1. 1
Натхнення мить… І щось в душі щемить,
Зароджується дивне почуття…
А може, це і є той сенс життя?!
Поезія – вона не блеф чи хитрість,
Бо лиш з душі, як зірка, сяє щирість.
Не треба лишніх слів – мелодія почута.
І тільки щира думка не забута.
Битлянин Михайло, 11кл.
«Натхнення мить» - колективна авторська книжечка юних
талановитих волівчан. У ній віршовані та прозові твори, щира і
правдива розповідь про те, що бентежить дитячі душі. Тема
любові до рідної землі, вірності Україні, пошани до всього
правічного, тема доброти до роду людського, всього живого і
чистоти почуттів звучить у барвах художнього слова юних
авторів.
Перед Тобою, шановний Читачу, постане дивний і
незбагненний дитячий світ. Він водночас казковий і
реалістичний, несміливий і рішучий, добрий і безкомпромісний.
У дитячій уяві світ навколо нас постає зовсім іншим, ніж ми
звикли його бачити: у ньому панує радість і торжествує
життя.
Це велике щастя мати таких дітей. Щастя для батьків,
серця яких сповнюються гордістю за своїх талановитих і
розумних нащадків; щастя для нас, вчителів, які мають змогу
вказати їм правильну дорогу, спрямувати їх у русло духовного
зростання; щастя для всієї України, бо на її землі живуть
такі дивовижні юні мешканці, закохані у все українське, її мову,
історію, пісню.
У збірці «Натхненя мить» зібрані твори і тих учнів, які
вміло користуються словом вже кілька років (Битлянин
Михайло, Тимкович Тамара, Яким Богдана, Могіш Наталія,
Беца Артур, Омецінський Олександр, Яремчук Ірина, Джугля

2. 2
Руслан), і тих, хто відкрив у собі потяг до творчості зовсім
нещодавно (Ірчак Евеліна, Малильо Дарина, Зін Діана, Шекмар
Марина, Пилипко Аліна, Клявенш Аніта, Бабець Вікторія, Фуцур
Крістіна, Дербаль Євгенія). Загалом свої творчі здобутки
широкому загалу відважилися показати 16 авторів. Ілюстрації
до творів створені юними художниками, які осмислили, уявили
і відтворили у своїх малюнках те, що словом намагалися
передати юні письменники. Найкраще проявили свій
мистецький хист семикласники Дербаль Євгенія, Комбарова
Каріна, Глюдзик Крістіна, Вячало Михайло, Омецінський
Олександр, Беца Артур, Кробинець Наталія, Мущинка Христина.
Сподіваємось, що, гортаючи сторінки цього видання, Читач не
буде занадто прискіпливим до творчості юних обдарувань, які на
цьому шляху роблять перші кроки. Адже широке коло тем, які
висвітлюються авторами, закликають до примноження краси,
любові до України і рідного краю, збереження природи і людських
взаємин.
Петренко Л.І.,
учитель української мови та літератури

3. 3
Битлянин Михайло
«Життя без мрії – сірі будні»
– таким є життєве кредо
одинадцятикласника Михайла
Битлянина. Щирість, відданість,
почуття гумору – такі риси
цінує юнак в людях, тому не
бажає спілкуватися з людьми
лицемірними і заздрісними.
Відкритий і веселий, він
випромінює оптимізм і
впевненість. У майбутньому
бачить себе лікарем.
Палітра його віршів
розмаїта: є у нього і
філософські роздуми про сенс життя, і тонка пейзажна
лірика, і медитаційні роздуми про складність людських
взаємин.
ЛЮБИ ЖИТТЯ
Люби життя, воно в нас лиш одне,
Цінуй всі миті, не тікай від світу.
Не зупиняйся і не йди на дно,
Живи наповну! Знай, що треба жити!
Не будь рабом і не ставай ти Богом,
Завжди доводь всі справи до кінця,
Не говори з людьми ти монологом,
Люби людей, шануй Отця.
2012р.

4. 4
ОЗЕРО ЖИТТЯ
Шукаю правду. Де вона?
Не прийде з сонцем, як весна.
І з тихим сяйвом небуття,
Як лід на озері Життя
Розтане, так й не захистивши
Того добра, що, тихо пливши
З душі, водою стало враз.
І ясне сонце зійде над водою,
Пройде над озером поважною ходою.
І легко впаде вниз, у небуття,
У озеро, що звуть його Життя.
І зникне правда вся, загине тіло,
Залишиться душа… Щоб не зміліло
Те озеро, я всім наперекір,
Черпати буду воду з синіх гір.
2012р.
Малюнок Вячало Михайла, 7-В кл.

5. 5
СТАРА ЦЕРКВА
Схід сонця, відблиски в вікні,
На горі східній хрест високий,
Немовби все село в вогні,
Від сяйва, що пливе широко…
Старенька церква край села,
І темний дах, і вікна сірі.
Та що вона пережила?!
І при війні була, і в мирі.
Цим стінам близько сотні літ,
І поколінь було чимало,
Але забув про церкву світ,
І люди всі позабували…
Вже не читають там Псалтир,
І не збирається громада,
Та не забув про церкву Бог,
І нам не треба забувати.
2012р.
Малюнок Вячало Михайла, 7-В кл.

6. 6
ДО МАРІЇ
Свята Маріє, наша захиснице,
Ти непорочна в образі своїм.
Ти Божа Мати, ти небес цариця,
Даєш надію поглядом живим.
До серця горнеш не просту дитину –
Це наш Месія, це святий Ісус.
Любов і мир, душа до тебе лине,
Сльоза в очах, а посмішка із вуст.
2013р.
Малюнок Беци Артура,
7-А кл.
ГРІХ
Рясні дощі, бурхливі грози,
Це біль і плач, це срібні сльози.
Чи є моя у них вина?
Душа стягнулась, як струна...
А серце? Біль його схопив.
Цей біль – це міць. Заполонив.
Він володіє лише мною,
І не змивається водою.
Та не прикриє горя сміх,
в сльозах не приховати гріх…
2012р.

7. 7
НАЙДОРОЖЧЕ – ТО ЖІНКИ
Хоч часто з нами вам не просто,
Було й образ і сварок вдосталь.
Перегорнімо сторінки,
Бо найдорожче – то жінки.
Ви скарб наш, слабкість й допомога,
Вам випала важка дорога.
Схиляються чоловіки,
бо найдорожче – то жінки.
І в цю святкову ясну пору,
Ми всі поглянемо угору
Дістанемо для вас зірки,
Бо найдорожче – то жінки!
2013р.
Малюнок Зорівчак Ані, 7-А кл.

8. 8
Ірчак Евеліна
Першокласниця Евелінка
дуже любить фантазувати. У її
дитячому світі розмовляє все: і ліс,
і пташки, і звірята, і її улюблена
лялька Барбі… Любить читати
казки, переглядати мультики про
Вінні-Пуха, займається гандболом,
відвідує художню студію. А коли
випадає вільна хвилинка, сама
складає казки і навіть пробує
писати віршики. Улюблений предмет –
математика; пора року – літо; кольори – червоний і рожевий. Щастя
у її розумінні – це коли вся сім'я збирається разом за святковим
столом.
МЕТЕЛИК І БДЖІЛКА
Одного сонячного дня мелелик полетів в поле. Навкруги все таке зелене і
пахуче, ціла галявина квітів. Метелик перелітав з квітки на квітку і радів
сонячному дню. Раптом почався дощ. Метелик сховався під листочок квітки, щоб
перечекати похмуру погоду. Дивиться – летить до нього бджілка. Сіла коло нього
і говорить:
 Добридень! Ти хто?
 Я Метелик. А ти хто?
 А я Бджілка. Багато працюю з ранку до
вечора збираю нектар. А чим займаєшся ти?
 Я багато сплю і літаю у своє
задоволення, а працювати не люблю.Бо мої
крильця від роботи стануть негарними.
Бджілка говорить:
 Як можна жити, щоб не працювати?Моя
мама привчала мене ще змалку до праці, бо за
працю цінують нас люди.
 Нас, метелеків, також цінують за нашу красу. Малюнок Ірчак Евеліни, 1кл.
Пройшов дощ. Метелик і бджілка розлетілись в
різні сторони. А Метелик почав замислюватись над її словами.

9. 9
Зін Діана
Четвертокласниця Діанка ще
тільки починає свій творчий шлях,
але до написання віршів ставиться
дуже серйозно. Вважає, що поезія –
це своєрідний прояв душевної краси
людини. Її улюблені предмети –
мова та читання, де найяскравіше
може проявитися її натхнення.
Мріє про те, що колись настане
такий час, коли у світі не буде зла, і
всі люди любитимуть й
поважатимуть один одного. У
майбутньому бачить себе суддею,
тому що люди цієї професії покликані встановлювати порядок і
вершити правосуддя. Улюблений колір – блакитний, бо це колір
моря і погідного неба.
ГАЙОЧОК
У гайочку є садочок,
А у ньому – озерце.
У озеречку сріблясті рибки
Пісеньку співають
Про красиве та яскраве
Сонце, небо, водограй.
Про озеречко веселе,
Про гайок зелений,
Та про сонячну нашу Україну.
2012р.
Малюнок Зін Діани, 4-А кл.

