Білки – такі звичні нам тварини, яких легко зустріти в парку. А їхня любов до горіхів відома, мабуть, усім. Але виявляється, що у них не так все просто… Більше цікавих фактів про білок і як від них залежить поява нових дерев – дізнавайтеся!

2. Цей симпатичний рудохвостик
знайомий тобі ще з казок.
Однак у природі живеться йому
зовсім не так, як у казці.

3. Тоді візьми на прогулянку в парк
жменьку горіхів. Це – найкращий
гостинець для білки. За такими
смаколиками вона примчить навіть
з вершечка дерева.
А яка то втіха, коли
довірливе звірятко бере
горішки з твоєї руки!
Хочеш подружитися
з цим звірятком?

4. Що білка шукає у землі?
Може скарби? Атож! Бо хіба це не
скарб – у холодну пору знайти
смачний горішок.
Восени білка готує запаси на всю зиму:
горіхи зариває у землю чи ховає в порожніх
дуплах, а гриби нанизує на гілки.
Не про всі свої хованки пам’ятає білка,
тож, бува що закопаний нею горіх навесні
проростає. Ось такий вона садівник!

5. Унікальний хвіст
Швидко стрибати поміж гілками білці
допомагає хвіст: він у неї немов кермо,
повертає в потрібну сторону.
А в холодні зимові ночі хвіст слугує
теплою ковдрою: згорнеться білочка
бубликом, укриється пишним
хвостиком – і солодко спить.

6. Білчин дім
У білки житло не одне: окрім дупла, де вона народжує білченят,
кмітлива тваринка має ще кілька «запасних квартир».
Якщо небезпека –
білка хапає малюків
зубами за шкірку, і
переносить у інше,
безпечне житло.

7. Білченята
Білченята
народжуються
сліпими та голими,
але вже зубатими.
Мама білка годує їх своїм молоком,
і малюки поступово ростуть:
з’являється шерсть, прорізаються
очі. А вже через кілька місяців вони
почнуть покидати рідне дупло.

8. Дерево-дорога
Дерево для білки – немов розгалужена
дорога. Стовбур може привести додому,
а гілки – на інше дерево. Бігає деревом-
дорогою білка і вперед, і догори хвостом,
і вниз по спіралі так легко, як ти біжиш
по рівній дорозі.
Гострі кігтики на лапках надійно
утримують на корі прудконоге звірятко.

9. Лапи і хвіст
Для того, щоб білка
могла добре
стрибати передні
лапи у неї коротші,
а задні -довші.

10. Білчині мандри
Якщо в рідному лісі мало поживи
для зимівлі, білки збираються в
гурти і мандрують до більш
врожайного місця.
На безлісих галявинах відчайдухи
втікають від хижих птахів, у лісах – від
вовків і лисиць. А трапляється дорогою
річка – доведеться білкам плисти.

11. Білки вміють добре плавати. Головне -не
намочити хвоста (вони його тримають
над водою). Якщо ж через хвилі хвіст
намокне, то білка відразу ж потоне, тому
що він виконає роль якоря.

12. Поміж собою білки люблять
поспілкуватися. За допомого різних
звукових сигналів: щебетом, свистом.
І клацанням язичком вони передають
різні новини.
А коли поблизу хижак – сповіщають
про це терміново!

13. Де літають білки?
В Австралії живуть дивовижні
білки-летяги. Їхні стрибки з дерева
на дерево – ніби справжній політ.
Адже вони «літають» на відстані до
30 метрів!
Крил ці білки, звісно не мають: зате
мають шкіряні перетинки між
лапками. Відштовхнеться білка-летяга
від гілки. Розтягне свій шкіряний
планер – і довгий стрибок стає
польотом.

14. Білчине меню
Вони люблять поласувати горіхами,
ягодами, грибами, насінням хвойних
дерев, мохом, корінцями.
Іноді можуть пограбувати
пташине гніздо, забравши звідти
яєчка чи зловити жабку.

15. Зимове вбрання
Взимку білочка змінює свою руду
шубку на сіру, теплу і пухнасту.

16. Руденьку шубку має,
По гілках вона стрибає,
Хоч мала сама на зріст,
Та великий має хвіст.
Як намисто оченята…
Хто це? Спробуй відгадати
Спритний майстер у стрибках:
На деревах, по гілках.
Вся руда, пухнастий хвіст,
Рідний дім для неї – ліс.
Відгадай загадку!