Приголосні звуки (Фонетика)

1. 1. Що таке фонетика?
2. Як утворюються мовні звуки.
3. Про голосні звуки.
4. Про приголосні звуки.
5. Склад і складоподіл.
ПЛАН
Підготував Кондратенко Юрій,
9 років,
Гурток інформатики
Ріпкинський районний
Центр дитячої та юнацької творчості
(4 клас, Ріпкинська гімназія)
Керівник гуртка: Басанько Ірина Іванівна

2. ФОНЕТИКА-розділ науки, що вивчає звуковий склад
мови.

3. Як утворюються мовні звуки
Кожен звук нашої мови створюється мовним апаратом людини і сприймається слухом. Утворення
голосу завжди відбувається на видисі. Коли струмінь повітря з легенів потрапляє в гортань, першою
на його шляху стають голосові зв’язки. Якщо вони ненапружені, між ними є щілина і повітря крізь
неї проходить назовні вільно. Звук при цьому не утворюється. Коли зв’язки напружені,вони тісно
змикаються. Видихуване повітря тисне на них і примушує дрижати. Від цього утворюється голос.
З гортані повітря ( з голосом або без нього) потрапляє в ротову порожнину,де мовні органи
(передусім язик і губи) можуть або змінювати її форму, або створювати в ній своєрідні перепони-
щілини, зімкнення. При подоланні цих перепон повітрям виникає специфічний для кожного звука
шум. Він може бути самостійним або з домішкою голосу.
Такі звуки нашої мови, при утворенні яких звуконосний струмінь повітря вільно виходить
назовні, називаються г о л о с н и м и .
Звуки, при утворенні яких видихуваний струмінь зустрічає в ротовій порожнині різні
перепони,називаються п р и г о л о с н и м и .
Якість звука залежить не тільки від форми перепони чи резонатора, а від місця її: між губами, між
нижньою губою і верхніми зубами, між передньою частиною язика і зубами або яснами, між
середньою частиною язика й середнім піднебінням, між задньою частиною язика і заднім
піднебінням, між коренем язика і задньою стінкою гортані тощо.

4. Голосні звуки
Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем
артикуляції і ступенем підняття язика. Якщо при вимові звука язик просунений
наперед і підіймається до переднього піднебіння, утворюються голосні
переднього ряду ([і], [и], [е]). Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у
задній частині рота і підіймається до м’якого піднебіння, утворюються голосні
заднього ряду ( [а], [о], [у]).
Ступінь підняття залежить від того, якою мірою спинка язика
підіймається до піднебіння. Якщо спинка язика піднята вгору найвище,
утворюються голосні високого підняття ( [і], [у]). Трохи нижче підіймається язик
при вимові голосного високо- середнього підняття [и]. Ще нижче – при
утворенні голосних середнього підняття: [е]. [о]. Майже не підіймається язик
при вимові голосного низького підняття [а]. Щодо участі губ голосні
поділяються на неогублені, або нелабіалізовані, і огублені, або лабіалізовані.
Огубленими, або лабіалізованими, називаються голосні, при вимові яких
губи заокруглюються й витягуються вперед. Це голосні [о] та [у]. При вимові
неогублених, або нелабіалізованих, губи нейтральні. До них належать усі інші
голосні: [а], [е], [и], [і].
За артикуляційними ознаками усі голосні української мови показано у
вигляді схеми:

5. Артикуляційна схема наголошених голосних
(дужки позначають лабіалізацію голосних)
Ряди
Підняття
передній середній задній
високе і
(у)
високо-середнє и
середнє е (о)
низьке а

6. Вправа. Назвіть звук за такою його характеристикою.
1. Голосний, заднього ряду, середнього підняття, лабіалізований.
[о]
2. Голосний, переднього ряду, високого підняття, нелабіалізований.
[і]
3. Голосний, переднього ряду, високо- середнього підняття,
нелабіалізований.
[и]
4. Голосний, заднього ряду, низького підняття, нелабіалізований.
[а]
5. Голосний, переднього ряду, середнього підняття, нелабіалізований.
[е]
Артикуляційна схема наголошених голосних
(дужки позначають лабіалізацію голосних)
Ряди
Підняття
передній середній задній
високе і
(у)
високо-середнє и
середнє е (о)
низьке а