10. 10
СОНЦЕ ТА ВЕСНА
Сонце гріє ніжно-ніжно,
Тихо та ласкаво.
Наче доля пригріває
Сонцем рано-рано.
Встану я, прокинуся,
Аж ген за вікном
Весь садочок оповився
Квітковим димком.
Й ніжно, лагідно, як дотик,
Сонце заспівало
І на вушко тихо-тихо
Мені нашептало:
«Сонечко, я Сонечко,
Ніжне та кругленьке.
Я прийшло всіх вас зігріти
І Весноньку зустріти».
А я кажу: «А де ж Весна?
Малюнок Ряшко Аліни, 8-Б кл. Які дари нам принесла?»
Аж тут озвалось звідкілясь:
«А я Весна, а я прийшла
І по віночку барвінковім
Я всім дівчаткам принесла».
СОНЕЧКО
Сонечко засяяло промінням золотим.
Я із сонцем розмовляла голоском тонким:
«Як ти, миле сонечко, весь світ зігрівало?
Як ти, миле сонечко, тепло роздавало?
Сонечко, сонечко маленьке і кругленьке,
Ти мене нагріло так, що щічки червоненькі».

11. 11
ЗОРЯНА НІЧ
Зоряна ніч така красива,
Ніжна, тиха і мрійлива.
Зоряна ніч та зоряне небо
Тихо заколисують дітей
Та сни дарують золоті.
О зоряне небо, яке ж ти прекрасне!
Та настане ранок – і воно згасне.
Зоряне небо, ніжне зоряне небо,
Будь ласка, не згасай, мене не покидай!..
Малюнок Дербаль Євгенії, 7-В кл.
ПІСЕНЬКА
Пісня, пісня, пісенька моя,
Звідки ти берешся от така дзвінка?
Пісня, пісня, пісенька моя,
Я тебе завжди співатиму, лебідонько моя.
Пісня, пісня, пісенька моя,
Любити тебе буду завжди я.
О пісня, пісня, пісенька, улюблена моя,
З тобою народилася душа моя.

12. 12
Могіш Наталія
Восьмикласниця Наталя –
цікава і багатогранна
особистість. Любить спорт,
грає на акордеоні, чудово
вишиває, доглядає сад і квіти.
Мріє побувати в різних країнах
світу. В майбутньому бачить
себе лікарем-педіатром. У
людях цінує дружелюбність,
безкорисливість, дотепність,
ввічливість, вміння співчувати.
«Щастя — знати, що живеш
недаремно, що ти когось любиш і
тебе люблять, жити в оточенні
батьків, друзів, рідних, досягти своєї
мети в житті», - вважає Наталя.
НЕЗВИЧАЙНИЙ ДЕНЬ
СВЯТОГО МИКОЛАЯ
За вікном стояла зимня ніч. У маленькій хатинці в густому лісі
трудився Миколай. Він мав приготувати подарунки, адже тисячі слухняних
дітей будуть чекати їх на свято Миколая. В цьому йому допомагав вірний
помічник – Ангел. Доки у них тривала підготовка до свята, у замку злий
чаклун на ім’я Лютун вкотре думав, як зірвати День Святого Миколая. Він
хотів, щоб цього дня всі діти на Землі плакали, сумували і, головне,
перестали вірити в Миколая. Лютун вирішив поцупити всі подарунки,
які були підготовлені для дітей. А тим часом Миколай з Ангелом вже
складали подарунки в чарівний мішок, у який вміщалось дуже багато
іграшок, цукерок та різних речей. «Нарешті все готове», - з полегшенням
зітхнув доброчинець.Та тут почувся сильний гуркіт. Це йшов Лютун зі своїм
військом. Від їхнього тупоту все в хатці затряслось. Чаклун грізно відчинив
двері, зайшов і сказав:
- Ну, що, Миколаю? Нарешті цього року твої плани не здійсняться, і я
зроблю так, щоб тебе всі забули!

13. 13
- Лютуне, твій задум ніколи не втілиться в життя. В світі завжди
пануватимуть добро, радість та любов!
Чаклун розізлився і наказав війську забрати дарунки. І як лише
Миколай та Ангел не намагались зарадити біді, та лиходії забрали все
до останнього і пішли.
-Що робити? – запитував Ангел в Святого Миколая.- Треба швидко все
повернути, бо скоро прийде 19 грудня.
-Але як ми це зробимо?
-Напевно, Лютун і його потвори залишили свій чорний слід на білому
снігу, по ньому ми й знайдемо його злий замок.
Миколаю на допомогу прийшли білочки, зайчики, лисички, вовки, і
навіть прокинулись із сплячки ведмеді. Всі вони вирушили до чаклуна.
Дорога була нелегкою. З ними траплялось багато неприємностей. І
ось нарешті та мить настала: вони опинились біля брами замку. На
високих колонах на краю брами сиділи великі кам’яні леви. Ворота
були викувані з чарівного заліза, яке пропускало до замку лише злих
людей. Але Миколай своєю силою знешкодив їх. За воротами на них
чекали злюки. Їх було менше, ніж лісових мешканців, тому Миколай,
звірі та Ангел перемогли. Чудотворець дав їм подарунки, але не прості,
а чарівні, які перетворювали все зле на добре. Миколай разом із усіма
забрав подарунки і розніс їх дітям.
Відтоді свято ніколи не було під загрозою, а звірі ще довго згадували
їхню пригоду.
2010р.
Малюнок Дербаль Євгенії, 7-В кл.

14. 14
НЕБЕСА
О, ці чисті й непокірні небеса!
Яка краса, яка божественна краса!
Дивлюсь – й так хочеться схопити
І у душі своїй втопити
Ці ніжні і кохані небеса!
Недосяжні і такі доступні,
Вони – це мир, вони – це казка,
Вони – це перемога і поразка,
І несумісне поєднання,
Таять в собі лише признання.
Признання вічного блаженства
Й мрійливості, як уві сні…
Поглянувши на них, я вже літаю,
І я живу: сміюся і ридаю.
Принаймні, так здалось мені.
О небеса! В час бурі ви палаєте,
Ви сердитесь і шумите,
Посланця свого ви відправляєте
І все навколо крушите.
А потім станете такими ніжними,
Жаданими й легкими…
Ви – шалений вир емоцій,
У вашій світлій глибині
Втопився чорний світ.
О, ці чисті й непокірні небеса!
Яка краса, яка божественна краса!

15. 15
САМОТНІСТЬ
Присвячується дітям,
які мешкають у дитбудинках.
Їх так багато,
Маленьких, покинутих сердець,
Чому самотність? Невже це кінець?
А де їх початок, де їх родина?
Де батько, де братик, де люба сестра?
Чому розтоптали їх світлі надії?
А мати… Чи була? Звичайно, була,
Залишивши тільки розтоптані мрії.
Палке сподівання горить у серцях
Маленьких дітей, яких образила доля.
Так хочуть сказати до двох незнайомих людей:
«Чи можна Вас називати батьками?»
Й небесна глибінь їх блакитних очей
Кричить і благає:‹‹Я хочу йти з вами!»
Чекають вони тої світлої днини,
Коли, наче в лагідних снах,
Підуть до своєї нової родини…
2012р.
Малюнок Бирак Юлії, 7-А кл.

16. 16
МІЙ КЛАС
Зараз я вам розкажу,
Та всю правду я скажу
Про наш дружний і веселий 8 клас.
А ви послухайте зараз.
Ми танцюєм і співаєм,
Й українську добре знаєм.
Ми дуже любим жартувати
І добре вміємо співати.
Є у нас у класі діти,
Що нема куди їх діти:
Бешкетують, веселяться,
Уміють життю радіти.
Є у нас і диво-хлопці –
Завзяті спортсмени.
Можуть і в футбол зіграти,
І прийом вам показати.
Дувчат у нас хоч дуже мало,
Проте без них би сумно стало.
Чемні, любі, милі,
Ніжні, веселі і красиві.
Ми всі активні і рухливі,
До того ж не забуваємо,
Що найперше –
Вчитись маємо!
Хоч іноді з нами буває багато мороки,
Ми любимо наші цікаві уроки.
Пишем, думаєм, рахуєм,
Вчимось, стараємось, працюєм!!!
2012 р.

