збірка прислівник

1. Міністерство освіти і науки України
Красноармійське педагогічне училище
Прислівник
використання інформаційних технологій
та методичне забезпечення вивчення теми
(з досвіду роботи викладача українознавчих дисциплін Яринко Л.О.)

2. Яринко Л.О. Прислівник. Використання інформаційних технологій та методичне забезпечення
вивчення теми (з досвіду роботи викладача українознавчих дисциплін Яринко Л.О.) –
Красноармійськ: педагогічне училище,– 20с.
Збірка містить опорний конспект, питання самоперевірки знань, завдання творчого характеру,
студентські дослідження щодо вивчення теми «Прислівник» у початковій школі та педучилищі;
дібрано тренувальні вправи, картки БМК, тестові завдання та матеріали цікавої граматики;
конспекти занять вивчення теми зі студентами педучилища.
Рекомендовано студентам, викладачам, старшокласникам для підготовки до ЗНО.

3. Вступні зауваження
З розвитком суспільства змінюються цілі та завдання, що постали перед сучасною
професійною освітою в умовах інформатизації суспільства. Поступово на зміну
традиційній системі навчання приходить особистісно-орієнтована, традиційні методи
змінюються інноваційними, що передбачають зміщення акцентів у навчальній діяльності,
її спрямування на інтелектуальний розвиток студентів за рахунок зменшення
репродуктивної діяльності.
Розвиток у студентів навичок мислення високого рівня можливий лише тоді, коли
сам студент перебуває у центрі навчального процесу. Розумова діяльність органічно
пов'язана з практикою , яка є її джерелом. У свою чергу практична діяльність неможлива
без мислення, вона стимулює його постійний розвиток, сприяючи впровадженню
досягнень людської думки в різних сферах життя суспільства, зокрема професійної
діяльності.
Тому актуальність теми використання інноваційних технологій полягає у
формуванні високого рівня мислення студентів, їх позитивного ставлення до навчання,
бажання досконало володіти професійною мовою і професійними навичками
комунікації; у розвитку пізнавальних навичок та виробленні умінь самостійно
конструювати свої знання, у знаходженні шляхів розвитку творчого й критичного
мислення, у формулюванні та вирішенні проблеми.
Викладач і студент - повинні бути рівноправними суб'єктами навчально-виховного
процесу. Вони спільно визначають мету та результати навчання. Під час такого спільного
пошуку відбувається процес набуття нових знань, здійснюється обмін думками,
способами діяльності, після чого відбувається рефлексія та оцінювання здобутих
результатів.
Інноваційні технології під час вивчення теми «Прислівник» допомагають
розширити межі творчої діяльності студента через свідоме й ефективне використання
комп'ютерних технологій. Метод проектів та залучення студентів до пошуково-
дослідницької діяльності гармонійно поєднують класичні та прагматичні знання,
стимулють самостійну пізнавальну діяльність, що здійснюється за схемою: мотивація -
пошук, дослідження - практичне використання - оцінювання власної діяльності.
Студенти повинні знати:
- значення і морфологічні ознаки;
- розряди прислівників;
- ступені порівняння;
- утворення і правопис прислівників.
Студенти повинні вміти:
- визначати прислівники в реченні, їх розряди;
- утворювати ступені порівняння;
- утворювати прислівники від різних частин мови;
- писати разом, окремо і через дефіс прислівники, утворені різними способами;
- пояснювати за принципами правопису різне написання прислівників;
- виконувати перевірочні самостійні та модульні контрольні роботи на правопис
прислівників.

4. Питання і завдання для самоперевірки знань за темою «Прислівник»
1. Чому прислівники називають незмінними словами? Чи мають вони закінчення?
З’ясуйте їх граматичну та синтаксичну роль.
2. Які спільні риси мають прислівники з іншими частинами мови і чим від них
відрізняються?
3. На які групи (розряди) за значенням поділяються прислівники?
4. Які є ступені порівняння прислівників?
5. Чому не можна утворити ступені порівняння прислівників типу наскрізь, сьогодні,
вголос, всюди?
6. Як відрізнити прислівники вищого ступеня від прикметників такого ж ступеня?
7. Від яких частин мови утворюються прислівники? Наведіть приклади.
8. Які слова в українській мови вживаються то як прислівники, то як службові слова?
Як їх відрізнити?
9. Назвіть способи творення прислівників. Який з них найпоширеніший?
10. З’ясуйте, чому –ому в прикметниках і займенниках вважається закінченням (по
російському, по нашому), а в прислівниках суфіксом (по-російському, по-нашому)?
11. Як пишуться прислівники? Наведіть приклади.
12. З’ясуйте місце наголосу в прислівниках.
Індивідуальні завдання творчого характеру та методичні рекомендації до їх
виконання за темою «Прислівник»
для студентів III курсу
1. Скласти казку для дітей «Слова-волелюби» Створити цілісне уявлення про прислівник як
частину мови.
2. Підготувати аналіз програми за темою
«Прислівник» для початкової школи Проаналізувати, у якому класі, які навички
набувають учні початкових класів за даною
темою. Прокоментувати вправи підручника,
запропонувати свої.
3. Укласти табличку «Ступені порівняння У табличці передбачити способи творення різних
Прислівників» ступенів порівняння прислівників,
проілюструвати їх прикладами. Продумати, як
цей матеріал можна подати учням початкових
класів.
4. Укласти табличку «Способи творення

5. Прислівників» Табличку проілюструвати прикладами.
Продумати серію вправ для закріплення даної
теми.
5. Укласти табличку «Правопис прислівників» У таблиці передбачити розділи і правопис
прислівників разом, через дефіс. Запропонувати
тестові завдання для студентів на закріплення
даної теми.
6. Укласти фразеологічний словничок про Дібрати 25-30 прикладів. До того ж – ввести у
речення (5-6 речень)
навчання (з використанням прислівників)
7. Укласти словнички: Словнички повинні вміщувати по 35-40
прикладів, бажано за певною темою. Можна
виготувати у вигляді збірочки або презентації з
використанням ілюстрацій.
Прислівників-епітетів;
Прислівників-синонімів;
Прислівників-антонімів.
8. Дослідити використання прислівників в Підготувати реферат-повідомлення. Визначити
стилістичну і змістовно-емоційну роль
прислівників у творах досліджуваного
письменника. Проаналізувати 5-6 творів.
усній народній творчості (або у творах
будь-якого письменника) для дітей.
9. Підготувати сторінки підручника для Це окремі сторінки для учнів і для студентів.
Вміщатимуть у собі серію тренувальних вправ,
контрольних завдань та завдань з розвитку
мовлення.
учнів З класу; для студентів З курсу.
10. Підготувати картки БМК та тестові
Завдання за темою «Прислівник» для
учнів; для студентів. укласти картки та тестові завдання з
урахуванням вікових особливосте учнів та
студентів. Картка БМК має вміщувати до 20 слів.
Тести – до15 завдань.
11. Підготувати ігротеку за темою
Підготувати 2-3 настільні ігри чи плакати-
завдання за темою. Підготувати і здійснити
захист позакласного заняття за темою для учнів.
Метод взаємного навчання у вивченні прислівника
Прислівник в українському мовознавстві вважається найскладнішою частиною мови щодо
правопису та визначення його синтаксичної ролі у реченні. Тому потрібна плідна творча співпраця
викладача і студентів, залучення майбутніх спеціалістів до пошуково-дослідницької діяльності,
використання новітніх технологій.
Загальновідомо, що навчаючи інших, ти навчаєшся сам. Специфіка педагогічного
училища сприяє ефективному використанню методики виконання ролі викладача під час вивчення
нового матеріалу.
Під час опрацювання теми «Прислівник» бажано використовувати метод взаємного
навчання, здійснювати його у мікрогрупах із 4-6 студентів. Спочатку йде ознайомлення зі
статтею підручника або зі стислим опорним конспектом за темою «Розряди прислівників за

6. значенням і роллю в реченні». Студенти по черзі виступають у ролі викладача. Ця роль вимагає від
них виконання п’яти завдань:
Завдання 1. Зробити аналіз стислого конспекту (статті підручника).
Завдання 2. Поставити запитання до змісту частини тексту і відповідно реагувати на відповіді
опонентів.
Завдання 3. Пояснити ті питання теми, які студенти не зрозуміли.
Завдання 4. Висловити передбачення про те, що буде говоритися в наступних частинах тексту.
Завдання 5. Дати завдання кожному: прочитати наступну частину тексту.
Викладач наголошує на тому, що він буде керувати процесом навчання за першою частиною
тексту — «Означальні прислівники». Студенти повинні не лише засвоювати зміст тексту і брати
участь у бесіді, але й уважно спостерігати за тим, як викладач організовує і проводить навчання.
Це необхідно, тому що кожен з них буде виконувати роль учителя під час читання наступних
частин тексту.
Студенти формулюють питання до першої частини тексту:
— Що виражають означальні прислівники?
— На які групи поділяються означальні прислівники?
— Які прислівники належать до якісно-означальних?
— Які прислівники називаються кількісно-означальними?
— Які прислівники належать до прислівників способу або образу дії?
— Які форми утворюють якісно-означальні прислівники?
— Як творяться вищий і найвищий ступені якісно-означальних прислівників?
Далі викладач робить передбачення про те, про що йтиметься у наступному розділі
тексту. (Наприклад, «У наступній частині тексту Ви прочитаєте про обставинні прислівники»)
Якщо дозволяє час, він може попросити інших зробити свої передбачення. Викладач має часто
звертатися до схеми, коли проводить кожен етап навчання, аби студенти чітко зрозуміли, як
здійснювати взаємне навчання і відчували себе впевненими.
ПРИСЛІВНИК
(стислий конспект виучуваного)
Прислівник- це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої
ознаки (надто повільний, повернути праворуч).).
На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами,
ані за відмінками, не має він також і ознак роду.
Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене
лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день- вдень, мій- по-моєму,
осінь- восени).

7. Прислівники мають властиві тільки їм словотоворчі суфікси -о, -е (тепло, добре, важче),
-и, -ому, -єму (по-братськи, по-моєму).
СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ПРИСЛІВНИКА
Головною функцією прислівника в реченні є функція другорядного члена речення-
обставини (Так жадібно раптом захотілося йому жити, що він навіть від однієї цієї думки
задихнувся). Інколи прислівник виступає у ролі присудка (Сонце низенько, то й вечір близенько).
У реченні прислівник пов’язується з дієсловом, а також з прикметником і, рідше, з
іменником.
Прислівник, який пов’язується з дієсловом, виступає як обставина способу дії, місця, часу,
міри, мети чи ступеня (Небо помітно (наскільки?) посвітлішало; Навкруги (де?) бриніла весна).
Прислівник, що пов’язується з прикметником або іншим прислівником, служить для
вираження ознаки якості- міри або ступеня її вияву і виступає в реченні обставиною міри (Ось
зовсім (наскільки?) з-за гори з’явився корабель).
РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Прислівники поділяються на :
1.означальні і обставинні
2.первинні та вторинні
ОЗНАЧАЛЬНІ ТА ОБСТАВИННІ ПРИСЛІВНИКИ
За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на означальні і обставинні.
означальні прислівники
якісно- означальні - добре, наполегливо, погано, пішки, бігом, верхи
кількісно- означальні - мало, надвоє, тричі, занадто, трохи, дуже
способу дії - навпочіпки, по-юнацькому, по-нашому
обставинні прислівники
часу - торік, вчора, завтра, доти, завжди, досі, зранку, тоді, довіку
місця - вгорі, згори, вперед, звідусіль, там, десь, тут, поруч, звідти, туди
мети - наперекір, навмисне, напоказ
причини - зопалу, спересердя, спросоння, згарячу, ненароком
ОЗНАЧАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ
Означальні прислівники поділяються на якісно-означальні, кількісно-означальні і
прислівники способу дії:
якісно-означальні - високо, наполегливо, лагідно
кількісно-означальні - надвоє, мало, тричі, занадто
способу дії - вдало, напам'ять, гарно
ЯКІСНО-ОЗНАЧАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ
Якісно-означальні прислівники - це прислівники на -о, -е , що виражають якісну ознаку
дії, відповідають на питання як? і переважно утворюються від якісних прикметників (дешевий -
дешево, лагідний - лагідно).
Якісно-означальні прислівники можуть мати вищий і найвищий ступені порівняння
(веселіше, найкраще, значно вище):
вищий ступінь - сміливіше, більш сміливо
найвищий ступінь - найсміливіше, найбільш сміливо
Вищий ступінь порівняння прислівників має просту і складену форми:
проста форма утворюється за допомогою суфіксів -ше та -іше (складно - складніше, тепло -
тепліше);

8. складена - додаванням до прислівника звичайного ступеня слів більш, менш (більш
важливо, менш рішуче).
Для підсилення або уточнення значення прислівників вживаються також слова багато,
куди, ще, трохи, значно (ще точніше, трохи гучніше).
Найвищий ступінь порівняння прислівників також має просту і складену форми:
проста форма твориться за допомогою префікса най- (довше- найдовше, глибше- найглибше);
складена- додаванням слів найбільш, найменш (найбільш важливо, найменш цікаво).
ІНШІ ОЗНАЧАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ
Кількісно-означальні прислівники характеризують дію, стан чи ознаку з боку кількості
міри вияву. Вони відповідають на питання скільки? наскільки? як багато? якою мірою? (надвоє,
трохи, занадто).
Прислівники способу дії вказують на те, яким способом відбувається дія чи виявляється
ознака. Прислівники цієї групи відповідають на питання як? яким способом? яким чином?
(читати напам’ять, говорити по-українському).
ОБСТАВИННІ ПРИСЛІВНИКИ
Обставинні прислівники виражають різні обставини дії і поділяються на прислівники часу, місця,
мети і причини:
Часу - віддавна, понині, зранку
Місця - праворуч, вниз, здалека
Мети - навмисне, наперекір, напоказ
Причини - згарячу, зозла, спересердя
Прислівники часу вказують на час, коли відбувається дія і відповідають на питання коли? відколи?
з якого часу? доки? по який час?
Прислівники місця означають місце або напрямок дії і відповідають на питання де? куди? звідки?
доки? по який час?
Прислівники мети означають мету дії і відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо?
Прислівники причини вказують на причину дії і відповідають на питання чому? з якої причини?
через що?
Безособово-предикативні прислівники
Безособово-предикативні прислівники (їх ще називають словами категорії стану) виражають:
а) стан природи (тихо, ясно, тепло, темно, холодно);
б) психічний або фізичний стан людини (легко, весело, радісно, сумно, душно);
в) зумовленість, необхідність, доцільність дії в оцінці людини (треба йти, необхідно виконати,
потрібно сказати).
У ролі головного члена безособових речень вони виражають відношення до особи, яка
зазначає певного стану, або вказують на загальний фізичний стан природи. Порівняйте: Дівчині
весело (холодне, лячно, байдуже); Надворі весело (холодно, сухо)
ПЕРВИННІ ТА ВТОРИННІ ПРИСЛІВНИКИ
За походженням прислівники поділяються на первинні та вторинні:
До первинних прислівників належить незначна частина прислівників, які утворилися так
давно, що зараз навіть важко установити первісну форму:
прислівники місця (там, тут, скрізь, куди, де, звідки, звідти, скрізь, всюди);
часу (коли, доки, доти, тоді, поки, іноді, інколи, завжди, тепер, потім);
причини (тому, чому);
способу дії (якось, однак, ледве, так, як, усяк, однак).

9. До вторинних прислівників належить більшість прислівників української мови. Це слова,
походження яких легко встановлюється співвідношенням прислівника з основами інших частин
мови (по-людськи, хвилююче, верхи, кругом, по-своєму), або з основою іншого прислівника (як
первинного, так і вторинного: дотепер, ледве-ледве, післязавтра, кудись).
Лексичне значення цих прислівників співвідноситься з лексичним значенням усіх
повнозначних частин мови, від яких вони утворені.
Висновок:
Прислівник (лат. adverbium - біля дієслова) - це повнозначна, самостійна частина мови, що
виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки?
наскільки? якою мірою?
Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла
(де?) навкруги далечінь Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель,
покапувало.
Може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження
ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась
гостра скеля. Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий.
Рідше прислівник входить у зв'язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення:
Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво. Менш типовою для
частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю
світу.
Конспект заняття з української мови (II курс)
Тема: Прислівник. Особливості написання прислівників.
Мета: Формувати поняття про прислівник як незмінювану чстину мови; виробляти навички щодо
написання прислівників разом, через дефіс, окремо; навички розрізнення прислівників від
самостійних частин мови з прийменниками.
Тип заняття: практичне з елементами дослідження.
Обладнання: таблиці, схеми розбору, посібник «Морфологія».
Література: 1. Українська мова: підруч. 10 кл. профільний рівень / М.Я.Плющ, В.І.Тихоша,
С.О.Караман, О.В.Караман. – К.: Освіта, 2010. – 416с.
2. Олійник О. Українська мова: підруч. 10-11кл. середньої школи. – К.: Вікторія, 2002. – 448с.
3. Українська мова: підруч. 10-11 кл./О.М.Біляєв, Л.М.Симоненкова, Л.В.Скуратівський,
Г.Т.Шелехова. – К.: Освіта, 2004. – 384с.
4. Пентилюк М.І., Іващенко О.В. Українська мова: підручник-комплект. – К.: Ленвіт, 2001. – 352с.
Тип заняття: практичне
Хід заняття
I. Організація початку заняття:
- коментар щодо ведення зошитів;
- вимоги до підготовки до державної атестації, методичні поради.
II. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок.
Бліц-турнір. Дайте відповіді на 5 запитань:
- Який розділ науки називається морфологією?
- Назвіть службові частини мови.
- До якої відміни належать іменники піч, ніч, повість?
- Провідміняй ім’я та по батькові своєї матері.
- Іменники якої відміни поділяються на групи?
- Скільки частин мови існує?

