казка заглядає у віконечко 24.05

1. Красноармійське педагогічне училище
Циклова комісія українознавчих та соціально-економічних дисциплін
Заглядає казка у віконечко
Проект учасників постійно діючого семінару
вчителів початкових класів шкіл міста і району,
студентів педагогічного училища
Керівник: Яринко Л.О.,
викладач українознавчихдисциплін
м.Покровськ, 2017р.

2. Заглядає казка у віконечко. Проект учасників постійно діючого
семінару вчителів початкових класів шкіл міста і району, студентів
педагогічного училища. Керівник: Яринко Л.О., викладач українознавчих
дисциплін. – Красноармійськепедагогічнеучилище, м.Покровськ, - 2017р.,
79с.
Рецензія: Калашникова В.Г., викладач-методист вищої категорії
Красноармійського педагогічного училища
Сучасна педагогіка знов і знов звертається до проблеми виховання
казкою. У досвіді педагогів-новаторів, творчих вчителів з’явилися цікаві
знахідки, які оптимізують процес художньо-мовленнєвої діяльності.
Щоб допомогтидітям побачитиказку у новому ракурсі, дати поштовх
для розкриття творчихздібностей, уяви, фантазії доцільним є застосування
нових творчих методів - знайомі герої в нових обставинах; колаж з казок;
казка від лічилки; рятувальні ситуації в казках; казки про фантастичні
країни та фантастичних героїв, казки-терапевти тощо.
Казку можна інсценізувати, переказувати у ролях, користуючись
фланелеграфом, писати прозою і віршованою мовою, думки та емоції
передати танцювальною композицією.
До збірки увійшли розробкиказок, представлені вчителями шкіл міста
і району, випускниками навчального закладу, ветеранами педагогічної
праці.

3. КАРТКА ПРОЕКТУ
Назва: «Казказаглядає у віконечко»
Тема: національно-патріотичне виховання учнів початкових класів та
розвиток їх творчих здібностей засобами казки.
Об’єкт пізнання: українські народні казки про національних героїв.
Тип проекту: дослідницько-пізнавальний, груповий.
Змістовний напрямок: організація освітньо-виховної роботи з
дітьми.
Характеристика проекту:
За метою проектної діяльності – творчий
За змістом – інтегрований
За кінцевим результатом – практичний
За кількістю учасників – колективний
Автори проекту: вчителі початкових класів шкіл міста і району,
студенти Красноармійського педагогічного училища м.Покровська
Ресурси:
- Людські - керівник проекту, вихованці;
- Матеріально-технічні - позабюджетні кошти;
- Інформаційні - періодичні видання, методична література,
дидактичні матеріали.
Кінцевий продукт: створення колективної збірки казок про минуле і
сучасне рідного краю.

4. КАЗКА У ЖИТТІ МАЛЮКІВ І ДОРОСЛИХ
Дитинство – коли все дивно
і ніщо не викликає здивування
Видатний педагог минулого століття В.О.Сухомлинський
стверджував, що казка – це, образно кажучи, свіжий вітер, що «роздмухує
вогник дитячої думки і мови». У життя кожної людини казка приходить з
раннього дитинства, відіграє важливу роль у вихованні. Деякі дослідники
називають дошкільний вік «віком казки».
Мова казки простаі зрозуміла, легко сприймається дітьми. Прозорий і
дещо загадковий сюжет сприяє розвитку дитячої уяви. Казкові образи
зрозумілі для дітей, сприяють формуванню моральних понять. Врешті,
казка виховує оптимізм, впевненість у подоланні будь-яких труднощів.
Психологистверджують, що казка допомагає формувати основи поведінки
і спілкування. Казка розвиває фантазію і уяву дитини, її творчийпотенціал.
Вчителі початкових класів виконують важливу місію у вихованні
підростаючого покоління, прагнуть донести до свідомості батьків,
людства, що у ранньому віці казка для дитини – це, перш за все, мудра
розповідь, яка є джерелом мислення й розумового розвитку. А сучасна
казка – це безцінний матеріал щодо реалізації гуманістичної спрямованості
навчання. На зрозумілій дитині мові можна пояснити і природні явища, і
фізичні закони, і такі моральні принципи суспільства, як добро,
взаємодопомога, дружба.
Відкриття дітьми навколишнього світу, входження до нього
починається з оволодіння найцікавішими духовними скарбами – рідною
мовою, маминоюколисковою, бабусиною казкою. Нехай казка, як говорив
Василь Сухомлинський, «…знання сіє, тоді народжуються мрії».
Тож прислухаймося і до слів Миколи Павловича Мащенка, видатного
українського режисера, який був переконаний, що: «Дитинство – це
джерело всього, що з роками творить у собі особистість».
Л.О.Яринко, викладач Красноармійського педагогічного училища

5. ЩО ТРЕБА ЗНАТИ, ЩОБ КАЗКУ СКЛАДАТИ?
Казка, яка обов’язково має щасливий кінець, є відмінним помічником
у виховному процесі. Придумана самостійно казка може нести саме ту
дозу моралі, яку забажає автор вкласти у свій задум.
Як же продовжити казку або скласти нову? На це здатна кожна
людина. Будь-який предмет або подія можуть стати основою для казки.
Для цього потрібні
фантазія, любов, терпіння, план дій.
Головне - зробити звичайний предмет чарівним і надати йому риси
одухотвореного неживого предмета.
Як почати казку? Це може бути класичний початок «жили-були», або
ж «в одному місті», «одного разу в звичайній квартирі», «в одному
казковому лісі».
Пам’ятка до складання казки
-Оберіть головних та другорядних дійових осіб - казкових героїв. Це
можуть бути речі, тварини, люди.
-Оберіть жанр, у якому буде представлена ваша казка (фантастично-
героїчний, побутовий чи просто казка про тварин).
-Укладіть схему казки. Наприклад: головний герой та його
особливості. Конфлікт героя з іншими персонажами - як герой проходить
усі випробування - щаслива кінцівка.
-Продумайте цікаві елементи до кожної частини.
-Доберіть мовні засоби, які б підкреслювали казковий жанр.
-Укладаючи казку, обов’язково використовуйте такі елементи, як
казкові зачин, середину та кінцівку.
-Не забудьте: казка обов’язково має містити повчальний зміст.
Це цікаво, спробуйте!
Приклад створення колективної казки за 10 хвилин
Ви пишете будь-яку фразу або декілька фраз на аркуші, потім
загортаєте його, щоб не було видно написаного, передаєте учню. На
чистомуаркуші учень пише свою фразу, теж загортає його та передає далі.
Писати можна все, що завгодно, тільки треба пам’ятати, що всі фрази
повинні відповідати (за порядком) на питання, які написані на дошці.
Перша фраза: «Жила собі або жив собі…»
Питання:
-Хто це був?
-Яким був на вигляд?
-Куди пішов?
-Кого зустрів?

6. -Що йому сказав?
-Що йому відповіли?
-Що йому зробили?
-Яка була його реакція?
-Чим усе це закінчилось?
-Висновок або мораль.
Коли записана остання відповідь, аркуш розгортають та читають казку.
Прикладиорганізаціїроботи в парах (складання речень з окремих слів)
В, галявині, заєць, зустрілися, лісі, лисичкою, лісній, на, з.
Лисичка, на, зайця, капусту, лукаво, їв, який, дивилося.
Страшного, лисиця, про, який, у, з ‘явився, розповіла, лісі, звіра.
Вони, як, цього, разом, страшного, думати, позбутися.
Індивідуальна робота на картках за варіантами
1 картка: дібрати прикметники до іменників, заєць - біленький,
лякливий, тремтячий; лисичка - руденька, хитра, винахідлива тощо.
2 картка: дібрати дієслова до іменників, заєць - сидів, їв, злякався;
лисичка - побачила, розповіла, зникла тощо.
3 картка: дібрати порівняння.
Заєць, мов… (лист осики),
Лисиця, мов… (хоробрий воїн).
Складання плану казки
План (орієнтовний)
-Знайомство головних героїв.
-Об’єднання навколо спільної мети.
-Пригоди зайця й лисиці.
-Перемога дружби.
Самостійна робота
Зачитування написаних казок. Редагування. Узагальнення
Доберіть прислів’я, яке б відповідало змісту написаної казки:
1. Дружба пізнається в біді.
2. Де дружніші, там сильніші.
3. Люди за добро добром платять.
Казка – це «багатошаровийпиріг». Кожний шар має свій сенс. У будь-
якому віці можна знайти відповідь на запитання, що хвилює в цей час,
розглянути його під іншим кутом зору. Спонукаючи дітей до творчого
пошуку, можна змінити кінцівку казки або сюжетну лінію, пограти з ними
в розвиваючі ігри «Плутанина», «Фантазери», «Все навпаки». Л.О.Яринко

7. ЧИЯ ВІДВАГА, ТОГО Й ПЕРЕМОГА
Фрагмент уроку літературного читання у 3 класі
СпесивихЛюдмила Миколаївна., вчитель початковихкласів.НВК №1
ТЕМА. Чия відвага, того й перемога.
Уславлення героїзму в чарівних казках
Мета: розширити знання про усну народну творчість; ознайомити дітей із
поняттям «чарівна казка»; дати уявлення про структуру чарівних казок;
удосконалювати навички виразного читання та літературного аналізу
твору, уміння поділяти текст на логічно завершені частини; розвивати
допитливість, кмітливість; виховувати любов і повагу до літературної
спадщини.
Матеріал до уроку: українська народна казка «Кирило Кожум’яка»
ІV. Повідомлення теми і мети уроку
1. Слово вчителя.
- Казка для кожного з нас – духовна потреба! Вона виникла найпершою
серед усіх творів писемної та усної літератури й існує з давніх часів.
Казкар завжди залишається для людини чародієм, творцем добра і краси.
Казка існує для того, щоб зберегти найкращі людські почуття. Вона –
давній і мудрий порадник, дає перше уявлення про добро й зло, правду й
неправду, чесність і справедливість.
- Сьогодніми поринемо у світ чарівної казки «Кирило Кожум’яка», і якщо
зробленийнами крокбуде добрим, чесним, то і життя наше буде сонячним,
сповненим радощів, багатим на добро і гарних друзів.
V Робота над казкою «Кирило Кожум’яка»
1. Виразне читання казки вчителем.
Бесіда:
- Хто головний герой казки?
- Які почуття викликали у вас певні
епізоди казки? (Відповіді учнів)
2. Словникова робота
 Читання «луною» за вчителем,
потім – уголос

8. ПУД
ЛЕМІШ
ЗЛИНУВ
БЛАГАЙТЕ
ПОЦУПИТЬ
ОХОЛОДИТИСЯ
ПІДЛЕСТИЛИСЬ
 Тлумачення слів. Робота зі словником
ПУД – МІРА ВАГИ – 16 КГ
ЛЕМІШ – ЧАСТИНА ПЛУГА
УРОЧИЩЕ – ДІЛЯНКА ЗЕМЛІ
СТАРШИНА – ШАНОВНА ЛЮДИНА ПОХИЛОГО ВІКУ.
 Добирання синонімів
 Поцупить, благайте, злинув
Фізхвилинка
Вийти з-за парти,
Стати всім у ряд,
Наче шикуємось ми на парад.
Руки попереду, нарізно ноги,
Вперед нахилились,
Торкнулись підлоги.
Раз – нахилилися,
Два – піднялись.
В темпі виконуй і не барись.
3. Читання тексту учнями. Робота в групах.
Завдання: знайти зачин, основну частину і кінцівку.
№
завд
І група ІІ група ІІІ група
1 Прочитайте рядки, в
яких передається сила
й мужність богатиря.
Які слова засвідчують,
що це чарівна казка.
Якими епізодами
ви доповнили б
казку.
2 Дайте оцінку вчинкам
героїв
Які події цієї казки
могли статися насправді,
а які є вигаданими.
Чого навчає
казка.
3 Пофантазуйте: які ілюстрації можна зробити до цієї казки.

9. 4 Переказати казку від
імені князівни.
Переказати казку від
імені Кирила Кожум’яки
.
Підготувати
питання для
інтерв’ю за
казкою.
4. Рефлексія (саморефлексія)
ЗНАЮ:
 Що таке чарівна казка;
 Героїв казки «Кирило Кожум’яка»;
 Жанри усної народної творчості.
УМІЮ:
 Виразно читати;
 Визначати головну думку;
 Характеризувати героїв казки.
ЦІНУЮ:
 Своє прагнення до нових знань;
 Героїзм та людяність в оточуючих;
 Літературну спадщину свого народу.
ВИСНОВОК: героями чарівних казок є люди з надзвичайною силою,
які захищають інтереси народу, гнівно карають ворогів.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:
1. Перш, ніж використовувати у структурі уроку різноманітні форми
групової навчальної діяльності, необхідно навчити учнів співпрацювати,
дотримуватись певних правил.
ПРАВИЛА СПІЛЬНОГО ОБГОВОРЕННЯ:
 Не говорити всім одночасно.
 Заперечуючи, звертатися безпосередньо до учнів.

10.  Всім слухати одного.
 Постійно використовувати позначки «+», « - », «?».
ПРАВИЛА ДРУЖНОЇ РОБОТИ:
 Домовитися, хто буде її виконувати.
 Марно не сперечатися.
 Намагатися зрозуміти один одного.
2. Навчальна діяльність у групі містить декілька послідовних моментів:
 Засвоєння навчального завдання, яке група повинна виконати.
 Процес обговорення, дослідження, пошуку.
 Узагальнення, систематизація, підбиття підсумків групової роботи.
 Презентація групового розв’язання даної проблеми, питання,
завдання.
3. За результатами роботи стежить координатор (учень, який призначений
учителем або обраний учнями).
4. Для швидкого реагування в групах існує певна система символів:
 Початок роботи (взялись за руки).
 Готова відповідь (піднятий великий палець).
 Не згоден (великий палець опущений вниз).
 Час добігає кінця (пальці тарабанять по столу).
 «Досить» (плескання в долоні).
 «Потрібна допомога» (долоні перевернуті догори).
5. Зв'язокгрупиз учителем за допомогою сигнальних карток підтримує
координатор:зелена – завершення роботи; жовта – роботатриває; червона
– прохання про допомогу.
КИРИЛО КОЖУМ’ЯКА
Казка-танок
Постановка Тимошенко Анастасії, студентки 43-Ш групи
Всі ми в дитинстві
захоплювались казками.
Казка - це прекрасне
поєднання слова та
фантазії. Кожен з нас,
читаючи казку, уявляє
описані в ній події. Стали
дорослими, а казка
продовжує хвилювати
нашу уяву. Тож і
спробувалипоєднати два,

11. з першого погляду, різних напрямки мистецтва - танок та казку. Вибір
прийшовся на казку «Кирило Кожум’яка».
Хто не знає легендарного киянина, героя українських казок та билин,
славетного богатиря-змієборця – Кирила Кожум’яку! Лише він завдяки
своїй силі і мужності здатен був врятувати київські землі від страшного
змія, пам’ятаєте? Танок повністю ілюструє події у казці.
Запрошуємо до танцювальної вистави «Кирило Кожум’яка»!
Зміст вистави
І Дія. Вихід царя київського, його підданих та доньки
2.Дія.Вихід змія
3.Дія. Змій забирає царську доньку у полон
4.Дія. Танок голубки, яка передає лист цареві від його доньки
5.Дія. Вихід Кирила Кожум’яки.
6.Дія. Піддані за наказом просять Кирила допомогти.
7. Дія. Двобій Кирила та змія за чарівну принцесу.
8. Дія. Всі святкують перемогу над змієм.
МИ – УКРАЇНЦІ
Демешко Юлія Григорівна, вчитель
початковихкласів НВК №1
Кожного вечора в міській квартирі Марійки, Соломійки та Дмитрика
Бойків з нетерпінням чекали сусідку бабусю Софію. Батьки малюків часто
затримувалися на роботі і просили сусідку приглядати за дітьми. Ця
старенька жінка прожила нелегке життя – голод, війну, смерть близьких
людей, але завжди була добра, ласкава, щира і привітна, готова всім
допомогти. Вона часто приходила з чимось смачненьким: то з яблучним
пирогом, то з тортиком-медовиком, а то і з рум’яними пиріжками.

12. Діти довгими осінніми та зимовими вечорами любили вимикати
світло, запалювати камін і слухати розповіді сусідки. А розповідала вона
так гарно, що здавалось - неначе то соловейко співає. Розповідала бабуся
діточкам про неньку Україну, співала їм народні пісні і тим прищеплювала
любов до Батьківщини й українського народу в їхні маленькі душі. Діти
полюбили українську мову, бо, як казала бабуся Софія, наш народ ріс з
нею, розвивався і творив чудову культуру, яку знають у всьому світі.
Цього вечора, як завжди, діти сіли на м’якенькому дивані і бабуся почала
свою розповідь про те, як Господь Бог вирішив наділити дітей світу
талантами. Вона розказала, що французи вибрали елегантність i красу,
угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну i порядок, росіяни -
владність, поляки - здатність до торгівлі, італійці одержали хист до
музики...
Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом
побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса
коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної
калини.
- Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.
- Я - Україна, а плачу,
бо стогне моя земля від
пролитої крові й пожеж. Сини
мої на чужині, на чужій
роботі, вороги знущаються з
удів та сиріт, у своїй хаті
немає правди й волі.
- Чому ж ти не підійшла
до мене раніше? Я всі таланти
роздав. Якже допомогти тобі?
Дівчина хотіла вже йти,
та Господь Бог, піднявши
правицю, зупинив її.
Є у мене неоціненний
дар, який уславить тебе на
цілий світ. Це - пісня.
Узяла дівчина Україна
дарунок i міцно притиснула
його до серця. Уклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i
вірою понесла пісню в народ.

