3. Українське кіномистецтво. Перші спроби кіно в дореволюційній Україні (Київ, Одеса). Становлення українського кіно в 1920-х роках. Олександр Довженко як основоположник школи „поетичного кіно”, відображення в його творах ментальності та культури українців („Звенигора”, „Земля”, „Щорс”). Відродження українського кіно в 1960-х роках: фільми Сергія Параджанова, Івана Миколайчука, Юрія Ільєнка. Сучасний занепад кіновиробництва в Україні та спроби його налагодження.

4. Історія українського кіно У 1893 році головний механік Одеського Новоросійського університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші в світі кінозйомки – зафільмував вершників і метальників списів. Марія Заньковецька Піонери українського кінематографу початку 1900-х років віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав «Наталка Полтавка» (за участю відомої актриси Марії Заньковецької), «Москаль-чарівник», «Наймичка».

5. Тоді ж мали місце спроби створити фільми на українську історичну тематику, теж на театральній основі («Богдан Хмельницький» за п'єсою Михайла Старицького). З дореволюційним кіно в Україні пов'язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі. Уславилася у фільмах: «Пісня тріумфуючого кохання» ( 1915), «Міражі» (1915), «Життя за життя» (1916), «Забудь про камін…» (1917)

6. В той же час і грове кіно намагалося поєднати революційну тематику з традиційною для попереднього періоду мелодрамою та пригодницькими жанрами («Укразія» П.Чардиніна; «Сумка дипкур'єра», «Ягідка кохання» Олександра Довженка). У цей час в Україні з'явилися також екранізації класичних творів національної літератури — «Тарас Трясило», «Микола Джеря», «Борислав сміється». «Сумка дипкур'єра» «Ягідка кохання» НІМЕ КІНО З 1919 р. в Радянській Україні починається тотальне одержавлення кіно. 1922 року було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління , якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а 1928 року ввести в дію київську кінофабрику — одну з найбільших та найсучасніших на той час у світі.

7. У Одесі проходили зйомки багатьох фільмів, що ставили московські кінорежисери. У 1925 р. на екрани країни вийшов кінофільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін», що увійшов в десятку кращих фільмів світового кінематографу і став візитною карткою Одеси. Наприкінці 1920-х рр. в українському кінематографі дедалі гучніше почала заявляти про себе нова модерністська течія, що сформувалася у співпраці режисера Леся Курбаса з письменниками Майком Йогансеном та Юрієм Яновським.

8. Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. “ Творець жанру кіноповісті О.Довженко лишався неперевершеним у ньому, бо його кіноповісті, крім обов’язкових компонентів, несли в собі й великий заряд філософських роздумів, образних зіставлень, оригінальних думок, міркувань, спостережень, що перетворювалися у глибокі трактати про життя і смерть, добро і зло, прекрасне і потворне, про те, що близьке людям усього світу” Коба С.Л. Олександр Довженко. – К., 1979 , с58. Олександр Петрович Довженко - український та радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу.

9. Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». Ідея належала Юркові Юртику (Тютюннику), який у співавторстві з Майком Йогансеном і написав сценарій фільма-легенди про скарб, закопаний гайдамаками в надрах гори. Але Довженко майже на 90 % переробив цей сценарій. Він прагнув створити «свою Іліаду». Велетенська поетична фреска, що охоплює дві тисячі років буття, може бути зрозумілою тільки тим, хто знайомий з історією України. Дванадцять пісень цієї стрічки відтворюють легенди скіфів і варягів, запорізьких козаків, громадянської війни, петлюрівців, більшовиків та білогвардійців. Усі вони поєднані одним персонажем — дідом, який уособлює патріархальне селянство, прив'язане до цінностей минулого. Фільм не вписується все ж таки у ряд фільмів, що були покликані формувати пролетарський реалізм, хоч і закінчується апологією соціалістичної промисловості. Фрагмент з кінофільму Олександра Довженко Звенигора 1928

10. Наступним фільмом Довженка став «Арсенал» — фільм-поступка перед владою, як вважає більшість кінознавців. У той час кожен український інтелігент стояв перед дилемою: стати комуністом і закрити очі на фактично зраду свого народу, чи наражатися на небезпеку, а може й смерть. «Арсенал» — приниження й засудження визвольних змагань українського народу після розпаду царської імперії. Не зважаючи на те, що сам автор воював у лавах армії УНР, цього разу він — на іншому боці. Критики й досі сперечаються, чи прихований у цьому фільмі непрямий докір націоналістам, що втратили незалежну Україну, чи це є чисто більшовицький витвір, який доводить владі та критикам того часу відсутність націоналістичного нахилу у творчості. Це революційна епопея, кінопоема, в основі сюжету якої лежить трагедія національної поразки й робітниче повстання на київському заводі «Арсенал» проти Центральної Ради та військ УНР в січні 1918 року.

