Современные технологии как средство повышения качества дошкольного образовани...
Управленческий аспект организации и проведения аттестации педагогических работников ДОУ
1. Управленческий аспект
организации и проведения аттестации
педагогических работников
дошкольных образовательных учреждений
Невольник Н.И., методист
методического кабинета
управления образования
администрации города
Шахтёрска
2017 1
Управление образования
администрации г. Шахтерска
Методический кабинет
2. A Б
ВГ
Основы
законодательства и
государственной
политики в ДНР Концепту-
альные основы
ГОС: новые
требования и
новые
возможности
Непрерывное
образование в
достижении
требований ГОС
Эффективное
самообразова
ние как часть
реализации
ГОС
3. Чтобы люди находили счастье вЧтобы люди находили счастье в
своей работе, она должна бытьсвоей работе, она должна быть
посильной, неизнурительной.посильной, неизнурительной.
И её обязательно долженИ её обязательно должен
сопровождать успех.сопровождать успех.
Д. Рескин
4. Приоритетным заданием аттестации является рост
эффективности и повышение качества образовательного процесса
(достижение высоких результатов за счет максимального использования
ресурсов творческого потенциала руководителей и педагогических
работников)
Объективное оценивание в аттестации способствует повышению ее
эффективности и росту качества образования
4
5. НОРМАТИВНАЯ ПРАВОВАЯ БАЗА
АТТЕСТАЦИИ РУКОВОДЯЩИХ РАБОТНИКОВ
Закон Донецкой Народной Республики «Об образовании» №
55-IHC от 19.06.2015
Временный ПОРЯДОК проведения аттестации
педагогических работников организаций, осуществляющих
образовательную деятельность, утвержденный приказом
Министерства образования и науки ДНР 20.07.2015 №330 с
изменениями 23.03.2016 пр. № 249, … 09.08.2016 пр. №830
Положение об экспертной группе… (приказ МОН ДНР от
23.07.2015 №342)
5
6. Аттестация руководителя
(3.4):
уровень профессиональной подготовки,
управленческой компетентности;
качество выполнения должностных обязанностей;
результаты управления образовательным
процессом;
результаты общего и хозяйственного менеджмента;
роль руководителя в создании надлежащих условий
деятельности организации.
6
7. АТТЕСТАЦИОННЫЕ ДОКУМЕНТЫ
РУКОВОДИТЕЛЯ И ПЕДАГОГИЧЕСКОГО РАБОТНИКА
Документ об образовании
Документ о повышении квалификации
Характеристика деятельности работника в
межаттестационный период
7
8. АТТЕСТАЦИОННЫЕ МАТЕРИАЛЫ
РУКОВОДИТЕЛЯ И ПЕДАГОГИЧЕСКОГО РАБОТНИКА
Результаты тестирования профессиональной
компетентности (Сертификат)
Информация о результативности
управленческой деятельности руководящего
работника (заполненная таблица excel «2017 Лист
оценивания результатов управленческой
деятельности руководящего работника»)
Документы, подтверждающие результаты
управленческой деятельности (е-ссылки)
Результаты собеседования
Другие материалы (на усмотрение работника)
8
9. Условие очередной аттестации
- обязательное прохождение не реже одного раза в пять
лет повышения квалификации на принципах свободного выбора
форм обучения, программ и образовательных организаций (п.
1.18. Положения).
Это требование не распространяется на:
а) педагогических работников, работающих первые пять лет
после получения высшего образования;
б) педагогических работников, которым присуждена ученая
степень или присвоено ученое звание. Такие работники
аттестуются без предварительного прохождения повышения
квалификации, если их деятельность по профилю совпадает с
установленной ученой степенью или присвоенным ученым
званием
(п. 3.28 Положения).
10. До 20.09 – приказ «О создании аттестационной комиссии»
До 10 октября - для проведения аттестации на каждого
педагогического работника, подлежащего очередной аттестации,
работодатель вносит в аттестационную комиссию соответствующего
уровня ходатайство со списками (п. 3.1 Положения)
До 20 октября - аттестационная комиссия утверждает списки
аттестуемых педагогических работников, руководителей, график
работы аттестационной комиссии, принимает решение о переносе
срока очередной аттестации (п. 3.2 Положения)
До 1 марта - руководитель организации, осуществляющей
образовательную деятельность представляет в аттестационную
комиссию характеристику деятельности педагогического работника в
межаттестационный период (п.3.3. Положения)
До 15 марта - изучает педагогическую деятельность аттестуемых
лиц (п.3.3. Положения).
