1. Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат
I – III ступенів
Доповідь на тему:
Формування мовленнєвої культури учнів на
уроках словесності
Підготувала
вчитель української мови
та літератури
Пономар Ксенія Юріївна
Знам’янка 2014

2. Формування мовленнєвої культури учнів на уроках словесності
Виховання чутливості до слова та його
відтінків – одна з
передумов гармонійного розвитку
особистості. Від культури слова до
емоційної культури , від емоційної
культури до культури моральних почуттів і
моральних відносин – такий шлях до
гармонії знань і
моральності. В.О.Сухомлинський
На сучасному етапі, коли відбуваються зміни в суспільному житті України,
стають іншими пріоритети діяльності й розвитку особистості, особливого
значення набуває культура спілкування. Поява у мовленні значної кількості
сленгів, жаргонів, використовуваних різними групами змушує нас серйозно
замислитися над проблемою чистоти мови, що є ключовою з погляду
національної культури, у тому числі і мовної. Адже українська мова –
скарбниця духовних надбань народу, досвіду, праці, творчості і співжиття
багатьох поколінь, оберіг народу, його звичаїв, традицій, запорука
інтелектуального зростання, розвитку , поступу в загальнолюдському житті.
Національне оновлення життя й діяльності суспільства в Україні
у напрямках розв'язання цілого комплексу політичних, соціально -
економічних, культурно-просвітницьких проблем ставить нові вимоги до
мовної освіти й мовленнєвої підготовки учнів.
« Потрібно звернути найпильнішу увагу на виховання молоді - тоді ми
врятуємо Україну. Спробуйте виховати громадянина, людину, а тоді вже -
професіонала, людину ввічливу, внутрішньо грамотну, культурну, шляхетну,
»- писав Ю. М.Мушкетник. Тому проблема культури мови була, є і ще
довгий час буде находитися в центрі уваги громадськості, а особливо – серед
сучасної молоді.
Останнім часом виникла гостра потреба в особистостях, які вміють
самостійно мислити, переконувати живим словом, спонукати до дій. Без
активної участі молоді, її щирої зацікавленості в успішному вирішенні
проблем мовної освіти майбутніх громадян України всі зусилля фахівців
залишаться марними.
Загальна ситуація погіршується у зв'язку з тим, що теле- й радіопростір
заполонили бездарна й антивиховна продукція, неморальна реклама,
непрофесійні журналістські репортажі, суржикові радіосеріали, що куль-
тивують відверту зневагу до української мови і зводять нанівець усі зусилля
словесників щодо унормування мовленняучнів.
Якщо раніше українців характеризувало суворе дотримання норм мовленнєвого
єтикету, то тепер “свобода слова” непомітно розхитує усталену систему. У
фаховій літературі визначені деякі соцально-психічні механізми розвитку
молодіжного сленгу, а саме: безсвідоме входження особи в мовленнєве

3. середовище певного колективу; результат самопізнання в суспільстві; мовний
відбиток сприйняття та оцінки зовнішнього світу особистістю, отже – засіб її
самовираження. Так, школярі називають оцінки – тройбан, пара; клава – це
компютерна клавіатура. Молодіжний жаргон легко вбирає в себе слова з інших
мов (мен, шоу); з лексики правопорушників – шпон, фільтруй базар.
На жаль, доводиться констатувати зниження рівня культури мовлення
працівників ЗМІ. У громадському транспорті нерідко можна почути “слідуюча
зупинка”, у магазині “саме справжнє морозиво”. Навіть, якщо на телебаченні
лунає українська мова, якість її є не найкращою. ( на телеканалах часто
використовують: прем’єрка, косметологиня, режисерка) У сучасному
суспільстві стрімко розвивається рекламна індустрія, а це, у свою чергу, формує
мову реклами – як наслідок, молодь часто спілкується рекламними сленгами:
“Іноді краще жувати, ніж говорити”, “Не гальмуй - снікерсуй”, “Дихай вільно”.
Зважаючи на всі недоліки, навчити учнів гарного мовлення зусиллями тільки
вчителів ураїнської мови та літератури дуже нелегко, коли навколо звучать
антиприклади,, коли немає українськомовного середовища поза уроками
української мови.
Шкільне навчання починається з того, що дитина вчиться читати й писати. І
чим краще вона читає і грамотніше пише, тим чіткіше засвідчує свою
обдарованість та перспективність. Отож зовсім невипадково в переліку
навчальних дисциплін, що значаться в “атестатах зрілості” на першому місці
завжди стояла і стоїть рідна мова та література.
З перших днів навчання дитини в школі я працюю над розвитком активного
словника учнів, бо це дуже знадобиться у майбутньому житті, допоможе їм
правильно та впевнено викладати свої думки, вільно спілкуватися з
однолітками та дорослими. Коли дитина не шукає слів для висловлювання
своєї думки, вона позбавлена багатьох комплексів, а тому завжди активна в
розмові, оперуючи потрібними словами і мовними зворотами. А такий
результат досягається тоді, коли дитина не тільки чує і бачить слово, а
відчуває і розуміє його значення, знає, коли і як це слово треба
вжити. Мовленнєва компетентність учня ─ це дуже важлива умова його
успішного навчання. Чим більше дитина читає, переказує, слухає, тим краще
розвивається її пам’ять, а, отже, тим легше їй засвоювати знання з усіх
навчальних дисциплін, які вивчаються в початкових класах. Забезпечити
мовленнєвий розвиток молодших школярів ─ це означає навчити їх грамотно
висловлюватись в усній і писемній формах мовлення, дотримуючись норм
української літературної мови. Щоб розвинути та удосконалити мовлення
школярів потрібна щоденна клопітлива робота над оволодінням основними
мовними нормами. У цій роботі одне з основних місць посідає збагачення
словникового запасу учнів. Засвоюючи нові слова, учні вчаться правильно їх
вимовляти, наголошувати, пояснювати значення, удосконалюючи
звуковимову, яка є складовою частиною мовленнєвого розвитку, мовної
культури. Мовленнєвий розвиток, якого досягли діти у початкових класах,
забезпечує основу подальшого навчання і виховання молоді. Особливу увагу
приділяю розвитку усного і писемного мовлення, постійно

4. розширюю життєвий досвід учнів: вчу їх спостерігати, уявляти, творчо
мислити й відчувати, оцінювати і узагальнювати, а потім передавати словом
усе побачене, почуте, пережите.
Література є винятково благодатним шкільним навчальним предметом,
наділеним дуже широким і потужним освітньо-виховним потенціалом: вона
була, є і буде джерелом пізнання життя, і “підручником з людинознавства”, і
вихователем естетичних почуттів. Водночас цей предмет розвиває навички
читання, говоріння, переказування, писання. Високохудожній текст є
довершеним у мовному плані, тому, аналізуючи його, учень розвиває свою
спроможність самовиражатися в мовленні.
«Поки живе мова в устах народу, - до того часу живий і народ,»- сказав
К. Ушинський. Мова — запорука існування народу. Захищаючи рідну мову,
ми захищаємо свій народ, його гідність, його право на існування, право на
майбутнє.