1. Шляхи оптимізації процесу усвідомлення школярами
модерністського літературного твору
… людина більш людина у тому,
як вона відчуває, ніж як вона думає.
К.Д. Ушинський
Актуальність досвіду
Динамічний
поступ
суспільства
неможливий
без
постійного
та
цілеспрямованого оновлення національної освіти, розробки та впровадження
прогресивних технологій у навчальний процес
Розширення інформаційного простору для сучасної людини має велике
позитивне значення, але водночас веде до дегуманізації особистості. «Одним
із важливих напрямків української освіти є гуманітарний, який забезпечує
духовний розвиток учнів. Серед навчальних дисциплін гуманітарного циклу
особливе значення має література як мистецтво слова…» [9] – наголошується у
«Концепція літературної освіти в 11-річній загальноосвітній школі».
«Літературна освіта повинна прищеплювати школярам художній смак,
формувати вміння розрізняти високовартісну й низькопробну книжкову
продукцію, поціновувати класичну й сучасну літературу» [9]. Протягом
багатьох століть література була основою особистісного розвитку, разом із
живописом, музикою, скульптурою.
Формувати літературний смак людини дуже непросто. Телебачення, кіно,
всесвітня інформаційна мережа Internet відтіснили прозу і поезію на другий
план. «Легке мистецтво» заполонило інформаційний простір та вільний час
людини. Елітну літературу заміняє так зване «чтиво». Бажання читача
«споживати» таку неякісну духовну їжу – результат того, що в свій час його не
навчили розуміти, слухати, бачити, відрізняти оригінал від підробки.
В учнів старших класів вже достатньо інтелекту і духовного потенціалу
для вирішення цього питання. А зміст модерністської літератури, викладання
якої вимагає високої професійної майстерності від фахівця, надає таку
можливість. У 10-11 класах вивчаються твори періоду з кінця ХІХ століття до
1

2. кінця ХХ століття (література модернізму*, драма абсурду*, високоякісні
зразки сучасної літератури постмодернізму*). Це зразки творчості Ш.Бодлера,
П.Верлена, А.Бєлого, П.Зюскінда тощо. Вони відходять від звичних форм і
змістового наповнення, тому варто шукати відповідні
додаткові методи
навчання. Словеснику необхідно використовувати знання не лише з теорії та
методики викладання літератури, а й зануритись у царину психології.
Учителю важливо стати фасилітатором, який створить середовище для
сприйняття цього непростого матеріалу. Завдання педагога –
максимально
використати
сприйняття*
психологічні, вікові та гендерні особливості
старшо-класників, будуючи свою роботу над вивченням мистецького твору.
Практична значущість досвіду полягає в тому, що учні, які навчаться
сприймати літературний модерністський твір, готові у майбутньому самостійно
оцінити витвори сучасного їм елітного мистецтва, що збагачує духовно і
сприяє підвищенню загального культурного рівня особистості.
* див. Глосарій
Теоретичне обґрунтування досвіду
Методологічною та теоретичною основою даного досвіду є положення з особистіснодіяльнісного підходу, індивідуалізації, диференціації освіти, що містяться у Законі України
«Про освіту», Законі України «Про загальну середню освіту»,
освіти в 11-річній загальноосвітній школі»,
«Концепції літературної
«Обласній цільовій програмі підтримки та
розвитку дитячої обдарованості "Надія Донеччини" на 2010-2020 роки».
У досвіді використовуються провідні педагогічні ідеї та психологопедагогічні наукові концепції й технології:
-
ідея «Школи радості» (В.О.Сухомлинський) [13];
-
теорія оптимізації навчального процесу ( Бабанський Ю.К.) [1];
-
концепція «зони найближчого розвитку» (Л.С.Виготський) [3];
- технологія особистісно-орієнтованого навчання й виховання (І.С.Якиманська) [15];
- сугестивна технологія (сугестопедія) (Г.Лозанов) [14];
-
нейролінгвістичне програмування (НЛП) (Р. Бендлер, М. Гріндер) [5].
2

