Mariupol

1. Ольга Гуренко Лариса Тонковид
Літературно-музична композиція:
«Спільне в мотивах лірики і боротьби в творчості
Лесі Українки і Олександра Олеся».
м. Маріуполь, 2017 р.

2. Літературно-музична композиція:
"Спільне в мотивах лірики і боротьби в творчості
Лесі Українки і Олександра Олеся ".
(На стіні два портрети - Лесі Українки і Олександра Олеся. На столику - їхні твори, ноти та
тексти поезій, квіти. Звучить "Етюд" А. Скрябіна, опус 8, №12.)
Ведуча: (Виходить і чітко, повільно, піднесено читає).
1907 рік, Петербург. Виходить перша збірка молодого українського поета Олександра
Олеся "3 журбою радість обнялась".
(Учень в ролі О. Олеся декламує.)
О.Олесь:
З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,
Із дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба,
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто - не знаю я...
Ведучий: Це видання відразу помітила Леся Українка і високо оцінила талант
молодого майстра слова. Климент Квітка, чоловік поетеси, так згадує про цей факт:
"По виході першого тому віршів Олеся вона сказала, що він випередив її, яко
ліричний поет, і при тім не зажурилася, і сказала тільки, що їй писати ліричні вірші не
варто." Геніальною поетесою було тонко відчуто і багато спільного в їх творчій
манері, і впевнену ходу молодого лірика. Справді, перед нами два генії українського
слова, що були одержимі служінням своєму народові, повністю віддали себе справі,
до якої покликані, і в образах яких- символ мужності і боротьби.
Ведуча: Простежимо їхні шляхи. Революція 1905-1907 років. Пробуджене весняними
громами, на повну силу залунало палке слово Лесі Українки. Її місце - серед бурі.
Вона, мов одержима. Звучить Лесине:
"Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани..."
Єдині ліки - боротьба. Вона твердо вірила, коли говорила: "Вірю я в правду свого
ідеалу", або: "Прийдешність бачу я, віки потомні".
(Виходить учениця в ролі Л. Українки.)
Л. Українка:
...На світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,

3. Вночі запалений, горітиме удень!
Ведучий: Такі ж мотиви, така ж одержимість і віра в перемогу і волю свого народу
звучить в поезії тих років І в Олександра Олеся. Лунає заклик до боротьби за волю у
вірші "Міцно і солодко, кров'ю упившись..."
(Виходить учень в ролі О. Олеся, читає.)
О. Олесь:
Мають знамена і б'ється юнацтво,
Крові потоки ллючи...
Сміло з повіток плуги викидайте,
Куйте вселюдно мечі!
Ведучий: Та митець реалістично змальовує трагічне становище народу:
О. Олесь:
Вони - обідрані, розбуті,
Сліпі, голодні і німі,
В кайдани, в сталь міцну закуті,
В кривавих ранах і в ярмі, -
Сьогодні більше не раби:
Лунають гасла боротьби!
Ведучий: У вірші "Ми не кинемо зброї своєї" поет вірить в перемогу, хоч звучать тут
і мотиви суму.
О. Олесь:
Ми не кинем боротись за волю:
Наші браття упали в борні,
Їхня кров ще гаряча на ранах,
Їхні рани горять ще в огні.
Ми не зложимо зброї своєї...
Дужі в нас і бажання, і гнів,
Ми здобудемо землю і волю
І загоїмо рани віків.
Ведучий: 3 наведених уривків із поезій видно, як багато спільного в виборі тем,
прийомах, мові обох поетів. У віршах для дітей теж знаходимо багато подібного.
(Читає учень в ролі О. Олеся.)
О. Олесь:
Спи, мій малесенький, спи, мій синок...
Я розкажу тобі безліч казок!
Нащо ж ти віченьки знову розкрив?
Спи, моя пташко, то вітер завив...
Ведуча: А тепер звучить знаменита поезія Лесі Українки "Місяць яснесенький".

