310,23.docx

1. УСЕ МОЄ, ВСЕ ЗВЕТЬСЯ УКРАЇНА!
МЕТА: поглибити знання дітей про країну, про красу і багатство української
землі, історію рідного краю, розвиток пізнавальної, здоров’язбережувальної,
громадянської, пізнавальної компетентностей, виховувати в учнів національні
почуття : любов до рідного краю та гордість за рідний край, відчуття
приналежності до України.
Обладнання: ноутбук, малюнки, кросворд, прислів’я, фото.
Хід заняття
КОЛО ДРУЗІВ. ( Що нове відбулося сьогодні, які цікавинки дізналися, що
побажаєте один одному)
На білому світі є різні країни, Де ріки, ліси і лани,.,
Та тільки одна на землі Україна,
А ми — її доньки й сини,
Усюди є небо, і зорі скрізь сяють ,
І квіти усюди ростуть...
Та тільки одну Батьківщину
Ми маєм, її Україною звуть.
За що ми любимо свою Батьківщину?
Робота в групах: прочитати вірш і знайти яке слово заховалося в перших
літерах акровірша:
У всіх людей одна святиня
Куди не глянь де не спитай
Рідніша їм своя пустиня
А ніж зелений в чужині рай
Їм кращий над усе їх рідний край
Нема без кореня рослини
А нас людей без Батьківщини! ( Україна)
Ми, українці , щасливі, що народилися і живемо в Україні. Де жили наші
батьки, діди та прадіди. Тут коріння українського народу.
Діти ознайомлюють із власним родовідним деревом. ( Виставка дитячих робіт)
Послухаємо Казку – легенду.
Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими,
дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя. Виросли сини
і розійшлися по світах, прославляючи свою матір.
Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома
промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону
люди дали першому синові ім'я Тризуб.

2. Середньому сину мати дала в дорогу синьо-жовтий одяг. Сміливий і сильний
був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними вчинками.
Люди запам'ятали його і назвали Прапором.
А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не
був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди
дали йому ім'я Гімн. Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий
прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку-Україну.
« ЩЕ НЕ ВМЕРЛА Україна»
Поет - Павло Чубинський композитор - Михайло Вербицький.
А що ми знаємо про древнє місто Київ?
Казка про Київ
Жили собі три брати — Кий, Щек та Хорив. І була в них сестра — красуня
Либідь. Брати ходили на полювання, ловили рибу, а Либідь, як наведе лад у хаті,
сідала біля вікна, рушники вишивала та братів виглядала. Поверталися вони
завжди з повнісінькими кошиками риби, грибів і ягід. Усього в тім краї було
вдосталь.
Аж почув про багату землю і красуню Либідь лютий триголовий Змій. Налетів
уночі, трьох братів залізними ланцюгами до трьох гір прикував, красуні ж сестрі
звелів негайно в зміїне царство збиратися. Напружив Кий усю свою силу,
розірвав залізні ланцюги. А тоді схопив величезного меча і проткнув зміїне
серце. Та встигло триголове чудовисько випустити безліч вогненних стріл.
Пронизали вони мужнього Кия, і впав він на землю мертвий.
Дуже побивалася за братом Либідь. Вона плакала день і день, тиждень і тиждень,
рік і рік. Наплакала цілу річку.
Попливли по річці кораблі. Дісталися кораблі того краю, в якім жили брати.
Зійшли на берег люди, поставили свої житла. І виросло велике місто. На честь
сміливого Кия назвали його Києвом. Річку назвали Либіддю, а три гори київські
— Киявицею, Щекавицею та Хоревицею.
Отримані знання застосуємо для розгадування кросворду:
1.Державний Герб України - це... (Тризуб)
2.Яким словом можна назвати рідний край, країна(Батьківщина)
3.Яка найбільша річка в Україні? (Дніпро)
4.Державні символи України - це герб, гімн і (Прапор)
5.Яке місто є столицею нашої держави? (Київ)
6.Урочиста пісня нашої держави - це... (Гімн)
7.Якедерево є народним символом України? (Верба)
Послухаємо вірш – діалог: СЛОВО УКРАЇНСЬКОЇ ДИТИНИ
Хто ти, хлопчику маленький?
Син я України-Неньки! Українцем я зовуся Й тою назвою горджуся!
А по чім тебе пізнаю?
По вкраїнському звичаю. В мене вдача щира й сміла, І відвага духа й тіла, І
душа моя здорова, Українська в мене мова.
А скажи, де край твій рідний?
Там, де сонце сяє ясне На вкраїнські діти красні; Де лани, степи безкраї, Де