17. 17
МИ – ЧАСТИНКА ПРИРОДИ
(Роздум)
Кожного дня людство все більше і більше знищує природу.Саме це й
стало основною проблемою сучасності.Варто згадати, що флора і фауна є
невід ємними компонентами нашого життя, аже ми самі є частинкою
природи, ми є її творінням, тому, вбиваючи її, ми убиваємо самих себе. Без
природи неможливо існувати, проте люди забули про це, думаючи лише про
власну вигоду та гроші, які приносить їм «чорний» бізнес. На мою думку,
моє селище теж немало постраждало від рук людини. Як би це жахливо не
звучало, але це правда.
По-перше, ведеться масова вирубка лісів у Воловці. З кожним днем їх
кількість різко зменшується. Вони зникають на очах. А тим часом зрубану
деревину вивозять, як відомо, у більшості випадків, незаконно на продаж, де
знову ж таки, я повторюсь, все продається за чималі гроші. Хочу звернути
вашу увагу на те, що, наприклад, за кордоном вирубують лише старі ліси, які
пошкоджені якимось шкідниками, а на їхньому місці засаджують молодий
лісок. До того ж, прибирають всі гілки і всі залишки дерев, а, потрапивши у
наш ліс, неможливо пройти, бо у нас вони не прибираються, серед них
залишаються і хворі частини дерев, де залишилися шкідники, які через
деякий час переберуться на здорові деревцята.
По-друге, у Воловці процвітає браконьєрство. Часто бідолашних і
беззахисних тварин вбивають не для їжі, а просто для розваги. Пішовши зараз
до нашого лісу, рідко коли можна побачити якогось звірка, хоча ще якихось 50
років тому їх було тут дуже багато. Знищуючи живих істот, людина сама
уподібнюється тварині.
По-третє, сміття у
нашому селищі
катастрофічно багато. Куди
лише не поглянеш, всюди
воно: на річці, у парку, на
вулиці, у лісі, на дорозі, на
узбіччях… Все це
викидають люди, які не
мають жодного відношення
до порядку та культури.
Здавалося б, яка
елементарна річ – просто не
Малюнок Хміль Катерини, 7-В кл. смітити, але якщо навіть це

18. 18
нам не під силу, то як ми зможемо врятувати світ від викидів шкідливих
речовин у атмосферу, які спричиняють різних видів заводи, фабрики,
автомобілі (а ми ж ними, до речі, користуємося майже кожного дня). Проте
не тільки люди в цьому винні, у Воловці ніде немає сміттєвих баків. Чому
влада про це не піклується?
Отже, людям треба зробити висновки, що дорожче для них: здорове
майбутнє їх і їхніх дітей чи багатство. Чи не варто вже всерйоз задуматися над
цією важливою проблемою? Треба пам'ятати, що саме ми впливаємо на наш
навколишній світ. Ми зобов'язані берегти, цінувати, любити, поважати
природу, бо саме вона дала нам наше безцінне життя. Тож не забуваймо про
це!
2013 р.
МОВА
Наша мова барвінкова
Чиста, ніжна і казкова.
Ллються її дзвінкі слова,
Мов пісня щира, степова.
І лунає, і звучить,
Не змовкає ні на мить…
Вона у серці нашім поселилась
Й навіки в душах залишилась.
Вона спалахує любов'ю,
Тече у наших жилах разом з кров'ю.
Мова – це не лиш спілкування,
Вона – життя, вона – це спонукання.
Люби і поважай свою країну,
Таку ж, як мова, унікальну і єдину.
2013р.

19. 19
Малильо Дарина
Четвертокласниця Даринка
любить мріяти і фантазувати. Із
задоволенням займається музикою –
грає на фортепіано, її улюблений
композитор – Моцарт. А ще вона
чудово співає, танцює, малює,
вчиться вишивати хрестиком і
в'язати. Улюблений предмет –
математика, тому що добре
розвиває пам'ять і логіку; квітка –
лілія; колір – бузковий. Любить писати
оповідання-мініатюри. Даринка мріє про подорожі, а особливо їй
хочеться побачити сонячну Італію, поплавати на гондолі у Венеції.
ВЕСНЯНЕ ДИВО
Марійка – так звали дівчинку, яка народилась першого
березня. Тоді вона була маленька-маленька, а тепер справжня
красуня і розумниця. Ходить у третій клас, вчиться гарно,
завжди піднімає руку, активна. Одним словом, відмінниця.
На свій восьмий день
народження Марійка раптом
побачила диво: біля їхнього
будинку у мокрому снігу звідкілясь
з'явились ніжні, ласкаві, біленькі
похилені квіти. Це були
підсніжники. Як зраділа Марійка!
Вперше вона побачила у себе на
подвір'ї ці дивовижні квіти, хоча
вона навіть їх і не садила. Оце
було диво, та не просто диво –
весняне диво! Навіть сильні морози
Малюнок Малильо Дарини, 4кл. нічого не змогли зробити проти цих

20. 20
ніжних, ласкавих,
тендітних квіток. У
снігу вони виглядали як
малесенькі, білі і
незахищені. Марійка
дуже зраділа, адже ці
квіти принесли їй
радість, щастя, весну.
Цей день вона запам'ятає
назавжди.
Малюнок Малильо Дарини, 4кл. 2013р.
В ОЧІКУВАННІ ВЕСНИ
Взимку Марійка дуже чекала весни, адже все прокидається,
оживає, цвіте. Їй хотілось вийти в сад, помилуватися своїми
улюбленими тюльпанами, послухати, як гудуть джмелі. Але
зима така затяжна…
Одного дня вона пішла на вулицю погуляти зі своїми
друзями. Діти розмовляли, веселились, каталися на санках, грали в
сніжки і ліпили чудернацьку снігову бабу.
За розвагами Марійка геть забула про свої сумні думки. Аж
тут яскраво засвітило сонечко, залоскотало її личко своїм
проміннячком, і вона знову захотіла, щоб настала весна.
2013р.
Малюнок Малильо Дарини, 4кл.

21. 21
Беца Артур
Семикласник Артур досить
майстерно володіє поетичним
словом. Його поезія приємно
вирізняється розмаїттям тем,
зворушливими образами,
метафоричністю. Справедливість,
вміння підняти настрій,
небайдужість, артистичність –
саме ці риси притаманні хлопцеві.
Любить інтелектуальні ігри. У
людях найбільше цінує відвертість, співчуття, розум. Мріє про
подорожі, тому небайдужий до географії та світової
літератури, хоче досконало знати англійську мову.
ЗАКАРПАТТЯ
Родюча земля, безкраї ліси,
Здалеку чути пісню коси,
Неподалік горить багаття,
Це моє рідне Закарпаття.
Тут і сонце не палить,
Тут і ніченька не спить,
Тут і річенька не студить,
Тут і вітерець не будить.
Батьківщину свою
Я сильно люблю,
Я тут народився,
Тут я живу
І маю надію,
Що тут я щастя знайду.
2013р.

22. 22
СОН
(гумореска)
Зрання встав малий Іван
Був іще він із спросоння,
Сірий одягнув жупан
Та притуливсь до підвіконня.
І побачив раптом Ваня,
Що прийшов до нього Саня.
Навмання він шапку взяв
І у двір мерщій помчав.
Стали друзі розмовляти,
Й бабу снігову качати.
Баба вийшла в них на славу,
Сипався сніжок помалу.
Але раптом хлопець встав,
Довго очі протирав,
Лиш потім він зрозумів,
Що друга уві сні зустрів.
Малюнок Дербаль Євгенії, 7-В кл.

23. 23
МОРСЬКІ ЧАРИ
Море… Безкрає море…
Бачать у ньому то радість, то горе.
То хвилька маленька по ньому гуляє,
То ціле цунамі на берег лягає.
Серенина пісня прекрасна лунає,
На смерть вона вірну моряків нарікає.
І десь корабель одинокий блукає
І в відчаї марно берег шукає.
А світ під водою дивний, бурхливий,
Там русалка казкова у танці кружляє.
Там кит свою пісню заводить, співає,
Там варта Нептуна скарби зберігає.
А під вечір у морі сонце утопає,
І ним чарує мене, огортає, видно,
Що море тайну ховає,
А шепіт приливу поволі стихає.
2012р.
Малюнок Омецінського Олександра, 7-А кл.

24. 24
ОДИНОКІ СЕРЦЯ
Присвячується дітям із дитячих будинків
Такі в них обличчя сумні,
Такі їхні очі глибокі,
Такі їхні думи тяжкі,
Такі в них серця одинокі…
Доля у них нелегка,
Вони, мов ріка без струмка,
Вони, наче сонце без дня,
Вони, як роса без рання.
У їхніх очах так багато печалі,
Вона затаїлась, як в тім задзеркаллі.
А ще у очах причаїлась надія,
Що збудеться їх найзаповітніша мрія.
Ця мрія – жити в родині,
Сказати милій, єдиній людині
Таке заповітнеє «мама»…
Й відчиниться серця брама.
Малюнок Дербаль Євгенії, 7-В кл.

