Впровадження ідей В Сухомлинського

1. Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 8
Світловодської міської ради

2. Спадщина В.О. Сухомлинського –
невичерпне джерело педагогічної мудрості
Методична спадщина В.О. Сухомлинського
досить багатогранна і глибока. Творчий
доробок великого педагога без перебільшення
можна назвати педагогічною енциклопедією,
адже немає такої сторони діяльності школи,
якої б він не торкнувся своїм талантом і живим
переконливим словом.
Учений-педагог у своїх творах досліджує
найрізноманітніші проблеми виховання. Це
передусім проблеми морального і естетичного
виховання, розумового розвитку, формування
світогляду, громадянського виховання. Він
торкається питань розвитку й плекання осо-
бистості свідомого українського громадянина,
який любить свою країну, народ, поважає його
традиції.
Центральною у педагогічній системі В.О. Сухомлинського є ідея всебічно розвиненої
особистості. Колектив школи, керуючись ідеями видатного педагога, пріоритетним
напрямком виховної діяльності визначив гармонійний розвиток особистості.

3. Реалізація виховної мети
Шляхи формування всебічно розвиненої особистості відповідно до виховної
системи В. О. Сухомлинського – це поєднання розумового, морального,
громадянського, трудового, фізичного, естетичного та патріотичного виховання.
Для досягнення виховної мети «Формування життєвих компетентностей
та забезпечення гармонійного розвитку особистості учня через систему
становлення ціннісних орієнтирів» педагогічний колектив нашої школи
користується засобами виховання, які вирізняв видатний педагог:
 успішне навчання,
 рідне слово,
 традиції та звичаї свого народу,
 розумовий та духовний розвиток,
 краса природи,
 суспільно корисна праця,
 дослідницька діяльність та експериментування,
 цікаве і насичене життя вихованців у стінах школи.
Будуючи виховну систему, слідуємо ідеї В.О. Сухомлинського, що в школі повинні
«панувати чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книги та
культ рідного слова». Саме за цих умов і можливо виховати Людину.

4. Особливу увагу В. О. Сухомлинський
надавав проблемам виховання дітей і
молоді в дусі гуманізму. Він неодноразово
підкреслював, що нема і не може бути
виховання гуманіста без людської любові і
поваги до вихованців, бо саме розумна
любов і повага роблять дитину здатною
піддаватись впливові педагога і колективу.
Творче впровадження спадщини
В.О.Сухомлинського дає нам змогу вдоско-
налювати виховний процес, наповнювати
його сучасним змістом.
Роки дитинства – це насамперед
виховання серця.
Василь Сухомлинський
Педагогіка гуманізму
У змісті виховання в нашій школі
ключовими є ідеї доброти та людяності,
національної та особистої гідності,
толерантності, взаємодопомоги й
працелюбності. Завдання виховної системи
нашої школи - навчити дитину жити у
гармонії з собою і з тими, хто поряд, через
формування усталених ціннісних орієнтирів
особистості.

5. З досвіду виховної роботи школи
«Кожна школа повинна
мати своє обличчя і свої
звичаї, традиції, свої
свята»
В.О. Сухомлинський

6. Формування ціннісного ставлення
до держави
Головне завдання патріотичного виховання - формування у молодого покоління
високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про
благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного
обов'язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України. Оскільки
наша школа є опорною з питань патріотичного виховання, цьому напрямку виховної
роботи приділяється особлива увага. Учні залучаються як до традиційних форм роботи
(проведення тематичних виховних годин, тематичних декад, уроків мужності, заходів
до пам'ятних дат тощо), так і до сучасних активних методів, що передбачають набуття
дітьми та учнівською молоддю соціального досвіду; сприяють формуванню
національної свідомості, ініціативності, творчого підходу до справи, відповідальності
за свої дії та вчинки: громадській, волонтерській діяльності, соціальним практикам,
пошуковій, дослідницькій та проектній діяльності, флешмобам, акціям тощо.
«Сила й ефективність патріотичного виховання
визначається тим, наскільки глибоко ідея
Батьківщини оволодіває особистістю, наскільки
яскраво бачить людина світ і саму себе очима
патріота.»
В.О.Сухомлинський