10. - Яка частина мови називається прикметником?
- Провідміняйте ⅓
- Визначте дієвідміну дієслова відповідаю, поставте у 2 особі множини.
- Назвіть способи утворення неозначених займенників.
- Наведіть приклади незмінюваних іменників.
- До якої відміни належать іменники герой, молодець?
- Яке відношення до дієслова мають дієприкметник, дієприслівник?
- Як розрізняти:
тремтячі руки тремтячи від жаху
думаючі студенти думаючи про навчання
- Провідміняйте розкіш.
III. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети заняття.
IV. Вивчення нового матеріалу. 1. Укладання опорного конспекту:
- Яка частина мови називається прислівником?
- На які розряди за значенням поділяються прислівники?
- Утворіть прислівники від слів веселий, ведмежий, ранок, три, поспішати. Від яких
частин мови утворили прислівники?
2. Правопис прислівників (робота у групах) – укладання табличок-схем:
· «Млин» (вгору-вниз);
· Часові проміжки (зранку – запівніч);
· Пори року.
3. Робота за посібником «Морфологія», ст.6 – Написання прислівників окремо.
4. Укладання алгоритму
«Прислівник чи однозвучні слова?»
↓ ↓
Означає обставину Означає предмет
↓ ↓
Не має залежних слів Має залежні слова (або їх можна вставити)
↓ ↓
Прислівник Однозвучне слово
↓ ↓
Надворі справжня зима. Діти грали на дворі свого дідуся.
Йдуть додому після зборів. Таксі під’їхало до дому сусідів.
1. Захист групових робіт. Взаємопитання за темою. Доповнення алгоритму власними
прикладами.
2. Робота за посібником «Морфологія». – Користуючись посібником, пригадайте правила
написання прислівників через дефіс.
Чому пишемо через дефіс:
- По-перше, по-друге
- По-материнськи, по-вошому
- Казна-як, бозна-де
3. Питання самоперевірки знань (посібник, ст.8)
4. Вправи і завдання за темою «Прислівник», ст.9 №4, 5, 6, 8.
V. Підсумок опрацьованого матеріалу:
- Що нового дізналися про правопис прислівників?
- Як розрізняти прислівники та однозвучні слова?

11. - Які форми роботи було застосовано? Які з них є найефективнішими?
VI. Завдання для самостійного опрацювання:
- тести – ст.10-12, підготувати словниковий диктант для студентів на 40 слів (правопис
прислівників)
Конспект заняття з української мови (IIIкурс)
Тема: Ступені порівняння якісних прислівників. Утворення прислівникв. Перехід інших частин
мови у прислівники. Вживання прислівників у ролі службових слів.
Мета: Визначити ступені порівняння прислівників, принципи і способи їх утворення. Засвоїти
правила переходу інших частин мови у таблиці, та вживання прислівників у ролі службових слів.
Розширити знання про стилістичну роль прислівників у реченні.
Обладнання: БМК, картки-завдання, алгоритм, тести.
Література: 1. Дудик П.С. Українська мова, ч.1. – К.: - ВШ. - 1988, - 340с.
2. Козачук Г.О. Українська мова. Практикум. – К.: ВШ. – 1993, - 420с.
3. Вихованець І.Р. Граматика української мови. – К.: ВШ. – 1982, - 324с.
Хід заняття
I. Актуалізація опрних знань, умінь, навичок.
Перевірка д/з
1. Н/д – захист таблички-саморобки «Ступені порівняння прислівників».
2. Н/д – табличка «Способи творення прислівників».
3. Зв’язна розповідь «Прислівник як самостйна ч.м. Розряди прислівників».
4. Наголос у прислівниках.
II.Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети заняття.
1.Картки самоконтролю за темою «Прислівник».
2.БМК «Розряди прислівників».
3.Робота за підручником. Перехід інших частин мови у прислівники.
Адвербіалізація.
4.с.337 – скласти алгоритм. Останній абзац – записати приклади.
III.Тренувальні вправи.
1.Утворити вищий ступінь порівнянн прислівників: дбайливо, багато, гарно,
шумно, надзвичайно, казково, надмірно.
2.Згрупувати прислівники-синоніми: завжди, швидко, раптом, спокійно, таємно,
зненацька, повсякчас, раптово, тихо, уперто, враз, несподівано, спокійно, завзято,
вічно, хутко, наполегливо, незабаром, потай.
3.Скласти словосполучення, добираючи прислівники: ходити, говорити,
поводитись, одягатись, передавати.
4.Скласти речення з прислівниками:
Ніколи Ніколи
↓ ↓
Ні в який час нема часу
Нікуди нікуди
↓ ↓
Нема куди ні в яке місце
5. Скласти словосполучення; речення:
Нарівні на рівні
Навіки на віки
Вперше в перше
Востаннє в останнє

12. 6. Розібрати за будовою: занадто, начисто, вперше, востаннє, безвісти, навіки,
залюбки, звечора, зліва, напоготові, нарівні.
IV.Закріплення вивченого матеріалу.
1. Бесіда: - Які види робіт виконали під час заняття?
- Яку роль відіграє наголос у прислівниках?
- Як утворюються ступені порівняння прислівників?
2. Словничок «И – І у прислівниках»: мовчки, навкруги, по-людськи, пішки, по-вовчи, по-
заячи, почасти, восени, безвісти; але: тричі, двічі, вночі.
V.Завдання для самостійного опрацювання: підготувати індивідуальні творчі завдання пошуково-
дослідницького характеру за темою.
Способи творення прислівників
Від прикметників:
^ ^
О; Е Н.в. короткого прикметника
¬ ^ ^
По + -ому, -и Д.в. відносного прикметника
¬ + прикметник з+далека, в+ручну
Від іменників:
Прийменниковий Безприйменниковий
↓ ↓
- від Р.в. – зверху, зранку від Р.в. – вчора, сторчака
- від З.в. – вбік, вгору від О.в. – бігом, ранком
- від М.в. – вгорі, надалі
Від числівників (небагато):
^ ^ ^
чі – двічі, тричі
¬ за, у, в, по – удвох, по-перше
Від займенників: де, як, там, тут, коли, нікуди
Від дієслів:
¬ досхочу, всупереч
^ хвилююче, захоплююче
¬ + ^ навшпиньки
Прислівники і прислівникові сполучення
Пишуться разом
прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником:

13. безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки,
відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам'ятку, впень, вперед, впереміш, вплав,
вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, врівні, врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч,
вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому,
докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані,
засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання,
зрештою, зроду, зсередини, набік, набір, наверх, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз,
навіки, навіч, нагору (але: на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад,
нахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, напам'ять, наперебій, напереваги,
наперед, наперекір, напереріз, на-півдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті,
напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарівні, нарозхват, на-
силу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі,
опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині,
почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку,
узнаки, украй, укупі, улад, улітку, униз, уночі, уперед, уплав, уплач, упоперек, угору, уранці, урешті,
урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир.
Окремо пишуться
прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, в яких іменник
зберігає своє лексичне значення і граматичну форму, а між прийменником та
іменником можна вставити означуване слово:
без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру,
без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в
нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до
загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до
останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку,
до смерті, до снаги, до сьогодні, за години, за дня, за кордон, за рахунок, за світла, з болю, з-за
кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну, на вибір,
на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло,
на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на
руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на
шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі,
по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості,
у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба.
Відрізняйте прислівники з префіксами від сполучень прийменників з іменниками
повернути вбік — ударити в бік
спочатку було весело — з початку концерту пройшло 15 хвилин
вивчити вірш напам'ять — подарувати фото на пам'ять
назустріч вибігла дівчина — на зустріч з однокурсниками з'іхались всі
вперше ми зустрілись навесні — з дороги звернули в перше село
сонце світило високо вгорі — в горі знайшли печеру
насилу дійшли додому — ми покладалися на силу захисника
якось воно буде — як ось і Марко на поріг
виконали завдання наполовину — розраховували на половину прибутків
Конспект заняття з української мови (III курс)
Тема: Практичне засвоєння правопису прислівників. Розвиток зв’язного мовлення. Усний твір за
ілюстрацією.

14. Мета: Шляхом самостійного укладання таблиці правопису прислівників за карткою планшетом,
виконаня тренувальних вправ засвоїти правила правопису прислівників, їх наголошування.
Виробляти навички добирати синоніми, антоніми, вміння користуватися фразеологізмами, до
складу яких входять прислівники. Вчити усно складати зв’язний текст за ілюстрацією, виконуючи
певні граматичні завдання.
Тип заняття: практичне з елеметами самостійної роботи.
Обладнання: картка-планшет, картка-ілюстрація «Зима», БМК, презентація.
Література: 1. І.О.Ладоня Українська мова: навч. Посіб. – 2-ге вид. – К.: ВШ, 2001. – 158с.
2. Олійник О. Українська мова: підруч. 10-11кл. середньої школи. – К.: Вікторія, 2002. – 448с.
3. Українська мова: підруч. 10-11 кл./О.М.Біляєв, Л.М.Симоненкова, Л.В.Скуратівський,
Г.Т.Шелехова. – К.: О.Освіта, 2004. – 384с.
4. Пентилюк М.І., Іващенко О.В. Українська мова: підручник-комплект. – К.: Ленвіт, 2001. – 352с.
5. Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова. – К.: ВШ, 1982. – 346с.
Хід заняття
I. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок
1. Н/д –робота за карткою. Утворити ступені порівняння прислівників, розібрати за
будовою: дорого, ясно, пізно, низько
2. Визначити спосіб творення прислівників: день у день, навкруги, втретє, по-нашому.
3. З’ясувати явище адвербіалізації:
всередині в середині
вдень в день
по-старому по старому
скласти з ними речення
4. Дібрати синоніми, визначити спосіб їх творення: обома руками – обіруч, завжди - ,
навзнак, прожогом, стишеним голосом, фамільярно, насильно, з прадавнини, минулого
року, замість того
5. Захист проекту «Сторінка підручника для учнів З класу» - використання презентації
6. Захист проекту «Сторінка підручника для студентів» - використання тренувальних
вправ.
II. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети заняття.
1. Робота за табличками «Правопис прислівників».
2. Тренувальні вправи за карткою-планшетом.
III. Розвиток зв’язного мовлення. Усний твір за ілюстрацією «Зима» з використанням
прислівників-епітетів, прислівників-синонімів, антонімів.
1. Захисти творчих робіт «Словничок прислівників-синонімів», прислівники-епітети,
прислівники-антоніми.
2. План опису ілюстрації, вимоги до послідовного логічного викладу.
3. Гра-естафета «Продовжи думку» - опис ілюстрації.
4. Усні твори-описи, їх аналіз та оцінювання.
IV. Словниковий диктант з коментуванням.
Помалу, по-новому, вдвоє, по-перше, начетверо, здавна, напам’ять, з року в рік, з
дня на день, нізвідки, попідвіконню, хтозна-куди, будь-як, уп’ятеро, де-не-де,пліч-о-
пліч, поки що.
Розбір прислівників за схемою.
V. Узагальнення вивченого матеріалу.
- Які види робіт використано на занятті?
- Чий захист проекту був переконливим? Що дає цей вид роботи?
- Зясуйте явище адвербіалізації. В чому причина виникнення цього явища?
- Особливості наголосу у прислівниках.
- Захист карток БМК, складених студентами (розряд, правопис, прислівник чи
сполучне слово).

15. VI. Завдання для самостійного опрацювання.
Підготуватись до науково-практичного заняття-конференції за темою «Прислівник».
Написати твір-опис улюбленого куточка нашого міста (з використанням фото).
Конспект науково-практичного заняття-конференції з української мови (III курс)
Тема: Прислівник як незмінювана частина мови. Граматико-синтаксичні особливості прислівника,
його вивчення у початковій школі .
Мета: Систематизувати й поглибити знання студентів про прислівник як самостійну незмінювану
частину мови; формувати й розвивати навички науково-дослідницької роботи з мови; виробляти
навички диференційованого підходу до вивчення теми «Прислівник» у початкових класах;
виховувати інтерес до орфографії української мови.
Обладнання: мультимедійна дошка, виставка творчих набутків студентів – сторінки підручників
для учнів початкової школи та студентів педучилища, картки самостійної роботи, тести, статті-
дослідження використання прислівників у художній літературі та у фольклорі, слайди, презентації.
Тип заняття: бінарне заняття-конференція із сучасної української мови та методики викладаня
української мови.
Література: 1. І.О.Ладоня Українська мова: навч. Посіб. – 2-ге вид. – К.: ВШ, 2001. – 158с.
2. Олійник О. Українська мова: підруч. 10-11кл. середньої школи. – К.: Вікторія, 2002. – 448с.
3. Українська мова: підруч. 10-11 кл./О.М.Біляєв, Л.М.Симоненкова, Л.В.Скуратівський,
Г.Т.Шелехова. – К.: О.Освіта, 2004. – 384с.
4. Пентилюк М.І., Іващенко О.В. Українська мова: підручник-комплект. – К.: Ленвіт, 2001. – 352с.
5. Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова. – К.: ВШ, 1982. – 346с.
Хід заняття-конференції
I. Мотивація навчальної діяльності студентів.
II. Теоретична інформація – Філологи:
1. Робота за дошкою:
- Табличка «Ступені порівняння якісних прислівників», її захист, аргументація
доцільності використання під час виконання практичних завдань.
- Табличка-алгоритм «Розрізняй прислівник і словосполучення», приклади.
2. Усні відповіді:
- Прислівник як самостійна незмінювана частина мови.
- Синтаксична роль прислівників у реченні.
- Особливості правопису прислівників (використання презентації).
3. Перевірка роботи за дошкою. Перехресні взаємопитання за темою.
III. Лінгвісти-дослідники:
1. Захист укладених словників – прислівників-синонімів, прислівників-антонімів,
прислівників-епітетів.
2. Наголос у прислівниках – (захист таблички для кабінета).
3. Морфемний словник – поділ прислівників на морфеми (захист таблички для
кабінета).
4. Двомовні фразеологічні словники з використанням прислівників (презентація).
IV. Методисти-практики:
1. Аналіз програми початкових класів за темою «Прислівник» (презентація).
2. Захист сторінки підручника для учнів початкової школи (з використанням
рольової ігри – індивідуальна картка завдання, картка самостійної роботи,
картка БМК, тести)

16. 3. Робочі матеріали до виконання твору-опису за ілюстрацією (презентація з
використанням ілюстрації, плану бесіди за ілюстрацією, словникова робота,
уривки з поезії та прози тощо).
4. Конкурс казок про слова-волелюби.
V. Літературні дослідження:
1. Використання прислівників у приказках, прислів’ях, казках.
2. Поглиблення знань з дитячої літератури – Використання прислівників у творах
Т.Шевченка (С.Руданського) у творах для дітей.
VI. Прислівники у діловому мовленні, науковій літературі:
1. Як правильно сказати? (поради щодо вживання прислівників) – презентація.
2. Як правильно зробити переклад з російської? (захист словника перекладу
словосполучень із прислівниками).
VII. Спостереження експертів:
- підсумок-оцінка прислівникових словників;
- визначення переможця презентації;
- тести для студентів З курсу (з використанням комп’ютера).
VIII. Завдання для самостійного опрацювання: написати звіт про заняття-конференцію за темою
«Прислівник».
Вправи і завдання за темою «Прислівник»
1.Від поданих слів утворити нові можливі форми ступенів порівняння.
Рішуче, глибоко, грамотно, гарно.
2. Від поданих прислівників утворіть усі можливі форми вищого і найвищого ступенів
порівняння.
Високо, вузько, багато, дорого, гарно, далеко, погано, урочисто.
3. Враховуючи значення прислівників, розподіліть їх за розрядами і запишіть.
Вдвоє, віддавна, вбік, завзято, опівдні, гарно, помалу, начетверо, доверху, сумно, напам’ять,
донизу, звисока, холодно, тонко, просто, праворуч, по-батьківськи, тепло, високо, коли-небудь,
згарячу, день у день, втроє, дуже, надзвичайно, щороку, тепер.
4. Від поданих слів утворіть прислівники, поясніть спосіб творення.
Легкий, веселий, три, ясний, новий, троє, чистий, четверо, пильний, хатній, старий, широкий,
беззмінний, упевнений.
5. Прочитайте речення. Випишіть прислівники, розподіливши їх за розрядами.
1. Блідо горять радіолампи. 2. Розкладено вогнище, пахне чабанською пашею, всюди людно,
шумливо. 3. Осіннє сонце по-літньому блискає. 4. Тут було затишно, прохолодно, приспаті липи
звісили гілля до самих вікон старих будинків… Хлопці зітхнули вільніше, та ненадовго. 5. Тільки
море хлюпотілося ласкаво та камінці журкотіли по – домашньому. 6. Їм я ягідки червоні,
зсередини жовті.
6. Від поданих прислівників утворіть здрібніло-пестливі прислівникові форми. З’ясуйте, від яких
прислівників можливе утворення таких форм.
Глибоко, мало, близько, високо, далеко, помалу, часто, трохи, осьде, чисто, тут, зелено,
вогко.
7. Замініть словосполучення прислівниками, пояснивши їх утворення і правопис.

