урок

1. Я – поет тіла і я поет – Душі,
Зі мною всі насолоди раю та всі болі
пекла зі мною…

3. Збірка “Листя трави” – книга, яку Уїтмен створював
протягом майже 40 років. Перше видання збірки –
власноручний набір і художнє оформлення – складалося з
12 віршів, які згодом збільшуються до 400. За життя поета
книга перевидавалась 9 разів.
Основні теми збірки
 події громадянської війни;
 вбивство президента Лінкольна;
 важка доля індіанців;
 американська дійсність;
 події світової історії.

4.  використання верлібру;
 діалог із читачем;
 “каталог” (докладний перелік явищ, речей, предметів);
 широке використання анафор та епіфор, синонімічних
паралелізмів, риторичних запитань, звернень, антитез,
метафор;
 відсутність традиційного сюжету;
 на відміну від романтиків, возвеличення не пори юності,
а зрілості;
 космізм;

5. Уїтмен – гуманіст, філософ і поет космічного бачення. Він вірить
у братерство всіх народів, рівноправність усіх людей, прагне від
початку й до кінця “ відтворити Особу, людське єство ”, охопивши
“ всі епохи і всі землі ”.

6. О капітане! Батьку! Страшна скінчилась путь,-
Всі бурі витримав наш корабель, сміливців лаври ждуть.
Вже близько причал, і радо кричать нам люди, і дзвони дзвонять,
І дивляться всі на могутній кіль, на бриг відважний і грізний.
Але… О серце! серце! серце!
О кров червона! Кров,
Де батько впав на палубі,
Упав і захолов!
О капітане! Батьку! Встань і кругом подивись!
Для тебе дзвони і горни звучать, для тебе стяги звились,
Для тебе квіти й вінки в стрічках, і натовп на узбережжі, -
Тебе, колишучись, кличе він, тебе побачить жадає!
О, зляж мені на руку!
Який це сон зборов
Тебе, о батьку мій, що враз
Ти впав і захолов?
Мій капітане безмовний, уста – німі, схололі,
Не чує він моєї руки, лежить без пульсу, без волі.
В порту безпечно стоїть корабель після тяжкої дороги.
Скінчив наш бриг шалений біг, добився перемоги.
Дзвоніть, радійте, береги!
А я в жалобі знов –
Піду туди, де батько мій
Упав і захолов.

7. О Капитан! мой Капитан! сквозь бурю мы прошли,
Изведан каждый ураган, и клад мы обрели,
И гавань ждет, бурлит народ, колокола трезвонят,
И все глядят на твой фрегат, отчаянный и грозный!
Но сердце! сердце! сердце!
Кровавою струёй
Забрызгана та палуба,
Где пал ты неживой.
О Капитан! мой Капитан! ликуют берега,
Вставай! все флаги для тебя,— тебе трубят рога,
Тебе цветы, тебе венки — к тебе народ толпится,
К тебе, к тебе обращены восторженные лица.
Отец! ты на руку мою
Склонися головой!
Нет, это сон, что ты лежишь
Холодный, неживой!
Мой Капитан ни слова, уста его застыли,
Моей руки не чувствует, безмолвен и бессилен,
До гавани довел он свой боевой фрегат,
Провез он через бурю свой драгоценный клад.
Звените, смейтесь, берега,
Но горестной стопой
Я прохожу по палубе,
Где пал он неживой

8.  Яке враження справив на вас цей твір?
 Які події описано в вірші?
 Який настрій переважає у творі?
 Співвіднесіть описані автором події із реальними
історичними фактами.
 Кого зображено в образі капітана?
 Виявіть авторське ставлення до цього образу.
 Якого смислу набуває образ капітана?
 Які засоби художньої виразності використовує Уїтмен у
вірші?

9. 14 апреля 1865 г., когда
страна праздновала победу, в
Вашингтоне, в театре Форда,
Авраам Линкольн был убит
выстрелом в голову.
Совершив злодеяние, убийца,
актёр Джон Бутс,
фанатичный сторонник южан,
выскочил на сцену и
выкрикнул: «Так погибают
тираны. Юг отомщён!».
Шестнадцатый президент США Авраам
Линкольн. Его президентство пришлось на
период гражданской войны в США,
продолжавшееся с 1861 по 1865 г. и
унёсший жизни около 600 тыс. американцев.
В истории Линкольн навсегда останется как
человек, предотвративший распад
Соединённых Штатов и освободивший
рабов.
Авраам Линкольн

10. система віршованих
рядків, ритмічна єдність
яких ґрунтується на
інтонаційній подібності.
Вірш без рими і розмірів
з довільним чергуванням
рядків різної довжини.