18. Важливого значення у вихованні педагогами надається народознавству, бо
народне – це правдиве й істинне, а тому воно – вічне і завжди сучасне.
Використання етновиховного досвіду, народної моралі, звичаїв і традицій,
прагнення до добра й краси зробило сьогодні педагогічну скарбницю видатного
педагога особливо актуальною для використання вчителями школи. До нас
повертаються скарби наших предків, входять у школу з уроками народознавства,
факультативами, вечорами народної пісні, весняними, осінніми і зимовими
святами. Народні знання про різні сфери життя - то невичерпна скарбниця
мудрості наших предків. У різноманітних засобах народознавства закладено
мудру народну філософію, моральні заповіді, поведінкові норми.
В.О. Сухомлинський стверджував, що школа – «вічне вогнище краси, це місце,
де звичаї, традиції українського народу передаються з покоління в покоління».
Це допомагає виховувати почуття патріотизму, любов та повагу до українських
символів, звичаїв, традицій, оберегів. Тому значна увага у виховній системі
школи приділяється формуванню національної ідентичності, розуміння
приналежності до українського народу. Саме звернення до скарбниці народної
творчості шляхом знайомства учнів із народними звичаями та традиціями,
використання оповідей про людей, легенд, казок, прислів'їв, народних ігор,
обрядів, допоможе вирішити низку навчально-виховних завдань у розбудові
української національної школи.
«У душі дітей повинні увійти кращі традиції народу,
стати святим законом…»
В. О. Сухомлинський

29. Вивчення рідного краю, своєї «малої» Батьківщини, її історії, побуту, природи,
етнографії, матеріальної і духовної культури необхідне для розуміння учнями
свого історичного коріння. Класними керівниками приділяється значна увага
організації і проведенню краєзнавчих екскурсій пізнавально-розвивального
характеру в межах області та країни. Учні побували в містах Чигирин, Канів, Київ,
Умань, Черкаси, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кіровоград, Миргород, Полтава та
ін., де відвідали театри, музеї, заповідники, зоопарки, познайомились з
історичними місцями та пам’ятками культури українського народу, його
культурою, минулим і сьогоденням. Такі подорожі виховують почуття гордості,
глибокої поваги до видатних постатей, історичних святинь та цінностей країни.
Екскурсії до музеїв, культурних закладів, історичними місцями рідного краю
впливають на духовний, культурний, моральний розвиток дитини, розвивають
естетичні почуття учнів, сприяють формуванню рис, властивих патріотові та
громадянину. Завданням подібних екскурсій є збагачення знань учнів,
становлення зв'язків теорії з практикою, розвиток творчих здібностей учнів, їх
спостережливості, естетичних смаків, пізнавальних інтересів.
«Патріотичне виховання школярів доцільно здійснювати
на загальнолюдських та національних цінностях, серед яких
провідними є: любов до рідної землі, народу й Батьківщини,
любов до найбільш рідних людей, членів сім’ї та родини,
любов до рідної мови, шанобливе й бережливе ставлення до
історії та культури українського народу»
В. О. Сухомлинський

38. Формування ціннісного ставлення
до суспільства
Великого значення педагогічний колектив надає формуванню почуття
громадянської гідності, що означає позитивне ставлення людини до самої себе та
інших з огляду на цінності свого народу, виховання поваги до Конституції України,
законодавства, символіки. В. О. Сухомлинський писав: «Громадянські думки,
громадянські переконання, праця – це є та сфера духовного життя в шкільні
роки, яка стає основою благородної, чутливої вимогливої до себе совісті – голосу
людського сумління. Щоб наш підліток дорожив найвищими цінностями –
святинями народу, він повинен поважати в собі громадянина». Формування
громадянської позиції починається з бажання сумлінно вчитися і працювати, бути
потрібним державі, народу, знайти своє місце у суспільстві. Світогляд юного
громадянина-патріота, що виявляється у поглядах, ідеалах особистості, формується
через правову освіту і виховання, моральне та громадянське виховання.
«Слово “Батьківщина” має той самий корінь, що й слово
“батько”. Справжнє народження твоє як громадянина,
мислячої, натхненної благородними ідеалами особистості,
трудівника, борця за торжество правди і щастя, сім’янина
відбувається завдяки тому, що ти — син народу…»
В.О. Сухомлинський

