Histology of the Nervous tissue / Гістологія нервової системи

1. НЕРВОВА
ТКАНИНА
Лектор –Ходоровська Алла Анатоліївна
кандидат медичних наук, доцент кафедри
гістології, цитології та ембріології

2. ГІСТОГЕНЕЗ НЕРВОВОЇ ТКАНИНИ
Нервова пластинка з ектодерми нервову
трубку головний та спинний мозок.
Частина клітин утворює нервовий гребінь,
плакоди, прехордальну пластинку та
гангліозну пластинку
Клітини гребеня, що мігрують у
напрямку:
дерматома (меланоцити шкіри);
черевної порожнини (симпатичні
та парасимпатичні ганглії),
мозкову речовину надниркових
залоз.
Клітини які не мігрували
утворюють:
гангліозну пластинку, яка дає
(спинномозкові та вегетативні
ганглії)
З плакод ганглії голови та нервові
клітини органу слуху та рівноваги.
З прехордальної пластинки
епітелій трахеї, бронхів, легень та
Нервова тканина утворюється з
ектодерми з утворенням
нервової пластинки

3. Це високодиференційована
тканина структури якої здатні
 сприймати подразнення,
трансформувати його в
нервовий імпульс і
швидко передавати,
завдяки чому нервова тканина
забезпечує узгоджену діяльність
органів і систем організму та
його адаптацію до умов
зовнішнього та внутрішнього
середовищ.
Нервова тканина

4. Нервова тканина утворена з спеціалізованих
нервових клітин – нейроцитів, які здатні сприймати
подразнення, трансформувати його в нервовий імпульс
та міжклітинної речовини нейроглії – яка також
побудована з клітин, які забезпечують опорну,
трофічну, розмежувальну, секреторну та захисну
функції.
У старечому віці відбувається біля 20-40% загибали клітин головного мозку.
Загальна кількість клітин
нервової системи людини
складає 100 млрд. 10 або 10
До народження нейрони
втрачають здатність
ділитися і вже в процесі
життя кількість їх
зменшується шляхом
фізіологічної загибелі
(апоптозом).
11 12

5. В нейроциті розрізняють:
тіло - перікаріон та
відростки : аксон та дендрит
 Перікаріон - вкритий
великою кількістю нервових
закінчень, які приносять
збудження від інших
•Дендрити чутливих нейронів на
периферійному кінці мають рецептори
(чутливі нервові закінчення)
•Кількість дендритів
у клітині різна
нейроцит
 Аксон – це один довгий відросток довжиною - 1,5 м, який не
галузиться, проводить нервовий імпульс від тіла клітини,
закінчується кінцевим апаратом (терміналь аксона) на іншому
нейроні або на робочому органі.
 Дендрит – короткий відросток довжиною 300 мкм, який
галузиться, проводить нервовий імпульс у напрямку до тіла
клітини. Має бокові вирости (шипики), які збільшують поверхню і є
місцями контактів з іншими нейронами.

6. До складу нейроцита входить:
Нейролема (клітинна оболонка)
Нейроплазма, яка містить:
органели загального призначення:
хроматофільну субстанцію (тільця Ніссля)
органели спеціального призначення:
нейрофібрили
включення:
глікогену, ліпідні та пігментні
Ядро
нейроцит

7. Нейролема нейроцита має здатність проводити імпульс
завдяки наявності в інтегральних білках іонно-селективних
каналів, які можуть бути закриті та відкриті, а також
регулювати мембранний потенціал виведення іонів Nа+
.
іонно-селективні канали в
інтегральних білках
які
які
які
іони Nа+

8. В результаті проходження імпульсу на нейролемі
відбувається деполяризація, якщо вона досягає критичного
рівня, то канали відкриваються і відбувається надходження
іонів Nа+
в нейроцит, що обумовлює розповсюдження
потенціалу.
деполяризація мембрани