11. Стилістика, створена Довженком, по клала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно». Нарешті від липня до листопада 1929 року Довженко знімає свій геніальний твір «Земля», гімн праці на землі, хліборобству та людині, яка працює на землі, є частиною космічного ритму буття. Довженко першим у світовому кіно виразив світогляд, якісно відмінний від досі зображуваного. Це світогляд нації хліборобської, в якої спокійна гідність зумовлена її способом життя. Середовище і люди — єдине і нероздільне, а їхній спосіб життя є споконвічним, світогляд непохитним. Символіка Довженка була тісно пов'язана зі світоглядом українського народу, з образністю народної поезії. Саме в цьому відмінність фільмів Довженка від фільмів російських авангардистів (формалістів) 1920-х років. 8 квітня 1930 року «Земля» виходить на київські екрани, а вже 17-го числа фільм з показу знімають. Офіційна причина — натуралізм та замах на звичаї.

12. Звукове кіно У 1930 р. в Україні з'являється перший звуковий фільм — документальна стрічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу. Наприкінці 1930-х тотальний терор у СРСР поєднується з кон'юнктурним поверненням до національно-історичної тематики. Фільми «Щорс» (1939) Олександра Довженка і «Богдан Хмельницький» (1941) Ігора Савченка — дивовижне поєднання вимушеної заангажованості держзамовлення і очевидної режисерської та акторської обдарованості. “ Щорс” є історико-революційною стрічкою з великою кількістю чудово поставлених батальних сцен, розповідає про полководця Миколу Щорса, легендарного героя громадянської війни. Дія відбувається на Україні в 1919 році, коли війська червоних йшли до Києва. “ Щорс”

13. Українське поетичне кіно Український кінематограф 1960-70-х років час з'являються стрічки, які поклали початок унікальному феномену «українського поетичного кіно»: «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова (1964), який отримав другу премію на 7 Міжнародному кінофестивалі в Аргентині; «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка (1965); «Камінний хрест» Леоніда Осики (1968), «Вірність» Петра Тодоровського (1965). Однак реакційна політика т.зв. «застою» фактично знищила українське поетичне кіно. Режисер С.Параджанов був вилучений з кінематографу і громадянського життя. «Авторський» шедевр Кіри Муратової «Довгі проводи» (1971) опинився під забороною. Згодом естетика українського поетичного кіно стимулювала режисерський дебют актора Івана Миколайчука («Вавілон-ХХ», 1979), а суттєві елементи поетичного кіно проявляються в стрічках Миколи Мащенка «Комісари» (1971) і «Як гартувалася сталь» (1973).

14. Довженко став предтечею українського поетичного кіно. Опора на національне коріння, національні дух і ментальність, багатство та поетичність кіномови, висока зображальна культура, своєрідна манера спілкування з глядачем об’єднують майстрів цієї школи (С. Параджанов, Ю. Іллєнко, Л. Осика, І. Миколайчук) із творчістю Довженка. Україна, в яку був закоханий Довженко, без якої тужив, вся її неповторність, краса людей, її мови, гір та лісів, пісень і міфів у фільмах цих режисерів прозвучала так потужно, що ці фільми означили собою мистецький напрям, який увійшов у світовий кінематограф як українське поетичне кіно.

15. Параджанов Сергій Йосипович Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків". Фільм був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході ("Вогняні коні") інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині. Журнал "Екран" (Польща), 1966 рік писав: "Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності й казки, дійсності й уяви, достовірності й фантазії... Уяві Параджанова, здається, немає меж. Червоні гілки дерев, геометрична композиція усередині корчми з нечисленним реквізитом на фоні білих стін, Палагна на коні під червоною парасолькою і з напіводягненими ногами, грубість похоронного ритуалу з обмиванням померлого тіла і сцена оргіастичних забав у фіналі... Параджанов відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал в рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедію особи". Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні.