47. Формування ціннісного ставлення
до людей
Провідне місце у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського займає ідея гуманізму,
людяності та добра. Про моральну досконалість педагог говорив як про складову
всебічно розвиненої особисті. Він вважав важливим якомога раніше ознайомити дітей з
моральними основами нашого суспільства, викликати загострений інтерес до понять
добра і зла, організувати виховний процес так, щоб щирість, співпереживання,
співчуття, людяність виявлялися в діяльності. Формування морально-духовних
цінностей педагогом розглядається як шлях від поняття до переконання, що
передбачає виховання моральних почуттів, ідеалів, знань, вчинків, звичок.
Головним завданням учителів школи щодо здійснення морального виховання є
утвердження у школярів принципів загальнолюдської моралі; набуття досвіду
морально-етичних відносин між дітьми; виховання в них поваги до батьків, старших за
віком, до народних традицій та звичаїв, національних і культурних цінностей України, її
державного й соціального устрою; підготовка їх до свідомого життя в дусі
толерантності, взаєморозуміння, миру, злагоди.
«Справжнє виховання полягає в тому, щоб моральний ідеал
добра, правди, честі, духовної праці жив у кожному юному серці,
утверджувався в активній діяльності як невід'ємна частина
власного єства, власної думки, почуттів, намірів.»
В.О. Сухомлинський

53. Формування ціннісного ставлення
до сім'ї, родини
«Суспільство - це величезний дім, споруджений з маленьких
цеглинок - сімей. Міцні цеглинки - міцний дім, крихкі
цеглинки - о, це небезпечне для суспільства явище…»
В.О. Сухомлинський
Значне місце у своїй діяльності В.О.Сухомлинський відводив проблемі родинного
виховання, співробітництву педагогів і батьків у розвитку дитини. Культ сім’ї, вважав
педагог, особливо культ Матері, - це необхідний духовний зв’язок поколінь, передача
та успадкування моральної культури. Педагог вважав дитину віддзеркаленням мораль-
ності батьків. Ставлення людини до своїх батьків – найперший показник її моральності-
етичних якостей, вихованості. Виховання любові до своїх рідних, шанобливого став-
лення до батьків, поважливого до найстарших членів родини, ознайомлення з працею
дорослих і виховання поваги до неї, культивування сімейних цінностей – основні
завдання педагогічного колективу школи в процесі реалізації родинно-сімейного
виховання. Їх вирішення здійснюється через проведення свят для мам «Матуся моя
рідненька…», запрошення батьків, бабусь, дідусів на свята та виховні заходи «Родинне
свято», «Традиції моєї родини», «Секрети бабусиної скрині», проведення спортивних
змагань для батьків та дітей, роботу над тематичними проектами про історію родини,
родинні звичаї та традиції, створення дерева родоводу тощо.

