година спілкування

1. 1
Виховна година « Рослини-символи України»
Підготувала Шевчук Н.М.,класний керівник
НВК « Білашівська ЗОШ І-ІІІ ст.. – дитячий садок»
Острозького району.
Мета: формувати основи ціннісного ставлення школярів до природи;
виховувати інтерес до пізнання природи, відповідального ставлення до
неї; формувати розуміння необхідності гармонічного співіснування
людини і природи, гуманного ставлення до навколишнього середовища.
Очікувані результати: сформованість основ ціннісного ставлення
особистості до природи; розширення системи знань про природу, а саме
про рослини-символиУкраїни;існування гармонії людини і природи.
Методичне забезпечення: мультимедійна система, презентація по даній
темі, музика до пісень, кобзар, портретТ.Г. Шевченка.
Святково прибраний зал. На стінах висять картини із зображенням
природирідного краю, верби, калини.
На столах стоять букети з калини і верби.
Учні одягнені в українськікостюми.
Виховна година супроводжується показом слайдів та відповідними
коментарями до них.
Сценарний хід виховної години.
Слайд 1. Тема і мета виховної години з озвученням вчителя.
Слайд 2. Природа рідного краю.
Вчитель:
Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного
краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала й
чарує, хвилювала й хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів
дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів — усе це дорога серцю, ні з чим
незрівнянна природа рідного краю. Природа і Вітчизна — невіддільні. У
кожного з нас залишився в серці дорогийкуточок, деминуло дитинство.
Учень:
Ми любимо сонцеі квіти,
І ранокнам шле свій привіт,
Ми родукозацького діти,
Землі українськоїцвіт.
В яку б не пішли ми дорогу —
Ти, пісне, над нами злітай!

2. 2
Крокуючигордоі в ногу,
Ми славимо рідний наш край.
Наш приятель — сміливий вітер,
Відвага — це наш заповіт,
Ми родукозацького діти,
Землі українськоїцвіт.
Слайд 3. Зображення верби та калини.
Вчитель:
Майже у всіх народів є улюблені рослини — символи. У канадців — клен,
в японців — вишня, у росіян — берізка, а в нас —…( відповідь учнів).
Отож, ми сьогодніпоговоримопро одвічнісимволи України – вербу та
калину.
Вони нам знайомі ще з дитячих років. Але чи задумувались ви над тим,
чому саме вербу та калину так люблять українці, оспівують поети у віршах, як
багато пісень, прислів’їв прославляють ці символи.
Про це і ми сьогоднідізнаємося.
Слайд 4. Верба – це символ України, вона оспівана Великим Кобзарем.
Звучить тихо мелодія «Реве та стогне Дніпр широкий.»
Вчитель:
Верба — це символ України. Тож не міг з нею розлучитись Великий
Кобзар і привіз із собою на заслання вербову гілку, з якої розрослося велике
дерево. Згодом дерево назвали вербою Тараса. Тому не дивно, що його перу
належать слова:
І досібачу під горою
Між вербами та над водою
Біленьку хату...
( Ці рядки написаніна слайді.)
Учень:
Вербова гілка зацвіла
У мене на столі.
Як символсонця і тепла,
Ще схованих в імлі.
Як знак зеленої весни,
Яка ще вдалині.
Як знак, що щастя сад рясний
Даровано мені.
Вербова гілка на столі
У мене розцвіла...
Прилинуть, серце, журавлі,