16. "Вавілон ХХ" – стрічка, повна прозорої поезії і романтизму, режисерска работа Івана Миколайчука, в котрій він заграв одну з головних ролей, фільм знятий за мотивами роману Василя Земляка "Лебедина зграя". Тихе українске поселення Вавілон обійшли стороною віяння нової епохи. Не торкнулась його і революція. Життя йшло своїм чередом до тих пір, поки в рідні краї не вернувся матрос с «Авроры» Клим Синица, щоб заснувати комуну. Селяни до цієї ідеї були байдужі. Навіть місцевий філософ Фабіан не проявив до них інтересу. Але богачам не сподобались революційні порядки. Не бажаючи прощатися зі набутим богатством, вони вирішили поквитатись з гінцями нового часу … Ролі у фільмах: «Сон»; «Тіні забутих предків» - актор; «Київські мелодії» - актор; «Помилка Оноре де Бальзака» - актор; «Камінний хрест»; «Білий птах з чорною ознакою» - сценарист, актор; «Мріяти і жити» - сценарист; «Тревожный месяц сентябрь» - актор; «Под Созвездием Близнецов» - сценарист; «Такая поздняя, такая теплая осень» - актор, режисер та сценарист. Миколайчук Іван - й ого називали душею українського поетичного кіно

17. Ю ́рій Гера́симович Іллє́нко український політик, кінооператор («Тіні забутих предків»), кінорежисер («Криниця для спраглих», «Вечір напередодні Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Легенда про княгиню Ольгу»), сценарист («Мріяти і жити», «Лісова пісня» — всього 47 кіносценаріїв).

18. Разом з тим, у цей час були зняті і справжні кіношедеври («Райдуга» Марка Донського за сценарієм Ванди Василевської, який з надзвичайною художньою силою передає трагедію окупованого фашистами українського села. Фільм здобув низку міжнародних нагород, серед них премія «Оскар» (1944) в номінації «кращий іноземний фільм»). Сценарій Олександра Довженка «Україна в огні», який Сталін спочатку сприйняв схвально, потім було піддано розгромній критиці, а автора — шельмуванню. Українське кіно часів Другої світової війни, частково евакуйоване на схід, було переважно підпорядковане ідеологічним завданням воєнної доби.

19. У 1990-х українське телебачення розпочало освоєння поширеного у всьому світі жанру телесеріалу („Роксолана “, режисер Бориса Небієрідзе, „Острів любові“, режисер Олега Бійма). Величезний успіх мав фільм польського режисера Єжи Гофмана „Вогнем і мечем“, у якому український актор Богдан Ступка зіграв роль гетьмана Богдана Хмельницького. З цього часу Богдан Ступка став головним гетьманом українського екрану — йому належать також ролі в історичному серіалі „Чорна рада“ Миколи Засєєва-Руденка (2000) та фільмі Юрія Іллєнка „Молитва за гетьмана Мазепу“ (2001). Сучасне українське кіно Iсторичні теми також стали провідними у творчості режисера Олеся Янчука. Впродовж 1990-х — перш Вогнем і мечем ої половини 2000-х ним було знято такі фільми, як „Голод-33“ (1991) про трагічну долю української родини часів Голодомору, „Атентат — Осіннє вбивство у Мюнхені“ (1995), „Нескорений“ (2000) і „Залізна сотня“ (2004), які стали спробою донести до глядача правду про життя та бойовий шлях командирів та воїнів Української повстанської армії.

20. Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців. У 2001 р. початківець-постановник Тарас Томенко здобув перемогу в конкурсі „Панорам“ Берлінського фестивалю. У 2003 році, вже в основному конкурсі того ж Берлінале, отримав Срібного ведмедя фільм українського аніматора Степана Коваля „Йшов трамвай № 9“. У 2003 році фільм „Мамай“ Олеся Саніна вперше представляв Україну на премії „Оскар“. У 2005 році стрічка „Подорожні“ молодого українського режисера Ігоря Стрембіцького отримав Золоту пальмову гілку за короткометражний фільм .

21. “ Украдене Щастя ” 2004 рік (екранізація за І.Я.Франком ) Режисер Андрій Дончик Продюсер Олександр Роднянський Композитор Святослав Вакарчук Режисер переносить героїв у наш час, наповнює класичну першооснову сучасними реаліями, перетворює трагедію у мелодраму. За минуле століття світ змінився, та людські пристрасті залишилися незмінними. Так само безвихідний і трагічний любовний трикутник, в якому опиняються молода вчителька Анна, її чоловік-бізнесмен Микола та її перше кохання Михайло. Всі події відбуваються на Західній Україні початку XXI століття.

