Матеріали до уроків зарубіжної літератури у 8-х класах упорядкувала за новою Програмою Олена Олександрівна Дітчук, вчитель зарубіжної літератури СЗШ №77 м.Львова.

1. Матеріали до уроків
зарубіжної літератури у 8-х класах
упорядкувала вчитель
СЗШ №77 м. Львова
ДІТЧУК Олена Олександрівна

2. За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі,
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип’є
Живущої крові, -
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави бога,
Великого бога.
Т. Г. Шевченко (фр. з поеми «Кавказ»)

3. Як загалом в
усій античній
літературі, у
грецькій
драматургії також
обігруються і
розвиваються
різноманітні
міфологічні
сюжети або
історичні події.
Звертається до
міфів і Есхіл.
Цікавим є його
зображення
Прометея.

4. Промете́й (д.-грец. Προμηθεύς, також
Промефей) — у давньогрецькій міфології титан,
захисник людей від свавілля богів. Син Іапета
та Клімены (за Аполлодором — Асії, за Есхілом
— син Феміди-Геї, за Евфоріоном — син Гери і
титана Евримедонта). Його дружина — Гесіона.
Им’я титана «Прометей» значить «той, що
думає наперед», «провидець» (на противагу
імені його брата Епіметея, «той, що думає
після») і є похідним від індоєвропейського
кореня me-dh-, men-dh-, «роздумувати»,
«пізнавати».

5. «Прометей несе людям
вогонь». Генріх Фридріх
Фюгер, 1817 р.

6. За Гесіодом, Прометей виліпив людей із
землі, а Афіна наділила їх диханням; у більш
детальній версії, викладеній у Проперція, —
виліпив людей з глини, змішавши землю з
водою (у Гесіода цього немає); або він оживив
людей, створених Девкаліоном та Піррою з
каміння.
Поблизу Панопея (Фокіда) у давнину була
статуя Прометея, а поруч — два великих
каменя, що нібито залишилися від глини, з якої
було виліплено людей. У цій долині побував
Фрезер і бачив на її дні червону землю.

7. Зевсова кара.

8. За давньою версією міфу, Прометей викрав з Олімпу
вогонь і дав його людям. Він піднявся на небо за
допомогою Афіни та підніс факел до сонця. Він сховав
вогонь у пустому стеблі тростяника (нарфекс) і показав
людям, як зберігати вогонь, присипаючи його попелом.
Цей тростяник всередині має білу м’якоть, яка може
горіти, як фітіль.
Прометей був прикутий до скелі і мав терпіти
безкінечні муки: орел, що прилітав кожного дня (чи
кожного третього дня) викльовував у Прометея
печінку, яка знову виростала. Ці муки, за різними
античними джерелами, тягнулись від кількох століть
до 30 тисяч років (за Есхілом), доки Геракл не вбив
стрілою орла і не звільнив Прометея. Прометей свого
часу показав Гераклові дорогу до Гесперид. Геракл
також переконав Зевса приборкати свій гнів.

9. «Геракл та Немейський лев».
Статуя-копія з оригиналу Лісіппа.
Статуя Зевса в Ермітажі.

10. За легендами, коли Зевс звільнив Прометея,
він скував один його палець каменем від скелі
та залізом, з того часу люди носять перстені.
Давні греки Прометею приносили жертви в
афінській Академії. Культ Прометея існував у
Колоні. Могили Прометея показували в Аргосі
та Опунті (хоча в Аргосі винахідником вогню
вважали Форонея). За деякими джерелами, він
став сузір’ям Того, що схилив коліна.

11. Статуя Океана
в Археологічному музеї Стамбула.
Статуя Гефеста.

12. «Океаніди» (доньки Океана). Гюстав Доре.

13. Есхіл по-новому подивився на образ Прометея
(порівняно з міфами). У своїй трагедії «Прометей
прикутий» до мотиву викрадення вогню він додав
зображення Прометея як першовідкривача усіх
культурних досягнень людської цивілізації:
Прометей навчив людей будувати житло, видобувати
метали, обробляти землю, плавати на човнах, навчив
людей писати, рахувати, спостерігати за зірками
тощо.
Страждаючи за любов до людей, Прометей Есхіла
кидає сміливий виклик Зевсу і готовий, незважаючи
на страшні муки, відстоювати свою правду.

14. Статуя Прометея у Нью-Йорку (Рокфеллерівський центр).
Саму статую зроблено з бронзи, а її поверхню вкрито позолотою.

15. Гуманістичні риси бунтівника-
мученика Прометея отримали
розвиток
* у поезії (Дж. Байрон,
П.Б. Шеллі, Кальдерон,
Й.В. Гете, Т. Шевченко,
Н.П. Огарєв, Дж. Апдайк, Е. Готьє);
* в музиці (Ф. Ліст, Бетховен,
А.Н. Скрябін);
* в образотворчому мистецтві
(Тіциан, Ф.Г. Гордєєв тощо).

16. Використані джерела
 Антична література. Довідник. – К: Райдуга, 1993.
 Антична література. – Київ: Либідь, 2008.
 Антична Греція. В 2-х тт. – Москва: Наука, 1993.
 Брабіч В.М. Видовища древнього світу. – Москва:
Мистецтво, 1971.
 Головня В.В. Давньогрецький театр., В кн.: Історія
зарубіжного театру. Театр Західної Європи., Т.1, с.
11-54.
 Iсторiя свiтової культури. – Київ: Либiдь, 1994.
 Смирнова Л.М., Гальперіна Г.А. Популярна історія
театру. – Москва: «Присвята», 2008.
 Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література:
Підручник для студентів/ Аудіокнига [mp3] – Київ:
Либідь, 2001.
 Wikipedia.org/wiki/Гомер.

17. Дякую за увагу!