9. Нейроплазма
містить:
органели загального
призначення,
хроматофільну
субстанцію,
органели спеціального
призначення
(нейрофібрили),
включення
(глікогену, ліпідні та
пігментні)

10. Серед загальних
органел –
мітохондрій
багато можуть бути
розсіяні по всій
цитоплазмі
клітини або
зосереджені в
ділянках, де
виникає найбільша
потреба в АТФ -
проведення
імпульса.
Комплекс Гольджі
добре розвинутий
вперше описаний у
нейроні.
Серед загальних
органел –
мітохондрій
багато можуть бути
розсіяні по всій
цитоплазмі
клітини або
зосереджені в
ділянках, де
виникає найбільша
потреба в АТФ -
проведення
імпульса.
Комплекс Гольджі
добре розвинутий
вперше описаний у
нейроні.
Нейрон

11. Хроматофільна субстанція
вперше описав Ф. Нісль у 1889 р., у
зв'язку з чим вона носила його ім'я
субстанція Нісля або тигроїд
являє собою накопичення грЕПС
у вигляді цистерн, вільних
рибосом та полісом в яких
синтезуються нейросекреторні
білки та інтегральні білки
нейролеми і під світловим
мікроскопом має вигляд
базофільних зерен різних
розмірів.
Локалізується в тілі та в дендритах, і
не зустрічається в аксонах.
 Тигроїд є показником
функціонального стану нейрона: він
зникає при виснаженні нервової
клітини, а потім відновлюється, так
званий хроматоліз або тигроліз

12. Це пучки нейрофіламентів
які мають вигляд тонких ниток
і нейротубул, у тілі нейрона
вони утворюють сітку, а у
відростках мають паралельну
орієнтацію та утворюють
цитоскелет і беруть участь у
аксоплазматичному
транспорті, який може бути
антероградним
(транспорт речовин від
тіла до відростків) він
може бути:
швидкий (400-200 мм в день)
повільний (1-5 мм в день)
ретроградним
(транспорт речовин від
відростків до тіла).
Нейрофібрили
органели спецпризначення
У транспорті беруть участь білки
(кінезін та динеїн)

13. Вважають, що за рахунок аксоплазматичного транспорта
у нейрон можуть проникати нейротропні віруси:
герпесу, сказу та поліомієліту, які розповсюджуються
по нейронним ланцюгам.
дендрити
тіло
аксон
нейрофіламенти
нейротубули
антероградний (транспорт речовин від тіла до відростків)
ретроградний (транспорт речовин від відростків до тіла)
Медичне значення

14. Включення
Ліпідні гранули –
ліпофусцин «пігмент
старіння» жовто-бурого
кольору має вигляд
мембранних гранул
(телолізосом), які містять
залишки неперетравлених
структур
Пігментні –
нейромеланін носить назву
чорної субстанції
(substantia nigra)
та голубої плями
(locus coeruleus)
Вуглеводні включення

15. Нервові клітини містять у центрі перикаріона одне велике
кругле світле ядро в якому переважає єухроматин, одним
або кількома ядерцями, що є теж показником
функціонального стану нейрона. У жінок виявляється
тільце Барра.
У нейронах деяких гангліїв вегетативної нервової
системи налічується до 15 ядер.
Ядро нейроцита

16. уніполярні – з одним відростком (аксоном);
біполярні – з двома відростками (аксоном і дендритом);
псевдоуніполярні нейрони (від тіла клітини відходять з одного
місця які на певній відстані Т-подібно розходяться на аксон і
дендрит);
мультиполярні – з трьома і більше відростками, один з яких
аксон.
уніполярнібіполярні
псевдоуніполярні мультиполярні
Класифікація нейроцитів за кількістю відростків:

17. В організмі людини:
 уніполярні нейроцити:
 зустрічаються у сітківці ока (амакринні клітини);
 біполярні нейроцити:
 у сітківці ока та видозмінені паличко- і
колбочконесучі рецепторні клітини
 у складі нюхового епітелію.
нюховий епітелій

