18,2

1. Урок- репортаж з місцевим поетом Миколою Швецем.
Мета: налаштувати на емоційне і інтелектуальне сприйняття творів
написаних автором, виявити сприйняття сенсу алегорій і через них
філософського підтексту твору, розвивати творчі здібності,
формулювати аргументовану точку зору на основі прочитаного,
формувати свідоме відношення до життя.
Обладнання: тексти твору, книги,
Хід уроку.
Найголовнішого очима не
побачиш…
Вчитель. Що таке творчість? Може, це вітер
Ніжно шепоче зажуреним вітам?
Може, промінчик веселий, весняний,
Спів заметілі зимовими днями?
Може, блищать калинові намиста
Чи то бринить височінь промениста?
Може, це бджоли увечері влітку
Тихо працюють, гойдаючи квітку?
Може, живе вона в серці людини,
Не замовкаючи ані хвилини?
Переплітаються в ній почуття.
Творчість – це частка людського життя.

2. Вчитель. Мистецтво, культура, творчість – вони не можуть
існувати одне без одного. Тільки творча людина може сприймати
навколо себе красу. Сьогодні у нас незвичайний урок – урок-
репортаж з місцевим поетом Миколою Степановичем Швецем.
( Звучить мелодія )
Вчитель А поки що давайте ще раз перегорнемо сторінки життя
поета і спробуємо його очима поглянути на світ.
Вчитель. Микола Степанович, ви корінний житель с. Довгошиї?
Микола Степанович. Ні. Народився я с. Смордва Млинівського
району у 1953 році в простій селянській сім’ї. З самого дитинства
бачив себе музикантом. Відчуваючи неабиякий потяг до музики,
після закінчення середньої школи, вступив на режисерський відділ
Дубенського культосвітнього училища.
Журналіст. Чи правда, що ви вмієте грати на багатьох музичних
інструментах?
Микола Степанович. Так. Я граю на піаніно, баяні, трубі, гітарі,
саксофоні, сопілці, гармошці, акордеоні.
Журналіст. Розкажіть про свою трудову діяльність.
Микола Степанович. В 1973 році після закінчення училища був
направлений районним відділом культури в Будинок культури с.
Довгошиї. 25 років пропрацював директором Довгошиївського
Будинку культури, був художнім керівником, вчителем музики в
середній школі, а також 12 років очолював Довгошиївську музичну
школу, яка функціонувала в той час.
Журналіст. Яке хобі було у вас в дитячому віці?

3. Микола Степанович. Читав багато пригодницької літератури,
науково-популярної. Виписував журнал «Знання – сила».
Журналіст. З якими відомими людьми ви зустрічалися?
Микола Степанович. Зустрічався з відомими співаками з тріо
«Маренич», Раїсою Кириченко, з Василем Зінкевичем, з сестрами
Аурікою та Лідією Ротару, з композитором Анатолієм Пашкевичом, з
поетом Дмитром Луценком. Співпрацював з заслуженими
працівниками культури М.Муляром та В.Баласом.
Журналіст. Які цікаві та незвичайні зустрічі відбувалися в
нашому Будинку культури?
Микола Степанович. В свій час виступали найвідоміший
гіпнотизер Сергій Гутман, циганський ансамбль «Ромен»,
московський цирк «Юність», ансамбль «Смерічка» з другим
складом, драматичні театри з Рівного та Луцька та багато інших.
Журналіст. Коли ви почали писати вірші і на які теми найбільше
любите писати?
Микола Степанович. Вірші почав писати у 1994 році. На сьогодні
це більше ста поезій, понад 20 з них стали піснями, музику до яких
написав сам. Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди
були й залишаються лірика,
справедливість,доброта, самовідданість і милосердя людської душі.
***
«Неждана»
Ввійшла у життя моя жінка

4. Неждано як рання весна.
Як пісня весела і дзвінка,
Як усмішка долі ясна.
Її змалювати правдиво
Всіх слів буде мало мені.
Така вона ніжна й вродлива,
Мов квіточки цвіт навесні.
Неначе те сонце ранкове,
Що світло і радість дає,
Як місячне сяйво казкове,
Відрада, натхнення моє.
А часом як повінь весняна,
Що стрімко потоки несе.
Така вона жінка «неждана»,
Що стала миліша за все.
***
«Незнайомка»
Чом так стрімко у даль відлетіли
Молоді мої добрі літа,
А кохання тоді лиш зустріли,
Коли міцно зв’язали пута.
Чом раніш ти на світ не з’явилась,

5. Незнайомко моя золота,
Чом так пізно з тобою ми стрілись,
Незбагненна душі доброта?
Як вуста красоти неземної
Промовляють слова чарівні,
То вінчається радість з журбою,
То наснилася казка мені.
А любов хай до неї палає,
Не біда, що спокою нема.
Її осінь десь в хмарах блукає
І моя ще далека зима.
***
Пісня «Журавлина печаль»
Впаде зоря на видноколі
і там за обрієм згорить.
Весна кохання в нашій долі
Також буяла тільки мить.
Приспів:
І знов журавлі відлітають у вирій
Натомлено крають небесну блакить.
Журливою піснею просять благають
Весну повернутись на мить.