13. Коли бабуся закінчила свою розповідь, Марійка заплакала, їй дуже
було шкода дівчинки, у якої була така важка доля. Але Дмитрик, хоча й
був найменшим у родині, часто давав розумні поради. Хлопчик заспокоїв
сестричку і запропонував всім разом вивчити українську пісню.
Як же були здивованібатьки, коли повернувшись додому, почули, як
співають їхні діти:
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Хай ще не завжди малюки попадали в ноти, але пісню співали
душею. І зрозуміли батьки, що їх діти ростуть справжніми українцями, які
збудують вільну та багату Україну, яку будуть поважати в усьому світі, а
українці будуть найщасливішими, а головне - пишатися своєю
Батьківщиною і ніколи її не покинуть.
Дидактичний матеріал до уроків української мови патріотичного
спрямування (за казками Івана Франка)
Демешко Юлія Григорівна, НВК №1
1. Прочитай,спиши текст. Знайди граматичну основу в 1 реченні.
В однім великім лісі гніздилося багато ворон. Вони жили тут такою
збитою купою, що в цілім лісі не було іншого птаха ані звіра: весь ліс був
одно вороняче царство. Тільки посеред лісу стояли великі голі скелі, в них
була велика, простора, темна печера, а в тій печері жили сови, так само
великою купою, як ворони в лісі. (казка «Ворони і сови»)
2. Прочитай, спиши текст. Слова в дужках постав у потрібнійформі.
Поясни, до яких наслідків можуть привести суперечки між людьми.
Ворони і круки тішилися дуже, що так хитро побороли своїх
страшних (ворог). Відтепер вони могли жити собі свобідно в своїм (ліс) і
були безпечні від нічного нападу. Їх рід відтоді розмножився сильно, а
сов’ячий рід зробився малий і нечисленний. І що найважніше, бачачи, до
якого нещастя доводить гордість і легкомисне зачіпання (противник), сови

14. зареклися на віки вічні нападати на ворон і на круків. А круки і ворони ще
й тепер, де побачать (сова), то б’ють і лають її. (казка «Ворони і сови»)
3.Прочитай. Поясни значення виділеннях словосполучень.
Був собі раз у господаря Пес, що жив у великій приязні з Вовком.
Зійдуться, бувало, на краю лісу під старим дубом та й балакають собі то
про се, то про те: Пес оповідає Вовкові, що чувати в селі, а Вовк Псові
подає лісові новини. (казка «Війна між Псом і Вовком»)
4. Прочитай , випиши власні назви, добери до них прикметники.
Вовк тим часом, дожидаючи ворогів, звелів Ведмедеві вилізти на
дерево й уважати на прихід ворожого війська та сповістити решту
товариства, яке воно. Лис Микита став напереді і підняв свій хвіст як фану;
Вовк стоїть під дубом, а Кабанові веліли заритися в купу листя і там сидіти
в засідці, щоби в рішучій хвилі міг наробити постраху між ворогами. Ось
показалося вороже військо. (казка «Війна між Псом і Вовком»)
5. Спиши, визнач рід іменників.
Бачить Лис, що на подвір’ї в куті стоїть якась діжа. От він, недовго
думаючи, скік у діжу та й сховався. (казка «Фарбований лис»)
6.Робота над прислів’ями
Пташка красна пір’ям, … (а людина - справами).
Яка пшениця, … (така й паляниця).
Книга вчить, …(як на світі жить).
Навчай інших - … (і сам навчишся).
Хто хоче збирати - … (мусить добре засівати).
Як посієш, … (так і пожнеш).
Хліб усьому… (голова).
Вік живи - … (вік учись).
У доброго хазяїна й соломинка … (не пропаде).
КАЗКИ, УКЛАДЕНІ УЧНЯМИ 4-В КЛАСУ НВК №1.
ВЧИТЕЛЬ – ДЕМЕШКО Ю.Г.
МОЯ УКРАЇНА
Бонзюх Марія
Була собі дівчина Оленка. Красуня така. Любила степами України
гуляти. А степи ж які були гарні! Широкі, жовтаві, ніби золото по землі
Україна розсипала. Любила дівчина ходити до лісу з деревами розлогими
розмовляти, милуватися звірятами малими. Ліс зустрічав її співами птахів,
ревом ведмедя, шелестом листя та різними таємничими звуками. Іде,
бувало, Оленка стежечкою, зверне з неї, а стрункі ялинки розводять гілки
перед красунею, аби показати всі цікавинки лісу. Дівчинка завжди

15. допомагала природі. Приносила гостинці лісовим мешканцям, садила нові
рослини. Хороша та дівчина була, добра, щира, чуйна та привітна.
Та сталося лихо. Напали на їх село розбійники. Викрали Оленку та ще
багато красунь-дівчат й великий викуп запросили. На землі українській
зібрався народ порадитися, як жити далі, як визволити невільників.
Вирішили
послати богатирів
визволятиз неволі
Оленку та дівчат.
Довго йшли
богатирі, лише
третього дня
побачили великий
занедбаний замок.
Зайшли до нього,
озирнулися.
Навколо - ні душі, лише схлипи чути. Почали шукати, хто ж плаче.
Зазирнули до темної кімнати - і побачили Оленку та ще багато красунь-
дівчат. Зраділи всі, обнімаються, збираються їхати додому. Та раптом
бачать - насувається чорна хмара. Придивилися - аж то бусурмани з
новими бранками повертаються. Зав’язався жорстокий бій. Багато
загинуло богатирів, а ще більше - поганців. Нарешті бій закінчився повною
перемогою українців. Повернулися герої зі щасливими дівчатами до
неньки України і зажили заможно та щасливо. Більше жоден поганець
ніколи не нападав на їхню священну землю. А українці вчили своїх дітей,
онуків та правнуків бути привітними, щирими, доброзичливими, мати
власну гідність та честь, а головне - вміти завжди постояти за себе.
БЛАГОСЛОВЕННА ЗЕМЛЯ
БраташДмитро
Жила колись дівчинка. Жила вона в краю чудесному, гарному, як то
кажуть, у землі обітованій. Та сталося горе в краю тім. Пересварилися між
собою діти великої матінки Природи. Бачила це горе Україна, бачила, як
тяжко живеться всім. Тому і вирішила вона усіх помирити. Але як? Вона ж
така маленька, беззахисна дівчинка. І тут промайнула думка: спочатку
треба дізнатись, чому вони посварились, а потім вже вирішувати, що
робити. Бачить - Сонце сходить на небозводі, вирішила спитати у нього:
- О Сонце велике та тепле, скажи, через що ви посварились? -
заговорила крихітка.

16. - Через те, що Вітер насуває хмари і йде дощ дуже довгий, а люди не
відчувають мого тепла та любові. І Вода з ним у змові, - відповіло Сонце.
- Але дощ - це добре для фермерства та дерев з травою, хіба це не
подобається?
- Звісно, подобається. Але не такий дощ, що заливає бідну Землю та
всі поля.
- Тобто ти з Землею за
одне?
- Так. Я завжди допомагав
сестрі Землі.
І на тому їх розмова
закінчилася.
Вирішила дівчина спитати у
Вітра, що сталось.
- Вітре, чому ви сваритеся
між собою?
- Тому що Земля зовсім знахабніла, її дерев і трав стало так багато, що
мені немає, де літати. Як хочу десь полетіти, так одразу стіна з височенних
дерев, то я їх і ламаю. А Сонце одразу заборонило мені робити це і
заступилося за Землю.
- Але ж дерева - це добре, це дає життя усім.
- Але не мені. Мені вже набридло, що я літаю по колу. І Воді набридло
те, що Земля свою сушу усюди сує. То ми з Водою об`єднались проти
Землі та зрадника Сонця.
На тому розмова закінчилася
І зрозуміла усю справу дівчинка. Скликала вона на примирення усі
чотири стихії, заговорила словами красивими і переконливими. І
присоромила їх за те, що сімейні стосунки обірвали, але саме головне і
переконливо вона їм сказала про їхню матір Природу:
- Та як же вам не соромно, хіба це справедливо - матір Природу
ображати? Ви ж своїми сварками ніж їй у спину встромили. У неї,
бідненької, серце кров`ю обливається, а ви такі сварки задумали? Та це ж
гріх великий! Ви хоча б на секунду задумайтесь, а якщо ваші діти так себе
почнуть поводити?
І стало соромно i Сонцю, і Вітру, і Землі, і Воді.
Аж тут з`явилася радісна Природа і каже:
- Дякую тобі, дівчино, що помирила моїх дітей. За це я дарую тобі
клаптик Землі, який буде зватися Україна. Там будуть гори високі-високі,
степи широкі-широкі, лани будуть красиві-красиві. А люди там будуть

17. жити роботящі, добрі, гарні. І будуть тебе оберігати і Сонце, і Вітер, і
Вода, і Земля, а якщо тобі знадобиться допомога, то я та мої діти завжди
раді прийти на поміч.
- Дякую тобі, Природо. Я обіцяю, що все буде добре, дякую за довіру.
І стало там все добре. І допомагали всі один одному, і сваритися
більше навіть не думали. І сказала тоді дівчинка Україна: «Боже, як же тут
чудово! Я ніколи не покину свій край!»
ЛЮБА УКРАЇНА
Станіславський Микола
Жила була дівчинка на ім’я Україна. Вдача в неї була лагідна, весела.
Навесні вона вдягала
яскравий квітчастий
сарафан, а взимку -
білу шубку. В України
було багато друзів,
братів і сестер з інших
країн.
Але прийшла біда
до України,
бусурмани стали
ображати її. Тоді всі
друзі України
піднялися і пішли її
захищати. Довго бились вони з бусурманами , не давали Україну ображати.
І нарешті прийшла весна, бусурманів вигнали. А Україна радісна наділа
свій квітчастий сарафан і закружляла з друзями у веселому танку.
ІСТОРІЯ-МАНДРІВКА
Попов Олександр
На Поліссі в одному дуже старому болоті в затишному гнізді
народилося допитливеЛелеченятко. Щиро воно любило свій рідний край з
його довгим літом, рясними дощами, повноводими річками, дубово-
сосновими лісами.
Однак не сиділося нашому Чомучці вдома. Він вирішив
помандрувати, щоб пізнати навколишній світ. Знявся та й полетів.

18. Бачить – ліси стали не такі, як у Поліссі, а листяні з ліщиновими та
калиновими заростями. Там він подружився з Косулею, Куницею,
Борсуком та Перепілкою. І ті йому розповіли про красу й багатства лісів та
степів центру України. Зачарувалося Лелеченятко тією землею й вирушило
далі на південь.
І тут замилувався наш мандрівничок безлісими рівнинами з горбами,
ярами та балками. В одному байраці він зустрівся з Байбаком, і той
залюбки розповів йому улюблені
українські степи. Тут буває
зазвичай спекотне та посушливе
літо з вітрами-суховіями. Однак
степ і в цю пору напрочуд гарний.
На родючих чорноземах
виростають великі врожаї
пшениці, кукурудзи, кавунів,
буряків… Захопилося
Лелеченятко щедрістю степового
краю.
Коли втомлене Лелеченятко відпочивало на найвищій вершині
Кримських гір Роман-Коші, Плямисте Оленятко відвело його до
невеликого водоспаду та подарувало фісташку з яли. Назавжди закохався
наш Чомучка в ці дивовижні гори.
Вітер-шукач пригод допоміг Лелеченяткові долетіти до ще одних не
менш чарівних гір - Українських Карпат. Їхні озера-очі не залишать
байдужим нікого! А смерековіліси та полонини – просто краса. Повернуло
Лелеченятко до рідної домівки та ще довго згадувало все
бачене,розповідало про незвичайно багату, чарівну, щедру, доброзичливу
українську землю.
Читайте й ви цю казку та любіть, бережіть, пізнавайте нашу
Батьківщину!
УКРАЇНА – ЦЕ КРАСА
Бакун Анастасія
Жив у одному селі хлопець Павлуша. Дуже любив він погуляти у
густому лісі. Але робити це він міг тільки тоді, коли дорослі були вільні.
Та одного разу, не дочекавшись батьків, пішов у ліс один.
Павлуша йшов і намагався запам’ятовувати кожну дрібничку, та
раптом побачив дикого вовка. Хлопець обережно відходив від вовка, ноги

19. у нього тремтіли від страху. Вовк кинувся за ним. Павлуша помчав у
протилежний бік дому. Хлопчик таки відірвався від хижака, перевів дух і
знов пішов спокійно. Він вийшов на галявину, зупинився й отетерів, бо
перед його очима
відкрилася казкова
картина. У Павлуші аж
серце заспівало від
побаченої краси. Дерева
витанцьовували свої
лісові танці. А пташки
виспівували такі красиві
мелодії! Хлопчик пішов
далі. Гілки розсувалися,
утворюючи стежку при
кожному його кроці. Павлуша вийшов з лісу у поле і подумав: «Яка краса!
Це наша Україна!». На синьому небі не було жодної хмаринки, а яскраве
сонечко освітлювало золоту пшеницю.
«Українськакраса», - вимовив Павлуша. Він довго дивився на золоту
ниву, вигадуючи загадкові історії та вже час було повертатися додому. У
лісі хлопчик знов побачив вовка, але він уже не викликав неприємних
емоцій, бо Павлуша подивився на нього зовсім іншими очами – це був
серйозний, суворий, але зовсім не страшний санітар лісу.
Хлопець вдома вибачився та розповів про все, що бачив.
- Той вовк тобі видався спочатку злим, а коли ти побачив красу
України, він вже не здавався страшним,- сказав тато.
- Україна – це краса, - сказала бабуся.
- Усе, народжене нашою ненькою Україною,- прекрасне, – сказала
мама.
Павлуша показав усім ту чарівну місцину - українську красу, і усі
тільки дивувалися. Павлуша виріс і при кожній нагоді показував той ліс
своїм дітям та промовляв: «Україна – це краса!»

20. У СВІТІ ЧАРІВНОЇ КАЗКИ
Урок позакласного читання. 3 клас
Огниста Любов Володимирівна,
учитель початковихкласів ЗОШ № 15
Тема. У світі казки чарівної
Мета:поглибити знання учнів про казку як художній твір, в якому вигадка
і фантазія служать засобом вираження суджень народупро життя, про любов до
своєї Батьківщини, про художні особливості казки; розвивати вміння
розрізнятинародну і літературну казку, виховувати читацький інтерес до казок,
формувати оцінні судження, почуття добра, справедливості і поваги, спонукати
дітей до складання казок.
Обладнання: виставка книжок «Мої улюблені казки», учнівські малюнки
казкової тематики, фрагменти казок з мультфільмів, презентації власних казок,
мультимедійна дошка.
Хід уроку
Існує книг багато на землі,
Вони цікаві, мудрі і повчальні.
Та кожен з нас, дорослий чи малий,
Казки читає – дуже вони гарні.
І. Повідомлення теми уроку
Вступна бесіда
Вчитель повідомляє учням, що сьогодні урок з позакласного читання з
теми…- а якої теми, допоможе кросворд:
По горизонталі:
1. На городі виростала, сили набиралась,
А потім достигла, великою стала.
Став дід тоді всіх гукати:
- Час красуню нашу рвати. (Ріпка)
2. Хто вигнав Козу-Дерезу із зайчикової хатки? (Рак)
3. Хто бігав наввипередки із їжачком? (Зайчик)
4. Прийшла вона із довгим віником
На бесіду з нашим півником
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід. (Лисичка)
5. Де ж усі сховались звірі?
У якій такій квартирі?
Дуже тісно - невеличка ця чудова ... (Рукавичка)

21. - За виділеними буквами рочитайте, яке слово зашифроване в кросворді
(казка)
1
2
3
4
5
- Молодці! Так, тема нашого уроку - «У світі казки чарівної». Як ви
готувалися до цього уроку? (Читали народні і літературні казки,
малювали до них ілюстрації, складали свої казки).
Вчитель:
- Тепер ми помандруємо до чарівного міста, з яким ви нерозлучні з
дитинства, а ставши дорослими, не забудете про нього. Бо його мудрість,
добро і краса – невичерпні. Отже, мандруємо до Казкового міста.
Зупиняючись на його вулицях, відкриватимемо щось нове і цікаве.
У казкове місто час вирушати,
Перешкоди всі пройдемо,
А хто буде сумувати
Із собою не візьмемо.
ІІ. Актуалізація опорних знань
Вчитель:
- Що ж таке казка? (казка – це цікава розповідь, в якій ідеться про щось
неймовірне, фантастичне; вона має навчальний зміст)
Діти складають прислів’я зі слів, що на картках про повчальний
характер казки (робота в групах)
Казка вчить, як на світі жить.
Казки маленькі, та розуму в них багато.
Казка вигадка, та в ній щось повчальне зрозумій.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1 Зупинка на вулиці Народних казок
Вчитель:
- Казки – це скарбниця, з якої черпають діаманти і самоцвіти. Їх почали
складати ще в сиві давнину і передавали в усній формі із покоління в
покоління. Подорожуючи, казки анітрохи не старіють, вони здобули величезну
популярність не лише серед дітей, а й серед дорослих. Як називаються такі
казки? (народні)
На мультимедійній дошці з’являється назва «Вулиця народних казок» та
уривки з казок. Діти зачитують уривки і знаходять до них ілюстрації.

22. а) Я - Коза-Дереза,
за три копи куплена, півбока луплена.
Тупу, тупу ногами, заколю тебе рогами.
Ніжками затопчу, хвостиком замету,
Тут тобі й смерть.
б)Я по засіках метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби втік...
в) Гуси, гуси, гусенята,
Візьміть мене на крилята,
Та понесіть до батечка...
г) Ой ви, діточки, козеняточка!
Відімкніться, відчиніться,
Ваша мама прийшла, молочка принесла.
Вчитель:
- Про які казки йшлося? ( Народні)
- Хто їх складає? (Народ)
2 Зупинка - вулиця Літературних казок.
Вчитель:
- Звичайно, казки розповідають, а не читають. Ці традиції збереглися з
давніх часів, коли люди не знали писемності. А от письменники записували їх,
щось доповнювали, щось змінювали, і тепер ми читаємо написані ними казки.
Як називаються такі казки? Спробуйте прочитати зі слайду:
ОВРЛИТРЛІТЕРАТУРНІАОИРПР (Літературні)
АІЛАШЩІВАВТОРСЬКІЛОРВАЛ (Авторські)
Інсценування літературних казок
(Учні показують інсценівки заздалегідь підготовлених уривків казок.)
Вчитель:
- На якій вулиці казкового міста ми побували?
- Хто створює літературні казки?
ІV. Фізхвилинка
Буратіно потягнувся
Раз зігнувся, два зігнувся,
Три - присів, чотири - встав,
П’ять – вперед закрокував.
Буратіно покрутився,
Раз схилився, два схилився.
Потім далі він пішов,
Але ключик не знайшов.

