Відмінювання іменників. Відмінки іменників

1. Відмінювання іменників
Відмінки іменників

2. Відмінювання
Відмінювання - це здатність іменника
змінюватись за відмінками та набувати при
цьому окремих закінчень.

3. Відмінки іменників
Називний (хто? що?) верба сокіл поле
Родовий (кого? чого?) верби сокола поля
Давальний (кому? чому?) вербі соколу полю
Знахідний (кого? що?) вербу сокола поле
Орудний (ким? чим?) вербою соколом полем
Місцевий (на кому? на чому?) на вербі на соколі у полі
Кличний (при звертанні) вербо соколе поле

4. Відмінки іменників
Називний відмінок однини - початкова форма
іменників
Називний відмінок називається прямим. У цьому
відмінку, як і в кличному, іменник стоїть без
прийменників.
Решта відмінків називаються непрямими. Іменники
вживаються із прийменниками або без них.

5. Відмінювання іменників
І відміна
Належать іменники чоловічого, жіночого,
спільного роду із закінченням (у Н.В. одн.) -
А, -Я
вельможа, каша, стеля, дорога, шульга,
листоноша

6. Відмінювання іменників
ІІ відміна
Належать іменники чоловічого і середнього
роду із нульовим закінченням або -О, -Е, -А (на
письмі -Я)
успіх, туман, Дніпро, Київ, відвар, місто,
залізо, сонце, життя

7. Відмінювання іменників
ІІІ відміна
Належать іменники жіночого роду із
нульовим закінченням та іменник МАТИ
ніч, велич, сіль, мідь, більшість, жовч, кров,
якість

8. Відмінювання іменників
ІV відміна
Належать іменники середнього роду із
закінченням -А, -Я, що при відмінюванні
набувають суфіксів -АТ, -ЯТ, -ЕН
дівча, хлоп’я, оленя, орля, козеня, сім’я, ім’я

9. До жодної відміни не належать:
- незмінювані іменники:
табу, бюро, таксі, кутюр’є;
- іменники, що вживаються тільки у
множині:
ножиці, санчата, консерви

10. Відміни іменників
Таблиця визначення відмін іменників
Відміна Рід Закінчення (Н.в. одн.)
І чоловічий, жіночий, спільний -А, -Я
ІІ чоловічий, середній нульове, -О, -Е, -Я
ІІІ жіночий нульове + МАТИ
ІV середній -А, -Я (набувають суфіксів
-АТ-, -ЯТ-, -ЕН-)