казка заглядає у віконечко 24.05

1. Красноармійське педагогічне училище
Циклова комісія українознавчих та соціально-економічних дисциплін
Заглядає казка у віконечко
Проект учасників постійно діючого семінару
вчителів початкових класів шкіл міста і району,
студентів педагогічного училища
Керівник: Яринко Л.О.,
викладач українознавчихдисциплін
м.Покровськ, 2017р.

2. Заглядає казка у віконечко. Проект учасників постійно діючого
семінару вчителів початкових класів шкіл міста і району, студентів
педагогічного училища. Керівник: Яринко Л.О., викладач українознавчих
дисциплін. – Красноармійськепедагогічнеучилище, м.Покровськ, - 2017р.,
79с.
Рецензія: Калашникова В.Г., викладач-методист вищої категорії
Красноармійського педагогічного училища
Сучасна педагогіка знов і знов звертається до проблеми виховання
казкою. У досвіді педагогів-новаторів, творчих вчителів з’явилися цікаві
знахідки, які оптимізують процес художньо-мовленнєвої діяльності.
Щоб допомогтидітям побачитиказку у новому ракурсі, дати поштовх
для розкриття творчихздібностей, уяви, фантазії доцільним є застосування
нових творчих методів - знайомі герої в нових обставинах; колаж з казок;
казка від лічилки; рятувальні ситуації в казках; казки про фантастичні
країни та фантастичних героїв, казки-терапевти тощо.
Казку можна інсценізувати, переказувати у ролях, користуючись
фланелеграфом, писати прозою і віршованою мовою, думки та емоції
передати танцювальною композицією.
До збірки увійшли розробкиказок, представлені вчителями шкіл міста
і району, випускниками навчального закладу, ветеранами педагогічної
праці.

3. КАРТКА ПРОЕКТУ
Назва: «Казказаглядає у віконечко»
Тема: національно-патріотичне виховання учнів початкових класів та
розвиток їх творчих здібностей засобами казки.
Об’єкт пізнання: українські народні казки про національних героїв.
Тип проекту: дослідницько-пізнавальний, груповий.
Змістовний напрямок: організація освітньо-виховної роботи з
дітьми.
Характеристика проекту:
За метою проектної діяльності – творчий
За змістом – інтегрований
За кінцевим результатом – практичний
За кількістю учасників – колективний
Автори проекту: вчителі початкових класів шкіл міста і району,
студенти Красноармійського педагогічного училища м.Покровська
Ресурси:
- Людські - керівник проекту, вихованці;
- Матеріально-технічні - позабюджетні кошти;
- Інформаційні - періодичні видання, методична література,
дидактичні матеріали.
Кінцевий продукт: створення колективної збірки казок про минуле і
сучасне рідного краю.

4. КАЗКА У ЖИТТІ МАЛЮКІВ І ДОРОСЛИХ
Дитинство – коли все дивно
і ніщо не викликає здивування
Видатний педагог минулого століття В.О.Сухомлинський
стверджував, що казка – це, образно кажучи, свіжий вітер, що «роздмухує
вогник дитячої думки і мови». У життя кожної людини казка приходить з
раннього дитинства, відіграє важливу роль у вихованні. Деякі дослідники
називають дошкільний вік «віком казки».
Мова казки простаі зрозуміла, легко сприймається дітьми. Прозорий і
дещо загадковий сюжет сприяє розвитку дитячої уяви. Казкові образи
зрозумілі для дітей, сприяють формуванню моральних понять. Врешті,
казка виховує оптимізм, впевненість у подоланні будь-яких труднощів.
Психологистверджують, що казка допомагає формувати основи поведінки
і спілкування. Казка розвиває фантазію і уяву дитини, її творчийпотенціал.
Вчителі початкових класів виконують важливу місію у вихованні
підростаючого покоління, прагнуть донести до свідомості батьків,
людства, що у ранньому віці казка для дитини – це, перш за все, мудра
розповідь, яка є джерелом мислення й розумового розвитку. А сучасна
казка – це безцінний матеріал щодо реалізації гуманістичної спрямованості
навчання. На зрозумілій дитині мові можна пояснити і природні явища, і
фізичні закони, і такі моральні принципи суспільства, як добро,
взаємодопомога, дружба.
Відкриття дітьми навколишнього світу, входження до нього
починається з оволодіння найцікавішими духовними скарбами – рідною
мовою, маминоюколисковою, бабусиною казкою. Нехай казка, як говорив
Василь Сухомлинський, «…знання сіє, тоді народжуються мрії».
Тож прислухаймося і до слів Миколи Павловича Мащенка, видатного
українського режисера, який був переконаний, що: «Дитинство – це
джерело всього, що з роками творить у собі особистість».
Л.О.Яринко, викладач Красноармійського педагогічного училища

5. ЩО ТРЕБА ЗНАТИ, ЩОБ КАЗКУ СКЛАДАТИ?
Казка, яка обов’язково має щасливий кінець, є відмінним помічником
у виховному процесі. Придумана самостійно казка може нести саме ту
дозу моралі, яку забажає автор вкласти у свій задум.
Як же продовжити казку або скласти нову? На це здатна кожна
людина. Будь-який предмет або подія можуть стати основою для казки.
Для цього потрібні
фантазія, любов, терпіння, план дій.
Головне - зробити звичайний предмет чарівним і надати йому риси
одухотвореного неживого предмета.
Як почати казку? Це може бути класичний початок «жили-були», або
ж «в одному місті», «одного разу в звичайній квартирі», «в одному
казковому лісі».
Пам’ятка до складання казки
-Оберіть головних та другорядних дійових осіб - казкових героїв. Це
можуть бути речі, тварини, люди.
-Оберіть жанр, у якому буде представлена ваша казка (фантастично-
героїчний, побутовий чи просто казка про тварин).
-Укладіть схему казки. Наприклад: головний герой та його
особливості. Конфлікт героя з іншими персонажами - як герой проходить
усі випробування - щаслива кінцівка.
-Продумайте цікаві елементи до кожної частини.
-Доберіть мовні засоби, які б підкреслювали казковий жанр.
-Укладаючи казку, обов’язково використовуйте такі елементи, як
казкові зачин, середину та кінцівку.
-Не забудьте: казка обов’язково має містити повчальний зміст.
Це цікаво, спробуйте!
Приклад створення колективної казки за 10 хвилин
Ви пишете будь-яку фразу або декілька фраз на аркуші, потім
загортаєте його, щоб не було видно написаного, передаєте учню. На
чистомуаркуші учень пише свою фразу, теж загортає його та передає далі.
Писати можна все, що завгодно, тільки треба пам’ятати, що всі фрази
повинні відповідати (за порядком) на питання, які написані на дошці.
Перша фраза: «Жила собі або жив собі…»
Питання:
-Хто це був?
-Яким був на вигляд?
-Куди пішов?
-Кого зустрів?

6. -Що йому сказав?
-Що йому відповіли?
-Що йому зробили?
-Яка була його реакція?
-Чим усе це закінчилось?
-Висновок або мораль.
Коли записана остання відповідь, аркуш розгортають та читають казку.
Прикладиорганізаціїроботи в парах (складання речень з окремих слів)
В, галявині, заєць, зустрілися, лісі, лисичкою, лісній, на, з.
Лисичка, на, зайця, капусту, лукаво, їв, який, дивилося.
Страшного, лисиця, про, який, у, з ‘явився, розповіла, лісі, звіра.
Вони, як, цього, разом, страшного, думати, позбутися.
Індивідуальна робота на картках за варіантами
1 картка: дібрати прикметники до іменників, заєць - біленький,
лякливий, тремтячий; лисичка - руденька, хитра, винахідлива тощо.
2 картка: дібрати дієслова до іменників, заєць - сидів, їв, злякався;
лисичка - побачила, розповіла, зникла тощо.
3 картка: дібрати порівняння.
Заєць, мов… (лист осики),
Лисиця, мов… (хоробрий воїн).
Складання плану казки
План (орієнтовний)
-Знайомство головних героїв.
-Об’єднання навколо спільної мети.
-Пригоди зайця й лисиці.
-Перемога дружби.
Самостійна робота
Зачитування написаних казок. Редагування. Узагальнення
Доберіть прислів’я, яке б відповідало змісту написаної казки:
1. Дружба пізнається в біді.
2. Де дружніші, там сильніші.
3. Люди за добро добром платять.
Казка – це «багатошаровийпиріг». Кожний шар має свій сенс. У будь-
якому віці можна знайти відповідь на запитання, що хвилює в цей час,
розглянути його під іншим кутом зору. Спонукаючи дітей до творчого
пошуку, можна змінити кінцівку казки або сюжетну лінію, пограти з ними
в розвиваючі ігри «Плутанина», «Фантазери», «Все навпаки». Л.О.Яринко