17. З далеких країн, з певним наміром, дуже розсердившись, французькою мовою, кожної суботи,
кожного літа, у два рази, в усіх місцях, не поміркувавши, останнім разом, у десять разів.
8. Спишіть текст, ставлячи замість питань потрібні за змістом прислівники.
Наталя (як?) … любила свою маму. Ось і (коли?) … вона (як?) … читає книгу, а мама сидить
(де?) … , думає щось своє, час від часу (як?) … зітхає. Це ж, мабуть, завдала вона болю мамі тим,
що побігала в лісі (як довго?) … . На хвилину відірвала погляд від книги, (як?) … глянула на матір.
Наталя (як?) … поцілувала маму в щоку, (коли?) … у другу, припала голівкою до її колін.
Шершавою рукою мати (як?) … гладила її м’яке, як льон, пишне волосся. Наталя (як?) заплющила
повіки.
Для довідок: ніжно, допізна, рвучко, уважно, потім, допитливо, зараз, поруч, повільно, глибоко.
9. Згрупуйте прислівники-синоніми і запишіть їх.
Завжди, швидко, спокійно, таємно, зненацька, раптом, повсякчас, раптово, тихо, уперто,
враз, несподівано, стійко, завзято, вічно, наполегливо, хутко, незабаром, потай.
10. Прочитайте, випишіть прислівники разом із словами, до яких вони відносяться. Поясніть спосіб
творення прислівників.
Шумлять, хвилюються жита. Поглянь – пшениця стигла, золота додолу хилить колос.
(Н.Забіла). Виноград на зігнутих гілках гостинно простягає свої солодкі грона. (Н.Рибак). У
погожому вечірньому небі тут справді з’являються міріади зірок, а найбільші серед них сяють
так, наче невпинно наближаються, наче ось-ось мають упасти на землю. (О.Лупій).
11. Спишіть і виділіть префікси і суфікси в поданих прислівниках. Поясніть спосіб творення.
По-святковому одягнені; ставитися по-батьківськи; приїхали здалеку; повернути вліво;
написати багато – багато; пересуватися ледве – ледве.
12. Утворіть прислівники від поданих слів, використовуючи префікси і суфікси, подані у дужках.
Зразок. Третій (в, є) – втретє; український (по, и) – по-українськи.
Перший (в, е), весна(на, і), справжній (по, ому), тихесенько (по, у), тихо (с, а), німецький (по,
ому), козацький (по, и), чистий (на,о), молодий (за, у), гарячий (з, у), наш (по, ому), твій (по, єму).
13. Утворіть прислівники за допомогою суфіксів –о, -в. Поставте знак наголосу.
Тихий, далекий, чистий, ясний, сильний, байдужий, повільний, просторий, швидкий, прямий,
простий, поганий, тимчасовий, солодкий, стурбований, сухий, темний, довгий.
Сторінка підручника за темою «Прислівник» для студентів III курсу
1.Запишіть прислівники у дві колонки (означальні та обставинні):
надзвичайно, зопалу, міцно, навмисно, щохвилини, нині, добре, вдень, так, досить, тричі,
дорогою, погано, красно, здавна, туди, вщерть, багато, змолоду, допізна.
2.Утворіть вищий ступінь порівняння від даних прислівників:
голосно, гарно, дуже, глибоко, низько, повільно, весело, тепло, надзвичайно, погано.
3. Складіть таблицю утворення прислівників.
4. Виберіть з газет чи художніх творів речення з прислівниками, співзвучними з ними словами і
запишіть.
5. Придумайте і запишіть речення, в яких прислівники втратили своє лексичне значення і
вживаються у ролі прийменників; часток; сполучників.

18. 6. Розкрийте дужки. Поясніть правопис прислівників.
(Без)права, ні(за)що, (по)совісті, (на)ходу, (на)жаль, (до)дому, (не)стерпно, (на)приклад,
(без)перестанку, (на)зло, (під)силу, (у)вись, (у)поміч, (на)щастя, (з)болю, (з)року, (в)рік,
(з)нову, (в)край, (під)час, (в)основному, (в)цілому, (зав)більшки, (до)діла, сам(на)сам,
ні(за)що, (по)вовчі, тільки(но), (що)хвилини, (не) даремно, зроду(віку), пліч(о)пліч.
7. Складіть і запишіть текст-опис природи із вживанням прислівників, визначте їх розряд, ступінь
порівняння та синтаксичну роль.
Картка самостійної роботи з теми «Прислівник» для студентів III курсу
1.З поданих слів утвори прислівники, познач їх спосіб утворення.
Красивий, два, сумний, цікавий, четверо, старий, близький, ранок, високий, далеко,
рішучий, приємний, вечір, щоденний.
2.Утворіть від поданих прислівників всі можливі ступені порівняння.
Швидко, гарно, високо, близько, погано, тонко, широко, дуже.
3.Розкрий дужки, поясни написання прислівників.
(По)українськии, (по)нашому, хтозна(де), (по)перше, (без)кінця, (без)ладу, (без)сумніву,
(на)бігу, (на) самоті, (під)час, (на)двоє, (як)слід, (тихо)(тихо), (далеко)(далеко), (будь)
(що)(будь), (як)(не)(як), (то)(то), (в)останнє, (в)ручну, (з)далека, (на)рівні, (в)двоє,
(с)першу.
4.Розподіли прислівники за розрядами .
Вдвоє, віддавна, вбік, завзято, опівдні, гарно, помалу, начетверо, холодно, тонко, по-
батьківськи, тепло, праворуч, високо, по-розумному, день у день, тепер, вдвоє, гарно,
щороку, доверху, донизу, сумлінно, багато, замолоду, дорогою, літом, навмисно.
5.Зі словами по-моєму, в цілому, на щастя складіть і запишіть речення.
6.Змініть словосполучення прислівниками, пояснивши їх утворення і правопис.
З далеких країн, з певним наміром, дуже розсердившись, французькою мовою, кожної
суботи, кожного літа, у два рази, в усіх місцях, не поміркувавши, останнім разом, у
десять разів.
7.Чи знаєте ви прислів’я ?
1)Якому російському прислів’ю відповідає українське кому пироги й млинці, а кому гулі та синці?
2)Які українські прислів’я і приказки відповідають російському двум смертям не бывать, а одной
не миновать?
3)які прислів’я і приказки виражають значення «хто має потребу в чомусь, кого щось найбільше
хвилює, той про те й говорить»?
4)Назвіть прислів’я, що його С. Руданський перефразував в останній строфі співомовки «Циган з
хріном»: Плачте, очі навісні, щоб повилізали!.. Таж бачили самі, що ви купували!..
Відповіді. 1. Кому пироги и пышки, кому синяки и шишки. 2. Одної смерті не минеш, другої не
буде; більше разу не вмреш; двом смертям не бути, а одної не минути; раз мати породила, раз і
гинути; раз козі смерть. 3. Кому що, а курці просо; голодній курці просо на думці; голодній кумі
хліб на умі; рудій лисиці усе курчатко сниться. 4. Бачили, очі, що купували, - їжте, хоч
повилазьте.

19. Тести за темою «Прислівник»
(для студентів III курсу)
1. Через дефіс пишуться всі слова в рядку
1 а. по/нашому, в/нічию, ледве/ледве, сяк/так
2 б. з/рештою, врешті/решт, хтозна/куди, вряди/годи
3 в. мало/помалу, віч/на/віч, десь/інколи, по/латині
4 г. десь/то, як/раз, як/небудь, будь/коли
5 д. по/двоє, по/друге, по/третє, по/сучасному
2. Через дефіс пишуться всі слова в рядку
1 а. пліч/о/пліч, з давніх/давен, день/у/день, по/латині
2 б. на/гора, коли/не/коли, без кінця/краю, де/небудь
3 в. віч/на/віч, по/простому, сам/на/сам, хтозна/коли
4 г. ледве/ледве, по/праву, по/друге, як/не/як
5 д. більш/менш, раз/по/раз, будь/куди, десь/не/десь
3. Разом треба писати всі прислівники рядка
1 а. без/вісти, в/серйоз, до/речі, на/вскіс
2 б. у/розтіч, від/давна, без/перестанку, у/брід
3 в. за/багато, до/вкруги, до/вподоби, на/впростець
4 г. по/двоє, по/декуди, на/весні, у/досвіта
5 д. с/піднизу, на/прокат, на/жаль, в/суціль
4. Через дефіс треба писати всі прислівники в рядку
1 а. вряди/годи, любо/дорого, раз/у/раз, коли/не/коли
2 б. хтозна/коли, пліч/о/пліч, по/літньому, навік/віки
3 в. по/батьківськи, крок/за/кроком, часто/густо, з давніх/давен
4 г. по/сусідськи, по/одинці, де/не/де, сяк/так
5 д. зроду /віку, як/не/як, кінець/кінцем, довго/довго
5. Правильно записано всі прислівники рядка
1 а. по сусідськи, удвох, з гори, на диво
2 б. віднині, нашвидку, без кінця, до вподоби
3 в. десь-інде, підчас, допобачення, сповна
4 г. з роду-віку, на щастя, на виворіт, здалека
6.Укажіть рядок, у якому всі прислівники пишемо з однією літерою Н
А. спокійн/о, безладн/о, відмін/о, таємн/о
Б. доречн/о, замріян/о, сонячн/о, активн/о
в. віддан/о, впевнен/о, шален/о, старан/о
г. зелен/о, гуман/о, плутан/о, багрян/о
д. акуратн/о, священ/о, безжурн/о, безладн/о
7.Виділіть рядок, у якому всі прислівники пишуться з і в кінці
А. двіч-, поноч-, заран-, почаст-
Б. нехотяч-, щоноч-, по-заяч-, трич-
В. опівдн-, уранц-, напохваті-, довол-
Г. повол-, наспод-, звідк-, надвор-
Д. завбільшки-, заоч-, по-латин-, по-козацьк-
7. виділіть рядки, у яких усі слова – прислівники вищого ступеня порівняння
а. краще, вище, радісніше, добріше

20. б. гарно, високо, радісно, добре
в. ніжно, що якнайкраще, абияк, переможно
г. по-королівськи, сильно, веселісінько, поважно
д. тепліше, яскравіше, куди яскравіше, ще вимогливіше, трохи наполегливіше
е. значно тепліше, куди яскравіше, ще вимогливіше, трохи наполегливіше
є. якнайтепліше, найяскравіше, щоякнайвимогливіше, щонайкраще
8. У якому з поданих речень вжито рислівник причини дії
А. Море – надзвичайного кольору, далеко краще тут, ніж у Криму
Б. Поневолі в самотині, не виходячи, сиджу (П.Грабовський)
В. Книжку не можна читати похапцем, абияк (П.Перебійніс)
Г. Високо вгорі пролітає ескадрилья літаків (Ю.Яновський)
Д. Море спить… Високо здіймає груди, схропує сонно, ліниво (Ю.Збанацький)
Е. Під тином півень, біля хати, знічев’я смітник розгрібав (Л.Глібов)
Є. Лежить Семен горілиць у високій траві (С.Васильченко)
Вивчення теми „Прислівник” у початкових класах
Молодші школярі пропедевтично вивчають прислівник ще в букварний період навчання
грамоти, аналізуючи речення за запитаннями вчителя, читаючи колонки слів, поповнюючи речення
словами-відповідями на запитання куди? як? коли? де? звідки?, якщо зміст навчання (на окремих
сторінках Букваря) дозволяє використовувати ці прийоми.
Учні 2-3-х класів, як правило, у роботі над будь-якою виучуваною темою досить часто
оперують прислівниками. Наприклад, поєднуючи слова в реченні за допомогою питань,
добираючи споріднені слова для визначення кореня тощо.
З прислівником як частиною мови школярі ознайомлюються лише в 4-му класі. Вони
дістають перше уявлення про особливості прислівників як частини мови, вчаться відрізняти
прислівники від інших частин мови, збагачують активний словник лексикою на позначення ознак
дії, самостійно вводять їх у речення, практично засвоюють правопис найуживаніших прислівників,
спостерігають за роллю прислівників у тексті, вибирають з поданих прислівників ті, що найбільше
відповідають меті та типу висловлювання. Під час роботи над цією частиною мови учитель
повинен виробити в дітей практичні вміння та навички використовувати прислівники в усному та
писемному зв'язному мовленні, правильно їх писати, свідомо аналізувати, бачити різницю у
правописі прийменників з іменниками та прислівників:
вранці — вранці (рано — в новім ранці).
Учні повинні запам'ятати питання, на які відповідає прислівник (де? коли? куди? звідки?
як?), знати, що прислівники не змінюються і в реченні вступають у синтаксичний зв'язок передусім
з дієсловами: Радісно (як?) заіскрилися зеленкуваті очі у Марії. — Радісний (який?) настрій був у
Марії.
Під час виконання тренувальних вправ, слід виконувати завдання складання речень із
прислівниками, добір належних прислівників до пропонованих учителем дієслів; добір із дужок
тих прислівників, які найбільше відповідають мовленнєвій ситуації; добір синонімів та антонімів,
складання з ними речень або поширення пропонованих учителем: побудову речень з однорідними
прислівниками; складання власних ділових, художніх, наукових текстів з використанням у них
прислівників.
У ході виконання вправ школярі мають усвідомити, що прислівники використовуються у
художніх, наукових, ділових текстах. Причому в художніх висловлюваннях вони надають більшої
образності, виразності, емоційності. У ділових же і наукових текстах за допомогою цієї частини
мови можна більш точно передати ту чи іншу інформацію.
Під час виконання вправ необхідно забезпечити більш ґрунтовне засвоєння учнями
теоретичних відомостей про прислівник. З цією метою пропонуються вправи на вилучення із

21. тексту дієслів і залежних від них прислівників, на встановлення зв'язків між дієсловами та
прислівниками, на добір до дієслів необхідних за значенням прислівників, на утворення
прислівників від інших частин мови.
Поширення прислівниками речень або тексту, що учні також виконують вправи не є
однією з передумов формування у школярів поняття про однорідні члени речення, виражені
прислівниками. Крім того, вправи на поширення речень служать засобом усвідомлення учнями
функції прислівників у мовленні — забезпечити точнішу, інформативнішу сутність
висловлювання, надати йому виразнішого стилістичного забарвлення. Такі вправи є складовою
частиною системи підготовки до побудови власних зв'язних висловлювань. Виконання творчих
вправ слід поєднувати з завданнями на закріплення теоретичних відомостей про прислівник.
Отже, вся система роботи над прислівником має бути спрямована на усвідомлення учнями
особливостей цієї частини мови та на розвиток умінь користуватися прислівниками залежно від
ситуації спілкування.
Список використаних джерел
1. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: Поч.шк., 2006. – 432 с.
2. Творчі завдання для учнів початкових класів. – X.: Видав, гр. «Основа», 2004.– 96 с.
Вивчення прислівника у IVкласі
(з досвіду роботи вчителя початкових класів ЗОШ №12 м.Красноармійська Уварової І.В.)
Підготувала студентка 4 курсу Цибуліна О.
Учні знайомляться з прислівником як з частиною мови тільки в 4 класі. Вони дістають
перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати прислівники
в тексті, знайомляться з прислівниками, близькими і протилежними за значенням, практично
засвоюють правопис найчастіше вживаних прислівників.
Завдання вчителя під час формування поняття "прислівник" полягає в тому, щоб:
- досягти практичного усвідомлення прислівника як лексико-граматичної групи слів;
- навчити розпізнавати прислівники серед відомих дітям частин мови;
- формувати вміння вживати цю групу слів у практиці усному і писемного мовлення;
- домогтися, щоб учні практично оволоділи навичками правопису найпоширеніших груп
прислівників, передбачених програмою.
Формування граматичного поняття "прислівник" Уварова і.В. починає з виявлення в цій
частині мови трьох ознак: питання, на які відповідає прислівник, його незмінність і зв'язок з
дієсловами.
Учні роблять висновок, що є слова, які показують ознаку дій і є незмінними.
У ході методичної роботи розширюється уявлення дітей про прислівник. Внаслідок виділення
прислівників у тексті чи окремих реченнях учні усвідомлюють, що прислівники відповідають ще й
на запитання де? куди? коли?, які ставляться від дієслова, у реченні є другорядними іменами.
Вправи на вивчення теми "Прислівник"
Для закріплення одержаних відомостей про прислівник Уварова І.В. виконує з учнями різні
тренувальні вправи, такі як:
- виписування з тексту дієслів з прислівниками (на які запитання відповідають виписані
прислівники?);
- утворення від іменників однокореневих прикметників, а потім прислівників (усно складіть з
ними реченнячи словосполучення);
- замініть однокореневими прислівниками слова, подані в дужках (веселий, радісний) і под.
1. Гра "Спіймай прислівник".
Учитель проказує речення. Учні, почувши прислівник, Плескають у долоні.
Виграє той, найменше помилитиметься.