25. 25
МИР
Білий голуб – символ миру,
А мир – це ключ до пізнання.
І щоб знайти чарівний ключик,
Не йди до нього навмання.
І не чекай якогось чуда,
Бо чудо те тоді лиш буде,
Як війни вщухнуть геть усі,
І десь подінеться чума,
Якщо закінчаться крадіжки –
Знайде гармонію Земля,
Якщо помиряться всі люди
І про сварки свої забудуть…
І все ділити рівно стануть,
Та ще й брехати перестануть
А кожен ворог скаже «Друже!»
То стане усім добре дуже.
І візьмуться усі за руки,
І пісні залунають звуки…
2012р.
Малюнок Беци Артура, 7-А кл.

26. 26
СІМ'Я
Батько
Він сильний, мужній і хоробрий,
Але водночас дуже добрий.
Любить справжній, щирий сміх,
Він є прикладом для всіх.
Мати
Вона чудова, роботяща, гарна,
Іще вона талановита й вправна.
Порядок любить й красоту,
Завжди наводить чистоту.
Син
Привітний, добрий, дуже милий,
Душею й серцем він красивий.
Він любить бігати й стрибати,
У різні ігри любить грати.
Дочка
Чорнокоса вона, чорнобрива,
Співчутлива і красива.
Читати любить і співати,
Ну просто викапана мати!
Малюнок Кробинець Наталії, 7-А кл.

27. 27
Яремчук Ірина
Активна, завзята і наполеглива
семикласниця Іринка у своєму
житті керується принципом: «У
людини все повинно бути
прекрасним: і зовнішність, і душа».
Розум, чесність, оптимізм – це ті
риси, які вона найбільше цінує в
людях. Їй подобається гарна
музика, інтелектуальні ігри. Щастя
у її розумінні – знати, що живеш
недаремно, що ти когось любиш і тебе люблять, мати хороше
здоров'я, жити в оточенні батьків, друзів, рідних, досягти своєї
мети в житті.
ТЕЧЕ ВОДА В СИНЄ МОРЕ…
Був світлий ліній день. Небо іскрилося голубими барвами, бавилося
сонячними промінчиками. А в тіні деревцят невеличкими купками
примостилися квіти, що нагадували маленькі яскраві острівці серед
неосяжного зеленого океану.
Марійка радісно вибігла з хати на двір, весело притупцьовуючи
маленькими босими ногами ритм якоїсь веселої дитячої пісеньки. Спочатку
зупинилася на хвильку, щоб оглянути неозорі рівнини за межами хати, а
потім зірвалася з місця і швиденько
побігла до води. Тут було затишно,
неначе в раю. Дівчинка тихо
відхилила зарослі очерету, і перед її
очами постав новий, чарівний світ.
Вона дивилася в воду, а там, ніби в
дзеркалі, відбивалося її ластовиння і
світле лице. А щойно Марійка
відхилялася, зображення зникало.
Для неї це видалося справжнім
дивом, хоч вона подібне споглядала
Малюнок Кробинець Наталії, 7-А кл. не раз.

28. 28
А зовсім близько, під вербами, розташувався невеличкий струмочок. Він
хотів якомога швидше дістатися моря, але воно чомусь постійно відкидало
його назад, і струмочок був змушений розпочинати шлях спочатку. Марійка
не могла зрозуміти, звідки в такого маленького і тендітного джерельця може
взятися стільки сили й завзяття.
А десь далеко, здавалось, що біля самого неба, виднівся корабель. «Куди
ж він пливе?»- промайнуло в думках дівчинки. І майже відразу знайшлась
відповідь: «Та, мабуть, до сонця…»
ПІСЛЯ ДОЩУ
Марійка виглянула в вікно і неабияк зраділа. Нарешті, після довгих
дощових днів виглянуло сонечко. Спустилося на землю своїми ніжними
промінчиками, осяяло вулицю, і стало надворі ясно-ясно.
Дівчинка вийшла з хати, трохи пробіглася і побачила чудо: в тіні
будинку комфортно розташувалося маленьке диво-деревцятко, рослинка, яка
ще зовсім недавно було маленьким паростком, беззахисним, ніжним. Тепер
же воно розцвіло і всіми барвами весни радувало око подорожнього.
Після протяжних злив кожна жива істота, кожна квіточка, кожна гілочка
раділа теплу. Ніби протягуючись після довгого сну, пелюстками до світла
поверталися квіти. А старий дуб, широко розпростерши віти, весело буяв.
Марійка підійшла до нього й посміхнулася. «Скільки ж в ньому добра,
життєствердності! » - захоплювалася вона. Через хвильку до дівчинки підбіг
Сергійко. « Ну для чого ж тільки придумали цей дощ? - невдоволено хитав
головою хлопець. - Всюди калюжі, холодно», - продовжував він. Тут
з’явилася мати: «Ну що ж ти таке кажеш? Хіба був би врожай, якби не дощ?
Посохло б все від спеки.
Яке ж життя без вологи на
землі?». Та Марійка лише
задумливо дивилася в
далечінь, милувалася
навколишнім краєвидом, а
зрештою додала : «Якби
не дощ, то чи любили б
люди сонце?..»
2013р.
Малюнок Яремчук Ірини,
7-А кл.

29. 29
Джугля Руслан
Веселий, енергійний,
допитливий семикласник Руслан
вважає, що сучасна людина
повинна займати активну
життєву позицію, тому його
девіз: «Вперед і тільки вперед!»
Цінує дружбу, щирість,
відвертість. Цікавиться
музикою, любить малювати
природу у графічному стилі. У
майбутньому бачить себе
літературознавцем, тому
багато читає, з цікавістю вивчає
українську та світову літературу. Мріє випустити власну збірку
поезій.
Я МАЛЮЮ МОРЕ
Коли малюю море
Й блакитну далечінь,
Я бачу тільки сонце
Й бездонну глибочінь.
Там чайка білокрила
Над хвилями кружля,
Гачкує в піднебессі
Свої мережива.
2012р.
Малюнок Вячало Михайла, 7-В кл.

30. 30
ЖОВТОГОЛОВИЙ КРАСЕНЬ
Жовтогарячий красень
Навшпиньки зіп’явся,
До сонця голівку
Він обернув.
Що це він бачить?
Небо прекрасне,
Ясне проміння удалині.
Зігнувши голівку,
Зрозумів все ясно:
Це жовтоголовий
Радісний світ. Малюнок Ряшко Аліни, 8-Б кл.
2013р.
ДО ДНЯ УЧИТЕЛЯ
Як різні діти є у школі,
Так кольори ось цих троянд.
І ви до кожного з любов᾽ю
Звертаєтесь: «Мій рідний клас!»
І жовтень пензлем вже малює,
Всі барви осені горять.
Тож дай здоров᾽я, Боже, Вам,
Слухняних, добрих діточок,
Бо в свято згадувать не можна
Наших дитячих помилок.
Зі святом Вас!
2011р.

31. 31
ОСІНЬ
Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край.
Малюнок Кробинець Наталії, 7-А кл.
МАКИ
В степу цвітуть червоні маки…
Червоні маки польові.
Мов жар, горять на сонці
Їх голівки багряні.
Теплом обласкані вони,
Ввібрали воду пелюстки,
Горять удень вони, а
вранці
Обвіє вітер їх листки.
Малюнок Вячало Михайла, 7-В кл.

32. 32
Клявенш Аніта
Доброзичлива та щира
п'ятикласниця Аніта живе за
принципом: «Стався до інших
так, як хочеш, аби ставилися
до тебе». Любить грати на
фортепіано, читати казки,
оповідання, займається
спортом. Із задоволенням
доглядає сімейного улюбленця –
песика Рекса. У майбутньому
мріє стати лікарем: «Якби я
була лікарем, то всі люди на
Землі були б здоровими і ніколи не
хворіли». У людях їй не подобаються грубість, жорстокість,
егоїзм.
ПОРИ РОКУ
(колаж)
ЗИМА
Розсипала крейду зима – витівниця,
Біліють дороги, будинки, ялиці.
Спускаються білі сніжинки,
Неначе легкі балеринки.
Щипає за щічки мороз і за ніс,
Він радості море усім нам приніс.
Згори на санчатах лечу і сміюся,
Сніжком забруднитися я не боюся.
Малюнок Клявенш Аніти, 5 кл.

33. 33
ВЕСНА
Весна все зеленим почне прикрашати,
Щоб швидше в наш край повертались пташата.
Розтопиться сніг і струмком побіжить.
Вже вдома спокійно ніхто не сидить.
І ми подивитися маємо змогу,
Як річка, розлившись, дійшла до дороги.
ЛІТО
А влітку, як сонечко гарно пригріє,
Малина і вишня – усе червоніє.
Смачні кавуни заплели огорожу,
Наїлась я так, що аж луснути можу.
В промінні пекучім і я загоріла –
Хоч спершу червона, відтак почорніла.
ОСІНЬ
У осені жовті фарби є і сині,
Як дощ за вікном, що покрапує нині.
Слухняно взуваю свої чобітки
І поміж калюжами йду залюбки.
Іде з парасолькою поряд матуся,
А я на багряні листочки дивлюся.
2013р.
Малюнки Клявенш Аніти, 5 кл.