4. (Читає учениця в ролі Л. Українки.)
Л. Українка:
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти, малесенький,
Пізній бо час.
Ведуча: Композитор Яків Степовий поклав на музику цей вірш. Ось послухайте:
(Звучить "Місяць яснесенький" Я. Степового.)
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти, малесенький,
Пізній бо час.
Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.
Тяжка годинонько!
Гірка хвилинонько!
Лихо не спить...
Леле, дитинонько!
Жить - сльози лить.
Сором хилитися,
Долі коритися!
Час твій прийде.
З долею битися, -
Сон пропаде.
Місяць яснесенький,
Промінь тихесенький
Кинув до нас...
Спи ж ти, малесенький,
Пізній бо час.
Ведуча: Чи не правда, що і вірш Лесі Українки, і вірш Олександра Олеся мають
чимало спільного в сюжеті, лексиці?... В свій час обоє вони побували в Криму, і в
обох є цикли віршів про перебування на півострові. Цікаво те, що на повний голос в
обох поетів лунає тема боротьби і моря. Послухайте ці рядки Олександра Олеся.
О. Олесь:
Біг я далеко від смутку і горя...
Біг - і прибіг я до вільного моря:

5. "Море! о море, море розкішне,
Втіш моє серце, серце невтішне!"
...Звуків утіхи шукаючи в шумі,
Камінь обняв я і слухав в задумі...
Море про власне могутньо співало,
Море нічого мені не сказало.
Ведучий: Далі поет звертається до кедрів, чинар, гранат, мімоз, але відповідь та ж
сама. Та душа не заспокоюється. Останній куплет звучить так:
О. Олесь:
"... Чув я: іде боротьба в моїм краю...
Втіху собі я в борні відшукаю,
Славою я свої рани загою...
Дайте, борці, мені кращую зброю!
Ведуча: Ці рядки близькі і співзвучні поезії Лесі Українки. Чи не так? Та ж тема
борні звучить в поезії "Грай, моя пісне".
Л. Українка:
Час, моя пісне, у світ погуляти,
розправити крильця, пошарпані горем,
Час, моя пісне, по волі буяти,
Послухать, як вітер заграв понад морем.
Плинь, моя пісне, як хвиля хибкая, -
Вона не питає, куди вона плине;
Линь, моя пісне, як чайка прудкая, -
Вона не боїться, що в морі загине...
Ведучий: Олесь, разом з тим, відзначався тонким ліризмом в своїх поезіях.
Чутливість, мінливість природи дуже близькі серцю поета. Тому поезії його, як
помітив ще Іван Франко, легко кладуться на музику.
(Звучить романс "Зимою" на музику Якова Степового.)
Дивилося сонце на срібнії віти,
Всміхалося їм, і вони не змогли
Усмішки блискучого сонця стерпіти
І танути в млості якійсь почали...
Ведуча: Мотиви природи, мотиви борні звучать і в творі Лесі Українки "Гетьте думи,
ви хмари осінні!" ("Сопtга sреm sреrо"), написаному в 1890 році під впливом хвороби,
що загострилась. Дівчині тоді було 19 років. Але який сильний характер відчувається
в цих рядках, яка сила духу!
На цей вірш написано було романс Якова Степового.
(Звучить романс Я. Степового "Гетьте думи, ви хмари осінні!")

6. Гетьте думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, вагу несучи ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
Довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! - Геть думи сумні!
Ведуча: Отже, поети знову піднімають тему боротьби, тему болючу, актуальну. І
саме слово у них підноситься в ранг зброї. В поезії "Слово, чому ти не твердая
криця?" Леся Українка закликає своїм словом до боротьби, порівнює його з мечем, з
крицею. Послухайте романс "Слово" на музику Якова Степового...
(Звучить романс Я. Степового "Слово".)
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя щира гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова.
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб'єш...
Вигострю, виточу зброю іскристу,

7. Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою...
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
(Учень в образі О. Олеся виходить і читає.)
О. Олесь:
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх;
Дітьми безпам'ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Ведучий: Це був вірш Олександра Олеся "О слово рідне, орле скутий!" Як і в Лесі
Українки, тут слово теж порівнюється з мечем. Воно є зброєю, бо таким хоче бачити
його поет. Слово, так мріється поетові, має бути ще і сонцем, що поллється судним
дощем над Україною, над тими дітьми її, що забули рідне слово. І ми повинні
прислухатися до тих великих слів поета. Слово Олеся - це особливе слово. Поезія
Олеся - це особлива поезія. Ось як сказав В. Яременко (досвідник творчості
Олександра Олеся) про вірш поета "Сміються, плачуть солов'ї" ("Чари ночі"):
Ведучий: "Сміються, плачуть солов'ї" - це поезія, красу якої можна порівняти з
красою квітів: є квіти, до яких не можна доторкнутись навіть люблячою рукою. Від