3. 3
А в них на кожному крилі
Дар сонця і тепла.
Слайд 5. Верба – символ життя.
Вчитель:
Давайте послухаємо легенду про вербу.
Учень:
Легенда розповідає, як одна жінка вдень жила із своєю сім'єю, а на ніч
перетворювалась у вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік та й зрубав вербу —
тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому
дереві. Зроблена з цього дерева колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а
коли він підріс, то зробив собі сопілку зі старої верби. І сопілка та розмовляла з
хлопчиком, як ніжна мати.
Слайд 6. Верба – одне з найулюбленіших у народі дерев.
( Зображення верби над водою.)
Вчитель:
Верба ніби позначкаводи на землі. Томуй криниці завжди копають під
вербою. На сухому місці це дерево не росте « Де срібна вербиця, там здорова
водиця», говорить народнамудрість. (Написна слайді.)
Учень:
Цікавим є такий факт: у селах, де копають колодязі, люди у відра з водою
завжди кладуть вербову дощечку, завдовжкиз долоню. Вона дезинфікує воду,
поліпшує смакові якості, надає їй вербового духу.
Вчитель:
Давайте подумаємо,адля чого використовуваливербовудеревину?
Учень:
Здавна на Україні творцімузичних інструментів використовували легку,
дзвінку, голосисту і гнучку вербовудеревину. Особливо прославилисяверби
на кобзах, а потім в бандурах. У руках народнихспівців-кобзарів оживала
верба, продовжуваласлужити людям.
Так само вербовадеревина використовувалася і для виготовлення меблів.
А ще добре відомо, які легкі човни-довбанки витісувалися із могутніх
стовбурів верби.
Із вербової деревини роблять зручні й легкі дерев'яні ложки
та інше начиння. Якщо хтось їхав в дорогу, то обов'язково брав з
собоювербовуложку.
Слайд 7. Верба – дерево цілюще.
Вчитель:
В чому проявляютьсялікувальні властивостіверби?

4. 4
Учень:
Відвар вербової кори вживають при грипі, вірусних інфекціях,
ревматизмі,при розладі шлунку. Тому так люблять вербу люди. Стародавні
слов’янинавіть вшановували її святом – вербноюнеділею.
Слайд 8. Верба – релігійна рослина.
( Зображення церкви, церемонії освячення верби.)
Вчитель:
Тиждень перед Великоднем називають вербовим. У Вербну неділю вербу
освячують у церкві, а потім несуть її додомуі б'ють нею хатніх, промовляючи:
Учень:
«Не я б'ю, верба б'є,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень.
Будь веселий, як верба,
А здоровий, яквода,
А багатий, як земля».
Слайд 9. Верба у народній творчості.
(Записані деякі прислів’я та приказки.)
Вчитель:
Пригадаємо прислів’я та приказки про вербу.
Учні:( почерзі)
•Де верба, там і вода.
•Гнучка, як лоза.
•Зігнувся, як верба над водою.
•Така правда, як на вербігруша.
•Верба, як трава, ти її покосиш, а вона знову виросте.
•Де не пройде, золотівербиростуть.
•Високий, як лоза, дурний, як коза.
•Де срібліє вербиця, там здоров'я водиться.
•Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.
Слайд 10. Вербові котики – символи краси.
(Зображення вербові котики)
Вчитель:
Пухнасті вербові котики — символ краси. Навесні вони тішать надією і
звеселяють наші серця.
Котики-воркотикив мене на вікні.
Котики-воркотики — гості весняні.
Не глядить на котиків лиш вусатий кіт.
Мабуть, зна, що котики—це вербовийцвіт.
( Ці рядки записаніна слайді)