22. Після 2004 знято декілька фільмів про Помаранчеву революцію . Її добу було висвітлено у декількох кінострічках, зокрема: „ Помаранчеве небо“ (2006, режисер Олександр Кирієнко), „ Прорвемось!“ (2006, режисер Іван Кравчишин), „ Оранжлав“ (2006, Алан Бадоєв). Фільм „Оранжлав“ отримав приз за ліпшу режисуру на XV Міжнародному фестівалі „ Кіношок“ в Анапі (Росія).

23. Кожну хвилину ми здійснюємо маленьку революцію заради любові, успіху, благополуччя. Двоє молодих людей з різними світоглядами, підходам до життя, з різних станів в одну мить міняють все, щоб бути разом, бути щасливими. Вони дуже молоді і десь наївні, вони ще не боятися жити і щиро борються за те, що їм дороге. «Помаранчеве небо» 2006 режисер Олександр Кирієнко «Революція - це кохання»

24. Orange love 2007 «А щ о ти знаеш про любов?» режисер Алан Бадоев Герої Катя і Роман замкнені в дивній квартирі в самому центрі Києва. За умовами якоїсь містичної гри вони не повинні виходити з квартири до смерті її господаря, який знаходиться в інвалідному візку. Приз: ця квартира і близько 200 тисяч євро. Але осіння любов якось в одну мить змінюється думкою про ... СНІД. Диктуючий правила повинен померти саме від нього. За вікном революція, а Рома не може вийти з квартири і побачити через об'єктив що відбувається. Єдиний зв'язок із зовнішнім світом - листи. Їх кидають під двері. В одному з них результати аналізів, які обидва герої здали на самому початку стрічки. З розкриттям конверта, романтика випаровується миттєво. Герої опиняються сам на сам із проблемою в замкнутому просторі.

25. В 2006 році відбулася також прем'єра першого українського трилеру „Штольня“ (продюсер та оператор Олексій Хорошко, режисер Любомир Кобильчук). В 2008 році вийшов фільм «Ілюзія страху», українського кінорежисера Олександра Кірієнка. Фільм знятий за мотивами одноіменного твору Олександра Турчинова. Був висунутий від України на нагородження кінопремію "Оскар".

26. Перший український триллер "Штольня" (2006, режиссёр: Любомир Кобыльчук) «Чи глибоко захований твій страх?» Наші дні. П'ятеро студентів історичного факультету вирушають на археологічну практику. Професор, який очолює молодих шукачів старожитностей, розповідає їм легенду про те, як під час війни співробітники музею сховали статую язичницького бога Перуна десь у підземеллях за містом. Герої випадково наштовхуються на штольню, в якій, ймовірно, захований ідол Перуна. Несподівано, за нез'ясованих обставин, професор зникає. Студенти вирішують зануритись у штольню, в надії розшукати професора, а може і ідола. Спочатку підземелля виглядає як найпривабливіше місце для розваг, але тільки до тих пір, поки студенти не залишаються без карти ...

27. «Иллюзия страха» 2008 Україна режисер Олександр Кириєнко «Механізм страху запущено» Історія успішного бізнесмена Ігоря Короба, який повинен захищати свій бізнес у складних умовах 90-х років. Ігор стає жертвою бандитського «наїзду»: його незаконно заарештовують, садять в слідчий ізолятор, жорсткими методами змушують відмовитися від проекту бізнес-центру. Опинившись на волі, Ігор присягається за будь-яку ціну повернути права власності на даний проект і помститися кривдникам. Після важких фізичних і психологічних випробувань Коробу починає здаватися, що він живе паралельним життям в особі іншої людини - а саме, легендарного біблійного царя Соломона. Заплутавшись і не розуміючи, що реально, а що ні, Ігор Короб перестає довіряти навіть найближчим друзям. Тепер, під впливом обставин, він повинен швидко визначити хитку грань між дійсністю й ілюзією, між друзями й ворогами, між справжнім життям і видіннями.

