ХХлоридна кислоталоридна кислота
Презентацію підготувалаПрезентацію підготувала
учениця 10 класуучениця 10 класу
Моцна АнгелінаМоцна Ангеліна
• ХХлоридна кислоталоридна кислота, також: соляна
кислота, хлороводнева кислота —
розчин хлороводню (HCl) у воді. Соляна
кислота є типовою кислотою. За своєю
хімічною активністю вона належить до
найсильніших кислот. Подібно до інших
сильних кислот вона активно розчиняє
більшість металів з виділенням водню,
взаємодіє з оксидами металів тощо.
Електронна та графічна формули
молекули хлороводню
Історія відкриттяІсторія відкриття
• Відомо, що вже в кінці XV ст. алхімік ВасильВасиль
ВалентинВалентин і в XVI ст. Андреас ЛібавійАндреас Лібавій в старанних
пошуках чудодійного життєвого еліксиру
прокаливали у своїх алхімічних приладах кухонну
сіль з галуном і купоросами і отримали продукт,
який описали під назвою «кислого спирту». Це і була
знайома тепер нам соляна кислота, дуже нечиста.
Для перших дослідників це була абсолютно нова
речовина, що володіла властивостями, які сильно
вражали їх уяву. Нюхаючи її, вони задихалися і
кашляли, «кислий спирт» димів у повітрі. При пробі
на смак, вона обпалювала язик і піднебіння, метали
вона роз'їдала, тканини руйнувала.
• У 1658 р. німецький хімік
Й. ГлауберЙ. Глаубер (1604-1670)
знайшов новий спосіб
отримання соляної кислоти,
яку він назвав «соляним
спиртом». Спосіб цей широко
застосовується досі в
лабораторіях. Він нагрівав
кухонну сіль з
концентрованою сірчаною
кислотою і «дим», що
виділявся, поглинав водою.
• У 1772 р. англійський
хімік Джозеф ПрістліДжозеф Прістлі (1733-
1804) встановив, що при дії
сірчаної кислоти на кухонну
сіль виділяється безбарвний
газ, який може бути зібраний
над ртуттю, і що цей газ має
надзвичайно велику здатність
розчинятися у воді. Водний
розчин цього газу отримав
назву «соляної кислоти»
(acidum muriaticum), а сам газ
Прістлі назвав «чистою
газоподібною соляною
кислотою».
• У 1774 р. шведський хімік К.В.К.В.
ШеєлеШеєле (1742-1786), досліджуючи дію
соляної кислоти на оксид марганцю(IV),
знайшов, що він розчиняється в соляній
кислоті на холоді, утворюючи темно-
коричневий розчин, з якого при
нагріванні виділяється газ жовто-
зеленого кольору, що володіє дуже
різким запахом, здатністю руйнувати
рослинні фарби і діє на всі метали, не
виключаючи золота. Шеєле вважав, що
сенс цієї реакції полягає в тому, що під
дією оксиду марганцю(IV) з соляною
кислотою йде з неї флогістон, завдяки
чому соляна кислота перетворюється в
жовто-зелений газ. Тому сам газ він
назвав «дефлогістованою соляною
кислотою».
Хімічні властивості
• Хлоридна кислота взаємодіє з металами, що в
ряду металів стоять до водню, з утворенням солі
та виділеням водню.
Fe+2HCl=FeCl2+H2↑
Сu+НСl≠
• Взаємодіє з основними оксидами:
А12O3+6НС1=2АlС3+3Н2
• Взаємодіє з лугами:
NaOH+HCl=NaCl+Н2O
• Якісна реакція на хлоридну кислоту та її солі —
це взаємодія з арґентум нітратом.
• Хлоридна кислота є типовою сильною кислотою.
Фізичні властивостіФізичні властивості
• Хлороводень — це безбарвний газ, який на
повітрі димить, взаємодіючи з атмосферною
вологою.
• Гарно розчинний у воді
• Температура плавління : -115 °С
• Температура кіпіння : -85 °С
• У рідкому вигляді — безбарвна
рухома рідина.
Отримання
• У лабораторних умовах хлороводень
одержують при дії концентрованої сульфатної
кислоти на хлорид натрію при сильному
нагріванні:
• У промисловості його добувають зазвичай
спалюванням водню в атмосфері хлору у
спеціальних пальниках:
• HCl також можна
отримати гідролізом ковалентних галогенідів,
таких як хлористий фосфорит, тіонілхлорид
(SOCl2), і гідролізом хлорангідридів
карбонових кислот:
• Хлоридну кислоту отримують розчиненням
газуватого хлороводню у воді.
ЗастосуванняЗастосування
• Хлоридна кислота застосовується для
добування її солей (хлориду барію,
хлориду цинку тощо), при травленні
металів, а також у харчовій
промисловості і медицині. Як реагент
використовується в усіх хімічних
лабораторіях.
Безпека !Безпека !
• Вдихання хлороводню може призвести
до кашлю, задухи, запалення носу, горла, і
верхніх дихальних шляхів, а у важких
випадках, набряку легень, порушення
роботи кровоносної системи, і навіть смерть.
Контактуючи зі шкірою може викликати
почервоніння, біль, і важкі опіки. Хлористий
водень спричиняє серйозні опіки очей і
незворотне пошкодження очей.
Дякую за увагу!