7. ЧИЯ ВІДВАГА, ТОГО Й ПЕРЕМОГА
Фрагмент уроку літературного читання у 3 класі
СпесивихЛюдмила Миколаївна., вчитель початковихкласів.НВК №1
ТЕМА. Чия відвага, того й перемога.
Уславлення героїзму в чарівних казках
Мета: розширити знання про усну народну творчість; ознайомити дітей із
поняттям «чарівна казка»; дати уявлення про структуру чарівних казок;
удосконалювати навички виразного читання та літературного аналізу
твору, уміння поділяти текст на логічно завершені частини; розвивати
допитливість, кмітливість; виховувати любов і повагу до літературної
спадщини.
Матеріал до уроку: українська народна казка «Кирило Кожум’яка»
ІV. Повідомлення теми і мети уроку
1. Слово вчителя.
- Казка для кожного з нас – духовна потреба! Вона виникла найпершою
серед усіх творів писемної та усної літератури й існує з давніх часів.
Казкар завжди залишається для людини чародієм, творцем добра і краси.
Казка існує для того, щоб зберегти найкращі людські почуття. Вона –
давній і мудрий порадник, дає перше уявлення про добро й зло, правду й
неправду, чесність і справедливість.
- Сьогодніми поринемо у світ чарівної казки «Кирило Кожум’яка», і якщо
зробленийнами крокбуде добрим, чесним, то і життя наше буде сонячним,
сповненим радощів, багатим на добро і гарних друзів.
V Робота над казкою «Кирило Кожум’яка»
1. Виразне читання казки вчителем.
Бесіда:
- Хто головний герой казки?
- Які почуття викликали у вас певні
епізоди казки? (Відповіді учнів)
2. Словникова робота
 Читання «луною» за вчителем,
потім – уголос

8. ПУД
ЛЕМІШ
ЗЛИНУВ
БЛАГАЙТЕ
ПОЦУПИТЬ
ОХОЛОДИТИСЯ
ПІДЛЕСТИЛИСЬ
 Тлумачення слів. Робота зі словником
ПУД – МІРА ВАГИ – 16 КГ
ЛЕМІШ – ЧАСТИНА ПЛУГА
УРОЧИЩЕ – ДІЛЯНКА ЗЕМЛІ
СТАРШИНА – ШАНОВНА ЛЮДИНА ПОХИЛОГО ВІКУ.
 Добирання синонімів
 Поцупить, благайте, злинув
Фізхвилинка
Вийти з-за парти,
Стати всім у ряд,
Наче шикуємось ми на парад.
Руки попереду, нарізно ноги,
Вперед нахилились,
Торкнулись підлоги.
Раз – нахилилися,
Два – піднялись.
В темпі виконуй і не барись.
3. Читання тексту учнями. Робота в групах.
Завдання: знайти зачин, основну частину і кінцівку.
№
завд
І група ІІ група ІІІ група
1 Прочитайте рядки, в
яких передається сила
й мужність богатиря.
Які слова засвідчують,
що це чарівна казка.
Якими епізодами
ви доповнили б
казку.
2 Дайте оцінку вчинкам
героїв
Які події цієї казки
могли статися насправді,
а які є вигаданими.
Чого навчає
казка.
3 Пофантазуйте: які ілюстрації можна зробити до цієї казки.

9. 4 Переказати казку від
імені князівни.
Переказати казку від
імені Кирила Кожум’яки
.
Підготувати
питання для
інтерв’ю за
казкою.
4. Рефлексія (саморефлексія)
ЗНАЮ:
 Що таке чарівна казка;
 Героїв казки «Кирило Кожум’яка»;
 Жанри усної народної творчості.
УМІЮ:
 Виразно читати;
 Визначати головну думку;
 Характеризувати героїв казки.
ЦІНУЮ:
 Своє прагнення до нових знань;
 Героїзм та людяність в оточуючих;
 Літературну спадщину свого народу.
ВИСНОВОК: героями чарівних казок є люди з надзвичайною силою,
які захищають інтереси народу, гнівно карають ворогів.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:
1. Перш, ніж використовувати у структурі уроку різноманітні форми
групової навчальної діяльності, необхідно навчити учнів співпрацювати,
дотримуватись певних правил.
ПРАВИЛА СПІЛЬНОГО ОБГОВОРЕННЯ:
 Не говорити всім одночасно.
 Заперечуючи, звертатися безпосередньо до учнів.

10.  Всім слухати одного.
 Постійно використовувати позначки «+», « - », «?».
ПРАВИЛА ДРУЖНОЇ РОБОТИ:
 Домовитися, хто буде її виконувати.
 Марно не сперечатися.
 Намагатися зрозуміти один одного.
2. Навчальна діяльність у групі містить декілька послідовних моментів:
 Засвоєння навчального завдання, яке група повинна виконати.
 Процес обговорення, дослідження, пошуку.
 Узагальнення, систематизація, підбиття підсумків групової роботи.
 Презентація групового розв’язання даної проблеми, питання,
завдання.
3. За результатами роботи стежить координатор (учень, який призначений
учителем або обраний учнями).
4. Для швидкого реагування в групах існує певна система символів:
 Початок роботи (взялись за руки).
 Готова відповідь (піднятий великий палець).
 Не згоден (великий палець опущений вниз).
 Час добігає кінця (пальці тарабанять по столу).
 «Досить» (плескання в долоні).
 «Потрібна допомога» (долоні перевернуті догори).
5. Зв'язокгрупиз учителем за допомогою сигнальних карток підтримує
координатор:зелена – завершення роботи; жовта – роботатриває; червона
– прохання про допомогу.
КИРИЛО КОЖУМ’ЯКА
Казка-танок
Постановка Тимошенко Анастасії, студентки 43-Ш групи
Всі ми в дитинстві
захоплювались казками.
Казка - це прекрасне
поєднання слова та
фантазії. Кожен з нас,
читаючи казку, уявляє
описані в ній події. Стали
дорослими, а казка
продовжує хвилювати
нашу уяву. Тож і
спробувалипоєднати два,

11. з першого погляду, різних напрямки мистецтва - танок та казку. Вибір
прийшовся на казку «Кирило Кожум’яка».
Хто не знає легендарного киянина, героя українських казок та билин,
славетного богатиря-змієборця – Кирила Кожум’яку! Лише він завдяки
своїй силі і мужності здатен був врятувати київські землі від страшного
змія, пам’ятаєте? Танок повністю ілюструє події у казці.
Запрошуємо до танцювальної вистави «Кирило Кожум’яка»!
Зміст вистави
І Дія. Вихід царя київського, його підданих та доньки
2.Дія.Вихід змія
3.Дія. Змій забирає царську доньку у полон
4.Дія. Танок голубки, яка передає лист цареві від його доньки
5.Дія. Вихід Кирила Кожум’яки.
6.Дія. Піддані за наказом просять Кирила допомогти.
7. Дія. Двобій Кирила та змія за чарівну принцесу.
8. Дія. Всі святкують перемогу над змієм.
МИ – УКРАЇНЦІ
Демешко Юлія Григорівна, вчитель
початковихкласів НВК №1
Кожного вечора в міській квартирі Марійки, Соломійки та Дмитрика
Бойків з нетерпінням чекали сусідку бабусю Софію. Батьки малюків часто
затримувалися на роботі і просили сусідку приглядати за дітьми. Ця
старенька жінка прожила нелегке життя – голод, війну, смерть близьких
людей, але завжди була добра, ласкава, щира і привітна, готова всім
допомогти. Вона часто приходила з чимось смачненьким: то з яблучним
пирогом, то з тортиком-медовиком, а то і з рум’яними пиріжками.