18.  псевдоуніполярні клітини у спинномозковому
ганглію;

19. мультиполярні нейроцити
піраміднупірамідну
зірчастузірчасту
грушоподібнугрушоподібну
кошикоподібнукошикоподібну
 мультиполярні нейроцити можуть мати різноманітну форму:

20. нейросекреторна
клітина
гемо-
капіляр
Ефекторна
клітина
Гормони
Нейросекреторні
клітини - це
мультиполярні
клітини, мають
аксон і дендрити їх
довгі відростки
можуть виходити за
межі гіпоталамуса, а
також мають
здатність
синтезувати в кров,
лімфу та
цереброспинальну
рідину гормони

21.  рецепторні (аферентні) – чутливі, які сприймають нервовий
імпульс;
 моторні (еферентні) – рухові, що передають імпульс на
тканини робочого органа;
 асоціативні (вставні) – внутрішні, які здійснюють зв’язок
між нейронами.
Нейрони за функціональним значенням та розташуванням у
рефлекторній дузі поділяють на:
аферентні
мотонейрон
чутливий нейрон
вставні
Рецептор у шкірі
Спинний мозок
Задні рога спинного мозку
Біла речовина
Сіра речовина
Робочий орган
(м'яз)
тіло
нейрона

22. НЕЙРОГЛІЯ
Особливість полягає в
тому, що нейроглія має
клітинну будову її
клітини поділяють на:
макроглію та мікроглію.
До макроглії
відносять:
 олігодендроцити
 астроцити
 епендимоцити
До складу мікроглії
входять:
 гліальні макрофаги
астроцити
олігодендроцити
гліальні макрофаги
капіляр
нейрон

23. ОЛІГОДЕНДРОЦИТИ
Це найчисленніші невеликі клітини з короткими та тонкими відростками,
їхні тіла овальної форми. Вони локалізуються в ЦНС, де утворюють
оболонки навколо тіл нейронів та їх відростків. Коли вони огортають
відростки їх називають нейролемоцитами або
шванівськими клітинами
олігодендроцити
олігодендроцити

24. АСТРОЦИТ
И
Протоплазматичні
астроцити зустрічаються
переважно у сірій речовині
ЦНС.
Клітини мають короткі,
товсті, сильно розгалужені
відростки.
Волокнисті
астроцити локалізовані в
основному в білій речовині
ЦНС.
Від їхнього тіла
відходять довгі, прямі,
тоненькі слабко або зовсім не
розгалужені відростки.
ПРОТОПЛАЗМАТИЧНІ ВОЛОКНИСТІ

25. опорна –
формують каркас
ЦНС,
мають високу
фагоцитарну
активність
на місці
пошкодження
формують -
гліальний рубець
Основні функції астроцитів:
Астроцити разом з
олігодендроцитами
приймають участь у
проведенні імпульсу з
синаптичної щілини до
постсинаптичної мембрани
“ніжки”

26. астроцит
Відростки астроцитів
підходять до кровоносних
капілярів та утворюють
розширення у вигляді
“ніжок”, які повністю
оточюють кровоносні
судини та нейрони.
Основні функції
астроцитів:

27. Астроцити беруть участь в
гемато-енцефалічному бар’єрі

28. ЕПЕНДИМОЦИТИ
Це – клітини, які
вистеляють порожнини
шлуночків головного
мозку носять назву –
таніцитів),
центрального каналу
спинного мозку і
беруть участь в
утворенні спинно-
мозкової рідини.

29. ЕПЕНДИМОЦИТ
И
Від базального полюса клітин
відходять довгі відростки, які
розгалужуються і перетинають
всю нервову трубку, утворюють
її опорний апарат. Клітини
кубічної на апікальній поверхні
яких є рухливі війки, що
сприяють руху спинно-мозкової
рідини у порожнинах мозку.

