SlideShare a Scribd company logo
1 of 5
Download to read offline
Лабораторна робота № 9
Добування й властивості альдегідів і кетонів
Реактиви й матеріали: метиловий, етиловий спирти; 40%-ий розчин
мурашиного альдегіду (формалін); оцтовий; ізовалеріановий; бензеновий альдегіди;
фуксинсульфітна кислота; сегнетова сіль; ацетат натрію; нітропрусид натрію; хінон;
гліцерин; гідрогенсульфіт натрію; бромна вода; 0,1н розчин калійперманганату.
Дослід 1. Добування оцтового альдегіду
окисненням етилового спирту
У пробірку до 3 – 4 мл хромової суміші добавляють 1 мл етилового
спирту і «кип’ятильники» для рівномірного кип’ятіння. Пробірку закривають
пробкою з газовідвідною трубкою й обережно нагрівають. Кінець
газовідвідної трубки занурюють у пробірку з водою, в яку відганяється
оцтовий альдегід. Його визначають за характерним запахом і забарвленням із
фуксинсульфітною кислотою.
3 CH3–CH2OH + K2Cr2O7 + 4 H2SO4 3 CH3–CHO + K2SO4 +
+ Cr2(SO4)3 + 7 H2O
Дослід 2. Добування ацетону
Ацетон добувають сухою перегонкою ацетату кальцію за такою
схемою:
C
CH3
O
CH3
CH3
C
O
Ca
CH3
C
O
O
O
+ CaCO3
tо
У суху пробірку насипають 4 – 5 г безводного ацетату кальцію.
Пробірку закривають пробкою з газовідвідною трубкою, закріплюють на
штативі. У другу пробірку (приймач) наливають 4 – 5 мл холодної
дистильованої води і занурюють у неї трубку. Приймач охолоджують водою
з льодом.
Спочатку нагрівають всю пробірку, а потім тільки суміш до червоного
кольору. Ацетат кальцію розкладається й утворює леткі продукти, які
розчиняються у воді. Сіль частково обвуглюється й темніє. Через кілька
хвилин, коли об’єм рідини в приймачі збільшиться вдвоє, нагрівання
припиняють. Відгін має різкий запах і жовте забарвлення. Якщо розчин
мутний, його фільтрують.
Для визначення ацетону в рідині використовують його здатність
утворювати йодоформ. До 2 мл одержаного дистиляту добавляють в
однаковій кількості розчин йоду в йодиді калію, а потім краплями
добавляють гідроксид калію до зникнення бурого забарвлення. За наявності
ацетону утворюється жовтий осад йодоформу з характерним запахом.
Йодоформна проба дуже чутлива і дає змогу виявити вміст у розчині 0,04%
ацетону.
Дослід 3. Реакція срібного дзеркала
У чисту пробірку, вимиту за нагрівання 10%-им лугом і обполіснуту
дистильованою водою, наливають 3 – 4 мл 1%-го розчину нітрату аргентуму і
добавляють краплями 5%-ий розчин амоніаку в такій кількості, щоб осад
утворився і знову розчинився. Багато амоніаку добавляти не потрібно. До
одержаного амоніачного розчину оксиду аргентуму [Ag(NH3)2]OH
добавляють 1 мл розчину альдегіду (мурашиного, оцтового або
ізовалеріанового) і обережно нагрівають суміш на водяній бані при
температурі 60–70°С. Через кілька хвилин на стінках пробірки поступово
з’являється шар аргентуму у вигляді дзеркала або чорний (сірий) осад
металічного срібла, оскільки альдегіди легко окиснюються до кислоти і є
сильними відновниками:
R–CHO + 2 [Ag(NH3)2]OH R–COOH + 2 Ag + 4 NH3 + H2O
Дослід 4. Реакція відновлення альдегідами
гідроксиду купруму ( ІІ )
У пробірку наливають 0,5 мл формаліну або оцтового альдегіду 3 – 4
мл 10%-го розчину гідроксиду натрію і добавляють краплями 2%-ий розчину
сульфату купруму (ІІ) до утворення каламуті. Верхню частину вмісту
пробірки нагрівають. З’являється осад оксиду купруму (І) жовтого кольору,
що переходить у червоний:
R–CHO + 2 Cu(OH)2
tº R–COOH + Cu2O + 2 H2O