5. 5
Саме цими чудовимирядками, ми закінчимо своюрозповідь про вербу.
Слайд 11. Калина – символ рідної землі.
Вчитель:
Зацвіла в долині червонакалина,
Ніби засміялась Дівчина-дитина.
Тече вода з-під явораяром на долину
ІІишається над водоючервонакалина.
(Рядки записаніна слайді.)
Вчитель:
Ростекалина по тінистих лісах, в гаях і дібровах, на схилах, на узліссях і
лісових галявинах, ростепо всій Україні. її й біля хати садять. Калина біля хати
— здавна найперша ознака оселі українця.
Слайд 12. Калина оспівана в легендах і піснях.
Вчитель:
Багато легенд складено про неї. Давайте послухаємо деякі з них.
Учень:
Було це дуже давно. Налетіли на нашу землю турки і греків чимало. Голо-
вного їхнього воєводу-грекабуло поранено отруйноюстрілою. Тому, хто його
вилікує, пообіцяли нагороду, яку сам собізабажає. Але ніхто не міг. Тоді
прийшла в табір дівчина в убогій одежі, але дуже красива. Звали її Пелагея.
Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусить поклястися, що більше
не прийде на нашу землю. Так і сталось. Воєводазабрав її у Грецію, і була вона
там царівною трав. У Пелагеї була сестраКалина. Прощаючись із сестрою,
Пелагея сказала: «Твоїм іменем, сестро, назвуцю рослину, яку найбільше
люблю, бо ростевона у наймальовничіших куточках, над чистими струмками, в
гаях. Коли вона цвіте, то соловейко прославляєїї красу, а восени на ні — дивні
кетяги ягід, ніби налиті кров'юнашої землі». Ті ягодизвуться калиною.
Учень:
Розповідіпро сиву давнину стверджують, що на нашу землю неодноразово
зазіхали степові кочівники, половці, монголи, татари. Чорноюхмарою налітали
вони на українськісела. Палили, били, грабували, а найкращих дівчат забирали
з собою. Щоб не попастись в руки ворога, дівчата калічили своювроду,
серпами нівечили своєобличчя, І там, де падали краплини крові – виростала
калини.
Учень:
А в легенді «Дівочийліс» мужня дівчина Маринка завела турків-бусурман
у хащі. Там вони і загинули. За це султан-турок стяв Маринці голову.
Заструменіла гаряча кров. І де крівця на камінь упала — калиною стала.

6. 6
Вчитель:
Червоні плоди калини здавна символізували мужність людей, які проли-
вали кров за Батьківщину. До того ж, насіння калини схоже на серце.
Учні виконують пісню «Ой у лузі червона калина»
Слайд 13. Про калину із вуст письменників.
Вчитель:
Калина не тільки оспівана піснями та легендами, вона щедро описанау
творах українськихписьменників. Писали про неї Степан Васильченко, Юрій
Федькович, Михайло Стельмах, Леся Українка, Павло Тичина, Максим
Рильський, Тарас Шевченко. Хто не знає поетичних рядків Івана Франка:
Червона калино, чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?
Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?
Чи бурі боїшся,чигромуз блакиту?
(Вірш на слайді.)
Слайд 14. Калина – харчова, лікарська, медоносна рослина.
Вчитель:
Що ж можна приготувати з калини?
Учень:
З неї готують варення, повидло, компоти, киселі, мармелад, пастилу, на-
чинку для цукерок, муси, приправи для м'яснихстрав, чайно-кавовийсурогат.
Учень:
Не було в народній медицині помічніших ліків від застуди, ніж калиновий
чай. Свіжі ягодиз медом та водоювживали при кашлі, серцевих
захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові.
Учень:
Соком калини очищали обличчя, щоб рум'янилось, а квітами дівчата
прикрашали коси.
Слайд 15. Краса калини.
( На слайді: коровай вбраний калиною, калина в косі дівчини, цвіт і ягоди
калини)
Вчитель:
На зеленій гілочці, розгалуженій зверху, почіплялись пурпурові
намистинки. Це ягодикалини. Розмістились воникупкою на маленьких ніжках.
Ці плоди соковиті, кисло-солодкі, з гіркуватим присмаком, усередині— пласка
кісточка.

7. 7
Учень:
У калини китиці червоні,
У калини білі-білі квіти,
Я тримаю гілочку червону,
А здається — усміх України.
Учні виконують пісню « Ой єсть в лісі калина»
Слайд 16. Без верби й калини нема України.
Вчитель:
Ми охарактеризували дві рослини, які є символами Україниі не можна
зараз не згадати образненароднеприслів’я, яке їх об’єднує« Без верби і калини
нема України».