Преображенська ЗОШ виховний захід

2. С.М.Аксьонов
Преображенська ЗОШ І – ІІІст.

4. 1635 року на правому високому березі Дніпра навпро-
ти першого порога — Кодацького — за рішенням поль
ського сейму була побудована фортеця Кодак. Польща
хотіла, щоб Кодак був надійним опорним пунктом обо-
рони тодішніх південно-східних кордонів Речі
Посполитої від агресії Османської імперії та її васалів.
Водночас Кодак мав перешкоджати переходам козаків
із волості на Запорожжя, втечам селян на Січ, а також
козацьким походам на море. Взагалі сподівалися за до
помогою Кодака встановити контроль над Запорозь-
кою Січчю, перерізати всі шляхи й переправи, що зв’я-
зували її з Україною.

5. Кодацька фортеця будувала- ся під
керівництвом французь- кого
инженера Гійома Левас- сера де
Боплана. Постанова варшавського
сейму 1635 ро- ку твердила:«…на
березі Дніп- ра… має бути
збудований за- мок, що військовою
силою, кін- ними і пішими людьми,
військо вою амуніцією буде
достатньо забезпечений. А для
щонай швидшого його спорудження
наша скарбниця має видати
почергово 100 тисяч польських
злотих.

6. Французький військовий
інженер й архітектор, кар-
тограф, історик і географ
Народився у м. Дьєпп і по-
ходив зі шляхетського гуге-
нотського (протестансько- го)
роду Нормандії.
У 1616 р. Г. Левассер де Боплан поступив на військову службу
до армії французького короля. А в 1630 р. пе - реїхав до Польщі
на запрошення Станіслава Конєцпо- льського в якості
військового інженера-фортифікатора Службу ніс переважно на
українських землях, де керу- вав спорудженням
фортифікаційних укріплень у Барі, Новому Конєцполі, замків у
Бродах і Кодаку (1635р).

8. Станіслав
Конєцпольський
09.02.1591р –
11.03.1646
Відомий польський військо- вий
і політичний діяч. Корон- ний
гетьман (тобто головно-
командувач польськими вій-
ськами) у 1632-46. За його
наказом та під його контро лем
в 1635р. на Дніпрі було
збудовано фортецю Кодак.
Під командуванням С. Конєцпольського польські війсь- ка
придушили повстання П. Бута, Д. Гуні і Я. Остряниці.

9. Збудована при Кодацькому по- розі
фортеця мала вигляд чоти-
рикутного земляного редуту. У його
південній частині виступа -ли два
невеликі напівбастіони. Тут також
було збудовано бра -му, а через рів
– підйомний міст. По периметру
фортеця мала близько 1850 метрів,
висо та валів досягала 20 метрів. З
південної, східної і західної сто -рін
Кодацьку фортецю оточу - вав
глибокий рів. У дно рова було вбито
загострені дубові кілки. Північну
сторону захищав крутий берег
Дніпра.

10. Дерево для будівництва фортеці доставляли з берегів
Самари. На будівництві працювали селяни-кріпаки,
полонені татари та козаки. Будівництво було закінчено
у липні 1635 року. Фортеця, як на той час, була
збудована за останнім словом фортифікаційного
мистецт- ва і вважалась неприступною. Комендантом
фортеці було призначено французького офі- цера Жана
Маріона, а комісаром - шляхтича Пшияловського.
Залога Кодака складалася з німців-найманців — двох
ескадронів драгунів (200 осіб).

12. Іван Сулима,маючи під своїм про-
водом тисячу досвідчених козаків, уночі
наблизився до Кодака. Його розвідники
без найменшого шеле сту познімали
вартових. Обвідний рів козаки теж тихо-
тихесенько позакидали в потрібних
місцях в'яз- ками хмизу. Поки поляки
отями- лись та вийшли на стіни, щоб бо-
ронити фортецю, козаки вже були там.
Увесь гарнізон поліг у нічному бою. За
наказом Івана Сулими всі укріплення
Кодака були негайно знищені–дерев’яні
споруди спали- ли,вали зруйнували, а
рови заси- пали.
Іван Михайлович Сулима-
гетьман нереєстрових
запорозьких козаків (1628–
1629, 1630–1635)

13. Львівський літопис засвідчує, що разом із Сули- мою
були два полковники і три тисячі козаків: «І так
напавши місяця августа, до Матки Божієй З дня, з
вечора то до світа збили вшисток люд его і ноги не
оставили, тільки що на чату були виїха- ли 15 коней і тії
ся остали». Однак Конєцпольсь- кий за допомогою
польських коронних військ і конформістської частини
козацької старшини придушив повстання. Трагічним був
кінець Івана Сулими та його товаришів — призвідців
повстан ня,їх закували в кайдани, відвезли до Варшави і
прилюдно четвертували. Тільки один врятувався -Павло
Михнович Бут (Павлюк). У 1637 р. він очо -лив
повстання проти Польщі.