3. Дніпро, старий Славута;
Як поможеш своєму народу?
Пильно все учитись буду, Щоб свої мене любили, А чужі щоби цінили, Щоб
про мій народ питали, Україну шанували.
Діти часу марно не втрачали прислів’я про рідний край підготували, та ще
й малюнки малювали.
Робота в групах : Скласти прислів’я із розрізаних слів.
1. ЛЮДИНА БЕЗ ВІТЧИЗНИ, ЯК СОЛОВЕЙ - БЕЗ ПІСНІ.
2.НА ЧУЖІЙ СТОРОНІ ВІТЧИЗНАУДВІЧІ МИЛІША.
3.БЕЗ ВЕРБИ І КАЛИНИ НЕМА УКРАЇНИ.
4. ЖМЕНЬКА РІДНОЇ ЗЕМЛІ ДОРОЖЧА
ВІД ЗОЛОТА.
5.УКРАЇНА - МАТИ, ЗА НЕЇ ТРЕБА ГОЛОВОЮ
СТОЯТИ.
6.ЗА НАРОД І ВОЛЮ ВІДДАМО ЖИТТЯ І ДОЛЮ.
7.ТА ЗЕМЛЯ МИЛА ДЕ МАТИ НАРОДИЛА
Виконання пісні « Моє ім’я Батьківщина!»
Із записаних на дошці та пронумерованих цифр від найменшого до найбільшого
складіть і прочитайте слово:
7 5 1 8 3 6 4 2
К Ї У А Р Н А К (Українка)
Під музичний супровід заходить українка
Я - українка! Горджуся й радію,
Що рідною мовою Я володію, Шевченковим словом
Умію писати Слова мелодійні І вірші складати.
Я - українка! Живу в Україні,
На вільній, єдиній Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість: Ліси і садки.
Озера й річки, І глибокі ставки, Лани неосяжні,
І гори, й долини, Цвіт білосніжний
У лузі калини. В душі моїй солодко Грає сопілка,
Бо я з України, Бо я – українка!
Та прийшла я не з пустими руками,
Принесла вірш,
Який потрібно
Доповнити словами.
Діти давайте закінчимо рядки вірша про Україну
Ми дуже любим весь наш край, І любим ….. (Україну)
Ось небо блакитне і сонце в зеніті. Моя Україна - найкраща... ( у світі)
Моя Україна - це ліс і озерця, безмежні степи чарівні... (джерельця)
Красиві пейзажі і гори високі, маленькі струмочки і ріки... (глибокі)
Сади чарівні, мальовничії села, Моя Україна це пісня …. ( весела )
ЇЇ обереги - верба і калина, Найкраща у світі - моя ...(Україна)

4. Вітчизна свята, дорога Україна, Для кожного з нас ти у світі... (єдина)
О, Україно, земле неозора
Широкий степ і золоті поля
Блакить небесна, тихий шепіт моря
Моє спасіння в добрі і горі
Тобі вклоняюсь доленько моя!
Зараз дружно всі встаємо. За українським звичаєм відпочинемо.
Фізкультхвилинка ( « Ми з України»)
Яку землю ми називаємо рідною?
Ми народилися на Житомирщині. Ця земля стала для нас другою рідною
домівкою, де ви вчилися ступати на ніжки, робили перші кроки на очах своїх
рідних.
Вітаю тебе, мала батьківщина.
Задуманий ліс та широкі степи
Сосни колишуть приязно вітами
Над любим краєм моїм.
З небесних глибин перли падають квітами
Виблискує врода твоя вікова
І де б не бував я далеко чи близько
Завжди мене тягне у рідну оселю
Де спогадів лине приємних багато.
Житомирщина – коханий мій краю
Наймиліше селище- Іршанськ
Я на карті тебе не шукаю
Та у серці моєму ти є!
Обговорення:
1.Історія селища.
2.Чому річка має таку назву.
3. Розповіді про назви вулиць.
4.Історія підприємства.
Ви любите мандрувати? А відпочивати влітку на Поліссі?
Буде літо я поїду
На Полісся до дідуся
Ми на вудку упіймаємо
От такого карася.
А з бабусею у лісі
Назбираємо суниць
У траві такі дрібненькі
Засмагають горілиць
Високо в небі синім
Лине хмарка схожа на гуся
Як же добре на Поліссі
У бабусі й дідуся.
А зараз здійснимо екскурсію в минуле нашого рідного краю:
...Сонця вже не видно було, а небо нагадувало сіру попелясту масу. Тільки там,
удалині, за плесом Ірші, де віковічними соснами ліс обіймався з небом,

