Матеріали до уроків зарубіжної літератури про античний театр у 8-х класах упорядкувала за новою Програмою Олена Олександрівна Дітчук, вчитель зарубіжної літератури СЗШ №77 м.Львова.

1. Матеріали до уроків
зарубіжної літератури у 8-х класах
упорядкувала вчитель
СЗШ №77 м. Львова
ДІТЧУК Олена Олександрівна

2. Акрополь, Парфенон і театр Діоніса в Афінах

3. Від самого
початку і досить
довго театр часів
Античності
служив
найурочистішим
видом
вшанування
божества Діоніса.

4. У Стародавній Греції театр був одним
із чинників суспільного розвитку,
поширюючи в народі релігійні та
соціально-етичні поняття і об'єднуючи
тим самим різноманітні верстви
населення міст і сіл.
Оскільки релігія була тісно пов'язана
з державним життям, то сценічні ігри,
що складали частину Діонісових свят,
були предметом турбот державної
влади.

5. Театр Діоніса
в Афінах.
Сучасність.

6. Державна влада намагались долучити
найвидатніших грецьких поетів та будувала на
відкритому повітрі театри, здебільшого на схилах
укріпленого верхнього міста — акрополя.
Театр Доніса в Афінах був побудований на південно-
східному схилі акрополя близько 6 ст. до н.е. у добу
правління афінського тирана Пісістрата.
Театр вміщував до 17 000 глядачів. З того часу його
багаторазово перебудовували, тож встановити
первинний вигляд не видається можливим.
Театр Діоніса в Афінах був побудований на тій
ділянці схилу, де попередньо знаходились два храми
Діоніса Визволителя.

7. Театр Діоніса. Реконструкція.

8. Достеменно відомо, що донині зберігся театр
римської доби. Зовнішній прояв зв'язку театру з
культом Діоніса і пам'яті про релігійний початок театру
виражався у зведенні вівтаря Діоніса, який перебував у
орхестрі.
Театр Діоніса мав наступні частини: простір для
глядачів із дерев'яними сидіннями, які піднімались
ярусами з центру споруди до країв у вигляді
амфітеатру (найвищий ряд височів відносно
найнижчого ярусу на 35 м); чотирикутний майданчик
за орхестрою і був сценою (власне орхестра
представляла собою вирівняну ділянку, на якій
розміщувались хор та музиканти); центральну частину
займав вівтар Діоніса.

9. План античного театру за твором Вітрувія
«Про архітектуру»

10. Афінські актори (вони користувалися суспільною
повагою) утворювали товариства під назвою
«діонісівські майстри». Самі ж вистави ставилися
тільки в Діонісові свята. Великі Діонісії (в березні —
квітні), Ленеї (у січні — лютому) та Селянські Діонісії (у
грудні — січні).
Головним святом були Великі Діонісії, на них кожен
поет-трагік представляв три трагедії та сатиричну
драму — короткий фарс, в якому партію хору
виконували сатири, козлоногі супутники Діоніса.

11. Вистава у театрі Діоніса в Афінах.

12. В античному театрі грали тільки чоловіки (до речі, і
на перегляд вистав не завжди допускали жінок).
Спочатку вистава являла собою діалог одного актора
з хором, тільки пізніше число акторів збільшувалось.
Грали античні актори в масках, які не тільки
відображали характер героя, а ще й робили голос актора
голоснішим. Учасники вистави взували котурни —
спеціальне взуття на високих підборах, аби глядачі
бачили, що відбувається на сцені.
Були й інші технічні засоби: в проходах стояли
ємності з водою, що поліпшувало акустику; існували
пристрої, за допомогою яких актор міг «злетіти» над
сценою або «провалитися в царство Аїда».

13. Жанри античних драматичних творів
• Трагедія
Розповідь про дії богів та героїв.
• Комедія
Розповідь про події з життя
звичайних людей.

14. Есхіл
Видатні античні драматурги
Софокл
Еврипід
Арістофан –
«батько комедії»
*** Сенека
(римлянин)
опрацьовував
мотиви
Евріпідових
трагедій.
*** Плавт
(римлянин) був
комедіографом.

15. Із античною трагедією
пов’язане важливе поняття —
«катарсис».
Це очищення та оновлення
душі глядача, яке досягалось
через співчуття героєві
драми, через яскраві
переживання та роздуми.

16. Використані джерела
 Антична література. Довідник. – К: Райдуга, 1993.
 Антична література. – Київ: Либідь, 2008.
 Антична Греція. В 2-х тт. – Москва: Наука, 1993.
 Брабіч В.М. Видовища древнього світу. – Москва:
Мистецтво, 1971.
 Головня В.В. Давньогрецький театр., В кн.: Історія
зарубіжного театру. Театр Західної Європи., Т.1, с.
11-54.
 Iсторiя свiтової культури. – Київ: Либiдь, 1994.
 Смирнова Л.М., Гальперіна Г.А. Популярна історія
театру. – Москва: «Присвята», 2008.
 Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література:
Підручник для студентів/ Аудіокнига [mp3] – Київ:
Либідь, 2001.
 Wikipedia.org/wiki/Гомер.

17. Дякую за увагу!