3. Саме у цій психологічній теорії її автори пов’язують ефективність навчання
з урахуванням та використанням ведучого каналу сприйняття* учня.
В теоретичній базі досвіду знайшли відображення положення з вікової та
гендерної психології І. С Кона [8] та Ш. Берн [2], що досліджували перехід у
ранньому юнацькому віці (15-17 років)
від сприйняття світу як дуального
(біле-чорне) до усвідомлення його багатогранності аж до найменших
напівтонів та відтінків, а також відрізнення у юнаків та дівчат у вмінні
переживати та виражати свої почуття.
З урахуванням основних засад наукових концепцій та методик створено
педагогічну технологію навчання через задіяння ведучого каналу сприйняття
учнів (Додаток 1).
Провідна ідея досвіду
Якщо пізнавальну діяльність учнів на уроках зарубіжної літератури у
старших
класах організовано й оптимізовано
на основі особистісно-
орієнтованого підходу з урахуванням педагогом індивідуальних, гендерних та
вікових
особливостей сприйняття, ведучого каналу сприйняття
репрезентативної системи
та типу
кожного учня, то це є запорукою забезпечення
стійкого інтересу до предмета, підвищення
рівня мотивації учнів до його
вивчення.
Такий підхід сприяє більш глибокому усвідомленню учнями художніх
творів, у тому числі і модерністського спрямування, розвитку в учнів
естетичного смаку, стимулює процес саморозвитку та духовного збагачення.
Технологія досвіду
Отримувати знання – велика праця, і ще з античних часів педагогами велись пошуки
методів і прийомів ефективного навчання. Такими пошуками сповнена і діяльність учителя
літератури сьогодні.
Сучасний світ, націлений на швидке отримання потрібної інформації, збіднює акт
пізнання
творів художньої літератури, зводячи його до поверхневого ознайомлення. А
важливим є саме процес читання і отримання неповторних почуттів.
Розглянути
це можна на прикладі вивчення у школі модерністської
літератури, створивши
особливе духовно-розвиваюче середовище для юної
3

4. особистості та умови для сприйняття й усвідомлення
літературного твору.
Жодну людину література цього періоду не може залишити байдужою: одних
вона шокує своєю нестандартністю, інших вражає глибинним змістом. Але її
складно сприйняти без певної підготовки і настрою. Тому дуже важливо
дібрати правильний шлях сприйняття цієї унікальної, незвичайної течії
мистецтва для досягнення максимального результату від прочитаного. Саме на
цьому і повинен зробити акцент педагог, що викладає літературу цього періоду.
Сприйняття літературного твору будь-ким має ті ж закономірності, що і
процес
сприйняття
в
цілому.
Цей
процес
цілісний,
предметний,структурований, усвідомлений, вибірковий, константний та
пов'язаний з минулим досвідом ( Додаток 2).
Працюючи в цьому напрямку, слід звернутись до галузі практичної
психології, яка досліджує ведучі канали сприйняття – зоровий, слуховий,
моторний та логічний, а також
до вікових та гендерних особливостей
старшокласників. Отже, існує чотири основні канали сприйняття, комбінація
яких забезпечує людину цілісними образами, тобто забезпечує сприйняття за
допомогою зору, слуху, нюху, дотику і смаку, а також за допомогою логічного
мислення. Спосіб сприйняття інформації називають
репрезентативною
системою*.
Американськими вченими Р. Бендлером та М. Гріндером, авторами теорії
нейролінгвістичного програмування (НЛП), було виявлено, що у процесі
сприйняття
у кожної особи домінує один з каналів сприйняття. Того, хто
отримує інформацію переважно через слуховий канал, називають аудіалом.
Візуал – це людина, яка сприймає більшість інформації з допомогою зору.
Кінестетик – той, хто сприймає інформацію через інші відчуття (дотик, нюх,
смак тощо). Є також люди, у яких сприйняття інформації відбувається,
в
першу чергу, через логічне осмислення, за допомогою цифр, знаків, логічних
доказів. Вони називаються дискретами. Педагогу, щоб будувати свою роботу
на уроках літератури у стар-ших класах, потрібна інформація щодо
особливостей сприйняття кожного учня.
4

