У наш час театр може відвідати кожен і будь-коли. Варто тільки вибрати виставу на свій смак – і ласкаво просимо у світ Мельпомени! У Стародавній Греції все було зовсім інакше… Запрошуємо вас здійснити захоплюючу віртуальну подорож до античного театру.

1. Подорож до
давньогрецького
театру

2. У наш час театр може відвідати кожен і будь-коли. Варто тільки
вибрати виставу на свій смак – і ласкаво просимо у світ
Мельпомени!
У Стародавній Греції все було зовсім інакше. Вистави давалися
тільки двічі на рік: у великі та малі свята на честь бога Діоніса.
Діоніс – бог природи, що оживає, бог
родючості, виноградарства та
виноробства. На його честь у в
Стародавній Греції влаштовували
свята – Діонісії.
Багато вчених вважають, що саме ці
свята і стали поштовхом для
зародження театрального мистецтва.
Соломон Сімеон. Діоніс. 1867

3. Обов'язковим елементом культу Діоніса було виконання хором
гімнів на його честь - дифірамбів. Учасники хору одягали на себе
козлину шкуру й зображували козлоногих супутників Діоніса -
сатирів. Танцями й рухами вони відтворювали міф про Діоніса.
В майбутньому це набуло форми змагань.

4. У 6 ст. до н.е. в Афінах було побудовано спеціальний майдан
для подібних культових ритуалів, а через два століття
афіняни на цьому місці спорудили перший кам’яний театр.
Потім аналогічні театри будували майже в кожному
давньогрецькому місті.
Театр Діоніса, Афіни,
Греція. Зображення з книги
Harmsworth History of the
world.

5. Театр, зазвичай, розміщувався
на схилі гори і являв собою
споруду під відкритим небом.
На підвищенні розміщувався
амфітеатр із місцями для
глядачів. Така зала для глядачів
називалася театроном.
Вистави відбувалися на
колоподібному майданчику –
орхестрі.
Позаду орхестри знаходилося
приміщення для переодягання
акторів, яке називалося скена.
Від цього слова походить сучасне
слово сцена.
ЖЕРТОВНИК

6. Афінський театр вміщував до 17 тис. осіб. Відвідати театральну
виставу мав змогу кожний із мешканців мегаполіса. Бідняки, при
цьому, отримували від держави гроші на вхід.
У день вистави люди ще
зранку займали місця. До
театру вносили скульптуру
Діоніса: бог вважався
почесним глядачем.
Під час вистав, які тривали
цілий день, публіка їла й
пила, реагуючи на перипетії
спектаклів вибухами сміху,
вигуками, оплесками або
невдоволенням.

7. Театральні постановки заздалегідь ретельно
планувалися. Серед драматургів йшло
змагання, підсумки якого підводила
спеціально обрана комісія. Перший приз
означав для поета перемогу, другий —
помірний успіх, а третій — провал.
Переможцям вручалися нагороди: гонорар і
вінок з плюща.
Кожен з трьох театральних днів глядачі
дивилися трагедії обраних драматургів,
а ввечері – комедію. Комісія оцінювала
постановки з урахуванням реакції на них
глядачів. Якщо п’єса подобалася, глядачі
аплодували і голосно кричали в знак
схвалення, а якщо не подобалася – тупотіли
ногами, свистіли, закидали камінням,
проганяючи зі сцени. Таким чином, успіх
драматургів завжди залежав від думки народу.
Театр у Стародавній Греції був
не розвагою, а державною
справою. За організацію
театральних постанов
відповідав архонт – найвищий
посадовець міста. Він міг також
заборонити їх постановку.

8. Хто був виконавцем театральних вистав?
Спочатку вистава являла собою пісні і танці у виконанні хору.
В перші роки він був невід’ємною частиною п’єси.
Пізніше з’явився актор, який вступав в діалог із керівником хору –
корифеєм. Згодом в п’єсах з’явилися другий і третій актори, а хор
тільки коментував події.

9. З розвитком драми хор втрачав свою головну функцію, а увага
зосереджувалася на акторах. Звичайно, в такому величезному театрі
неможливо було роздивитися ані міміку акторів, ані деталі їхніх
костюмів. Тому актори виступали в масках, які позначали або тип
персонажа: жінка, жрець, міфологічний герой, бог, або душевний стан
людини: сум, радість, відчай…
Актори в давньогрецькому театрі були людьми поважними. Вони
повинні були вміти не тільки добре декламувати вірші, але й володіти
вокальною майстерністю та мистецтвом танцю. Жіночі ролі
виконували чоловіки. Жінки-актори з’явилися пізніше і виступали
лише в пантомімах.

