Понад шість років на Донбасі триває війна, яка забрала більше 13 тис. життів, перекроїла карту України і долі мільйонів людей. Ми пам’ятатимемо вічно подвиги тих, кого уже немає серед живих і шануємо тих, хто досі відстоює незалежність України.

1. ВІЙНА
ОЧИМА ОЧЕВИДЦІВ

2. • Понад шість років триває війна на Донбасі, яка
забрала 13 тис. життів, перекроїла карту України
і долі мільйонів людей.
• За цей час виросли діти, в житті яких завжди
була війна, які вміють за звуками обстрілів
розрізняти типи снарядів і знають, що ввечері не
можна вмикати світло.

3. • З'явилась нова чисельна категорія людей – сотні
тисяч ветеранів АТО. Понад мільйон людей
залишили свої домівки і стали переселенцями. Ще
кілька мільйонів нікуди не переїжджали, але зараз
вони живуть уже зовсім в інших умовах.

4. • Ніхто не зможе розповісти, що ж відбувалося тоді,
та як усе було, краще ніж очевидці, ті, хто
безпосередньо був учасником бойових дій на
Сході.

5. Нальота, Н. Закінчити День бабака /
Н. Нальота // Укр. тиждень. – 2019. –
№ 10. – С. 64–65.
Андрія було поранено
одним із перших. Але
історія 2 травня не
налякала самооборонців,
а, навпаки, змусила
замислитися про подальші
дії, зокрема й про
безпеку. Сьогодні мало
хто згадає, що на початку
проєкту «Канатна, 35»
стояла група
Самооборони за участю
Андрія й що саме вони
облаштували будівлю для
роботи.

6. Лапаєв, Ю. Цукерки та набої / Ю.
Лапаєв // Укр. тиждень. – 2019. – №
21. – С. 64–65.
Дізнавшись, що сестра
пішла до війська,
Валентин домігся
переведення до
десантників, і теж до 81-ї
бригади, щоб бути
ближче до неї. І далі свій
бойовий шлях вони
проходили вже разом:
спочатку Авдіївка, потім
Новгородське, що
поблизу окупованої
Горлівки, інші небезпечні
точки Донбасу.

7. Ухман, М. Власним прикладом / М.
Ухман // Укр. тиждень. – 2019. – № 27.
– С. 64–65.
Траплялися у фронтовій
біографії Карабіна й перерви.
У 2016-му Іван півроку не був
на передовій. Вигорів,
набридло. Усе просто дістало:
жодних змін, постійні виїзди,
бувало, що й двічі на
тиждень. Збирали
волонтерську допомогу –
везли хлопцям. Потім
залишалися з бійцями,
стріляли з ними по ворогу, а
тоді поверталися додому.
Важко було усвідомлювати,
що не знаєш, коли цьому
настане край.

8. Крапивенко, Д. Просто Герой / Д.
Крапивенко // Укр. тиждень. – 2019.
– № 28. – С. 64–65.
Мирна гарнізонно-полігонна
служба тривала зовсім недовго.
1 березня 2014-го батальйон, у
якому старший лейтенант
Гринюк на той час командував
ротою, підняли по тривозі.
«Було приведення в повну
бойову готовність, заряджали
зброю, готувалися до виходу. І
16 березня ми були поблизу
Криму. Уже тоді стало
зрозуміло, що починається
війна: нам видали бойові
боєприпаси, отже доведеться їх
застосовувати», згадує події
шестирічної давності

9. Ухман, М. Танкіст Андрій / М. Ухман
// Укр. тиждень. – 2019. – № 30. – С.
64–65.
«Це було непростою справою. Як
виявилося, наші машини – це танки Т-72,
які простояли десятки років під
відкритим небом. Вони були в поганому
стані, не заводилися. У боках
стояла вода, приціли геть
нікудишні. Доводилося
все крутити, переробляти,
незважаючи на те, що на
той час навчальні центри
готували екіпажі танків Т-
64, а 72-ки нам були
невідомі з технічного
боку».

10. Ухман, М. Новий сержант / М. Ухман
// Укр. тиждень. – 2019. – № 31. – С. 64
–65.
«Я маю бойовий досвід і можу його
застосовувати будь-де. Але,
відвідуючи курси лідерства чи якісь
інші, розумію, що мені рости й
рости. Недавно півтора місяця був
на курсах «Орбітал». Там ми з
англійськими й канадськими
побратимами спільно тренувалися,
ділилися досвідом, – каже Антон. –
Ці хлопці реально круті. І в їхній
науці немає нічого складного.
Метод вивчення топографії, карти
ведення вогню – там усе зрозуміло
й легко засвоюється бійцями. У нас,
навпаки, все ускладнюють
бюрократією».

11. Гончарова, Є. Важлива справа Банкіра
/ Є. Гончарова // Укр. тиждень. –
2019. – № 37. – С. 64–65.
Мобілізований у четверту
хвилю 2015-го, тричі
підписував контракт і
пройшов кілька ротацій із 72-
ю ОМБр імені Чорних
запорожців на передовій.
Хоча у свій Таращанський
військкомат пішов на самому
початку війни, але мав умову
– призватися за тією
військовою спеціальністю, яку
здобував на військовій
кафедрі – дешифрувальник
аерознімків, бо хотів бути
якомога кориснішим.

12. Гончарова, Є. Шевченко молився б за
Щастя / Є. Гончарова // Укр.
тиждень. – 2019. – № 40. – С. 64–65.
За словами Дмитра, він
майже одразу відчув,
що на війні вкрай
необхідно займатися
творчістю. Під час
мандрів мав такий собі
блокнот для графіки,
щоб замальовувати все,
що бачив цікавого.
Робив це й на
передовій, фіксував
військові цікавинки.

13. Ухман, М. «Куди нам відходити?» /
М. Ухман // Укр. тиждень. – 2019. –
№ 41. – С. 64–65.
Молодий офіцер
вибудував стосунки з
хлопцями, які воювали з
2014 –2015 років. Ці
солдати з погордою
ставилися до новеньких, а
надто офіцерів, які зовсім
не воювали. Доводилося
постійно ходити від позиції
до позиції, занурюватися в
окопи, щось пропонувати
воїнам, вчитися в них,
«притиратися», щоб
з’явилася довіра й повага.

14. Ухман, М. За прикладом батька /
М. Ухман // Укр. тиждень. – 2019. –
№ 45. – С. 64–65.
У батальйон разом із
Сашком прибуло ще
четверо молодих офіцерів.
Одразу на фронт. Першого
ж дня Олександр
пройшовся позиціями.
Коли повернувся до себе в
бліндаж, хлопці зробили
йому чай. Проте він сидів і
не розумів, що
відбувається, як діяти далі?
А далі були перший обстріл
і командування
підрозділом.

15. Дякую за увагу!
Підготувала
зав. сектору
журнальної періодики
Тетяна Мазур