14. Очевидець цієї трагічної події литовський магнат
Радзивілл свідчив: «Багато людей шкодували за
Сулимою, адже він, погромивши неодноразо- во
ворога християн – турка. І навіть ніколи не діс тавши
поранення в боях з ним, мусив помира -ти тепер
ганебною смертю». Напередодні страти Іван Сулима
попросив покласти йому в труну той золотий
медальйон, який йому пода- рував Папа Римський.
Сумним видовищем представлялося це, – записав
сучасник – як змі- нюється фортуна: цей чоловік, що
стільки разів наставляв свою шию ворогам і рука
ворожа йо го не діткнула, – тепер мусив протягти шию
ка -тові. Тіло козацького полководця четвертували й
разом з відтятою головою розвішали на мурах Варшави

15. За наказом Конєцпольського фортецю Кодак знову
відбудували. Керував будівництвом інже - нер Фрідріх
Гектант, який до того спорудив укрі плення у Львові,
Городищі, Хмельнику та інших містах. Фортеця була
збільшена майже втроє , де заклали костел, церкву,
монастир. У липні 1639 р. роботи були закінчені. На
огляд відбудо- ваної фортеці Конєцпольський скликав
реєст- рову козацьку старшину і, хизуючись, запитав,
що вони думають про цю грізну, могутню фор- тецю,
яка тепер є дійсно неприступною. При- сутній там
Богдан Хмельницький, який був тоді чигиринським
сотником, зауважив латиною : «Manu facta manu
distruo»
«Рукою створено — рукою й руйнується»

16. Владислав ІV Ваза
(1595 – 1648 рр)
Король польський і князь литовсь-
кий. 7 березня 1636 р. було вида-
но універсал короля Владислава.
Цим документом наказувалося
ся : «всім українським містам і
містечкам.., аби з кожного міста для збудуван-
ня й завершення замку дали й прислали стіль- ки
потрібних робітників із заступами й мотика -ми, скільки
ясновельможний великий гетьман коронний накаже й
визначить з кожного міста або містечка». Одночасно
універсалом нака - зувалося збирати з українських міст
і містечок провіант для гарнізону.

17. Ян Жолтовський – губернатор відбудованої фортеці
Адам Конєцпольський – комендант фортеці.
Призначені Коронним гетьманом Станіславом
Конєцпольським.
За наказом коронного гетьмана новий комен- дант
Кодака мав пильнувати, аби «жоден з ко - заків без
пашпорту не наважувався ходити на Запороже, і
якщо такого козака буде спійма -но, то карати на
горло».

18. Шляхтич Богуслав-Казимир Машкевич, який перебував у Ко- даці, так
описує в 1647 р. його внутрішнє життя: «У Кодаць -кому замку
постійно зберігали військову осторогу. Тут завж- ди є гарнізон з
600 вояків доброго війська, котрого татари не могли перемогти,
хоча б і самих їх набралося 10 тисяч. Перед заходом сонця завжди
сурмили «зорю» і замикали ворота, після чого нікого вже не
пропускали до замку і з ньо го — хоч би вкрай було необхідно. Люди,
що були у форте- ці, звичайно всі озброєні мушкетами, постійно
пильнували на сторожі. Висота валу була така, що поверх нього
ледве видньтися дахи замкових будівель, і обов’язком коменданта
було щороку підсипати на лікоть землі впродовж усього ва- лу. Біля
підніжжя був глибокий рів, а всередині замку багато мазанок, у
котрих жили різні ремісники. Полонені татари постійно працювали
над укріпленням валу. Вночі обходила дозором варта із самим
комендантом. Вартовий нікого не підпускав до себе близько, а,
навівши мушкета, запитував за німецьким звичаєм пароль, і
перехожий був зобов’яза -ний йому відповісти».

