Її величність - українська книга презентація-огляд 2024.pptx
Урок.docx
1. Міністерство освіти та науки України
Методична розробка уроку історії для 10 класу
«ЖНИВА СКОРБОТИ»
2022 р.
2. Тема уроку: «Жнива скорботи»
Мета:
розкрити зміст понять «голодомор» та «геноцид», визначити причини та
наслідки, дати всебічну характеристику голодомору:з позиції дій влади,
становища населення;
розвивати й удосконалювати уміння учнів будувати свої відповіді та
виступи за принципом аргументованості;
формувати активну громадянськупозицію учнів на основівизнання прав
і свобод людини, формуватиу здобувачів освіти почуття відповідальності
за те, щоб не допустили подібного в майбутньому.
Очікувальні результати: учні зможуть тлумачити термін «голодомор»,
визначати його причини та наслідки, удосконалювати навички дослідницької
діяльності, проявляти незалежні судження, нестандартність мислення,
обстоювати оцінку Голодомору як геноциду українського народу.
Тип уроку: урок-конференція
Обладнання: карта, відеоуривки, медіапроектор, комп’ютер.
Основні поняття: голодомор, геноцид.
Підготовка до уроку:
- підбір відеосупроводу;
- консультування та допомога учням-експертам у підборі матеріалів;
- роздруківка зображення «Скорботний янгол».
Хід уроку
І. Вітання.
Оголошення мети уроку та очікуванихрезультатів, форм роботи на уроці.
ІІ. Настановчо-мотиваційний етап
Скажіть, чи може риба в річці померти від нестачі води?...
Чи може пташка у небі померти від нестачі повітря?...
Чи може селянин, який вирощує хліб, помертивід голоду?..
Виявляється, що в СРСР українські селяни гинули від голоду не один
раз – тричі протягом чверті століття. Найстрашніший голод, що тривав
3. у 1932-1933 рр., називають Голодомором. Невже зовсім не було врожаю?
Врожай був. І жнива були. Але це були «ЖНИВА СКОРБОТИ».
ІІІ. Оголошення теми уроку
Слово вчителя
Тож сьогодніми з вами поговоримопро однуз найтрагічніших сторінок історії
українського суспільства – Голодомор 1932-1933 рр., названий дослідниками
«Жнивами скорботи».
IV. Робота з навчальним матеріалом
Слово вчителя. Робота з відеоматеріалами
Що казав би про це сам український селянин? Давайте прослухаємо разом.
[Уривок з фільму «Хлібна гільйотина. Частина 2» (час: 2.36 – 4.24) (Додаток 1)
На тлі документальних кадрів радянської дійсностікінця 20-х – початку
30-х років ХІХ ст. голос умовного українського селянина:
«Восени 1929 року у моєму повіті, як і по всій країні Рад, урочисто
відзначали чергову річницю Великого Жовтня. Трибуни демонстрували
місцеву військову потужність, яка повинна була забезпечити перемогусвітової
революції «від тайгидо британськихморів». Ті, хто стояв натрибуні, вже знали,
що на дещо вищих трибунах остаточно визначили запоруку цієї перемоги.
І бути нею має МІЙ ХЛІБ. Він потрібен, аби годувати величезну Червону
Армію, а ще нестримно зростаючу армію тих, хто будував гіганти військової
індустрії і партію, яка цимиарміями керувала. І хліб цей узятипотрібно якомога
дешевше, а ще краще – взагалі задарма. Та ще й провчити голодом, аби
запам’яталося, віднині і вічно всім благополуччям і всім життям я залежатиму
від держави: захоче – помилує, захоче – покарає.
А я крокував у колоні демонстрантів і скандував цій державі вітальні
гасла, не підозрюючи, що багато з тих, хто йдепоруч, вжеприреченіна жахливу
голодну смерть, що вже розроблена операція, яку з часом назвуть «великим
переломом», що буде це справжня військова операція, а країнастоїть на порозі
нечуваної ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ ТИХ, ХТО ЇСТЬ ПРОТИ ТИХ, ХТО
ГОДУЄ.]».
4. Слово вчителя: Історію неможливо повернути назад… Сьогодніми маємо
згадати ті часи, аби наша пам'ять не дозволила цьому повторитися. Команди
експертів-дослідників допоможуть нам розкрити тему нашого уроку.