62. Співдружність школи і сім‘ї
В.О.Сухомлинський зазначав: «Без виховання дітей, без активної участі батька і матері в житті
школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і
дітей неможлива сама сім'я як первинний осередок суспільства, неможлива школа, як
найважливіший навчально-виховний заклад і неможливий моральний прогрес суспільства.»
Співдружність школи і сім'ї, опора на родинні традиції не втрачають своєї актуальності та
набувають нового педагогічного змісту. Адже завдання, яке стоїть перед педагогічним
колективом, - сформувати гармонійно розвинену особистість, - не можливо розв’язати без
активної допомоги сім’ї. Від батьків насамперед залежить, якою прийде їхня дитина до
школи, які моральні якості будуть закладені в ній. Педагогічний колектив приділяє значну
увагу модернізації і урізноманітнення форм партнерської взаємодії з батьками:
забезпечення участі батьків в організації навчально-виховного процесу і шкільному
самоврядуванні; підвищення психолого-педагогічної культури батьків через роботу
батьківського лекторію; створення системи просвітницької роботи, спрямованої на
підвищення правової культури батьків; презентації успішного досвіду сімейного
виховання; залучення батьків до виховної роботи з дітьми та молоддю за місцем
проживання; надання психолого-педагогічної підтримки та допомоги проблемним сім’ям;
робота консультаційної психолого-педагогічної служби для батьків «Сімейна педагогіка».
«Як два крила у птаха, що допомагають йому вільно літати в
безмежному просторі, так сім’я і школа створюють оптимальне
навчальне середовище для вільного та повноцінного розвитку
особистості школяра.»
В.О. Сухомлинський

66. Формування ціннісного ставлення
до природи
«Краса природи – це могутнє джерело енергії думки, це
поштовх, що пробуджує і ледачу, і сплячу, і інертну думку.
Перед красою кожна дитина така, якою вона є насправді, під
впливом краси вона стає такою, якою вона повинна бути.»
В.О. Сухомлинський
Один з головних компонентів педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського є
виховання дітей природою. Але природа сама собою не виховує. Виховує тільки
активна взаємодія людини з природою. «Активно впливати на природу, але при
цьому залишатися сином її, … по-синівські бережливо ставитись до неї – ось яку
позицію нам треба виховувати в учнів у процесі їх взаємодії з природою» - говорив
видатний педагог. Ця теза розкриває ключові завдання здійснення екологічного
виховання учнів: цілеспрямоване формування у кожній дитині міцних екологічних
знань, розуміння взаємозв’язку і єдності дитини з природою; ролі навколишнього
середовища у житті та потреби його охорони. Досягнути мети допомагають такі
форми роботи з учнями: уроки мислення серед природи, уроки у “зеленому класі”,
організація роботи пташиних їдалень, виступи екологічної агітбригади, свято “День
Землі”, свято квітів, участь учнів у природознавчій грі “Геліантус” тощо. Важливо,
щоб діти, бачачи і розуміючи свою єдність з природою, вчилися оберігати і
примножувати природні багатства.

80. Формування ціннісного ставлення
до культури і мистецтва
Формування естетичних смаків і ідеалів – обов’язкова умова виховання всебічно і
гармонійно розвиненої особистості. За словами В. О. Сухомлинського, у вихованні
культури дуже велике значення має зв'язок естетичного сприймання й естетичної
творчості. На його на думку, естетичне виховання – це виховання красою, виховання
прагнення жити за законами краси: «У світі є не тільки потрібне, корисне, а й
красиве». Педагог порівнював красу з джерелом моральної чистоти, духовного
багатства; надавав особливо великого значення в естетичному вихованні учнів казці,
музиці, живопису. Виховання відчуття прекрасного, орієнтоване на формування
естетичної культури школярів, передбачає розвиток у школярів здібності сприймати
прекрасне в природі, в праці, в творах мистецтва, в оточуючій дійсності, в людях. З
цією метою учні залучаються до таких форм роботи: виставки малюнків, вечори
поезії, творчі конкурси “Школа № 8 має таланти”, “Міні-міс Осінь”, театралізації та
інсценування художніх творів, виставки виробів декоративно-прикладного мистецтва
тощо. Кожна дитина – особистість зі своїми здібностями і талантами у певній сфері
життя. Розкрити їх, не дати дитині загубитися у вирі навчальних програм і предметів –
обов’язок кожного учителя.
«Вірте в талант і творчі сили кожного
вихованця!»
В.О. Сухомлинський

