3. Народна художня творчість:
• Спілкування поколінь.
• Ідеал краси та добра.
• Шлях до творчого самовираження.
• Джерело духовності.
• Розповідь про свої думки й почуття.
4. Українська народна вишивка:
• Вид народної художньої творчості.
• Найпоширеніший (серед людей).
• Найдоступніший – у виконанні.
5. Вишивка – мистецтво, що прийшло з
глибини віків, мінялося з кожним поколінням.
Із картин Т. Г. Шевченка можна дізнатися
про особливості вишивки ХІХ ст.
Автор звертає увагу глядача на вишиту сорочку в портреті Василя Кочубея,
на білий орнамент на рукаві блузи в акварелі “ Циганка – ворожка ”.
6. Як відомо, Тарас Шевченко завжди цікавився
особливостями одягу, замальовував його крій,
оздоблення, характерні деталі.
Не випадково Т. Шевченко привертає нашу увагу до
прозорого рукава блузки, прикрашеної білим шитвом, в портреті
М. Максимович, та до любовно зображеного орнаменту червоної
вишивки на сорочці матері в акварелі “ Марія ”.
7. Для сучасного суспільства характерно
пробудження інтересу до традицій
українського народу, його історії, народного
мистецтва як джерела духовності.
У нашій школі працюють майстрині, для
яких вишивка стала прикрасою життя.
8. Касьянова Світлана Семенівна
Ветеран педагогічної праці,
майстер народного промислу,
нині пенсіонерка.
Півстоліття пропрацювала
на педагогічній ниві, вміло
керуючи, як всією школою –
інтернатом, так і кабінетом
обслуговуючої праці, де вчила
дівчат своїй улюбленій справі
– вишивці.
9. Її роботами милувалися не тільки в
нашій школі, а й за межами району
на різноманітних виставках народно-
прикладного мистецтва.
Вчителька передала свою любов та
захоплення багатьом дівчатам –
ученицям, які й зараз, вже
створивши власні сім`ї, продовжують
займатися вишивкою.
10. Увесь свій вільний час присвячує
вишиванню
Коваленко Зоя
Олександрівна,
яка 35 років тому
закінчила школу – інтернат.
В стінах нашої школи
Зоя Олександрівна
опанувала вишивання.
11. Зоя Олександрівна – учасниця районних
та обласних виставок:
- “ Петриківський дивоцвіт “.
- “ Чисті джерела “ в
Дніпропетровському історичному
краєзнавчому музеї імені
Д. І. Яворницького.
- Виставки, присвячені Дню
незалежності в м. Дніпропетровську
та м. Синельниковому.
12. Роботи З. О. Коваленко
виконані бісером
та хрестиком .
13. Зоя Олександрівна любов до вишивання
передала й своїй доньці – Марині.
Даниленко Марина
Анатоліївна,
користуючись
невичерпними джерелами
народної вишивки створює
сучасні моделі
чоловічого та жіночого одягу
14. Кожна робота Даниленко Марини має
свою індивідуальність, несе тепло рук
молодої майстрині.
15. Учасниця конкурсів:
- “ Академия рукоделия “,
Номінація “ Вишивка “.
ВЦ Київ Експо Плаза
- Конкурс “ Арт Крайна “ в
рамках виставки
HANDMADEExpo
- ХІV Всеукраїнська виставка,
І місце, Номінація
“ Вишиванка “ березень 2014р.
16. Сьогодні дівчаток школи – інтернату навчають
володіти секретами української вишивки
молоді вчителі обслуговуючої праці.
19. Талановита вишивальниця – учениця 11класу
Рибалко Ольга.
Її роботи були неодноразово
відмічені на обласних
виставках української народної
вишивки.
20. Рушник – це символ України, відображення
культурної пам'яті народу. Він є неодмінним
атрибутом народного побуту, весільної
обрядовості, традиційної окраси житла.
“…Я візьму той рушник, постелю, наче
долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушникові оживе все знайоме до
болю.