30. Це сукупність дрібних
видовжених зірчастих
клітин (гліальних макро-
фагів), які розташовуються
переважно уздовж капілярів
у ЦНС.
На відміну від клітин
макроглії, вони
розвиваються безпосеред-
ньо з моноцитів.
Функція мікроглії:
захисна
імунна
Я
Це спеціалізовані макрофаги
ЦНС вони рухливі,
активуються при запальних
захворюваннях нервової
системи, при цьому
втрачають відростки,
округлюються і фагоцитують
залишки клітин, що
загинули. Ці клітини мають
важливу роль в результаті
ураження ЦНС при СНІДі.
Іх порівнють з “Троянським конем” вони
розповсюджуючи велику кількість цитокинів, що
індукують посилену загибель нейронів при СНІДі.

31. епендимоцити
астроцити
“ніжки”
астроцити
олігодендроцити
гліальні макрофаги
Клітини нейроглії

32. НЕРВОВІ ВОЛОКНА
Це відростки нервових клітин, які вкриті оболонками
їх поділяють на:
безмієлінові
мієлінові
осьового циліндра це аксон або дендрит
оболонки, яка утворена клітинами
олігодендроцитами, які називаються:
зовні вкриті базальною мембраною
нейролемоцитами або
шванівськими
клітинами
Вони складаються з:

33. аксон
Цитоплазма
нейролемоцита мезаксон
Безмієлінові нервові волокна
складаються з:
осьового циліндра (аксон або
дендрит),
нейролеми нейролемоци та
базальної мембрани
Нейролема утворює глибокі
подвійні складкі, яка щільно
прилягають один до одного –
мезаксон. Нейролема
нейролемоцитів огортає
осьовий циліндр, вона як
муфта, оточуює відросток.
Характерні для ВНС

34. Безмієлінові
нервові волокна
Аксон
Міелінові
нервові волокна
Нейролемоцит
(шванівська клітина)
Якщо тяж нейролемоцитів охоплює не
один осьовий циліндр, а декілька, то такі
безмієлінові волокна називають
волокнами кабельного типу.

35. Безмієлінові нервові волокна - швидкість нервового імпульсу 1-2 м/с
мембранний потенціал

36. БЕЗМІЄЛІНОВІ НЕРВОВІ ВОЛОКНА
(ЗАБАРВЛЕННЯ ГЕМАТОКСІЛІН-ЕОЗИНОМ)

37. МІЄЛІНОВІ НЕРВОВІ ВОЛОКНА побудовані з:
осьового циліндра (аксон),
мієлінової оболонки (утворена із щільно, концентрично
нашарованих навколо осьового циліндра завитків мезаксона
нейролемоцита)
нейролеми нейролемоцита
базальної мембрани
мієлінова
оболонка
осьовий
циліндр
ядро
нейролемоцита
Зустрічаються у ЦНС
та ВНС і
характеризуються
високою швидкістю
проведення нервових
імпульсів.

38. аксон
мієлінова
оболонка
вузлові
перетяжки
МІЄЛІНОВІ НЕРВОВІ ВОЛОКНА
Містять вузлові перетяжки або
перехвати Ранвьє утворюються
там, де закінчується один
нейролемоцит і починається
другий з інтервалом 1-2 мм.
тіло нейронатіло нейрона
На цій ділянці волокна мієлін відсутній але тут нейролема має
велику кількість іонно-селективних каналів.

39. аксон
мієлінова
оболонка
МІЄЛІНОВІ НЕРВОВІ ВОЛОКНА
Ділянка волокна між двома вузловими перетяжками, яка
не вкрита мієліновою оболонкою називається
міжвузловим сегментом.
міжвузловий
сегмент

40. Місця нещільного розташування завитків мезаксона називають
насічки мієліну (Шмідта-Лантермана).
Вони виглядають світлими лініями і йдуть у косому напрямку.