22. Для гри можна використати такі речення:
1. Сьогодні чудова погода. 2. Тихо, тихо Дунай воду несе. 3. Вдома вчи уроки пильно, ранком
вчасно йди до школи, точним будь і акуратним, не затримуйся ніколи. 4. Був коваль. І удень і вночі
він кував дивовижні ключі.
2. Гра "Хто швидше"?
Учитель пропонує написати п'ять прислівників, що відповідають на питання як? і п'ять
прислівників, що відповідають на питання коли?
Наприклад: бадьоро, весело, сумно, смішно, уважно; восени, влітку, взимку, навесні, вранці.
Виграє той, хто першим правильно виконає завдання.
3. Гра "Допиши прислівник, протилежний за значенням."
Учитель пише на дошці десять прислівників. Учні списують їх і до кожного дописують протилежні
за значенням (антоніми), наприклад: назад-вперед, вночі-вдень, тихо-голосно, мало-багато,
сьогодні-завтра.
Виграє той, хто правильно і швидко виконає завдання.
4. Гра "Лото прислівник".
Учні одержують картки, на кожній з яких написано три речення з пропущеним прислівником. цІ
прислівники написані на окремих картках, які тримає вчитель і запитує з ним речення.
На картках можуть бути такі речення:
1. Посідали діти на траві (навколо) вогнища. (Зненацька) прилетів вологий вітер. Пострибав
горобець (навпростець).
2. (Невдовзі) в стелі підземелля одчинився люк. (Нишком) вибрався він з-під листя. (Багато)
шкідливих комах винищують шпаки.
3. Пив тигр (повільно), певний у своїй силі й могутності. Назбирали ми їх (чимало). Я (швиденько)
опустився снопові на спину.
5. Загадки-жарти.
1. Який прислівник однаково читається зліва направо і справа наліво? (зараз)
2. В яких прислівниках є три-чотири приголосних і один голосний? (Вдень, вверх, вниз).
3. Які прислівники запитують про себе? (Щотижня, щогодини, щороку, щоденно).
4. Який прислівник вживається з серцем? (натщесерце).
Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє не тільки розвиткові мовлення дітей, а
й закріпленню в них навичок у розпізнаванні і правильному написанні прислівників.
Українська мова, IV клас
Тема:Повторення вивченого про прислівник
Мета: повторити і закріпити відомості про
прислівник; формувати вміння визначати в реченні прислівники,
їх ознаки; розвивати діалогічне мовлення; виховувати почуття любові до природи рідного краю
Тип уроку: закріплення знань і вмінь
Форма уроку: урок - мовний журнал, з використанням комп’ютерних технологій
Обладнання: підручник, схеми, картки, комп’ютер, додатковий матеріал
Девіз уроку: Квіти – окраса життя
Хід уроку
І. Організація уроку
Слово вчителя
День добрий, друзі, ще один урок
До вас прийшов за розкладом сьогодні.
Отож озбройтесь книгою й пером,
Щоб упірнуть у мовну нам безодню.

23. ІІ. Мовна розминка
Голосних акордів звуки
І любов наша хай линуть,
Ми прославим в нім навіки
Нашу славну Україну.
а) Бесіда з учнями:
- Про що цей вірш?
- Пояснити орфограми, пунктограми.
- Зробити звуковий запис слів – Україну, линуть
ІІІ. Мотивація 1. Відгадайте загадку
Чим від інших я відмінний,
Тим, що є я сам незмінний.
Розібратись як детально,
Моє значення загальне –
Це найперш ознака дії:
Швидко їде, тихо мріє.
Чи ознака ще ознаки:
Дуже добре, надто м’яко.
А чи ознака предмета.
А скажу Вам тут дослідно –
Називаюсь я ……прислівник.
- Яка це частина мови?
2. Діти, сьогодні у вас велика радість. Ми закінчили вивчати тему: «Прислівник».
IV. Оголошення теми, мети уроку
1. Демонстрація теми, мети, девізу уроку на комп’ютері .
2. Урок проведемо під девізом «Квіти – окраса життя» у формі мовного журналу.
Сьогодні на уроці ми закріпимо знання з теми: «Прислівник», здійснивши дослідницьку роботу
(створення мовного журналу) -
Розповідь про створення першого журналу.
- До речі, перший український журнал «Основа» почав виходити у 1861 році в Петербурзі. Серед
його авторів були найвідоміші українські письменники та вчені – Т.Шевченко, С.Руданський,
Л.Глібов, М.Костомаров. У часописі друкувалися літературні твори, історичні розвідки, статті з
питань етнографії, фольклору, розповіді про українську культуру, мистецтво, освіту. Часопис
відстоював ідею навчання рідною мовою, закликав видавати більше книг населенню України. Але
«Основа» проіснувала недовго через брак коштів. Пізніше, через 20 років, з’являється видання про
проблеми української історії та культури «Киевская старина». Цей журнал виходив у 1882-1906 рр.
Наш мовний журнал присвячений незмінній частині мови – «Прислівник».
V. Актуалізація знань і вмінь
Перша сторінка – «Теоретична»
- Чим прислівник відрізняється від інших частин мови?
- На які групи за значенням поділяється прислівник?
- Що означає прислівник?
- Від яких прислівників утворюється ступінь порівняння?
- Скільки букв -н- пишеться у прислівниках?
Отже, правила нам треба ці пам’ятати і на практиці вживати.
Друга сторінка – «Тренувальна»
1. Записати речення, знайти прислівники, визначити їх розряди
а) Розкішно пахне матіола, ця нічна, непомітна навіть удень квітка.
б) Де-не-де озветься пташка несміло.

24. в) Удень світило сонце.
2. Виписати з прислів’їв прислівники, пояснити спосіб творення.
а) Добре скрізь, а дома краще.
б) Влітку дров не припасеш – мерзнутимеш взимку.
в) Яблуко від яблуні недалеко відкотиться.
3. Записати словосполучення, визначити ознаки прислівників.
Працювати добре. Співати голосно.
Росте догори. Котлети по-київськи.
Кава по-турецьки.
Хвилинка відпочинку.
Третя сторінка – «Ексклюзивне інтерв’ю»
(Ситуативне завдання – робота в парах)
Уявіть, що ви знаходитесь у краєзнавчому, художньому музеї. Складіть діалог з однокласниками,
використовуючи прислівники з орфограмою «И та і в кінці прислівників»
Вчитель: А тепер час міркувати,
Свою творчість проявляти,
Про девіз не забувати:
Розум, фантазію прояви.
Активним, уважним будь
І про кмітливість не забудь.
Четверта сторінка – «Творча»
( робота в групах)
І група: утворити від поданих слів прислівники-
ліва, рука; не, наче; о, північ; об, мало; до, низ; по, другий; по, мій; в, зима.
ІІ група: записати прислівники, розкриваючи дужки –
Рано(вранці), довго(довго), кінець(кінцем), час(від)часу; з, дня( на, день); по(нашому), по(друге),
десь(то), рік(у)рік.
ІІІ група: дібрати до поданих слів антоніми –
високо, швидко, далеко, вдень, темно, добре, весело, влітку, солодко.
П’ята сторінка – «У світі цікавого»
1.Розгадування кросвордів.
2.Прислів’я перевірка опереджаючого завдання
3. Загадки з використанням прислівників
Прислів’я
1. Працюй ударно – дні пройдуть немарно.
2. Легкого хліба ніде нема.
3. Скупий двічі платить, а ледачий двічі робить.
4. Лиха новина на крилах літає, а добра ледве-ледве шкутильгає.
5. Додому й кінь жвавіше біжить.
6. Як слів небагато, то й розуму малувато.
Загадки
1. Хто вранці ходить на чотирьох, а ввечері на трьох? (людина)
2. Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає? (сонце)
3. Надворі горою, а в хаті водою?(сніг)
4. Навесні веселить, влітку холодить, восени годує, взимку гріє? (дерево)
VI. Підсумок
VII. Домашнє завдання: виписати з художніх творів 10 речень з прислівниками.
Прислівник
Завдання для учнів 4-го классу

25. 1.Від поданих прикметників утворіть прислівники.
Цікавий , високий, свіжий, добрий, тихий,зручний,сумний, веселий, далекий, гарний.
2.Від поданих дієслів утворіть прислівники.
Сміється , веселиться, боїться, розважається, радіє, сумує.
3.Доберіть прислівники-синоніми.
Багато, безмежно,боязно,враз, всіляко
4.Доберіть прислівники-антоніми.
Темно, вдень,зверху, швидко, низько, близько, гарно, праворуч, бадьоро, звечора, ввечері,
опівночі, здалека, влітку, ззаду.
5.До виділених прислівників доберіть синоніми.
Як парость виноградної лози.
Плекайте мову. Пильно й непостанно
Політь бур’ян. Чистіше від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
6. До виділених прислівників доберіть антоніми.
« Перед дощем»
Сідало сонечко в сизо-червоні хмари. Темно, душно, парко, як буває душно і парно літньої ночі
перед дощем. Ось і він не забарився. Шварконула блискавка і спустилася стрілою у яр. Побігли
швидко, грізно по дорогах.
.
Завдання до теми « Прислівник» IV клас
1.Прочитай прислів’я. Виконай завдання за зразком.
Чого ранком не зробиш того ввечері не здоженеш. Хто рано встає, тому бог дає. Легко
тому жити , хто вміє робити . Хто часто кричить , того ніхто не слухає .
Зразок: Не зробиш ( коли ? )ранком.
2. Розбери за будовою слова : тихо, всупереч, зверху, довіку, вгору.
2.1. Зі словом тихо склади і запиши речення.
3.Спиши речення і підкресли прислівники.
Панас хвилювався найбільше. Радісно й легко пливти по річці . Люди працюють працьовито і
невтомно. Художник уважно оглядав дерева.
4. Спиши , добираючи замість крапок потрібний за змістом прислівник.
1.В садку …. цвіте яблуня. 2…. над водою літають чайки. 3. Сонце скотилося …. до струмочка.
5.До поданих питань добери прислівники ( усно ) .
Як ? Де ? Коли?

26. весело внизу вночі
6.До поданих прислівників доберіть дієслова теперішнього і минулого часу (усно).
Сьогодні, міцно, прекрасно, багато, завтра, давно, вліво.
Прислівник
Тести (4 клас)
1.Дібрати прислівники-антоніми
Спереду….
А) попереду
Б) ззаду
В) ліворуч
2.Дібрати прислівники- прислівники
Весело -…
А)зажурено
Б) радісно
В) бадьоро
3.Перепишіть загадки, розкриваючи дужки.
Хто (в) ранці ходить (на) чотирьох ногах, (у) день (на)двох , а (в)вечері (на) трьох?
4.На які питання відповідають прислівники?
А) як? де?
Б) який ? яке?
В) куди?
Г)коли?
5.Розібрати за будовою слова прислівники
Дружно, зранку
6. Від поданих слів утворити прислівники
Низький, швидкий, зима, день.
7.Утвори словосполучення, змінюючи підкреслені вислови близькими за значенням
прислівниками.
Знати, як своїх п’ять пальців
А) добре
Б)ніколи
В) багато
Не бачити як своїх вух.
А) ніколи
Б) добре
В) багато
8.Запиши речення. Пошир їх однорідними прислівниками.
Учись …. і ….. накривати на стіл
А) чітко, люб’язно
Б) правильно, скромно
В) красиво, правильно

27. Картка самостійної роботи за темою «Прислівник»
для учнів З класу
1.Прислівник виражає:
а) ознаку предмета; б) ознаку дії;
2.Прислівники в реченні бувають:
а) другорядними членами речення; б) головними членами речення;
3.Від поданих прикметників утвори прислівники , запиши їх:
Зразок: далекий -(як?) далеко
Цікавий, свіжий, високий, сумний.
4.Добери прислівники-антоніми:
Темно - , вдень - , влітку -, зверх -, гарно -, близько -.
5.Встав пропущені букви
Вдал_ні , вс_редині , т_нер, бе_хмарно, _ранку, щов_сни, вес_ло, сумлі__о ,
ввеч_рі, щоде__о , спер_ду, пр_ємно , с__годні , вос_ни.
6.Прислівники у реченні зв’язуються:
а) з дієсловами; в) з іменниками;
б) з прикметниками; г) з числівниками;
7. Від поданих слів утвори прислівники
Веселиться - , боїться - , радіє -, святкує
Зразок: сміється – смішно
8.Розставте правильно наголос .
Потім, рясно, стиха, заново, наново, деяк, сумно , звідти, здалека, звисока, донині,
тимчасом, мимоволі, насміх.
УКРАЇНСЬКА МОВА, 7 КЛАС
Тема. Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Мета: поглибити знання учнів про прислівник як самостійну незмінну частину мови, його
морфологічні ознаки, синтаксичну роль; формувати навички дослідно-пошукової діяльності,
загальнопізнавальні вміння знаходити прислівники в тексті, характеризувати їх; розвивати усне
зв'язне мовлення учнів, увагу, уяву, творчі здібності; виховувати людяність, доброту, почуття
прекрасного, любов до рідної мови.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань, умінь і навичок.
Обладнання: підручник, дидактичний матеріал.
Хід уроку:
І. Етап орієнтації
Сьогодні в нас буде звичайний урок,
Сьогодні ми зробимо ще один крок
В країну прекрасну, в країну чудову,
Що нас так чекає й збагачує мову.

28. «Хвилинка настрою»
Оцінити своє самопочуття «тут і тепер» (настрій, фізичний стан тощо) за допомогою
«кольоротесту». Для цього слід наклеїти картку певного кольору, який відображає Ваш стан на
початку уроку. У цьому вам допоможе експрес-зошит (учні підписують зошити).
ІІ. Етап визначення мети
Колись Марк Твен сказав: «Хто не знає куди прямує, дуже здивується, якщо потрапить не туди». Я
пропоную вам спробувати визначити, якими науковими дорогами ми з вами попрямуємо, про що
будемо дізнаватися і що повинні вивчити і вміти робити. Визначити мету уроку допоможуть
експрес-зошити. (Учні читають, що вони повинні знати та вміти). Що ж, нам є до чого прагнути.
ІІІ. Етап проектування
А для того, щоб дізнатися, що зустрінеться на нашому шляху, ми повинні згадати, над якою темою
працювали впродовж останніх уроків української мови. (Відповідь учнів) Тож зараз ми проведемо
лінгвістичний калейдоскоп.
Завдання: утворити з поданих дієслів дієприслівники.
Слова для турніру: надихати, працювати, говорити, слухати, довести, відпочити, долати,
сховати, мислити, фарбувати, пам’ятати, відкривати, вітати, посміхнутися, обороняти,
спостерігати.
Дякуючи вашим знанням, ми опинились у творчій лабораторії, і сьогодні відчуємо себе
справжніми дослідниками. Ви, як юні науковці, спробуєте здійснити лексичне, морфологічне,
синтаксичне, міфологічне, історичне, лінгвістичне та стилістичне дослідження.
Отож, не гаймо часу, вперед до нових відкриттів!
ІV. Етап організації виконання плану діяльності
Для початку давайте проведемо з вами мовне спостереження.
Робота з підручником. Вправа 274 на сторінці 153. Читаємо речення та знаходимо в ньому
прислівник.
- Що ви пам’ятаєте про прислівник?
- Яка це частина мови самостійна чи службова?
- Які самостійні частини мови ви ще знаєте?
- Які службові частини мови ви ще знаєте?
Перед початком дослідження прислівника ми повинні дізнатися, що таке прислівник, тобто
значення цього слова. Яка наука про мову вивчає значення слів? (Відповідь учнів)
Лексика – наука про мову, яка вивчає значення слів.
Лексикологія – розділ мовознавства, який вивчає лексику (словниковий склад мови).
Тож перше дослідження, яке ми проведемо буде лексичним.
Завдання: кожна група отримує словосполучення. Визначивши правильно частину мови
виділеного слова і згадавши, що ця частина мови означає, ви назвете одну з ознак, яку виражає
прислівник. Відповідно три групи визначать три ознаки прислівника.
Словосполучення: говорити швидко, дуже високий, дорога вперед.
Зробивши висновок, ми можемо сказати, що прислівник – це самостійна частина мови, яка виражає
ознаку дії або стану, ознаку іншої ознаки, рідше – ознаку предмета.
Далі нашим завданням буде здійснити морфологічне дослідження. А що таке морфологія?
Морфологія – це наука про мову, яка вивчає частини мови.
Зараз нам потрібно з’ясувати, яка найважливіша морфологічна ознака прислівника.
Робота в групах
І група – провідміняйте прислівник голосно
ІІ група – змініть за родами прислівник тихо
ІІІ група – змініть за числами прислівник високо
Який висновок ми можемо зробити? Яка найголовніша морфологічна ознака прислівника?
Прислівник – це самостійна незмінна частина мови, яка виражає ознаку дії або стану, ознаку
іншої ознаки, рідше – ознаку предмета.
Настав час здійснити синтаксичне дослідження.