19. За три кілометри від Кодака, в степу,
було збудовано високу сторожову
вежу, з вершини якої вартові
спостерігали за ру- хом у степу. Біля
підніжжя вежі сторожували 10
кіннотників і сотня піших стрільців.
Кінна сто- рожа постійно об’їжджала
нав- колишні степи і балки. Поляки
володіли Кодаком до 1648р. У травні
цього року за наказом Богдана
Хмельницького козаки -повстанці
підступили до фор - теці.

20. У вересні 1648 р. під Кодаком стояли три потуж ні
полки, які очолювали ніжинський полковник Прокіп
Шумейко, полковники Максим Нестере нко та Яків
Вовченко. У кінці вересня козаки зак- лали під
фортецю міни. Комендант Гродзинсь- кий мусив піти
на переговори і 1 жовтня прий -няв умови капітуляції.
Згідно з ними гармати — шість бронзових і сім залізних
—
мали бути передані козакам.
Передбачалося, що жовніри ви
йдуть з Кодака з розгорнутими
прапорами, барабанами, за-
паленими ґнотами та усією зви-
чайною зброєю.

21. Полковник Прокіп Шумейко
Сподвижник Хмельниць-
кого, став одним з лідерів
антигетьманської опозиції.
Полковник Максим Нестеренко
Академік І. Крип'якевич називає
Максима Нестеренка серед отих
"старовинних" полковників чиї
реєстрові полки становили основу
козацько-повстанської армії Б.
Хмельницького.

22. 2 жовтня польське військо (120 чоловік) вийшло з
фортеці й вирушило вздовж Дніпра. На марші воно
розділилося на три частини, попрямувало до Чигирина,
Воронівки і Крилова. Слідом за по- ляками невідступно
йшли селяни, які палали не- навистю до тих, хто
уособлював панування чу- жоземців в Україні. До того ж
поширилася чутка про страту українських послів до
Польщі карате лями. Розлючені селяни й козаки
помстилися на частині колишньої кодацької залоги. Під
Чигири- ном вона була роззброєна, одні офіцери ув’яз-
нені, інші — страчені, хтось зумів втекти. Подібне
відбулося у Воронівці й Крилові.

23. До 1656 р. Кодацька фортеця була підпорядко вана
безпосередньо гетьманській канцелярії в Чигирині в
особі генерального обозного, а з цього року почала
числитися за Запорозькою Січчю. Крім залоги, у фортеці
було встановле - но берегову сторожу з «охотників» —
козаків.До Кодака перевезли запорозьку похідну церкву
св. Архістратига Михаїла. У 1659 р. Кіш — уряд
Запорозької Січі — посилив як залогу, так і озб - роєння
Кодацької фортеці. У володінні запоро- зького козацтва
Кодак залишався до зруйнуван- ня Нової
(Підпільненської) Січі в 1775р.

24. У 60-х — 90-х роках XVII ст. Кодацька фортеця
відігравала дуже важливу роль в обороні півде- нних
кордонів України від Туреччини і Кримсь - кого
ханства. Тут були майже всі гетьмани України; певний
час Кодак був столицею окре- мої паланки Війська
Запорозького Низового (після 1709 р. ці функції
поступово переходять до Нового Кодака). Варто
підкреслити, що Ко- дак дав початок місту, яке
сьогодні називаєть- ся Дніпропетровськ.

25. 1709 р. за наказом Петра І цар- ські
війська на чолі з полковни- ком
Яковлєвим, ідучи руйнувати
Чортомлицьку Січ, по дорозі рап тово,
без бою, оволоділи Кода -ком,
поруйнували і спалили фо- ртецю. За
умовами Прутського миру 1711 р. тут
не повинно було бути фортеці. Відтоді
Кодак втра- тив своє воєнне значення,
але поступово росло засноване не-
подалік однойменне селище
хліборобів та лоцманів.

26. 1909 р. на спомин про взят - тя в
1648 р. Кодацької форте- ці
повстанським військом під
керівництвом полковника
Прокопа Шумейка, за ініціа- тиви
Дмитра Яворницького, на гроші
Катеринославсько- го
губернського земства бу- ло
встановлено пам’ятник із
рожевого граніту, який підно-
ситься вгору на найвищому місці
фортечних валів біля селища
Старі Койдаки.
Дмитро Іванович
Яворницький,
історик,археолог, етнограф, фольк
лорист, ,письменник,
дослідник історії українсько- го
козацтва.

27. Напис на постаменті має
помилку (вона перейшла з
літопису Граб’янки), бо
відносить падіння Кодака не
до 1 жовтня, а до травня 1648
р.