6. Прошу журавликів, благаю
Журбу не кидайте мені.
А з неба піснею лунає –
Чекай кохання на весні.
Приспів.
Знов прилетить весна зелена
На крилах перших журавлів,
А ти, любове, незбагненна
Вже станеш тим, що я згубив.
***
Пісня «Місячні ночі»
Ясна ніч, обвіва прохолода
Сходить місяць закоханих друг.
Двоє нас і казкова природа
Наче раю шматочок навкруг.
Приспів:
Ой ті місячні зоряні ночі,
Ті пісні солов’їв на весні.
І замріяні милої очі
Не забути ніколи мені.
Не спішімо додому, не треба
Бачиш, місяць за нами іде.
Помилуємось вічністю неба,

7. Може зірка на щастя впаде.
Приспів.
А як трішечки змерзнеш, кохана,
До грудей, до моїх притулись.
Бути місяцю третім не гарно,
Ти за хмарку сховайсь не дивись.
***
Пісня «Запитала мати»
Запитала мати вранці свого сина,
Чом ти не веселий, чим ти зажуривсь.
Чи тобі, синочку, зрадила дівчина,
Чи болить голівка, може застудивсь.
Не питайте, мамо, не ятріть серденька,
Бо воно у мене день і ніч болить.
Мав я незрадливу вірну дівчиноньку
Та не може серце нелюбу любить.
Не сумуйте, мамо, сльози не втирайте,
Що дівчину вірну за жону не взяв.
Тільки ви, рідненька, ту причину знайте,
Що я її сестру щиро покохав.
***

8. «Новорічна мелодія»
Ми з тобою зустрілися в казці
Маскарад новорічний кружляв.
Там в одній нерозгаданій масці
Кращий приз Дід Мороз дарував.
Приспів:
А ти була тоді сніжинка.
На біле плаття дощик впав.
Кружляла в танці мов пушинка
В очах веселий вогник грав.
Коли всі загадали бажання,
І годинник дванадцять пробив.
Під мелодію вальсу останню
Я на танець тебе запросив.
Приспів.

9. Та закінчився вечір казковий
І коли я тебе проводжав.
Тільки вітер холодний зимовий
Ту мелодію нам догравав.
***
«Бабине літо»
Обривається нитка кохання
Та що долі єднає й серця.
Тільки бабине літо в останнє
Пригортає свій шовк до лиця.
Де любов наша, де вона, мила,
Де слова, що я чув, говорив,
Чи то осінь дощем загасила,
Чи то клин журавлиний розбив.
Не здійснилося, те що хотіли
І чи здійсниться – відає Бог.
А ми в нього просили, молили,
Хоч на старість пожити удвох.
Вже калина вдягається в буси.
Літо красне поволі стекло.
І летять понад хатою гуси
Забирають останнє тепло.
Так життя в одну мить промайнувши,
Вже рахує поважні роки.

10. Відійдуть до небес наші душі
Хай з’єднаються там на віки.
***
«Думи»
Летіть мої думи далеко
В ті милі для серця краї,
Неначе у вирій лелеки,
Покинувши гнізда свої.
Та вже не вертайтеся, думи,
Бо з вас потім стануть слова.
Напишуть чого такий сумний,
Чом туга мене розрива.
А там привітає кохана
Зігріє на грудях своїх.
Вона в мене добра і гарна
Не буде вас брати на сміх.
А ви розкажіть їй про тугу,
Що в серці моїм поясніть.
Що більше не глянув на другу,
А потім навіки засніть.
Журналіст. Чи є у ваших доробках патріотичні твори?
Микола Степанович. Так є. Написав у 2009 році гімн с. Довгошиї,
також до п’ятсотріччя Млинова написав теж гімн.