29. Завдання: зробити синтаксичний розбір речення.
Вода дорогу знайде (де?) всюди. Василько вибрав шлях (який?) направо. Згарячу він наговорив
зайвого.
Речення просте, розповідне, неокличне, ……………………………….
Висновок: у реченні прислівники виступають другорядними членами, переважно обставинами.
Ми з вами щойно дослідили прислівник як лексичну одиницю, дізналися про морфологічні ознаки,
з’ясували синтаксичну роль, тож пропоную розглянути прислівник з точки зору міфології, адже
вашим домашнім завданням було намалювати і розказати, як ви уявляєте собі походження
прислівника, тобто скласти міф про прислівник.
Дайте визначення міфу. Які міфи ми вивчали з української літератури?
Міф (від грец. — слово, переказ) — невеликий твір розповідного характеру, в якому відбилися
уявлення колективної (переважно первісної) свідомості про навколишній світ, його походження
та систему взаємозв'язків значущих елементів світобудови. «Про створення землі», «Чому буває
сумне сонце?», «Про зоряний Віз», «Про вітер», «Чому пес живе коло людини?», «Неопалима
купина»
Тож настала пора здійснити міфологічне дослідження. Запрошую вас у крісло автора.
А як же насправді відбувався розвиток такої частина мови як прислівник ми зараз спробуємо
дізнатися.
Одним із найвизначніших дослідників історії мови був Олександр Опанасович Потебня. Історичне
дослідження з цього приводу здійснив учень вашого класу. Від імені Олександра Потебні декілька
слів скаже ……. (виступ учня)
А ми продовжуємо працювати у науково-дослідницькій лабораторії і переходимо до
лінгвістичного дослідження.
Завдання: виписати із вправи у експрес-зошиті прислівники, якщо ви правильно виконаєте вправу,
то склавши другі букви, отримаєте ім’я та прізвище письменниці, вірш якої згодом прослухаєте.
1. Пообіч до самого неба підіймались важкі скелі.
2. Скрізь можна було побачити радісних хлопчаків, які каталися на санчатах.
3. Усюди можна було почути привітання з нагоди професійного свята.
4. Лікар почав оглядати його занепокоєно.
5. Прилітає зозуленька над ними кувати, прилітає соловейко вночі щебетати.
6. Тільки зелена низька озимина навкруги току нагадувала про осінь.
7. Голос її дзвінко лунав, переливався, линув.
8. Надворі стояло сухе, жарке літо.
9. Збоку стояла дівчина, яка намагалась розгледіти те, що діялось.
10.Було їх дуже багато.
11.Якось лелеки довго кружляли в небі.
Завдання: прослухати вірш Оксани Забужко «Мова» і назвати прислівники, які зустрічаються в
ньому. (По-кленовому, навіки, всюди, повсякчас)
Настав час зробити стилістичне дослідження.
Завдання: прочитати текст у експрес-зошиті і сформулювати, яка роль прислівників у тексті та в
мовленні взагалі?
Ось і сад. Спочатку старі вишні, купка диких слив. Далі в неладі горбаті яблуні,
покручений частокіл... Збоку густий бузинник, з другого боку городжений пліт, а скрізь
кропива, лопух, кінський щавель, дикий хміль... Колись тут були доріжки, а тепер вони
обернулись у звичайні, химерно виведені стежки. Одна з них тягнеться вздовж саду під
високі, розлогі горіхи. Тут перехрестя зі стежкою, що веде до хати, й тут почорнілий,
похилений стіл та кілька лавиць. Звідусіль через віття слив видно стару, білу, дерев'яну
церкву (У. Самчук).
(Прислівник служить засобом зв’язку речень у тексті, засобом підвищення виразності,
образності мовлення)
Підсумок уроку
- Яка частина мови називається прислівником?

30. - Яка морфологічна ознака прислівника є визначальною?
- Яку синтаксичну роль можуть виконувати прислівники в реченні?
- Яка роль прислівників у тексті та в мовленні загалом?
V. Етап контрольно-оцінювальний
Виконання тестів
1. Прислівником називається незмінна самостійна частина мови, що виражає...
а) ознаку предмета або їх кількість при лічбі;
б) ознаку дії, ознаку іншої ознаки, ознаку предмета;
в) додаткову дію або стан предметів.
2. Визначити рядок, у якому прислівник позначає ознаку предмета.
а) діяти наперекір;
б) поділити надвоє;
в) читання вголос.
3. Прислівники із значенням ознаки дії, ознаки іншої ознаки у реченні виступають...
а) означеннями;
б) присудками;
в) обставинами.
4. Прислівник змінюється…
а) за числами, родами, відмінками;
б) не змінюється;
в) за відмінками та числами.
5. Синтаксична роль прислівника у реченні.
а) виступає переважно другорядними членами речення;
б) виступає переважно головними членами речення;
в) не є членом речення.
6. Визначте ряд слів, в якому усі прислівники
а) неуважно, спокійно, чудно, уночі, пронизливо;
б) щойно, навесні, удень, вчорашній, надворі;
в) угору, нашвидку, далекий, ліворуч, униз.
- Самоперевірка
- Оцінювання учнів
Рефлексія уроку
Вправа «Мікрофон»
Сьогодні на уроці я………..
Сьогодні на уроці ми досліджували не тільки прислівник, а й свій настрій. Оціни своє самопочуття
(настрій, фізичний стан тощо) після уроку. Для цього слід наклеїти картку певного кольору.
Червоний — активне прагнення до діяльності.
Жовтий — позитивний емоційний стан.
Зелений — спокійний стан.
Синій — прагнення до визнання.
Коричневий — напруга.
Чорний — стан хвилювання.
Білий — важко щось відповісти.
Домашнє завдання
Для учнів із середнім рівнем навчальних досягнень: стор.153 (правила), впр. 281
Для учнів із достатнім рівнем навчальних досягнень: стор.153 (правила)
Творче завдання. У багатьох казках богатирі зупиняються перед каменем, на якому є напис.
Відтворіть цей напис, підкресліть у ньому прислівники. Визначте їх морфологічні ознаки,
синтаксичну роль.
Для учнів із високим рівнем навчальних досягнень: стор.153 (правила)
Творче завдання. Порівняйте стан рослинного і тваринного світу навесні і взимку: підберіть
антонімічні пари прислівників і введіть їх у речення, що становитимуть собою зв'язний текст.

31. Цікава граматика
Прислівник як частина мови
Заповнити клітинки
Пропонується вписати у порожні клітинки першої фігури антоніми до поданих нижче
прислівників, а у клітинки другої фігури - синоніми.
I. 1. Мало. 2. Раніше. 3. Всерйоз. 4. Дешево. 5. Уночі. 6. Вірно. 7. Влітку.
II. 1. Інколи. 2. Як – небудь. 3. Неодмінно. 4. Вниз. 5. Голосно. 6. Повік. 7. Ввічливо.
Одним словом
Пропонується передати зміст словосполучення одним словом – прислівником. Виграє той,
хто не помилився жодного разу.
1. З почуттям подяки, готовністю віддячити за послугу (вдячно).
2. Ручним способом , без використання механізмів ( вручну, власноруч).
3. Догори обличчям (горілиць).
4. Охоче, із задоволенням, любов’ю до якого – небудь заняттям (залюбки).
5. Зігнувши ноги в колінах і тримаючись на пальцях ніг (навпочіпки).
6. Піднявшись на кінчики пальців ніг (навшпиньки).
7. Завзято, непохитно у здійсненні своєї мети (наполегливо).
8. Без певної мети, без певного наміру, ненавмисно (ненароком).
9. Без бажання, мляво, повільно, нехотя (неохоче).
10.Послідовно, один за одним (підряд).
11.У гніві, дуже розсердившись (спересердя).
12.Виражаючи схвалення (схвально).
13.Не виражаючи відверто своєї думки, ухиляючись від прямої відповіді (ухильно).
14.Дійсно, відповідно до фактів (фактично).
15.Дотримуючись лише форми, не вникаючи в суть чого – небудь (формально).

32. 16.Не шкодуючи ділитися чим – небудь, охоче витрачаючи щось (щедро).
Чайнворд « Прислівник»
Починаючи з центра, заповніть клітинки чайнворда прислівниками відповідно до коротких
тлумачень.
1.Услід за тим, що віддається. 2. Не прямо, а під кутом, по діагоналі. 3. Антонім до слова ззаду. 3.
Пливучи по воді. 5. Раптом, відразу, зненацька. 6. З нічого робити. 7. Антонім до слова тьмяно. 8.
Антонім до слова опівночі. 9. Синонім до слів часом, деколи, інколи. 10. Синонім слова цікаво.
11. Український відповідник рос. слова окончательно. 12. Чисто, акуратно (про одяг). 12. Верхи
без сідла. 14. Синонім до слів постійно, завжди. 15. У напівсонному стані, не зовсім
прокинувшись. 16. Антонім до слова хмарно. 17. Синонім слова одноголосно. 18. З охотою, з
великим бажанням. 19. З великою енергією, силою. 20. Український відповідник слова отдельно.
21. Синонім слів сліпо, несвідомо. 22. Антонім слова активно.
Добери фразеологізм
За домовлений час (3 – 5 хв.) пропонується записати якомога більше фразеологізмів, які:
а) складаються тільки з прислівників або з прислівників і сполучників (всерйоз і надовго; краще
менше, та краще; далі нікуди;тісно, зате тепло; дешево і сердито);
б) містить у собі прислівники (бути напоготові; бути насторожі; бачити наскрізь; хоч близько,
та слизько; не тепер, то в четвер).
Вікторина
1. Наведіть приклади прислівників, значення яких залежить від наголосу.
2. Пригадайте прислівники, значення яких залежить від дзвінкості або м’якості кінцевих
приголосних.
3. Пригадайте кілька прислівників, які вживаються тільки у словосполученнях.

33. Завдання – загадки
1. Як перерахувати п’ять днів тижня, не вживаючи числівників і не називаючи числа, ні назви дня?
(Позавчора, вчора, сьогодні, завтра, післязавтра).
2. Коли іменник рачки стане прислівником? (Якщо змінити наголос).
3. Утворіть від іменника верх сім прислівників. (Верхи, верхом, доверху, зверху, наверх, наверху,
поверхово, уверх).
4. Які прислівники – антоніми, вжиті поряд, не вказують на протилежні ознаки? (Більш – менш).
5. Назвіть прислівник, що має чотири префікси. (На – в – з – до – гін, на – в – з – до – гінці).
6. Пригадайте п’ять прислівників, у другій частині яких виступає – руч – корінь іменника рука.
( Голіруч, ліворуч, праворуч, обіруч, нашвидкуруч).
Робота над загадками – завданнями проходить у швидкому темпі при активній участі всіх
учнів, яким такі вправи завжди подобаються. Далі роздаємо картки із завданням «Спробуй
визначити».
Спробуй визначити
Спробуй визначити, якими частинами мови виступають слова стільки і краще в реченнях: 1. Тут
стільки книг! 2. Я стільки пережив за ці буремні роки! 3. Наше місто краще за Кемерова. 4. Після
операції Василько почував себе краще.
У грі командний залік поєднується з особистим. На виконання завдання відводимо 8 хвилин.
Одним із першочергових завдань школи є розвиток мови учнів, поповнення їхнього словника.
Недостатня увага до роботи над синонімікою прислівників (це, звичайно, стосується й інших
частин мови)
Негативно позначається на мові дітей, позбавляє її емоційності, яскравості, образності. Цьому
певною мірою може зарадити розв’язання спеціально складених чайнвордів. Наводимо тут зразок
чайнворду «Синоніми».
Чайнворд «Синоніми»
1.Прислівник часу, синонімів до слова здавна і одного кореня з ним, пишеться через дефіс. 2.
Прислівник часу, синонім до слова передусім, має в своєму складі слово сам. 3. Прислівник місця,
синонім до слова неблизько, утворений повторенням того самого слова, пишеться через дефіс. 4.
Прислівник часу, синонім до слова споконвіку, утворений за допомогою префіксу од -, має
кінцевий о -. 5. Прислівник способу дії, синонім до слова своєрідно. 6. Прислівник часу, синонім до
слова негайно, утворений за допомогою префікса од -. 7. Прислівник часу, синонім до слова
вмить, має кінцевий приголосний –з.
Відповідь:1. З давніх – давен. 2. Насамперед. 3. Далеко – далеко. 4. Одвічно. 5. Оригінально. 6.
Одразу. 7. Ураз.

34. Чайнворд креслимо на картках, які роздаємо учням. Попереджуємо їх, що дефіс пишеться в
окремій клітинці; зафарбована клітинка позначає роздільне написання прислівників. Умову до
чайнворда заздалегідь записуємо на дошці, щоб усі діти могли одночасно приступити до роботи.
Учні змагаються, яка команда швидше й правильніше розв’яже чайнворд.
На закінчення попереджуємо дітей про те, щоб вони підготувалися до наступного заняття, на
якому йтиме мова про розряди й ступені порівняння прислівників.
Кросворд «Прислівників»
Примітка. Дефіс записується в окремій
клітинці.
По вертикалі. 1. Прислівник способу дії,
синонім до виразу сам на сам, утворений
повторенням кореня. 4. Прислівник способу
дії з кінцевим –а, синонім до слова похмуро.5.
Прислівник місця, однозначний з виразом « з
шахти на поверхню землі», виняткове слово
щодо правопису серед інших прислівників. 7.
Прислівник місця, що має дві основи і означає
«по обидва боки».10. Прислівник часу,
означає «у той день, коли відбувається дія».
11. Прислівник способу дії, утворений
повторенням того самого слова, співвідносний
з російським прислівником еле – еле. 12. Прислівник ступеня або міри ознаки, виняток із правил
правопису прислівників, пишеться трьома словами, з яких перше – прийменник, синонімічний до
в, друге – прізвище відомого співака Отса в називному відмінку, якщо його читати з кінця, а третє
– останній склад іменника бюрократ. 14. Закінчення прикметників, за допомогою якого
утворюються прислівники з префіксом по - , що пишеться через дефіс.
По горизонталі. 2. Прислівник часу, синонім до іноді. 3. Прислівник способу дії, утворений
повторенням того самого кореня, в російській мові йому відповідає вираз плечо к плечу. 6.
Прислівник способу дії, утворений за допомогою трьох префіксів від основи прикметника косий. 8.
Прислівник способу дії, до складу якого входять іменники пан та брат і префікс. 9. Вищий ступінь
прислівника способу дії, що є антонімом до слова добре. 10. Прислівник часу, співвідносний з
російським прислівником сначала. 13. Прислівник часу, антонім до слова зранку.
Відповіді: По вертикалі: 1. Віч – на – віч. 4. Спідлоба. 5. На – гора. 7. Обабіч. 10. Сьогодні. 11.
Ледве – ледве. 12. У сто крат. 14. – ому. По горизонталі: 2. Інколи. 3. Пліч – о – пліч. 6. Навскоси.
8. Запанібрата. 9. Гірше. 10. Спочатку. 13. Звечора.
Після цього завдання пропонуємо учням повторити вдома правопис прислівників. Ці відомості
будуть потрібні на наступному занятті.
Останнє, третє заняття присвячується темі «Правопис прислівників». Над нею учні частково
працювали й раніше, з’ясовуючи в основному прості, відомі з молодших класів правила. Кожний
вид роботи на цьому занятті передбачає опрацювання одного або кількох правописних правил, які
повторюються безпосередньо перед відповідною вправою і застосовуються у процесі виконання її.
Гра «Сходи»

35. 1. Попід вікнами. 2. Не скінчуючись. 3. Не вгомоняючись. 4. Без змін. 5. Ретельно. 6.
По закону. 7. Зранку. 8. Уві сні.(посміхатися).
Відповідь: 1. Попідвіконню. 2. Нескінченно. 3. Невгомонно. 4. Беззмінно. 5. Старанно. 6. Законно.
7. Зрання. 8. Сонно.
Оголошуємо умови гри. Учні заповнюють клітини прислівниками з подвійним н, утворюючи їх
від поданих слів. І так поступово переходять з одного щабля на інший. Перемагає той, хто швидше
підійметься сходами.
Коли гра закінчена і визначені переможці, пропонуємо завдання «Хто більше?». Учні за 4 – 5
хвилин мають написати вісім прислівників, утворених повторенням того самого слова або кореня,
що пишуться з двома дефісами (віч – на – віч, пліч – о – пліч, де – не – де, коли – не – коли, як – не –
як, хоч – не – хоч, будь – що – будь, всього – на – всього).
Доцільні і дуже потрібні такі види роботи, що передбачають заміну прислівника прислівниковим
сполученням або навпаки. Для цього можна застосувати гру, в процесі якої учні добирають
синонімічні вирази або слова.
Ребуси на тему «Прислівник»
Розшифрувавши ребуси, ви відгадаєте прислівники, що пишуться разом, окремо і через дефіс.
Відповідь: 1. Вбік. 2. До речі. 3. Якось – то.
Казка про Прислівник
Жив на одному далекому болоті болотяний цар Прислівник. І був у нього єдиний син — наслідний
принц. Навпаки. Ох, і мороки було цареві з сином! Бо принц, виправдовуючи своє ім’я, все робив і
говорив навпаки.
Але — все по порядку.
Служили Прислівникові його піддані: Мокро, Сиро, Гидко, Брудно, Здуру, Зозла, Абияк, Грязно,
Топко, Хлипко та інші.