23. Щоби ключика дістати,
Треба нам навшпиньки стати.
V. Характеристика прочитаних казок
Усі народи світу складають казки. Згадати їх усі неможливо, але кожен з
вас переконався, як їх багато. Подумаємо, з якою метою люди складали і
розповідали казки?
- Що народ оспівує і прославляє у своїх казках? (Мудрість, розум,
вміння товаришувати, допомагати друзям)
Поміркуйте, чому ми читаємо казки, за що ми їх любимо?
-Казка вчить робити добро.
-Казка вчить бачити зло і боротися з ним.
-Казка вчить не лінуватися і бути працьовитими.
-Казка вчить дружити і допомагати один одному.
-Казка вчить бути сміливими, хоробрими і мужніми.
-Казка вчить бути мудрими і розумними.
-Казка спонукає замислюватись про свою поведінку.
Отже, у казках виражено ставлення народу до життя, до людей, до явищ
природи. Казкаі веселить, і змушує серйозно аналізувати свою поведінку. Вона
допомагає бачити зло і боротися з ним. Тому читати і слухати казку треба
уважно.
3. Зупинка - Золоті зернятка дитячої творчості
А зараз послухаємо декілька казок, складених учнями нашого класу, а
потім їх обговоримо. (Діти розповідають власні казки)
VІ. Підсумок уроку
Завершилася наша мандрівка до казкового міста, жителі якого добрі,
працьовиті, ввічливі, чемні, мудрі, хоробрі. А щоб потрапити туди, потрібно
багато читати. Отож дружіть з книжками. Будьте активними читачами.
Пам’ятайте, що книжка - ваш друг і порадник.
Подорож казковим містом продовжимо на наступних уроках позакласного
читання
КАЗКИ, УКЛАДЕНІ УЧНЯМИ 3 КЛАСУ ОШ №15
ВЧИТЕЛЬ – ОГНИСТА ЛЮБОВ ВОЛОДИМИРІВНА
КОРОЛЕВА КВІТІВ
ХацькоСофія
На далекій планеті Сонячній росли квіти, які вирішили обрати собі
королеву. Але серед добрих квітів були й лихі, які захотіли керувати планетою
самостійно. Найнебезпечніших ворогів рослини переселили до іншої планети.

24. Настала темрява. І лише тоді квіти обрали свою королеву – білу Мальву. Тепер
у квітковому царстві запанували мир і щасливе життя.
ЧОМУ НІЧ ВЛІТКУ СТАЛА КОРОТКОЮ
Батрамєєва Аліна
Тисячі років на землі день змінювався ніччю. І так було завжди. Та якось
Ніч не захотіла поступатись місцем Дневі. Їй захотілося бути володаркою
Землі. І сталося так, що Сонце не з’являлося вранці. Все живе спало. Люди
стали сумними. Все занепадало.
Місяць дивився на нашу планету і дуже сумував. Він хотів допомогти
усьомуживому на землі. Тому він згадав про свого братаСонце, що керує всіма
планетами, і розповів йому про пригоду на Землі. Сонце розгнівалося:
- Ніхто не може не підкорятися вічним законам природи, - мовило Сонце.
Настав ранок, а після – день. Все живе раділо Сонцю і дякувало Місяцю. А
Ніч з того часу влітку дуже короткою стала.
ЯК ХЛОПЧИК МИХАЙЛИК ПОВЕРНУВ МИР У СІМ’Ю
Чернявський Костянтин
Жив був на світі хлопчик Михайлик. У нього було багато братів і сестер.
Сім’я була дружною та роботящою. Їм було весело разом. Діти допомагали
батькам, батьки піклувалися про дітей. Та раптом над їхньою хатиною пронісся
чорний ворон. Він засіяв у їхні душі зерно зла, ненависті, заздрощів. Всі діти
почали сваритись між собою, заздрити один одному. Один Михайлик
залишився доброю дитиною. Він хотів повернути мир у сім’ю.
Тож пішов шукати доброго чаклуна, який би міг допомогти їхній сім’ї.
Довго ходив Михайлик по світу, важкою була його дорога. Та раптом він
побачив місто, в якомулюди були добріта щасливі. Це було володіння доброго
чаклуна. Чаклун вислухав його і порадив, що мир повернеться у його сім’ю і
вони подолають чорноговороналише тоді, коли навчаться слухати одинодного
і поступатися у будь-яких справах.
Хлопчик, повернувшись додому, розповів про поради чаклуна. І після
цього мир запанував у їхній сім’ї…
КАЗКИ, УКЛАДЕНІ УЧНЯМИ 4 КЛАСУ ОШ №15
ВЧИТЕЛЬ – ВАСИЛЬЧЕНКО СВІТЛАНА ІВАНІВНА
МАКИ
СорокинЯрослав

25. У безкраїх степах України жило древнє плем’я сарматів. Вони були
сильними, мужніми, але мирними людьми. Спокійно господарювали на
своїйземлі, допомагалиодин одному виховувати дітей у дружбі та любові.
Серед всіх виділявся молодий і дуже гарний хлопець. Він був
найсильніший, найпрудкіший, найрозумніший, все міг робити. До нього за
порадоюзверталися всі односельчани.І нікому, ні в чому він не відмовляв.
Але якось настали для цього племені страшні часи. На них напали
дикі вороги. Поставою вони були схожі на людей, а голови у них були
схожі на жахливих казкових звірів. Ці дикуни не бажали працювати. Вони
нападали на інші племена, всіх вбивали і відбирали нажите добро.
На захист свого племені виступив молодий сармат. Довго бився він з
ворогами, хоч сили були й нерівні. Але Мак, так звали героя, все ж переміг
диких звірів. Та, на жаль, і Мак був поранений. Кров так і бризнула в різні
сторони. Від отриманих ран помер герой-сарматовець.
Наступного дня люди були дуже вражені незвичайною картиною. Все
поле, довкола було видно, було усіяне дуже гарними червоними
квіточками. Вони так і сяяли на сонці і були дуже духмяні.
І тут люди згадали останні слова героя: «Не треба плакати. Живіть
довго і щасливо. Моя кров пролилась недаремно. А я завжди буду з вами,
ви мене завжди будете бачити».
З того часу люди дуже
полюбили цю чарівну квіточку.
На честь героя назвали її маком
почали вплітати у віночки,
малювати у своїх оселях,
покладати біля образів. Квітка
давала людям силу і впевненість.
Вона стала символом мирного
життя, пам’яті. Кожна з квіточок
нагадувала краплину крові героя.
І це робило людей сміливішими і
сильнішими, закликало більше
любити свою рідну землю.

26. КАЗКА ПРО МАК
Огниста Карина
Жила-була бабуся.
Несла вона з городу спілі
маківки.
-Куди це нас несуть? –
зашепотіло в маковій
коробці одне зернятко.
Виглянуло воно у віконечко
і випало на землю. Страшно
стало йому. Заснуло зернятко. Побачило воно дивний сон – з неба на
землю падало велике біле покривало. Спить макове зернятко. А коли
прокинулось, то побачило блакитне небо та зелене поле. А потім побачило,
що в нього зелена ніжка та червона гарна голівка. А поряд ростуть такі ж
гарні квіти. І мак зрозумів, що він на цьому світі не один.
ЧУДОВА КАЛИНОНЬКА
Трошина Ніка
Жили-були собі дід та баба, і не було у них
дітей. Дуже вони нудьгували і вирішили посадити
у садочку кущ калини. Старі так про неї
піклувалися, що калина росла не по днях, а по
годинах – і така ж гарна та квітуча виросла, що всі
сусіди дивувались. Маленькі діточки полюбляли
гратися в тіні її гілочок, а дівчата робили собі
намиста з її ягід. Так в садибі старих завжди лунав
дитячий сміх!
ІСТОРІЯ ПЛАКУЧОЇ ВЕРБИЧЕНЬКИ
Стешко Настя
Було у матері троє синів. Вони
дуже любили свою маму. Росли вони
добрими, роботящими, приносили
радість людям.
Та ось напали на рідну землю
вороги. Прийшли сини до матері за
благословенням. Стиснулося в мами
серце, але що поробиш: земля у нас
одна. Хто ж її захищати буде?!

27. Благословила мати синів і провела на берег. А сама щодня виходила на
берег річки, синочків виглядала.
Поверталися їх друзі, приносили їй невтішні звістки, що загинули її
сини героями. Довго плакала мама над річкою, не хотіла до хати без дітей
повертатися. А на ранок побачили люди на березі вербу, що схилила
додолу свої віти.
Отак на світі з’явилася плакуча верба.
СПРАВЖНІ ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ
Окомашенко Ніна Семенівна,
вчитель початковихкласів Піщанського НВК
Дуже приємно дізнаватися про
досягнення своїх учнів у навчанні, роботі,
спорті. Одного разу, переглядаючи «Час
новин» по Красноармійському
телебаченню, я побачила сюжет про свого
учня Плясовицю Миколу (його я вчила в
початкових класах у Красноармійській
ЗОШ №2). У сюжеті розповідалося, що
Микола став чемпіоном України з боксу у
вазі 40 кг у січні 2012 року. А я пригадую,
як Микола вчився в початкових класах.
Зірок із неба не знімав, але вчився
стабільно, всього досягав своєю працею.
Вже тоді відрізнявся від однолітків
характером: був впертим і наполегливим, доручену справу виконував з
відповідальністю, вмів тримати своє слово, досягатисвою мету. Пригадую,
десь у другому класі, щоб учні мали високу техніку читання, (сто і більше
слів за хвилину), я запропонувала їм деякі види роботи над виробленням
техніки читання. Попередила зразу, що тільки щоденне виконання цих
вправ, дасть певний результат. Микола читав багато, любив читати, але
сама техніка читання була ще низькою. Через деякий час я була приємно
здивованатим, що він одним із перших учнів почав читати набагато краще.
Зі слів мами Миколи дізналася про те, як йому вдалося досягтицього. «Він
чітко виконував всі види робіт над підвищенням техніки читання, які Ви
пропонували», - відповіла вона. Тепер я розумію, що бездоганневиконання
настанов вчителя - це основна риса характеру хлопця, яка допомагає йому
у спорті.

28. Займатися спортом Микола почав ще з другого класу. Спочатку це
був футбол, потім - дзюдо. У секції з боксу Микола почав займатися з
шостого класу і найбільших успіхів досягнув саме тут. Брав участь у
міських, обласних і республіканських турнірах. На сьогоднішній день
провів 42поєдинки, з них - 36 з перемогою. Має такі почесні звання:
дворазовий чемпіон Донецької області, чемпіон України, член збірної
України з боксу. В арсеналі нагород - грамоти, медалі, кубки, цінні
подарунки.
У житті Микола скромна, порядна, вихована людина, яка вже зараз
розуміє, що шлях до успіху нелегкий: щодня – крос, виснажливі фізичні
навантаження, втома, тривоги, хвилювання, розчарування і знову
тренування, тренування, щоб перемогти, бо хлопець має мрію стати
Олімпійським Чемпіоном. Зараз Микола навчається в Київському
національному університеті фізкультури і спорту. У лютому 2016 року
отримав звання «Майстер спорту України». Я завжди розповідаю своїм
учням про те, щоб досягти своєї мети, треба брати приклад з таких, як
Микола. Вірю, що він прославить своїми перемогами не тільки наше
славне місто, а й Україну.
ЗОРЯНЧИК
Окомашенко Н.С., вчитель
початковихкласів Піщанського НВК
Ранок… Я йду на роботу, навколо вражаюча тиша. Сходить Вранішня
Зоря. Раптом від неї відірвався маленький промінчик і сів мені на руку.
- Ти хто? - запитала я у
нього.
- Я – Зорянчик, синок
Вранішньої Зорі.
- А ви хто? – запитав мене
Зорянчик.
- А я вчителька. Працюю у
Піщанському НВК. Зараз мої
діти навчаються у другому
класі.
- О, я добре знаю ваших діточок. Часто спостерігаю. як вони
працюють на уроках. Вони такі розумні, допитливі, чемні. Пригадую, що у
вас недавно був урок позакласного читання «Добридень тобі, Україно
моя». Я був дуже здивований тим, що ваші дітки так багато знають про
нашу славну Україну. Дуже прошу Вас дозволити мені побувати у Вашому

29. класі на уроці української мови, - попросив Зорянчик. - Я чув, що у Вас
дуже цікаво проходить робота, коли вивчаєте з дітьми тематичні групи
слів.
- Так, ми вже звикли цікаво працювати, коли нам треба вивчити нові
слова, відповіла я. – Звичайно ж, запрошую тебе, Зорянчику, на урок
української мови. Послухаєш і побачиш, як працюють дітлахи.
Пройшло трохи часу - і я вже в школі. Чується веселий щебет дітлахів.
Пролунав дзвоник, настала тиша, а мої малята чекають чогось цікавого.
Для мене - це свято, коли діти налаштовані на плідну роботу.
- Сьогодні, мої любі, ми будемо працювати над новою групою слів:
Україна, столиця, Київ, вулиця, до Києва, у Києві, український. Діти, а
може ви вже щось знає про ці слова.
- Україна - наша держава, наша Батьківщина,- сказав Даніїл.
- А я знаю, що Україна межує з Росією, Білорусією, Польщею,
Словаччиною, Угорщиною, Румунією,- з гордістю повідомила Анастасія.
- На півдні Україна омивається Чорним та Азовським морями, –
тихенько промовив Дмитрик.
- Ой, які ж ви молодці, - сказав Зорянчик. Ащо ви знаєте про столицю
нашої держави?
І тут посипались відповіді:
- Столиця нашої України - Київ.
Він розташований на річці Дніпро.
Це сама велика річка України. У
Києві дуже багато шкіл, музеїв,
бібліотек. У нашій столиці працює
Верховна Рада і президент. У Києві
дуже багато красивих і затишних
вулиць. До Києва можна доїхати
автобусом, поїздом, допливти
пароплавом, долетіти літаком. А я
знаю українські символи - це Гімн,
Герб, Прапор. Український народ дуже гостинний. Українці зустрічають
друзів хлібом та сіллю. А який смачний український борщ з пампушками
варить моя мама.
- Любі, дітки. Ви просто молодці. - сказав Зорянчик. Ви так багато
знаєте про нашу неньку Україну, її столицю. Я дуже задоволений, що
побував у вас на уроці. Я сподіваюся, що ви будете гідними українцями.
- До побачення, - сказав Зорянчик. Чекаю від вас запрошення на інші
уроки.

30. ПРИГОДИ У МІСТІ РІДНОМОВСЬК
Або «Як Ілюша рятував Царівну-Мову»
МаксименкоКатерина, вчитель ГродівськоїЗОШ
Присвячується моєму найпершому 1-Б.
Без вас ця казка ніколи б не ожила.
Перегляд відеоролика (додається)
Діючі особи:
 Головний герой – хлопчик Ілюша
 Автор
 Царівна-Мова
 Маленька Чарівниця
Розділи мови:
 Пані Фонетика
 Пані Лексикологія
 Пані Граматика
 Пані Каліграфія
Чарівні квіти:
 Віра
 Надія
 Любов
Банда розбійників:
 Лінь
 Байдужість
 Злість
Однокласники:
 Даша
 Костя
 Саша
 Давид
І Дія
Автор: Послухай чарівну казку, мій любий друже.
У звичайній школі, давно, а, може, не дуже,
Веселий хлопчик Ілюша жив
Та вчити науки різні він не любив.
Особливо уроки Рідної мови,
Котрі з дитинства всім вам знайомі.
Ілюша: Нащо та мова мені знадобилась?

31. Як п’явка до мене приїлась!
Краще подрімаю – більше користі буде!
І може питати мене вчителька забуде.
(Ілюша засинає, поклавши голову на парту.)
Саша: Що там з Ілюшею трапилось знову?
Прихилив свою голову, ніби кавунову.
Костя: А от я і сам би приліг подрімав,
Та біда, вправу ще не дописав.
Даша: Бідолаха, знову засинає,
Він же таку цікаву тему пропускає.
Давид: Хай сам робить свій вибір, а ти не буди.
Бо він сам собі шукає великої біди.
Автор: В цей час Ілюша, звісно, міцно задрімав.
А як прокинувся, то де він опинився, не знав…
ІІ Дія
Ілюша: От лихо! Та де ж я?! Чому все сіре? О, Боже!
Бідним хлопчикам в інших світах бути гоже!
Автор: Ілюша потрапив у вимір дивний.
І, щоб врятуватись, вибрав спосіб ефективний.
(починає кричати і плакати)
Ілюша: А-А-А!
Автор: Бідолаха у жах та паніку себе огорнув.
Увагу трьох незнайомців до себе привернув.
(Виходять троє незнайомців – Лиха Трійка)
Лиха Трійка: А хто це такий? Як тебе звати, дитино?
(намагаються зв’язати його мотузкою)
Ілюша: Я Ілюша – веселий хлопчина.
Що це ви робите? А як вас звати?!
Лінь: Ми Лінь,
Байдужість: Байдужість
Злість: та Злість.
Лиха Трійка: І хочемо тебе арештувати!
ІІІ Дія
(зв’язали мотузкою головного героя, сидять на лавціспілкуються між
собою)
Лінь: Мені все так лінь робити.
Особливу ту бридку мову вчити.
Ну, лінь мені, л-і-н-ь!
Краще на уроках сидіти мов тінь.

32. Байдужість: А мені все одно, що робити…
Та краще байдики бити!
Мова, як мова. Що є, що немає.
Нічого страшного, коли хтось її не знає.
Злість: Та нащо її вивчати?! Нам вона не потрібна.
Вона незрозуміла і до пилу подібна!
Як же я радію, що ми її все ж спіймали.
Від тих дурнів з міста Рідномовськ навік заховали!
І щоб самим не забути, я записав
Велику Таємницю, що колись вкрав…
Ілюша (тихенько розмовляючи з самим собою): Так значить вони викрали
мову.
Ось і викрив я їх змову!
Може, тому таке сіре тут все?
Думаю, нічого хорошого це не несе…
(Раптом з’являється Маленька Чарівниця)
Маленька Чарівниця: Ага! Ось ви й попались!
Довго ж, поганці, від мене ховались!
А, ну, зізнавайтесь, де діли Царівну-Мову?!
Лінь: Спати хочу...(позіхає) Ти закінчила свою промову?
(Маленька Чарівниця ображається, але швидко ховає свої емоції)
Маленька Чарівниця: Ох! А це кого ви ще образили?!
А ну, покажіть, на кого ви позалазили!
(починає махати чарівною паличкою)
Злість: Не вистачить сил, Маленька Чарівниця!
Без Мови твої сили мов дощова водиця.
Маленька Чарівниця: Вас ненадовго зможу зачаклувати
Досить Царівну-Мову від нас ховати!
(Лиха Трійка завмирають. Маленька Чарівниця забирає у них
клаптик паперу і допомагає визволитись Ілюші)
Ілюша: Дякую вам, дуже-дуже!
(намагається піти геть)
Маленька Чарівниця: Куди ти пішов, мій милий друже?
Ти обраний, хоч й сам не любив рідної мови.
А та трійка тобі, думаю, були знайомі…
(Ілюша здивовано дивиться на Маленьку Чарівницю. Береться за
голову)
Ілюша: Так вони через мене таке лихо зробили?
І хочуть зробити так, щоб люди більше Мову не вчили?