Запрошуємо їх зайняти свої місця.
До вашої уваги сьогодні з нами працюють (вчитель озвучує ролі учнів-
експертів)
Політики;
Правозахисники;
Краєзнавці;
Соціологи.
Виступ політиків: (в супроводі презентації, див. Додаток 2)
Пропоную розглянути події 1932-1933 років на українських землях з
позиції дій радянської влади. Ці страшні події відповідають визначенню
«геноцид». Дане поняття вперше застосували щодо дій німецьких окупантів у
Польщі протиєвреїв у рокиДругої світової війни. З 1948 згідно Конвенції ООН
геноцид вважається міжнародним злочином. ГЕНОЦИД — цілеспрямовані дії з
метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих
народів за національними, етнічними, расовими, корисливимиабо релігійними
мотивами. В 1932-1933 роках влада організувала геноцид українського
селянства. Такого висновку дотримуються і члени Міжнародної комісії з
розслідування голоду в Україні, яка працювала в 1988-1990 pоках.
Величезній радянській імперії, яка почала індустріалізацію, потрібно
було годуватиробітників та армію, потрібнібули кошти на велике будівництво.
Тому паралельно почалася колективізація – об’єднання індивідуальних
селянських господарств у колективні, із яких легше вилучити продовольство.
Проте українськіселяни відмовлялися прийнятиколгоспнусистему. Тож влада
вирішила їх покарати. Перелічимо дії влади, які є ознаками геноциду.
- 7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР ухвалили постанову «Про охорону
майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної
5. (соціалістичної) власності», за якою за крадіжку колгоспного майна вводилася
«вища міра соціалістичного захисту» — розстріл з конфіскацією всього майна
або позбавлення волі на термін не менше 10 років. Це сумнозвісний«законпро
п’ять колосків»
- Рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) від 22.10.32 року в основних
хлібозаготівельних регіонах створені Надзвичайні хлібозаготівельні комісії. В
Україні комісію очолив голова Раднаркому СРСР В'ячеслав Молотов.
- 18 листопада 1932 рокувийшла ПостановаЦК КП(б)У про заходи щодо
посилення хлібозаготівель, згідно якої окремі господарства за невиконання
планів хлібозаготівель каралися натуральними штрафами. Згодом такі штрафи
поширилися на цілі колгоспи. Таким чином, вилучалося не товарне зерно, а
засоби харчування і виживання.
- Райони, а також окремі села, які не виконали планів хлібозаготівель,
заносилися на «чорні дошки». Згодом вони абсолютно ізолювалися від
зовнішнього світу. Крім блокади внутрішніх адміністративних одиниць,
наприкінці 1932 - на початку 1933 року було запроваджено блокаду самої
Української РСР. Таким чином, практика «чорних дошок» унеможливлювала
переміщення селян, що могло б стати порятунком.
- 27 грудня 1932 р. згідно з постановою ЦВК та РНК СРСР «Про
становлення єдиної паспортної системи Союзу РСР та обов'язкову прописку
паспортів» почали паспортизацію населення. Паспорт був єдиним документом,
що засвідчував особу, решта посвідчень не визнавалася за документ.
Колгоспники не мали офіційного права на отримання паспорта. Таким чином,
голодні селяни не могли шукати порятунку в інших місцях: безпаспортного
селянина міліція повертала до колгоспу або ж запроторювала до концтаборів
ГУЛАГу.
- 22 січня 1933 р. видано Постановупро заборонувиїздуселянстваУкраїнита
Кубані, детакож лютував штучний голод, в Росію, Білорусію та Закавказзя. Адже
у сільській місцевості Кубані за переписом 1926 року частка українців складала
71,2% [2].
6. - Влада заперечувала факт голоду на міжнародному рівні, відмовлялася від
допомоги міжнародних організацій. Натомість продавала зерно за кордон.
- У вимерлих селах влада провела доприселення інородцями в український
етнічний масив. Переселенці отримали пайки в т.ч. для посівної.
Голодомор супроводжувався духовним геноцидом - під приводом
невиконання хлібозаготівель заборона українізації в УСРР та за її межами У
«ПостановіЦК ВКП(б) та РНК СРСР про хлібозаготівлі на Україні, Північному
Кавказі та у західних областях» від 14. 12. 1932 р. окрім інших розпоряджень,
безапеляційно наказувалося припинити українізацію на Північному Кавказі.