До 1 апреля – осуществляется аттестация педагогических
работников, руководителей аттестационными комиссиями I уровня
До 10 апреля – осуществляется аттестация педагогических
работников, руководителей аттестационными комиссиями II уровня
ЦИКЛОГРАММА АТТЕСТАЦИОННОГО ПЕРИОДА
12. ПОДГОТОВКА К АТТЕСТАЦИИ
1. Самоанализ результатов
профессиональной
деятельности
2. Подготовка
аттестационных
материалов:
• Подготовка документов,
• Заполнение таблиц с
указанием ссылок на
документы
4. Участие в
квалификационных
испытаниях:
-тестирование,
-экспертное оценивание,
-собеседование.
3. Самооценивание
аттестационных
материалов:
-самодиагностика
компетентности,
- самоаттестация
04
01
02
03
12
13. Экспертиза в аттестации (2.8):
Для объективной оценки профессиональной
деятельности педагогических работников и
руководителей аттестационные комиссии всех
уровней могут создавать экспертные группы.
13
14. ИТОГОВЫЕ ДОКУМЕНТЫ
КОМПЛЕКСНОГО ОЦЕНИВАНИЯ
Материалы по результатам определения профессиональной
компетентности работника (Сертификаты по
результатам тестирования)
Материалы экспертного оценивания (и самооценивания)
результативности профессиональной деятельности
работника
Материалы по итогам собеседования с руководящим
работником
Другие материалы (по желанию аттестуемого)
(Акмеокарта)
Итоговый документ комплексного оценивания -
Экспертное заключение
14
15. Информационные ресурсы для аттестации
руководителей и педагогических работников
atesta403@yandex.ru
http://www.center.donippo.org/ - Центр
дистанционной диагностики педагогических и
руководящих работников
http://labkopd.blogspot.com/ - Лаборатория КОПД
2017 Лист оценивания результатов деятельности
http://ikt.donippo.org/
066-751-03-98
15
17. АПРОБАЦИЯ МЕТОДИЧЕСКИХ РАЗРАБОТОК
ПРИ ПРИСВОЕНИИ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ЗВАНИЯ
(ознакомление)
1. Инициатива работника, получение рецензии
2. Инициатива педсовета и ОО
3. Приказ органа управления образованием
4. Апробация разработки МК
5. Обобщение результатов, инициатива МК
6. Рассмотрение НМС МК (при необходимости РИДПО)
7. Одобрение (неодобрение) разработки
8. Представление итогов апробации в АК
РЕЕСТР изданий, сайтов для публикации статей
аттестуемыми педагогическими работниками
17
Педагогічна професія – одна з найважливіших. Вона виникла на ранніх етапах розвитку людства у зв’язку з потребою передавати набутий досвід. Необхідність підготовки нових поколінь до життя зумовила виокремлення навчання і виховання в окрему галузь. Виникла професія педагога, представникам якої доручалося передавати знання, навчати володінню знаряддями праці. З часом учителями ставали жерці, а в Давній Греції з’явилися особи, які займалися навчанням дітей і підлітків, - вільнонаймані вчителі. Масового характеру професія вчителя набуває у зв’язку з розвитком шкільної справи, коли для виробництва і торгівлі знадобились грамотні робітники. І хоча головне завдання вчителя – навчати і наставляти – не змінилося з плином часу, за змістом самого навчання і виховання можна побачити, як ускладнюються функції педагога.
Дослідження з історії педагогіки показують, що вже в ХVІІ столітті в Україні існували різні за своїм ідейним спрямуванням, змістом навчання та формою власності школи: братські, полкові, приватні, школи різних народів, які проживали в Україні. Кожен, кого приймали в братську школу вчителем, зобов’язаний був повідомити загальним зборам про методи навчання і зміст того матеріалу, який буде ним викладатися.
Суворо стежачи за моральністю своїх членів, братства особливо прискіпливо ставилися до морального обличчя вчителя. Статут Львівської братської школи (1586 р.) проголошував: “Дидаскал или учитель сей школы должен быть благочестив, разумен, смиренномудр, кроток, воздержлив, не пьяница, не гневлив, не завистлив, несмехотворец, несквернослов, не чародий, не басносказатель, не пособник ересей, но поспешник благочестия, во всем представляя собой образец добрых дел.”