12. Діти довгими осінніми та зимовими вечорами любили вимикати
світло, запалювати камін і слухати розповіді сусідки. А розповідала вона
так гарно, що здавалось - неначе то соловейко співає. Розповідала бабуся
діточкам про неньку Україну, співала їм народні пісні і тим прищеплювала
любов до Батьківщини й українського народу в їхні маленькі душі. Діти
полюбили українську мову, бо, як казала бабуся Софія, наш народ ріс з
нею, розвивався і творив чудову культуру, яку знають у всьому світі.
Цього вечора, як завжди, діти сіли на м’якенькому дивані і бабуся почала
свою розповідь про те, як Господь Бог вирішив наділити дітей світу
талантами. Вона розказала, що французи вибрали елегантність i красу,
угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну i порядок, росіяни -
владність, поляки - здатність до торгівлі, італійці одержали хист до
музики...
Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом
побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса
коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної
калини.
- Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.
- Я - Україна, а плачу,
бо стогне моя земля від
пролитої крові й пожеж. Сини
мої на чужині, на чужій
роботі, вороги знущаються з
удів та сиріт, у своїй хаті
немає правди й волі.
- Чому ж ти не підійшла
до мене раніше? Я всі таланти
роздав. Якже допомогти тобі?
Дівчина хотіла вже йти,
та Господь Бог, піднявши
правицю, зупинив її.
Є у мене неоціненний
дар, який уславить тебе на
цілий світ. Це - пісня.
Узяла дівчина Україна
дарунок i міцно притиснула
його до серця. Уклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i
вірою понесла пісню в народ.

13. Коли бабуся закінчила свою розповідь, Марійка заплакала, їй дуже
було шкода дівчинки, у якої була така важка доля. Але Дмитрик, хоча й
був найменшим у родині, часто давав розумні поради. Хлопчик заспокоїв
сестричку і запропонував всім разом вивчити українську пісню.
Як же були здивованібатьки, коли повернувшись додому, почули, як
співають їхні діти:
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Хай ще не завжди малюки попадали в ноти, але пісню співали
душею. І зрозуміли батьки, що їх діти ростуть справжніми українцями, які
збудують вільну та багату Україну, яку будуть поважати в усьому світі, а
українці будуть найщасливішими, а головне - пишатися своєю
Батьківщиною і ніколи її не покинуть.
Дидактичний матеріал до уроків української мови патріотичного
спрямування (за казками Івана Франка)
Демешко Юлія Григорівна, НВК №1
1. Прочитай,спиши текст. Знайди граматичну основу в 1 реченні.
В однім великім лісі гніздилося багато ворон. Вони жили тут такою
збитою купою, що в цілім лісі не було іншого птаха ані звіра: весь ліс був
одно вороняче царство. Тільки посеред лісу стояли великі голі скелі, в них
була велика, простора, темна печера, а в тій печері жили сови, так само
великою купою, як ворони в лісі. (казка «Ворони і сови»)
2. Прочитай, спиши текст. Слова в дужках постав у потрібнійформі.
Поясни, до яких наслідків можуть привести суперечки між людьми.
Ворони і круки тішилися дуже, що так хитро побороли своїх
страшних (ворог). Відтепер вони могли жити собі свобідно в своїм (ліс) і
були безпечні від нічного нападу. Їх рід відтоді розмножився сильно, а
сов’ячий рід зробився малий і нечисленний. І що найважніше, бачачи, до
якого нещастя доводить гордість і легкомисне зачіпання (противник), сови

14. зареклися на віки вічні нападати на ворон і на круків. А круки і ворони ще
й тепер, де побачать (сова), то б’ють і лають її. (казка «Ворони і сови»)
3.Прочитай. Поясни значення виділеннях словосполучень.
Був собі раз у господаря Пес, що жив у великій приязні з Вовком.
Зійдуться, бувало, на краю лісу під старим дубом та й балакають собі то
про се, то про те: Пес оповідає Вовкові, що чувати в селі, а Вовк Псові
подає лісові новини. (казка «Війна між Псом і Вовком»)
4. Прочитай , випиши власні назви, добери до них прикметники.
Вовк тим часом, дожидаючи ворогів, звелів Ведмедеві вилізти на
дерево й уважати на прихід ворожого війська та сповістити решту
товариства, яке воно. Лис Микита став напереді і підняв свій хвіст як фану;
Вовк стоїть під дубом, а Кабанові веліли заритися в купу листя і там сидіти
в засідці, щоби в рішучій хвилі міг наробити постраху між ворогами. Ось
показалося вороже військо. (казка «Війна між Псом і Вовком»)
5. Спиши, визнач рід іменників.
Бачить Лис, що на подвір’ї в куті стоїть якась діжа. От він, недовго
думаючи, скік у діжу та й сховався. (казка «Фарбований лис»)
6.Робота над прислів’ями
Пташка красна пір’ям, … (а людина - справами).
Яка пшениця, … (така й паляниця).
Книга вчить, …(як на світі жить).
Навчай інших - … (і сам навчишся).
Хто хоче збирати - … (мусить добре засівати).
Як посієш, … (так і пожнеш).
Хліб усьому… (голова).
Вік живи - … (вік учись).
У доброго хазяїна й соломинка … (не пропаде).
КАЗКИ, УКЛАДЕНІ УЧНЯМИ 4-В КЛАСУ НВК №1.
ВЧИТЕЛЬ – ДЕМЕШКО Ю.Г.
МОЯ УКРАЇНА
Бонзюх Марія
Була собі дівчина Оленка. Красуня така. Любила степами України
гуляти. А степи ж які були гарні! Широкі, жовтаві, ніби золото по землі
Україна розсипала. Любила дівчина ходити до лісу з деревами розлогими
розмовляти, милуватися звірятами малими. Ліс зустрічав її співами птахів,
ревом ведмедя, шелестом листя та різними таємничими звуками. Іде,
бувало, Оленка стежечкою, зверне з неї, а стрункі ялинки розводять гілки
перед красунею, аби показати всі цікавинки лісу. Дівчинка завжди

15. допомагала природі. Приносила гостинці лісовим мешканцям, садила нові
рослини. Хороша та дівчина була, добра, щира, чуйна та привітна.
Та сталося лихо. Напали на їх село розбійники. Викрали Оленку та ще
багато красунь-дівчат й великий викуп запросили. На землі українській
зібрався народ порадитися, як жити далі, як визволити невільників.
Вирішили
послати богатирів
визволятиз неволі
Оленку та дівчат.
Довго йшли
богатирі, лише
третього дня
побачили великий
занедбаний замок.
Зайшли до нього,
озирнулися.
Навколо - ні душі, лише схлипи чути. Почали шукати, хто ж плаче.
Зазирнули до темної кімнати - і побачили Оленку та ще багато красунь-
дівчат. Зраділи всі, обнімаються, збираються їхати додому. Та раптом
бачать - насувається чорна хмара. Придивилися - аж то бусурмани з
новими бранками повертаються. Зав’язався жорстокий бій. Багато
загинуло богатирів, а ще більше - поганців. Нарешті бій закінчився повною
перемогою українців. Повернулися герої зі щасливими дівчатами до
неньки України і зажили заможно та щасливо. Більше жоден поганець
ніколи не нападав на їхню священну землю. А українці вчили своїх дітей,
онуків та правнуків бути привітними, щирими, доброзичливими, мати
власну гідність та честь, а головне - вміти завжди постояти за себе.
БЛАГОСЛОВЕННА ЗЕМЛЯ
БраташДмитро
Жила колись дівчинка. Жила вона в краю чудесному, гарному, як то
кажуть, у землі обітованій. Та сталося горе в краю тім. Пересварилися між
собою діти великої матінки Природи. Бачила це горе Україна, бачила, як
тяжко живеться всім. Тому і вирішила вона усіх помирити. Але як? Вона ж
така маленька, беззахисна дівчинка. І тут промайнула думка: спочатку
треба дізнатись, чому вони посварились, а потім вже вирішувати, що
робити. Бачить - Сонце сходить на небозводі, вирішила спитати у нього:
- О Сонце велике та тепле, скажи, через що ви посварились? -
заговорила крихітка.