Проте хоча в інших регіонах СРСР коренізація не згорталася [2].
Київський апеляційний суд, який 13 січня 2010 року визнав Голодомор
1932-1933 років актом геноциду, назвав також імена організаторів цього
геноциду. Це Йосип Сталін, Лазар Каганович, В’ячеслав Молотов, Павло
Постишев, Влас Чубар, Мендель Хатаєвич, Станіслав Косіор.
Виступ правозахисників:
Голодомори – специфічний інструмент злочинної політики. Вони, по-
перше, фактично не потребують матеріальних витрат на їх проведення, зате
дозволяють досягти максимального результату у винищенні людей. Навіть
навпаки, судячи з вищеназваного, вони сприяють збереженню значних
матеріальних, продовольчих ресурсів. По-друге, голод не має зовнішніх,
візуальних ознак фізичного страждання: не видно пролитої крові, не
застосовуються тортури, моральні і фізичні знущання. Це дозволяє владі
приховувати факти вбивства голодом, доводити свою непричетність до них.
Постанови партії – юридичні підстави для проведення комплексу
організаційних заходів по забезпеченню безборонного вилучення хліба. Це
дозволило у 10 разів збільшити вивіз хліба через українські порти. Більшість
документів по планам відвантаження писані від руки в одному екземплярі. На
всіх рукописний гриф – «не подлежит оглашению», що ставить документацію
на рівень державної таємниці. Кораблі пливли, а люди помирали.
7. Хлібозаготівельні плани радянська влада доповнила ще й планами
«золотозаготівель». Влітку 1930 р. приНаркоматі торгівлі СРСР булазаснована
спеціальна контора для торгівлі з іноземцями «Торгсин» (російською –
«Торговля с иностранцами»). 29 червня 1932 року Українськаекономічна Рада
прийняла постанову «Про утворення Всеукраїнської контори «Торгсин»
[3; С.90], почали діяти її обласні філії. Магазини торгсину обслуговували
іноземні представництва, запрошені для спорудження промислових об'єктів,
туристів та громадян, якімешкали в СРСР та отримували грошовіперекази з-за
кордону. Завданням торгсинів була мобілізація іноземної валюти і побутового
золотана потреби індустріалізації та держави взагалі. Дійсно, від сепня 1931 р.
до початку 1932 р. торгсиниобслуговувалипереважно іноземців. Протез весни
1932р. до торгсинів ринули громадяниСРСР - уряд дозволив їм користуватися
цією системою. Тож гнані голодом робітники і селяни понесли так зване
«побутове золото» – сімейні реліквії, обручки, хрести, сережки, щоб
врятуватися від голодної смерті. Людей нахабно обманювали: обважували,
занижували оцінки золотаі примушували на отриманігрошікупувати продукти
з високиминацінками. Державазабрала хліб у селян, морила голодом мільйони
людей, а тих, хто вижив, змушувала купувати його за золото. Торгсини
проіснували до лютого 1936 р. Вони втратили своє значення після скасування у
1935 р. карткової системи, яка теж упродовж голодноголихоліття не дозволяла
селянам придбати вільно хлібопродукти у містах [3; С.90].
У 1932 році був виданий секретний наказ Наркому СРСР шляхів
сполучення А. Андрєєва стосовно виїзду селян. Це були організаційні засади
для конкретних дій. Тих, хто тікав – повертали; у тих, хто щось привозив, –
забирали. Та й не було сил тікати – не було куди. Існували «заград. отряди» на
кордоніУкраїни під приводом допомоги колгоспникам у польових роботах чи
навчанні. Після 22 січня 1933 року було повністю припинено продаж
залізничних квитків. До середини березня ОДПУ на підставі директиви
затримано 219416 осіб, із них 186588 були відіслані в їхні місця проживання,
9385 стали перед судом, 2823 були засуджені, а 10657 осіб знаходилися в
8. «фільтраційних таборах» [4; С.125]. Канадський експерт із пшениці Е. Кернс,
якого Британськаімперська біржа відрядила до СРСР, писав у звіті: «16 червня
прибув з Москви у Київ. На кожній станції натовп – від десятків до кількох
сотень, залежно від величини міста – обірвані голодніселяни, деякіжебракують
хліба, багато з них чекають, переважно даремно, квитків, вилазять на приступки
вагонів або приєднуються до тих, хто сидить на даху, – всібрудні, нещасні, без
сліду посмішки» [ 5; С.5].