34. 34
Омецінський Олександр
«Мати в житті свій шлях і, який
би він не був, пройти його з честю і
з Богом у серці», - таким є
життєве кредо семикласника
Сашка. Серед його хобі – музика і
спорт (спорт – для тіла, музика –
для душі). Любить математику, бо
вона розвиває логіку. У
майбутньому мріє стати
астронавтом і знайти у Всесвіті
братів по розуму; бачить себе
хорошим сім'янином, успішним
громадянином, потрібним суспільству.
ДІДУСЬ І ОЛЕСЯ
(казка)
Високо в горах, де хмари засинають на вершинах смерек, притулилась
до скелі невелика хатинка. Міцна дерев’яна огорожа захищала її від
непрошених гостей. Трохи нижче від хатинки весело дзюркотів струмочок,
який навесні перетворювався у бурхливу річку, а влітку рятувавав всіх від
нестерпної спеки. У цій
чепурній хатинці жила
сім’я лісника. І була вона
чималенька: батько, мати,
старенький дідусь, шестеро
хлопців і найменша
улюблениця – донька
Олеся. Щоб прогодувати
таку сім’ю, потрібно було
багато працювати. Кожен
день батько ходив у ліс,
перевіряючи, чи все Малюнок Полянчич Василини, 7 кл.

35. 35
гаразд, а коли йшов на полювання – брав з собою старших синів. Менші
хлопці випасали своїх корів та овець, збираючи ягоди, гриби, різні лісові
трави. Мати поралась по господарству. Одним словом, всі були зайняті, не
працювали тільки дід Іван та маленька Олеся.
Як тільки сонце заходило
на подвір’я, дід виходив,
сідав на довгу лаву під
хатою, виймав стару-
престару люльку, довго
витирав її, потім видував
щось з неї, напихав тютюном
і з превеликим задоволенням
поринав у білосніжний
дим… Маленька Олеся
швиденько вмощувалась біля
дідуся, клала свою світлу
голівку на його коліна і
Малюнок Беци Артура, 7кл. просила розповісти казку. ЇЇ
всі дуже любили, але вважали якоюсь дивною, не такою, як інші. Батько не
раз говорив, що це саме дід так не неї впливає.
- Хіба може такий старий дід навчити Олесю чогось путнього? Ти б
давала якусь роботу, - говорив він матері.
- Ще рано, - лагідно гладила мама Олесю, - А дід наш не старий, а мудрий.
Отак цілий день Олеся біля діда і проведе. То він їй ляльку змайструє з
лози, то сопілку з калини. Навіть навчився коси заплітати. Бувало заплітає і
тихенько якусь квіточку вплете чи тоненьку травичку з колосочком.
- Навіщо ти це робиш? - сміється Олеся.
- А це щоб тебе Дух гір оберігав і сили таємничої навчав.
- А хіба буває Дух гір?
- Я його бачив, як був молодим.
- Розкажи, розкажи, - Олеся ніжно гладила стару кістляву руку дідуся.-
Ти, мабуть, був гарним і розумним.
Тоді дід врешті здається і починає свою розповідь…
«Жили ми в долині, де річка ділиться на два рукави. Село було
невелике. Всі трудились з ранку до вечора, щоб мати достаток. Багато хто з
нас були бокорашами. Це люди, які сплавляли річками ліс. Нелегка ця
робота. Щоб нею займатися, потрібно велику силу мати. Гірська річка дуже
бурхлива і вередлива. Та краще вже така, аніж без води.

36. 36
Одного разу страшний гуркіт розбудив людей. Всі повибігали з хат. На
горизонті палахкотіла зірниця. Під ранок густий туман важким крилом
вкрив долину.
- Це Дух гір прокинувся,- злякано загомоніли люди.
- Потрібно когось послати, щоб спитати, чим ми його прогнівили?
- Нехай Іван іде, він найсильніший та найрозумніший, – вирішила
громада.
Всі знали, де живе дух. Це була ущелина між двома найвищими
горами. Ніхто не наважувався ходити на це місце. Навіть зимою з ущелини
піднімались клубки диму – ніби щось велике вдихало і видихало повітря.
Я спочатку відмовився. Ще ніхто не повернувся з ущелини живим. Та
коли на місці бурхливої річки залишився маленький струмочок, я погодився.
Без води нам не вижити.
Дорога була довга, тому я вирішив
іти дуже рано, щоб піднятись на верхів'я
до настання темноти. Чим вище
піднімався, тим більше страху заповзало
в душу. Кілька разів присідав спочити,
витерти піт з лиця. Кругом стояла дивна
тиша. Трава була високою, ягоди
важкими гронами висіли на кущах – тут
ніхто ніколи не косив траву і не збирав
ягід.
Стежка, якою я йшов, ставала
вужчою і вужчою. Нарешті вона
закінчилась, я зупинився. Перед мною
розкинулись володіння Духа гір. Мені
здавалось, що земля стогне під ногами.
Якийсь час я не міг ворухнути руками,
ноги важкими брилами прикипіли до
землі. І тут я згадав, що матінка поклала
Малюнок Мущинки Христини, 7 кл. мені в сорочку святий образочок. Я
швидко вийняв його, притис до серця, почав молитися… Сили поступово
вернулись до мене. Я розкинув руки і голосно крикнув:
- Дух гір! Чим завинили люди, що ти зупинив воду, лякаєш їх
громовицями? Чи ми тебе не шанували? Не поклонялись тобі?
-Хтось вночі зірвав цвіт папороті, який дає мені силу оберігати мої
володіння, добувати із землі воду, тримати баланс природи. Ти повинен
сьогодні вночі повернути її мені. Інакше буде лихо на землі. Ніхто з людей не

37. 37
має права втручатись в природу. Поспішай, сили залишають мене, -
прохрипів Дух гір.
Мені здалось, що я не йшов, а летів, бо боявся, що не встигну. Люди
чекали мене. Вислухавши мою розповідь, всі збентежено почали зазирати в
очі один одному, переглядатись. Їхньому гніву не було меж. І тут
наймолодший з бокорашів впав на коліна, обхватив руками голову і заплакав.
- Я не зі зла, я просто хотів, щоб мене покохала дівчина.
Він вийняв з сорочки невеликий мішечок, зав’язаний червоною
стрічкою.
- Якщо не обманюєш, покажи! - сердито загукали люди.
Хлопець, тремтячими руками, розв’язав мішечок і з нього ніжним
струменем засвітило дивної краси світло. На якусь мить всі затихли. Кожен
відчув, як їхнє серце заповнює любов, спокій, доброта.
- Зав’язуй швидко, - крикнув я.
Сутінки падали на землю, коли я знову стояв біля ущелини. Розв’язав
мішечок, простягнув руки вперед і зачаровано дивився, як сяйво тихо
вилітало і падало на землю. Поступово гуркіт вщухав, перестав дути сильний
вітер.
-Я хочу віддячити тобі за твою мужність. Ти повернешся додому і
отримаєш від мене скарб.Ти станеш наймудрішим серед людей. Жити будеш
довго-довго і мудрість сіяти на землі.
Додому повертався повільно. На душі було радісно. Думка про те, що я
зробив добру справ, додавала сили…
Наступного дня я спав дуже довго. Розбудила мене мама.
- Що це за старовинну скриню ти приніс?
- Де? Я нічого не приносив! А може, це той скарб, який дух гір пообіцяв,
– подумав я.
- Може ця скриня повна золота? – сказала мама, - швидко відкривай її.
Відкрити скриню було не так просто. Накінець мені це вдалось.І що я
знайшов там? Як ти думаєш,Олесю?
- Багато-пребагато дорогоцінного каміння, прикрас, – радісно
застрибала Олеся.
- А ось і ні! Там лежала старовинна «Книга мудрості».
- Та хіба це скарб? Дух гір обманув тебе,- насупилась Олеся.
Дідусь хитро всміхнувся, підкрутив вуса, погладив бороду і сказав:
- Ні, не обманув…

38. 38
Шумська Анюта
Анюта навчається в п'ятому
класі. ЇЇ улюблені предмети –
українська література, музика,
фізкультура. До творчості
ставиться дуже серйозно, мріє у
майбутньому випустити власну
збірку поезій. Цінує дружбу,
взаєморозуміння, справедливість.
Щастя для неї — це удача й успіхи у
всьому. Улюблений колір — білий; пора
року — зима; квіти — підсніжники, ромашки, троянди,
хризантеми. Мріє стати вчителем, побувати в Африці та
Америці.
ПОРИ РОКУ
Уже весна, я чую спів птахів,
Уже весна, в природи безліч снів.
І лиш один із них неначе диво-казка,
Цей сон – весна у фантастичних красках.
*****
Малюнок Шумської
Анюти, 5кл.
Настала літня вже пора,
Біжить весела дітвора
На двір із друзями погратись,
На річку гарно покупатись.
***** МалюнокШумської Анюти, 5кл.