І дитинство, й розлука, і вірна любов…”
21. У вишивці рушників знайшли відображення
орнаменти, пов'язані з образами добра, краси,
захисту від усього злого на землі.
Рушник супроводжував українців протягом всього
життя – і в радості, і в горі.
Не випадково Леся Українка, вперше відвідавши в
Каневі могилу Великого Кобзаря, поклала на неї
власноруч вишитий рушник.
22. Російський художній критик початку
ХХ ст. В.В. Стасов писав:
“ У народів давнього світу орнамент
ніколи не містив у собі жодної зайвої
лінії, кожна рисочка мала тут своє
певне значення… Це складна мова,
послідовна мелодія, що має свою
основну причину і призначена не лише
для очей, а й для розуму й почуттів. “
23. Свою першу вишиту сорочку людина отримувала при народженні.
“Народився у сорочці” – казали у народі про везунчика.
Сучасний одяг все частіше містить в собі фольклорні мотиви.
“Навіть така примхлива і не завжди логічна річ, як мода, тільки виграє, від
зіткнення зі здоровим народним смаком”
М.Т. Рильський
24. З ХІХ століття набула великого поширення вишивка бісером. І зараз вона
користується популярністю.
Технікою вишивки бісером володіє молода майстриня – вчитель початкових класів
Коваленко Наталія Сергіївна.
25. Заступник директора з навчально-виховної
роботи нашої школи,
Яценко Валентина Анатолівна,
успішно поєднує керівництво науково-
методичною роботою школи зі своєю
улюбленою справою – вишиванням, яке є
шляхом її творчого самовираження. В. А.
Яценко використовує в
в своїх роботах техніку “гладі”
різнокольорової гами. Характерною
ознакою для її вишивок є зображення
маку – яскравої, величної квітки, що
має репутацію в народі одного з найкращих
оберегів.
26.
27. Вихователь
Кушнір Надія Сергіївна
народилася на Волині, в своїх
вишивках вона поєднує мотиви
рідного Полісся та Середнього
Подніпров‘я. Майстриня відома
вишитими хрестиком панно.
28. Енергійна, творча , талановита
Терещенко Олена Володимирівна
– вихователь нашої школи, любить тихими
зимовими вечорами присвячувати свій вільний час
улюбленій справі – вишивці.
Її приваблюють казкові узори народної вишивки, які
вона відтворює в своїх роботах технікою “хрестиком”.
29. В кожній українській хаті на почесному місці
знаходилися родинні обереги – ікони.
Вишивки, виконані бісером, допомагають людині
налаштуватися на позитивні емоції та почуття,
випромінюючи життєдайне тепло і світло.
Такими є роботи вчителя біології
Ворощук Наталії Володимирівни.
30.
31. Кількість приготованих дівчиною рушників
вважалася ознакою її працелюбності.
У свій вільний час займається вишивкою молода
вихователька нашої школи
Кузнєцова Вікторія Олександрівна.
Під її вправними руками на
полотно лягають традиційні народні
мотиви. Червоно – чорна колірна гама
перемежовується з різноманітними
мережками.
32.
33. Знаходить час для занять
вишивкою вихователька
нашої школи
Ведмідь Оксана Анатоліївна
Її рушники мають яскравий
національний колорит.
34. У народних піснях, легендах
опоетизовано готування
дівчиною рушників до
весілля.
Т. Г. Шевченко, глибоко
знаючи народні звичаї,
писав свої поезії: “ Я все
виглядала – чи не шле за
рушниками “, “ А у мене, як
на теє, й рушники вже
ткались “, “ Вернулись люди
з рушниками “.
35. З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Що тоненька голочка для сорочок,
А ще тонший в дівчини голосочок.
Вишивала дівчина, вишивала,
На полотно білеє душу слала…
36. Сьогодні мистецтво народної
вишивки починає відроджуватися.
Відновлюються старі прийоми і
мотиви, вивчається українська
символіка, оберегові знаки. Та саме
головне – робимо ми це з чистими
помислами та відкритою для добра
душею.
