античний театр

2. Перший у світі театр Діоніса в Афінах, спеціально облаштований для театралізованих вистав.
Зрештою Афінський театр Діоніса став прототипом усіх античних та навіть сучасного театру.
Античний театр i народився з невеличких народних вистав, що були традицiйними на
святкуваннях, присвячених боговi Дiонiсу, який був покровителем творчих сил природи i
вважався богом виноробства та розваг. Спочатку вистави ставили просто неба, але вони
швидко набули такоï популярностi, що почалося будiвництво в спецiальних примiщеннях.
Античний театр

3. * Театрон - частина античного театру, що служить для розміщення глядачів.
Орхестра - це круглий майданчик, на якому виступали хор і актори.
Скена - дерев'яне приміщення для переодягання і виходу акторів.
Вівтар використовувався для жертвоприношень і підношень богу Діонісу.
Хор спочатку був головною дійовою особою. Під час представлення хор не тільки
співав, він ще й пританцьовував, робив мімічні рухи тіла.
Будова
театру

4. Глядачі збиралися на світанку і протягом дня встигали подивитися 3-4 п'єси. До
театру йшли всією сім'єю на цілий день, беручи із собою їжу та напої. Нікому й на
думку не спадало залишити виставу до її закінчення.
Нерідко актор міняв маску
прямо по ходу дії: так він
показував зміну душевного
стану свого героя. На ногах
акторів було спеціальне взуття
на високій підошві – котурни.
Надівши їх, актор ставав вище
ростом, аби глядачі бачили, що
відбувається на сцені.
Особливості давньогрецького театру
Через велетенські розміри театру, актори були
змушені збільшувати свою статуру: носили
довжелезний одяг, височенні головні убори, робили
дуже високі зачіски, узували котурни — черевики
на високих (до 20 см) підошвах, одягали великі
маски з пристосуваннями для посилення звучання
голосу. У таких «обладунках» було важко рухатися,
про міміку, зміну виразу обличчя взагалі не йшлося.
Тож особливого значення набували голос, жести й
інтонація акторів.

5. Хор
Антрактів у давньогрецькому театрі не
було. Гра відбувалася без перерви, і хор
майже ніколи не залишав місця гри під
час дії. Тому стало звичним, що дія
трагедії відбувається в одному місці і
не перевищує тривалістю одного дня.
Ці особливості побудови грецької
трагедії отримали у XVI ст. назву
«єдності місця» та «єдності часу».

6. *Театральні постановки йшли три дні поспіль, під час
святкування Великих Діонісій. Давали обов'язково три
трагедії і одну комедію. У кожній виставі брали участь три
драматурга, а глядачі повинні були визначити кращу
постановку та кращого актора. У заключний день свята
переможці отримували нагороди.
Бог Діоніс

7. *Всесвітню славу античній трагедії принесли три найбільших афінських
драматурга - "батько трагедії " Есхіл і два його сучасника - Софокл і Евріпід.
Есхіл Софокл Евріпід
Трагедії писали , як правило, на сюжети міфів. З міфами греки були знайомі з
дитинства, тому вони заздалегідь знали, що станеться на сцені. Чому ж
глядачі з такою цікавістю дивилися трагедії ? Певно, у кожного з них був свій
погляд на світ. І він відбивався в їх трагедіях .

8. * Есхілівський Прометей виступає як
першовідкривач усіх здобутків цивілізації:
він не лише навчив людей використовувати
вогонь, а й відкрив для них лічбу і
писемність, науку будівництва житла та
кораблів, приручення диких тварин і
видобуток корисних копалин. Прометей —
провидець, і він знає про страждання, на які
його засудить мстивий Зевс, але свідомо йде
назустріч великій небезпеці заради людей.
Есхіл
Драматичну діяльність Есхіл розпочав у 500 р. до н. є.
Але тільки через 14 років (484 р. до н. є.) він здобув свою
першу перемогу у драматичних змаганнях. Протягом
наступних років Есхіл ще 12 разів перемагав своїх
суперників. У 470—460 р. до н. є. він був
найпопулярнішим у Греції трагічним поетом.
Найславетні
шим твором
Есхіла є
«Прометей
закутий».