39. 39
Та швидко літечко минає,
І сонце вже теплом не сяє.
Настала осінь золота,
І водить листя, хороводить,
Підкреслює красу природи.
МалюнокШумської Анюти, 5кл.
Над морем віхола кружляє,
Зима з морозом забавляє.
А хвилі линуть, скуті в кригу,
Шепоче море тихо-тихо…
МалюнокШумської Анюти, 5кл.
ЗИМОВИЙ КАЛЕЙДОСКОП
Ця пора для нас незвична,
Дивна казка новорічна.
У вогнях ялинка сяє,
З Новим роком всіх вітає!
*****
Дерева снігом замело,
І віхола вже мчить у ліс.
Дорога … їде хтось селом …
Мішок й дарунків повний віз.
Ось іграшки й цукерки є,
Рипить сніжок, мороз щипає,
Он там ялика гарно сяє …
З святами Дід Мороз Вітає!

40. 40
Пилипко Аліна
П'ятикласниця Аліна –
дівчинка спостережлива і
творча. Улюблені шкільні
предмети — малювання,
українська мова та література,
історія. Із задоволенням
займається бісероплетінням.
Улюблений колір — червоний;
квіти — тюльпани, гладіолуси,
айстри; пора року — літо. Мріє
стати учителем української мови та літератури. Цінує доброту,
дружбу, ніжність, любов, мужність, доброзичливість. Щастя в її
розумінні — коли в житті складається усе добре.
ЛІТО
Літо! Літо! Це прекрасно!
Ось воно до нас прийшло.
В небі сонце сяє ясно,
Пригріва своїм теплом.
А навколо зеленіють
Різні трави і кущі,
І буяє світла радість
У дитячій душі.
Веселяться разом з нами
І озера, і річки,
Навіть хвилі в синім морі,
Як маленькі діточки.
Малюнок Пилипко Аліни, 5 кл.
Грають, з берегом жартують,
Піднімаючи з глибин
Різні камені, корали

41. 41
До небесних височин.
І радіє вся природа ,
Та найбільше – дітвора.
Тепер можна відпочити:
Прийшло літечко. Ура!
Малюнок Мущинки Христини, 7кл.
ДОБРИЙ ДЯДЕЧКО ГРІМ
На небосхилі у дощовому палаці жили Дядечко Грім і його сестриця
Блискавка. Грім був дуже веселий і тому, йдучи за своєю сестрою на
землю, завжди голосно співав. Одного разу він побачив грушу, на якій
було надто багато плодів. Деревце аж прогиналося під важкими
плодами, і тому Дядечко Грім вирішив допомогти. «Струшу декілька
груш, - думає, - може, грушці стане легше». Так і зробив: як засміявся
він біля грушки голосно і розкотисто, так у неї стиглі плоди й
посипались. Груша була настільки вдячною, що сповістила про цю
новину всіх своїх друзів. А Віковічний Дуб нагородив Дядечка
медаллю.
Малюнок Кробинець Наталії, 7кл.

42. 42
Шекмар Марина
Для семикласниці Марини
вихованість, щирість та
щедрість – найважлиші риси,
якими обов'язково повинен бути
наділений її друг. Улюблений
предмет – трудове навчання,
адже там вона навчилася
в'язати, плести бісером, шити.
Мріє стати дизайнером
інтер'єру і прикрасити своїми
виробами будинок. Улюблений колір — червоний; пора року — літо;
квіти — троянди. Цінує дружбу, доброту. Щасливою вважає
людину, якій добре і радісно.
МІСЯЧНА БДЖОЛА
(казка)
Одного сонячного ранку маленький джмелик на ім’я Шушу побачив
чудернацьку комаху. Вона була схожа на бджолу, проте замість смужок на
чорному тлі красувалися жовтенькі цяточки. Дивачка мала довгі вусики та
була волохатою, неначе джміль.
- Ти хто ? – наблизившись, запитав Шушу.
- Бджола, - несміливо відповіла комаха.
- Дивно… - розглядує незнайомку допитливий джмелик. – Як тебе звуть?
- Сотіса.
- Цікаве ім’я. А мене – Шушу. Звідки ти прилетіла?
- Із Місяця, підвела вгору оченята Сотіса, мене назвали на честь зірки.
- Як це ? Що ти таке кажеш? – гудів джмелик.
- Мама розповідала, що на Землі дуже гарно: квіти зачаровують
духмяним ароматом, мешкають схожі на нас комахи, росте багато зелених
рослин. На Місяці цього не має, там усе сіре й нецікаве, от я й вирішила
будь-що дістатися Землі. Минулої ночі впала на вашу планету разом із
зіркою, - розповіла бджілка.
- Невже це правда ? І на Місяці є життя ? – дивувався джміль.

43. 43
- Авжеж, - підтвердила маленька Сотіса. - А на Землі справді дуже
гарно!
- Летімо, покажу тобі справжню красу та познайомлю тебе з друзями, -
радів Шушу.
Вони дісталися чудового квітучого саду, де метушилися, гули, літали
мухи, оси, бджоли, джмелі та жуки. Побачивши незвичайну гостю, всі
притихли й оточили комаху, розлглядаючи з усіх боків.
- Познайомтеся, це місячна бджола на ім’я Сотіса, - відрекомендував
товаришку Шушу.
- Яка ж симпатична ! – обізвалися заздрісні мухи.
- Маленька, - зазначили поважні джмелі.
- Хороша, - пробурчав старий жук-олень.
Сотіса також із цікавістю роздивлялася небачених досі комах. А потім
Шушу показав їй червоні
троянди, ароматні лілії,
повів до кущика бузку,
запросив на грядку
нарцисів.
- Чудово ! Ваша
планета чарівна ! –
захоплено вигукнула
бджілка.
Так день за днем
Сотіса пізнавала новий
для неї світ. Вони з
Шушу часто гралися під
Малюнок Глюдзик Крістіни, 7кл. краплями теплого дощу,
які переливалися на сонці різними барвами. Але згодом бджілка ставала все
сумнішою і сумнішою.
- Що трапилось, Сотісо ? – якось запитав джмелик.
- Дуже сумую за мамою, - опустила голівку Сотіса. – Вона, мабуть,
хвилюється.
- Дійсно. Хочеш повернутися ?
- Можливо. Але як ?
Друзі довго міркували, як дістатися Місяця. Настала ніч, Сотіса й Шушу
сиділи на найвищій гілці дерева, звісивши лапку й пильно вдивлялися в нічне
світло. Аж раптом побачили яскраву хвостату зірку, що швидко наближалася.
- Це комета! Комета! – закричала бджілка.
Коли яскрава зірка впала на Землю, з неї вийшла мама Сотіси:

44. 44
- Доню, рідна, нарешті я тебе знайшла !
Бджілки міцно обійнялися. Сотіса познайомила маму з Шушу.
- Донечко, давай поїдемо додому, - попросила ненька.
Яскрава бджілка попрощалася з другом джмеликом і сказала, що
повернеться ще на чудову планету Земля.
ВІКІНГ І ГОЛЧАСТИЙ ЗВІР
(казка)
На господарському подвір’ї із самого ранку все було шкереберть. Коли
поважний сторожовий собака Рекс додивлявся смачний сон, у якому ласував
смачною кісточкою, несподівано почулося чиєсь настирливе вищання:
-Небезпека! Рятуйтесь! До нас пробрався чужинець!
Крик ставав дедалі гучнішим, і смачне Рексове сновидіння обірвалося.
-Що сталося? - скочив на лапи стожовий пес. - Де небезпека? Хто
прокрався?
Озираючись навколо, Рекс побачив джерело вищання. А це був цуцик
на кличку Вікінг. Незважаючи на войовниче ім’я, мале було дуже боязливе й
за будь-якої нагоди здіймало
галас. Тому жодна тварина навіть
і голови не повернула в бік
Вікінга. Але цього разу мале
цуценя проявило неабияку
наполегливість. Немов сирена,
він скавчав і скавчав. І Рекс, хоч
яким був незворушним, не
стримався й сердито гаркнув на
Вікінга:
-Ану замовкни! Знову реп’ях до
хвоста причепився чи знову оса
вкусила
Малюнок Губаша Володимира, 7кл. -Ні, - захитав головою Вікінг, -
усе набагато гірше.
-Ти впевнений? - з удаваною суворістю подивився на непосиду.
-У нашому сараї оселився неймовірно страшний звір, - почав
розповідати цуцик.
- Ну то й що? Можливо, цей звір прийшов до когось у гості, а ти своїм
криком налякав його.