5. зблискували спалахи рожевої заграви та час від часу ніби долинав металевий
передзвін. То на Ірші працювала драга. Сортувала з-поміж безлічі піску нічим на
вигляд не примітні крупинки. Про ці диво-камінці й до наших днів ходять
легенди.
...Чи тому може, що наші предки жили в глухих лісах і добре зналися на дереві,
чи з якої іншої причини, але звали їх древлянами. Були вони майстрами
небаченими. Ніхто краще за них не вмів зробити ложку або миску, воза чи сани.
А ще славилися мечами! І були ті мечі такими гартованими, що слава про їх міць
ішла далеко на межі Київської Русі.
Спливали віки, а майстерність жила, переходячи від майстра до майстра... Якось
до одного з найславетніших умільців завітав народний герой Іван Богун, що вер-
тався після великої січі під Іскоростенем.
— Кажуть, славитеся ви майстрами по зброї? — запитав він.
— Так, батьку. Скуємо тобі такого меча, що ворожі шаблі, як паліччя
хряскатимуть.
— Спасибі, від такої зброї не відмовлюсь.
— Кличте коваля,— звернувся майстер до гурту людей, що обступили героя.
Коли той прийшов, Іван Богун низько вклонився йому і повідав про своє
прохання.
— Скільки часу даєш, батьку?
— Місяць...
Дні і ночі не полишав майстер своєї кузні. Кував, кував, а такого меча, як йому
хотілося зробити Іванові Богуну, викувати не вдавалося. Що не склепає, а меч не
витримує, зубриться від удару по шкворню.
Коли залишилося десять днів, майстер геть утратив спокій. Вийшов з кузні, що
стояла над річкою, сидів, пересипаючи в жмені пісок. І раптом відчув важкі
крупинки. Глянув, а воно блищить. Чи не «вдовина гречка»? — подумав. Таки
ніби вона. І почав визбирувати крупинку за крупинкою.
За переказами, колись на цій землі вдова вирішила посіяти гречку. Зорала
поле, засіяла, аж тут нагодився багатій. Почав вимагати податок. Стала
вона просити його, аби зачекав, поки поле вродить. Не погодився багатій,
прогнав її. Йшла з плачем вона понад річкою, а з лантуха на розпечений від
сонця пісок сипалися зернята і враз перетворювалися на тверді камінчики. З
тих пір хто знаходив їх, називав «удовиною гречкою».
У дрібних камінчиках ковальське око вловило металевий блиск. Намивши їх,
коваль невдовзі розпалив горно. Коли полум'я затухало, заревло, він висипав на
жаровню свою знахідку. Та скільки не палив, а «вдовина гречка» тільки й того,
що темнішала. Тоді майстер розшукав дубове вугілля і ще раз розпалив вогонь.
Камінці невдовзі розплавились, і до ковша жолобком полилась срібляста цівка.
Кілька днів коваль кував, гартував меч. Нарешті готовий. Рубонув по сталевому
шкворню, а той — навпіл.
І послалися шляхи-дороги перед сміливцем Іваном Богуном. Не одна вража
голова злетіла з плеч після його удару. А слідом котилася слава про поліського
умільця. Ще довго горіло горно в ковальській кузні та подзенькував метал, не

6. один меч та шабля з'явилися звідси. Побільшало й майстрів, що кували мечі з
поліського диво-каменю.
Багато літ спливло з того часу. І сьогодні на Ірші добувають не «вдовину гречку»,
а космічний метал — титан.
І хоч зараз нам важко і неспокійно у нашому домі, країні.
Слухаємо вірш:
Ви знаєте війна таки скінчиться
І скоро відбудуються міста
Але на жаль ніколи не вернуться
Всі ті кого забрали небеса.
Пам’ятаємо про тих хто безвісти пропав,
хто поліг у бою.
Хай відомими стануть всі герої!
Хвилина мовчання. Запалюємо свічку пам’яті.
Світла всім пам’ять!
Вірш:
Я хочу жити без війни
І щоб було все як раніше
І з татом у кіно піти
Чи з вудкою у тиші
І я не знав, як люблю школу
І що завгодно би віддав
Щоб її запах чути знову
Щоб на урок дзвінок лунав
На Новий рік, що хочеш ти?
Матусі милої питання
Я хочу жити без війни!
Це головне моє бажання!
Наш український народ не раз доводив, що ми єдина дружна сім’я, яка здолає
всі перешкоди.
Слава Україні! Героям Слава! Все буде Україна!
Перегляд мультфільму і виконання пісні «Ой, у лузі червона калина»
Рефлексія:
(Відповіді учнів на запитання)
Отже, ми з вами довели сьогодні, ЩО ВСЕ МОЄ, ВСЕ ЗВЕТЬСЯ Україна!
Мій край чудовий - Україна,
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я
Верба і калина це символи наші
Єднають всіх нас на землі
Бо в кожній людині та часточка вдачі
З якої наш створено світ!