33. Маленька Чарівниця: Саме так, Ілюшо! Потрібно Країну Знань
врятувати,
Царівну-Мову знайти, і Велику Таємницю розгадати.
Вибач, та я не можу більше допомогти тобі.
Врятуй, будь ласка, всіх нас від цієї біди!
(Маленька Чарівниця віддає йому ручку, а потім зникає)
Ілюша: От це так халепа. От і попав!
Головне, щоб у цьому світі я теж не пропав.
ІV Дія
Автор: Ілюша, як ми бачимо, ручку чарівну отримав.
Водила вона його, мов навігатор, щоб ніхто не затримав.
Щоб зміг Ілюша Царівну-Мову повернути
І про Таємницю Велику не забути.
(Прибігаєза ручкою, котру тримаєу руці до Пані Фонетики. Навколо
Пані Фонетики літають звуки, вона ніби їх слухає, лунає нерозбірлива
мелодія старого грамофону)
Ілюша: Ой, вибачайте, а хто ви така?
Пані Фонетика: Яка чудова вимова м’яка…
До-о-обрий день. Я Пані Фонетика.
Підпорядковується мені звуків естетика.
Ілюша: Мені, мабуть, ваша допомога потрібна…
Бо як почну читати, так вимова до каші подібна..
І тут ще таке лихо…
(Пані Фонетика різко перебиває)
Пані Фонетика: Нічого не хочу чути! Тихо!
Ось тобі утворені зі звуків слова.
Через тебе в мене вже болить голова.
Хочеш отримати відповіді більш логічні?
Моїй сестрі Лексикології ці питання звичні.
(Ручка тягне Ілюшу в іншому напрямку далі)
Ілюша: Дякую вам, Пані Фонетико, шановна.
Ви така добра, важлива й у допомозі невідмовна!
V Дія
(Ручка приводить головного героя до пані Лексикології. Навколо неї
вже кружляють цілі слова. Ілюша навіть не встигає вимовити слово, як
починає говорити Пані Лексикологія)
Пані Лексикологія: Вітаю, мій любий друже.
Щось ти сумний дуже.
Із значенням слів проблема?

34. З’явилась у тебе якась дилема?
Зрозуміла! (плескає в долоні) Й вже допомогла.
А у речення їх скласти тобі Граматика б могла.
Тож хутчіш до неї рушай.
Тяги до знань не полишай!
(Ручка тягне Ілюшу в іншому напрямі далі)
Ілюша: Дякую вам, Пані Лексикологіє, шановна.
Ви така добра, важлива й у допомозі невідмовна!
VІ Дія
(Ручка приводить головного героя до Пані Граматики. На дошці
рухаються цілі речення)
Ілюша: Пані Граматико! Радо вітаю Вас!
Пані Граматика: Хлопче, давай без прикрас.
Автор: І почав наш герой Пані Граматиці розповідати,
Що не знає, як слова у речення правильно зібрати,
Де захована Царівна-Мова, та як врятувати всіх,
Щоб впорався він з завданням і його не підняли на сміх.
Пані Граматика: Звичайно, я тобі допоможу врятувати Мову,
Від мене не почуєш ти відмову.
Ось тобі текст Таємниці Великої, тримай.
Хутчіш Мову рятуй, часу не гай!
Ілюша: Дякую вам, Пані Граматико, шановна.
Ви така добра, важлива й у допомозі невідмовна!
Але зачекайте! Що тут написано? Як розібрати?
У кого мені про ці каракулі потрібно спитати?
Пані Граматика: А, зрозумів, що не тільки правила потрібно знати?
Ще кожен має старатись красиво писати.
А ти прямуй до Каліграфії, он там вона живе.
Запис вона тобі красиво перепише чи «переведе»…
VІІ Дія
(Ілюша навшпинькахпідходить доПані Каліграфії, яка щось пише. Та
лякається і підстрибує).
Ілюша: Вітаю і вибачте, що я вас злякав…
Пані Каліграфія: Просто тебе тут ніхто не чекав.
Ілюша: Я хотів би, щоб ви мені красиво записати допомогли…
Пані Каліграфія: А раніше красиво записати ви самі не могли?!
От халепа, не можуть зрозуміло писати, дожили люди.
От тобі й комп’ютерний час, ІТ-технології всюди…
Хоч і правила знають, і значення слів,

35. А ручку тримають, як за роги корів.
І не хочуть писати красиво і зрозуміло.
От як Мову вони знають уміло.
Ілюша: Будь ласка, допоможіть, щоб Царівну-Мову врятувати.
Пані Каліграфія: Ілюшо, от з тобою покою ніколи не мати.
Тримай свою Велику Таємницю та відтепер пиши красиво.
Бо каліграфічне письмо зараз як Світу восьме диво.
Автор: «Хто мови своєї цурається,
хай сам себе стидається».
Як зрозумів Ілюша, секретом це не є.
Але кожному своє…
VІІІ Дія
(Ручка у руці головного героя тягне його на галявину з квітами)
Автор: Ось пів справи вже зроблено.
Та бідному Ілюші ніби пороблено.
(Чується звуки гонитви)
Ілюша: Ой, лишенько! То мабуть за мною гониться Лиха Трійка.
Хто ж мені допоможе? Бо тут точно буде бійка!
(Квіти, що на галявині починають рухатись, і по черзі промовляють
до Ілюші)
Квітка Любов: Я Квітка Любов, промовляю до людей.
Побачте істину через лабіринт пустих ідей!
У серці своєму добро зростіть!
Любов в собі ви віднайдіть.
Любов до ближнього, до рідного краю й мови.
І в добрій справі не буде вам ні від кого відмови.
Вмійте добро робити і ділом, і словами.
Шануйте Мову Рідну, бо вона завжди з вами!
Квітка Віри: Я Квітка Віри, промовляю до людей.
Побачте істину через лабіринт пустих ідей!
Повірте в себе й свої сили,
Щоб вам інші не говорили.
Плекайте віру у славне і вільне майбутнє,
Бо сила Слова – це діло могутнє.
Примножуйте й не забувайте Мови Рідної,
Щоб бути гідними долі світлої.
Квітка Надії: Я Квітка Надія, промовляю до людей.
Побачте істину через лабіринт пустих ідей!
Сподівайтесь. Й після довгої ночі приходе сонце,

36. Що осяє ваші милі обличчя через віконце.
Сподівайтесь і будете ви щасливо жити,
Якщо будете гідно поводитись й мову любити.
(З’являться Лиха Трійка)
Лінь: Ось, нарешті, розквитаємось з тобою!
Байдужість: Поплатишся, герою, своєю головою!
Злість: Не повернути тобі Царівни-Мови!
До діла! Закінчуймо ці розмови!
(Лиха Трійка починає нападати на Ілюшу, але раптом з’являється
Царівна-Мова)
Царівна-Мова: Зупиніться. Ви більше не маєте сил!
Нехай у вас пропаде цей пил!
Ілюша одумався і знає, що мову потрібно вчити
І як рідну матусю маємо ми її любити.
Ілюша: Так, вони – це моє ставлення до мови?
Царівна-Мова: Так. А вам, щоб перетворитись, не потрібно запрошення.
Ілюша: Так, значить, моя Лінь – має стати Працелюбністю у навчанні,
Щоб зміг досягти я сам висоти бажані.
А Байдужість – це Зацікавленість у вивченні різних наук,
У збереженні мови. Все це - не пустий звук.
Ну, а Злість – це Любов й Повага до мови і рідного краю.
В серці всіх їх я тепер назавжди тримаю.
(Лиха Трійка перетворюється на Добру Трійку, обіймають Ілюшу і
зникають)
Царівна-Мова: Дякую, тобі Ілюшо, від імені нас всіх.
Тепер у місті Рідномовську будуть веселощі і сміх.
Всі ми живі і всі здорові, та пора тобі додому.
Щоб ти нагадав людям істину відому…
ІХ Дія
(Ілюша прокидається в класі на уроці. Хоче написати щось у зошиті
та у нього перестаєписати ручка. Вінпросить сусідку по партіпозичити
йому ручку. Тією однокласницею є Маленька Чарівниця, перевдягнена у
шкільну форму, і дає вона йому «чарівну ручку». Головний герой починає
дивитися на свій клас і розуміє, що майже всі герої казки, це його
однокласники).
Автор: Ось так Ілюша перемогти сам себе зумів,
А головне - він найважливіше зрозумів,
Що потрібно Рідну Мову вчити й поважати,
А Таємниці Великої він ще й інших почав навчати.

37. (Діалог між однокласниками на сусідньому ряді, на останніх партах)
Саша: От що сталось з Ілюшею? Як ви гадаєте?
Може, його інопланетяни вкрали? Часом, не знаєте?
Костя: А, може, він головою вдарився дуже?
Знаєш, бо то крихка річ, друже.
Даша: Ну, що ви до нього причепилися знову?
Вивчає собі людина уважно Рідну Мову.
Давид: От правильно робить, що навчається.
І він вам сам казав: «Хто мови своєї цурається,
Хай сам себе стидається».
Х Дія
(Автор сидить за столом з великою книжкою, дочитує історію)
Автор: Сподіваюсь, ви теж будете рідну мову любити
Та добрі справи завжди робити,
Шанувати й не забувати свого народу
Й знаходити поміж людьми згоду.
От вам і казка,
А мені бубликів зв’язка.
УРОК-ВІКТОРИНА
Уємова Наталія Юріївна,
вчитель початковихкласів ЗОШ №9
Тема: Робота з дитячою книгою. Казка в гості завітала
Мета: вчити поважати добро і правду, боротися зі злом і кривдою;
розвивати пам’ять, кмітливість, вміння передавати свої думки в розмові;
виховувати любов до книг, бережне ставлення до них.
Обладнання: ілюстрації до казок, ноутбук, презентація, відеосюжет,
диск з піснями із казок, емблеми, мішечок, фішки, предмети з казок,
грамоти учасникам, чарівна скринька, виставка книжок, ляльковий театр.
Хід заняття
І. Організація початку заняття
1. Привітання
Вчитель: Встаньте, діти, ви рівненько.
Посміхніться всі гарненько.
Посміхніться ви до мене,
Поверніться до гостей,
Привітайтесь: «Добрий день!» -
Привітали гостей, що до нас завітали,

38. Хочу чути, чого б ви усім побажали.
Діти: Всім присутнім здоров’я ми зичимо, миру й добра.
Вчитель: А тепер до роботи нам братись пора!
ІІ. Повідомлення теми та мети заняття
1. Робота з ілюстраціями
Вчитель:Сьогодніми вирушаємо у мандрівку до чудової країни. А як
вона називається, ви зараз відгадаєте.
(Робота над ілюстраціями: Кіт у чоботях, акула-каракула, зайчик,
кит, Айболит)
- З перших літер кожного слова складіть назву країни. (Казка)
- Казок чимало є на світі – і веселих, і сумних. А чи зможете прожити
ви без них?
ІІІ. Основна частина
1. Вступне слово вчителя
- Дорогі діти, шановні дорослі!
Сьогодні у нас незвичайний урок.
У казки сьогодні ми зробимо крок,
Із казкою ми вже стрічались не раз,
І знову вона завітає у клас,
В казках є завжди перешкоди, та
знаю:
Для творчих дітей їх ніколи немає.
Учень 1: Існує книг багато на землі.
Вони цікаві, мудрі, гарні.
Та кожен з нас, дорослий чи малий,
Всяк казочку читати полюбляє.
Учень 2: Казка – це світ чарівний та незвичний,
Казка – це диво, сповнене краси.
Поринути в казку, це ж бо так цікаво,
Це справді свято, радість для душі.
Учень 3: У казці звірі мову мають,
Дерева розмовляють, мов живі.
Добро і правда завжди зло долають,
Тому і люблять казку діти всі.
Учень 4: Мудра казко, казко-чарівнице,
Ти даруєш ласку, вчиш ростить пшеницю.
Поведи нас за собою
В світ прекрасний і чудовий.
Учень 5: Казочко, казочко, ти приходь до нас,

39. Завітай любесенько у наш 1 клас.
В країну казок підемо я і ти,
У казці всім цікаво побувати.
Учень 6: Там вірних друзів можемо знайти,
І з ними хочемо потанцювати.
Вчитель: Сьогодні ми казку сюди запросили,
Щоб бачити казочку, слухать гуртом,
А казка в завії десь там заблудила.
Давайте її погукаєм разом!
Діти: Казко, казко, приходь до нас!
(Під музичний супровід до класу заходить Фея Казок).
Фея Казок: Вітаю вас, дорослі і малі,
Від всіх казок низенький вам уклін.
Я – казка мудра. Хочу вам сказати,
Що кожен з вас мене повинен знати,
Бо, кажуть, казка вчить на світі
жити
Та правду й волю завжди боронити.
- Дякую, що ви запросили мене на
свято.
2. Асоціативний кущ.
Вчитель: Які асоціації у вас виникають, коли ви чуєте слово «казка»?
- Так, казка чарівна, цікава, повчальна.
Фея Казок: Діти, я підготувала для вас дуже багато цікавих завдань. А для
виконання цих завдань нам треба розподілитися на команди. Отже, я зараз
відкрию свою чарівну скриньку, а ви виберіть, ту казку, яка вам більше
подобається.
- А тепер підійдіть до того стола, на якому ви бачите табличку зі
своєю улюбленою казкою.
Вчитель: Три команди побажали взяти участь у нашій казковій
вікторині. Це команди «Колобок», «Ріпка» і «Колосок». (Команди з
емблемами і вже визначені капітани команд). А тепер кожна команда
визначає свого капітана.
3. Презентація улюбленої книги
Вчитель: Діти, подивіться на виставку книг, яку ви підготували до
сьогоднішнього уроку. І спробуйте презентувати свою улюблену книжку
так, щоб нам захотілося її прочитати.
4. Виконання завдань
Завдання 1. «Чарівна скринька».

40. Фея Казок: Я дуже хочу дізнатися, чи знаєте ви казки, чи любите їх
читати. Подивіться, в моїй чарівній скриньці лежать предмети з казок.
Спробуйте здогадатись, чий це предмет і з якої казки до нас потрапив?
Члени команд почергово витягують предмети зі скриньки, називають
цей предмет і в якій казочці він зустрічається. (В мішечку шість-вісім
предметів: яйце, ключ, тарілка, солома, пір’я, черевичок, рукавиця)
- Молодці. Ви всі гарно впорались із завданням. Я бачу, ви добре
знаєте казки і любите їх читати.
Вчитель: Але що це? Налетів Північний вітер і поніс нашу Фею Казок
далеко-далеко на Північний полюс. Але щоб повернути, її треба виконати
багато цікавих завдань.
- Допоможемо Феї Казок, діти?
Завдання 2. «У Бабусі-Загадусі»
Вчитель: У нас на дошці з’явився маршрут, за яким ми будемо
рухатись. Отже, перша зупинка «Галявина загадок».
- Ми потрапили у гості до Бабусі-Загадусі, і вона пропонує нам
відгадати загадки, тоді ми зможемо піти далі.
1. Хто з хвостиком і з вушками?
В кого лапки з подушками?
Як ступа, ніхто не чує,
Тихо крадучись, полює.
«Кіт у чоботях» Ш.Перро
2. До школи прямує хлопчик дерев’яний.
Чомусь потрапляє у цирк полотняний.
Відома ця книжка тобі, чи не так?
В пригодах яких побував цей хлопчак?
«Золотий ключик» О.Толстой
3.Має клешні й довгі вуса
Я і сам його боюся,
Бо щипає мов гусак.
Ну а звуть щипаку…
(Рак «Зайчикова хатка»)
Завдання 3. «Фортеця чарівних слів»
(Звучать фонограми з мультфільмів)
Вчитель:Тільки той, хто добрезнає казки, може пройти цю фортецю.
Пригадайте, хто говорив такі чарівні слова?
1. «Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю»
(Колобок. Українська народна казка)
2. «Котику-братику, несе мене Лиска

41. По каменю-мосту на своєму хвосту,
Порятуй мене!»
(«Казка про Котика і Півника»)
3. «Призволяйся, Журавлику, призволяйся, лебедику…»
(«Лисичка та Журавель»)
4. «Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик та
лисичка-сестричка. А ти хто?»
(«Рукавичка»)
5. «Я не пила , я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила
кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку…»
(«Коза-дереза»)
6. «А мишка бігла, хвостиком зачепила, яєчко покотилося, впало та й
розбилося»
(«Курочка Ряба»)
Завдання 4. «Гора велетнів»
Конкурс для капітанів команд.
(Вчитель викликає капітанів, і вони витягують листочки із
завданням).
- Скільки звірів помістилося в рукавичці, яку загубив дід? Назвати
героїв.
Відповідь. Сім героїв: мишка - шкряботушка, жабка-скрекотушка,
зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик, кабан-іклан,
ведмідь - набрід.
- Скільки звірів зустрів по дорозі Колобок?
Відповідь. Четверо звірят: зайчик, лисичка - сестричка, вовчик-братик,
ведмедик.
- Скільки героїв-персонажів витягують ріпку?
Відповідь. Шість героїв: дід, баба, внучка, собачка, котик, мишка.
- Скільки звірів приліпилося до солом’яного бичка у казці
«Солом’яний бичок»?
Відповідь. Четверо Вовк, ведмідь, заєць, лисиця.
Завдання 5. «Музичне озеро»
- Діти обох команд, слухаючи фрагмент пісні, відгадують, з якої вона
казки.
Завдання 6. «В гостях у Буратіно» (фізхвилинка).
Буратіно потягнувся,
Раз — нагнувся, два — нагнувся,
Руки в сторону розвів —
Мабуть, ключик загубив.

42. А щоб ключик відшукати,
Треба нам навшпиньки встати,
І тихенько посідати.
Завдання 7. «Казковий місток»
Вчитель: Щоб пройти через
прірву, нам треба перейти через
казковий місток, та для цього треба
правильно відповісти на запитання.
1. У якій казці принцеса
вкололась гострим предметом, що
після цього трапилось?
(У казці «Спляча красуня» принцеса вкололась веретенцем і заснула на
сто років)
2. Одинсмішний чоловік може гратися на балконі, перехилятися через
підвіконня, навіть жити на даху. Хто це і з якої казки?
( Карлсон з казки «Карлсон, що живе на даху»)
3. Яка маленька казкова героїня могла заховатися у скриньці?
(Дюймовочка)
Завдання 8. «Студія художників» - Назвати казки за ілюстраціями до
них).
Вчитель: Виберіть ілюстрацію до казки, яку ви знаєте і запропонуйте
команді супернику відгадати до якої казки належить ця ілюстрація.
(По черзі члени команд показують ілюстрації і дають завдання: -
Назвати до якої казки належить дана ілюстрація?
Завдання 9. «Хатинка Колобка»
Вчитель: Подивіться, Колобок зажурений, тому що він самотній.
Давайте йому допоможемо. У вас конверти із завданнями:
1) намалюй Колобка;
2) склади пазл;
3) зроби аплікацію.
- Отже, Колобку допомогли. У нього з’явилися друзі і ми можемо
вирушати далі.
Завдання 10. «Долина мудрості»
Вчитель:Ми потрапили в долину мудрості, і щоб її здолати, вам треба
виконати ще одне завдання. З’єднати слова у прислів’ях і прочитати їх.
Легко казка кажеться, та нелегко діло робиться.
Казки маленькі, а розуму в них багато.
Казка - вигадка,та в ній щось повчальне розумій.
Вчитель: Хто казок багато знає той завжди перемагає!