89. Книга у житті дитини
«Красою художнього слова вихованці
дорожать як величезним духовним
багатством свого народу. В ранній юності
читання художніх творів є такою самою
потребою, як спілкування з товаришами,
дружба.»
В.О. Сухомлинський
В.О.Сухомлинський безмежно вірив у виховну силу книги; вважав, що «коли з
дитинства не виховано любові до книги, коли читання не стало духовною
потребою дитини на все життя, то вже в отроцтві її душа стане порожньою». Тому
основними завданнями шкільної бібліотеки є: зацікавити учня читанням, навчити
читати та розуміти книгу, створити умови для виховання інформаційної культури,
надати максимум бібліотечно-бібліографічних знань.
Традиційними є проведення бібліотечних уроків: «Мандрівка книжковим містом»,
«Структура книги», «Періодичні видання для молодших школярів», «Твої друзі —
словники, довідники, енциклопедії», «Як книга до людей прийшла, «Як
користуватися бібліотечним каталогом», «Умій орієнтуватися у морі книг»,
тематичних виставок як на базі шкільної, так і на базі селищної бібліотеки.

96. Казки - активна естетична творчість
В.О. Сухомлинський вважав, що без казки – живої, яскравої, яка заволоділа
свідомістю і почуттям дітей, неможливо уявити мислення і дитяче мовлення,
вона допомагає оживити навколишній світ. Взявши на озброєння твердження
видатного педагога «Казка – свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки»,
педагоги ефективно використовують у навчально-виховному процесі казку та
казкових героїв. Казка, як яскрава стрічка, вплітається в уроки вчителів як
початкової школи, так і середньої ланки.
Учні не тільки ознайомлюються з казками В.О. Сухомлинського, а й вчаться самі
складати казки, залучаються до інсценізації. Використовуючи таку форму роботи,
вчитель має невичерпні можливості для реалізації виховних цілей. Казки
великого педагога розкривають перед учнями красу світу, рідного слова, вчать
людяності і мудрості. Складаючи казки, діти працюють не тільки над змістом
казки, а й над збагаченням словникового запасу, наполегливо добирають засоби
художньої виразності: епітети, порівняння, пестливі слова. Складені казки учні
оформляють у яскраві саморобні книжечки, які презентують на Святі казки.
«Казка - це колиска думки, зумійте поставити
виховання дитини так, щоб вона на все життя
зберегла хвилюючі спогади про цю колиску.»
В.О. Сухомлинський

102. Формування ціннісного ставлення
до праці
«Праця і тільки праця — основа всебічного
розвитку особистості. Не може бути й мови про
всебічний розвиток, якщо людина не пізнала
радості праці.»
В.О. Сухомлинський
Трудове виховання В.О. Сухомлинський розглядає як гармонію трьох понять:
треба, важко і прекрасно. «Справжнє виховання немислиме без життя у світі
праці. Праця лежить в основі і морального, і естетичного, і емоційного
виховання» - говорить видатний педагог. Виховання в праці — це перш за все
прищеплення любові до праці, зближення розумової і фізичної праці. Праця має
згуртовувати дитячий колектив, бути посильною і радісною, до неї можна
залучати дітей різного віку. Вони повинні бачити кінцевий результат, радіти
йому, відчувати, що їхня праця — це частина праці дорослих. Колективна
праця сприяє формуванню в дитини прагнення більше думати про інших, а не
про себе, розвиває в дітей благородні людські якості: працьовитість, щедрість,
вдячність, відповідальність, вчить поважати чужу роботу.

107. Робота педагогічного
колективу школи підпорядкована
єдиний меті – гармонійний розвиток
особистості, формування в учнів
інтелектуального та творчого потенці-
алу, розвиток дитини як неповторної
індивідуальності, соціально адаптованої
до життя в сучасних умовах.
Працюючи над удосконален-
ням навчально-виховного процесу,
формуванням ціннісних орієнтирів
особистості шляхом забезпечення
розумового, морально-етичного,
трудового, естетичного виховання
школярів, зміцнення співдружності
школи і сім’ї, колектив школи творчо
використовує спадщину видатного
вченого-гуманіста В.О. Сухомлинського,
його багатий досвід практичної
діяльності.

109. Презентацію підготовлено за матеріалами роботи
методичного об'єднання класних керівників
та виховної служби загальноосвітньої школи І – ІІІ ст. № 8
Світловодської міської ради