Шпаченко Оксана Іванівна, вчитель інформатики СШ№304 м.Києва

1. вчитель інформатики
Шпаченко Оксана Іванівна
Розвиток творчих компетентностей і креативного мислення на
уроках інформатики
Тривалий час помилково вважалось, що головне в розумовому розвитку дітей -
передача їм якомога більшої кількості знань. Життя ж доводить, що розумна
людина - це не скільки особа, яка багато знає, скільки той, хто вміє наявні знання
застосовувати в складних буденних життєвих ситуаціях. Адже уміння самостійно
знаходити вихід у будь-якій ситуації повсякденного життя є найбільш цінним
інтелектуальним вмінням людини. Про таких людей кажуть, що вони можуть
творчо мислити. Тому перед кожним вчителем постає завдання виховання духовно
багатої, соціально активної, фізично розвиненої творчої особистості. Тому ми
повинні будувати навчальний процес на основі розуміння психології дитини, її
природних здібностей до пошуку і творчості. Одним із вирішальних чинників
розв’язання цих завдань є розвиток креативного мислення учнів. Для творчості
необхідне почуття свободи, а вчитель має будувати навчальний процес на основі
розуміння психології дитини, її природних здібностей до пошуку і творчості.
Одним із вирішальних чинників розв’язання цих завдань є розвиток креативного
мислення учнів.
Креативність – властивість особистості, що виявляється в тенденції до
вирішення проблем по-новому, суб’єктивно чи об’єктивно, новими засобами,
семантичними „стрибками”, новими конфігураціями дій або методів та ін.
Існують такі особливості мислення при креативності:
 швидкість як здатність за одиницю часу вирішувати певну кількість
професійних задач;
 гнучкість як уміння перебудовуватись і відмовлятись від шаблонних
схем;
 прогностичність як уміння передбачити розвиток подій за певних
умов;

2.  оригінальність як здатність генерувати нестандартні ідеї;
 точність як здатність надавати завершеної форми результатам
мислення.
Діяльність вчителя при цьому полягає у відмові від механічного перенесення
знань, у проблемно-пошуковій діяльності учнів, які йдуть шляхом наукового
дослідження до формування проблем, гіпотез, пошуку шляхів їх розв’язання,
формування понять та їх пояснення. Учитель здійснює супровід учнів, дає певні
рекомендації, спонукає їх до творчої діяльності, демонструє певний спосіб дій.
Креативне навчання передбачає індивідуально-орієнтовану роботу вчителя з
учнями. Першочерговою задачею є розвиток у школярів здібностей до
самостійного формування нових знань, умінь, способів дій. Головним фактором
креативного навчання є ініціативність учнів. При цьому учень із об’єкта
педагогічного впливу перетворюється на суб’єкт спілкування. Він відповідає за
свою діяльність так само, як і вчитель за свою.
Не із кожного учня можна „зробити” креативну особистість. Креативне
навчання – це процес постійної співпраці вчителя та учня. Навчальний процес
організовується як живий контакт партнерів, зацікавлених один у одному та в
справі, якою вони займаються разом. Креативне навчання має характерну рису:
навчальний процес зливається з життям, із рішенням реальних творчих задач.
В роботі можна використовувати креативно-розвивальні завдання які
розвивають у учнях:
1.Глибину і об’ємність знань, уміння застосовувати їх у різноманітних
ситуаціях. 2.Цілеспрямоване прагнення до істини, здатність глибоко
проникати у сутність проблеми, знаходити зв’язки між явищами.
3.Можливість заохочувати творчу самостійність, прагнення до
самовдосконалення, до свідомого розвитку і формування своїх здібностей до
творчості, прагнення до самореалізації.
При цьому учні відчувають радість і захоплення від розумової праці. у них
відсутня скутість, закомплексованність, страх помилки чи негативного результату,
бо діти з радістю працюють на уроках. Віра вчителя у можливості своїх учнів, їх