10. Щоб збільшити свою фігуру актори змушені були
використовувати котурни – взуття на високих дерев’яних
підошвах.
Актори вдягалися у спеціальний одяг. На театральних
хітонах і плащах вишивали різні, нерідко складні малюнки –
квіти, пальми, зірки, спіралі, арабески, а також фігури людей і
тварин.
Колір на одязі мав теж певне значення: ролі щасливців
виконувалися в одязі з жовтою або червоною смугою, а сині
або зелені смуги відзначали невдах.
Щоб додати своїй фігурі ще більшої величності, трагічні актори
закріплювали під одягом спеціальні підкладки або невеликі подушки.
В комедії вживання подушок і підкладок було прагненням порушити
нормальні пропорції людського тіла і тим самим викликати сміх.

11. У грецькому театрі була
спеціальна посада –
рабдух.
В його обов’язки
входило лупцювати
палицею глядачів, які
буянили під час вистави.
В одному із театрів Іонії був
особливий ряд для одноруких
воїнів. Перед ними садили лисих
рабів, б’ючи по лисині яких перші
могли аплодувати.
Театрон – місця для глядачів

12. З моменту виникнення театральні вистави поділялися на
комедії і трагедії.
Вважалося, що трагедії передавали урочисту частину свята, під
час якої відбувалося принесення жертв. Слово «трагедія»
перекладається з грецької як «пісня козла». Під час свята жрець
розповідав про бога Діоніса і приносив у жертву козла.
Після завершення урочистої
частини наступав час веселих
танців, пісень та розваг. Так
зародилися майбутні комедії.
Саме слово «комедія»
походить від двох коренів:
«kommos» — «ряжені
натовпи людей » і «ode» —
«пісня».

13. Духовний розквіт Греції пов’язаний з іменами великих драматургів
Есхіла, Софокла та Еврідіпа.
Есхіл (525 – 456 рр. до н. е.) був батьком античної
трагедії. Саме з його творів почалося пізнання жанру
трагедії. За Есхілом закріпилася репутація видатного
новатора театру. Зокрема, одним з найважливіших його
кроків стало введення другого актора. В п’єсах
драматурга зросла роль діалогу. Есхілові приписують
уведення розкішних костюмів і масок, котурнів,
різноманітної сценічної обстановки.
Перу Есхіла належать близько 80 п’єс. До нас дійшло
тільки 7 трагедій. У найвідомішій з них «Прометей
закутий» втілено образ сміливої, сильної людини.
13 разів Есхіл був переможцем драматичних змагань,
його п’єси отримали право ставитися двічі.
Легенда свідчить, що драматург помер, коли орел
упустив на нього черепаху. Птах прийняв його голову
за камінь.
Есхіл. Римська копія
грецького оригіналу.
5 ст. до н. е.

14. Другий видатний поет-трагік Греції – Софокл.
Народився Софокл приблизно в 496 р. до н. е. в
Колоні, невеликому селищі неподалік від
Акрополя. Софокл був із заможної родини і
одержав гарну освіту.
Він відрізнявся веселим, товариським
характером, не цурався радощів життя.
В 468 р. до н. е. Софокл дебютував на
літературних змаганнях поетів, причому відразу
ж став переможцем, відвоювавши приз у
видатного Есхіла. Драматург зробив низку
нововведень у постановку трагедій: він збільшив
до трьох число акторів, скоротив число партій
хора. Трагедії Софокла мали більш «людське»
обличчя, навіть у порівнянні з творчістю Есхіла.
До нашого часу збереглося сім трагедій, серед
них знамениті «Едіп», «Антігона», «Електра»,
«Деяніра» та ін. Софокл помер на 90-му році
життя (406 р. до н. е.).
Софокл. Державний музей
ім. Пушкіна. Москва.