5. За запитом учителя літератури практичним психологом проводиться
тестування, щоб виявити ведучий канал сприйняття кожного учня. Додаткові
відомості учитель отримує завдяки спостереженням і аналізу творів учнів.
Для виявлення ведучого каналу сприйняття існують досить прийнятні
методики, одна з яких – біас-тест для визначення репрезентативних систем
Льюїса-Пуцелика , який було проведено на базі Красноармійського навчальновиховного комплексу серед учнів 11-а,б класів (філологічного та технічного
профілів)
з метою вивчення особливостей сприйняття, виявлення ведучого
каналу репрезентативної системи. В опитуванні прийняло участь 62 учні
протягом І навчального
тестування
семестру2009/10н.р. (Додаток 3). За результатами
було розроблено систему прийомів активізації ведучого каналу
сприйняття на основних етапах уроку (Додаток 4) на прикладі конкретного
уроку, план-конспект якого надається (Додаток 5).
Учитель активно використовує в своїй діяльності різні підходи для візуалів,
аудіалів, кінестетів та дискретів під час виконання завдань на уроці ( Додаток 6).
Окрім тестування, для визначення ведучого каналу сприйняття
застосовується прийом спостереження за зовнішньою поведінкою учнів. З
використанням
спотережень
матеріалів досліджень Р. Бендлера, М. Гріндера і власних
складено таблицю «Особливості поведінки людей з різними
типами сприйняття». ( Додаток 7).
За результатами досліджень і спостережень було визначено тип
сприйняття (репрезентативну систему) учнів 10-11 класів КНВК, що
враховувалось учителем при подальшому планування уроків.
У процесі вивчення модерністської літератури учням 10-11 класів можна
звернутися і до деяких гендерних особливостей старшокласників.
Так, потрібно відмітити, що емоційність сприйняття літературного твору
у цьому віці має гендерні відрізнення, хоч і незначні (як відмічає у своїх
дослідженнях Берн Шон Меган). Наприклад, відрізнення на рівні емпатії*
виявляються лише у тому випадку, коли юній особі потрібно виказати свої
почуття: представники сильної статі у більшій мірі схильні придушувати ї, ніж
дівчата.
Знаючи це, педагог дає на вибір вірші для виразного читання
5

6. напам’ять, а їх аналіз – за бажанням ( Додаток 8). Доказом цього є той факт, що
нелегко залучити хлопців до виступу зі сцени на літературних позакласних
заходах (таких як «Театр поезії», «Літературна кав’ярня» тощо), тоді як з
дівчатами таких проблем майже не виникає.
У процесі роботи над технологією вивчення модерністської літератури через
задіяння ведучого каналу сприйняття було розроблено практичні завдання, в
яких дібрано твори для лексичного, фонетичного та літературознавчого аналізу
з урахуванням ведучого каналу сприйняття: для аудіалів – вірш «Це захоплене
зомління…» П.Верлена, для кінестетів – уривок з роману «Запахи. Парфюмер –
історія одного вбивці»
П.Зюскінда, для візуалів – вірш «В полях» Андрія
Бєлого та для дискретів – вірш «Падло» Ш.Бодлера ( Додаток 9) і рекомендації
з вивчення напам’ять віршів учнями
з різними типами репрезентативних
систем (Додаток 10).
ВИСНОВОК
Протягом 10-11 класів було проведено соціологічне дослідження шляхом
анкетування для виявлення рівня організації читацької діяльності (Додаток 11), у
якому прийняли участь учні трьох класів у загальній кількості 89 респондентів.
Обробка даних свідчить про підвищення читацького інтересу до модерністської
літератури. Так, більша половина учнів (67/ 59,6 %) обрали зарубіжну літературу
поміж російської та української як свою улюблену. На запитання «Назвіть книгу
(та її автора), яка справила нас найбільше враження» 34/30,3 % учні відповіли
«Запахи» П.Зюскінда, пояснюючи всій вибір подивом, оригінальністю твору, його
вишуканістю та вдалою екранізацією.
«Який твір шкільної програми Вам
запам’ятався найбільше? Чому?» - на це запитання більшість учнів (71/ 63,2 %)
дали відповідь «Гостина старої дами» Ф.Дюрренматта», тому що у класі робили
незвичайні інсценівки, використовуючи замість декорацій мінімальну кількість
предметів». Цікаво, що на початку 10 класу переважна кількість учнів навіть не
чула про ці твори та їх авторів.
Результатами застосування технології навчання через задіяння ведучого
каналу сприйняття учнів є:
6