43. Діти, що допомогло вам правильно виконати це завдання?
Діти: Книги, які ми читали.
Вчитель: А чи є такі книги на нашій виставці?
Знайдіть і покажіть їх. Такі збірки прислів’їв і
приказок ви можете знайти в нашій бібліотеці.
Завдання 11. «Дрімучий ліс»
Вчитель: Ми потрапили з вами до Дрімучого
лісу і злої Баби Яги. Вона не випустить нас з цього
лісу, доки ми не виконаємо її завдання. А вона дуже
любить дивитися казкові вистави. Отже, ви
отримали назви казок. Спробуйте оживити ці казки.
І я сподіваюсь, що після цього складного завдання
ми нарешті потрапимо в замок Снігової королеви,
де знаходиться наша гостя – Фея Казок, яку викрав
Північний вітер. (Діти отримують назви казок: «Ріпка», «Колобок»,
«Котик і півник»).
ІV. Підсумок заняття
Вчитель: Діти, подивіться, хто ж до нас повернувся.
Фея Казок: Дякую, любі діти, що допомогли мені повернутися до вас. Але
мені вже час йти далі та нести у світ
добро, любов і милосердя, які панують
у ваших улюблених казках.
- А вам на згадку я залишаю
чарівний подарунок, який лежить у цій
скриньці. Отже, до побачення!
Вчитель: Давайте, діти,
попрощаємось дружно з Феєю Казок.
Діти: До побачення!
Вчитель:А тепер підведемо підсумки нашої казкової подорожі. Хто ж
вас краще знає казки?! Порахуйте скільки фішок отримала ваша команда.
- Протягом цього семестру ми з вами багато працювали над казками:
читали, інсценували, малювали ілюстрації до казок, презентували свої
улюблені книги казок, тому це все допомогло вам у сьогоднішній
подорожі. А як це було, давайте пригадаємо. (Перегляд відеосюжету).
- Капітани команд під музику отримують грамоти.

44. ПЛАНЕТА ЧАРІВНИХ КАЗОК
Виховне заняття
Уємова Марія Сергіївна,
вчитель початковихкласів ЗОШ №9
Мета: закріпити знання дітей про героїв різних казок, вчити
відрізняти добро від зла, формувати в учнів уміння лаконічно і грамотно
відповідати на питання; розвивати логічне мислення, уважність, уяву,
спостережливість, кмітливість, вміння передавати свої думки в розмові;
виховувати прагнення до добра та справедливості.
Форма проведення: усний журнал.
Обладнання: тема виховного заняття, імена казкових героїв, чарівні
листи, презентація, музика, чарівна книжка.
Література:
1. Даниліна І.В. Класні години. 1-4 класи. – Х.: Вид.група «Основа»:
«Тріада+», 2007.
2. Красоткіна Н.Г. Виховні заходи 1-4 класи/ Єндрущук С.М., Штунюк
Р.А. –Тернопіль, «Мандрівець», 2008.
3. Мищенкова Л. Игровые программы и праздники в начальной школе/
Худож. Душин М.В. – Ярославль, Академия развития, 2007.
Хід виховного заняття
1. Привітання
- Добрий день, діти!
Ми зустрілись з вами, діти,
В казку двері відчинити,
Чарівну країну казку.
В ній ти знайдеш мами ласку,
Нових друзів, чари сну,
Вічну радість і весну.
ІІ. Повідомлення теми та мети заняття
- Отже, сьогодніми з вами помандруємо казковими стежинами, відкриємо
двері у чарівну неповторну країну, де добро бореться зі злом, де живуть
жахливі чаклуни і прекрасні красуні, де завжди є місце для здійснення
найзаповітніших мрій. У нас є ось така гарна книжечка і ми будемо
подорожувати її сторінками.
- Діти, підніміть руку, хто любить казки? Ой як вас багато.
- А за що ви їх любите?
- Як вперше ви познайомились з ними ? Прочитали самі чи почули від
мами, бабусі?
- А про кого розповідається у казках?

45. ІІІ. «Озвучення сторінок усного журналу»
Сторінка перша
- А щоб перевірити, як близько ви знайомі з казкою, пропоную
перегорнутипершу сторінку нашої казкової книжки і виконати завдання «З
якої казки ці рядки?». Тож зосередьтесь і слухайте уважно.
1) « - Бабусю, бабусю, а чому у тебе такі великі вуха?
- А це, щоб тебе краще чути!
- Бабусю, бабусю, а чому у тебе такі великі очі?
- А це, щоб тебе краще бачити!
- Бабусю, бабусю, а чому у тебе такі великі зуби?
- А це, щоб тебе швидше з’їсти? » («Червона шапочка»)
2) «- Запам'ятай, - вимовила фея, - чари триватимуть тільки до півночі.
Після того, як годинник проб'є дванадцять, карета знову стане гарбузом,
коні - мишами, а кучер - товстим щуром. Наряд твій знову перетвориться в
старе плаття.» (Попелюшка).
3) «- Жахливо! - вигукнула принцеса. – Я всю ніч не могла заснути.
Хтозна, що в мене там було в ліжку! Я лежала на чомусь твердому, й тепер
у мене все тіло в синцях! Це просто жах! Так усі зрозуміли, що перед ними
– справжня принцеса.» («Принцеса на горошині»)
5) «Покликала бабця онучку:
онучка за бабцю,
бабця за дідуся,
дідусь за ріпку –
тягнуть – потягнуть, витягти не можуть! » («Ріпка»)
- Молодці, діти. Які ви розумні!
Сторінка друга
- А зараз ми перегортаємо другу сторінку. Діти, а що це за листи у нашій
книжці? Звідки вони взялися? На жодному з них немає зворотної адреси.
Давайте дізнаємося, від кого вони. На аркушах написані невідомі вам
букви, а під цими буквами - українські букви. Вам потрібно розшифрувати
слова, і тоді ми дізнаємося, хто надіслав нам ці листи. І ви повинні знайти
вірш, який відповідає цьому герою.
$ µ § ¥ Ϫ Ϯ Ͼ ϴ ψ ♯ ◙ ■ □ £ & ʮ
к о ю е п л ш а б н у р і т с ж
1) В ліс по стежці я ходила,
Сірого вовка зустріла.
До бабусі завітала
І її я не впізнала.
Очі, зуби – все страшне!

46. Чи впізнали ви мене? (Червона шапочка)
2) У бору моя хатинка,
Приведе туди стежинка.
В мене кістяна нога,
Звуть мене …Баба Яга.
3) Друзі мої – П’єро й Артемон.
Добрими бути – для нас це закон.
Навіть страшний Карабас Барабас
Зрадити дружбі не змусить всіх нас. (Буратіно)
4) Моя казка всім відома,
У семи живу я гномів.
Стан тонкий, тендітна ніжка .
Хто я, друзі? … (Білосніжка)
5) На бал я мріяла потрапити завжди
Та шлях закритий був мені туди.
У шати одягла мене хрещена
Й подарувала туфельку для мене.
Вона блищить у сяйві кришталю.
Тож здогадайтесь, як моє ім’я. (Попелюшка)
- Так, все правильно.
Сторінка третя
- Ми відгадали з вами, хто надіслав нам ці чарівні листи, а нам потрібно
подорожувати далі. Тож перегортаємо третю сторінку нашої книжки.
- А чи знаєте ви, як казки потрапляють до бібліотеки?
- Книжки з казками друкують у великих видавництвах, щоб вони стали
яскравими та веселими, а ілюстрації до них малюють художники-
ілюстратори. І зараз вам потрібно здогадатися, до яких казок ці ілюстрації.
(Презентація)
(Русалка, Малюк і Карлсон, Гуси-Лебеді, Колобок, Простоквашино,
Дюймовочка, Снігова Королева).
Сторінка четверта
- Ми перегортаємо наступну сторінку - наша книжечка пропонує нам
трішки відпочити.
У країні казочок
Жив веселий Колобок.
Разом з ним усі звірятка
Вирушали на зарядку.
Похитали головою,
Раз притупили ногою,

47. Руки вгору піднесли,
Трішки ними потрясли.
Нахилились вліво, вправо,
Та цього іще замало.
Руки вгору, руки вниз,
Раз присіли, піднялись.
Головою похитали
Й працювати знов почали.
- Сідайте, діти. Заспокоїлися і слухаємо дуже уважно.
Сторінка п’ята
- Що ж, подорожуємо далі?
- Ми перегортаємо книжку і опиняємося вже на п’ятій сторінці.
Поламали букви слово,
Просять: поможіть нам знову.
Постарайтесь, поспішайте,
Героя казки називайте.
Для розуму всім зарядка -
Виконуйте по порядку.
З поданих літер вам необхідно скласти імена літературних героїв. (Аріель,
Артемон, Незнайка, Мальвіна, Попелюшка, Білосніжка, Мауглі, Принцеса,
Королева, Король, Жасмін, Алладін, Принц).
- Молодці, діти. Ви дуже гарно впорались із цим завданням.
Сторінка шоста
- Ми рушаємо далі і знову перегортаємо сторінку. І шоста сторінка у нас
музикальна. Діти, вам потрібно прослухати пісню і сказати, з якої казки
або мультфільму ця пісенька. Всім зрозуміло? (Буратіно, Червона
Шапочка, Простоквашино, Вінні-Пух, Чебурашка).
- Молодці, діти.
Сторінка сьома
- А зараз ми перегортаємо сьомусторінку. Всі люблять складати пазли? До
вашої уваги ілюстрації до казок. Вам потрібно скласти ілюстрацію і
назвати, з якої вона казки. (Ріпка, Колобок, Курочка Ряба).
Сторінка восьма
- Ми рушаємо далі. І це наша остання сторінка книжечки. Я буду читати
початок казки, а ви продовжувати. Добре?
Коза-Дереза
Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз
її додому, а вранці наступного дня посилає дід старшого сина ту козу
пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому.

48. (Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях
та й питається: - Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи
ти їла? - Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та
вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці
крапельку, - тільки пила, тільки й їла!).
Казка про Івана-богатиря
Був собі на світі бідний селянин і мав він двох синів. Один парубок як
парубок, а другий зроду на ноги слабий, ходити не може. Якось у жнива
пішли всі в поле, зостався слабий сам у хаті. Коли це приходить старець із
білою бородою і просить чогось напитися.
(- Рад би, дідуню, дати вам пити, - каже хлопець, - та не можу встати. -
Іди й принеси! - каже дід. І так він ото вимовив, що хлопець забув про
свою недужість, встав і приніс дідові води).
ІV. Підсумок.
- Ось і все. Наша мандрівка добігла кінця. Ви просто молодці. Я
переконалася, що казки – це ваші добрідрузі й порадники. Тож нехай вони
залишаться такими на довгі роки. Вірте в казку, і вона завжди житиме
поруч з вами. До побачення, діти!
ІНТЕРАКТИВНИЙ УРОК-КАЗКА «РУКАВИЧКА»
Математика 1 клас
Батицька О.Л.,
вчитель початковихкласів ЗОШ №3
Тема: Складання і розв'язування прикладів на додавання і віднімання
за малюнками. Кругові приклади.
Мета: закріпити уміння учнів складати приклади за малюнками,
розв'язувати кругові приклади, вдосконалювати навички усної лічби;
формувати математичні компетентності: уміння складати і читати
приклади на додавання та віднімання, порівнювати числа, доповнювати
рівності; вправляти в каліграфічному написанні цифр; розвиватимислення,
увагу, математичне мовлення, каліграфічні навички; виховувати почуття
доброти, взаємодопомоги, пізнавальний інтерес до вивчення математики.
Обладнання: мультимедійний проектор, екран для демонстрації та
презентації, презентація до уроку, картки з числами, геометричний
матеріал для роботи в парах, таблиці з математики, музичний супровід до
фізкультхвилинок.
Тип уроку: Урок закріплення вивченого матеріалу.

49. Форма уроку. Урок-казка.
Стислий план уроку.
І. Організація класу до уроку
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
1.Очікування від уроку
ІІІ. Актуалізація опорних знань і навичок
1.Віршовані задачі
2. Гра «Яке число загубилося»
3.Робота з числовим рядом. Гра «Встав пропущені числа»
4. Гра «Назви сусідів числа»
5.Порівняння чисел. Гра «Встав потрібний знак»
6. Каліграфічна хвилинка
7. Фізкультхвилинка
ІV. Розвиток математичних знань
1. Дидактична гра «Зліпи сніговика»
2. .Робота з підручником. Склади приклади на додавання і
віднімання
3. .Вправа-гра «Помий віконечка»
4. .Фізкультхвилинка
5. .Кругові приклади
6. .Гра «Завдання від кабанчика»
7. .Робота в парах з геометричним матеріалом
V. Підсумок уроку.
1. Гра «Мікрофон»
Хід уроку
І. Організація класу
- Привітаємося із гостями. Сідаємо рівненько і слухаємо уважненько.
Холодно зараз,
В лісах і лугах.
Холодно зайчикам,
Лискам, птахам.
Затишно, тепло
В класі у нас.
Друзі мої,
Я вітаю всіх вас. (слайд 1)
-Діти, ви любите казки? От і сьогодні до нас завітала казка, до того ж,
незвичайна, а вона математична. А що ви очікуєте дізнатися на
сьогоднішньому уроці?
ІІ. Мотивація навчальної діяльності

50. - Девізом нашого уроку будуть слова:
Міркуємо - швидко,
Відповідаємо - правильно,
Рахуємо - точно,
Пишемо - гарно! (слайд 2)
(Девіз на дошці)
ІІІ. Актуалізація опорних знань та навичок.
-А в яку казку ми з вами помандруємо, ви дізнаєтесь, розв’язавши
віршовані задачі. За кожну розв'язану задачу ви отримаєте букву, а з букв
ви складете назву казки.
1.Розв’язування віршованих задач.
1.Зайчик із городу в ліс
Моркву в кошику приніс,
Зручно всівся коло хати
І узявся рахувати:
Дві й одна. Одна і дві.
Виклав моркву на траві,
А сорока із гори
Загукала: «Буде» ( 3)
2. Скачуть жабки:
– Ква-ква-ква!
Ой, яка м’яка трава!
Тут – три жабки, а там – дві.
Скільки разом їх в траві? (5)
3. Каже мати – квочка:
– В мене є синочок
І чотири дочки.
Скільки ж діток у квочки? (5)
4. Посадив ведмідь в лісочку
6 берізок, 2 дубочки.
Рахувати сам не вмів
І зозулю попросив.
Почала вона літати,
Почала вона кувати,
Та не може полічить.
Ану ж, ви, допоможіть! (8)
5.На травиці біля хати
метушаться цуценята.
Двоє білих, наче сніг,

51. Троє чорних. Скільки всіх? (5)
6.На галявині у лісі є 3 білочки малі.
Ще 3 білочки великих заховались у дуплі.
Просимо вас, діти милі,
Щоб всіх білок полічили (6)
7.Їжачок по стежці біг,
Ніс 5 яблук на пиріг.
Одне впало, покотилось,
Скільки яблук залишилось? (4)
8. Ох було у нас мороки.
Посварились дві сороки.
На їх шум ще 2 примчало,
Скільки разом птахів стало? (4)
9. Лісом мишка ішла пішки,
Несла друзям 3 горішки.
Непомітно 2 з них з'їла.
Скільки друзям залишила. (1)
- Діти, то в яку казку ми потрапимо? («Рукавичка») (слайд3)
2. Гра «Яке число загубилося?»
- У одному селі трапилася пригода. Баба послала діда до лісу по
дрова. А він пішов, та дорогою загубив...Що? (рукавичку).(слайд 4)
- Допоможемо дідусеві? Давайте вирушимо в казку, ось ми в лісі. Цей
ліс незвичайний. Тут трапляються дива. Давайте знайдемо в лісі між
ялинками загублені числа. (слайд 5)
3.Робота з числовим рядом. Гра «Встав пропущені числа»
- Мандруємо далі. Стежинкою бігла мишка і рахувала, але вона
пропустила числа, вставимо їх. (слайд 6)
(2 , 3, 4, 5, 6, 7, 9 - пропущені 1, 8, 10)
- Побачила мишка рукавичку, а щоб вона потрапила до неї, нам
потрібно порахувати від 1 до 10; від 10 до 1.
- З вашою допомогою мишка гріється у рукавичці.
4. Гра «Назви сусідів числа»
- По стежинці стрибала жабка і теж захотіла у рукавичку, бо надворі
холодно. А мишка каже, що впустить її, якщо вона назве сусідів чисел.
Допоможемо? (слайд 7)
(На дошці викладаю числа 5, 8, 6, 9,7, а діти називають сусідів)
- А ще мишка хоче, щоб ми з жабкою порівняли числа. (слайд 8).
- От гріються вони вдвох.
6. Каліграфічна хвилинка.