11. Тісно пов’язаний з романтизмом рух трансценденталізму втілився в
роботах Ральфа Емерсона та Девіда Торо і був реакцією на раціоналізм
ХVІІІ ст. Він виник у місті Конкорд недалеко від Бостона , де жили
Емерсон , Торо і ще декілька письменників.
По суті трансценденталізм представляв собою ліберальну філософію,
яка надавала перевагу природі перед релігійною структурою, душевним
прозрінням - догмі, інстинкту людини – соціальним умовностям. Емерсон
закликав американських інтелектуалів не слідувати за європейською
традицією, надто зануреною у власне минуле. У нарисі “Природа” він
писав: «Наш век ретроспективен. Он возводит усыпальницы отцов. Мы
пишем биографии, истории, критику. Предыдущие поколения смотрели
Господу и природе прямо в лицо; мы их глазами. Почему мы не можем,
как они, быть со вселенной в подлинных отношениях? Почему мы не
создаем поэзию озарений, а строим ее на традициях, почему наша
религия дается нам не в откровениях, а как история их религии?
Раскроем объятья природе, погрузимся в струи жизни, бьющие вокруг и
сквозь нас и дающие нам силы действовать сообразно природе! Довольно
копаться в иссохших костях прошлого...»

12. Трансценденталісти наполягали на існуванні
трансцендентальної реальності (тобто такої, яка лежить
за межами свідомості) і можливості її інтуїтивного
пізнання. Бог, на їхню думку, по-різному являє себе
кожній людині. Звідси випливає теорія видатних осіб,
які й творять історію. Звідси ж і очікування Поета, який
інтуїтивно пізнає і вкаже нації й усьому людству шлях
до майбутнього.

13. Я славлю себя и воспеваю себя,
И что я принимаю, то примете вы,
Ибо каждый атом, принадлежащий мне, принадлежит и вам.
Я, праздный бродяга, зову мою душу,
Я слоняюсь без всякого дела и, лениво нагнувшись, разглядываю летнюю травинку.
Мой язык, каждый атом моей крови созданы из этой почвы, из этого воздуха;
Рожденный здесь от родителей, рожденных здесь от родителей, тоже рожденных здесь,
Я теперь, тридцати семи лет, в полном здоровье, начинаю эту песню
И надеюсь не кончить до смерти.
Догматы и школы пускай подождут,
Пусть отступят немного назад, они хороши там, где есть, мы не забудем и их,
Я принимаю природу такою, какова она есть, я позволяю ей во всякое время, всегда
Говорить невозбранно с первобытною силой.

14.  як ви зрозуміли зміст
прочитаного?
 чому, на вашу думку, поет
прославляє себе?
 що означають слова: “ Бо
кожен атом, належний мені,
так само тобі належить ”?
 які засоби художньої
виразності використовує
автор у творі? Наведіть
приклади.