41. МІЄЛІНОВІ НЕРВОВІ ВОЛОКНА
(забарвлення: імпрегнація осмієм)
На гістологічних препаратах
мієлінова оболонка
забарвлюється у чорний колір,
оскільки містить велику
кількість ліпідів.

42. МІЄЛІНОВІ НЕРВОВІ ВОЛОКНА
Пошкодження та порушення формування мієліну в ЦНС, може
бути мішенню для аутоїмунного ураження Т-лімфоцитами та
макрофагами. Це призводить до демієлінізації, що проявляється
при розсіяному склерозі (захворювання вірусної етіології) – при цьому
порушення функцій, парези, втрата чутливості.
Пошкодження та порушення формування мієліну в ЦНС, може
бути мішенню для аутоїмунного ураження Т-лімфоцитами та
макрофагами. Це призводить до демієлінізації, що проявляється
при розсіяному склерозі (захворювання вірусної етіології) – при цьому
порушення функцій, парези, втрата чутливості.
мієлінова
оболонка
аксон
демієлінізації
Медичне значення

43. МІЄЛІНОВІ НЕРВОВІ ВОЛОКНА
Характеризуються високою швидкістю 5-120 м/с проведення
нервового імпульсу тому, що деполяризація мембрани
відбувається тільки в ділянці перехвату і збудження відбувається
“скачкоподібно”.
аксон
мієлін
деполяризація “скачкоподібно”
Відбуваєтьс

44. У безмієлінових волокнах деполяризація
мембрани проходить по всій нейролемі і тому
швидкість проведення нервового імпульсу 1-2 м/с.
“скачкоподібно”
деполяризація по всій нейролемі
БЕЗМІЄЛІНОВІ
МІЄЛІНОВІ

45. Мієлінові нервові волокна - швидкість нервового імпульсу 5-120 м/с

46. Безмієлінові нервові волокна - швидкість нервового імпульсу 1-2 м/с
мембранний потенціал

47. 1-2 м/с
Безмієлінові
5-120 м/с
Мієлінові

49. НЕРВОВІ ВОЛОКНА
В залежності від будови та швидкості проведення імпульсу
поділяють на:
Волокна типу А (товсті, мієлінові з великим
інтервалом вузлових перетяжок - швідкість проведення
15-120 м/с)
Волокна типу В (середні, мієлінова оболонка
тонше - швідкість проведення 5-15 м/с)
Волокна типу С (тонкі, безмієлінові - швідкість
проведення 0,5 - 2 м/с)

50. НЕРВОВІ
ЗАКІНЧЕННЯ
За функціональним значенням
нервові закінчення поділяють на:
 міжнейронні синапси
рецептори
ефектори

51. Основними
структурними
компонентами
синапса є:
Пресинаптичний полюс
утворений термінальною
гілкою аксона тієї нервової
клітини, яка передає імпульс.
У цьому полюсі містяться
мітохондрії та пухирці з
нейромедіаторами:
ацетилхолін
адреналін
норадреналін
серотонін
дофамін, які сприяють
передачі нервового імпульсу на
постсинаптичний полюс. У
холінергічних синапсах
пухирці світлі, в адренергічних
вони більші і містять щільну
серцевину.

52. Синаптична щілина
знаходиться між
пресинаптичним і
постсинаптичним полюсами
і заповнена тканинною
рідиною.
Постсинаптичний полюс
вкритий постсинаптичною
мембраною і містить
особливий білок – рецептор
нейромедіатора.
З проходженням нервового
імпульса, медіатор виходить
у синаптичну щілину,
зв’язується з рецепторами
постсинаптичної мембрани і
імпульс йде далі.

