Матеріали семінару для вчителів

1. Теоретичні та практичні
проблеми оптимізації
спілкування
Матеріали семінару для вчителів
Виконавець:
Руденко Є.В.
практичний психолог
гімназії “Києво-Могилянський колегіум”

2. Теоретичні аспекти
оптимізації спілкування –
Спілкування – це перш за все
реалізація всієї системи відносин
людини. Спілкування можна
розглядати як спосіб поєднання
індивідів, а також як спосіб їх
розвитку. Спілкування – це
взаємодія двох або більше людей,
яка полягає в обміні інформацією
пізнавального чи афективно-
оцінювального характеру.

3. Функції спілкування:
1) інформаційно-
комунікативна;
2) регуляторно-
комунікативна;
3) афективно-
комунікативна
1) прагматична;
2) формуюча;
3) підтвердження;
4) організації і
підтримки
міжособистісних
відносин;
5) внутрішньо-
особистісна
1) спілкування як
фактор розвитку
суспільства;
2) спілкування як
фактор розвитку
особистості

4. Види спілкування:
Імперативне – це
авторитарна,
директивна
форма взаємодії з
партнером по
спілкуванню, з
метою досягнення
контролю над
поведінкою,
установками,
думками,
примушування
його до певних
дій або рішень.
Діалогічне – це
рівноправна суб`єкт -
суб`єктна взаємодія,
що має на меті
взаємне пізнання,
самопізнання
партнерів по
спілкуванню.
Дозволяє досягти
більш глибинного
взаєморозуміння,
саморозкриття
партнерів, створює
умови для
особистісного
зростання.
Маніпулятивне
спілкування – це форма
спілкування, при якій
вплив на партнера по
спілкуванню з метою
досягнення своїх цілей
здійснюється
приховано. Маніпуляція
передбачає бажання
досягти контролю над
поведінкою і думками
іншої людини.

5. В структурі спілкування можна виділити
три аспекти:
1) комунікативний (обмін інформацією);
2) інтерактивний (обмін діями, а також
організація взаємодії партнерів);
3) перцептивний (сприйняття партнерів по
спілкуванню і встановлення на цій основі
взаєморозуміння).

6. Спілкування як обмін
інформацією
Вербальне спілкування:
- сумісне;
- несумісне
Невербальне спілкування
(види засобів):
- візуальні;
- акустичні;
- тактильні;
- ольфакторні.

7. Спілкування як взаємодія
Види соціальних мотивів:
1) максимізації загального
виграшу – мотив
кооперації;
2) максимізації власного
виграшу – індивідуалізм;
3) максимізації відносного
виграшу – конкуренція;
4) максимізації виграшу
іншого – альтруїзм;
5) мінімізації виграшу іншого
– агресія;
6) мінімізація різниці у
виграші – рівність.
Стратегії поведінки у взаємодії:
1. Співпраця – повне
задоволення учасниками
своїх потреб.
2. Протидія – орієнтація на свої
цілі без урахування цілей
інших.
3. Компроміс – реалізується
через часткове досягнення
цілей партнерів заради
умовної рівності.
4. Поступливість – передбачає
жертву власних цілей для
досягнення мети партнера.
5. Уникання – представляє
відхід від контакту, втрату
власних цілей.

8. Спілкування як пізнання людьми
один одного
Функції соціальної
перцепції:
- пізнання себе;
- пізнання партнера по
спілкуванню;
- організація спільної
діяльності на основі
взаєморозуміння;
- встановлення емоційних
стосунків.
Механізми
міжособистісної
перцепції:
- пізнання і розуміння
один одного
(ідентифікація, емпатія,
атракція);
- пізнання самого себе
(рефлексія);
- прогнозування
поведінки партнера
(казуальна атрибуція).

9. Практичні проблеми
оптимізації спілкування –
“Ніколи не матимеш
можливості справити
перше враження вдруге” .
Ефект “перших трьох десятків”:
- перші 10 секунд – перше
враження (поза, міміка,
жести);
- перші 10 елементів одягу;
- перші 10 слів.

10. Техніки активного слухання:
Характеристика активного слухання:
- спрямованість уваги на співрозмовника
(зоровий контакт, без надмірної жестикуляції,
перебування недалеко від співрозмовника);
- ставлення до іншого з повагою, по-
партнерськи (не перебиваємо, не завершуємо
речень за співрозмовника, не оцінюємо);
- намагаємося створити співрозмовнику умови
для вільного та невимушеного висловлювання
(не маніпулюємо, не підказуємо);
- намагаємося перевірити наскільки добре
зрозуміли співрозмовника.