Мурашиний альдегід, на відміну від інших альдегідів, відновлює оксид
купруму (ІІ) до «мідного дзеркала».
Дослід 5. Реакція відновлення альдегідами
реактиву Фелінга
У пробірку наливають 3 – 4 мл свіжоприготовленого реактиву Фелінга і
добавляють 0,5 – 1 мл формаліну або оцтового альдегіду. Реакційну суміш
нагрівають. Спочатку розчин забарвлюється в зелений колір, потім у жовтий
і, нарешті, випадає оксид купруму (І) червоного кольору:
CH
CH
COOK
COONa
O
O
Cu
CH
CH
COOK
COONa
OH
OH
2 H2OR-CHO + + R-COOH Cu2O+ +2 2
Добування фелінгової рідини: розчин Фелінга І – розчин сульфату
купруму (ІІ); розчин Фелінга ІІ – лужний розчин сегнетової солі. Щоб добути
фелінгову рідину, беруть у пробірку 5 – 6 мл розчину Фелінга І і стільки ж
розчину Фелінга ІІ. При цьому відбуваються такі реакції:
CH
CH
COOK
OH
OH
COONa
CH
CH
COOK
OH
OH
COONa
Cu
CH
CH
COOK
O
O
CH
CH
COOK
CООNa
O
O
O
HH
O
HH
COONa
H
H
Cu(OH)2+
Cu(OH)2CuSO4 2NaOH Na2SO4+ +
+
Дослід 6. Кольорова реакція на альдегіди
з фуксинсульфітною кислотою
У пробірку до 1 мл фуксинсульфітної кислоти добавляють кілька
крапель формаліну, оцтового або ізовалеріанового альдегіду. Суміш набуває
червоного забарвлення.
Якісною реакцією на альдегіди є реакція з фуксинсульфітною
кислотою (реактив Шиффа). Барвник червоного кольору парафуксин
гідрогенхлорид три-(п-амінофеніл)метану в результаті оброблення його
сульфітною кислотою утворює безбарвний розчин фуксинсульфітної
кислоти. Вона приєднується до альдегіду і утворює червоно-фіолетове
забарвлення, що є якісною реакцією на альдегідну групу (кетони цієї реакції
не дають):
NH2
NH2
NH2
S
NH2
NH
NH2
OH
O
O
S OO
OH
Cl
+
2H2SO3
-2HCl
Гідрогенхлорид,
три-(п-амінофеніл)метану
( парафуксин )
Фуксинсульфітна кислота
C
H
O
R
S
NH
S
NH2
NH2
OH
OO
OH
O
O
NH2
NHNH
S
O
CH
OH
R
OO
S
O
CH
R
OH
O
O
Cl
+
+
Червоно-фіолетове забарвлення
2
Дослід 7. Взаємодія альдегідів із лугом
До 3 – 4 мл 10 – 20%-го розчину гідроксиду натрію добавляють 0,5 – 1
мл формаліну, оцтового або ізовалеріанового альдегіду, і реакційну суміш
нагрівають. У пробірках з оцтовим чи ізовалеріановим альдегідом
відбувається осмолення, рідина жовтіє, буріє і через деякий час утворюється
забарвлена альдегідна смола. Мурашиний альдегід у цих умовах смолу не
утворює.
Дослід 8. Утворення альдегідами й
кетонами фенілгідразонів
Дуже чутливим і характерним реактивом на карбонільну групу є
фенілгідразин. Альдегіди й кетони з фенілгідразином утворюють
фенілгідразони — речовини, які добре кристалізуються, мають чіткі
температури плавлення.
У пробірці з 4 – 5 мл води розчиняють 0,1 г гідрохлориду
фенілгідразину і добавляють приблизно 1 г розтертого ацетату натрію.
Отриману суміш розділяють на дві рівні частини. До однієї добавляють 0,5
мл оцтового або ізовалеріанового альдегіду, у другу — 0,5 мл ацетону. Вміст
пробірок енергійно збовтують і спостерігають виділення кристалів
фенілгідразонів:
CH3
C
H
O
NH NH2 CH3
CHNNH
+ + H2O
CH3
C O
CH3
NH NH2
CH3
CNNH
CH3
+ + H2O
C
O
OK
C
O
OH
Бензоат калію
HCl+
Бензенова кислота
KCl+
Дослід 9. Виявлення ацетону
У лужному середовищі ацетон із нітропрусидом натрію дає червоне
забарвлення, що не зникає у разі підкиснення оцтовою кислотою.
У пробірку наливають 0,5 – 1 мл ацетону, добавляють 1 – 2 краплі
свіжоприготовленого 1%-го розчину нітропрусиду натрію і кілька крапель
10%-го розчину гідроксиду натрію. З’являється оранжево-червоне
забарвлення, що у разі підкиснення оцтовою кислотою переходить у
вишнево-червоне.