16. - Через те, що Вітер насуває хмари і йде дощ дуже довгий, а люди не
відчувають мого тепла та любові. І Вода з ним у змові, - відповіло Сонце.
- Але дощ - це добре для фермерства та дерев з травою, хіба це не
подобається?
- Звісно, подобається. Але не такий дощ, що заливає бідну Землю та
всі поля.
- Тобто ти з Землею за
одне?
- Так. Я завжди допомагав
сестрі Землі.
І на тому їх розмова
закінчилася.
Вирішила дівчина спитати у
Вітра, що сталось.
- Вітре, чому ви сваритеся
між собою?
- Тому що Земля зовсім знахабніла, її дерев і трав стало так багато, що
мені немає, де літати. Як хочу десь полетіти, так одразу стіна з височенних
дерев, то я їх і ламаю. А Сонце одразу заборонило мені робити це і
заступилося за Землю.
- Але ж дерева - це добре, це дає життя усім.
- Але не мені. Мені вже набридло, що я літаю по колу. І Воді набридло
те, що Земля свою сушу усюди сує. То ми з Водою об`єднались проти
Землі та зрадника Сонця.
На тому розмова закінчилася
І зрозуміла усю справу дівчинка. Скликала вона на примирення усі
чотири стихії, заговорила словами красивими і переконливими. І
присоромила їх за те, що сімейні стосунки обірвали, але саме головне і
переконливо вона їм сказала про їхню матір Природу:
- Та як же вам не соромно, хіба це справедливо - матір Природу
ображати? Ви ж своїми сварками ніж їй у спину встромили. У неї,
бідненької, серце кров`ю обливається, а ви такі сварки задумали? Та це ж
гріх великий! Ви хоча б на секунду задумайтесь, а якщо ваші діти так себе
почнуть поводити?
І стало соромно i Сонцю, і Вітру, і Землі, і Воді.
Аж тут з`явилася радісна Природа і каже:
- Дякую тобі, дівчино, що помирила моїх дітей. За це я дарую тобі
клаптик Землі, який буде зватися Україна. Там будуть гори високі-високі,
степи широкі-широкі, лани будуть красиві-красиві. А люди там будуть

17. жити роботящі, добрі, гарні. І будуть тебе оберігати і Сонце, і Вітер, і
Вода, і Земля, а якщо тобі знадобиться допомога, то я та мої діти завжди
раді прийти на поміч.
- Дякую тобі, Природо. Я обіцяю, що все буде добре, дякую за довіру.
І стало там все добре. І допомагали всі один одному, і сваритися
більше навіть не думали. І сказала тоді дівчинка Україна: «Боже, як же тут
чудово! Я ніколи не покину свій край!»
ЛЮБА УКРАЇНА
Станіславський Микола
Жила була дівчинка на ім’я Україна. Вдача в неї була лагідна, весела.
Навесні вона вдягала
яскравий квітчастий
сарафан, а взимку -
білу шубку. В України
було багато друзів,
братів і сестер з інших
країн.
Але прийшла біда
до України,
бусурмани стали
ображати її. Тоді всі
друзі України
піднялися і пішли її
захищати. Довго бились вони з бусурманами , не давали Україну ображати.
І нарешті прийшла весна, бусурманів вигнали. А Україна радісна наділа
свій квітчастий сарафан і закружляла з друзями у веселому танку.
ІСТОРІЯ-МАНДРІВКА
Попов Олександр
На Поліссі в одному дуже старому болоті в затишному гнізді
народилося допитливеЛелеченятко. Щиро воно любило свій рідний край з
його довгим літом, рясними дощами, повноводими річками, дубово-
сосновими лісами.
Однак не сиділося нашому Чомучці вдома. Він вирішив
помандрувати, щоб пізнати навколишній світ. Знявся та й полетів.

18. Бачить – ліси стали не такі, як у Поліссі, а листяні з ліщиновими та
калиновими заростями. Там він подружився з Косулею, Куницею,
Борсуком та Перепілкою. І ті йому розповіли про красу й багатства лісів та
степів центру України. Зачарувалося Лелеченятко тією землею й вирушило
далі на південь.
І тут замилувався наш мандрівничок безлісими рівнинами з горбами,
ярами та балками. В одному байраці він зустрівся з Байбаком, і той
залюбки розповів йому улюблені
українські степи. Тут буває
зазвичай спекотне та посушливе
літо з вітрами-суховіями. Однак
степ і в цю пору напрочуд гарний.
На родючих чорноземах
виростають великі врожаї
пшениці, кукурудзи, кавунів,
буряків… Захопилося
Лелеченятко щедрістю степового
краю.
Коли втомлене Лелеченятко відпочивало на найвищій вершині
Кримських гір Роман-Коші, Плямисте Оленятко відвело його до
невеликого водоспаду та подарувало фісташку з яли. Назавжди закохався
наш Чомучка в ці дивовижні гори.
Вітер-шукач пригод допоміг Лелеченяткові долетіти до ще одних не
менш чарівних гір - Українських Карпат. Їхні озера-очі не залишать
байдужим нікого! А смерековіліси та полонини – просто краса. Повернуло
Лелеченятко до рідної домівки та ще довго згадувало все
бачене,розповідало про незвичайно багату, чарівну, щедру, доброзичливу
українську землю.
Читайте й ви цю казку та любіть, бережіть, пізнавайте нашу
Батьківщину!
УКРАЇНА – ЦЕ КРАСА
Бакун Анастасія
Жив у одному селі хлопець Павлуша. Дуже любив він погуляти у
густому лісі. Але робити це він міг тільки тоді, коли дорослі були вільні.
Та одного разу, не дочекавшись батьків, пішов у ліс один.
Павлуша йшов і намагався запам’ятовувати кожну дрібничку, та
раптом побачив дикого вовка. Хлопець обережно відходив від вовка, ноги

19. у нього тремтіли від страху. Вовк кинувся за ним. Павлуша помчав у
протилежний бік дому. Хлопчик таки відірвався від хижака, перевів дух і
знов пішов спокійно. Він вийшов на галявину, зупинився й отетерів, бо
перед його очима
відкрилася казкова
картина. У Павлуші аж
серце заспівало від
побаченої краси. Дерева
витанцьовували свої
лісові танці. А пташки
виспівували такі красиві
мелодії! Хлопчик пішов
далі. Гілки розсувалися,
утворюючи стежку при
кожному його кроці. Павлуша вийшов з лісу у поле і подумав: «Яка краса!
Це наша Україна!». На синьому небі не було жодної хмаринки, а яскраве
сонечко освітлювало золоту пшеницю.
«Українськакраса», - вимовив Павлуша. Він довго дивився на золоту
ниву, вигадуючи загадкові історії та вже час було повертатися додому. У
лісі хлопчик знов побачив вовка, але він уже не викликав неприємних
емоцій, бо Павлуша подивився на нього зовсім іншими очами – це був
серйозний, суворий, але зовсім не страшний санітар лісу.
Хлопець вдома вибачився та розповів про все, що бачив.
- Той вовк тобі видався спочатку злим, а коли ти побачив красу
України, він вже не здавався страшним,- сказав тато.
- Україна – це краса, - сказала бабуся.
- Усе, народжене нашою ненькою Україною,- прекрасне, – сказала
мама.
Павлуша показав усім ту чарівну місцину - українську красу, і усі
тільки дивувалися. Павлуша виріс і при кожній нагоді показував той ліс
своїм дітям та промовляв: «Україна – це краса!»

20. У СВІТІ ЧАРІВНОЇ КАЗКИ
Урок позакласного читання. 3 клас
Огниста Любов Володимирівна,
учитель початковихкласів ЗОШ № 15
Тема. У світі казки чарівної
Мета:поглибити знання учнів про казку як художній твір, в якому вигадка
і фантазія служать засобом вираження суджень народупро життя, про любов до
своєї Батьківщини, про художні особливості казки; розвивати вміння
розрізнятинародну і літературну казку, виховувати читацький інтерес до казок,
формувати оцінні судження, почуття добра, справедливості і поваги, спонукати
дітей до складання казок.
Обладнання: виставка книжок «Мої улюблені казки», учнівські малюнки
казкової тематики, фрагменти казок з мультфільмів, презентації власних казок,
мультимедійна дошка.
Хід уроку
Існує книг багато на землі,
Вони цікаві, мудрі і повчальні.
Та кожен з нас, дорослий чи малий,
Казки читає – дуже вони гарні.
І. Повідомлення теми уроку
Вступна бесіда
Вчитель повідомляє учням, що сьогодні урок з позакласного читання з
теми…- а якої теми, допоможе кросворд:
По горизонталі:
1. На городі виростала, сили набиралась,
А потім достигла, великою стала.
Став дід тоді всіх гукати:
- Час красуню нашу рвати. (Ріпка)
2. Хто вигнав Козу-Дерезу із зайчикової хатки? (Рак)
3. Хто бігав наввипередки із їжачком? (Зайчик)
4. Прийшла вона із довгим віником
На бесіду з нашим півником
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід. (Лисичка)
5. Де ж усі сховались звірі?
У якій такій квартирі?
Дуже тісно - невеличка ця чудова ... (Рукавичка)