7. [с´]
[ф]
[д´]
[т´]
[п]
[к]
[б]
[ц] [ц´] [с] [д] [т]
[ч]
[з´]
[х] [г] [ґ] [в] [й] [р][р´] [м]
[н]
[н´]
[л] [л´]
Приголосні звуки

8. Якість різних приголосних залежить від умов їх творення.
В українській мові приголосні характеризуються і класифікують за такими ознаками:
1) За участю голосу й шуму в їх творенні (тобто за роботою голосових зв’язок);
2) За місцем творення (за активним мовним органом);
3) За способом твореня;
4) За наявністю або відсутністю палаталізації (пом’якшення);
5) За наявністю або відсутністю носового забарвлення.
За участю голосу й шуму (тобто за роботою голосових зв’язок) приголосні діляться на сонорні й
шумні.
Сонорними називаються приголосні, що складаються з голосу й шуму з перевагою голосу. До
сонорних приголосних належать: [в], [й], [р], [р´], [м], [н], [н´], [л], [л´].
Шумними називаються приголосні, що складаються з голосу й шуму з перевагою шуму (т. зв.
дзвінкі приголосні) або з одного тільки шуму ( т. зв. глухі приголосні).
Майже всі дзвінкі й глухі приголосні утворюють співвідносні пари. Порівняйте:

9. Поділ приголосних звуків
за участю голосу й шуму
Шумні:
Дзвінкі:
Глухі:
Сонорні:
[с´][ф]
[д´]
[т´][п] [к]
[б]
[ц] [ц´]
[з]
[с]
[д]
[т]
[ж]
[ш][ч]
[з´]
[х]
[г][ґ]
[в] [й] [р] [р´] [м] [н][н´] [л] [л´]
[дз]

10. Вправа. Розмістіть в таблиці приголосні звуки по зразку попередньої таблиці
Поділ приголосних звуків
за участю голосу й шуму
Шумні:
Дзвінкі:
Глухі:
Сонорні:

11. Класифікація приголосних за місцем творення
За місцем творення (або за активним мовним органом) усі приголосні
поділяються передусім на губні і язикові.
Губні приголосні творяться в результаті зближення нижньої губи з верхньою
або верхніми зубами. До губних приголосних належать: [б], [п], [в], [м], [ф].
Язикові приголосні залежно від того, яка частина язика артикулює до
пасивного мовного органа (зубів, піднебіння або задньої стінки глотки),
поділяються на :
а) передньоязикові: [д], [д´], [т], [т´], [з], [з´], [дз], [дз´], [ц], [ц´], [ж], [ш], [дж],
[ч], [р], [р´], [л], [л´], [н], [н´];
б) середньоязикові: [й];
в) задньоязикові: [ґ], [к], [х];
г) глоткові, або фарингальні: [г]. При його творенні корінь язика зближується із
задньою стінкою глотки.

12. Класифікація приголосних
за місцем творення
Губні Язикові Глоткові
Передньо-
язикові
Середньо-
язикові
Задньо-
язикові
[б], [п], [в], [м],
[ф];
[д], [д´], [т],
[т´], [з], [з´],
, [дз´], [ц],
[ц´], [ж], [ш],
[дж], [ч], [р],
[р´], [л], [л´],
[н], [н´];
[й]; [ґ], [к], [х]; [г].
[дз]

13. Вправа. Розмістіть в таблиці приголосні звуки по зразку попередньої таблиці
Класифікація приголосних
за місцем творення
Губні Язикові Глоткові
Передньо-
язикові
Середньо-
язикові
Задньо-
язикові
Класифікація приголосних
за місцем творення
Губні Язикові Глоткові
Передньо-
язикові
Середньо-
язикові
Задньо-
язикові
[б], [п], [в], [м],
[ф];
[д], [д´], [т],
[т´], [з], [з´],
, [дз´], [ц],
[ц´], [ж], [ш],
[дж], [ч], [р],
[р´], [л], [л´],
[н], [н´];
[й]; [ґ], [к], [х]; [г].