53. Аксодендритний синапс
аксон
дендрит
особливий білок – рецептор
нейромедіаторапухирці з
нейромедіаторами
пухирці з
нейромедіаторами
пухирці з
нейромедіаторами

54. а – аксосоматичні синапси
(термінальні гілки аксона
першого нейрона закінчу-
ються на тілі другого);
b – аксодендритні синапси
(термінальні гілки аксона
першого нейрона
вступають у синаптичний
зв’язок з дендритом
другого);
c – аксоаксонні синапси
(термінальні гілки аксона
одного нейрона
закінчуються на аксоні
другого).
Міжнейронні синапси поділяють:

55. синаптичні зв’язки

56. ЗА МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИМИ
ОЗНАКАМИ СИНАПСИ
ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:
 хімічні (пухирцеві)
 електричні (непухирцеві)
Хімічні синапси передають нервовий
імпульс на іншу клітину за
допомогою – нейромедіаторів.
Синапси, які в якості медіатора
використовують
 Ацетилхолін - холінергічними
синапсами
 Адреналін - адренергічними
синапсами
Хімічні синапси можуть бути
збуджувальними або гальмівними.

57. Електричні синапси характеризуються щільним
приляганням плазмолеми двох нейроцитів (переважно їх
дендритів або тіл) і з’єднуються щілинними контактами,
що забезпечують проходження іонів із однієї клітини в іншу.
дендрит

58. Розрізняють екстерорецептори, які
сприймають подразнення із зовнішнього
середовища та інтерорецептори,
подразнення до яких надходять від власних
тканин організму.
Рецептори це чутливі нервові
закінчення
Екстерорецептори

59. Інтерорецептори є :
вісцерорецептори – які дають сигнал про стан внутрішніх
органів
пропріорецептори – чутливі нервові закінчення у м’язах і
сухожилках, які беруть участь у регуляції рухів і положення
тіла в просторі.
Пропріорецептори поділяють:
Терморецептори
(сприймають зміни температури),
Механорецептори
(сприймають дію механічних
подразників),
Ноцірецептори
(сприймають больові подразнення),
Барорецептори
(сприймають зміни тиску),
Хеморецептори
(сприймають дію хімічних
подразників).

60. Залежно від будови є
вільні та невільні нервові
закінчення
Вільні нервові
закінчення
складаються лише з
розгалужень осьового
циліндра чутливого
нервового волокна.
Невільні рецептори,
крім осьового циліндра,
включають також
клітини нейроглії.
вільні
невільні

61. Якщо невільні нервові закінчення оточує
сполучнотканинна капсула, вони
отримують назву капсульованих;
Якщо невільні рецептори не мають
сполучнотканинної капсули, називають
некапсульованими.
капсульовані некапсульовані

62. В епітеліальній тканині зустрічаються:
 вільні нервові закінчення (сприймають холод, тепло та біль)
У сполучній тканині нервові закінчення можуть бути:
невільними некапсульованими,
невільними капсульованими,
нервово-сухожилкові веретена
нервово-м’язові веретена

63. Невільні некапсульовані нервові закінчення
складаються з розгалужень дендритів,
оточених нейролемоцитами.
До них належать
дотикові
Тільця Мейснера,
які розташовуються в
сосочковому шарі
дерми і є рецепторами
тактильної
чутливості.

64. Невільні капсульовані нервові закінчення.
Їх основу складають розгалуження дендрита, які
безпосередньо оточені нейролемоцитами і зовні
покриті особливою сполучнотканинною капсулою.
До них відносять:
тільця Фатер-Пачіні
цибулиноподібні тільця Гольджі-Мацоні
кінцеві колби Краузе

65. Зустрічаються у сполучній тканині
внутрішніх органів і шкіри
(сприймають тиск і вібрацію).
Компонентами тільця є:
внутрішня колба, яка утворена
видозміненими нейролемоцитами і в
яку проникають одне або кілька
нервових волокон, що втратили
мієлінову оболонку;
зовнішня колба – широка
сполучнотканинна капсула, яка
складається із фібробластів і
концентрично нашарованих
колагенових волокон.
Пластинчасті тільця Фатер-Пачіні
2
1
3