Педагогічна професія – одна з найважливіших. Вона виникла на ранніх етапах розвитку людства у зв’язку з потребою передавати набутий досвід. Необхідність підготовки нових поколінь до життя зумовила виокремлення навчання і виховання в окрему галузь. Виникла професія педагога, представникам якої доручалося передавати знання, навчати володінню знаряддями праці. З часом учителями ставали жерці, а в Давній Греції з’явилися особи, які займалися навчанням дітей і підлітків, - вільнонаймані вчителі. Масового характеру професія вчителя набуває у зв’язку з розвитком шкільної справи, коли для виробництва і торгівлі знадобились грамотні робітники. І хоча головне завдання вчителя – навчати і наставляти – не змінилося з плином часу, за змістом самого навчання і виховання можна побачити, як ускладнюються функції педагога.
Дослідження з історії педагогіки показують, що вже в ХVІІ столітті в Україні існували різні за своїм ідейним спрямуванням, змістом навчання та формою власності школи: братські, полкові, приватні, школи різних народів, які проживали в Україні. Кожен, кого приймали в братську школу вчителем, зобов’язаний був повідомити загальним зборам про методи навчання і зміст того матеріалу, який буде ним викладатися.
Суворо стежачи за моральністю своїх членів, братства особливо прискіпливо ставилися до морального обличчя вчителя. Статут Львівської братської школи (1586 р.) проголошував: “Дидаскал или учитель сей школы должен быть благочестив, разумен, смиренномудр, кроток, воздержлив, не пьяница, не гневлив, не завистлив, несмехотворец, несквернослов, не чародий, не басносказатель, не пособник ересей, но поспешник благочестия, во всем представляя собой образец добрых дел.”
Педагогічна професія – одна з найважливіших. Вона виникла на ранніх етапах розвитку людства у зв’язку з потребою передавати набутий досвід. Необхідність підготовки нових поколінь до життя зумовила виокремлення навчання і виховання в окрему галузь. Виникла професія педагога, представникам якої доручалося передавати знання, навчати володінню знаряддями праці. З часом учителями ставали жерці, а в Давній Греції з’явилися особи, які займалися навчанням дітей і підлітків, - вільнонаймані вчителі. Масового характеру професія вчителя набуває у зв’язку з розвитком шкільної справи, коли для виробництва і торгівлі знадобились грамотні робітники. І хоча головне завдання вчителя – навчати і наставляти – не змінилося з плином часу, за змістом самого навчання і виховання можна побачити, як ускладнюються функції педагога.
Дослідження з історії педагогіки показують, що вже в ХVІІ столітті в Україні існували різні за своїм ідейним спрямуванням, змістом навчання та формою власності школи: братські, полкові, приватні, школи різних народів, які проживали в Україні. Кожен, кого приймали в братську школу вчителем, зобов’язаний був повідомити загальним зборам про методи навчання і зміст того матеріалу, який буде ним викладатися.
Суворо стежачи за моральністю своїх членів, братства особливо прискіпливо ставилися до морального обличчя вчителя. Статут Львівської братської школи (1586 р.) проголошував: “Дидаскал или учитель сей школы должен быть благочестив, разумен, смиренномудр, кроток, воздержлив, не пьяница, не гневлив, не завистлив, несмехотворец, несквернослов, не чародий, не басносказатель, не пособник ересей, но поспешник благочестия, во всем представляя собой образец добрых дел.”
Педагогічна професія – одна з найважливіших. Вона виникла на ранніх етапах розвитку людства у зв’язку з потребою передавати набутий досвід. Необхідність підготовки нових поколінь до життя зумовила виокремлення навчання і виховання в окрему галузь. Виникла професія педагога, представникам якої доручалося передавати знання, навчати володінню знаряддями праці. З часом учителями ставали жерці, а в Давній Греції з’явилися особи, які займалися навчанням дітей і підлітків, - вільнонаймані вчителі. Масового характеру професія вчителя набуває у зв’язку з розвитком шкільної справи, коли для виробництва і торгівлі знадобились грамотні робітники. І хоча головне завдання вчителя – навчати і наставляти – не змінилося з плином часу, за змістом самого навчання і виховання можна побачити, як ускладнюються функції педагога.