15. Евріпід (480 – 406 рр. до н. е.) – третій великий
драматург-трагік Давньої Греції.
Евріпід почав писати, коли йому виповнилося 18
років. Перше змагання в драматичному
мистецтві, в якому він брав участь зі своєю
п’єсою «Пеліад», відноситься до 455 року до
нашої ери. І тільки в 440 році до нашої ери його
вперше удостоїли найвищої нагороди.
Достовірно відомо, що Евріпід склав від 75 до 92
п’єс, а до сьогоднішнього дня цілком збереглося
17 драматичних творів. Найвідомішими
вважаються «Медея», «Електра», «Іфігенія в
Тавриді». Новаторство Евріпіда в написанні
творів виразилося в тому, що більше уваги стало
приділятися приватному життю людей,
побутовій частині і душевним
стражданям людей. Евріпід, твори якого високо
цінувалися в суспільстві, отримав чотири
нагороди за постановки в Афінах. Але цього
драматургу здалося замало і він, образившись,
покинув місто.
Бюст Евріпіда. Мармур,
римська копія з грецького
оригіналу приблизно
330 р. до н.е.

16. Греки, як і будь-які люди,
любили повеселитися і
посміятися. Загальний стиль
античної комедії – жвавий,
легкий, дотепний. Для неї
характерні бутафорність,
різнобарвність костюмів,
ярмарковий жаргон. Заміжнім
жінкам навіть заборонялося
відвідувати комедії.
Найвищого розквіту давня антична
комедія досягла в творчості Арістофана.
Не випадково саме його називають
«батьком комедії».
Його твори «Лісістрата», «Пахи», «Жаби»
стали зразком високого громадянсько-
патріотичного мистецтва.
Театральна маска.
мармур.
Маска комічного
театра. 4ст. до н. е.
Афіни.

17. У добу еллінізма в Греції існували
вистави, під час яких розігрувалися
невеличкі сценки
(найчастіше — імпровізація) побутового
та сатиричного характеру — міми.
Серед виконавців міма були і жінки;
актори грали без масок.
Широке поширення в епоху еллінізму
отримала також пантоміма — мімічний
танець, зазвичай на міфологійний сюжет.
Як правило, актор пантоміми виступав
один. Жіночі ролі виконувались
переважно чоловіками.
У Південній Італії і Сицилії в 4-3 століттях
до н. е. виконувалися фліаки — невеликі
комедійні сценки, які відрізнялися від
міма обов'язковим використанням маски.

18. Види давньогрецьких театрів
Найдавніший театр Греції та найдавніший у світі театр, побудований з
каменю. Був основним місцем проведення урочистих святкувань
культу Діоніса — Діонісій. Афінський театр Діоніса став прототипом
усіх античних та навіть сучасного театру. Його розкопки були
завершені в 1895 р. Дерпфельдом.
Театр Діоніса в Афінах

19. Театр в Епідаврі розташований в Епідаврі
неподалік від села Лігуріо. Театр найкраще
зберігся серед інших давньогрецьких
театрів та є типовим прикладом
елліністичної архітектури. Він був
побудований для розваги знаті— вважалося,
що театр сприятливо впливає на психічне і
фізичне здоров'я людей. Театр складався із
глядацької зали, орхестри та скени. Перші дві
гарно зберіглися. Театр міг умістити 14 тисяч
глядачів. Крім того він відомий своєю гарною
акустикою. Глядач, який дивився виставу на
верхньому місці, міг, не підвищуючи голос,
спілкуватися з людьми у перших рядах.
У такому театрі навіть попліткувати
було неможливо.
У наш час в театрі Епідавра час від часу
проводять різноманітні фестивалі.

20. Театр був споруджений перед
Терсиліоном - приміщенням
для зібрання 10 тис. аркадян.
Чудовий будинок Терсиліона
було побудовано в 4 ст. до н. е.,
тоді ж побудували і театр.
Театр у Мегалополі вважався
найбільшим у всій Греції. Він
містив 40 тисяч глядачів. Театр
був відомий особливим
пристосуванням, яке римляни
називали "рухома сцена».
Театр в Мегалополі.

21. Прієна - давньогрецьке місто,
що тепер розташовано на
території Туреччини.
Театр в Прієні був
збудований між 350 і 330 рр.
до н.е. Спочатку скена театру
була дерев’яною. Кам’яну
скену побудували не раніше
3 ст. до н.е.
Театр у Прієні.

22. Мистецтво сцени, яке народилося в Давній Греції,
стало основою європейського театру. Саме тоді
сформувалися провідні жанри драматургії, виник сам
тип видовища.
Театр — найзагадковіший вид мистецтва,
який виник багато тисячоліть тому, але і досі
живе і досягає вершин.