36. А на краю болота жив Злий Дух Негеразд і була в нього красуня донька Навмисне — теж не
подарунок для рідного батька, а одні лише клопоти Негаразду. Жили вони, не тужили.
Аж ось одного разу заявилася до Прислівника відьма Сяк-Так:
— Біда, царю, велика біда нам! Люди вирішили осушити наше болото! Де жити будемо? Що
робити, Великий Прислівнику?!
— Заспокойся, Відьмо! Знайдемо вихід, щось придумаємо!
І вирішив Прислівник послати до людей свого сина, щоб домовився з ними і захистити рідне
болото.
— Збирайся, синку, у далеку дорогу,— напучував цар, будь уважним, як зустрінеш якого звіра —
побажай щасливого полювання, піде дощ — заховайся, зустрінеш вогонь — залий його водою. Як
вийдеш до людей — вітайся чемно, а головне — нехай не чіпають наше болото…
— Добре, тату,— сказав принц Навпаки і вирушив у дорогу.
Але, залишаючись сам собою, почав з того, що пішов не в той бік, в який радили, довго блукав, а
на біду ще й зустрів Старого Лиса, якому замість побажати доброго полювання, побажав добре
виспатися… За це Лис, хоч і був старим, гнав принца лісом кілометрів зо три.
Дощу, на його щастя, не було, але, доблукавши нарешті до села, побачив принц багаття пастухів,
що пекли собі на вечерю картоплю, і залив його водою з річки, що текла неподалік…
Люди в селі дивувались і потішались з кумедного, скуйовдженого, дивно вдягнутого хлопця. Але
вислухали його уважно і вирішили не губити природи і допомогти Навпаки і його народові.
Радий та гордий повернувся принц додому. І було велике свято у болотяному царстві
Прислівника, яке закінчилось весіллям принца Навпаки і красуні Навмисне. І я там був, і все те
бачив, і вам розповів.
Слова-волелюби (казка)
Коли тільки-но виникла країна Граматика, в ній почали з’являтися свої місцеві жителі:
іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова та інші частини мови. Вирішено було
роздати обов’язки всім частинам мови: у формі гри задаються слухачам питання – які обов’язки
мав іменник? А на що вказував прикметник? Яка частина мови повинна була рахувати? Хто ж
повинен був виконувати дії? Яким частинам мови доручалося бути в більшій і меншій мірі?
Правильно, прикметник міг мати більшу і меншу ознаку, тобто ступені порівняння.
Запропонували цю ж місію виконувати і прислівнику. Проте він був дуже гордовитий , незалежний
і відповів: «Мені не потрібні ніякі ступені порівняння, адже я існую незалежно.» так пройшов
якийсь час. Про ступені порівняння прислівника і про нього самого почали забувати. Через його
зверхність від нього відвернулися майже всі жителі Граматики. Прислівник почав худнути,
тоншати, поки зовсім не перетворився на невидимку. Він кликав на допомогу, але його ніхто не
чув. І зрозумів прислівник: якби крикнув голосніше, його б почули.
Прикро стало прислівнику за свою зверхність. Сидить якось він край дороги тихо та
сумирно, аж ось повз нього пройшов суфікс –іше і побачив колишнього приятеля, з яким колись
стільки нових форм слів утворювали. Зрозумів суфікс –іше, у яку халепу скочив прислівник,
вирішив йому допомогти. Погукав він своїх друзів – суфіксів -ше, -ще, -жче. До них приєдналися
префікси що-, як-, най-. Разом вони допомогли прислівнику позбутися самотності. І тепер йому
стало не просто гарно, а гарніше, він міг піднятися не лише високо, а щонайвище, а друзів
подякувати найдужче.
Ось так прислівник і отримав нове життя, взявши на себе обов’язки вищого ступеня із
суфіксами –ше, -іше, -жч, -ще та найвищого ступеня порівняння із префіксами най-, що-, як-. І досі
живуть у мирі й злагоді.
Чудові перетворення (казка)
Існує в українській мові така країна, в якій живуть десять частин мови. Володарем цієї
країни було Дієслово. Всі частини мови підкорялися йому. Та ось зявилася в цій країні нова
частина мови – Прислівник, яка виникла пізніше за всіх. Прикметники, Іменники і Дієслова до того

37. часу вже розібрали майже всі слова по своїх володіннях. Тому й довелося Прислівнику
переманювати до себе чужі слова.
Простіше за все це вдалося зробити з Прикметниками. Тут Прислівник у слові веселий
закінчення –ий змінив на суфікс –о. і вийшов чудовий Прислівник – весело. Потім Прислівник
дібрався до Іменників. На цей раз роботи було більше: треба було Прийменник перетворити на
префікс і поєднати його з Іменником. Був Іменник ранок, а вийшов Прислівник зранку; був
Іменник вік – став Прислівником довіку; був Іменник світ – став Прислівник вдосвіта.
Дуже сподобалися Прислівнику такі перетворення. Почав він експериментувати.
Спробував цей же фокус зробити з іншими Прикметниками. Ось Прикметник новий, прислівник з
нього за допомогою суфікса –о не виходить, а якщо додати префікс – вийде скільки завгодно:
заново, знову, по-новому. Зовсім по-новому веде себе слово.
Потім Дібрався Прислівник і до Числівника, і навіть до Дієслова. З десять вийшло
вдесятеро, з хочу – досхочу, з сидіти – навсидячки.
Радіють Прислівники. А учні не дуже, бо дуже схожі Прислівники з Іменниками і
Прикметниками, біля яких стоять прийменники. Спробуй розібратися, коли їх писати разом, коли
окремо чи через дефіс. Ось і доводиться весь час бути з ними насторожі, щоб не помилитися.
А Прислівник знає свій секрет і всім його розповідає: «Я дружу з Дієсловом, і тільки воно
може ставити мені питання. Тоді я відповідаю на них і писати мене треба разом».
Перевірмо: піднявся (куди?) вгору; зустрілись (коли?) вранці; склав (як?) вчетверо.
Синтаксична спеціалізація прислівника
Дослідження студентки З курсу Дугельної Вікторії
для науково-практичної конференції
з сучасної української мови
Нормативна граматика, визначаючи синтаксичну природу прислівника, до цього часу
перебуває під впливом давньої традиції, за якою прислівник вважається виключно морфологічним
еталоном обставини.
Метод дослідження, за яким при суцільній вибірці фактів мови враховуються кількісні
характеристики об’єкта, дозволяє виявити ті закономірності співвідношення частин мови і членів
речення, що залишилися непоміченими при застосуванні так званого традиційного методу (коли
назване співвідношення вивчається у напрямку від частин мови до їхніх функціональних
можливостей). Зокрема, було встановлено, що прислівник взагалі не вживається для вираження
обставин умови й допусту, досить рідко використовується для вираження граматичних значень
причини і мети, натомість прийменниково-іменникові конструкції та іменникові форми
виступають універсальним засобом вираження обставинних компонентів простого речення.
Сутність синтаксичних явищ зводиться не лише до їхнього морфологічного вираження.
Вона, насамперед, визначається відношеннями у структурі речення і тісно пов’язана з семантикою
слів. Ці відношення дістали назву семантико-синтаксичних, об’єктивних, логічних відношень.
Семантико-синтаксичні відношення лежать в основі виділення членів речення (формально-
граматичний аспект), є їх граматичним значенням, і поряд із речовим (реальним, лексичним)
значенням є складовим елементом синтаксичного значення члена речення.
Спеціалізовані/неспеціалізовані форми членів речення (інакше кажучи –
морфологізовані/неморфологізовані члени речення) характеризуються за семантичним критерієм,
тобто за речовим значенням члена речення і частини мови: якщо речове значення члена речення
адекватне речовому значенню частини мови, то ця частина мови (словоформа) є спеціалізованою
формою цього члена речення, якщо такої адекватності немає, то аналізований компонент речення є
неспеціалізованою формою члена речення. Наприклад, іменник позначає предмет, отже, його
спеціалізація – бути “предметним” членом речення, тобто підметом або додатком; дієслово і
прикметник називають ознаки, отже, їхня спеціалізація – бути “ознаковими” членами речення,
тобто присудком для дієслова та означенням чи присудком для прикметника.

38. Отже, установлення синтаксичної спеціалізації будь-якої частини мови починається з
визначення її реального значення.
Сучасна граматична література реальне значення прислівника тлумачить здебільшого як
значення ознаки іншої ознаки: “Прислівники вживаються для вираження ознаки іншої ознаки –
динамічної дієслівної або статичної прикметникової”6. Поза семантичною кваліфікацією
залишається хоч кількісно і менша, але реально існуюча група прислівникових слів, що, власне,
стала підставою функціональної кваліфікації всіх прислівників, – група прислівників із
обставинною семантикою.
В українському мовознавстві детальну характеристику узагальненої семантики та
синтаксичних функцій прислівника дає І.К. Кучеренко. У його працях існує теоретичне
обґрунтування означальних прислівників у функціональному плані, обставинних прислівників – у
плані семантичному. Реальне значення прислівників, на думку І.К. Кучеренка, полягає, по-перше, у
позначенні ознаки іншої ознаки і, по-друге, у позначенні обставини. Поняття ознаки учений
дефінує як “те, що належить предметові чи явищу, чим предмет або явище уподібнюється до інших
чи відрізняється від них”, “…кожна ознака … має свої якісні, кількісні чи інші особливості, тобто
існують також і ознаки ознак”. Поняття обставини визначається вченим як “ті об’єктивно існуючі
поза предметом різні фактори, які зумовлюють наявність (існування) предмета з усіма його
ознаками – предикативними чи непредикативними, – місце, час, різні стимули вияву ознак
предметів – причина, мета та ін.”.
Таким чином, прислівник як частина мови вирізняється серед інших частин мови
здатністю виражати або внутрішню ознаку ознаки, завдяки якій первинна ознака предмета набирає
іншої якості (означальні прислівники), або зовнішні обставини, за яких існують предмети з їхніми
ознаками. Причому обставини самим ознакам не належать і не змінюють їхньої природної якості
(обставинні прислівники). Ще О.М. Пєшковський відзначив: “…Такі слова, як: тут, там, учора і
т.под. тільки непрямо відносяться до дії, вказують на щось побічне, щось таке, що в самій дії не
міститься”. О.О. Шахматов серед обставин виділив групу так званих означальних обставин, у ролі
яких виступають прислівники способу, Відома і думка В.О. Богородицького, який виділяв “власне
означення, або атрибути, які вказують на ознаки, що існують у предметних уявленнях і в
уявленнях дії, напр.: Эта большая лошадь быстро бежит” (означенням він вважає слова большая і
быстро). Л.В. Щерба неодноразово наводив у своїх доповідях речення “Быстрая лань быстро
бежит”, у якому слова быстрая і быстро завжди розглядав як означення.
Отже, різні семантичні групи прислівників мають відмінну синтаксичну спеціалізацію.
Означальні прислівники відповідно до свого речового значення є ознаковими членами речення:
1. Означеннями – придієслівними і рідше вживаними приад’єктивними та
приадвербіальними, наприклад: швидко йду, дуже гарний, напрочуд добре. І.К. Кучеренко вважає,
що загальною назвою членів речення, виражених означальними прислівниками, може бути
“опосередковане означення”, оскільки прислівники уточнюють безпосередні ознаки предметів,
наприклад: Спокійно, розважливо тече розмова. Отже, ознака ознаки – це теж ознака предмета,
але опосередкована іншою, присубстантивною, ознакою, з виразником якої прислівники
зв’язуються безпосередньо. Означальні прислівники слід вважати спеціалізованими засобами
вираження означень. Типи означальних прислівників – якісні, способу дії і кількісні – детально
схарактеризовані в описовій морфології. Відповідно опосередковані прислівникові означення
можна поділити за значенням на три різновиди: 1) якісні означення: Несміливо і дражливо
жовтіють верби… Звісно, книгу зустрічають тріумфально; 2) означення способу дії: Он розсунув
обаполи місто Мій Дніпро, заломивши брову; Колосовський несамохіть зітхнув; 3) кількісні
означення (означення міри і ступеня): “Незалежні” і “вільні”, ми ледве дише). Він [Віктор]
почував себе занадто гарн).
Таким чином, означення слід розглядати як такий другорядний член речення, що називає
безпосередню чи опосередковану ознаку предмета. Спеціалізованими засобами вираження
означень виступають прикметникові форми та прислівники. При називанні безпосередньої ознаки
предмета означення залежить від іменника, а при позначенні опосередкованої ознаки залежить від
безпосередніх її виразників – дієслова, прикметника та прислівника.