Отже, на нашу думку, ми навели достатню кількість фактів.
За існуючою міжнародною практикою країна, в якій було вчинено
геноцид, не може сама кваліфікувати його як такий. Це – справа інших країн та
міжнародних організацій.
Голодомор – штучний голод українського селянства – від 5 до 10
мільйонів життів. Така велика кількість жертв була б неможливою, якби
політика знищення не проводилася на найвищому державному рівні й не була
б організована за підтримкою державних бюрократичних апаратів. Однією з
характерних ознаксучасного геноцидубагато вчених вважають саме державне
планування та послідовне втілення життя того або іншого злочинного плану.
Це відрізняє геноцид ХХ століття від інших випадків масових вбивств, які
відбувалися в людській історії ще в давнину. Вбивство великої кількості людей
можливо лише в тоталітарній державі – тобто державі такого типу, де окреме
людське життя нічого не варте, де проголошується верховенство ідеології над
загальнолюдськими цінностями, де держава контролює всі сфери людського
життя.
Український Голодомор є одним з визначальних чинників міжнародного
життя ХХ ст., оскільки тісно пов'язаний із історією радянської тоталітарної
системи, яка довгі роки впливала на розвиток подій у всьому світі. І сьогодні
проблема Голодомору 1932-1933 рр. позначається на політичному житті
України та на її стосунках із іншими державами. Історія українського
Голодомору надзвичайно повчальна й актуальна, особливо для тих країн, що
9. виходять на шлях самостійного розвитку. Це – попередження політичним
силам, які для реалізації своїхполітичних амбіцій не зупиняються ніперед чим.
24 листопада 2005 року був виданий указ Президента України «Про
відзначення Дня пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій» з метою
належного відзначення і впорядкування проведення відповідних заходів. На
сьогодніми маємо досить відомостей із найрізноманітніших і заслуговуючих
на довіру джерел, які не залишають жодних неясностей стосовно будь-якого
аспекту тогочасних подій у Радянському Союзі. Це створює сприятливі
можливості для написання правдивої історії цієї трагедії.
Виступ краєзнавців
Перші ознаки голоду на Житомирщині проявилися уже на початку
1932 року. Після збору врожаю ситуація погіршилася, адже треба було
виконувати плани держави по хлібозаготівлям. У листі секретаря Київського
обкому партії до ЦК КП(б)У щодо стану хлібозаготівлі від 27 листопада
1932 року названо Народицький район, який лише на 32% виконав місячний
план. Секретар ЦК С. Косіор відреагував негайно: наказав у 5-тиденний строк
у всіх колгоспів, які не виконали план хлібозаготівель, вилучити і вивезти всі
без виключення колгоспніфонди, включно з посівними. Усіх, хто буде чинити
цьому опір, у т.ч. і комуністів, заарештовувати і віддавати до суду [6; С.142].
Втрати від голоду були страшними. Так у селі Троковичі
Черняхівського району від голодупомерло близько 900 чоловік (в роки Другої
світової війни загинуло 220). У селі Кирдани Овруцького району від голоду
померло близько 120 чоловік (в роки війни – 60).
Про трагедію жителів села Харліївки Попільнянського районурозповів
свідоктих страшнихроків – Іван Горкушенко: «Завсю багатовіковуісторію моя
рідна Харліївка не зазнала більшого горя. Ніхто не винищував моїх земляків –
ні монголо-татари, ні польські завойовники – з такою люттю, як свої
більшовики... Добре пам’ятаю, як сільські активісти, керівники заходили в
кожне подвір’я і забирали все: зерно, крупи, картоплю, овочі... Не залишали
10. людям ні склянкипшона чиборошна - все забирали, а потім висипали на дорозі
в пилюку. Мені, тринадцятирічному, це особливозапам’яталося.Виходить, що
забирали продукти не для того, щоб нагодувати робітників промислових
центрів, а щоб приректи на голоднусмерть селян... Заодиндень в селі померло
23 чоловіки! А за рік – більше як 500 чоловік».