7. • Формування стійкого інтересу до предмету (що виявлено через порівняння
рейтингу шкільних предметів в учнів 10-11 класів, який
проводився на
початку і при завершенні навчання у старшій школі – за його усередненими
результатами світова література піднялась з 6-го місця на 3-є);
• підвищення мотивації навчальної діяльності( прослідковується, хоч і
незначне, підвищення рівня компетентності з вивчення світової літератури
за період з початку навчання у 10 класі і до завершення навчання у 11класі
(Додаток 12)
• формування читацького смаку (при опитуванні в кінці 11 класу
встановлено,що учні виявляють більший інтерес порівняно з 10 класом до
сучасної літератур; обирають твори для читання, керуючись критичними
відгуками і своїми власними перевагами і смаком).
Проблеми та труднощі, що виникають в процесі роботи,
та шляхи їх подолання
1. Високі вимоги до вчителя літератури як фахівця. Для того, щоб учні старших
класів якісно засвоїли літературу вищеозначеного періоду, вчитель повинен мати більш
ґрунтовну та поглиблену теоретичну та методичну підготовку не лише з педагогіки, а й з
психології.
Можливо також скористатись допомогою шкільного практичного психолога,
який під час позаурочних або факультативних занять проведе тестування і
допоможе обробити результати.
2. Постійний пошук
модерністської літератури.
нових форм, методів і прийомів
у роботи під час вивчення
Для досягнення більш високих результатів під час вивчення
літератури цього періоду тільки стандартні апробовані методики для проведення уроку не є
вичерпними. В останнє десятиліття в українській і світовій педагогіці ведеться постійний
пошук нових підходів до сучасного уроку літератури. Це зумовлено
багатьма факторами – і
тим, що вщухає інтерес до читання, а інформаційний простір поширюється більше завдяки
телебаченню і Internetу; і тим, що змінились об’єми інформації – її стає набагато більше, а
якість засвоєння зменшується, і це вимагає винайдення більш ефективних та економних (з
точки зору часу) методик навчання. Неможна залишити поза увагою і той фактор, що
навчальний матеріал ускладнився практично з усіх шкільних предметів – у старших класах
7