52. - В лісі жило зайченя, яке було дуже розумне і любило писати. Воно
запитує у нас який в нас зараз місяць, а який день тижня, а яке число?
(9 слайд). А ви теж любите писати? Напишемо каліграфічно рядок
цифри 3.
Зошит свій я відкриваю
Навскови його кладу.
Ручку правильно тримаю,
сяду рівно не зігнусь,
до роботи вже берусь.
Фізкультхвилинка
- В лісі почала лунати музика, то танцюють сніговики. І ми теж
відпочинемо.( під пісню «Зимонька жартує») ( слайд 10)
ІV. Розвиток математичних знань
1. Дидактична гра «Зліпи сніговика»
- Зайчик по стежині біг і побачив рукавичку. Почав просити погрітися, а
друзі його пустять лише тоді, коли він зліпить сніговика. Допоможемо
зайчику. (слайд 11, 12)
2. Робота з підручником. Склади приклади на додавання і віднімання.
Бігла тією стежиною лисичка і теж захотіла у рукавичку. А звірі
попросили її скласти приклади за малюнками. Допоможемо лисичці?
(слайд 13)
(У підручнику 1 завдання, а потім завдання на таблиці)
3. Вправа-гра «Помий віконечка»
- Йшов тією стежкоюголоднийвовчик. Холодно йому, теж проситься
до рукавички. А друзі його пустять тільки тоді, коли він їх завдання
виконає.
А вовк нічого не знає, то хоче подивитись, як вмієте робити це ви.
(слайд14)
(Виконати завдання 2 в підручнику, вставити пропущені числа)
- От вони вже в п'ятьох у рукавичці.
4. Фізкультхвилинка.
- Звірі вирішили трішки відпочити і ми з ними також
відпочинемо.(слайд 15)
( Фізхвилинка «Хмарка сонечко закрила»)
Виконання кругових прикладів.
- Лісом пробігав кабанчик. Бачить рукавичка, проситься також
погрітися. А звірі його пустять тільки тоді, як він кругові приклади
розв'яже. Допоможемо? (слайд 16)

53. (Виконують завдання 3 за підручником: одна дитина біля дошки, а
решта пишуть у зошитах )
6. Гра «Завдання від кабанчика»
- Але друзі ще не пускають його в рукавичку. Виконай, кажуть наше
завдання. А кабанчик просить нашої допомоги. (слайд 17)
- Впустили звірі кабана, от їх уже шестеро, тісно, зате тепло.
7. Робота в парах з геометричним матеріалом.
- Діти, а хто це ще поспішає до рукавички?
Буркотливий, вайлуватий,
Ходить лісом дід кошлатий:
Одягнувся в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати,
А зимою - в лігві спати.
Як зачує він весну -
Прокидається від сну. Хто ж це, діти?
(Ведмідь) (слайд 18)
- Він також прийшов до рукавички і теж просить впустити його
погрітися, а звірята його пустять тоді, коли він назве геометричні фігури.
(слайд 19)
-Ось і Ведмідь теж вже гріється в рукавичці. Тепло звірятам у
рукавичці. А дідусь тим часом послав свого песика шукати рукавичку.
Песик побіг стежкою між ялинками. Бачить рукавичка рухається. Почав
песик звірят лічити і побачив, що їх аж семеро, а він один. Як загавкає!
Вискочили всі звірі та й розбіглися в різні сторони. Взяв він
рукавичку і відніс її дідусеві.(слайд 20)
V. Підсумок уроку.
Гра «Мікрофон»
- Чи сподобалася вам казка?
- Що ми сьогодні на уроці робили?
- Що вам найбільше сподобалося?
- Що було найважчим?
- Чи сповнилися ваші очікування?
- Ви на уроці були молодці - писали гарно , працювали швидко. лічили
точно і правильно!
Ось і казочці кінець.
А хто звірятам допомагав,
Дідусеві рукавичку відшукав –
Той сьогодні молодець. (слайд 21)

54. ЗАДАЧІ-ВІРШІ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ
ХаренкоЮ.М., вчитель початковихкласів
ЗОШ №9
Ось листок та ще листок Ось листок і грибок,
Заховався між квіток. Ще листокі грибок.
Вам простеполічити. ( 1 + 1) Скільки є усіх грибів? ( 1+ 1)
Дві синички – сестрички На лужку серед лози
У зеленому гаю, Заховались дві кози.
Там і ніжний соловейко У густій рясній траві
Веде пісеньку свою. Випасаються ще дві.
Лине звідти дзвінкий сміх Підрахуємо гуртом,
Порахуйте, скільки всіх? ( 2+ 1) Скільки всіх тих кіз разом?( 2+
2)
Кроликвуха насторожив- Три ромашки-жовтоочки,
В нього дуже добрийслух. Дві веселенькі волошки
Хто з дітей полічить точно: Діти мамі дарували.
Два кролі, то скільки вух? ( 2 + 2) Скільки квітів в неї стало? ( 3 +
2)
Швидко їде Федір Скачуть жабки: ква-ква-
ква!
На велосипеді, Ой, яка м’яка трава.
А за ним – ще 5 хлоп’ят. Тут - 5 жабок, а там – 2.
Скільки хлопців їде в сад? ( 1 + 5) Скільки жабок у траві? ( 5 +
2)
У Надійки – 3 копійки, Що у лісі так гримить?
А Світлана має 5. Робить вулики ведмідь.
Поможіть ви цим дівчатам Їх зробив він тільки сім
Копійки порахувати. ( 3 + 5) На два менше, ніж хотів.
Хто нам зможеполічити,
Скільки він хотів зробити?( 7 + 2)

55. Казка про Одиничку чи Один
А ось клітинка – хатинка Одиниці. У цій хатинці одна кімната. Усе у
ній на своєму місці. Посеред кімнати один стіл, біля
нього – один стілець, у куточку побіля вікна – одне
ліжко, коло нього – одна тумбочка. А на стіні висить
одна полиця, де лежить одна книжка, Вона зветься
«Математика». Одиниця читає її один раз на добу –
перед сном. Коли засне Одиниця, то бачить
кольорові сни про смачні фрукти з далеких країн.
Ось на таці лежить один банан, один ананс, один апельсин, один лимон,
один кавун. А головне те, що цими плодами Одиниця може поділитися із
сестрицями Одиницями. Та от проспівав перший півень – сон зник. Пора
Одиниці до роботи братися.
Казка про Двійку
Знає кожен, що число два позначається
двійкою. Схожа вона на качечку: кругла голівка,
витягнута шийка, витягнутий хвостик. Здається, що
ось цифра скаже: «Ках-ках !». Як качечка, полюбляє
двійка воду: двічі на день купається вона у двох
мисочках. У одній мисочці налита вода із
сонячними зайчиками. У другій мисочці вона
чистить зуби: уранці та увечері. Витирається вона
двомарушниками: одиндля голови, а другийдля хвостика. Ось яка охайна
двійка!
Казка про Трійку
Трійка дуже пишається тим, що схожа на
велику букву «зе» або на два місяці, які з’єдналися
ріжками. Верхній менший півовал завжди катається
на нижньому – більшому. І погукує : «Тр-тр-тр!»
Якось третього дня тижня пішла Трійка до лісу по
гриби. Недовго блукала лісовими стежками – а
кошик уже повний. Лежать у ньому три боровики,
три лисички, три опеньки, три сироїжки, три підберезники. Бачила трійка
три мухоморита брати не стала, бо знала, що вони отруйні. Але для деяких
лісових мешканців мухомори – звичайна їжа.

56. Казка про Четвірку
Четвірка – фізкультурниця. Вона полюбляє
виконувати вправи ранкової гімнастики з
прапорцями. Тому і сама схожа на прапорець,
тільки без верхньої горизонтальної лінії. Усі
вправи робить Четвірка чітко і точно: чотири
нахили уперед, чотири нахили вліво і вправо,
чотириприсідання, чотири стрибки на одній нозі.
У Четвірки, як відомо, одна нога. Від фізичних
тренувань стоїть вона міцно. Радить Четвірка усім займатися спортом, бо
спорт – це здоров’я.
Казка про П’ятірку
Знаєте, з ким дружить П’ятірка? Вона – подружка
п’яти пальців людини. Їх 5 на правій руці, 5 на лівій
руці, 5 на правій нозі, 5 на лівій нозі. На зиму малеча
П’ятірка плете м’які рукавички. Перша хатинка для
великого пальця, друга – для вказівного, третя – для
середнього, а п’ята – для мізинчика. Тепло і затишно
пальчикам взимку у рукавичках!
Казка про Шістку
Одного разу число Шість пішло мандрувати.
Першого дня побувало воно у Понеділка, другого дня
– у Вівторка, третього – у Середи, четвертого – у
П’ятниці, а шостого – у Суботи. Ніде не затрималась
Шістка більше однієї доби, а от у Суботу пробула аж
шість днів. Почувалися вони хороше: навчилися
співати шість пісень про дружбу, розказувати шість віршів про природу,
намалювали шість малюнків про звірят, навчилися показувати шість
фокусів. Коли поверталася Шістка додому, то запросилаСуботу до себе на
гостину.
Казка про Сімку
У сімки дуже незвичайна хатинка. Двері у
ній відчиняються лише тоді, коли скажеш : «Сім,
Сім – відкрийся!» Одного разу пішла сімка до
лісу по суниці. А в цей час Вовк-сіроманець
вийшов на полювання. Від голоду він геть

57. розлютився. І тому, коли побачив Сімку, загарчав і кинувся на неї. Сімка
почала тікати по втоптаній стежечці. А Вовк от – от наздожене її. Та
сталося диво – вмить Сімка піднялася від звіра, як на крилах. Сіма підвела
очі і побачила, що її несуть сім комашок та жучків: Сонечко, Бджола, Оса,
Джміль, Хрущ, Жук-олень, Жук-носоріг. А ось і хатинка! Сімка вигукнула:
«Сім, Сім, відкрийся!» Двері відчинилися і рятівники влетіли із Сімкою у
дім. Зморений, голодний Вовк довго блукав побіля будиночка. Добра
Сімка пожаліла Вовка і кинула йому з вікна сім шматочків хліба. Звір з’їв
їх, подякував і задоволений повернувся до лісу.
Казка про вісім пекарів
У одному казковому містечку у восьмиповерховому будинку жили
собі вісім пекарів. І дорослі, і діти поважали їх за
те, що вони вміли виготовляти із тіста вироби
чудернацької форми. Пекар, що мешкав на
першому поверсі, випікав бублики. Пекар з другого
поверху – печиво, з третього поверху – булочки, з
четвертого – піцу, з п’ятого – круглі буханці хліба,
з шостого – пампушки, з сьомого – тістечка, а з
восьмого – торти. А незвичайним було те, що усі
вироби бочком тулилися по двоє один до одного і були схожі на вісімку.
Покупці так полюбляють вісімки з маком, з корицею, з сиром, з грибами, з
родзинками, з кремом, з ягодами, з цукровою пудрою !
Казка про Дев’ятку
Біля березового гаю у чепурному будинку
жила собі Дев`ятка. Здавна вона була закохана у
квіти. Зранку і до вечора невтомно працювала
Дев’ятка на клумбах. А їх було у неї аж девять.
Росли там жовті тюльпани, білі нарциси, фіолетові
флокси, сині іриси, червоні півонії, рожеві
жоржини, оранжеві лілії, вишневі мальви. У саду
Девятка доглядаладевять кущів троянд, жасміну, бузку, шипшини, бузини,
калини, малини, аґрусу, смородини. У дворі стояло дев’ять лавочок. На
одній із них могла відпочити Дев’ятка після денних клопотів.

58. Казка про Десятку
Одиниця і Нуль були
найближчими сусідами, часто
ходили на гостини одини до
одного. Разом пили чай, їли
пиріжки, читали книжки,
співали пісні. Але одного
весняного дня налетів сердитий
вітер і своїм холодним подихом
розвалив будиночок Нуля. Гірко плакав Нулик. Прийшов він до Одиниці,
розповів їй про нещастя. Одиниця вислухала розповідь Нуля. Їй стало дуже
шкода його і вона запропонувала Нулеві оселитися у її будиночку. Нуль
подумав-подумав і погодився. З того часу всі казали, що у цій хатині
живуть дві цифри, які складають число 10. На базарі, у магазині покупці
почали купувати товари десятками: 10 яєць, 10 пачок сірників, 10 ґудзиків,
10 кришок…
Казка про Нуль»
У країні Математика є містечка, де
проживають числа. Думкою плинемо до містечка
Нуль. Будиночки у ньому схожі на квасольки чи
яєчка. І мешкають у них нулі. Дивно, чому вони такі
пухкенькі, кругленькі? Вони ж нічого не їдять. Та і
їсти у них нічого. Та й немає у них ні посуду, ні
предметів побуту, і меблів вони не мають. І нічим нулі не займаються. Ні
фабрик, ні заводів, ні шкіл, ні бібліотек у місті немає Та полюбляють нулі,
коли до них на гостину приходять числа з інших міст. Нулики ввічливо
вітають гостей, запрошують на пішу прогулянку вулицями міста. Усі
прогулюються і дихають нічим не забрудненим свіжим повітрям. Нулі
дуже виховані. Вони ніколи не стають у парі поперед іншого числа. І
ходять вулицями двоцифрові числа: 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90.
Пригоди у місті Трикутників
Жили-були в країні Геометрії двоє друзів: Олівець і Циркуль. Одного
разу вони гуляли парковимиалеями і зустріли маленьку заплакану Точку.
- Чому ти плачеш, Точко? - запитав Олівець.
- Я така маленька і нікому не потрібна, мене ніхто не бачить, - сумним
голосом відповіла Точка.
- Не плач! - сказав Циркуль - Ми щось придумаємо!

59. - Правда? - запитала Точка.
- Звичайно, ми недавно там були! - вигукнув Циркуль.
І ось пішли друзі до міста, в якому все трикутне: чоловічки, будинки,
гори, дерева, автомобілі і навіть хмари. Точкадуже зраділа. І ось йдуть
вони по Набережній. Раптом почули пісеньку, яку співали будівельники:
Ти на нас, ти на нас уважно подивись.
У нас усе , у нас усе, у нас усе по-три.
Тристорониі три кути і стільки ж в нас вершин.
Ми всі діла, ми всі діла, ми тричі завершим.
Трикутники веселі ми, дружніших не знайти.
Бо в нас усе, бо в нас усе, у нас усе по-три.
З піснею роботапішла ще швидше, і вмить стіна була готова.
Пішли вони далі гуляти містом, і жителі подарували гостям чарівні
палички. За допомогоюцих паличок можна скласти будь-якийтрикутник.
Точказацікавилася і запитала:
- Які можна скласти трикутники і як це зробити?
Олівець каже:
- Трикутники можна скласти не з будь-яких трьохпаличок. Які б ми
два з трьох відрізків не взяли, вони разом повинні бути довшівід третьої.
- А з трьоходнакових можна завждискласти трикутник, - сказав
Циркуль.
- Так, так, про такий трикутник кажуть, що у нього всі сторонирівні, і
він називається рівностороннім, - додав Олівець.
- А які ще можна скласти трикутники? - запитала Точка.
- Можна скласти тупокутний, гострокутний, прямокутний,
рівнобедренийтрикутники, - сказав Циркуль.
- Розкажи, Олівець, про рівнобедренийтрикутник! - попросилаТочка.
- Трикутник, у якого двісторонирівні, - відповів Олівець.
-У такого трикутника кути при основізавждирівні, - додав Циркуль.
- Розкажіть мені про гострокутнийтрикутник, - сказала Точка.
- Трикутник з гострим кутом називається гострокутним! - відповів
Олівець.
- А про тупокутні розповісте? - запитала Точка.
- Так! Трикутник, в якому є тупий кут, називається тупокутним.
- А тепер розкажіть мені про прямокутнийтрикутник! - попросила
Точка.
- Якщо у трикутника є прямийкут, значить трикутник прямокутний. У
прямокутномутрикутнику не може бути двохпрямих кутів, - сказав
Олівець.

60. - Що ще можете мені розповістипро трикутники? - спитала Точка,
посміхаючись.
- У кожномутрикутнику можна побудувати три висоти, три медіани,
три бісектриси.
І раптом відрізки ожили. Цих відрізків звали Висота, Бісектриса і
Медіана.
- А ось я в трикутнику виходжу з однієї будь-якої вершинина
протилежну сторонуі ділю її навпіл, - каже Медіана.
- Я поділяю кут на два рівних кути! - хвалилася Бісектриса.
- А ось я виходжу з вершини трикутника на протилежну сторонупід
прямим кутом! - вигукнула Висота.
- А хочете ми покажемо вам фокус? - хором сказали всі відрізки.
- У рівносторонньомутрикутнику ми всі рівні між собою, тобто
Медіана є Бісектрисою
і Висотою;Бісектриса -
Медіаною і Висотою;
Висота - Бісектрисоюі
Медіаною. І всі ми
виходимо з однієї
точки.
- Як це зрозуміти
«виходимо з точки»? -
запитала Точка.
- Справа в тому,
що ти, Точко, одназ трьохвершин трикутника, і граєш дуже важливу роль
у побудові трикутника.
- Тепер ми все тобі розповіли про трикутники. Нам пораповертатися
додому, - сказав Олівець. І друзіповернулися додому, до країниГеометрії.
Точкабільше ніколи не сумувала, бо вона розповіла всім, яку роль вона
відіграє у створенні трикутника. І всі почали з нею дружити!
ТЕРАПЕВТИЧНІ КАЗКИ
Туровчик Вікторія Олегівна,
вчитель початковихкласів.ОШ № 9
Жоден із жанрів літератури не користується у дітей такою
популярністю, як казка. Вона допомагає дитині зрозуміти оточуючий світ,
являє собою розповідь про основні закони, які діють у нашому житті.
Здавна український народ виховував дітей не покараннями і
вказівками, а мудрістю народної казки.

61. Сьогодні великої популярності набирають терапевтичні казки, що
допомагають зняти емоційне напруження, подолати тривоги та страхи,
подолати негативні звички дитини.
Вчитель представляє приклади таких казок та рекомендації щодо їх
використання.
ТРОЯНДА І РОМАШКА
Вік: 6-10 років.
Спрямованість: Низька самооцінка. Невпевненість. Почуття
неповноцінності.
Ключова фраза: «Я негарна і погана».
У маленькому місті без назви був крихітний садок, в якому росла
прекрасна червона троянда. Неподалік від троянди росла бідна беззахисна
ромашка. Вона тільки що розпустилася, її ще не зміцнілі пелюстки були
білими, звичайними. Ромашку оточувало безліч різноманітних польових
квітів. Але її нічого не радувало. В її крихітній жовтенькій голівці була
велика мрія - стати прекрасною, незвичайною квіткою. Ромашка із
захопленням дивилася на доглянуту троянду. Коли була посуха, хазяїн
поливав свою квітку, коли йшли рясні дощі, троянду накривали, і жодна
грізна крапля не потрапила на оксамитові пелюстки ніжної квітки. «Як же
їй добре, - думала ромашка.- Опинитися б мені на її місці», - не
переставала мріяти маленька жовтенька квітка з довгими пелюсточками,
схожими на крильця метеликів.
Але ось одного разу йшла по
доріжці дитина. Побачивши ромашку,
вона із захопленням сказала: «Яка
красива квітка!». Ромашка спочатку
не могла зрозуміти цих слів, до цього
моменту вона вважала себе самою
потворною рослиною. Малюк
просвітив ромашку, вона зрозуміла,
що всі квіти гарні по-своєму.
Питання для обговорення
Чому Ромашка із захопленням дивилася на троянду? Що значить «всі квіти
гарні по-своєму»? Чи можна цю фразу сказати про людей?
МАЛЕНЬКИЙ ВЕДМЕДИК
Вік: 5-7 років.
Спрямованість: Порушення спілкування з однолітками. Підвищена
агресивність.