45. 45
-Еге ж! Таке скажете, дядьку Рексе! - образився Вікінг. - Я нікого не
лякав.
-Чого ж ти подався до сараю?
-Річ у тім, що мишенята ще з вечора почули там підозрілий шурхіт.
Вони намагалися самотужки виявити, хто заліз на їхню територію, але
злякалися. Тоді вони попросили мене про допомогу.
-І що далі?
-Звичайно, я погодився, - гордо випнувши груди, замахав хвостиком
Вікінг.- Ми пішли до сараю і побачили лютого, страшного, колючого звіра.
-Усе зрозуміло, - заспокоїв цуценя Рекс. - Ходімо, познайомлю тебе з
тим дивовижним звіром.
Вони побігли до сараю.
-Гей, їжаче, виходь, я познайомлю
тебе зі своїм помічником.
Із темряви висунулося звірятко і
промовило:
-Привіт! Вибач, будь-ласка, що я
тебе налякав, - звернувся їжачок до
Вікінга. - Я не хотів.
-Нічого, а я все одно зовсім не
злякався.
Вікінг махнув хвостиком і побіг до
мишенят. А Рекс і їжачок, сміючись,
спостерігали за кумедним цуценям.
Малюнок Бабець Вікторії, 7 кл.

46. 46
Дербаль Євгенія
У семикласниці Жені
багато талантів: вона чудово
малює, пише прозу, створює
фітокомпозиції, вишиває,
займається бісероплетінням. А
ще вона відмінниця, ґрунтовно
вивчає всі предмети і вважає,
що сучасна дівчина має бути не
лише красива, а й розумна.
Принципова і чесна, Женя
насамперед цінує у людях
відвертість, дружелюбність,
співчутливість. Себе
характеризує так: «Стараюсь,
навчаюсь, досягаю». Улюблений колір – бузковий; пора року –
весна; квіти – троянди. Щастя для дівчини – знати, що живеш
недаремно, досягти своєї мети у житті.
ПАРОСТОК ДОБРА
Важко живеться на землі. Мало людей живе у злагоді,
благополуччі, любові, вірності, щирості. Більшість живе у брехні,
злі, жорстокості, жадібності, пихатості, заздрості. Невже всюди
буде панувати Зло?
…Маленькому Андрійку вже виповнилося сім років. Він
полюбляв гуляти вулицями міста, дивитися, як всі навкруги завжди
кудись поспішають, штовхаються, метушаться, всюди їздять
машини, автобуси. Здається, що цей рух ніколи не закінчиться.
Одного разу Андрійко помітив, літнього чоловіка,на котрого з
сваркою накинувся якийсь молодик.
-Залиште мене у спокої! – кричав молодий незнайомець. – Ви
що, не бачите, я поспішаю!

47. 47
-Будь ласка, Олександре, допоможіть мені, я не впораюсь сам,
–просив дідусь.
-Ти що, не чуєш мене? – гримнув чоловік, перейшовши на
хамковите «ти».
-За що ви кричите на стару, немічну людину? - з допитливістю
запитав Андрій.
-Не втручайся! – знову закричав незнайомець.
-Але що зробила вам ця людина? – знову запитав хлопчик.
-Я попросив цього чоловіка
допомогти мені понести пакунок
до мого дому. Цей молодий
чоловік – мій сусід, нам же й так
по дорозі.
-А що в цьому поганого? А
якщо ви опинилися б на місці
цього старого чоловіка? Хіба вам
важко допомогти?- здивувався
Андрійко.
-Я не можу… Я поспішаю...
–буркнув незнайомець.
-Якби ви сильно поспішали,
ви б давно вже пішли.
-А хлопець має рацію! –
сказав дідусь – Чому це дитина
повинна робити зауваження
Малюнок Омецінського Олександра. 7кл. дорослій людині ?
-Та ну вас ! – махнувши рукою, незнайомець пішов геть.
-Давайте я допоможу Вам. Я нікуди не поспішаю. –
запропонував хлопчина.
-Я дуже тобі вдячний за твою доброту.
І дідусь з хлопчиком пішли собі дорогою.…
…А може, Добро не таке вже й немічне, може колись-таки
воно отримає перемогу над Злом, і з’явиться паросток, з якого

48. 48
виросте дерево Добра, а воно буде давати соковиті плоди, від яких
буде радісно і солодко на душі.
НАЙКРАЩИЙ ДРУГ
Одного травневого сонячного дня Сашко повертався додому зі школи.
Того дня він був щасливий, як ніколи, тому що він закінчив на відмінно
третій клас. За це батьки дали обіцянку подарувати йому цуценя. Ця мрія
була ще з дитсадка.
Він був особливою дитиною, не таким, як всі. Інші гралися, веселилися,
раділи зі своїми друзями, були щасливими, коли батьки купували нові речі
та різноманітні іграшки. Сашкові цього зовсім не потрібно. Йому цікаво
читати, писати, малювати, але через деякий час чомусь стає нудно й
нецікаво. Найбільше за все це він хотів мати друга, справжнього друга -
собаку .
Батьки працювали до опівночі на роботі, тому Сашко залишався вдома зі
своєю нянькою Ганною.
Ввечері Сашко пішов на прогулянку в парк, який був через дорогу, біля
його дому. Він ходив, уважно придивляючись до кожної бруньки. Як раптом
почув писк біля своїх ніг. У картонній коробці було маленьке, беззахисне
цуценя. Воно було чорно-білого кольору.
Сашко вирішив забрати його собі. Він сховав цуценя в сараї, напоїв
молоком, зробив ліжечко із соломи та старої тканини в коробці.
Довго не міг заснути Сашко. Він думав про цуценятко.
Вночі прийшли батьки з роботи. Сашко встав з ліжка, пішов до батьків і
запитав, чи дозволять йому залишити цуцика.
- Звісно, - відповіла мама – завтра я куплю поводок і їжу для твого
маленького цуцика.
- А де ж він ? – запитав батько.
- В сараї. Я його там сховав.
– відповів Сашко.
- Давай одягайся й
приведемо його сюди,
нагодуємо й зігріємо, мабуть,
там йому дуже холодно. –
завзято сказав батько.
- Почекай мене трохи, я
зараз. – сказав Сашко.
Цей день Сашкові
запам’ятався на все життя.
Адже він знайшов того, про
кого мріяв.
Малюнок Хміль Катерини, 7 кл.

49. 49
Бабець Вікторія
Життєрадісна, завжди весела
Віка випромінює оптимізм і
хороший настрій. Її життєве
кредо: «У наше життя приходить
радість, коли у нас є чим
зайнятися, є кого любити і є на що
сподіватися». Віка завжди
зайнята: вона і малює, і мамі
допомагає, і спортом займається, і
вишиває хрестиком серветки. А ще
у хвилини натхнення Віка пише
вірші. ЇЇ сміливо можна назвати майстром акровірша. Мріє
здобути хорошу освіту і багато подорожувати. У майбутньому
бачить себе перукарем-стилістом. Щастя в її розумінні — це
добре здоров'я та удача.
СРІБНІ ГОРИ
Вже зима на саночках летить –
Срібні гори наші стали вмить.
Снігом усю землю посипає,
І радості, й добра нам всім бажає.
Срібні гори, як у казці,
А ялиночки прекрасні,
Немов царівни лісові.
Новий рік вже наступає,
Й зима нам чари розкриває.
Вже й скінчилась розповідь казкова,
А сріблясті гори все ще сплять…
Ось така пора у нас чудова,
Ось така чарівна й загадкова. Малюнок Вячало Михайла, 7 кл.

50. 50
ЯЛИНОЧКА
У мене за віконцем
Росте вона сама,
Висока і струнка
Красуня лісова.
Її зелені віти
Колише вітерець,
І сонце ніжно світить
На неї із небес.
Ялиночка чарівна –
Ялиночка моя.
І літом, і зимою
Красунечка вона.
І вітами своїми
Немов всіх пригорта.
Тепер же, як у казці,
Стоїть вся у сніжку.
Осяює сніжинками
Кімнаточку мою. Малюнок Полянчич Василини, 7кл.
МОВА
Мова наша рідна, красна!
О, яка вона прекрасна!
Вона неначе пишна квітка,
А цвіт її – як солов’їна пісня.
Малюнок Глюдзик Крістіни, 7кл.

51. 51
Качур Христина
Семикласниця Христинка живе
за принципом: «Даруй добро
іншим». Любить слухати гарну
музику, чудово вишиває бісером,
зокрема працює над картиною
«Велика княгиня Ольга». Серед
шкільних предметів найбільш
цікавою вважає англійську мову.
Мріє побувати в багатьох
країнах світу. У майбутньому
бачить себе лікарем, адже це
дуже благородна справа – оберігати життя і здоров'я людей. На
питання: «Що б ти зробила для України, якби була
Президентом?» - відповіла: «Покращила б економіку держави,
знизила ціни на газ і продукти».
МІЙ РІДНИЙ КРАЙ
Мій рідний край, моя земля –
Це гори, ліси і поля,
Це бурхливі річки і озера,
Це Україна моя.
Мій рідний край – це Батьківщина,
Якої більше ніде нема.
Це – моя родина
Рідніше її не бува.
Широкий степ, блакитне море,
Безкрає небо, сині гори…
І хоч півсвіту ти пройдеш,
Миліше краю не знайдеш. Малюнок Могіш Наталії, 8кл.

