Михайль Семенко – поет доби Розстріляного відродження, основоположник і теоретик українського футуризму, організатор футуристичних угрупувань та редактор багатьох видань. Народився він 31 грудня 1892 року в невеличкому селі Кибинці на Полтавщині в родині волосного писаря та письменниці етнографічного стилю. В чотири роки маленький Михайлик уже вмів читати та писати. Початкову освіту Семенко здобув у Хорольській гімназії. Закінчивши дворічні загальноосвітні курси у відомого педагога А.С. Черняєва, Михайль Семенко стає студентом природознавчо-історичного відділення педагогічного факультету. На цей період припадає початок творчого шляху поета. Поетичним дебютом Михайля Семенка стала збірка «Prelude», яка вийшла у 1913 році. У 1914 році в Києві Михайло Семенко разом із Василем Семенком і Павлом Ковжуном заснували перше футуристичне об’єднання. Вони взяли екзотичні псевдоніми – Михайль, Базиль та Павль. Пізніше такі зміни імен увійшли в моду серед футуристів України. З 1916 до 1917-го Михайль служить телеграфістом у Владивостоці. Там же вступає до підпільної групи РСДРП(б). Наприкінці 1917 р. повернувся до Києва і активно включився у літературний процес, став одним з лідерів відродження і розвитку національної літератури. Творчий доробок цього періоду дуже плідний – збірки «П'єро здається», «П'єро кохає», «Дев'ять поем», «Дві поезофільми». Михайль Семенко брав активну участь у суспільному житті літературної України: організував футуристичний рух у мистецтві, видавав «Універсальний журнал» та журнал «Фламінго», «Альманах трьох», один номер «Катафалка искусства» та багато інших. Кожне з цих видань гуртувало довкола себе здібну творчу молодь. Паралельно з творчістю Михайль Семенко розробляє теорію футуризму. Організовує групи «Ударна група поетів-футуристів», «Аспанфут» (Асоціація панфутуристів), редагує цілу низку футуристичних одноденок. Заради літератури він навіть жертвує відповідальною партійною посадою, для чого взагалі виходить з партії! 1922 р. він проголошує панфутуристичну теорію. У 1924 році виходить збірка «Кобзар», в якій Михайль Семенко зібрав свої поетичні твори за 1910-1922 рр. Протиставивши збірку Шевченковому «Кобзареві», він намагався показати суть різниці між літературами ХІХ і XX ст. Після війни Михайля Семенка переслідувало НКВД за його активну футуристичну позицію та діяльність. 23 квітня 1937 року Семенка було заарештовано в Києві в готелі «Континенталь» під час вечора на його честь. Михайль був звинувачений в участі в Українській фашистській націоналістичній терористичній організації, якої, до речі, ніколи й не існувало. 23 жовтня 1937 року поету було оголошено смертний вирок – розстріл. На наступний день вирок було приведено в дію… До вашої уваги – кілька віршів з поетичних збірок Михайля Семенка.

1. :

2. Я знов почув, як хвилі неспокійні
Натхнення ніжного у серці прокотились,
До струн пісень моїх покірно прихилились,
І кобзи віщої почув я згуки ніжні.
Могутні крила з піснею ростуть
І сили неземні за хмари підіймають.
Куди вони ще серце моє звуть,
Поранене — ще знов навіщо рвуть,
На шлях який мене передзначають?
17. XII. 1911. Петербург
З книги «PRELUDE» (1913)

3. Запитання
(«Я хтів би знать — що є життя?..»)
Я хтів би знать — що є життя?
Хто засвітив на небі зорі?
В натхненному бурхливоморі
Сумує людське почуття.
Життя не є цвітучий гай.
Життя є вулиця шумлива.
Автомобіль або трамвай
Тебе роздавить — будь щасливий.
І ходимо як комашня,
Не бачим зор у синім небі.
Нас гнітить, душить метушня!
Не треба!
24. XI. 1913. Петербург
З циклу «НАЇВНІ ПОЕЗІЙКИ» (1913)

4. )

5. Про себе
Я розчаровуюсь все більше
Перед найглибшим чаруванням.
Моя уява — це не вірші,
Це не пасивне споглядання.
Майбутнє — центр думок, настр’оїв,
Майбутнє — збіг життя і марень,
Пройшов немало гір і зломів,
Я їв і галушки, і камінь.
Піти у подорож самому?
На горизонті безліч хмар.
Не довіряю я нікому —
І футурист,
і антиквар.
В собі знайду найбільшу силу,
Щоб без підручників і взорів
Розворушить в степу могилу,
Перепливти чужинське море.
10. V. 1916. Владивосток
З циклу «ОСІННЯ РАНА» (1915-1916)