62. Ключова фраза: «Я вдарю його, щоб він мене не образив».
Це сталося в одному дитячому садку, в який ходили різні лісові
звірятка. Щоранку ліс прокидався від теплих променів сонечка, що
зігрівали землю, а пісні птахів будили лісових звіряток, і батьки вели їх до
лісового дитячого садочка.
Недалеко від цього дитячого садка жив Ведмедик. Ніхто зі звірів з
ним не дружив, тому що він з усіма бився. «Всі хочуть мене образити,
зробити мені погано. Мені треба захищатися, бо якщо я не буду битися,
інші звірята будуть мене ображати », - так думав Ведмедик.
Йому було сумно завжди бути одному, і ось одного разу він
відправився погуляти. Ходив він, ходив і прийшов до дитячого садка, де
грали звірята.
- Дивіться, до нас йде Ведмедик. Може, він буде нашим новим другом, -
сказала Білочка.
- Але подивіться, - закричав Зайчик, - він стиснув кулаки і збирається з
нами битися!
Ведмедик не чув розмови звірят і, все сильніше стискаючи кулаки,
думав: «Вони домовляються про те, щоб почати мене ображати, і мені
доведеться захищатися».
- Ми хочемо з ним дружити, а він хоче з нами битися, - закричали звірята.-
Ми будемо захищати себе!
І вони побігли до Ведмедика. Ведмедик, побачивши звірят, дуже
злякався. Він ще сильніше стиснув кулаки і приготувався до бійки.
- Ех ти! Ми хотіли з тобою дружити, а ти хочеш з нами битися, - сказали
звірята. - Ми думали, ти наш новий друг, а ти! ..- Закричали вони.
- Ми не будемо з тобою дружити!
І вони залишили Ведмедика одного.
Ведмедик відчув, що йому стало дуже
соромно за те, що він хотів битися з цими
звірятами. Смуток переповнив серце
Ведмедика, і він заплакав. Йому стало
дуже погано від того, що його всі боялися
і у нього не було друзів. «Що ж мені
робити, як подружитися зі звірятами?» -
думав Ведмедик. І раптом побачив, що
кулаки у нього й лосі стиснуті і з них
капають сльози.
«Я зрозумів, мені треба розтиснути кулаки, адже, напевно, через них
звірята подумали, що я буду з ними битися!» - вирішив Ведмедик.

63. Наступного дня Ведмедик знов прийшов до звірят до дитячого
садочка і не став стискати свої кулаки. Звірята побачили, що він не хоче
битися, і вирішили з ним дружити. Ведмедик і звірята стали разом грати в
різні веселі ігри, співати пісні і танцювати. Вони сміялися і розповідали
один одному цікаві історії. А Ведмедик, граючи із звірятами, думав: «Я
більше ніколи не буду без причини стискати свої кулаки і битися, тому що
інші звірята і не думали ображати мене. Як добре, що я розтиснув свої
кулаки і зрозумів сам, що погано бути сердитим! ». І від цієї думки
Ведмедик відчув себе відмінно.
Питання для обговорення
Чому Ведмедик думав, що всі його хочуть образити? Чи так це було
насправді? Чому діти в дитячому садку сказали Ведмедику, що вони не
будуть з ним дружити? Через що вони так подумали? Що допомогло
Ведмедику подружитися зі звірятами? Що б ти ще йому порадив сам?
СМІЛИВИЙ ГНОМИК
Вік: 5-9 років.
Спрямованість: Боязнь темряви, підвищена тривожність. Нічні кошмари.
Загальна боязкість.
Ключова фраза: «Мені страшно!»
В одному лісі на галявині жив маленький Гномик. Жив він весело і
безтурботно, одне тільки засмучувало його: боявся наш Гномик Баби Яги,
яка живе в сусідньому лісі.
І ось одного разу мама попросила гномика сходити до лісу за
горіхами. Гномик хотів спочатку попросити свого друга Троля сходити з
ним, тому що Троль не боявся Баби Яги. Але потім вирішив довести
Тролю і мамі, що він теж сміливий, і пішов в ліс один.
Гуляючи по лісу
цілий день, Гномик ніде
так і не знайшов ліщини.
Сутеніло. Задув холодний
вітер, і весь ліс наповнився
неясним шарудінням і
скрипом. Гномик подумав,
що це, напевно, зла Баба
Яга лякає його. На
тремтячих ніжках він продовжував пошуки. Зрештою стало зовсім темно, і
він вибився з сил. Гномик од відчаю притулився до якогось дерева і

64. заплакав. Раптом це дерево заскрипіло і виявилося, що це не дерево, а
хатинка Баби Яги. Від переляку Гномик впав на землю і онімів від жаху. У
цей час двері хатинки відчинилися, ніби запрошуючи увійти. Ноги не
слухалися його, Похитуючись, він піднявся і зайшов до хатинки.
На його подив, Баби Яги він не побачив. Раптом із печі пролунали
тихі звуки - і Гномик побачив її: скорчена, нещасна, обмотана шарфом,
вона тихо схлипувала. «Не бійся мене, - промовилаБаба Яга, - я не зроблю
тобі нічого поганого. Я захворіла, тому що багато метушилася у лісових
справах: кому радою, кому ліками допомагала». Гномик спочатку хотів
втекти, але ноги його не слухали, і він залишився. Поступово він оговтався
від переляку, йому раптом стало дуже шкода бідну хвору Бабу Ягу і він
запитав: «Чим я можу допомогти тобі?»
- Принеси мені, будь ласка, ялинових гілок, сосновихшишок і кори берези,
я з них зварю напій і одужаю.
На ранок Гномик виконав прохання бабусі. Вона була так вдячна
Гномику, що подарувала йому кошик з лісовими горіхами і чарівний
клубок, який допоміг йому знайти дорогудодому. Виходячиз лісу, Гномик
озирнувся і побачив за собою багато звірів, які хором закричали: «Слава
сміливому Гному! Ти дуже допоміг нам, тому що лісові не вистачало
добрих справ Баби Яги. Спасибі тобі».
Вдома мама і Троль зустріли Гномика з великою радістю. Всі разом
сіли пити чай з тортом із захопленням слухали пригоди маленького
мандрівника. Мама ніжно обійняла сина і сказала: «Ти у мене
найулюбленіший і найсміливіший».
Питання для обговорення
Чому Гномик відправився в ліс один? Що б ти зробив на місці Гномика,
побачивши Бабу Ягу? Як би ти міг допомогти їй? Чому Гномик перестав
боятися Баби Яги?
ДИДАКТИЧНІ КАЗКИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
З архіву досвіду роботи ветерана педагогічної праці
ГаршиноїАлли Володимирівни
Дитина приходить до школи, чекаючи чогось нового, невідомого,
загадкового. Завдання вчителя – створити цей загадковий світ, зацікавити
дитину, разом з нею відправитись у подорождо країнизнань. Тому казка –
це животворне джерело дитячої думки. Через казкові образи діти краще

65. сприймають новий матеріал. Діти знаходять глибоке задоволення в тому,
що їхня думка живе в світі казкових образів.
Дидактичні казки мають на меті не тільки викладати інтерес до теми,
але й бажання наслідувати кращих моральних якостей героїв, бажання
любити працю, людей, навколишній світ, а найголовніше – бажання
створювати красу своїми руками і дарувати цим самим радість людям.
ТРИ СЕСТРИЦІ
Прийшла зима і засипала снігом поля і ліси, міста й села. Прийшов
Дід Мороз і закував кригою ріки, ставки, озера. Поглянеш – дахи білі,
земля біла, небо сіре, а з неба - сніг, як крупа манна сиплеться. Холодно і
сумно. Немає краси. Чи ж до неї Зимі, коли стільки снігу для хуртовини
приготувати треба?
А Діду Морозу – морозцю міцного додати?
Побачили це дочки Зими, три
сестрички:косисріблясті, очі зоряні – і
задумалися.
Блакитною весною, зеленим
літом, багряною осінню бачать вони
Землю зі свого далекого кришталевого
палацу на Півночі в красі незрівнянній.
Всі ці пори року переливаються
різними барвами. Як же бути Зимі?
І надумали. Найстарша дочка-
майстриня уміло оплела мереживо
дивне, мереживо з білих та сріблястих
ниток і накинула його на кущі та
дерева, на паркани та на кожну
травинку. І людям це так сподобалось,
що й слова для нього придумали: іній
та паморозь.
Середня сестриця кроїти візерунки любила і могла. Стала вона
вирізувати їх зі снігу і осипати ними землю. І полетіли вони,закрутилися,
заіскрились в променях сонця.
Люди сплеснули руками від захвату і назвали їх сніжками.
А наймолодша сестричка краще за всіх малювала квіти, дерева, трави.
Взяла вона відерце з крижаною фарбою, срібний пензлик - і пішла
розмальовувати вікна в будинках.

66. З того часу і взимку стало красиво. Хоч і холодно, але полюбили люди
зиму за її красу незрівнянну,створену трьома сестричками-майстринями.
КАЗКА ПРО ВИТИНАНКУ
Якось сиділа дівчина під хатою і раптом до неї злетів голуб. Дівчина
впізнала його, це був поштовий голуб, якого взяв із собою в дорогу її
коханий.
Голуб приніс їй вісточку про хлопця. Він
сповіщав,що незабаром повертається.
І тоді дівчині захотілось передати
коханому,що вона його любить і чекає. Вона
пішла до хати , взяла аркуш паперу і ножиці й
почала щось витинати. Нарешті робота була
завершена . Дівчина закріпила витинанку /а
це саме і була витинанка / у голуба під
крилом і пустила птаха.
Птах полетів до юнака. Хлопець
розгорнув аркуш і побачив паперове чудо.
Він зрозумів,що дівчина його кохає і жде.
І де він проходив від села до села , скрізь показував цю витинанку. Всі
дивувались і хотіли зробити так само. Так і поширилась витинанка по всій
Україні.
ХТО НАЙВАЖЛИВІШИЙ?
Жили-були у шухляді письмового стола клей, пензлик, ножиці,
простий олівець, папір, шаблони.
Щодня вони сперечалися між собою, хто
найпотрібніший, найголовніший. Якось
шухляду хтось відкрив,і її мешканці
побачилисвого господаря. Він вийняв їх усіх
і почав працювати.
Взяв олівець і обвів на папері шаблон .
Потім вирізав ножицями малюнок і наклеїв
на папір. Вийшов гарний виріб. Усі
залишилися задоволені ,бо зрозуміли, що
найголовніша – людина, її вмілі руки.
Отож, коли клей, пензлик, ножиці,
простий олівець, папір і шаблони знову

67. повернулися у шухляду, сперечатися їм уже не хотілося . Усі вони бажали
лише, щоб їх швидше взяли до роботи,бо дуже їм сподобалося разом
працювати.
КАЗКА ПРО ПРИНЦЕСУ ГОЛОЧКУ
Колись давно в якомусь королівстві жила-була принцеса
Голочка:тоненька,струнка,блискуча,на голівці вушко і ззаду- довга косі.
Всім вона була гарна,тільки характер мала колючий, вередливий, разом з
нею жили її родичі:королеваСпиця з сестрою, король Гачок, граф Ножиці,
графині Котушки - веселі подружки принцеси.
Палац був чудовий,все сяяло в ньому і блищало. Головною розвагою
мешканців палацу була гра в піжмурки.
Принцеса Голочка ховалась, а її свита старанно обшукувала усі кутки
в пошуках своєї гострої повелительки.
Як правило, принцесу не знаходили, і
тоді Голочка починала сердитися, а всі
придворні і родичі тепер самі вже
намагалися сховатися подалі від її
колючого норову.
Одного разу в палац увійшли
маленькі Ручки. «Як це так, без
запрошення?» - обурилась принцеса
Голочка і вколола маленький пальчик.
Ручки образились, але не пішли. Це
були вмілі Ручки. Вони швидко і
спритно взяли норовливу принцесу і
посадили її на трон - спеціальну
подушечку – гольник. Ножицям,
спицям, Гачку й навіть Котушкам-ниткам знайшлися почесні місця.
Досить капризувати і ледарювати,- сказали Вмілі Ручки, - ви все знаєте і
вмієте, отже й інших навчіть.
ЛІНГВІСТИЧНО-ІНФОРМАТИВНІ КАЗКИ
ХаренкоЮ. М., вчитель початковихкласів ЗОШ №9
Казка про велику букву
Жила-була маленька буква. Її зовсім ніхто не помічав. Часто
пропускали не дописували.

68. Образилася маленька буква і вирішила все змінити.
- Спробую я із середини речення стати на початок, - сказала вона.
І дивно: відразу із малої букви вона перетворилась у велику. Всі
відразу помітили велику букву. Сподобалось це їй. Але цього для букви
виявилось замало. Вирішила вона писатися на початку назв міст, сіл, річок,
вулиць, морів, гір. Стали поважати букву ще більше. Щоб мати ще
більший успіх, стала буква на початку імен, прізвищ, по батькові. Не
забула завітати і до тварин і стати попереду в їх кличках. Стала вона
попереду в словах Батьківщина, Вітчизна, Україна. І тепер всі слова, в які
вона потрапила, пишуться з великої букви.
Казка про голосні та приголосні звуки
Дуже-дуже давно в одному королівстві, в старовинному паперовому
замку жили-були братии-звуки. Жили вони в мирі і дружбі до тих пір, поки
один із братів не сказав:
- Брати, але ж я найпотрібніший і найкращий за вас усіх, а ви всі
нікому не потрібні!
- Що тут сталося! Кожен звук почав кричати та розхвалювати
себе!
- Я головний!, – кричав звук О. Бо я найкругліший.
- Ні, я найширший, отже – найважливіший, – кричав звук Ж. Навіть
жук схожий на мене.
- Подумаєш, найширший! А у мене зате довгий хвостик і я умію
гудіти, –
крикнув голосно звук У.
Звуки кричали і сперечалися так голосно, що розбудили фею
Фонетику.
М Н Т О А У С В Д И І Е
Ця фея була відома своєю добротою і мудрістю. Вона негайно
прилетіла до замку і взялася за справу. Фея покликала найкрикливіших і
найгаласливіших братів А, О, У, Е, И, І та й назвала їх голосними. А
інших, котрі спокійніші та менш галасливі, назвала приголосними.
Приголосні звуки не могли так голосно кричати, як голосні, вони лише
шипіли і свистіли. Фонетика сказала звукам, що кожен із них потрібен, і
лише всі разом вони приносять користь людям. За допомогою звуків
складаються слова, люди їх вимовляють і чують. Завдяки звукам люди
спілкуються між собою.
Звуки з цікавістю слухали мудру фею Фонетику. Вони були вдячні їй
за те, що Фонетика помирила їх.

69. І з того часу в мирі і дружбі живуть голосні і приголосні звуки у
своєму старовинному замку.
Казка про слова ввічливості
У великім лісі, серед високих могутніх дерев, була маленька затишна
Галявина. Не повірите, але уся ця Галявина була ніби вкрита зеленою
ковдроюз листячка Суниці. А під цими маленькими зеленими Листочками
було ціле море дозрілих ягід. Вони висіли на тонюсіньких стебельцях, що
зігнулися до самої землі. Дозрілі соковиті Сунички мріяли, аби їх швидше
зірвали!
На галявину вийшов маленький Їжачок. Він жив неподалік, у гарній
хатиночці, що стояла під могутнім дубом. Їжачок запросив у гості до себе
Друга,із сусіднього лісу на чай із суничним варенням. Чай був
приготовлений, а от Суниць він досі не знайшов. Хоча ретельно обійшов
усю Галявину! Засумував Їжачок. Була гарна погода, лагідно світило
Сонечко – і, до речі, воно (Сонце) було досить високо , а це означало, що
половина дня вже пройшла! Треба було поквапитись – адже варення ще
зварити потрібно… А Суниць немає!
Підняв голову Їжачок догори, бо він
вирішив звернутися до привітного
ласкавого Сонечка по допомогу.
- Підкажи, Сонечко, де мені знайти суничних
ягід на варення? Я шукаю цілий день, але всі
ягоди ніби поховались від мене! - попросив
Їжачок.
Відповіло Сонечко Їжачку
- Але ж ти стоїш на Суничній
галявинці! Невже не знайшов жодної Суниці?
- Ні, не знайшов, - відказує маленький Їжачок.
- Та ти, мабуть, неввічливо повівся. Ти привітайся, попроси у
Галявини ягід на варення. Суниця – жива істота і теж любить ввічливість.
Як і всі, хто живе у лісі.
Їжачок замислився, зіхнув і зрозумів, що не гарно повів себе.
- Добрий день Вам, зелені Листочки! Чи не підкажете Ви мені, де
знайти Суниці, аби зробити варення? Я запросив Друга на чай і хотів
пригостити його чимось смачненьким. Буду Вам дуже вдячний за
допомогу.

70. Як почули зелені Листочки Суниці привітне прохання Їжачка, то
відразу попіднімали свої листочки і показали великі стиглі ягоди, що
висіли на стебельцях.
Назбирав Їжачок цілий кошик Суниць, поспішив додому, аби
встигнути приготувати смачне варення до чаю. Але не забув перед цим ще
раз подякувати Галявині і Сонечку, Листочкам зеленим…
- Дивно, - подумав собі Їжачок, - виявляється, навіть і з
рослинами треба бути ввічливим. Та й не дивно, бо Вони також живі!..
Казка про країну Морфологію
За синіми морями, за темними лісами, за високими горами пролягли
межі країниМорфології, у якій правила королева. Країнабула невеличка за
розмірами - усього 10 князівств: Іменник, Прикметник, Займенник,
Числівник, Дієслово, Прислівник, Сполучник, Прийменник, Частка, Вигук.
Але багата булла Морфологія. Кожне князівство займалося своїми
справами.
Іменник об'єднав усі живі і неживі предмети і називав їх.
Прикметник вказував на їхні ознаки.
Числівник міг швидко і чітко перелічити все населення країни.
Дієслова захоплювали всіх своєю працелюбністю, завжди енергійно і
з готовністю виконували будь-яку справу.
А якщо хтось втомлювався, Займенник його замінював, тому що, він
був дуже тактовний, то не називав тих, кому булла потрібна допомога.
Прислівник же завжди контролював, хто як працює: гарно чи погано,
хто вийшов працювати ввечері, а хто вранці.
А такі князівства, як Сполучник, Прийменник, Частка, Вигук були
ледарями, працювати самі не хотіли, ніякої дії не виконували.
Королева країни Морфології розсердилася - вона не любила ледарів
– і зробила їх слугами, примусила допомагати жителям усіх князівств.
Казковий сон про істоти та неістоти
Жила-була дівчинка Олеся. Веселою, жвавою, щирою росла вона, і
було в неї багато друзів. Одного разу після тривалої хвороби сумною
поверталася вона зі школи. Писали в цей день контрольнуроботу. Олеся не
змогла знайти у тексті слова-назви предметів.
Дівчинку не покидала думка: «Що ж це за такі слова-назви
предметів?
І що це за істоти і неістоти?»