11. ГІМН
Від річки Путилівки аж в Козігори
Мої Довгошиї стоять дотепер,
І в радості разом, і разом у горі
В них вулиць дванадцять, як рідних сестер.
Пристпів
Хоч ми загубились далеко на карті,
Та поступ наш твердий, нестримна хода.
Шануймося, браття, бо ми ж того варті,
Хай нас не розлучить ніяка біда.
В нас школа простора, і храм наш високий,
І люди веселі у нашім селі.
Дай Боже нам миру, дай Боже нам спокій,
Щоб ми панували на рідній землі!
***
«Стара легенда»
Колись мені дід ось таке розказав,
Легенду стару чи билину,
як я молодим вже по трохи ставав
На творчості трудну стежину.
В далекій країні жило два мужі:

12. Талант величезний мав кожний.
Один був поет, що народу служив,
А другий – відомий художник.
Поет у мереживі гострих віршів
Звеличував люд свій, країну,
Ганьбив ненаситних, заздренних царів
І їхню пихату родину.
За те і любили в народі його,
Як рідного мужнього сина.
Лиш владолюбці бажали того,
Аби він пропав десь чи згинув.
За владу все бились неситі царі.
А гостре поетове слово
Неначе колючки засохлі, старі
Кололо їх, дуже кололо.
Зате був художник в повазі у них
Писав їм сімейні портрети.
За гроші великі старався як міг,
Малюючи замки й маєтки.

13. Не відав художник про біди людей,
Про те, яке лихо настало.
Про сиріт нещасних, голодних дітей,
На це в нього фарб не хватало.
Ось так і жила в смуті вічній ота
Багата й злиденна держава.
Аж поки могутня, велика орда
На неї зненацька напала.
Ставали на захист Вітчизни сини
І кожен хоробрий був воїн,
Та як боронити державу ні з чим
Супроти сталевої зброї.
І люди заходились з горя плачем
І Бога про поміч благали.
Ті люті ординці вогнем і мечем
Порядки свої встановляли.
Мов колос підтятий лягали сини:
Боротися більше не в силах.
І вже засівались, росли ясени
На їх безіменних могилах.

14. Тікали мов миші з країни царі
І їхні нащадки неситі.
Лишалися діти й сумні матері
Сльозою кривавою вмиті.
Скликали на віче народ кобзарі,
Порадитись, що їм роботи.
«Ставаймо до бою, старі і малі,
Гуртом легше ворога бити!»
На землю спустошену ворог лягав.
Гордилася Мати синами!
Їх очі застиглі вже ворон клював
І степ заростав полинпми.
Очистили землю від всіх ворогів
Прості люди тієї країни.
Нема в них неправди, нема в них панів
І цар їх безславно десь згинув.
А вже підросло покоління нове
І люди той жах забувають.

15. А слово поетове ще й досі живе
Художника ж люди не знають.
Журналіст. Чи любите ви писати вірші для дітей?
Микола Степанович. Так. З дитячою поезією і не тільки
неодноразово друкувався в районній газеті «Гомін», особисто
знайомий з його редактором Віталієм Тарасюком.
***
«Молитва першокласника»
Пречистая Діва Марія,
Що світу Ісуса дала.
Ти віра, любов і надія,
До тебе молитви слова.
Пошли нам у школі везіння,
Я щиро до тебе молюсь.
Дай витримки більше й терпіння
Для наших бабусь і матусь.
Молюсь я до тебе щоденно
Та ще попросити хотів.
Цукерок для кожного жменю
І лагідних дай вчителів.
О Божа Матусе Маріє,
Ти зглянься на наші слова.
Пошли нам усе, що просив я

16. За це тобі дяка й хвала.
***
«Мама не вгадала»
Раз маленька Василинка
Вчила літери з дітьми.
Потім каже мамі дзвінко:
«Хочу щось на букву «М»».
«Хочеш, донечко, малинку
Чи солодку мандаринку?»
«Не вгадала, не вгадала!»
Василинка застрибала.
«Он кипить на плиті горщик,
Пахне в нім червоний борщик.
Я ж про борщ тобі казала,
А ти букву не вгадала.»
***
«Йду щедрувати»
Грався котик на льоду,
А я щедрувати йду.
Став я котика питати:
- Де мені защедрувати?
Котик лапку облизав
І таке мені сказав:
- Ти щедруй по всій землі,
Там, де дітки є малі.
Наступає світлий час –
Рік новий спішить до нас.

17. Грався котик на льоду,
А я посівати йду.
Став я котика питати:
- Де мені запосівати?
Котик лапку облизав
І таке мені сказав:
- Посівай по всій землі,
Там, де дітки є малі.
Наступає світлий час –
Рік новий прийшов до нас.
***
Гімн випускників
В моїх Довгошиях красується школа
Тут друзів дитинства велика сімя.
Тебе я в житті не забуду ніколи
Ти – друга домівка надійна моя.
За пустощі наші дитячі прощайте,
наставники мудрі, мої вчителі.
Але про одне тільки не забувайте,
що зовсім недавно були й ви малі.
Як дзвоник останній для нас пролунає,
І ми по життю вже підемо одні.
Тоді тільки з сумом не раз пригадаєм
Дитинства безхмарного радісні дні.

18. Вчитель. Від усієї душі хочемо подякувати вам Микола Степанович,
за зустріч. Бажаємо вам невичерпної енергії, творчих злетів і успіхів у
всіх починаннях.