21. - За виділеними буквами рочитайте, яке слово зашифроване в кросворді
(казка)
1
2
3
4
5
- Молодці! Так, тема нашого уроку - «У світі казки чарівної». Як ви
готувалися до цього уроку? (Читали народні і літературні казки,
малювали до них ілюстрації, складали свої казки).
Вчитель:
- Тепер ми помандруємо до чарівного міста, з яким ви нерозлучні з
дитинства, а ставши дорослими, не забудете про нього. Бо його мудрість,
добро і краса – невичерпні. Отже, мандруємо до Казкового міста.
Зупиняючись на його вулицях, відкриватимемо щось нове і цікаве.
У казкове місто час вирушати,
Перешкоди всі пройдемо,
А хто буде сумувати
Із собою не візьмемо.
ІІ. Актуалізація опорних знань
Вчитель:
- Що ж таке казка? (казка – це цікава розповідь, в якій ідеться про щось
неймовірне, фантастичне; вона має навчальний зміст)
Діти складають прислів’я зі слів, що на картках про повчальний
характер казки (робота в групах)
Казка вчить, як на світі жить.
Казки маленькі, та розуму в них багато.
Казка вигадка, та в ній щось повчальне зрозумій.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1 Зупинка на вулиці Народних казок
Вчитель:
- Казки – це скарбниця, з якої черпають діаманти і самоцвіти. Їх почали
складати ще в сиві давнину і передавали в усній формі із покоління в
покоління. Подорожуючи, казки анітрохи не старіють, вони здобули величезну
популярність не лише серед дітей, а й серед дорослих. Як називаються такі
казки? (народні)
На мультимедійній дошці з’являється назва «Вулиця народних казок» та
уривки з казок. Діти зачитують уривки і знаходять до них ілюстрації.

22. а) Я - Коза-Дереза,
за три копи куплена, півбока луплена.
Тупу, тупу ногами, заколю тебе рогами.
Ніжками затопчу, хвостиком замету,
Тут тобі й смерть.
б)Я по засіках метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби втік...
в) Гуси, гуси, гусенята,
Візьміть мене на крилята,
Та понесіть до батечка...
г) Ой ви, діточки, козеняточка!
Відімкніться, відчиніться,
Ваша мама прийшла, молочка принесла.
Вчитель:
- Про які казки йшлося? ( Народні)
- Хто їх складає? (Народ)
2 Зупинка - вулиця Літературних казок.
Вчитель:
- Звичайно, казки розповідають, а не читають. Ці традиції збереглися з
давніх часів, коли люди не знали писемності. А от письменники записували їх,
щось доповнювали, щось змінювали, і тепер ми читаємо написані ними казки.
Як називаються такі казки? Спробуйте прочитати зі слайду:
ОВРЛИТРЛІТЕРАТУРНІАОИРПР (Літературні)
АІЛАШЩІВАВТОРСЬКІЛОРВАЛ (Авторські)
Інсценування літературних казок
(Учні показують інсценівки заздалегідь підготовлених уривків казок.)
Вчитель:
- На якій вулиці казкового міста ми побували?
- Хто створює літературні казки?
ІV. Фізхвилинка
Буратіно потягнувся
Раз зігнувся, два зігнувся,
Три - присів, чотири - встав,
П’ять – вперед закрокував.
Буратіно покрутився,
Раз схилився, два схилився.
Потім далі він пішов,
Але ключик не знайшов.

23. Щоби ключика дістати,
Треба нам навшпиньки стати.
V. Характеристика прочитаних казок
Усі народи світу складають казки. Згадати їх усі неможливо, але кожен з
вас переконався, як їх багато. Подумаємо, з якою метою люди складали і
розповідали казки?
- Що народ оспівує і прославляє у своїх казках? (Мудрість, розум,
вміння товаришувати, допомагати друзям)
Поміркуйте, чому ми читаємо казки, за що ми їх любимо?
-Казка вчить робити добро.
-Казка вчить бачити зло і боротися з ним.
-Казка вчить не лінуватися і бути працьовитими.
-Казка вчить дружити і допомагати один одному.
-Казка вчить бути сміливими, хоробрими і мужніми.
-Казка вчить бути мудрими і розумними.
-Казка спонукає замислюватись про свою поведінку.
Отже, у казках виражено ставлення народу до життя, до людей, до явищ
природи. Казкаі веселить, і змушує серйозно аналізувати свою поведінку. Вона
допомагає бачити зло і боротися з ним. Тому читати і слухати казку треба
уважно.
3. Зупинка - Золоті зернятка дитячої творчості
А зараз послухаємо декілька казок, складених учнями нашого класу, а
потім їх обговоримо. (Діти розповідають власні казки)
VІ. Підсумок уроку
Завершилася наша мандрівка до казкового міста, жителі якого добрі,
працьовиті, ввічливі, чемні, мудрі, хоробрі. А щоб потрапити туди, потрібно
багато читати. Отож дружіть з книжками. Будьте активними читачами.
Пам’ятайте, що книжка - ваш друг і порадник.
Подорож казковим містом продовжимо на наступних уроках позакласного
читання
КАЗКИ, УКЛАДЕНІ УЧНЯМИ 3 КЛАСУ ОШ №15
ВЧИТЕЛЬ – ОГНИСТА ЛЮБОВ ВОЛОДИМИРІВНА
КОРОЛЕВА КВІТІВ
ХацькоСофія
На далекій планеті Сонячній росли квіти, які вирішили обрати собі
королеву. Але серед добрих квітів були й лихі, які захотіли керувати планетою
самостійно. Найнебезпечніших ворогів рослини переселили до іншої планети.

24. Настала темрява. І лише тоді квіти обрали свою королеву – білу Мальву. Тепер
у квітковому царстві запанували мир і щасливе життя.
ЧОМУ НІЧ ВЛІТКУ СТАЛА КОРОТКОЮ
Батрамєєва Аліна
Тисячі років на землі день змінювався ніччю. І так було завжди. Та якось
Ніч не захотіла поступатись місцем Дневі. Їй захотілося бути володаркою
Землі. І сталося так, що Сонце не з’являлося вранці. Все живе спало. Люди
стали сумними. Все занепадало.
Місяць дивився на нашу планету і дуже сумував. Він хотів допомогти
усьомуживому на землі. Тому він згадав про свого братаСонце, що керує всіма
планетами, і розповів йому про пригоду на Землі. Сонце розгнівалося:
- Ніхто не може не підкорятися вічним законам природи, - мовило Сонце.
Настав ранок, а після – день. Все живе раділо Сонцю і дякувало Місяцю. А
Ніч з того часу влітку дуже короткою стала.
ЯК ХЛОПЧИК МИХАЙЛИК ПОВЕРНУВ МИР У СІМ’Ю
Чернявський Костянтин
Жив був на світі хлопчик Михайлик. У нього було багато братів і сестер.
Сім’я була дружною та роботящою. Їм було весело разом. Діти допомагали
батькам, батьки піклувалися про дітей. Та раптом над їхньою хатиною пронісся
чорний ворон. Він засіяв у їхні душі зерно зла, ненависті, заздрощів. Всі діти
почали сваритись між собою, заздрити один одному. Один Михайлик
залишився доброю дитиною. Він хотів повернути мир у сім’ю.
Тож пішов шукати доброго чаклуна, який би міг допомогти їхній сім’ї.
Довго ходив Михайлик по світу, важкою була його дорога. Та раптом він
побачив місто, в якомулюди були добріта щасливі. Це було володіння доброго
чаклуна. Чаклун вислухав його і порадив, що мир повернеться у його сім’ю і
вони подолають чорноговороналише тоді, коли навчаться слухати одинодного
і поступатися у будь-яких справах.
Хлопчик, повернувшись додому, розповів про поради чаклуна. І після
цього мир запанував у їхній сім’ї…
КАЗКИ, УКЛАДЕНІ УЧНЯМИ 4 КЛАСУ ОШ №15
ВЧИТЕЛЬ – ВАСИЛЬЧЕНКО СВІТЛАНА ІВАНІВНА
МАКИ
СорокинЯрослав