71. Довго не могла заснути Олеся. А коли заснула, то побачила дивний
сон… Летить вона у казковому літаку над рідним краєм. Яскраве сонечко
усміхається їй, хмарки біленькі пропливають мимо, небо стелить їй шлях, а
теплий вітерець підганяє літак. Подивилась Олеся на їхні усміхнені
обличчя і запитала:
-Як вас звати? Хто ви такі?
І дружно сонечко, небо, хмарки та вітерець назвали себе та ще й
додали: «Ми – назви предметів і відповідаємо на питання що?»
- А чи є у вас друзі? – запитала дівчинка.
- Все те, що ти бачиш на своєму шляху, - це наші друзі, – відповіли ті.
Летить Олеся над лісом і бачить в повітрі безліч співучих пташок, різних
звірів на галявині, і багато дітей, які милуються природою.
- А ви хто такі? – запитала дівчинка.
- Ми – назви істот, до яких ставлять питання «хто?» І живемо ми в
дружбі з тими предметами, які відповідають на питання «що?». Але, на
відміну від них, ми можемо ходити, бігати, розмовляти і навіть провести
тебе до рідної домівки...
З цими словами Олеся прокинулась від чарівної мандрівки. Сіла,
швиденько обдумала все і зрозуміла свій сон. Напевно, все те, що оточує
мене, - це предмети істоти і неістоти, які мають свої назви. До назв людей і
тварин ставлять питання «хто?», а до назв інших предметів – «що?»
Усмішка засяяла на обличчі дівчинки. Леся із радістю побігла до
школи.
ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ?
СиротенкоОлена, студентка 43-Ш групи
В одній маленькій країні Криптилія жив хлопчик Василько. І був у
нього друг Ромчик. Все дитинство Василько мріяв знайти щастя, але йому
це не вдавалося. І ось одного разу вирішив він зі своїм другом піти на
пошуки бажаного щастя. Не довго думаючи, вони взяли з собою торбинку
з водою, їжею та книжкою, щоб читати на відпочинку, та й пішли
Довго йшли-мандрували і нарешті потрапили до країни Байдиківка.
Василько і Ромчик озирнулись навколо себе і побачили багато дивних
жителів цієї країни. Всі вони або лежали на галявині, або сиділи під
деревцем. Хлопчики здивувалися: «Чому жителі цієї країни нічим не
зайняті?» Підійшовши до одного чоловіка, Василько запитав:
- Дядю, а чому всі навкруги байдикують?
- Тому що закон нашої країни: «Байдикуй – і буде тобі щастя».

72. - Але я шукаю справжнє щастя, яке приносить радість.
- А чим тобі не радість: сидиш - і нічогісінько не робиш.
- Ні, дядю, не хочемо ми такого щастя, воно нудне. Підемо далі.
Та й пішли собі хлопчики далі. Йшли-йшли - і дійшли до країни
Цукерниця. Зайшовши туди, вони знову побачили дивину. Все навкруги
було із солодощів: замість струмка – киселеві ріки, замість будинків –
пряники, замість дерев – льодяники, замість хмарок – цукрова вата. Жителі
цієї країни насолоджувались веселковими ранками, їли цукерки і не
замислювались ні про що. Підійшли Ромчик з Васильком до жіночки й
запитали:
- Тьотю, а чи знайдемо ми тут щастя?
- А як же, звичайно. Щастя це – їсти цукерки, пити солодку воду, їсти
жуйки. В нашій країні всі щасливі!
- Е-е-е ні, тітонько, це не щастя, а тимчасова насолода. Підемо ми далі.
Втомилися вже діти, зупинились перепочити в холодку. Дістали їжу
й почали смакувати. Тихенько повывав вітерець, яскраво світило сонечко,
співали пташки. Діти не помітили, як заснули. Уві сні Василько побачив
матусю, яка шукала його, не могла знайти собімісця, а по її обличчю текли
гіркі сльози. Стрепенувся Василько і сказав:
- Ромчику, Ромчику, треба повертатися додому, там наші матусі одні,
плачуть. Горе нам.
- Василько, ти чого? Ми ж не знайшли ще щастя. Нам не можна назад.
- Здається, я зрозумів, що таке щастя.
- І що ж?
- Щастя – це любов матусі, затишок домівки, спів пташок, грудочка
землі, посмішка друзів. Все це – наша рідна земля, Батьківщина. Бути її
частинкою – це і є щастя.
- Ну, якшо ти такий впевнений, то ходімо.
- Ходімо.
Так і закінчились мандри Василька та Ромчика. Знайшовши
відповідь на питання «Що ж таке щастя», вони більше ніколи не залишали
своєї Батьківщини.
КАЗКА ПРО ЇЖАЧКА-МРІЙНИЧКА
Тимошенко Анастасія, студентка 43-Ш групи

73. Жив собі в місті
Колючково їжачок-
мрійничок, на ім’я
Семен. Та був він не
таким, як всі їжачки в
його місті. Він
полюбляв дивитися
телевізійні передачі про
подорожі до інших
країн. Семен завжди
мріяв відвідати якусь
країну, бо йому
здавалось, що люди
живуть там краще: всі
посміхаються, вітаються, допомагають один одному… Тож вирішив, що
коли підросте, поїде геть зі свого містечка.
Пройшло кілька років. Семен підріс та все не полишав своєї дитячої
мрії - відвідати інші країни. Він гадав, що там краще, ніж на Батьківщині.
Тож, зібравши маленьку торбинку, Семен сів на найближчий потяг до
сусідньої країни - Русинка. Дивлячись у вікно, він вже уявляв собі, що
коли зійде з потягу, всі будуть люб’язно його вітати та пропонувати
допомогу. Далекоюбула дорога, тож їжачок-мрійничок вирішив відпочити
і заснув.
«Просимо всіх пасажирів покинути вагони потягу!» - розбудив
Семена голос, який лунав по всій платформі. Тож він протер очі,
посміхнувсь та вийшов. Перше, що він побачив, - майже пуста платформа з
обідраними стінами. Здивувався Семен: «Що ж це таке? По телевізору
зовсім не те показували». Вирішив трохи прогулятися, можето воно так на
перший погляд, думав Семен. Але чим далі він йшов, тим похмуріші та
зліші були люди, зовсім не привітні, не звертали на нього уваги.
«Ні! Не може такого бути! Мене що ж, дурили весь цей час?!» - не
витримавши крикнув їжачок. Всі звірі, які були поряд, подивились на
нього мов на дурника, деякі навіть «цикнули», виявивши своє
невдоволення. Засмутився Семен та якомога швидше побіг на залізничну
зупинку, щоб повернутися додому.
Через деякий час їжачок-мрійничок вже сидів вдома та радів тому,
що він народився в такій мальовничій та красивій країні, де всі звірі були
немов одна велика сім’я. І більше ніколи він не хотів покидати своєї
Батьківщини, адже вона найрідніша та найкраща.

74. РОЖДЕСТВЕНСКИЕ ПРИКЛЮЧЕНИЯ
Кочурина Анна, студентка 32-Ш группы
Случилось это давно, а именно в 1900 году в самом центре старого
Львова.
До рождестваоставалось две недели, и вся округа была погружена в
праздничнуюсуету. Все что-то делали. Булочникии пекари были особенно
заняты, за целый месяц к ним поступали заказы. Кто-то просил пирог с
выпеченными на нем лебедями, кто-то - булочки с маком и орехами. Но
больше всего в спросебылиимбирныепряники и домики. Каждый пряник
был шедевром. Сначала пекари выпекали пряники в виде человечков,
кружочков и квадратиков. А потом начиналось самоеинтересное: пряники,
политые разноцветной глазурью,
начинали играть новыми красками. И
вот у человечка уже появились глазики
и нос, а еще красивые красные пуговки
на белом свитерке. На круглом прянике
вырисовывалась снежинка, да такая,
словно только-только спустилась с
неба. А на квадратном прянике
появлялся красивый резной дом с
трубой, из которой валил дым. Вся
пекарня была наполнена невероятными сладкими запахами.
По улице разносился звонкий стук молота кузнеца, который ковал
колеса для кареты и дверные ручки на двери дома. Другие мастера
изготовляли музыкальные инструменты, которые непременно пригодятся
на празднике. Можно было увидеть много людей, которые что-то
перевозили на повозках или переносили на спине. В мастерских, которые
находились в конце улицы, было очень жарко. У огромных печей стояли
крепкие мужчины и через стеклянную длинную трубку выдували елочные
игрушки, которые позже украсят городскую елку.
Из красного, зеленого,синего и прозрачногостекла они приобретали
разную форму: круглую, овальную и в виде капельки. Затем мастерицы
раскрашивали их, покрывая разнообразными узорами и рисунками.
Но больше всего людей было на городской площади. Там
устанавливали огромную елку. По бокам площади строились деревянные
прилавки, после они будут служить уличным торговцам. Чуть дальше
возводилась небольшая деревянная сцена для праздничныхпредставлений.
А еще дальше около десяти человек изготовляли что-то таинственное.

75. Это были кузнецы и рукодельницы. Они готовили главную сцену
этого праздника – ясельки рождения Иисуса Христа. Это была самая
кропотливая работа. На неё уходило много времени, но к празднику она
должна была быть готова.
Дети были счастливы. Они с радостью помогали взрослым и были в
предвкушении праздника. Многие из них бегали из одного магазина в
другой, кто-то для того, чтобы купить что-нибудь, но большинство просто
рассматривали витрины магазинов. Другие же играли в снежки, лепили
снеговиков. Но главным развлечением было зацепить санки за карету и
прокатиться по улице. У кого не было
саней, тот просто скользил ногами по
раскатанной дороге.
Был вечер, понемногу стало
темнеть. С неба срывались большие,
красивые снежинки. На улицах зажгли
фонари, и в их свете падающие снежинки
заискрились прекрасным ледяным светом.
По улице шла девочка. На вид ей было лет восемь, она была
миниатюрной красавицей. Ее ангельское личико украшали огромные
темно-голубые глаза и густые ресницы. Тоненькие бровки и маленькие
пухлые губки делали девочку очаровательной. Весь образ дополняли
длинные золотистые волосы, заплетенные в две тугие косички.
Девочка шла не спеша. В одной руке она держала пакет с мукой, а
другой ловила падающие снежинки и рассматривала их очаровательные
формы. И вдруг, как снег на голову, на нее налетел какой-то мальчуган и
сбил ее с ног. Это был мальчик лет двенадцати, симпатичный на вид и с
растрепаными волосами .
- Ага, ну вот ты и попался, - кричал злой пекарь, бежавший за
мальчиком.
Он резко схватил мальчугана за шиворот и хорошенько встряхнул.
- Ну что, маленький воришка, попался? - кричал пекарь.
Любопытные горожане застыли на месте и с открытыми ртами
смотрели на происходящее. Некоторые перешептывались и
переглядывались
- Вот что с тобой делать, маленький ты негодник? - все громче
кричал пекарь.
Мальчик пинался и пытался вырваться из рук пекаря, но это ему не
удалось.
- Отпустите меня, отпустите, - кричал мальчишка.

76. К пекарю подошел друг, который работал напротив, и спросил:
- В чем дело, Иван? Что натворил этот мальчик?
- Он в которыйраз уже своровалмоибулки. Но сейчас я хоть поймал
его, - ответил пекарь, зло глядя на мальчишку.
- И что ты собираешься с ним сделать? - спросил друг пекаря
- Не знаю, сдам куда следует, - ответил он
- Не надо, пожалуйста, не надо, я сделаю все, что вы скажете, -
испугано говорил мальчик, продолжая вырываться из рук пекаря.
С минуту пекарь помолчал, а потом отшвырнул мальчишку в сугроб
и сказал:
- Завтра я жду тебя в пекарне. Ты будешь работать, пока не
отработаешь все свои украденные булки.
Мальчик поднялся и с сожалением посмотрел на ту, которую сбил с
ног Его большие карие глаза были полны слез. Понурив голову, он ушел
прочь. Девочка с грустью смотрела ему в след. Возвращаясь домой, она
думала о том мальчике, который почему-то воровал булки у пекаря, а
потом ушел сдерживая слезы. Вряд ли он придет завтра к пекарю на
работу. Но почему же он так поступил, что толкнуло его на этот поступок?
Ей было жалко мальчугана, который был вынужден воровать булки.
Вот она уже и возле своего дома , который находится прямо
напротив той самой пекарни . Девочка зашла в дом.
- Домникия , почему так долго ходила? - спросила девочку мама.
- Немного задержалась: ответила девочка
- Ну как всегда, опять наверное размечталась по дороге? - спросила мама
- Вовсе нет. Просто по дороге кое-что случилось, - ответила девочка
- Ну хорошо, потом расскажешь. Мой руки и будем садиться за стол
За ужином собралась вся семья. Отец Тарас работал кузнецом, мама
Марыся была местной рукодельницей и вышивала сорочки и рушники , и
Домникия, которой совсем недавно исполнилось восемь лет. Девочка
отличалась крайней добротой и, как и все дети в ее возрасте, много
мечтала и фантазировала. Все ей казалось интересным, необычным и
волшебным.
- Так что ты там хотела рассказать, дорогая? - спросила мама
И Домникия рассказала историю о мальчике, которого поймал пекарь.
Девочка спросила, почему мальчишка украл булочку, а не купил или
попросил.
- Видишь ли, дочка, - начал объяснять отец - есть люди богатые есть люди
рабочие, а есть очень бедные, которые не могут заработать себе на жизнь.
У них нет работы, а значит нет денег, чтобы что-нибудь себе купить. И

77. такие люди вынуждены воровать. Это вовсе не значит, что эти люди
плохие или злые, это значит, что жизнь повернулась для них не лучшей
своей стороной. И они вынуждены поступать так, как поступают .
- Но скоро ведь праздник. Неужели они не смогут и праздновать? Их
дети не будут радоваться празднику и не найдут подарков под елкой? -
спросила Домникия
Родители не знали, что ответить, так как не хотели огорчать ребенка,
сказав ей правду о том, что дети бедных людей не смогут радоваться
Рождеству и получить подарки они тоже не смогут .
- Ну я думаю , моя дорогая, что свои подарки они все-таки найдут.
Ведь Дед Мороз и его помощники не оставляют хороших детей без
подарков.
Домникии действительно хотелось верить,что дети бедных людей тоже
смогутпроникнуться духом Рождестваи получить свои подарки за то, что
они целый год вели себя хорошо.
Еще долго девочка не могла заснуть. Ей вспомнился мальчик,
который украл у пекаря булку. Наверное, у него не было денег чтобы
купить ее. Иначе зачем бы приходилось красть. А если таких детей много?
Много тех, кто не может себе нечего купить не только на Рождество, а и
вообще для того чтобы покушать. Тогда и их дети наверное голодают . И
наверняка им не до духа Рождества. Жаль. Это ведь единственные дни
году, когда можно ни о чем не заботиться и радоваться. И конечно же,
именно в ночь перед Рождеством может случиться самое настоящее
волшебство. Самое настоящее чудо. А какое чудо может случиться у тех
детей которым не до праздничного
настроения? Которые думают о том,
как бы им раздобыть себе что-то на
пропитание. Может она все-таки
сможет им чем-нибудь помочь? И с
этими мыслямиДомникия погрузилась
в сладкий сон.
Ночью пошел снег - и вся округа
была укрыта снежным одеялом.
Деревья одели на себя снежные шубы, а старые фонари надели шапки.
Окна были разрисованы тончайшими узорами, и если хорошо
присмотреться, то можно было разглядеть в этом удивительные картины
заснеженых долин или экзотических цветов... (Продолжение следует)
ЗМІСТ

78. Картка проекту
Казка у житті малюків і дорослих Л.О.Яринко
Що треба знати, щоб казку складати? Л.О.Яринко
Чия відвага, того й перемога. Фрагмент уроку літературного читання у 3
класі Спесивих Л.М., НВК №1
Кирило Кожумяка. Казка-танок. Постановка Тимошенко А., студентки 43-
Ш групи
Ми – українці! Демешко Ю. Г., НВК №1
Дидактичний матеріал до уроків української мови патріотичного
спрямування (за казками Івана Франка) Демешко Ю.Г., НВК №1
Казки, укладені учнями 4-В класу НВК №1. Вчитель – Демешко Ю.Г.
- Моя Україна Бонзюх Марія
- Благословенна земля Браташ Дмитро
- Люба Україна Станіславський Микола
- Історія – мандрівка Попов Олександр
- Україна - це краса Бакун Анастасія
Урок позакласного читання. 3 клас Огниста Л. В., ОШ №15
Казки, укладені учнями 3 класу ЗОШ №15. Вчитель Огниста Л.В.
- Королева квітів Хацько Софія
- Чому ніч влітку стала короткою Батрамєєва Аліна
- Як хлопчик Михайлик повернув мир у сім’ю Чернявський
Костянтин
Казки, укладені учнями ЗОШ № 15. Вчитель - Васильченко С.І.
- Казка про мак. СорокинЯрослав
- Казка про мак. Огниста Карина
- Чудова калинонька. Трошина Ніка
- Історія плакучої вербиченьки. Стешко Настя
Справжні герої нашого часу. Окомашенко Н. С., Піщанський НВК
Зорянчик. Окомашенко Н.С., Піщанський НВК
Пригоди у місті Рідномовськ, Або «Як Ілюша рятував Царівну-Мову»
Максименко Катерина, Гродівська ЗОШ
Урок-вікторина. Казка в гості завітала Уємова Наталія Юріївна
Планета чарівних казок. Виховне заняття Уємова Марія Сергіївна
Інтерактивний урок-казка «Рукавичка». Математика 1 клас.
Батицька О.Л.,ЗОШ №3
Задачі-вірші на уроках математики. Харенко Ю.М., ЗОШ №9
Терапевтичні казки. Туровчик В.О.,ЗОШ № 9
- Троянда і ромашка
- Маленький Ведмедик

79. - Сміливий Гномик
Дидактичні казки на уроках трудового навчання. З архіву досвіду роботи
ветерана педагогічної праці Гаршиної Алли Володимирівни
- Три сестриці
- Казка про витинанку
- Хто найважливіший?
- Казка про принцесу Голочку
Лінгвістично-інформативні казки. Харенко Ю. М., ЗОШ №9
- Казка про велику букву
- Казка про голосні та приголосні звуки
- Казка про слова ввічливості
- Казка про країну Морфологію
- Казковий сон про істоти та неістоти
Що таке щастя Сиротенко ОлеЦна, студентка 43-Ш групи
Казка про їжачка-мрійничка. Тимошенко Анастасія, студентка 43-Ш
групи
Рождественские приключения. Кочурина Анна, студентка 32-Ш группы