8. вивчають те, що ще 15-20 років назад опановували на перших курсах вищих навчальних
закладів.
Та, постійно шукаючи й апробуючи нові форми роботи, вчитель-словесник методом
«спроб і помилок*» знаходить ефективні шляхи рішення цієї проблеми.
3. Пропонована
технологія
не
є
універсальною
з
точки
зору
її
застосування,тому що вимагає від педагога індивідуального підходу до учня; але вона
водночас абсолютно універсальна у тому плані, що кожна людина має лише один ведучий
канал сприйняття, і тому всі пропоновані прийоми і засоби є загальноприйнятними.
***
Світова література є відносно новим предметом для шкільної програми (офіційно
вона з’явилась 18 років тому). Для учителів-фахівців з цієї дисципліни є ба-гато можливостей
для методичних винаходів. Експериментувати, шукати і апро-
бовувати нові технології навчання, навіть, на перший погляд, не пов’язані з
літературою – головна задача педагогів-словесників.Це забезпечить підвищення престижу і
створення привабливого іміджу світової літератури в школі.
Список використаних джерел
1. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения. М., 1977. – 179с.
http://www.ref.by/refs/44/31474/1.html
2. Берн Ш. «Гендерная психология. Законы мужского и женского поведния»
- М : Прайм-Еврознак, 2004. - 320 стр.
/http://wday.ru/psychologies/events/books/psychologie/_article/34902/
3. Виготський Л.С. Педагогічна психологія.- М.: Педагогіка,1991.-480с.
4. Волощук Є.В. Проблеми вивчення зарубіжної літератури ХХ століття в
школі.// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. –
2006. - № 11. – С. 39-41.
5. Гриндер Д.,Бендлер Р. Из лягушек –
в принцы. Вводный курс НЛП/
http://www.koob.ru/grinder_bendler/from_frog_to_prince
6. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004р. №
24
8

9. 7. Іщенко О.Г., Сервачак О.В. Усвідомлення модерністської літератури
крізь призму сприйняття . // Зарубіжна література в школах України. –
К.: «Антросвіт», 2010. - № 2, лютий. – с.28-31.
8. Кон И.С. Психология ранней юности. М., 1989. – 246с.
9. Концепція літературної освіти в 11-річній загальноосвітній школі /
http://www.mon.gov.ua/gr/obg/2010/04_08_10.doc
10. Куцевол О.М. Методична творчість учителя літератури – потреба сучасної школи.// Всесвітня література в середніх навчальних закладах
України. – 2005.- № 6. – С. 9-14.
11. Мірошниченко Л. Ф. Методика викладання світової літератури в
середніх навчальних закладах. — К., 2000. – 240 с.
12. Обласна цільова програма підтримки та розвитку дитячої обдарованості
"Надія Донеччини" на 2010-2020 роки/
marnmc.inf.ua/files/p-nadiadon.doc
13. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори: У 5-ти т. – К.:
Рад.шк., 1977. – Т-3.
14.Теорія і практика сугестопедичного навчання школярів середніх
загальноосвітніх навчальних закладів/
www.lib.ua-ru.net/inode/9003.html
15.Технологія
особистісно-орієнтованого
навчання
в
дошкільному
навчальному закладі/
http://revolution.allbest.ru/pedagogics/00045366_0.html
16.Фридман Н.Л., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. –
М., 1993. – 376с.
17.Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник (близько 2500
термінів). – Х.: Прапор, 2007. – 639 с.
9

10. Глосарій
1. Ведучі канали сприйняття:
Зоровий канал сприйняття – це
здатність сприймати нову інформацію
переважно за допомоги зору. Якісні ознаки нової інформації, на які реагує носій
цього стилю в процесі сприйняття і обробки інформації, це – яскравість, розмір
і колір, його насиченість, сила і чистота; контрастність; фактура; форма і
симетрія, а також вербальні та невербальні засоби, що визначають перераховані
вище поняття.
Слуховий канал сприйняття – це здатність сприйняття і обробки нової
інформації, у першу чергу спираючись на слух. Якісні особливості, на які
реагують такі особи, це, перш за все, висота тону або звуку, темп, гучність,
ритм, тембр і резонанс.
Моторний канал сприйняття –
моторно-сприймаючі слухачі при надбанні
нової інформації спираються на рух і відчуття. Якості, якнайважливіші для них
у взаємодії з новою інформацією, це – частота, тиск, тривалість дії,
інтенсивність уваги, а також позитивні чи негативні реакції на діяльність.
Логічний канал сприйняття –
це здатність сприймати інформацію логічно,
тобто за допомогою цифр, знаків і послідовних обґрунтованих доказів.
2. Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів і явищ при
безпосередній дії подразників на органи чуття. У відчуттях людина відкриває
для себе кольори та звучання, пахощі і смак, вагу, тепло чи холод речей, що її
оточують. Крім того, відчуття дають інформацію про зміни в власному тілі:
людина відчуває порушення функціонування внутрішніх органів, положення
руху свого тіла і окремих його частин.
3. Драма абсурду — сукупність явищ авангардистської драматургії в
європейському театрі XX ст., узмістовлених філософією екзистенціалізму, в
якій проблема абсурду буття — одна із центральних. Д.а. виникла після
паризьких прем'єр п'єс Е.Іонеско "Голомоза співачка" (1950) та С.Беккета
"Чекаючи на Годо" (1952). У них проглядалися основні риси такої драми:
гротескно-комічний прояв оманливості форм, зокрема мовних, у повсякденні
10