25. У безкраїх степах України жило древнє плем’я сарматів. Вони були
сильними, мужніми, але мирними людьми. Спокійно господарювали на
своїйземлі, допомагалиодин одному виховувати дітей у дружбі та любові.
Серед всіх виділявся молодий і дуже гарний хлопець. Він був
найсильніший, найпрудкіший, найрозумніший, все міг робити. До нього за
порадоюзверталися всі односельчани.І нікому, ні в чому він не відмовляв.
Але якось настали для цього племені страшні часи. На них напали
дикі вороги. Поставою вони були схожі на людей, а голови у них були
схожі на жахливих казкових звірів. Ці дикуни не бажали працювати. Вони
нападали на інші племена, всіх вбивали і відбирали нажите добро.
На захист свого племені виступив молодий сармат. Довго бився він з
ворогами, хоч сили були й нерівні. Але Мак, так звали героя, все ж переміг
диких звірів. Та, на жаль, і Мак був поранений. Кров так і бризнула в різні
сторони. Від отриманих ран помер герой-сарматовець.
Наступного дня люди були дуже вражені незвичайною картиною. Все
поле, довкола було видно, було усіяне дуже гарними червоними
квіточками. Вони так і сяяли на сонці і були дуже духмяні.
І тут люди згадали останні слова героя: «Не треба плакати. Живіть
довго і щасливо. Моя кров пролилась недаремно. А я завжди буду з вами,
ви мене завжди будете бачити».
З того часу люди дуже
полюбили цю чарівну квіточку.
На честь героя назвали її маком
почали вплітати у віночки,
малювати у своїх оселях,
покладати біля образів. Квітка
давала людям силу і впевненість.
Вона стала символом мирного
життя, пам’яті. Кожна з квіточок
нагадувала краплину крові героя.
І це робило людей сміливішими і
сильнішими, закликало більше
любити свою рідну землю.

26. КАЗКА ПРО МАК
Огниста Карина
Жила-була бабуся.
Несла вона з городу спілі
маківки.
-Куди це нас несуть? –
зашепотіло в маковій
коробці одне зернятко.
Виглянуло воно у віконечко
і випало на землю. Страшно
стало йому. Заснуло зернятко. Побачило воно дивний сон – з неба на
землю падало велике біле покривало. Спить макове зернятко. А коли
прокинулось, то побачило блакитне небо та зелене поле. А потім побачило,
що в нього зелена ніжка та червона гарна голівка. А поряд ростуть такі ж
гарні квіти. І мак зрозумів, що він на цьому світі не один.
ЧУДОВА КАЛИНОНЬКА
Трошина Ніка
Жили-були собі дід та баба, і не було у них
дітей. Дуже вони нудьгували і вирішили посадити
у садочку кущ калини. Старі так про неї
піклувалися, що калина росла не по днях, а по
годинах – і така ж гарна та квітуча виросла, що всі
сусіди дивувались. Маленькі діточки полюбляли
гратися в тіні її гілочок, а дівчата робили собі
намиста з її ягід. Так в садибі старих завжди лунав
дитячий сміх!
ІСТОРІЯ ПЛАКУЧОЇ ВЕРБИЧЕНЬКИ
Стешко Настя
Було у матері троє синів. Вони
дуже любили свою маму. Росли вони
добрими, роботящими, приносили
радість людям.
Та ось напали на рідну землю
вороги. Прийшли сини до матері за
благословенням. Стиснулося в мами
серце, але що поробиш: земля у нас
одна. Хто ж її захищати буде?!

27. Благословила мати синів і провела на берег. А сама щодня виходила на
берег річки, синочків виглядала.
Поверталися їх друзі, приносили їй невтішні звістки, що загинули її
сини героями. Довго плакала мама над річкою, не хотіла до хати без дітей
повертатися. А на ранок побачили люди на березі вербу, що схилила
додолу свої віти.
Отак на світі з’явилася плакуча верба.
СПРАВЖНІ ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ
Окомашенко Ніна Семенівна,
вчитель початковихкласів Піщанського НВК
Дуже приємно дізнаватися про
досягнення своїх учнів у навчанні, роботі,
спорті. Одного разу, переглядаючи «Час
новин» по Красноармійському
телебаченню, я побачила сюжет про свого
учня Плясовицю Миколу (його я вчила в
початкових класах у Красноармійській
ЗОШ №2). У сюжеті розповідалося, що
Микола став чемпіоном України з боксу у
вазі 40 кг у січні 2012 року. А я пригадую,
як Микола вчився в початкових класах.
Зірок із неба не знімав, але вчився
стабільно, всього досягав своєю працею.
Вже тоді відрізнявся від однолітків
характером: був впертим і наполегливим, доручену справу виконував з
відповідальністю, вмів тримати своє слово, досягатисвою мету. Пригадую,
десь у другому класі, щоб учні мали високу техніку читання, (сто і більше
слів за хвилину), я запропонувала їм деякі види роботи над виробленням
техніки читання. Попередила зразу, що тільки щоденне виконання цих
вправ, дасть певний результат. Микола читав багато, любив читати, але
сама техніка читання була ще низькою. Через деякий час я була приємно
здивованатим, що він одним із перших учнів почав читати набагато краще.
Зі слів мами Миколи дізналася про те, як йому вдалося досягтицього. «Він
чітко виконував всі види робіт над підвищенням техніки читання, які Ви
пропонували», - відповіла вона. Тепер я розумію, що бездоганневиконання
настанов вчителя - це основна риса характеру хлопця, яка допомагає йому
у спорті.

28. Займатися спортом Микола почав ще з другого класу. Спочатку це
був футбол, потім - дзюдо. У секції з боксу Микола почав займатися з
шостого класу і найбільших успіхів досягнув саме тут. Брав участь у
міських, обласних і республіканських турнірах. На сьогоднішній день
провів 42поєдинки, з них - 36 з перемогою. Має такі почесні звання:
дворазовий чемпіон Донецької області, чемпіон України, член збірної
України з боксу. В арсеналі нагород - грамоти, медалі, кубки, цінні
подарунки.
У житті Микола скромна, порядна, вихована людина, яка вже зараз
розуміє, що шлях до успіху нелегкий: щодня – крос, виснажливі фізичні
навантаження, втома, тривоги, хвилювання, розчарування і знову
тренування, тренування, щоб перемогти, бо хлопець має мрію стати
Олімпійським Чемпіоном. Зараз Микола навчається в Київському
національному університеті фізкультури і спорту. У лютому 2016 року
отримав звання «Майстер спорту України». Я завжди розповідаю своїм
учням про те, щоб досягти своєї мети, треба брати приклад з таких, як
Микола. Вірю, що він прославить своїми перемогами не тільки наше
славне місто, а й Україну.
ЗОРЯНЧИК
Окомашенко Н.С., вчитель
початковихкласів Піщанського НВК
Ранок… Я йду на роботу, навколо вражаюча тиша. Сходить Вранішня
Зоря. Раптом від неї відірвався маленький промінчик і сів мені на руку.
- Ти хто? - запитала я у
нього.
- Я – Зорянчик, синок
Вранішньої Зорі.
- А ви хто? – запитав мене
Зорянчик.
- А я вчителька. Працюю у
Піщанському НВК. Зараз мої
діти навчаються у другому
класі.
- О, я добре знаю ваших діточок. Часто спостерігаю. як вони
працюють на уроках. Вони такі розумні, допитливі, чемні. Пригадую, що у
вас недавно був урок позакласного читання «Добридень тобі, Україно
моя». Я був дуже здивований тим, що ваші дітки так багато знають про
нашу славну Україну. Дуже прошу Вас дозволити мені побувати у Вашому