28. «Вод ій для Віри» 2004 Росія, Україна режисер Павло Чухрай СРСР, шістдесяті роки ... Сержант Віктор молодий, ставний, дивиться на життя просто і прагматично. Він готовий на все, щоб добитися в житті своєї мети - зробити кар'єру. Поки удача сприяє йому - його, курсанта привілейованої Кремлівської роти, великий армійський генерал бере своїм особистим водієм. Генерал Сєров розраховує одружити його зі своєю невдачливої ​​дочки Віри. Віра - хромоножка. Але нового водія Віктора це не дуже бентежить. Він виріс сиротою в дитячому будинку, в злиднях. Тепер, за шанс пробитися «у вищі сфери», Віктор готовий одружитися на дочці генерала. А влюблива Віра не зауважує холодного розрахунку з його боку.

29. Аврора - вихованка дитбудинку на околиці Прип'яті. Вона обожнює танцювати і мріє стати балериною. Під час катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції дівчинка одержує величезну дозу опромінення. Єдиний шанс на виживання - дорога операція в США. В лікарні вона зустрічає свого кумира, зірку радянського, а потім американського балету, Ніка Астахова, який переживає глибоку творчу кризу. Зустріч з вмираючою дитиною, яку марить про балетну сцену, допомагає артисту змінити своє життя ... «Аврора « 2006 Режисер Оксана Байрак «Присвячений трагедії на Чернобильскій АЕС 1986 року » був претендентом на „Оскар” у 2006 році в номінації „Кращий фільм іноземною мовою”.

30. Недавно відзнятий фільм „Меніни” Ігора Подольчака, в якому знявся Микола Вересень, в Україні ще не показували, хоча він отримав нагороду на Міжнародному кінофестивалі в Роттердамі. Сюжет в стрічці українського художника Ігоря Подольчака, який вирішив спробувати свої сили в кіно, практично відсутній - є сім'я з чотирьох осіб, які живуть в заміському будинку доглядаючи хворого сина, через якого їх життя перетворилось на суцільний абсурд. Та це лише метафорична база для чистого артхаузного проекту, який автор намагався створити у вигляді "живопису, що рухається". За незначними побутовими подіями відкривається клаустрофобічна ситуація в родині, де хворий син тероризує своїми примхами батька, матір та сестру. Хоча присутність сина є прихованою, його вплив є тотальним. Режисер: Ігор Подольчак, Дін Карр Сценарій: Ігор Подольчак Актори: Микола Вересень, Любов Тимошевська, Ганна Яровенко, Дмитро Чернявський Виробництво студії: MF Films, Sota Cinema Group (Україна)

31. Стрічка „Біля Річки” Єви Нейман отримала срібну нагороду на 37-му Міжнародному кінофестивалі в Польщі та зайняла Перше місце на кінофестивалі в Росії. Художній фільм "Біля річки", знятий на Одеській кіностудії в 2006 році, - дебютна робота молодої української режисерки, випускниці Берлінської академії кіно та телебачення Єви Нейман. Психологічну драму поставлено за оповіданнями Фрідріха Горинштейна. У фільмі йдеться про один день двох літніх жінок - дочки й матері. Роль матері виконує актриса Московського театру на Таганці Марина Поліцеймако, доньку грає Ніна Русланова. Рік виробництва : 2006 Країна Україна Тривалість: 84 хв. Режисер:Єва Нейман Продюсер:Олександр Ткаченко Оператор:Володимир Гутовський Сценарій: Сергій Четвертков та Єва Нейман за новелою Фрідріха Горінштейна Виробництво: ЗАО Одеська Кіностудія

32. “ Подорожні ” (2005) Ой люлі-люлі, спатоньки хочу, покладу я головоньку на білую постелоньку, може, я засну... Фільм про дитинство, яке не повертається, про мрії, які не здійснюються, і про те, що божевілля може бути і щастям, і горем. "Подорожні" – перший український фільм, відібраний до участи в офіційній конкурсній програмі (конкурс короткометражних фільмів) Каннського фестивалю. Фільм Ігоря Стрембіцького „Подорожні” переміг на Каннському кінофестивалі у 2005 році та багато інших. Жанр: Документальний Режисер: Ігор Стрембіцький Виробництво: Київський національний університет театру, кіна і телебачення імени І. Карпенка-Карого (КНУТКіТ) Бюджет: 15000 гривень Тривалість: 9:35 хв.

34. За дани ми опитування можна зробити висновок про відсутність не українського кіно , а відсутність його популяризації!