Дослідження з історії педагогіки показують, що вже в ХVІІ столітті в Україні існували різні за своїм ідейним спрямуванням, змістом навчання та формою власності школи: братські, полкові, приватні, школи різних народів, які проживали в Україні. Кожен, кого приймали в братську школу вчителем, зобов’язаний був повідомити загальним зборам про методи навчання і зміст того матеріалу, який буде ним викладатися.
Суворо стежачи за моральністю своїх членів, братства особливо прискіпливо ставилися до морального обличчя вчителя. Статут Львівської братської школи (1586 р.) проголошував: “Дидаскал или учитель сей школы должен быть благочестив, разумен, смиренномудр, кроток, воздержлив, не пьяница, не гневлив, не завистлив, несмехотворец, несквернослов, не чародий, не басносказатель, не пособник ересей, но поспешник благочестия, во всем представляя собой образец добрых дел.”
Педагогічна професія – одна з найважливіших. Вона виникла на ранніх етапах розвитку людства у зв’язку з потребою передавати набутий досвід. Необхідність підготовки нових поколінь до життя зумовила виокремлення навчання і виховання в окрему галузь. Виникла професія педагога, представникам якої доручалося передавати знання, навчати володінню знаряддями праці. З часом учителями ставали жерці, а в Давній Греції з’явилися особи, які займалися навчанням дітей і підлітків, - вільнонаймані вчителі. Масового характеру професія вчителя набуває у зв’язку з розвитком шкільної справи, коли для виробництва і торгівлі знадобились грамотні робітники. І хоча головне завдання вчителя – навчати і наставляти – не змінилося з плином часу, за змістом самого навчання і виховання можна побачити, як ускладнюються функції педагога.
Дослідження з історії педагогіки показують, що вже в ХVІІ столітті в Україні існували різні за своїм ідейним спрямуванням, змістом навчання та формою власності школи: братські, полкові, приватні, школи різних народів, які проживали в Україні. Кожен, кого приймали в братську школу вчителем, зобов’язаний був повідомити загальним зборам про методи навчання і зміст того матеріалу, який буде ним викладатися.
Суворо стежачи за моральністю своїх членів, братства особливо прискіпливо ставилися до морального обличчя вчителя. Статут Львівської братської школи (1586 р.) проголошував: “Дидаскал или учитель сей школы должен быть благочестив, разумен, смиренномудр, кроток, воздержлив, не пьяница, не гневлив, не завистлив, несмехотворец, несквернослов, не чародий, не басносказатель, не пособник ересей, но поспешник благочестия, во всем представляя собой образец добрых дел.”
Педагогічна професія – одна з найважливіших. Вона виникла на ранніх етапах розвитку людства у зв’язку з потребою передавати набутий досвід. Необхідність підготовки нових поколінь до життя зумовила виокремлення навчання і виховання в окрему галузь. Виникла професія педагога, представникам якої доручалося передавати знання, навчати володінню знаряддями праці. З часом учителями ставали жерці, а в Давній Греції з’явилися особи, які займалися навчанням дітей і підлітків, - вільнонаймані вчителі. Масового характеру професія вчителя набуває у зв’язку з розвитком шкільної справи, коли для виробництва і торгівлі знадобились грамотні робітники. І хоча головне завдання вчителя – навчати і наставляти – не змінилося з плином часу, за змістом самого навчання і виховання можна побачити, як ускладнюються функції педагога.
Дослідження з історії педагогіки показують, що вже в ХVІІ столітті в Україні існували різні за своїм ідейним спрямуванням, змістом навчання та формою власності школи: братські, полкові, приватні, школи різних народів, які проживали в Україні. Кожен, кого приймали в братську школу вчителем, зобов’язаний був повідомити загальним зборам про методи навчання і зміст того матеріалу, який буде ним викладатися.
Суворо стежачи за моральністю своїх членів, братства особливо прискіпливо ставилися до морального обличчя вчителя. Статут Львівської братської школи (1586 р.) проголошував: “Дидаскал или учитель сей школы должен быть благочестив, разумен, смиренномудр, кроток, воздержлив, не пьяница, не гневлив, не завистлив, несмехотворец, несквернослов, не чародий, не басносказатель, не пособник ересей, но поспешник благочестия, во всем представляя собой образец добрых дел.”