29. класі на уроці української мови, - попросив Зорянчик. - Я чув, що у Вас
дуже цікаво проходить робота, коли вивчаєте з дітьми тематичні групи
слів.
- Так, ми вже звикли цікаво працювати, коли нам треба вивчити нові
слова, відповіла я. – Звичайно ж, запрошую тебе, Зорянчику, на урок
української мови. Послухаєш і побачиш, як працюють дітлахи.
Пройшло трохи часу - і я вже в школі. Чується веселий щебет дітлахів.
Пролунав дзвоник, настала тиша, а мої малята чекають чогось цікавого.
Для мене - це свято, коли діти налаштовані на плідну роботу.
- Сьогодні, мої любі, ми будемо працювати над новою групою слів:
Україна, столиця, Київ, вулиця, до Києва, у Києві, український. Діти, а
може ви вже щось знає про ці слова.
- Україна - наша держава, наша Батьківщина,- сказав Даніїл.
- А я знаю, що Україна межує з Росією, Білорусією, Польщею,
Словаччиною, Угорщиною, Румунією,- з гордістю повідомила Анастасія.
- На півдні Україна омивається Чорним та Азовським морями, –
тихенько промовив Дмитрик.
- Ой, які ж ви молодці, - сказав Зорянчик. Ащо ви знаєте про столицю
нашої держави?
І тут посипались відповіді:
- Столиця нашої України - Київ.
Він розташований на річці Дніпро.
Це сама велика річка України. У
Києві дуже багато шкіл, музеїв,
бібліотек. У нашій столиці працює
Верховна Рада і президент. У Києві
дуже багато красивих і затишних
вулиць. До Києва можна доїхати
автобусом, поїздом, допливти
пароплавом, долетіти літаком. А я
знаю українські символи - це Гімн,
Герб, Прапор. Український народ дуже гостинний. Українці зустрічають
друзів хлібом та сіллю. А який смачний український борщ з пампушками
варить моя мама.
- Любі, дітки. Ви просто молодці. - сказав Зорянчик. Ви так багато
знаєте про нашу неньку Україну, її столицю. Я дуже задоволений, що
побував у вас на уроці. Я сподіваюся, що ви будете гідними українцями.
- До побачення, - сказав Зорянчик. Чекаю від вас запрошення на інші
уроки.

30. ПРИГОДИ У МІСТІ РІДНОМОВСЬК
Або «Як Ілюша рятував Царівну-Мову»
МаксименкоКатерина, вчитель ГродівськоїЗОШ
Присвячується моєму найпершому 1-Б.
Без вас ця казка ніколи б не ожила.
Перегляд відеоролика (додається)
Діючі особи:
 Головний герой – хлопчик Ілюша
 Автор
 Царівна-Мова
 Маленька Чарівниця
Розділи мови:
 Пані Фонетика
 Пані Лексикологія
 Пані Граматика
 Пані Каліграфія
Чарівні квіти:
 Віра
 Надія
 Любов
Банда розбійників:
 Лінь
 Байдужість
 Злість
Однокласники:
 Даша
 Костя
 Саша
 Давид
І Дія
Автор: Послухай чарівну казку, мій любий друже.
У звичайній школі, давно, а, може, не дуже,
Веселий хлопчик Ілюша жив
Та вчити науки різні він не любив.
Особливо уроки Рідної мови,
Котрі з дитинства всім вам знайомі.
Ілюша: Нащо та мова мені знадобилась?

31. Як п’явка до мене приїлась!
Краще подрімаю – більше користі буде!
І може питати мене вчителька забуде.
(Ілюша засинає, поклавши голову на парту.)
Саша: Що там з Ілюшею трапилось знову?
Прихилив свою голову, ніби кавунову.
Костя: А от я і сам би приліг подрімав,
Та біда, вправу ще не дописав.
Даша: Бідолаха, знову засинає,
Він же таку цікаву тему пропускає.
Давид: Хай сам робить свій вибір, а ти не буди.
Бо він сам собі шукає великої біди.
Автор: В цей час Ілюша, звісно, міцно задрімав.
А як прокинувся, то де він опинився, не знав…
ІІ Дія
Ілюша: От лихо! Та де ж я?! Чому все сіре? О, Боже!
Бідним хлопчикам в інших світах бути гоже!
Автор: Ілюша потрапив у вимір дивний.
І, щоб врятуватись, вибрав спосіб ефективний.
(починає кричати і плакати)
Ілюша: А-А-А!
Автор: Бідолаха у жах та паніку себе огорнув.
Увагу трьох незнайомців до себе привернув.
(Виходять троє незнайомців – Лиха Трійка)
Лиха Трійка: А хто це такий? Як тебе звати, дитино?
(намагаються зв’язати його мотузкою)
Ілюша: Я Ілюша – веселий хлопчина.
Що це ви робите? А як вас звати?!
Лінь: Ми Лінь,
Байдужість: Байдужість
Злість: та Злість.
Лиха Трійка: І хочемо тебе арештувати!
ІІІ Дія
(зв’язали мотузкою головного героя, сидять на лавціспілкуються між
собою)
Лінь: Мені все так лінь робити.
Особливу ту бридку мову вчити.
Ну, лінь мені, л-і-н-ь!
Краще на уроках сидіти мов тінь.

32. Байдужість: А мені все одно, що робити…
Та краще байдики бити!
Мова, як мова. Що є, що немає.
Нічого страшного, коли хтось її не знає.
Злість: Та нащо її вивчати?! Нам вона не потрібна.
Вона незрозуміла і до пилу подібна!
Як же я радію, що ми її все ж спіймали.
Від тих дурнів з міста Рідномовськ навік заховали!
І щоб самим не забути, я записав
Велику Таємницю, що колись вкрав…
Ілюша (тихенько розмовляючи з самим собою): Так значить вони викрали
мову.
Ось і викрив я їх змову!
Може, тому таке сіре тут все?
Думаю, нічого хорошого це не несе…
(Раптом з’являється Маленька Чарівниця)
Маленька Чарівниця: Ага! Ось ви й попались!
Довго ж, поганці, від мене ховались!
А, ну, зізнавайтесь, де діли Царівну-Мову?!
Лінь: Спати хочу...(позіхає) Ти закінчила свою промову?
(Маленька Чарівниця ображається, але швидко ховає свої емоції)
Маленька Чарівниця: Ох! А це кого ви ще образили?!
А ну, покажіть, на кого ви позалазили!
(починає махати чарівною паличкою)
Злість: Не вистачить сил, Маленька Чарівниця!
Без Мови твої сили мов дощова водиця.
Маленька Чарівниця: Вас ненадовго зможу зачаклувати
Досить Царівну-Мову від нас ховати!
(Лиха Трійка завмирають. Маленька Чарівниця забирає у них
клаптик паперу і допомагає визволитись Ілюші)
Ілюша: Дякую вам, дуже-дуже!
(намагається піти геть)
Маленька Чарівниця: Куди ти пішов, мій милий друже?
Ти обраний, хоч й сам не любив рідної мови.
А та трійка тобі, думаю, були знайомі…
(Ілюша здивовано дивиться на Маленьку Чарівницю. Береться за
голову)
Ілюша: Так вони через мене таке лихо зробили?
І хочуть зробити так, щоб люди більше Мову не вчили?

33. Маленька Чарівниця: Саме так, Ілюшо! Потрібно Країну Знань
врятувати,
Царівну-Мову знайти, і Велику Таємницю розгадати.
Вибач, та я не можу більше допомогти тобі.
Врятуй, будь ласка, всіх нас від цієї біди!
(Маленька Чарівниця віддає йому ручку, а потім зникає)
Ілюша: От це так халепа. От і попав!
Головне, щоб у цьому світі я теж не пропав.
ІV Дія
Автор: Ілюша, як ми бачимо, ручку чарівну отримав.
Водила вона його, мов навігатор, щоб ніхто не затримав.
Щоб зміг Ілюша Царівну-Мову повернути
І про Таємницю Велику не забути.
(Прибігаєза ручкою, котру тримаєу руці до Пані Фонетики. Навколо
Пані Фонетики літають звуки, вона ніби їх слухає, лунає нерозбірлива
мелодія старого грамофону)
Ілюша: Ой, вибачайте, а хто ви така?
Пані Фонетика: Яка чудова вимова м’яка…
До-о-обрий день. Я Пані Фонетика.
Підпорядковується мені звуків естетика.
Ілюша: Мені, мабуть, ваша допомога потрібна…
Бо як почну читати, так вимова до каші подібна..
І тут ще таке лихо…
(Пані Фонетика різко перебиває)
Пані Фонетика: Нічого не хочу чути! Тихо!
Ось тобі утворені зі звуків слова.
Через тебе в мене вже болить голова.
Хочеш отримати відповіді більш логічні?
Моїй сестрі Лексикології ці питання звичні.
(Ручка тягне Ілюшу в іншому напрямку далі)
Ілюша: Дякую вам, Пані Фонетико, шановна.
Ви така добра, важлива й у допомозі невідмовна!
V Дія
(Ручка приводить головного героя до пані Лексикології. Навколо неї
вже кружляють цілі слова. Ілюша навіть не встигає вимовити слово, як
починає говорити Пані Лексикологія)
Пані Лексикологія: Вітаю, мій любий друже.
Щось ти сумний дуже.
Із значенням слів проблема?

