ГРУПОВА НАВЧАЛЬНО-ПіЗНАВАЛЬНА
ДІЯЛЬНІСТЬУЧНІВ НА УРОКАХ
ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ, ЯК ВИД
ІНТЕРАКТИВНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ
Виконала: Діхтяренко Н.С.,
майстер в/н
2.
Однією з найбільшпоширених сьогодні
форм навчання є його групова організація.
Саме групове навчання може стати не
лише важливим резервом підвищення
ефективності навчання на уроках
виробничого навчання, а й сприяти
активізації навчально-пізнавальної
діяльності учнів, формуванню у них
самостійності, здатності до самоосвіти та
самовиховання.
Однак його широке використання
гальмується не розробленістю достатньо
чіткої теорії, що ґрунтувалася б на
наукових результатах близьких до
педагогіки наук
3.
Рекомендації з організації
групової роботи
• I етап
Планування групової роботи на
уроці
На початку навчання попрацювати в парі або
групі пропонує майстер, але пізніше ініціатива у
виборі форми виконання завдання поступово
передається учням.
4.
МІСЦЕ Й ЗАВДАННЯГРУПОВОЇ
РОБОТИ НА УРОЦІ
• Ефективність спільної роботи пов’язана з її
вмотивованістю для учнів. Діти мають
відчути потребу працювати разом,
побачити сенс в об’єднанні зусиль.
О’бєктивні передумови, що викликають у
дітей необхідність об’єднатися у групи для
виконання завдання, створюють такі
ситуації:
• Завдання не може бути розв’язане
індивідуально;
• Спільне обговорення значно прискорює
процес пошуку розв’язку;
• Специфіка завдання вимагає розподілу між
членами групи операцій, що потрібно
виконати для отримання результату.
5.
«Вирощування» вміння
працюватив групі фактично
передбачає одночасне
формування кількох видів
здатностей:
• до «колективного мислення» для
знаходження способу розв’язання
певного класу завдань;
• організовувати спільну роботу;
• до рефлексії.
6.
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА
ОРГАНІЗАЦІЇГРУПОВОЇ
РОБОТИ
• Учнівську співпрацю потрібно культивувати з тією
самою ретельністю, що й будь-яку іншу навичку:
- не ігноруючи «дрібниць»;
- не намагаючись перейти до складного, доки
не опрацьоване просте ;
- як слухатись бригадира;
- як погоджуватися, а як заперечувати (але -як і
коли заперечувати неприпустимо);
- як допомагати.
7.
Уводячи нову формуспівпраці,
необхідно подати її зразок
- Майстер може разом із одним –
двома учнями провести показ
прийомів і акцентувати увагу на
формі взаємодії (наприклад
мовленнєві: “ Правильно я
роблю?”, ”Чому ти так вважаєш ?”,
“Продовжуй далі сам”. )
- Майстер може провести
опитування за допомогою показу :
Учень показує, а інші коментують
8.
По-справжньому зразок спільної
роботи буде опанований учнями
лише після повного розуміння
ними принципу дії співпраці(а це
не раніше ІІ семестру І курсу)
9.
Визначення кількості учніву групі
• Визначення кількості учнів у групі залежить від
складності навчального завдання. Досвід роботи
з групами показує, що оптимальною для роботи
є група з 4 - 5 учнів, але можна починати з 2 – 3
учнів. Більша кількість членів у групі означає
більше можливостей для колективної роботи,
але вимагає від учасників наявності навичок і
умінь групової роботи.
10.
• Об’єднувати учніву групи варто з урахуванням їхніх
особистих схильностей, але не лише за цим критерієм.
Найслабшому учневі потрібен не стільки
«сильний», скільки терплячий і доброзичливий партнер.
- Упертому – корисно помірятися силами з таким самим.
- Двох бешкетників об’єднувати небезпечно
(але за тактовної підтримки саме в такому
вибухонебезпечному поєднанні можна налагодити з
такими дітьми контакт довіри).
- Найрозвиненіших дітей не варто надовго
закріплювати за «слабкими» - їм потрібен
рівносильний партнер.
- За можливості краще не об’єднувати дітей із
поганою самоорганізацією, увагу яких легко
відволікти, із дуже різними темпами роботи.
11.
Можливим є виділення
експертної групи з сильніших
учнів. Вони працюють
самостійно, а при оголошенні
результатів рецензують та
доповнюють інформацію.
12.
Для спрацьовування групнеобхідно достатньо часу.
Тому часто змінювати склад бригад не варто. Але
закріплювати склад груп, скажімо, на рік також не
рекомендується: діти мають отримати досвід
співпраці з різними партнерами. Однак, і тут
можливий лише індивідуальний підхід. Скажімо,
двох дівчаток, близьких подруг, які не спілкуються з
іншими дітьми, розлучати можна лише ненадовго (з
надією розширити їхнє коло спілкування).
Під час оцінювання роботи групи слід
підкреслювати не стільки учнівські , скільки людські
чесноти:
терплячість, доброзичливість, товариськість,
привітність.
13.
ОСНОВНІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
•Неприпустимою є пара з двох «слабких»
учнів!
• Дітей, які з будь-яких причин
відмовляються сьогодні працювати разом,
не можна примушувати виконувати спільну
роботу(завтра варто запропонувати їм знову
співпрацю).
• Якщо хтось забажав працювати на самоті,
майстер дозволяє йому це й не дозволяє
собі жодного прояву невдоволення, тим
більше публічних оцінок (але наодинці з
дитиною намагається зрозуміти її мотиви й
заохочує будь-яку спробу «індивідуаліста»
комусь допомогти або отримати чиюсь
допомогу).
Не можна вимагати абсолютної тиші
під час спільної роботи; учні мають
обмінюватись думками.
14.
ІІ етап .ПРОВЕДЕННЯ
ГРУПОВОЇ РОБОТИ
Найпоширенішим у практиці
способом організації навчальної
дискусії є між груповий діалог.
ПОРЯДОК РОБОТИ ЗА ЦЬОГО СПОСОБУ:
• Визначення завдання.
• Утворення групи, розподіл ролей у
малих групах.
• Груповий діалог.
• Подання результатів обговорення.
• Між груповий діалог.
• Підбиття підсумків.
15.
Особливу увагу слідприділити поступовому
“вирощуванню” організаторів анізаторів ((ббррииггааддиирріівв
ггрруупп))..
Бригадир :
- отримує завдання ;
- пропонує певний спосіб
роботи;
- стежить за тим щоб
група не відхилялася від
поставленого завдання;
- стежить за тим аби
працювали всі;
- підбиває підсумки
роботи.
16.
Висновок:
Групова навчальнадіяльність учнів - це спільна
систематична діяльність малих груп учнів, які
створюються у межах групи на відносно
тривалий час із дотриманням таких умов:
а) психологічної сумісності представників
однієї групи, їх бажання спільно працювати
над розв'язанням навчальних завдань;
б) наявності у складі малих груп не менше
50% учнів , які здатні на належному рівні
здійснювати навчальні дії.
17.
Групова навчальна діяльністьучнів на уроках
має значні переваги в порівнянні з іншими
методами , а саме :
1)допомагає створювати на уроці умови для
формування позитивної мотивації учіння;
2)дає можливість здійснювати диференціацію
навчання;
3)сприяє виробленню вмінь співпрацювати з
іншими учнями;
4)забезбечує високу активність усіх учнів;
5)реалізує їх природне прагнення до спілкування
взаємодопомоги і співпраці;
6)підвищує результативність навчання та
розвиток учнів.