52. 52
ЗИМА
Скінчилась осінь золотиста,
Що вкрила землю жовтим листям.
І тепер на зміну листю
Земля вся в ковдрочці сніжистій.
Бо зима у володіння вже вступила,
Чарує вона дивом дітвору,
І всидіти вдома несила!
Бігом всі, бігом на гору!
Малюнок Вячало Михайла, 7кл.
Зимові свята
Наступають зимові свята,
Скоро ходитиме коляда,
Буде колядки співати
Та Христа прославляти.
Наступають зимові свята,
На Миколая вже жде дітвора.
Послали всі чарівного листа
Коли прийде казкова та пора?
Малюнок Омецінського Олександра, 7 кл.

53. 53
Фуцур Христина
Семикласниця Христинка – дівчина
неабиякої обдарованості: із
задоволенням пише вірші, казки,
чудово співає, вишиває.В ній
неймовірно поєднується багатство і
неповторність внутрішнього світу.
Серед шкільних предметів їй
найбільше подобаються алгебра та
література. Мріє стати
стоматологом і дарувати людям гарні
посмішки. Щира і добросердна
Христинка на питання, що б вона
зробила, якби була Президентом,
відповіла: «В першу чергу знизила б ціни на ліки, а також
допомогла безробітним людям».
НА СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Сніг дорогу нам вкриває,
Білим хутром прикриває.
З нетерпінням ми чекаєм
Чудове свято Миколая.
Ввечері дітки йдуть молитись
Щоб мрії їх могли здійснитись
Щоб в нічку чудо вже настало,
І вранці подарунків було немало.
Малюнок Вячало Михайла, 7 кл.

54. 54
ХЛОПЧИК СОНЯШНИК
Хлопчик Соняшник озвався,
Він до сонечка доп'явся.
Любить гратись і сміятись,
Любить з сонечком вітатись.
Хлопчик Соняшник смаглявий,
Картузик в нього весь дірявий.
Промінчик сонечка яскравий
Проліз в шпариночки – цікавий!
Тільки в соняшника є Малюнок Кробинець Наталії, 7кл.
Вбрання веселе і смішне.
Літо, сонце любить він,
Настрій підіймати всім
СІМ'Я
Сім'я в житті – це головне,
Сімейні сварки – це пусте.
Сім'ю свою дуже люблю
І дихаю нею, і живу.
Сім'я важлива над усе,
У ній хороше є і зле.
Сім'я в житті – це основне,
Це найдорожче, це святе.
Всі бережіть рідну сім'ю,
Даруйте їй любов свою,
І мир в сім'ї оберігайте.
Родинних чвар не допускайте!
Малюнок Мущинки Христини, 7кл.

55. 55
МАМА
Мама – це найрідніша людина,
Це перше слово моє,
Матуся мене народила
Й тепло дарує своє.
З дитинства дбала про мене,
Колискові співала мені,
Це моя мама рідненька
Втішає всім серцем своїм.
Без підтримки милої мами
Нічого не вміла б дитина,
З її чуйними, теплими словами Малюнок Глюдзик Крістіни, 7 кл.
Всього досягає Крістіна!
ЗИМОВІ РОЗВАГИ
Як з вікна я виглядала,
Бачила там снігурів,
Вони сиділи на калині
Й співали весело: «Жів- жів…»
Зима , зимонька настала
Сніг білесенький паде
Все святкове, ніби в казці,
А діткам радість над усе
Дітвора катається,
Радість починається.
Дитячі усмішки сіяли, Малюнок Лютянської Аліни, 8кл.
Серця дорослих звеселяли.

56. 56
Яким Богдана
Восьмикласниця Богдана вважає,
що кожна людина має достатньо
способів для самовираження, сама ж
вона віддає перевагу поезії,
художньому мистецтву, спорту,
музиці. Понад усе цінує людей
точних: «Не вмію чекати і не люблю,
коли чекають мене». Себе у
майбутньому бачить лікарем, бо це
потрібна та благородна професія.
Але не виключає, що може стати й
режисером, аби втілити у життя всі ті неймовірні історії, які
«сидять у неї в голові». Любить подорожувати, мріє побувати у
Франції, Іспанії та Тайланді.
СЕРЦЕ, ЩО ПАЛАЄ
Яскраве сонце душу гріє
І хмари темні розганяє,
Та знаю я, що не зумію
Затушить серце, що палає.
Воно палає від любові,
Бо поглад твій ламає душу.
Зігріє він в холодну зиму
І в спеку він зволожить сушу.
Чарує погляд твій…
А серце щось щемить...
І дні за днями, ночі за ночами
Моя душа леліє і не спить.
Малюнок Ряшко Аліни, 8 кл.

57. 57
СПОВІДЬ СОЛДАТА
Війна, розлука, страх і горе,
Насилля, вбивства й крові море –
Це все війна…
Це все біда…
Це час, коли кохання й дружба,
І інші радості життя
Тут недоступні, бо тут служба
І краще вже не був би я.
Тут полягли мої знайомі,
Тут полягла моя сім’я
І з мукою на серці кажу:
Що краще б не родився я.
Таким життям краще не жити,
В такім бутті краще не буть ,
Та кров на полі вже пролита Малюнок Беци Артура, 7 кл.
І вже життя не повернуть…
ВСЕ В НАШИХ РУКАХ
Всі люди рівні на землі,
Нема ні гірших, ані кращих,
Але бувають добрі й злі,
І хто їх ділить, той пропащий.
Бо шлях свій обира людина,
Від неї залежить, власне, це,
Бо в нас, людей, життя єдине
І як захочем, так воно й мине.
Не треба нарікать на долю,
Бо долю твориш тільки ти.
І все це призведе до болю,
Якшо невірно зробиш ти.
Але не пізно виправлятись,
Ставати кращим кожний день,
Для цього треба вам старатись
І працювати день у день!

58. 58
Тимкович Тамара
Для дев’ятикласниці Тамари
поезія – один із способів
самовираження, адже своє
майбутнє вона мріє пов’язати із
журналістикою. І вона впевнено
іде до своєї мрії. Ерудована,
відповідальна та дисциплінована,
з яскраво вираженими
здібностями. Вважає, що кожен
українець повинен бути
патріотом та розмовляти
українською та знати історію своєї країни та свого народу.
Водночас це не є перешкодою для вивчення іноземних мов: Тамара
хоче в ідеалі вивчити англійську, щоб подорожувати світом.
Зокрема мріє побувати у Японії та Іспанії.
Охоплені димом думки,
Слова вже нічого не значать…
Прожити життя в самоті –
Я сенсу у дружбі більше не бачу.
Невже щось зробила не так?
Просити прощення у долі?
Напевно, стиснути всю волю в кулак
Й терпіти, не відчуваючи болю.
Вже ніколи не буде все, як було…
Вже таки нам буде щось заважати.
Вже ніколи не будемо ми, як одно.
Вже не будемо так, як колись,
відчувати. Малюнок Яким Богдани, 8 кл.

59. 59
Біль, крик про пощаду та сльози,
І люди без зір, немов без очей,
Не зрозумівши життєвої прози,
Покарані зараз красою ночей.
Ось блиснуло сонце у небі й погасло,
Не витерпів Бог отих грішних людей,
Апостоли, ангели й Діва прекрасна,
Тепер вже не зжалити добрих суддей.
Та все-таки когось чекає пощада,
А більшість, здається, зійде у вогонь.
Не знайдуть ніде такі люди розради,
Чекає їх вічний болючий полон.
Малюнок Яким Богдани, 8 кл

60. 60
Зміст
1. Передмова. Петренко Л.І…………………………………………….1
2. Битлянин Михайло………………………………………….…...3
3. Ірчак Евеліна…………………………………………………….8
4. Зін Діана…………………………………………………………9
5. Могіш Наталія………………………………………………….12
6. Малильо Дарина………………………………………………..19
7. Беца Артур……………………………………………………...21
8. Яремчук Ірина………………………………………………….27
9. Джугля Руслан………………………………………………….29
10.Клявенш Аніта………………………………………………….32
11. Омецінський Олександр………………………………………34
12. Шумська Анюта……………………………………………….38
13. Пилипко Аліна…………………………………………………40
14. Шекмар Марина……………………………………………….42
15. Дербаль Євгенія………………………………………………..46
16. Бабець Вікторія………………………………………………...49
17. Качур Христина………………………………………………..51
18. Фуцур Христина……………………………………………….53
19. Яким Богдана…………………………………………………..56
20. Тимкович Тамара………………………………………………58