9. * У січні 405 до н. е., коли була поставлена комедія Аристофана «Жаби»,
Софокла вже не було в живих. Розповідають, що Софокл читав публічно
свою нову трагедію. Закінчивши читати, з хвилюванням чекав, що
скажуть слухачі, думки яких розійшлися. Коли дізнався, що більшості
твір сподобався, помер від радості.
*27-річним Софокл переміг Есхіла на
Великих Діонісіях, після чого той залишив
Афіни, і відбув до Сицилії. А у 441р. до н.е
— сам був переможений Евріпідом.
*Змагання двох настільки визначних поетів
викликало в публіці живе зацікавлення, з
цього моменту і до самої смерті Софокл
залишався найпопулярнішим з афінських
драматургів: більше 20 разів він ставав в
змаганні першим, багато разів другим і
ніколи не посідав третього місця (учасників
було завжди троє). Не було йому рівних і за
обсягом написаного: вважається, що
Софоклу належало 123 драми. Софокл мав
успіх не тільки як драматург, а був взагалі
популярною особою в Стародавніх Афінах.
Софокл

10. * Сюжетом трагедії знаменитого Софокла " Антігона " послужив міф про двох
братів - царів міста Фіви. Після смерті батька вони домовилися управляти
містом по черзі, але один з них - Етеокл порушив домовленість і не передав
владу братові Полініку. Ображений Полінік утік і в союзі з шістьма іншими
царями напав на Фіви. Під час битви біля міських воріт обидва брати загинули.
Новий цар Фів наказав з почестями поховати Етеокла, але не ховати Полініка.
Кожному, хто порушить заборону, він погрожував страшною стратою. Однак
сестра загиблих царів Антігона не побоялася гніву царя і поховала брата. В
Афінах говорили: «Вище всього в житті людському - закон, і неписаний закон -
вище писаного».
дочка Едіпа та Іокасти,
сестра Полініка.
Антігона-

11. * Є відомості, що Еврипід почав працювати над трагедіями
вже у 18-ному віці, але в змаганні драматургів він вперше
взяв участь лише в 455 до н. е., коли йому було близько 30
років. В цьому змаганні драматург посів 3 місце. За все
життя йому вдалося здобути лише 5 перемог. Еврипід, на
відміну від Есхіла та Софокла, сам на сцені не виступав, а
також, порушуючи традиції, не писав музику до своїх
творів, доручаючи цю справу музикантам. Еврипідові
приписують написання до 98 драматичних творів, з яких до
нас дійшло лише сімнадцять.
Евріпід
Дія трагедії Еврипіда відбувається в Коринфі, перед домом
Медеї (Меде́я — чарівниця, молодша дочка колхідського
царя Еета, онука бога сонця Геліоса, згодом - дружина Ясона,
від якого мала двох синів). Подружжя Ясон і Медея
перебувають у скрутному матеріальному й суспільному
становищі. Ясон вирішує поправити становище через шлюб з
дочкою місцевого царя Креонта. Ясон пояснює Медеї, що цей
шлюб вирішить багато проблем і буде на користь їхнім дітям,
проте Медея, звичайно, має піти. Медея не може
примиритися з таким рішенням Ясона, не може допустити,
аби з неї кепкували, як з покинутої дружини. Вона вирішує
помститися суперниці…
Меде́я

12. Таким чином, у трагедії
обговорювалися важливі питання:
про закони і про владу, яка порушує
закони, про поведінку людей і ін.
Трагедії не залишали глядачів
байдужими. Після представлення
громадяни ще довго сперечалися
між собою.
У трагедії герой часто гинув, але
він не здавався. І це вселяло
глядачеві віру в здатність людини
боротися і перемагати. Боротьба
героя з грізними силами долі
викликала у глядачів захоплення.
Трагічний герой сприймався ними
як зразок для наслідування.
Не тільки трагедії , а й комедії формували погляди
вільних громадян. Вони допомагали народу зрозуміти,
що відбувається навколо, розібратися у своїх почуттях
і думках. У комедіях діяли, як правило, звичайні люди,
іноді інші істоти - оси, птахи, жаби. Комедії
висміювали конкретних політиків, критикували різні
сторони життя.
Самим чудовим комедійним поетом був Аристофан.
Аристофан своїми насмішками не щадив нікого,
навіть самого народу.

13. Сучасний театр
У спектаклі діє чимало акторів
Хор необов’язковий
На сцені є декорації
Актори використовують власну
міміку та жести
Античний театр
Грає лише один актор
Хор є обов’язковий і заміняє
інших акторів
Декорації відсутні
Актори грають у масках, що
зображають емоції та
преживання

14. * Давньогрецькі трагедії несли не розважальний , а повчальний характер.
Один « Цар Едіп» Софокла чого вартий! Глядач у процесі вистави
відчував душевне очищення, яке приносило полегшення.
Тому древні говорили, що перш ніж лікувати тіло, потрібно лікувати душу.
Тепер кажуть приблизно те ж саме - всі хвороби від нервів! Люди ходять в
театр, щоб не просто відпочити, але свідомо чи підсвідомо позбутися
страхів, неврозів, які переслідують їх в житті.
Едіп і Сфінкс Едіп і Антігона