2. Види мовленнєвої діяльності
Слухання і розуміння пояснень
учителя, аудіозапису –
Заповнення бланка, лист, твір –
Розмова, відповідь на уроці –
Робота з підручником, ознайомлення зі
змістом книги –
3. Навчальне детальне аудіювання
Мовленнєва діяльність
1. Мовленнєва діяльність
включає чотири види:
а) слухання, розуміння,
говоріння, письмо;
б) аудіювання, читання,
говоріння, письмо;
в) аудіювання, розуміння,
читання, письмо.
4. 2. При розподілі часу на чотири
види мовленнєвої діяльності
людини на письмо
визначається:
а) 45%;
б) 6%;
в) 9%.
5. 3. Аудіювання та читання є:
а) рецептивними видами
мовленнєвої діяльності;
б) продуктивними видами
мовленнєвої діяльності.
6. 4. Важливою психологічною
особливістю аудіювання є:
а) одноразовість,
неповторність у природних
умовах спілкування;
б) смислова орієнтація;
в) оперативність пам'яті.
7. 5. Аудіювання – це такий вид
мовленнєвої діяльності, під
час якого людина:
а) одночасно сприймає зміст і
записує його;
б) одночасно сприймає й
аналізує почуте;
в) читає й аналізує.
9. 7. Глобальне аудіювання вимагає
від слухача:
а) загального охоплення змісту;
б) докладне сприймання тексту з
усвідомленням смислу кожного з
його елементів;
в) висловлення власної думки
10. 8. Детальне аудіювання вимагає
від слухача:
а) загального охоплення змісту;
б) докладне сприймання тексту з
усвідомленням смислу кожного з
його елементів;
в) висловлення власної думки
11. 9. Критичне аудіювання вимагає
від слухача:
а) загального охоплення змісту;
б) докладне сприймання тексту з
усвідомленням смислу кожного з
його елементів;
в) висловлення власної думки
17. Культура мовлення –
система вимог, регламентацій
стосовно вживання мови в
мовленнєвій діяльності
(усній і писемній).
нормативність
Естетичність
мовлення
Культура
мовлення
суспільства
Поліфункціо-
нальність
мовлення
Проблема культури мовлення
проявляється в таких аспектах:
18. Нормативність – дотримання
правил усного і писемного
мовлення: правильне наголошування,
інтонування, слововживання, будова
речень, діалогу, тексту тощо.
19. Естетичність мовлення –
реалізація естетичних уподобань
мовця шляхом використання
естетичних потенцій мови:
• оптимально підібраний темп;
• уникнення нагромаджень
приголосних чи голосних;
• різноманітність синтаксичних
конструкцій;
• доречність цитати чи
фразеологізму;
• нестандартність мовлення.
20. Культура мовлення
суспільства – найяскравіший
показник стану моральності,
духовності суспільства.
• словесний блуд;
• мовленнєвий примітивізм;
• вульгарщина.
23. Точним називається мовлення, яке не
можна зрозуміти неправильно або
по-різному.
Є два види точності:
• фактична (все, як було насправді);
• мовленнєва (слова, вжиті у відповідності
з їхнім значенням).
Знайти неточність у
висловлюванні:
У бібліотеці – багато книг:
художніх, наукових, технічних, зошитів,
канцтоварів.
25. Багатство мовлення визначається
тим, що і як із надбаного в мові
використовує людина.
Доречність мовлення визначається
правильним вибором стилю,
мовленнєвих форм та засобів
виразності.
Виразність мовлення – це його
образність, барвистість, яскравість.