15. Ребенок сказал: «Что такое трава?» — и принес мне полные горсти травы,
Что мог я ответить ребенку? Я знаю не больше его, что такое трава.
Может быть, это флаг моих чувств, сотканный из зеленой материи — цвета надежды.
Или, может быть, это платочек от бога,
Надушенный, нарочно брошенный нам на память, в подарок,
Где-нибудь в уголке есть и метка, чтобы, увидя, мы могли сказать чей?
Или, может быть, трава и сама есть ребенок, взращенный младенец зелени.
А может быть, это иероглиф, вечно один и тот же,
И, может быть, он означает: «Произрастая везде, где придется,
Среди чернокожих и белых людей,
И канука, и токахо, и конгрессмена, и негра я принимаю одинаково, всем им даю одно».
А теперь она кажется мне прекрасными нестрижеными волосами могил.
Кудрявые травы, я буду ласково гладить вас,
Может быть, вы растете из груди каких-нибудь юношей,
Может быть, если бы я знал их, я любил бы их,
Может быть, вы растете из старцев или из младенцев, только что оторванных от материнского чрева,
Может быть, вы и есть материнское лоно.
Эта трава так темна, она не могла взрасти из седых материнских голов,
Она темнее, чем бесцветные бороды старцев,
Она темна и не могла возникнуть из бледно-розовых уст.
О, я вдруг увидал: это все языки, и эта трава говорит,
Значит, не зря вырастает она из человеческих уст.
Я хотел бы передать ее невнятную речь об умерших юношах и девушках,
А также о стариках, и старухах, и о младенцах, только что оторванных от матерей.
Что, по-вашему, сталось со стариками и юношами?
И во что обратились теперь дети и женщины?
Они живы, и им хорошо,
И малейший росток есть свидетельство, что смерти на деле нет,
А если она и была, она вела за собою жизнь, она не подстерегает жизнь, чтобы ее прекратить.
Она гибнет сама, едва лишь появится жизнь.
Все идет вперед и вперед, ничто не погибает.
Умереть — это вовсе но то, что ты думал, но лучше.

16.  як ліричний герой відповідає на запитання дитини: “ Що це –
трава?”
 як ви зрозуміли смисл, вкладений поетом у це поняття?
 чому поетові трава здається “ волоссям, не стятим з могил ”?
 як ви розумієте думку автора: “ найменший паросток
твердить, що смерті немає ”?
 який філософський смисл вкладається поетом у твердження:
“померти – це не зовсім те, що ми уявляємо, це набагато
приємніше ”.
 наведіть приклади засобів художньої виразності,
використаних Уїтменом у творі.

17. Я поэт Тела, и я поэт Души,
Радости рая во мне, мучения ада во мне,
Радости я прививаю себе и умножаю в себе, а мучениям я даю новый язык.
Я поэт женщины и мужчины равно,
И я говорю, что быть женщиной — такая же великая участь, как быть мужчиной,
И я говорю, что нет более великого в мире, чем быть матерью мужчин.
Я пою песнь расширения и гордости,
Довольно унизительных попреков,
Величина — это только развитие.
Ты опередил остальных? ты стал президентом?
Ничего, они догонят тебя, все до одного, и перегонят.
Я тот, кто блуждает вдвоем с нежной, растущей ночью,
Я взываю к земле и к морю, наполовину погрузившимся в ночь.
Ближе прижмись ко мне, гологрудая ночь, крепче прижмись ко мне, магнетическая, сильная
ночь, вскорми меня своими сосцами!
Ночь, у тебя южные ветры, ночь, у тебя редкие и крупные звезды!
Тихая, дремотная ночь — безумная, голая летняя ночь.
Улыбнись и ты, сладострастная, с холодным дыханьем, земля!
Земля, твои деревья так сонны и влажны!
Земля, твое солнце зашло,— земля, твои горные кручи в тумане!
Земля, ты в синеватых стеклянных струях полнолунья!
Земля, твои тени и блики пестрят бегущую реку!
Земля, твои серые тучи ради меня посветлели!
Ты для меня разметалась, земля,— вся в цвету яблонь, земля!
Улыбнись, потому что идет твой любовник!
Расточающая щедрые ласки, ты отдалась мне со страстью — и я тебе с такой же страстью,
С такой огненной любовью, перед которой ничтожны слова,—
и я отвечаю любовью! О, безумной любовью!

18.  як поет визначає своє “я”?
 розкрийте проблему
протиставлення Уїтменом
“тіла” та “душі”, “жіночого” та
“чоловічого”.
 як поет ставиться до землі?
 які засоби виразності
використано в цій главі?
 що таке “каталог”? Знайдіть
приклади використання поетом
“каталогу”.

19. Особливості “Пісні про самого себе” Уолта Уїтмена:
 філософське осмислення буття людини;
 поетизація Тіла і Душі;
 вираження поетичного “я” через розуміння себе часткою
людства, природи і Всесвіту;
 піднесення розвитку людини до рівня Бога;
 всебічне охоплення дійсності – “космічний епос”;
 відтворення національної гідності американського народу;
 широке використання засобів художньої виразності:
анафор, епіфор, антитез, метафор, риторичних звернень;
застосування “каталогу” та верлібру.