Понад шість років на Донбасі триває війна, яка забрала більше 13 тис. життів, перекроїла карту України і долі мільйонів людей.
Ми пам’ятатимемо вічно подвиги тих, кого уже немає серед живих і шануємо тих, хто досі відстоює незалежність України.
20 лютого в Україні відзначається День Героїв Небесної Сотні, встановлений з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян; гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. До цієї дати відділ краєзнавства підготував віртуальний колаж «Героям Небесної Сотні присвячується…».
Запрошуємо до перегляду!
Понад шість років на Донбасі триває війна, яка забрала більше 13 тис. життів, перекроїла карту України і долі мільйонів людей.
Ми пам’ятатимемо вічно подвиги тих, кого уже немає серед живих і шануємо тих, хто досі відстоює незалежність України.
20 лютого в Україні відзначається День Героїв Небесної Сотні, встановлений з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян; гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. До цієї дати відділ краєзнавства підготував віртуальний колаж «Героям Небесної Сотні присвячується…».
Запрошуємо до перегляду!
6 грудня в нашій державі відзначається День Збройних Сил України. Він установлений 1993 року постановою ВРУ. Дату обрали не випадково: саме цього дня 1991 року був ухвалений Закон «Про Збройні сили України». З нагоди свята відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук підготував віртуальну виставку «ЗСУ: історії Героїв».
Тут відтворено фотокадри, зроблені командою Громадського Простору у ключові моменти нашої Революції Гідності, а також рефлексії, спогади людей, які були поруч нас на Майдані, з ким спільно включались на допомогу Майдану, з ким ми комунікували і підтримували один одного в ті дні
6 грудня в нашій державі відзначається День Збройних Сил України. Він установлений 1993 року постановою ВРУ. Дату обрали не випадково: саме цього дня 1991 року був ухвалений Закон «Про Збройні сили України». З нагоди свята відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук підготував віртуальну виставку «ЗСУ: історії Героїв».
Тут відтворено фотокадри, зроблені командою Громадського Простору у ключові моменти нашої Революції Гідності, а також рефлексії, спогади людей, які були поруч нас на Майдані, з ким спільно включались на допомогу Майдану, з ким ми комунікували і підтримували один одного в ті дні
1. Герой мого мікрорайону
Із тисяч народів і народностейсвіту майже 200 вирослив нації – створилисвої
держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна.
У духовномуі політичному житті кожного народує події й роки, які назавжди
входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у
світових цивілізаційних процесах. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед
усім світом засвідчилипрагнення українського народудо вільного, щасливого,
заможного життя.
Процес зародження й розвиткуцієї ідеї виявився довготривалим, складним, а на
деяких етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумовлено надзвичайно
непростоюісторичноюдолеюукраїнського народу, численнимиперешкодамина
шляху становлення його етнічної самосвідомості, жорстокимипереслідуваннями
тих, хто намагався підняти національне питання в умовах чужоземного
поневолення.
Я намагатитимусь висвітлити сторінки життя Героя нашого часу, учасника АТО,
мешканця мікрорайонуКоростень-Подільський,ВасяновичаМихайла Дмитровича,
який народився 3 грудня 1974 року в Селі Мелені. Середню школу закінчив у 1991
році. На військову службу був призваний 1993 році. У 1997 році поступив на
роботуна Машино-Колійну станцію ПМС-122.
Як і коли ви пішли на війну?
Добровольцем чипо призову?
- Пішов по призову, як мобілізований.
Пішов 11 квітня 2014 року.
- У який частині військ служили?
Служив в мотострілковихвійськах в
51 ОМБ, Володимирі-Волинському.
Чи маєте ви нагороди?
- Ні , нагород не маю.
Де, в якому населеному пункті почали
війну?
- Почав у Волновасі, Донецька
область.
З якими почуттями йшли на війну? З якими поверталися?
- Коли йшов просто розумів що потрібно. Повертався додомуз позитивними
почуттями, оскільки дуже скучав за своєю сім'єю і рідними.
Чи були поранені? У яких госпіталях лікувалися?
- Після сильного обстрілу з градів, в районі міста Старобешевеотримав опіки ніг, і
сильне запалення легенів, через випари шкідливих речовинякі були в ракетах і від
чадного диму. Оскільки після граду навіть земля горить. Лікувався в
Житомирськомугоспіталі.
Чи дзвониливи додому?Які вісті отримували?
- Так, звичайно дзвонив, вісті отримував хороші, відчував підтримку близьких.
2. Ви брали терористів в полон ? Як
до них відносилися?
- Так, брали, відносилися до них
нормально, вонитакі ж люди як і
ми. Більшість навіть не знають за
що вони воюють, вони прийшли
воювати з хунтою й бандерами, а
вони їх тут не побачили . У полон
потрапили десантники
регулярних військ РФ.
Чи брали участь у війні з
добровольчимибатальйонами?
Чи були зустрічі з ними?
- Можна сказати що не брав
участь, але зустрічі були, саме
після того сильного обстрілувони нам допомоглидобратися в госпіталь.
Що запам'яталося під час перебування в прифронтовихнаселених пунктах? Що
запам'яталося?
- Запам’яталося те що є люди які
мають позитивне відношення до
Українськихвійськ налаштовані , а
є люди які ну дуже погано, тому що
думають що це наші війська
обстрілюють їх міста і села.
Опишіть солдатськийпобут. З
якими труднощами ви стикалися, як
їх долали?
- Ну який може бути побут в
солдата на війні? Бліндаж -
будинок, вогонь - плита, річка –
душ.
Як проводилихвилини відпочинку?
- Намагалися викопати нові окопиі
бліндажі, що б залишитися живими.
У які прикмети вірили?
- Прикмети та були прикмети, був у нас
собака, так вона перед обстрілом як
відчувала , шукала найдальший куточок
щоб сховатися. Ще ходили такі прикмети,
під час приїздуначальствавсе спокійно, а
ось після його від'їздутреба бути готовим
до обстрілу.
Ваше відношення до ворога:яким його
бачили, сприймали?
3. - Моє відношення до ворогатаке як і в інших які воюють за своюБатьківщину,
ворожийчобіт ступив на нашу землю, означаєйого треба знищити.
Якоюбула найстрашніша хвилина війни?
- Під час останнього обстрілупід який я потрапив. Коли все розриваєтьсянад
головою, ось тодістрашно.
- Що допомагало вижити на фронті?
Допомагало вижити на фронті те, що ти розумієш що ти на своїйбатьківщині, ще
допомагала віра в правду, і бажання повернуться додомудо сім'ї.
- Що для вас означаєслово "війна"?
Це кінець всьому, безпорадність перед обставинами, тривогаза долюблизьких.
Голод, розруха. Гарячісльозиобпалюють обличчя, біль розриваючийгруди, образа
здавлює горло - усе це ВІЙНА. Це - сиве волосся, цевтомлені очі, це захват і
гордість сина. Це пам'ять про загиблих друзів.