3. розумовийпотенціал допомагаєсамим дітям переборювати труднощі у навчанні. У
класі панує атмосфера довіри і співпраці, де вчитель сприймається як друг і
порадник. Культ самостійності і нестандартності думок, знайомство з основними
мислительними операціями, розвиток пізнавальних інтересів служитимуть учням
все життя, полегшуватимуть їм здобуття знань, допомагатимуть реалізувати себе і
головне – адаптуватися у людському суспільстві. Перед учителем стоїть завдання:
навчити дітей самостійно міркувати, уміти сперечатись, відстоювати свої думки,
ставити запитання, бути ініціативним у набутті нових знань.
Зміни видів завдань, уміле керування навчальним процесом сприяють
розвитку креативних здібностей. Хоча процес цей довготривалий, і отримати
результат одразу неможливо, та вже через деякий час учні розв’язують поставлені
завдання не за аналогією, а кожний вибирає свій, зручний йому шлях. За словами
Я. Каменського, „учитель – помічник природи, а не її володар, її будівничий, а не
реформатор”, тому він сам вибирає форми, методи та прийоми, які сприяють
розвитку природних нахилів учнів.
На можна використовувати групову і парну форми роботи. Ці форми мають
велике значення для формування творчої особистості учнів.. Сам процес роботи у
групах чи парах є завжди творчо пошуковим: завдання ставиться перед групою й у
кожного є стимул відзначитись і зробити свій внесок. Використання групових
форм роботистворюєумови як для розвиткумислення, так і для самоствердження.
Адже креативність базується на бажанні, а бажання треба вміти формувати та
підтримувати. Недарма кажуть, що в хорошого вчителя діти на уроці роблять, що
хочуть, але хочуть вони те, що потрібно вчителю. Важливим є формування у
школярів звичку бути позитивно активним. Ключовими фразами для цього є „я
хочу, я прагну”, „я вибираю”, ”я віддаю перевагу”, „я можу”, „я зроблю”.
Творчий процес навчання складається з чотирьох етапів.
На етапі розуміння можна учнямзапропонувати такі завдання: перефразуйте,
упізнайте, опишіть, знайдіть, повідомте.
На етапі застосування учень розв’язує задачі, застосовуючи свої знання та
вміння: візьміть інтерв’ю, розіграйте, подраматизуйте, проілюструйте.

4. На етапі аналізу завдання можуть бути такими: поділити інформацію на
частини, відрізнити, поставити запитання, скласти перелік, обговорити.
На етапі синтезу завдання такі: запропонуйте, складіть, розташуйте,
сплануйте. Учень розв’язує задачу, зводячи інформацію до єдиного цілого, що
потребує творчого мислення, щоб вчити наших дітей вільно висловлювати власну
думку, бути здатним до повноцінного спілкування та толерантного сприйняття
інших.
На уроках можна використовувати такі креативні методи навчання:
Метод придумування — це спосіб створення невідомого учням раніш
продукту за результатами їх певних розумових дій. Метод реалізується за
допомогою таких прийомів:
а) заміщення якості одного об'єкта якостями іншого з метою створення
нового об'єкта;
б) пошук властивостей об'єкта в іншому середовищі;
в) зміна елемента об'єкта, що вивчається, та опис властивостей нового
об'єкта, який здобуто за результатами цієї зміни.
Такий метод зручно використовувати при вивченні теми Апаратна частина
інформаційної системи.
Метод „Якби...”. Учням пропонується скласти опис та вивконати малюнок
про те, що відбудеться, якщо, наприклад, деяких інструментів для малювання в
графічному редакторі Paint не було б. Або були відсутні деяких команди в мові
Паскаль. Виконання учнями подібних завдань не тільки розвиває їх здатність
уявляти, а й дозволить краще зрозуміти функції редактора, мови програмування,
взаємозв'язок складових.
Метод „мозковогоштурму” — це метод групового розв'язання проблеми або
метод комунікативної атаки. Основнезавдання методу — збирання щонайбільшого
числа ідей з результатами звільнення учасників обговорення від інерції мислення і
стереотипів.
Характерними особливостями методу є:
• спрямованість на активізацію творчої думки учнів;

5. • використання засобів, які знижують критичність та самокритичність
особистості (пряме інструктування та/або створення сприятливих умов для
виховання співчуття, взаємопідтримки та схвалення), завдяки чому зростає її
впевненість у собі;
• функціонування на засадах вільного, нічим не обмеженого генерування ідей
у групі спеціально відібраних осіб („генераторів ідей”);
• магістральний шлях розвитку творчих здібностей учнів в умовах
розкріпачення їх інтелектуальних можливостей за рахунок послаблення
психологічних бар'єрів;
• зниження рівня самокритичності учнів і запобігання витісненню
оригінальних ідей у підсвідомість як небезпечних;
• створення умов для появи нових ідей;
• сприяння появі почуття психологічної захищеності.
Метод пошуку альтернатив. Разом з дітьми прагнемо винайти найбільшу
кількість різних рішень певної задачі. Пошук альтернатив може не дати результату,
проте замість прийняття найбільш ймовірного варіанту виробляється звичка
шукати інші можливості. З метою активізації пошуку альтернатив, висуваю учням
обмеження – деяке фіксоване число альтернативних шляхів підходу до ситуації. У
результаті можуть виникнути такі ситуації:
1) з одного боку, учні шукають альтернативні рішення проблеми;
2) з другого боку, вичерпавши ймовірні варіанти, вони намагаються
досягти обмежень і при цьому вигадують штучні рішення, які іноді містять
протиріччя.
Приклади:
1. Гра «Пантоміма». Учень мімікою зображає модель об’єкту чи процесу.
Учні класу вгадують завдання. Така гра активізує фантазію всього класу та є
ефективною. Наприклад, зобразити процес друку на принтері, набір тексту на
клавіатурі, тощо.
2. Вправа «Пошук причин». Наприклад, принтер не друкує. Чому? Мишка
не працює. Чому? Файл не відкривається. Чому?