В побутселян увійшли не знані раніше слова:«куркуль», «саботажник»,
«червоний тік», «чорна дошка». У Попільнянській райгазеті «Прапор
колгоспника» за 15 жовтня 1932 року можна побачити оте страховисько –
«Чорну Дошку». На неї потрапили колгоспи «13-річчя Жовтня» з Романівки,
«Маяк» із Паволочі, «Новийшлях» із Кривого та«Праця» з Лучина. Страшною
виявилася доля цих господарств, адже з них тоді викачали все до зернини.
Жителька села Вербівки Ружинського району Дамаха Данилівна
Якубівська розповідала, що померлих від голодомору людей хоронили в
загальних могилах. Було призначено людину, яка збирала трупи по вулиці і по
домівках. Заробляючизакожного померлого1 кг муки. Були випадки, коли, не
бажаючи ще раз їхати за померлими, могильник забирав і дуже ослаблених,
проте ще живих людей.
Пік голодоморуна Житомирщині припав на квітень-травень 1933 року.
В селах тіла померлих днями лежали на вулицях, дорогах, в хатах, так як
спеціальні команди не встигали їх прибирати. Найбільше вмерло людей у
Бердичівському – 29%, Любарському – 30%, Чуднівському – 27%,
Дзержинському– 25% районах від загальної кількості в них населення. Значна
смертність мала місце також в Андрушівському, Попільнянському,
Ружинському районах. Найменше голод вразив Олевський, Ярунський,
Пулинський, Словечанський, Ємільчинський, Новоград-Волинський,
Баранівський та деякі інші північні та західні райони краю, адже уряд УРСР,
зважаючи на те, що це прикордонна смуга, встановив їм дещо нижчі плани
хлібозаготівель До того ж ці райони вкриті лісами, багато в них річок, озер.
Місцеві жителі, рятуючись від голодної смерті, займалися збиранням грибів,
ягід, ловили рибу, раків і цим рятувалися.
11. Голод на Житомирщині вразив не лише села, а й міста. 17 лютого
1933 р. у листі до Вінницького обкому КП(б)У вказувалося на наявність
200 опухлих від голоду, в Житомирі біля 1000 студентів через нестачу
продуктів харчування покинули навчання. Ситуація з продовольчим
постачанням населення Житомира була настільки важкою, що ЦК КП(б)У
звернувся у серпні1933р. до Москви з проханням включити Житомир до 8 міст
України, якінайбільше постраждаливід голоду, ідозволититутвільний продаж
хліба. Лише у 1934 р. Житомирщина почала виходити з голоду [7].
9 жовтня 2009 року в Житомирі було встановлено Пам'ятник Жертвам
Голодомору (автори — скульптор О. Костюк та архітектор П. Перевозник).
Пам’ятник зображає білу фігуру янгола, який затулив обличчя руками.
Скорботний янгол плаче за мільйонами втрачених життів.
Виступ соціологів:
Ми вирішили дослідити, наскільки старшокласники нашої школи
обізнані з темою голодомору в Україні. Зазделегідь ми провели анкетування
(див. Додаток 3) серед учнів 9-11 класів. В анкетування взяли участь
69 респодентів. З’ясувалося, що досить мала частина учнів знають про три
голодомори в Україні (13%). Вміють правильно визначають причини
Голодомору 1932-1933 рр. – 78%. Інформацію про це учні отримали на
виховних заходах в школі та на уроках з історії (60%). Геноцид частина учнів
пов’язує з голодомором (55%), але точно не розуміє цього поняття (21%)
(Додаток 3).
Тому наша команда пропонує після сьогоднішньої конференції
створити із учнів класу групи, які проведуть з 25 по 28 листопада серед учнів
5-9 класів хвилини пам’яті жертв голодомору.
V. Рефлексивно-корекційний етап
Закінчивши презентації своїхповідомлень, учнівідповідають на питання,
які зацікавили присутніх.
12. Творче завдання
Слово вчителя. Символом Голодомору є скорботний янгол. Я хочу
запропонувативам написати на своїхянголятах своївраження від уроку, емоції,
які ви відчули (Примітка: вчитель роздає паперових янголят, на яких учні
мають написати свої враження та емоції, а потім закріпити свої записи
навколо зображення скорботного янгола).