11. пересічної людини, якими вона відмежовується від безвихідної трагічності
свого існування, метафорична інтерпретація шокового стану, пережитого нею
під час усвідомлення ілюзорності буття перед силою ірраціональних стихій.
Серед представників Д.а. — Ж.Жене, Б.Віан, С.-Ж.Перс, А.Адамов у Франції,
Д.Буццаті, Е. д'Ерріко в Італії, Г.Пінтер в Англії та ін.
4. Емпатія – (англ. empathy) — «співпереживання» — розуміння відносин,
почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання.
5. Метод спроб і помилок – є природженим методом мислення людини. Також
цей от метод називають методом перебирання варіантів. Ця форма навчання,
описана Е. Торндайком у 1898р., заснована на закріпленні випадково
досконалих рухових і розумових актів, за рахунок яких була вирішена значуща
для тварини задача. В наступних спробах час, який затрачується тваринами на
вирішення аналогічних задач в аналогічних умовах, поступово, хоч і не лінійно,
зменшується, до тих пір, поки не набуває форму миттєвого рішення. Надалі,
більш точний аналіз поведінки методом спроб і помилок показав, що воно не є
повністю хаотичним і недоцільним, як вважав Торндайк, але інтегрує в собі
минулий досвід і нові умови для вирішення задачі.
6.
Модерні́зм
(фр.
modernisme),
у
мистецтві
загальний
термін,
що
використовується для виниклих на початку 20 століття спроб порвати з
художніми традиціями 19 століття; заснований на концепції домінування
форми
на
противагу
змісту.
В
образотворчому
мистецтві
прямими
представниками є абстракціоністи; у літературі — письменники, що
експериментують з альтернативними формами оповіді; у музиці — традиційне
поняття ключа було замінене на атональність; в архітектурі — центральними
концепціями виступають функціоналізм і відсутність декоративності.
7. Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття
20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт
постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування
систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. «Енциклопедія
літературних» напрямків і течій подає такий список рис постмодернізму:
- культ незалежної особистості;
11

12. - потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
- прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні)
багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;
- бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного
карнавалу;
- використання
підкреслено
ігрового
стилю,
щоб
акцентувати
на
ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності
способу життя;
- зумисне
химерне
переплетення
різних
стилів
оповіді
(високий
класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та
ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний,
діловий тощо);
- суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;
- сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети
літератури попередніх епох;
- запозичення,
перегуки
спостерігаються
не
лише
на
сюжетно-
композиційному, а й на образному, мовному рівнях;
- як правило, у постмодерному творі присутній образ оповідача;
- іронічність та пародійність
8. Репрезентативна система – це спосіб сприйняття інформації людиною, який
спирається на співвідношенні розвитку сенсорних каналів і півкуль головного
мозку.
9. Сприйняття – це відображення комплексного, цілісного образу подразника.
Цим відображенням створюються осмислення ситуації, свідками і учасниками
яких є відчуття. Коли людина перебуває в оточенні речей, в неї формуються
цілісні образи навколишньої дійсності. Вона бачить речі, чує їхнє звучання,
торкається їх.
Відчуття і сприйняття найтіснішим чином пов’язані між
собою. Одне і інше є так званим почуттєвим відображенням об’єктивної
реальності.
12