14. Класифікація приголосних за способом творення
Характеризуючи приголосні за способом творення, враховують характер перепони, що
утворюється між мовними органами.
За способом творення шуму приголосні поділяються на три основні групи: зімкнені, щілинні і
дрижачі.
При вимові зімкнених приголосних активний орган (нижня губа або язик) тісно змикається з
пасивним. Під тиском повітря зімкнення з силою розривається, і при цьому утворюється
характерний шум.
Шумні зімкнені ( в свою чергу) поділяються на проривні й африкати.
До проривних належать: [б], [п], [д], [д´], [т], [т´], [ґ], [к], [м], [н], [н´]. При цьому проривні
шумні ([б], [п], [д], [д´], [т], [т´], [ґ], [к]) називаються р о т о в и м и, а проривні сонорні ([м], [н],
[н´])- н о с о в и м и. При їх вимові в ротовій порожнині утворюється тісне зімкнення (як при [б]
або [д], проте одночасно повітря вільно виходить через носову порожнину.
При вимові африкатів передня спинка язика, наближаючись до піднебіння, спочатку утворює
зімкнення. Проте замість моментального прориву цього зімкнення в останній фазі у африкатів
зімкнення поступово переходить у коротку щілину. Отже, африкати- це звуки складної
артикуляції, першим компонентом яких є зімкнення, а другим- щілина. До африкатів в українській
мові належать: [ч], [ц], [ц´], [дз], [дз´], [дж].
При вимові щілинних активний мовний орган, наближаючись до пасивного, утворює вузьку
щілину. До щ і л и н н и х належать: [в], [ф], [з], [з´], [ж], [ш], [й], [г], [х], [л], [л´].
При вимові д р и ж а ч и х [р], [р´] кінчик язика періодично або притискається до переднього
піднебіння, або виходить від нього.

15. Класифікація приголосних
за способом творення
зімкнені
проривні:
ротові: [б], [п], [д], [д´], [т], [т´], [ґ],
[к]
носові: [м], [н], [н´]
африкати: [ч], [ц], [ц´], [дз], [дз´], [дж]
щілинні [в], [ф], [з], [з´], [ж], [ш], [й],
[г], [х], [л], [л´]
дрижачі [р], [р´]

16. Вправа. Розмістіть в таблиці приголосні звуки по зразку попередньої таблиці
(можна роздрукувати як картку)
Класифікація приголосних
за способом творення
зімкнені
проривні:
ротові:
носові:
африкати:
щілинні
дрижачі
Класифікація приголосних
за способом творення
зімкнені
проривні:
ротові: [б], [п], [д], [д´], [т], [т´], [ґ],
[к]
носові: [м], [н], [н´]
африкати: [ч], [ц], [ц´], [дз], [дз´], [дж]
щілинні [в], [ф], [з], [з´], [ж], [ш], [й],
[г], [х], [л], [л´]
дрижачі [р], [р´]

17. Групи приголосних за твердістю- м’якістю
Приголосні можуть класифікуватися за твердістю- м’якістю. М’якшення звуків виникає
внаслідок додаткового підняття середньої спинки язика в напрямку до твердого піднебіння,
чим може ускладнюватися основна артикуляція приголосних.
Залежно від відсутності чи наявності роботи середньої спинки язика приголосні поділяються
на тверді й м’які. У багатьох випадках тверді й м’які приголосні утворюють співвідносні пари.
Пор. :
тверді: [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч], [ш], [дж], [ґ], [к], [х], [г]
[д], [т], [з], [с], [ц], [дз], [л], [н], [р].
м’які: [й], [д´], [т´], [з´], [с´], [ц´], [дз´], [л´], [н´], [р´].
Проте м’якість виявляється не в усіх приголосних однаково. Найбільш м’яким є звук [й], і за
ним завжди лишається назва м ’ я к и й приголосний. Інші приголосні, які утворюють
співвідносні пари, пом’якшуються меншою мірою, і тому їх ще називають п о м ‘ я к ш е н и м и.
До них відносяться: [д´], [т´], [з´], [с´], [ц´], [дз´], [л´], [н´], [р´].
крім того, в українській мові, головним чином перед [і], з’являються ледь пом’якшені
відтінки ряду твердих приголосних, які не мають м’яких відповідників. Вони звуться н а п і в п о
м ‘ я к ш е н и м и . Ці звуки в транскрипції позначаються знаком “апостроф”. До них
відносяться: [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], [ж’], [ч’], [ш’], [дж’], [ґ’], [к’], [х’], [г’].

