4. 1. Слова переносять по складах.
2. Слова з подовженим м’яким приголосним
переносять по-різному.
3. Слова з одного складу не переносять.
4. Слова зі збігом приголосних переносять по-
різному.
5. Букви й, ь не відривають від попередньої букви.
6. Буквосполучення дж, дз не розривають, тому
що вони позначають один звук.
7. Склад з однієї букви не залишається на рядку і
його не переносять в інший.
8. Буквосполучення йо і ьо не розривають.
9. При переносі апостроф не відокремлюється від
попередньої букви.
мо-ло-ко
зі-лля
ніч
зе-мля
зем-ля
бай-ка
во-джу
ґу-дзик
алея
сльо-зи
ра-йон
зіл-ля
ляль-ка
солом’-яний
5. В українській абетці 33 букви.
В українській мові 6 голосних звуків, які позначаються 10
буквами.
Звуки [а] [о] [у] [е] [и] [і]
Букви а я о у ю е є и і ї
Букви я, ю є на початку слова і складу позначають два
звуки; в кінці складу − один звук.
Буква ї завжди позначає два звуки.
Написання ненаголошених [е], [и] перевіряється
наголосом. Наприклад: земля − землі.
6. В українській мові 32 приголосних звуки.
Буква щ завжди позначає два звуки: [ш] та [ч].
Звуки [дз], [дз´] на письмі позначає сполучення букв дж.
Звук [дж] на письмі позначає сполучення букв дж.
Букви і, я, ю, є, ї, ь позначають м’якість попередніх
приголосних звуків.
[й] – завжди м’який звук.
М’який подовжений приголосний звук позначають дві
однакові букви. Наприклад, рілля: [=:], [л´:].
Апостроф ставиться після букв б, п, в, м, ф, р перед я, ю,
є, ї, які позначають два звуки [йа], [йу], [йє], [йі].