6. 3. Вправа «Третій – зайвий». Що зайве: телефон, диск, монітор?
Варіанти відповіді:
- Диск – не є електричним приладом;
- Диск – пристрій для збереження інформації;
- Диск – слово має найменшу кількість літер;
- Телефон – слово має найбільшу кількість літер;
- Монітор – виводить інформацію.
Метод зняття штучних обмежень.
Під час опису об’єктів чи процесів виникають штучні обмеження, які треба
відкинути під час пошуку рішень. Головне – розуміння того, що будь-які
припущення можуть підлягати сумніву.
1. Інтерпретація відсутньої або неповної інформації на малюнку чи в
тексті. Описати об’єкт, систему, явище тощо. У цьому випадку:
а) показую учням частину малюнка, а другу частину вони інтерпретують;
б) даю інформаційний диктант, у якому учням треба відновити відсутні
слова, фрази.
2. Моделювання за встановленими правилами. Наприклад, скласти
ланцюг із об’єктів (слова, малюнки, знаки) так, щоб два сусідніх мали спільні
ознаки.
Алгоритм програма Pascal Н. Вірт програміст
Комп’ютер інформація кодування системичислення ...
3. Складання пазлів. Картки із зображенням об’єктів, явищ, процесів
розрізаються на окремі фігури довільної форми. Завдання – скласти пазли,
визначити зображений об’єкт чи процес.
Можна також запропонуватиучням завдання зворотного змісту: за окремими
кроками алгоритму відновити саму дію. Дуже подобається учням завдання на
розгадування та складання ребусів, які розвивають навички мислення високого
рівня.

7. Використання інноваційних форм занять: проблемні уроки, інсценування,
інтерактивні уроки, тощо. Інноваційні методи сприяють більш високому рівню
засвоєння матеріалу учнями. Під час проведення нестандартних уроків
спостерігається велика зацікавленість учнів, вони активні, збуджені, працюють із
задоволенням. Наприклад, для поліпшення розуміння, закріплення та відтворення
інформації доцільно проводититакі уроки як: урок-змагання; урок-вікторина, урок
- "круглий стіл”; урок-гра, інтегровані уроки та ін.
Таким чином, для розвитку учнів творчих здібностей, умінням критично
мислити треба використовувати елементи розвиваючого навчання на уроках
інформатики. Специфіка предмета інформатики створює найбільш широкі
можливості для цілеспрямованого формування не тільки практичних, але й
інтелектуальних умінь для досягнення тих навчально-виховних цілей, які постають
перед сучасною школою. Розвиток творчого, логічного мислення учнів на уроках
забезпечується обґрунтованим поєднанням традиційних і активних методів
навчання, ефективного підбору змісту навчального матеріалу, широкого
використання проблемної ситуації з опорою на зону найближчого розвитку учнів,
створення емоційно - доброзичливої пошукової атмосфери.
Фактори, які заважають проявукреативних (творчих) здібностей: недостатній
розвитокпевних здібностей учнів; наявність таких особистісних рис, як схильність
до конформізму, острахвиглядати смішним у своїхсудженнях та діях, побоювання
робити рецензії на відповіді чи дії інших учнів із-за відплати; завищена оцінка
значущості своїх власних ідей; конфлікт двох типів мислення: критичного та
творчого.
Подолати вищезазначені труднощі можна створенням в пізнавальній
діяльності учнів ситуації успіху та відчуття правильності виконання задачі, що
досягається наявністю відповідної мотивації, певним рівнем емоціонального
збудження. Учитель має кожен урок будувати так, щоб в учнів постійно був
стійкий інтерес до предмету та процесу пізнання, навчальна активність, бажання
творити і пізнавати.