VI. Оголошення навчальних результатів учнів
VII. Домашнє завдання (Примітка:роздається учням на окремому листочку
(див. додаток), на якому учень виконує завдання та віддає вчителю на
наступному уроці).
Перед вами фото дітей під час голодомору1932-1933 років. Оберіть одне
та опишіть ваші враження та емоції від побаченого. На основіматеріалу уроку
поясніть причини цього явища. Дайте аналіз діям влади (Додаток 4).
13. Використана література
1. https://www.youtube.com/watch?v=XHA8aKHhWc0
2. https://holodomorinstitute.org.ua/golodomor-ta-polityka-deukranizacziyi-na-
kubani-u-1929-1933-rokah-bilyj-dmytro/
3. Морочко В.І. «Торгсин»:золота ціна життя українських селян у роки голоду
(1932-1933)// Укр. іст. журнал. – 2003. – №3. – С.90.
4. Конквест Р. Жнива скорботи. – К.: Либідь. – 1993.
5. Кульчицький С. Причини голоду 1933 року в Україні// Історія України. –
№ 42. – 2003. – С.5.
6. Житомирщина: історичний нарис. Навчальний посібник. А.Б. Войтенко та
ін. – Житомир: «Полісся», 2008. – 272 с.
7. http://news.dks.ua/index.php/news/zhitomir/16244
8.https://www.google.com/search?q=%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE+%D0
%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1
%80+%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B8&rlz=1C1GCEA_enUA802UA813&t
bm=isch&source=iu&ictx=1&fir=yftejekoC110AM%252Cq-5IKTapoEt0
Рекомендована література
1. Махорін Г. Л. Голодомор 1932-1933 рр.: внутрішня війна в умовах загрози
зовнішньої / Житомир: Вид-во «Волинь», 2007. – 44с.
2. Книга Скорботи України. Житомирська область. –Житомир, 2003. – Т.1. –
878 с.
3. Кульчицький С. Проблема голоду 1932 - 1933 рр. та її місце в суспільно-
політичному житті Україникінця 80-х -- початку 90-х рр. // Голод-геноцид 1933
року в Україні: історико-політологічний аналіз соціально-демографічних та
морально-психологічних наслідків: Міжнародна наук.-теорет. конф., Київ, 28
листопада 1998 р.: Матеріали. – Київ-Нью-Йорк: Вид-во М.П.Коць, 2000. –
С. 20-45.
4. Веселова О.М., Марочко В.І., МовчанО.М. Голодоморив Україні1921- 1923,
1932-1933, 1946-1947: Злочини проти народу. – К, 2000. - С.100-113.
14. 5. Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів/
Кер.кол.упоряд. Р.Я. Пиріг.-К.:Політвидав Укр., 1990. – 605с.
6. Кульчицький С.В. Трагедія голоду 1933. – К.: Знання, 1989.
17. ДОДАТОК 3
Соціологічне опитування серед учнів 9-11 класів
щодо знань про голодомор
36%
43%
13%
5%
0
5
10
15
20
25
30
35
40
45
50
Відповіді учнів ( всього 69 учнів)
Чи знаєте Ви, скільки разів за радянської владив Україні
відбувався масовийголод?
1 раз 2 рази 3 рази більше
55%
8%
21%
Чи знаєте Ви поняття "Геноцид"?
Так
Ні
Щось
18. 55%
44%
Коли саме був Голодомор?
Не знає
Знає
13%
4.50%
78%
4.50%
1%
0%
10%
20%
30%
40%
50%
60%
70%
80%
90%
Відповіді учнів
Що було головноюпричиноюГолодомору?
а)несприятливі кліматичні
умови, неврожайний рік
б) насильницьке
вилучення владою
продовольства у селян
в) небажання селян
працювати в колгоспах
г) інше
А а і б б в
в б і в
19. 3%
19%
15%
60%
Звідки Ви отримали інформацію про Голодомор в Україні?
а) в школі на уроках
історії України чи інших
уроках
б) в школі на виховних
заходах
в) з інтернет-ресурсів,
ЗМІ, телебачення
г) від родичів та
знайомих, які були
свідками, або знали
а і б
д
8
б
42%
а
в
г