Презентація на тему: "Хлоридна кислота"

  • 1.
    ХХлоридна кислоталоридна кислота ПрезентаціюпідготувалаПрезентацію підготувала учениця 10 класуучениця 10 класу Моцна АнгелінаМоцна Ангеліна
  • 2.
    • ХХлоридна кислоталориднакислота, також: соляна кислота, хлороводнева кислота — розчин хлороводню (HCl) у воді. Соляна кислота є типовою кислотою. За своєю хімічною активністю вона належить до найсильніших кислот. Подібно до інших сильних кислот вона активно розчиняє більшість металів з виділенням водню, взаємодіє з оксидами металів тощо.
  • 3.
    Електронна та графічнаформули молекули хлороводню
  • 4.
    Історія відкриттяІсторія відкриття •Відомо, що вже в кінці XV ст. алхімік ВасильВасиль ВалентинВалентин і в XVI ст. Андреас ЛібавійАндреас Лібавій в старанних пошуках чудодійного життєвого еліксиру прокаливали у своїх алхімічних приладах кухонну сіль з галуном і купоросами і отримали продукт, який описали під назвою «кислого спирту». Це і була знайома тепер нам соляна кислота, дуже нечиста. Для перших дослідників це була абсолютно нова речовина, що володіла властивостями, які сильно вражали їх уяву. Нюхаючи її, вони задихалися і кашляли, «кислий спирт» димів у повітрі. При пробі на смак, вона обпалювала язик і піднебіння, метали вона роз'їдала, тканини руйнувала.
  • 5.
    • У 1658р. німецький хімік Й. ГлауберЙ. Глаубер (1604-1670) знайшов новий спосіб отримання соляної кислоти, яку він назвав «соляним спиртом». Спосіб цей широко застосовується досі в лабораторіях. Він нагрівав кухонну сіль з концентрованою сірчаною кислотою і «дим», що виділявся, поглинав водою.
  • 6.
    • У 1772р. англійський хімік Джозеф ПрістліДжозеф Прістлі (1733- 1804) встановив, що при дії сірчаної кислоти на кухонну сіль виділяється безбарвний газ, який може бути зібраний над ртуттю, і що цей газ має надзвичайно велику здатність розчинятися у воді. Водний розчин цього газу отримав назву «соляної кислоти» (acidum muriaticum), а сам газ Прістлі назвав «чистою газоподібною соляною кислотою».
  • 7.
    • У 1774р. шведський хімік К.В.К.В. ШеєлеШеєле (1742-1786), досліджуючи дію соляної кислоти на оксид марганцю(IV), знайшов, що він розчиняється в соляній кислоті на холоді, утворюючи темно- коричневий розчин, з якого при нагріванні виділяється газ жовто- зеленого кольору, що володіє дуже різким запахом, здатністю руйнувати рослинні фарби і діє на всі метали, не виключаючи золота. Шеєле вважав, що сенс цієї реакції полягає в тому, що під дією оксиду марганцю(IV) з соляною кислотою йде з неї флогістон, завдяки чому соляна кислота перетворюється в жовто-зелений газ. Тому сам газ він назвав «дефлогістованою соляною кислотою».
  • 8.
    Хімічні властивості • Хлориднакислота взаємодіє з металами, що в ряду металів стоять до водню, з утворенням солі та виділеням водню. Fe+2HCl=FeCl2+H2↑ Сu+НСl≠ • Взаємодіє з основними оксидами: А12O3+6НС1=2АlС3+3Н2 • Взаємодіє з лугами: NaOH+HCl=NaCl+Н2O • Якісна реакція на хлоридну кислоту та її солі — це взаємодія з арґентум нітратом. • Хлоридна кислота є типовою сильною кислотою.
  • 9.
    Фізичні властивостіФізичні властивості •Хлороводень — це безбарвний газ, який на повітрі димить, взаємодіючи з атмосферною вологою. • Гарно розчинний у воді • Температура плавління : -115 °С • Температура кіпіння : -85 °С • У рідкому вигляді — безбарвна рухома рідина.
  • 10.
    Отримання • У лабораторнихумовах хлороводень одержують при дії концентрованої сульфатної кислоти на хлорид натрію при сильному нагріванні: • У промисловості його добувають зазвичай спалюванням водню в атмосфері хлору у спеціальних пальниках:
  • 11.
    • HCl такожможна отримати гідролізом ковалентних галогенідів, таких як хлористий фосфорит, тіонілхлорид (SOCl2), і гідролізом хлорангідридів карбонових кислот: • Хлоридну кислоту отримують розчиненням газуватого хлороводню у воді.
  • 12.
    ЗастосуванняЗастосування • Хлоридна кислотазастосовується для добування її солей (хлориду барію, хлориду цинку тощо), при травленні металів, а також у харчовій промисловості і медицині. Як реагент використовується в усіх хімічних лабораторіях.
  • 13.
    Безпека !Безпека ! •Вдихання хлороводню може призвести до кашлю, задухи, запалення носу, горла, і верхніх дихальних шляхів, а у важких випадках, набряку легень, порушення роботи кровоносної системи, і навіть смерть. Контактуючи зі шкірою може викликати почервоніння, біль, і важкі опіки. Хлористий водень спричиняє серйозні опіки очей і незворотне пошкодження очей. Дякую за увагу!