34. З’явилась у тебе якась дилема?
Зрозуміла! (плескає в долоні) Й вже допомогла.
А у речення їх скласти тобі Граматика б могла.
Тож хутчіш до неї рушай.
Тяги до знань не полишай!
(Ручка тягне Ілюшу в іншому напрямі далі)
Ілюша: Дякую вам, Пані Лексикологіє, шановна.
Ви така добра, важлива й у допомозі невідмовна!
VІ Дія
(Ручка приводить головного героя до Пані Граматики. На дошці
рухаються цілі речення)
Ілюша: Пані Граматико! Радо вітаю Вас!
Пані Граматика: Хлопче, давай без прикрас.
Автор: І почав наш герой Пані Граматиці розповідати,
Що не знає, як слова у речення правильно зібрати,
Де захована Царівна-Мова, та як врятувати всіх,
Щоб впорався він з завданням і його не підняли на сміх.
Пані Граматика: Звичайно, я тобі допоможу врятувати Мову,
Від мене не почуєш ти відмову.
Ось тобі текст Таємниці Великої, тримай.
Хутчіш Мову рятуй, часу не гай!
Ілюша: Дякую вам, Пані Граматико, шановна.
Ви така добра, важлива й у допомозі невідмовна!
Але зачекайте! Що тут написано? Як розібрати?
У кого мені про ці каракулі потрібно спитати?
Пані Граматика: А, зрозумів, що не тільки правила потрібно знати?
Ще кожен має старатись красиво писати.
А ти прямуй до Каліграфії, он там вона живе.
Запис вона тобі красиво перепише чи «переведе»…
VІІ Дія
(Ілюша навшпинькахпідходить доПані Каліграфії, яка щось пише. Та
лякається і підстрибує).
Ілюша: Вітаю і вибачте, що я вас злякав…
Пані Каліграфія: Просто тебе тут ніхто не чекав.
Ілюша: Я хотів би, щоб ви мені красиво записати допомогли…
Пані Каліграфія: А раніше красиво записати ви самі не могли?!
От халепа, не можуть зрозуміло писати, дожили люди.
От тобі й комп’ютерний час, ІТ-технології всюди…
Хоч і правила знають, і значення слів,

35. А ручку тримають, як за роги корів.
І не хочуть писати красиво і зрозуміло.
От як Мову вони знають уміло.
Ілюша: Будь ласка, допоможіть, щоб Царівну-Мову врятувати.
Пані Каліграфія: Ілюшо, от з тобою покою ніколи не мати.
Тримай свою Велику Таємницю та відтепер пиши красиво.
Бо каліграфічне письмо зараз як Світу восьме диво.
Автор: «Хто мови своєї цурається,
хай сам себе стидається».
Як зрозумів Ілюша, секретом це не є.
Але кожному своє…
VІІІ Дія
(Ручка у руці головного героя тягне його на галявину з квітами)
Автор: Ось пів справи вже зроблено.
Та бідному Ілюші ніби пороблено.
(Чується звуки гонитви)
Ілюша: Ой, лишенько! То мабуть за мною гониться Лиха Трійка.
Хто ж мені допоможе? Бо тут точно буде бійка!
(Квіти, що на галявині починають рухатись, і по черзі промовляють
до Ілюші)
Квітка Любов: Я Квітка Любов, промовляю до людей.
Побачте істину через лабіринт пустих ідей!
У серці своєму добро зростіть!
Любов в собі ви віднайдіть.
Любов до ближнього, до рідного краю й мови.
І в добрій справі не буде вам ні від кого відмови.
Вмійте добро робити і ділом, і словами.
Шануйте Мову Рідну, бо вона завжди з вами!
Квітка Віри: Я Квітка Віри, промовляю до людей.
Побачте істину через лабіринт пустих ідей!
Повірте в себе й свої сили,
Щоб вам інші не говорили.
Плекайте віру у славне і вільне майбутнє,
Бо сила Слова – це діло могутнє.
Примножуйте й не забувайте Мови Рідної,
Щоб бути гідними долі світлої.
Квітка Надії: Я Квітка Надія, промовляю до людей.
Побачте істину через лабіринт пустих ідей!
Сподівайтесь. Й після довгої ночі приходе сонце,

36. Що осяє ваші милі обличчя через віконце.
Сподівайтесь і будете ви щасливо жити,
Якщо будете гідно поводитись й мову любити.
(З’являться Лиха Трійка)
Лінь: Ось, нарешті, розквитаємось з тобою!
Байдужість: Поплатишся, герою, своєю головою!
Злість: Не повернути тобі Царівни-Мови!
До діла! Закінчуймо ці розмови!
(Лиха Трійка починає нападати на Ілюшу, але раптом з’являється
Царівна-Мова)
Царівна-Мова: Зупиніться. Ви більше не маєте сил!
Нехай у вас пропаде цей пил!
Ілюша одумався і знає, що мову потрібно вчити
І як рідну матусю маємо ми її любити.
Ілюша: Так, вони – це моє ставлення до мови?
Царівна-Мова: Так. А вам, щоб перетворитись, не потрібно запрошення.
Ілюша: Так, значить, моя Лінь – має стати Працелюбністю у навчанні,
Щоб зміг досягти я сам висоти бажані.
А Байдужість – це Зацікавленість у вивченні різних наук,
У збереженні мови. Все це - не пустий звук.
Ну, а Злість – це Любов й Повага до мови і рідного краю.
В серці всіх їх я тепер назавжди тримаю.
(Лиха Трійка перетворюється на Добру Трійку, обіймають Ілюшу і
зникають)
Царівна-Мова: Дякую, тобі Ілюшо, від імені нас всіх.
Тепер у місті Рідномовську будуть веселощі і сміх.
Всі ми живі і всі здорові, та пора тобі додому.
Щоб ти нагадав людям істину відому…
ІХ Дія
(Ілюша прокидається в класі на уроці. Хоче написати щось у зошиті
та у нього перестаєписати ручка. Вінпросить сусідку по партіпозичити
йому ручку. Тією однокласницею є Маленька Чарівниця, перевдягнена у
шкільну форму, і дає вона йому «чарівну ручку». Головний герой починає
дивитися на свій клас і розуміє, що майже всі герої казки, це його
однокласники).
Автор: Ось так Ілюша перемогти сам себе зумів,
А головне - він найважливіше зрозумів,
Що потрібно Рідну Мову вчити й поважати,
А Таємниці Великої він ще й інших почав навчати.

37. (Діалог між однокласниками на сусідньому ряді, на останніх партах)
Саша: От що сталось з Ілюшею? Як ви гадаєте?
Може, його інопланетяни вкрали? Часом, не знаєте?
Костя: А, може, він головою вдарився дуже?
Знаєш, бо то крихка річ, друже.
Даша: Ну, що ви до нього причепилися знову?
Вивчає собі людина уважно Рідну Мову.
Давид: От правильно робить, що навчається.
І він вам сам казав: «Хто мови своєї цурається,
Хай сам себе стидається».
Х Дія
(Автор сидить за столом з великою книжкою, дочитує історію)
Автор: Сподіваюсь, ви теж будете рідну мову любити
Та добрі справи завжди робити,
Шанувати й не забувати свого народу
Й знаходити поміж людьми згоду.
От вам і казка,
А мені бубликів зв’язка.
УРОК-ВІКТОРИНА
Уємова Наталія Юріївна,
вчитель початковихкласів ЗОШ №9
Тема: Робота з дитячою книгою. Казка в гості завітала
Мета: вчити поважати добро і правду, боротися зі злом і кривдою;
розвивати пам’ять, кмітливість, вміння передавати свої думки в розмові;
виховувати любов до книг, бережне ставлення до них.
Обладнання: ілюстрації до казок, ноутбук, презентація, відеосюжет,
диск з піснями із казок, емблеми, мішечок, фішки, предмети з казок,
грамоти учасникам, чарівна скринька, виставка книжок, ляльковий театр.
Хід заняття
І. Організація початку заняття
1. Привітання
Вчитель: Встаньте, діти, ви рівненько.
Посміхніться всі гарненько.
Посміхніться ви до мене,
Поверніться до гостей,
Привітайтесь: «Добрий день!» -
Привітали гостей, що до нас завітали,