11. Техніки активного слухання:
Парафраз – переказ власними словами того, про що
щойно говорив співрозмовник (це не форма для
висновків та оцінювання), наприклад: “Хвилину тому
Ви говорили, що…” – після цього повторюється зміст,
який був запам`ятований.
Завдяки парафразу:
співрозмовник отримує інформацію, що його дійсно
слухають;
той, хто слухає, перевіряє чи він правильно почув та
зрозумів;
той, хто говорить, має можливість ще раз пояснити
свою думку.
Вправа: пропонуються висловлювання для
перефразування.

12. Техніки активного слухання:
З`ясування – упорядкування та узагальнення важливих
елементів висловлення партнера. Може бути
продовженням парафразу. Нерідко використовується
для підведення підсумків, наприклад, “Чи це означає,
що…”, “Чи добре я зрозуміла, що Ви…”
Завдяки з`ясуванню осягаємо ті самі цілі, що і завдяки і
парафразу, плюс:
співрозмовник висловлюється зрозуміло та чітко;
може бути використана для захисту перед вербальною
маніпуляцією.
Вправа: пропонуються висловлювання для з`ясування.

13. Техніки активного слухання:
Відкриті запитання:
Надають співрозмовнику необмежену
можливість відповідей;
Підсилюють почуття безпеки співрозмовника;
Завдяки ним люди говорять більше, і про те,
що для них важливіше.
Вправа: “Заміна сугестивних питань на
відкриті”.

14. Техніки активного слухання:
Віддзеркалення – мистецтво зрозуміння
ставлення та відчуття партнера для того,
щоб пристосуватись до його емоційного
клімату та можливостей.
Вправа “Дзеркало”.

15. Техніки активного слухання:
Я-висловлювання – безоціночне, незвинувачувальне
висловлювання, яке спирається на передачу власних
почуттів з приводу якогось конкретного факту.
Я - акцент на реакцію автора висловлювання, на риси або
поведінку другої сторони, що складається з таких
елементів:
- опис подій або фактів;
- опису реакції на вищевказані події або факти,
- зазначення можливих варіантів рішення проблемної
ситуації.
“Я так засмучена, через неприбране ліжко…”
Вправа: “Заміна Ви-, ти-висловлювань
на Я-висловлювання”.

16. Основні закони спілкування за
Й.Стерніним:
1. Закон дзеркального розвитку спілкування:
співбесідники у процесі спілкування імітують стиль
один одного.
2. Закон залежності ефективності спілкування від
комунікативних зусиль: ефективність спілкування
прямо пропорційна комунікативним зусиллям, тобто
чим більше комунікативних зусиль витрачає адресант,
тим вища ефективність його мовленнєвого впливу.
3. Закон комунікативного самозбереження: людина у
спілкуванні намагається зберегти досягнуту нею
комунікативну рівновагу, відкидає дратівливу
інформацію, трансформуючи її в спокійнішу.
4. Закон ритму спілкування: співвідношення говоріння
і мовчання у мовленні кожної людини – величина
постійна, у кількісному вимірі вона становить
приблизно 1:23.

17. Основні закони спілкування за
Й.Стерніним:
5. Закон мовленнєвого самовпливу: словесне втілення
ідеї або емоції формує цю ідею або емоцію у мовця.
6. Закон довіри до зрозумілих висловлювань: чим
простіше мовець висловлює своєї думки, тим краще
його розуміють і більше йому вірять.
7. Закон протягування критики: чим більше людина
виділяється в оточенні, тим більше про неї
лихословлять і критикують її вчинки.
8. Закон самовиникнення інформації: у разі дефіциту
інформації в певній групі спілкування інформація
самопороджується у вигляді чуток.
9. Закон прискореного поширення негативної
інформації: інформація негативного змісту має
тенденцію до швидкого поширення, ніж позитивна.

18. Основні закони спілкування за
Й.Стерніним:
10. Закон створення інформації: будь-яка інформація,
яку передають у групі в процесі спілкування,
спотворюється в процесі передавання.
11. Закон емоційної афіліації (“зараження”): особи, які
перебувають в однаковому емоційному стані, прагнуть
об`єднатися в групу і спілкуватися один з одним.
12. Закон мовленнєвого посилання емоції: емоційні
вигуки людини посилюють емоцію, яку ця людина
переживає в даний час.
13. Закон мовленнєвого поглинання емоції: у разі
послідовної вдумливої розповіді про емоцію, яку
переживають, вона поглинається мовленням і щезає.
14. Закон емоційного пригнічування логіки:
перебуваючи в емоційному стані, людина втрачає
логічність й аргументованість мовлення.