39. 2. Як виразники ознаки прислівники можуть уживатися також у функції призв’язкового
компонента складеного присудка. Складений прислівниковий присудок у шкільних і вузівських
граматиках розглядається серед складених іменних присудків, оскільки вважається, що ці
присудки мають однотипну структуру з останніми і що незмінювані слова (прислівники,
інфінітиви) можуть використовуватися у функції іменної частини, бо здатні виражати узагальнені
значення, типові для змінюваних форм – імен (тобто тією чи іншою мірою заміщують імена). На
думку І.Р. Вихованця, “прислівниковий складений присудок утворюється в результаті транспозиції
прислівників у синтаксичну сферу дієслова”, при цьому “незмінний прислівниковий компонент
“одієслівнюється” саме дієсловом-зв’язкою…”.
Однак уживання прислівника у функції призв’язкового компонента складеного присудка,
незважаючи на, здавалося б, нетиповість його функціонування в ролі головного члена
(прислівникові присудки непродуктивні, малочастотні порівняно з іншими типами присудків), усе
ж є фактом мови. Структура прислівникового присудка має свої, відмінні від інших присудків,
особливості, пов’язані з його реальним значенням. Здатність прислівника називати ознаку іншої
ознаки пояснює його типове придієслівне вживання у функції опосередкованого означення: Він
живе добре, вона живе краще. Однак у сполуці з дієслівною зв’язкою прислівник, як і прикметник,
може набувати значення часово-способової характеристики підмета: Жити було добре; Жити (є)
добре; Жити буде добре; Жити стало краще; Жити стане краще. При цьому реальне значення
прислівника зберігається: він є ознакою іншої ознаки, яка в реченні виражена словом у незалежній
позиції – інфінітивом і виконує функцію підмета. Предикативні відношення між означуваним
словом-інфінітивом і означальним словом-прислівником виражаються дієслівними зв’язками бути
і стати в різних часових і способових формах, наприклад: А от розуміти землю – тяжч); Йти
стало важче); “Важко бути самотнім”, – вирвалося у Тараса Григоровича (З. Тулуб).
Існує ряд прислівників (переважно відприкметникового походження), які послідовно вживаються у
значенні призв’язкового компонента. Вони в реченні не поєднуються з дієсловами у функції
простого присудка, як інші прислівники, тобто не виконують функції другорядного члена речення.
Ці прислівники спеціалізуються на виконанні присудкової функції, і тому їх називають
предикативними прислівниками, наприклад: У приміщенні курити заборонено; Гарну книгу
читати приємно; Іти в темряві було дуже ризиковано; Так утішно дивитися.
Зустрічаються речення, в яких прислівникові присудки означають субстантивні підмети.
Найчастіше такі підмети виражаються словами з узагальненою семантикою – займенниками це, все
тощо, наприклад: Це було жахливо, це могло порушити всі його плани; Усе буде гаразд; Усе було
по-старому; Полон – це гірше, ніж смерть.
Прислівникові присудки, як і інші складені присудки, характеризуються роздільним
вираженням речового і граматичного значень: прислівниковий призв’язковий компонент виражає
речове значення присудка (якісну ознаку чи стан), дієслівна зв’язка дає часово-способову
характеристику присудка. Призв’язкова функція більшості цих присудків виступає як єдино
можлива для прислівників функція. Отже, прислівники спеціалізуються не тільки на вираженні
функцій другорядних членів речення, а й на вираженні призв’язкової функції у складі
прислівникового різновиду присудка.
3. Як слова з ознаковою семантикою прислівники можуть виконувати функцію головного
члена односкладного безособового речення, в якому предикативна ознака стосується пасивного
суб’єкта. Ідеться про речення типу Стало холодно. На душі неспокійно. Дівчинці соромно. На небі
видно зорі, головні члени яких прийнято відносити до слів так званої категорії стану (або
безособово-предикативних слів, або предикативів). Їх виділяють в окрему групу (чи, навіть,
частину мови), абсолютизуючи один з класифікаційних критеріїв – синтаксичний (враховується
функціональна особливість прислівникового слова виконувати роль головного члена безособового
речення). Такий підхід у визначенні частиномовної належності незмінюваних слів призвів до
двозначної їх кваліфікації: те саме слово вважають або словом категорії стану, якщо воно входить
у структуру односкладного речення, або прислівником, якщо це слово є структурним компонентом
двоскладного речення.

40. “Стан – це не що інше, як одна з існуючих ознак предметів і явищ. Вона усвідомлюється
як один з аспектів емоційно-вольового змісту людської психіки”, – визначає поняття стану І.К.
Кучеренко. Закономірно, що та сама прислівникова полісемантична лексема може функціонувати в
різних позиціях – позиції опосередкованого означення та позиції предикативного члена
односкладного речення, тобто позиціях, які заповнюються словами з ознаковою (в тому числі –
становою) семантикою, наприклад: Живемо добре. Нам добре. Це стосується означальних
багатофункціональних прислівників, утворених від якісних прикметників. Інша річ, коли
прислівник функціонує лише в ролі предикатива. Ці прислівники складають ядро так званих слів
категорії стану: їх реальне значення полягає в позначенні стану – психічного й фізичного людей і
взагалі істот, стану природи тощо: страшно, досадно, тісно, морозно, вітряно, брудно. Саме
значення стану визначило синтаксичну спеціалізацію таких прислівників, що є структурними
компонентами складеного головного члена односкладного безособового речення. Оскільки
прислівник власною формою не виражає предикативної ознаки, він зв’язується з дієсловами бути,
ставати, зробитися, які у структурі складеного предикатива дають часово-способову кваліфікацію
стану, наприклад: Було хмарно і вітряно. В хатині зробилося тихо. Було свіжо й затишно. Як
бачимо, “предикативна функція не менш типова для прислівника, ніж функція обставини чи
неузгодженого означення”.
4. До слів категорії стану відносять і прислівники з модальною семантикою типу варто,
можна, необхідно, можливо, неможливо, доцільно, треба, слід, потрібно та под. Модальні
прислівники, як і модальні дієслова (могти, хотіти, мусити) та модальні прикметники (повинен,
згодний, ладний), є синсемантичними словами – вони потребують обов’язкового семантичного
конкретизатора, тому характеризуються стовідсотковою сполучуваністю з інфінітивом, наприклад:
Осяяти землю безщасную треба. Запобігти лихові не можна було. Потрібно змалку виховувати в
собі почуття бережливого ставлення до зелених рослин. На відміну від попередньо
схарактеризованих складених двокомпонентних предикативів, предикативи з модальними
прислівниками є трикомпонентними структурами. Такі структури нагадують трикомпонентні
присудки змішаного (мають у своєму складі іменний і дієслівний компоненти) типу, пор.: Тихон не
спроможний був відвести очей від того видовищ; Я для вас рад жити (І. Франко) і Чи можна
забуть, як шуміли гаї у моїй стороні? (В. Сосюра); Треба було щось думати. Структуру такого
члена речення формують:
1) дієслівна зв’язка бути в безособових формах (у тому числі в нульовому своєму
варіанті),
2) предикативний модальний прислівник,
3) інфінітивний призв’язковий компонент.
При нульовому вираженні першого компонента модальні прислівники виконують окремі
його функції, зокрема – вони формують структуру прредикатива, є засобом вираження незалежної
позиції головного члена односкладного речення. Досить часто зустрічаються речення з
трикомпонентними предикативами, в яких пропущено або інфінітивний компонент: Всіх, кого
можна [кинути], кинуто на передній край. Якщо можна [простити], простіть мені; або
модальний компонент: Не [можна] розірвать з життям мого єднання; Розпрощавшись з
Наташею, хлопці сіли до вагона – їхати їм [треба] було на південь, до моря… Як видно з
прикладів, неповнота речень з пропуском різних призв’язкових компонентів складного члена
односкладних речень має відмітний характер: пропуск інфінітивного компонента (виразника
власне речової семантики складного члена) є контекстуальним, пропуск прислівника (виразника
модальної семантики) вказує на еліптичність речення – (уявлення про неназваний компонент
установлюється з власного змісту й будови речення).
5. Специфічну групу в прислівниковій системі становлять інші модальні прислівники, які
в нормативній граматиці набули морфологічного статусу службових модальних слів і
синтаксичного статусу вставних слів. Це прислівники типу безумовно, імовірно, певне, звичайно,
безперечно, можливо, мабуть, дійсно і под. Специфічність таких прислівників полягає в тому, що
вони відносяться не до якогось окремого компонента речення, а до речення в цілому, тобто
відношення між вставним прислівником і реченням є відношеннями між реченнями: “… вставні

41. конструкції не можуть існувати в іншій формі, ніж речення, оскільки воно, на відміну від слова чи
словосполучення, є функціонально самостійною одиницею. Отже, вставні конструкції завжди є
реченнями, включеними за правилами синтаксичної комбінаторики в структуру іншого речення,
основного за змістом у певному контексті”, наприклад: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце,
либонь, вже почалось…. Він ішов, очевидячки, з річки, з плавнів…. Я, природно, не бажав би
зв’язувати себе такою обіцянкою. Іван Тимофійович, видно, вагався.
Вставні речення виражають ставлення мовця до висловленої ним думки, тобто модальні
відношення (таку модальність називають суб’єктивною). Речення, виражене модальним
прислівником, є односкладною структурою.
Нічим іншим, крім функціонування в ролі модального односкладного речення, вставні
модальні прислівники від інших прислівників не відрізняються. Вони мають єдину з іншими
прислівниками морфологічну структуру й позначають ознаку іншої ознаки. І.К. Кучеренко,
зважаючи на те, що ознака, виражена модальним прислівником, не є чимось існуючим в іншій
ознаці, а є нашим знанням про зв’язок якоїсь ознаки з предметом щодо дійсності, назвав цю ознаку
відносною (на думку вченого, відносну ознаку іншої ознаки віддалено можна прирівняти до
відносної ознаки прикметника, коли ознака не є чимось наявним у предметі: сестрина хустка,
Сашків олівець).
6. Реальне обставинне значення прислівників визначає їхню синтаксичну спеціалізацію:
обставинні прислівники виражають зовнішні характеристики ситуацій, які відображаються в
реченні – є, таким чином, супровідними членами (а, б), з іншого боку, є своєрідними стимулами,
мотивами відображеної ситуації, а отже, зумовлюючими обставинами (в, г). Обставинну функцію
виконує стабільна група прислівників: з семантикою часу (а), місця (б) причини (в) і мети (г),
наприклад: а) Увечері посумую, А вранці заплачу; б) Внизу під вербами розкидані села в садах та
вербах; в) З передачею зошита чомусь не хотілося поспішати; г) Балабуха навіщось нюхав їх
[айстри], хоч вони зовсім не пахли..
Активно у функції обставин (усіх семантичних розрядів) виступають прийменниково-
іменникові сполуки, їх продуктивність зростає з розвитком і ускладненням системи прийменників.
Традиційний статус прийменника – його так звана неповнозначність – послужив тому, що в
сучасних граматиках у прийменника навіть “відібрано право” називатися словом. Його
характеризують серед інших не-частин мови як аналітичну синтаксичну морфему (субморфему).
Виходячи з останнього твердження, можна зробити висновок про синтаксичну сутність
прийменника: якщо прийменник – виразник синтаксичних (обставинних) відношень, ставить
іменник у позицію члена речення, то, отже, прийменник – носій граматичного значення
аналітичного члена речення, вираженого прийменниково-іменниковою конструкцією, тобто
прийменник – зв’язка складеного члена речення.
Уперше ця функціональна особливість прийменника була помічена і розкрита у праці О.О.
Потебні “Из записок по русской грамматике”. Учений робить висновок, що прийменник своїми
граматичними рисами аналогічний рисам дієслівної зв’язки, і називає прийменники “чистими
зв’язками об’єкта” (ходить около чего). У наш час послідовно дотримується прийменникової
концепції О.О. Потебні і Д.М. Овсянико-Куликовського І.К. Кучеренко. Учений у своїх численних
працях дає цілісну характеристику прийменника як частини мови: прийменник – це прислівник з
узагальненою семантикою (узагальнено передає значення простору, часу, причини, мети тощо); в
силу узагальненості свого значення прийменники є сильнокеруючими словами, бо обов’язково
потребують пояснення свого значення в кожному випадку відмінковою формою іменника; сполуку
прийменника з іменником логічно розглядати як словосполучення, що виражає єдине, але
розчленоване поняття (наприклад, словосполучення біля берези виражає складне поняття місця);
прийменниково-іменникові сполуки функціонують у реченні як єдиний член речення (складений
додаток чи складена обставина): прийменник виконує роль зв’язки, іменник – іменної частини
складеної обставини чи складеного додатка. Наприклад, у реченні Під гаєм в’ється річенька
сполука під гаєм – складена обставина, а в реченні Вороний кінь під вершником грає сполука під
вершником – складений додаток. Навіть ті дослідники, які вважають прийменники
неповнозначними словами, все ж визнають їх найважливішими будівельними компонентами

42. сполук слів, пояснюючи службовий характер прийменників тим, що вони “обслуговують
функціонування повнозначних слів у мовленні”, а окремі прийменники називають
“сигналізаторами значень членів речення”, наприклад, у російській мові (як і в українській) такими
сигналізаторами значень є прийменники для (значення мети), при (значення умови), из-за
(значення причини) тощо.
. Структуротвірний компонент – прийменник – формує складений член речення, зв’язує
його з іншим членом речення, виражає разом із залежним компонентом відношення (переважно
обставинні), залежний компонент – іменникова форма – семантично наповнює складений член
речення. Таким чином, можна говорити про функціональний розподіл компонентів двочленної
структури прийменниково-відмінкового члена речення: прийменник – носій граматичного
значення, зв'язка; іменникова форма – основний носій речового значення, іменна частина.
А оскільки прийменники – це прислівники з узагальненою семантикою, немає підстав
заперечувати, що прислівник – спеціалізована форма вираження обставини. Це твердження варто
лише уточнити – прислівникова сполука (прийменниково-відмінкова форма у традиційному
розумінні) та прислівник є основним засобом вираження обставин.
Отже, синтаксична спеціалізація прислівників тісно пов’язується з їхнім реальним
значенням. Прислівники, що позначають ознаку іншої ознаки, є спеціалізованими виразниками
1) опосередкованих означень,
2) призв’язкових компонентів складених присудків,
3) призв’язкових компонентів складених головних членів односкладних речень,
4) предикативних модальних компонентів складних головних членів односкладних
речень,
5) модальних односкладних речень.
Обставинні прислівники є спеціалізованим засобом вираження обставин.
Доречність використання прислівників
Дослідження мовних явищ здійснили
студенти З курсу
Мальцева Анастасія та Площанська Євгенія
В українській мові прислівники вживаються частіше, ніж у російській, де вони часто
поступаються перед конструкціями іменників з прийменниками – с нетерпеньем, с
удовольствием, в нерешительности. В українській мові це звучить інакше: нетерпляче,
задоволено,заздрісно.
Однак дехто із сучасних авторів припускається помилок:
Наталя стояла в нерішучості в коридорі. → Наталя нерішуче стояла в коридорі.
Де ви знайшли книгу? – із заздрістю сказав Микола. → Заздрісно сказав Микола.
Тож як правильно вживати прислівники, які відтінки їх значення будуть доречними у
мовленні?
Розглянемо ці явища на прикладах найуживаніших прислівників:
Виключно, винятково, тільки, суто, єдино;
Довжиною, шириною, глибиною, висотою, вищиною, товщиною – завдовжки, завширшки,
завглибшки, заввишки, завбільшки, завдальшки, завгрубшки, завтовшки;
Доки – доти, поки – поти;
Зараз, тепер, нині, тепереньки, теперечки, тепера, ниньки;
Зрідні – бути (доводитися) родичем, бути ріднею, рідний брат (рідна сестра) комусь або
чомусь, родичі;
Навшпиньках чи навшпиньки;
Обргрунтовано, з цілковитою ( зповною, з незаперечною) підставо., підставно;
Одноразово й одночасно;

43. Під рукою і напохваті;
По рахунку чи видавцем;
Так чи отак;
Уперто чи наполегливо;
Щоденно, щодня, щодень, щоднини.
«Він їв виключно черствий хліб», - читаємо в медичній статті, а в живому народному мовленні й
класичній літературі це було б так: «Він їв самий черствий хліб» («Він їв тільки черствий хліб»).
Прислівник виключно – штучно створене або скальковане слово, яким надуживають науковці і
публіцисти, хоча є більш природні слова.
Винятково – «З усіма він був чемний і винятково ввічливий» (Я.Баш).
Суто – «Піднести їй на болячку ту суто золоту гіллячку» (І.Котляревський).
Єдино – «Мене судити могли б єдино тільки королі» (Б.Грінченко).
Довжиною, шириною, глибиною, висотою, вищиною, товщиною – завдовжки,
завширшки, завглибшки, заввишки, завбільшки, завдальшки, завгрубшки,
завтовшки.
«Кімната була довжиною вісім метрів, шириною чотири й висотою три метри»;
«Ставок, подекуди аж до семи метрів, прикрашає тепер наше місто, що не має річки» → такі
неукраїнські вислови зустрічаються не лише в сучасних ділових паперах, а навіть у статтях і в
художній літературі.цих висловів не знає українська народна мова, не знала їх і наша класика, а
користувались іншими прислівниками:
«Роги по аршину заввишки, коли не більш» (О.Стороженко); «Сам той Ох на корх заввишки, а
на сажень борода» (Леся Українка); «Яма завглибшки була вже двадцять і два сажні»
(І.Франко); «Наша річка, хоч і неабияка там завширшки, проте рибу має» (з живих уст);
«Камінь такий завбільшки, як де є хата невелика» (Словник Б.Грінченка); «Так завдальшки, як до
тії греблі, сиділи в очеретах дикі качки» (Словник Б.Грінченка).
Отже, для російських висловів длиной, в длину, шириной, в ширину, высотой, глубиной,
величиной, толщиной, на расстоянии маємо українські відповідники → завдовжки, завширшки,
заввишки, завглибшки, завбільшки, завтовшки, завгрубшки, завдальшки, яких і слід
додержуватися в писемній та усній мові.
Російський вислів на расстоянии може передаватись українською мовою не тільки прислівником
завдальшки, а часто й прийменником на та іменником віддаль (віддалення) або відстань: «Тепер
обличчя обох були на віддаленні якихось три чверті метра» (І.Ле); «На відстані пострілу»
(Словник).
Доки – доти, поки – поти.
Прислівники доки й доти, поки й поти чуються в фразах як спаровані, взаємозалежні:
«Доти лях мутив, доки не наївся» (М.Номис); Доки на передовій було спокійно, доти і Багіров
поводився спокійно» (О.Гончар); «Поти все вередуватиму, аж поки не купиш ласощів»
(Г.Квітка-Основ’яненко); «Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце
українське з панським не вживеться» (П.Куліш).
Не слід перемішувати ці спаровані прислівники ставити доти з поки, а доки з поти, як
це часом, хтозна для чого роблять: «Слава продавця росла й ширилася доти, поки слідчий не
поцікавився»; «Я поти ждав її, доки не прийшла аж увечері». Чуття мови підказує неприродність
такого сполучення.
Зараз,тепер, нині, тепереньки, теперечки, тепера, ниньки
Прислівник зараз витискує останнім часом прислівники тепер, нині: «Де гули набої, зараз
сміх звучить» (В.Сосюра); «У нас зараз весна» (С.Плачинда). Проте між цими прислівниками є
деяка значеннєва різниця.