66. Менші від тілець Фатер-Пачіні, мають тоншу
сполучнотканинну капсулу і відносно велику
внутрішню колбу. Зустрічаються в шкірі,
серозних та слизових оболонках, виконують
функцію барорецепції.
Цибулиноподібні тільця Гольджі-
Мацоні

67. Вкриті дуже тоненькою
сполучнотканинною
капсулою є
механорецепторами.
Кінцеві колби Краузе
Зустрічаються в:
кон’юнктиві ока,
сполучній тканині язика,
власній пластинці слизової
оболонки порожнини рота,
надгортанника.

68. а – вільні нервові закінчення;
б - невільні некапсульовані нервові закінчення;
в – тільця Мейснера;
г – тільця Фатер-Пачіні;
д - нервово-сухожилкові закінчення.

69. Розташовуються в ділянці з’єднання
волокон смугастих м’язів з колагеновими
волокнами сухожилок.
Вони є механорецепторами, які
сприймають взаємне зміщення колагенових
волокон і зміну їхнього положення щодо
оточуючих тканин.
Веретена утворені товстими мієліновими
волокнами, які, підходять до колагенових
волокон сухожилка, втрачають мієлінову
оболонку і розпадаються на численні
терміналі, що обплітають сухожилкові
пучки.
Нервово-сухожилкові веретена

70. нервово-м’язові веретена
нервово-сухожилкові веретена
сухожилок
нервово-сухожилкові в
м’яз
Спинний мозок

71. Сигнал з нервово-сухожилкового веретена, який
викликаний напруженням м’яза, збуджує гальмівні нейрони
спинного мозку, які гальмують відповідні рухові нейрони,
запобігають перерозтягненню м’яза.

72. Сприймають зміну довжини
смугастих м’язів, тобто
функціонують як рецептор на
розтягнення.
Це складні капсульовані
нервові закінчення, яким
властива як чутлива, так і
рухова іннервація.
Кількість веретен у м’язі
залежить від його функції:
чим точніший рух виконує
м’яз, тим більшою є їх
кількість.
Нервово-м’язові веретена

73. нервово-м’язові веретена
нервово-сухожилкові веретена
сухожилок
нервово-сухожилкові в
м’яз
Спинний мозок

74. Ефекторні нервові закінчення (ефектори)
Це кінцеві апарати аксонів ефекторних
клітин ЦНС або ВНС. Залежно від
функції органа, що іннервується, вони є:
рухові та секреторні
Рухові закінчення є у
смугастих м’язах та
гладеньких м’язах.
Секреторні – у залозах.
За участі ефекторів
нервовий імпульс
передається до тканин
робочих органів.

75. Рухові
закінчення
у смугастих м’язах
називаються нервово-
м’язовими синапсами
або (аксо-м’язовими)
або моторними
бляшками.
Вони являють собою
закінчення аксонів
клітин передніх рогів
спинного мозку або
моторних ядер
головного мозку.

76. НЕРВОВО-М’ЯЗОВИЙ
(АКСО-М’ЯЗОВИЙ СИНАПС)

77. Нервове збудження по
рефлекторній дузі
передається в одному
напрямку, що
зумовлено структурною
організацією
нейронного контакту –
синапса.
Нервова тканина входить до складу нервової системи, яка
функціонує за рефлекторним принципом, морфологічним
субстратом якого є рефлекторна дуга.
Рефлекторна дуга — ланцюжок нервових клітин, який
передає нервовий імпульс від рецептора до ефектора,
забезпечуює реакцію робочого органа у відповідь на
подразнення.
робочий орган
робочий орган

78. Складна рефлекторна дуга між аферентним і
еферентним нейронами має один або кілька
асоціативних (вставних) нервових клітин
Нервове збудження

79. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!