лекція № 4

1. ЛЕКЦІЯ № 4
МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ І
НАОЧНІСТЬ У ШКІЛЬНОМУ
КУРСІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2. ПЛАН:
1. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ.
2. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ МІЖПРЕДМЕТНИХ
ЗВ’ЯЗКІВ.
3. МЕТОДИЧНІ УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ
ЗВ’ЯЗКІВ У ШКІЛЬНОМУ КУРСІ УКРАЇНСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ.
4. НАОЧНІСТЬ ЯК ПРИНЦИП НАВЧАННЯ.
5. ВИДИ НАОЧНОСТІ.
6. НАОЧНІ ПОСІБНИКИ З ЛІТЕРАТУРИ.

3. ЛІТЕРАТУРА:
1. Бандура О.М. Міжпредметні зв’язки у процесі вивчення літератури // Наукові
основи методики літератури…
2. Градовський А.В. Компаративний аналіз у системі шкільного курсу літератури:
методологія та методика: Моногр. – Черкаси: Брама, 2003. – 292 с.
3. Жила С.О. Теорія і практика вивчення української літератури у взаємозв’язках із
різними видами мистецтв у старших класах загальноосвітньої школи: Моногр. –
Чернігів: РВК „Деснянська правда”, 2004. – 360 с.
4. Самарин Ю.А. Очерки психологи ума. – М.: АПН РСФСР, 1962.– 504 с.
5. Коржупова А.П. Наочність на уроках української літератури. – К.: Рад. школа,
1965. – 128 с.
6. Волошина Н.Й., Жила С.О. Наочні посібники і засоби їх демонстрування //
Наукові основи методики літератури…

4. 1. Методологічна основа міжпредметних зв’язків
Українську літературу розглядаємо як частину світової, як певну
художню систему, яку характеризують такі системотворчі фактори:
Цілісність
Структурність
Ієрархічність
Зв’язок із зовнішнім середовищем
Цілеспрямованість
Самоорганізацію тощо

5. 2. Психолого-педагогічні засади міжпредметних
зв’язків
Психологічні засади
міжпредметних зв’язків визначив
Ю.Самарін
Локальні Системні Міжсистемні
Асоціації

6. 3. Методичні умови здійснення міжпредметних
зв’язків у шкільному курсі української літератури
1. Необхідно уникнути дублювання під час вивчення явищ, фактів
і понять („Слово о полку Ігоревім”, теоретико-літературні
поняття тощо).
2. Максимальне застосування набутих інопредметних знань для
глибшого засвоєння виучуваних („Слово о полку Ігоревім”,
запозичені сюжети, теоретико-літературні поняття тощо).
3. Знаходження спільних фактів, явищ та ідей у різних сферах
знань, розвиток предметних і міжпредметних узагальнень
(літературні напрями, запозичені сюжети, образи і мотиви тощо).

7. 4. Наочність як принцип навчання
Психолого-дидактичним обґрунтуванням застосування
наочності у навчанні є твердження К.Ушинського: „Чим більше
наших органів чуття бере участь у сприйманні якого-небудь
враження… тим тривкіше лягають ці враження у нашу
пам’ять” (Людина як предмет виховання // Тв. в 6 т. – Т.4. – С.
174). Оскільки цим положенням має керуватися у своїй роботі
кожен учитель, то воно є принциповим. Отже, наочність – це
принцип навчання.

8. Роль наочності у навчанні
Викликає
інтерес до
виучуваного
Активізує
розумову
діяльність
Дає
конкретне
уявлення про
явища
Допомагає
відчути
особливість
явища
Розвиває
спостережли
вість
Збагачує мову
Має виховну
спрямованість

9. 5. Види наочності
За способами
відчуття:
За формою
сприйняття:
За характером
сприйняття:
За видами
матеріалізації
розумових дій:
зорова, слухова,
дотикова,
рухова, нюхова
і смакова
словесна,
графічна й
ілюстративна
предметно-зображувальна
(фотоматеріали, макети);
символіко-схематична
(карти, таблиці, схеми
тощо); емоційно-слухова
(аудінаочність –
фонозаписи); окрему
групу наочності
становлять репродукції
творів образотворчого
мистецтва
матеріальна,
матеріалізована
й абстрактно-
словесна

10. Мовленнєві
дії
Матеріальні Матеріалізовані

11. 6. Наочні посібники з літератури
Наочні посібники визначаються як приладдя
вчительської праці (1932 р. Постанова ЦК
ВКП (б) „Про навчальні програми та режим у
початковій і середній школі”). Таблиці,
плакати, карти, альбоми, фонотека,
фотоматеріали, макети, діорами тощо.