8. дотику вони в'януть. Такі інтимні поезії у Олеся. Настрій більшості з них просто
неможливо передати. При спробі перекласти його на мову прози він в'яне і зникає..."
І такий поет змушений був сказати в кінці життя у вигнанні:
0. Олесь:
Ні! Не пішов би я з ганьбою
Шукать ганьби на чужині...
На хрест?! Однаково мені!
Ведуча: Леся Українка відчувала, що Олександр Олесь - справжній, гідний замінити
її поет. Творчість їхня тісно переплітається. Між ними складається невидиме творче
змагання. Після виходу в світ Олесевої драми "Над Дніпром" Леся Українка у листі
до матері в червні 1912 року писала:
Л. Українка: "Олесь нехай потішиться - він же раніше надрукував свою
фантастичну поему - чого ж йому ще? А історію Мавки може тільки жінка написати."
Ведуча: Справа в тому, що сюжет драми Олександра Олеся про кохання русалки-
дівчини до земного хлопця, безперечно, співзвучний із сюжетом "Лісової пісні" Лесі
Українки. Але у драмі "Над Дніпром" такого чистого й саможертовного образу, як
Мавка з "Лісової пісні", дійсно, не було. І, вважаючи себе переможеним поетесою,
Олесь на схилі віку таки вивів свій образ Мавки в драматичній поемі "Ніч на
полонині" (1941 рік). Цей твір був його лебединою піснею. В ньому возвеличується
справжнє кохання, свобода людини. Він дещо автобіографічний.
Ведучий: Тема боротьби присутня в нього і в драматичних творах. В драматичному
етюді Олеся "По дорозі в казку" - знову одержима віра в перемогу. Хай ціною смерті,
але довести людей до мети!
Як і в "Давній казці" Лесі Українки.
Ось слова в фіналі Олесевої драми.
(Виходять учні в ролі Лицаря і Хлопчика. Пригасле світло. Вдалині - яскраве. Дивлячись в
бік яскравого світла, Лицар схвильовано, емоційно-радісно гукає.)
Лицар: - Так я не помилився?! Так я їх добре в Казку вів?! Ми швидко будемо в
Казці!!
(Гукає, але голос його ледве чути.)
- Люди! Люди! Брати мої! Я вас довів! Ще два-три кроки! Люди! Люди! Люди!
Хлопчик: - Твого вже голосу ніхто почуть не зможе.
(Робиться темно.)
Ведуча: Багато спільного знаходимо в обох геніїв слова. І перш за все - це заклик до
боротьби, спонукання до дії.
(Виходять учень і учениця в ролях О. Олеся і Л. Українки.)

9. Л. Українка:
Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для праці настала!
Не бійся досвітньої мли -
Досвітній вогонь запали,
Коли ще зоря не заграла.
О. Олесь:
Хай літають вітри, хай сміються громи, -
Ми не звернем з своєї дороги,
Ми розіб'єм вітри молодими грудьми,
Грім заглушать пісні перемоги!
Ведуча: Так, любов і страждання за свій народ, за Україну притаманні обом поетам.
"Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно".
"Сором і жаль за мою країну просто гризе мене..." -так казала Леся Українка.
Ведучий: "Моя душа - моя країна" - вторив Олександр Олесь.
Ведуча: Боротьба - ось те, що живило обох поетів, поетів-патріотів, котрі до кінця
свого життя жили з моральною потребою щастя для свого народу.
(Звучить твір "Боже, великий, єдиний". Муз. М. Лисенка, сл. О. Кониського.)
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ
Боже, Великий, Єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світла промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже Єдиний,
Нам Україну храни.
Всі Твої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю,
Дай йому долю,
Дай доброго світа.
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!