варили кашу.
Надвечір із-за лісу насунула чорна хмара, загримів
грім. Від дощу діти повтікали в курінь до пастухів. І
Вітя побіг. Коли це сяйнула блискавка і пролунав
такий оглушливий грім, що хлопчик із переляку
присів під великим деревом, заплющив очі й мало не
розплакався.
Із доробка вчителя математики та інформатики Бондар Л.М. 7

8. Уночі листя на осиці спить. А ледве зійде сонечко – воно
тремтить, мов живе. Я бачив, як осикове листя зустрічає
сонечко. Устав якось ранесенько, пішов до високої осики, сів
і жду, коли зійде світило. Небо на сході червоне – червоне,
ось – ось випливе із-за обрію вогняна тарілочка. Мені щей не
видно, а найвищий осиковий листочок уже й побачив. Він
став червоний і весело затремтів. Радіє сонечку. Тріпоче. А
брати його внизу ще дрімають.
Із доробка вчителя математики та інформатики Бондар Л.М. 8

9. Коли сяде сонечко, заходять вечірні сутінки. Все, що нас
оточує, починає жити своїм чудовим, казковим життям.
А зелений ліс – уже не ліс, а завмерлі хвилі. Зелені
морські хвилі. Це вони тільки здаються деревами.
Із глибокого яру сутінки розповзаються по степу, по
селу, по усьому світові.
Із доробка вчителя математики та інформатики Бондар Л.М. 9

10. На високому стеблі велика квітка із золотими
пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й
називають квітку соняшником. Спить уночі
соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки
сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То
сояшник жде сходу сонця.
Із доробка вчителя математики та інформатики Бондар Л.М. 10