44. Українська класика і народне мовлення надають прислівнику зараз вузького значення –
цієї миті, цю хвилину, негайно: «Ходім зараз до матері» (М.Коцюбинський); «Зараз я піду»
(Леся Українка); а коли мовилося про час, що оце триває, тоді користувалися словами тепер,
нині: «Не тепер, так у четвер» (приказка); «Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та»
(П.Тичина); «Герман Гольдкремер устав нині дуже злий» (І.Франко); «Їх смольний дух п’янить
мене і нині» (М.Рильський).
У фольклорі трапляються ще й такі прислівники: тепереньки («Ой колись була розкіш-
воля, а тепереньки – неволя». – народна пісня), теперечки («Теперечки дивись, до чого він
доживсь». – Л.Глібов), тепера – відповідник до російського теперича й ниньки – відповідник
нынче.
З цих прикладів випливає, що у наведених на початку фразах із сучасної літератури краще
було б, якби замість недоречного тут прислівника зараз стояли інші, саме в цьому тексті потрібні
слова: «Де гули набої, нині сміх звучить»; «У нас тепер весна».
Зрідні – бути (доводитися) родичем, бути ріднею, рідний брат (рідна сестра)
комусь або чомусь, родичі.
В одному науковому творі читаємо таке: «Така хибна провідна думка автора книжки –
зрідні тій плутанині, яка властива людям, що не звільнилися ще від впливів ідеалістичних
концепцій». У цій фразі трапився прислівник зрідні, якого нема в українські мові й який є
невдалою калькою з російського сродні. Українська мова, щоб передати це поняття, вдається до
дієслова з іменником або з прикметником та іменником: бути (доводитися) родичем, бути
ріднею, рідний брат (рідна сестра) комусь або чомусь, - чи самим іменником: родичі: «Вони
йому – родичі:дідового сусіда молотники» (жартівлива приповідка); «Його жінка – то рідна
сестра відьми!» (з живих уст).
Тим-то й у фразі науковця треба було писати: «рідна сестра (родичка, рідня) тій плутанині…».
Навшпиньках чи навшпиньки?
У сучасній українській літературі, а так само й у наших словниках бачимо слова
навшпиньках і навшпиньки, що не мають ніякої значеннєвої різниці: «Дівчина навшпиньках
пройшла до першого ряду крісел і сіла на першому вільному місці» (І.Вільде); «Щоб краще
бачити, навшпиньки повставали, а може, й на те, щоб вищий мати зріст» (М.Рильський); «Повз
материне купе кожному хотілося пройти навшпиньки» (О.Гончар).
Є ще слово навшпинячки, що означає те саме: «Старіші на лавках, а молоді позаду
стають навшпинячки (переклад М.Рильського).
Так яке слово правильніше – навшпиньках чи навшпиньки? Гадаю, що друге. Перше
слово набуло закінчення –ах за аналогією до російського відповідника на цыпочках, друге слово
має кінцеве –и, дуже характерне для українських прислівників: наввипинки, наввипинки,
наввипередки, навзводи, навперемінки тощо. Таке закінчення й у слова навшпинячки, яке має всі
права на існування.
Обґрунтовано, з цілковитою (з повною, з незаперечною) підставою, підставно.
У публіцистиці й діловій мові часто трапляються слова обґрунтовано, з цілковитою (з
повною, з незаперечною) підставою, наприклад: «До вибору робочих швидкостей агрегатів
передові механізатори підходять обґрунтовано…(з газети); «Можна сказати з незаперечною
підставою, що третій з’їзд рад відкрив нову епоху всесвітньої історії».
Та ось у «Вечірніх розмовах» М.Рильського зустрічаємо прислівник підставно:
«Клопотався він, учасник війни, цілком підставно і законно» («Моє і наше»). Чи це маловживане
слово підставно – цілком рівнозначне попереднім висловам, чи воно має свій нюанс? Якщо
вислів з незаперечною (з цілковитою, з повною) підставою близький до прислівника
підставно, то цього не можна сказати про слово обґрунтовано: адже якесь клопотання
об’єктивно може бути й мало обґрунтованим через юридичну непідготованість особи, що писала
це клопотання, й разом із тим – цілком підставним, або, інакше кажучи, законним, бо має під

45. собою за підставу закон. Саме тому М.Рильський, добрий знавець української мови, поставив тут
цей прислівник. Слово підставно, відоме й раніше в українській мові, - не зайве, бо дає змогу
точніше висловити думку й має свій загальновідомий антонім – безпідставно.
Одноразово й одночасно
Інколи в радіопередачі чуємо таке повідомлення: «Одноразово працює радіостанція
«Маяк» на хвилі…» По-українському це означає, що радіостанція працює чомусь тільки один раз,
хоч усім відомо, що радіостанції взагалі, зокрема й «Маяк», функціонують не раз і не два чи три,
а постійно. Одноразово можна допомогти комусь, позичити гроші, нагадати про щось,
наприклад: «Вам можуть дати субсидію тільки одноразово, а далі не сподівайтесь постійної
фінансової допомоги».
Слово одночасно означає, що якась дія відбувається в один час з іншою дією: «Одночасно
пробитися всім підводам – неможливо» (О.Гончар); «Чикаленко одночасно їв, запивав вином
розповідав безперестану» (Л.Смілянський).
Очевидно, наше радіомовлення хотіло сказати, що «одночасно працює радіостанція
«Маяк», але не зуміло це правильно висловити.
Під рукою і напохваті.
«Нащо ти ото шукаєш по кімнаті, нишпориш по шухлядах? Треба, щоб усе потрібне було
в тебе під рукою», - зустрічаємо в одному сучасному оповіданні, де спиняємо увагу на вислові
під рукою. Так сказати по-українському можна, як це бачимо хоч би з такої фрази в
М.Коцюбинського: «Багато читаю, бо під руками велика бібліотека та багато газет та
часописів на всяких мовах». Але ще є український прислівник напохваті, що передає те саме
поняття, що й вислів під рукою в переносному значенні: «Ще завидна понаготовляли кожен собі
сокиру чи лома, мішки на зерно, налигачі на худобу, - держали напохваті» (А.Головко). Не слід
забувати це слово в певних випадках, тим більше, що воно – таке характерне для нашої народної
мови, з якої треба черпати свій практичний словник і нашій літературі.
По рахунку чи видавцем?
«Він давав їй гроші по рахунку, щоб не тринькала їх дарма», - зустрічаємо у фейлетоні, де
з попереднього тексту здогадуємося, що йдеться не про папірець-рахунок, на підставі якого
давалися жінці гроші, а про те, що давано їй грошей небагато, ощадно.
У цьому розумінні сказати по рахунку ніяк не можна: це буквалістичний переклад
російського по счету. Тут мало б стояти слово видавцем, що саме й є відповідником російських
висловів по счету, по мере: «Все подавалось ніби видавцем» (І.Нечуй-Левицький).
Так чи отак?
«Усякі бувають дива. Так ідеш собі лісом, коли бачиш…» - зустрічаємо в одному
оповіданні. Усе ніби гаразд у цих двох реченнях, але чомусь не задовольняє слово так на початку
другого. Якби друге речення починалося ствердженням певної події чи явища, про що мовилося
в першому, тоді слово так було б на своєму місці, як це бачимо в творі І.Нечуя-Левицького:
«Пан не згоджувався брати назад того поля. Так воно й стояло ціле літо толокою». Якщо
речення не являє собою логічного завершення щойно сказаного, а висловлює загальні
міркування, звісно, пов’язані певною мірою з усім попереднім текстом, тоді краще послугуватися
прислівником отак: «Отак жив Чіпка, ріс, виростав у голоді та холоді, у злиднях та
недостачах» (Панас Мирний).
Ми спинились над цими двома словами, які, будучі схожі одне з одним, мають, проте,
різні нюанси, тому раз у раз натрапляємо в художній літературі на публіцистичні фрази з
початковим словом так замість отак, про яке ніби забули автори. Відбувається це, видимо, під
впливом російських зразків, де прислівник так в аналогічних фразах – дуже поширений: «Эти
явления замечались и раньше. Так, еще в прощлом году мы наблюдали…»

46. Прислівник отак інколи буває синонімом до слів наприклад, приміром, як це бачимо в першій
фразі: «Усякі бувають дива. Наприклад (приміром), ідеш собі лісом…» Із цього видно, що й у
наведеному на початку реченні більше пасувало б слово отак: «Отак ідеш собі лісом…», - тим
часом, як у реченнях «Темрява була така густа, що ми не бачили, чи їдемо селом, чи в’їхали вже
в ліс. Так, це був ліс». Відчуваємо, що тут треба поставити тільки слово так.
Уперто чи наполегливо?
«Завод уперто працював далі, щоб учасно виконати почесне замовлення», - надруковано в
газетній статті. У такому тексті прислівник уперто не підходить, бо він надає дієслову, якого
стосується, негативної функції, наприклад: «Барометр уперто показував «дощ», хоча в той день
не капало навіть і сонце блищало часом крізь хмари» (М.Коцюбинський). У наведеній на початку
фразі дієслово працювати вимагає прислівника з позитивним значенням; таким буде слово
наполегливо.
Те ж саме можна сказати й про прикметники впертий і наполегливий: «Упертий, як
баран» (з живих уст); «Василь – людина наполеглива, трудовита» (О.Копиленко).
Щоденно, щодня, щодень, щоднини
Слова щодня, щодень, щоднини зустрічаємо в класиці й сучасній українській літературі:
«Я єсть той, який щоденно на будові, на посту» (П.Тичина). «Ходив я в садочок щодня
виглядати» (Л.Глібов); «Споконвіку Прометея там орел карає, щодень божий добрі ребра й
серце розбиває» (Т.Шевченко); «Для величних будов, для майбутнього щастя – щоднини лийся,
лийся, гаряча сталь!» (Я.Шпорта).
Усі ці чотири слова мають однаковісіньке значення, хіба тільки з тою різницею, що слова
щодня, щодень ми часто чуємо в народному мовленні, але далеко рідше можна натрапити на
щоднини й не трапляється чути з народних уст прислівника щоденно, дарма що прикметник
щоденний – дуже поширений: «Оце такий мій щоденний наїдок».
Чи не забагато в нас однакових прислівників, дуже схожих між собою, що означають
достоту одне поняття? Таке явище навряд чи збагачує мову, вносить плутанину, коли постає
питання, як краще сказати – щодня чи щоденно. Мабуть, слід додержуватися слів, що живуть у
народі, залишивши слова типу щоденно для тих випадків поетичної творчості, коли ритм вірша
потребує саме цього слова, як це бачимо в наведеній цитаті з творів П.Тичини.
Дослідження мовних явищ – заняття надзвичайно захоплююче і цікаве, потребує багато
часу й терпіння, залучає до співпраці людей різного віку і фаху. Бажано вивчати й аналізувати
мовлення дикторів радіо й телеканалів. Надто багато мовленнєвих помилок дозволяють собі і
диктори, і різного роду респонденти. Виявити ці помилки й вчасно усунути їх із нашого
мовлення – головне призначення нас, майбутніх вчителів.
Пам’ятка слововживання
Неправильно Правильно
вважати необхідним вважати за необхідне
відносяться з розумінням ставляться з розумінням
впасти смертю хоробрих полягти (загинути) смертю хоробрих
в повному смислі в повному розумінні (значенні)
все рівно все одно, однаково
жити за чужий рахунок жити чужим коштом; на чужий кошт
дякуючи батьків дякуючи батькам
за виключенням одного за винятком одного
завдяки Петра Могили завдяки Петрові Могилі
згідно повідомлення згідно з повідомленням
звідси витікає висновок звідси випливає висновок

47. кілька років тому назад кілька років тому
кидатися у вічі впадати (впасти) в око (у вічі)
майже в три раза майже в три рази; майже втроє
надати перевагу віддати перевагу
на протязі двох годин протягом (упродовж) двох годин
насильно милий не будеш на милування нема силування
ні в якому випадку ні в якому разі; у жодному разі
не зовсім вірно не зовсім так (правильно)
не знайти днем з вогнем і вдень зі свічкою не знайдеш
не з’явитися із-за хвороби не з’явитися через хворобу
несолоно сьорбавши піймавши облизня; шилом патоки вхопивши
перекласти на українську мову перекласти українською мовою
піти на вудочку піти на гачок
піти за водою піти по воду
плювати в стелю байдики бити, байдикувати
поїхали по областям поїхали по областях
прийти в сім годин вечора прийти о сьомій вечора
яу у бездонну бочку як у прірву; як у безодню
ЛІТЕРАТУРА
1.Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І. Р. Вихованець. – К.
: Наук. думка, 1992. – 222 с.
2. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: підручник / І. Р. Вихованець. – К. :
Либідь, 1993. – 368 с.
3. Вихованець І. Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови / І. Р.
Вихованець, К. Г. Городенська. – К. : Унів. Вид-во «Пульсари», 2004. – 400 с.
4. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення (Просте
речення: еквіваленти речення) / П. С. Дудик. – К. : Наукова думка, 1973. – 283 с.
5. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса / Г. А. Золотова. – М. : Наука,
1982. – 368 с.
6. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові / Н. Л. Іваницька. – К. : Вища школа,
1986. – 167 с.
7. Кулик Б.М. Курс сучасної української мови. Синтаксис. Ч II. / Б. М. Кулик, М. А. Жовтобрюх.
– К. : Рад. школа, 1961. – 287 с.
8. Курс сучасної української літературної мови [за ред. Л.А. Булаховського]. – К. : Рад. школа,
1951. – Т. II. Синтаксис. – 408 с.
9. Сучасна українська літературна мова [у 5 т.]. / [за заг. ред. І.К. Білодіда]. – К. : Наукова думка,
1972. – Т.5: Синтаксис. – 515 с.
10. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови / К. Ф. Шульжук. – К. : Видавничий центр
«Академія», 2004. – 406 с.
11. І.О.Ладоня Українська мова: навч. Посіб. – 2-ге вид. – К.: ВШ, 2001. – 158с.
12. Олійник О. Українська мова: підруч. 10-11кл. середньої школи. – К.: Вікторія, 2002. – 448с.
13. Українська мова: підруч. 10-11 кл./О.М.Біляєв, Л.М.Симоненкова, Л.В.Скуратівський,
Г.Т.Шелехова. – К.: О.Освіта, 2004. – 384с.
14. Пентилюк М.І., Іващенко О.В. Українська мова: підручник-комплект. – К.: Ленвіт, 2001. –
352с.
15. Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова. – К.: ВШ, 1982. – 346с.

48. Зміст
Вступні зауваження
Студенти повинні знати, вміти
Питання і завдання для самоперевірки знань за темою «Прислівник»
Індивідуальні завдання творчого характеру та методичні рекомендації до їх виконання за темою
«Прислівник» (для студентів З курсу)
Метод взаємного навчання у вивченні прислівника
Прислівник (стислий конспект виучуваного)
Конспект заняття з української мови (2 курс)
«Прислівник чи однозвучні слова?»
Конспект заняття з української мови (З курс)
Способи творення прислівників
Прислівники і прислівникові сполучення (пишуться разом, окремо)
Конспект заняття з української мови (З курс)
Конспект науково-практичного заняття-конференції з української мови (З курс)
Вправи і завдання за темою «Прислівник»
Сторінка підручника за темою «Прислівник» для студентів З курсу
Картка самостійної роботи з теми «Прислівник» для студентів 3 курсу
Тести за темою «Прислівник» (для студентів З курсу)
Вивчення теми „Прислівник” у початкових класах
Українська мова, 4 клас (конспект уроку)
Прислівник Завдання для учнів 4-го класу
Завдання до теми « Прислівник» 4клас
Прислівник. Тести (4 клас)
Картка самостійної роботи за темою «Прислівник» (для учнів З класу)
Завдання до теми « Прислівник» 4 клас
Українська мова. 7 клас. Конспект уроку
Цікава граматика
Прислівник як частина мови
Казки про Прислівник
Синтаксична спеціалізація прислівника
Доречність використання прислівників (Дослідження мовних явищ)
Пам’ятка слововживання
Література