18. Класифікація приголосних
за твердістю- м’якістю
Тверді: [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч], [ш], [дж], [ґ], [к], [х], [г]
[д], [т], [з], [с], [ц], [дз], [л], [н], [р]
М’які: [й], [д´], [т´], [з´], [с´], [ц´], [дз´], [л´], [н´], [р´]
Пом’якшені: [д´], [т´], [з´], [с´], [ц´], [дз´], [л´], [н´], [р´]
Напівпом’якшені: [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], [ж’], [ч’], [ш’], [дж’], [ґ’], [к’], [х’], [г’]

19. Вправа. Прочитайте поданий уривок і перепишіть. Підкресліть літери, що
позначають м’які, пом’якшені й напівпом’якшені приголосні.
Що для мене рідна мова?
Це мова мого дитинства, моїх дідуня і бабуні, мова казок, пісень. Без
прикраси, від чистого серця скажу, що це мова землі, трави, яка вибивається з
цієї землі, мова золотої бджоли й вишневого квіту, над яким вона в’ється, це
слово синього неба і гомін нашої героїчної, величної, нещасної і щасливої
історії.
(Ю . Алмазов.)
М’які: [й], [д´], [т´], [з´], [с´], [ц´], [дз´], [л´], [н´], [р´]
Пом’якшені: [д´], [т´], [з´], [с´], [ц´], [дз´], [л´], [н´], [р´]
Напівпом’якшені: [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], [ж’], [ч’], [ш’], [дж’], [ґ’], [к’], [х’], [г’]

20. Склад та складоподіл
Кожна людина інтуїтивно досить легко поділяє мовний потік на склади,
встановлює кількість складів, проте сама природа складу і правила
складоподілу в середині слова при збігу приголосних залишаються до кінця
не вивченими. Відносно цього є кілька теорій. Одна з них – теорія зростаючої
гучності складу. Як відомо, за гучністю звуки поділяються на такі групи:
голосні (найгучніші), далі ( в порядку зменшення гучності)- сонорні
приголосні, дзвінкі й глухі. Індекси (показники) їх гучності відповідно- 4, 3, 2,
1. Голосні, як найгучніші, утворюють вершину складу. Коли між складами
виявляється збіг приголосних, то межа між складами повинна пройти так, щоб
гучність звуків попереднього складу поступово спадала, а наступного-
2342343
зростала. Наприклад, у слові дружний поставимо над кожним звуком індекс
гучності. Бачимо, що це слово слід поділити на склади так: дру- жний. А в
14214
слові казка складова межа проходить перед [к] (каз-ка), бо якщо [з] віднести
до другого складу, то на його початку гучність буде знижуватися, а лише
2 1
потім- зростати (з-к), що суперечить природі нашого складу.

21. Вправа. Поділіть слова на склади.
Акція, розпродаж, сестра, вродливий,
густий, верба, галузка, гучно, гуркіт,
дешевше, дівчина, берізка, дудка, важко,
думка, галка, місто, дійсний, добріти, рідко,
жасмин, товстий, жертва, житній,
жовтий, ложка, звістка.

22. Використані ресурси:
Н. Г. Тоцька. Дидактичний матеріал з фонетики: Посібник для
вчителя.-К. Рад. шк. , 1991