More Related Content

What's hot

лаборатор. 11
лаборатор. 11лаборатор. 11
лаборатор. 11cit-cit
 
лаборатор. 7
лаборатор. 7лаборатор. 7
лаборатор. 7cit-cit
 
лекція 19
лекція 19лекція 19
лекція 19cit-cit
 
лаборатор. 13
лаборатор. 13лаборатор. 13
лаборатор. 13cit-cit
 
лекція 18
лекція 18лекція 18
лекція 18cit-cit
 
презентація до теми 12. лікарські засоби, похідні конденсованих гетероциклів
презентація до теми 12. лікарські засоби, похідні конденсованих гетероциклівпрезентація до теми 12. лікарські засоби, похідні конденсованих гетероциклів
презентація до теми 12. лікарські засоби, похідні конденсованих гетероциклівmedchem_nfau
 
лекция 2 гр
лекция 2 грлекция 2 гр
лекция 2 грamjad1977a
 
презентація до теми 13. лікарські засоби, похідні фенотіазину і бензодіазепіну
презентація до теми 13. лікарські засоби, похідні фенотіазину і бензодіазепінупрезентація до теми 13. лікарські засоби, похідні фенотіазину і бензодіазепіну
презентація до теми 13. лікарські засоби, похідні фенотіазину і бензодіазепінуmedchem_nfau
 
лекция 1
лекция 1лекция 1
лекция 1amjad1977a
 
Похідні бензолсульфокислоти та сульфанілової кислоти (сульфаніламіди).
Похідні бензолсульфокислоти та сульфанілової кислоти (сульфаніламіди).Похідні бензолсульфокислоти та сульфанілової кислоти (сульфаніламіди).
Похідні бензолсульфокислоти та сульфанілової кислоти (сульфаніламіди).Олена Колісник
 
аром амінокислоти
аром амінокислотиаром амінокислоти
аром амінокислотиOksana Kamenetska
 
01 концентрація буфери рн потенціометр
01 концентрація буфери рн потенціометр01 концентрація буфери рн потенціометр
01 концентрація буфери рн потенціометрanna_chem
 
Theophylline ethylenediamine, ephedrine hydrochloride
Theophylline ethylenediamine, ephedrine hydrochlorideTheophylline ethylenediamine, ephedrine hydrochloride
Theophylline ethylenediamine, ephedrine hydrochlorideLiudmila Sidorenko
 
презентація до еми 9. ароматичні кислоти, оксикіслоти, амінокислоти
презентація до еми 9. ароматичні кислоти, оксикіслоти, амінокислотипрезентація до еми 9. ароматичні кислоти, оксикіслоти, амінокислоти
презентація до еми 9. ароматичні кислоти, оксикіслоти, амінокислотиmedchem_nfau
 

What's hot (20)

лаборатор. 11
лаборатор. 11лаборатор. 11
лаборатор. 11
 
лаборатор. 7
лаборатор. 7лаборатор. 7
лаборатор. 7
 
лекція 19
лекція 19лекція 19
лекція 19
 
лаборатор. 13
лаборатор. 13лаборатор. 13
лаборатор. 13
 
Glucose, sucrose
Glucose, sucroseGlucose, sucrose
Glucose, sucrose
 
General part alkaloids
General part alkaloidsGeneral part alkaloids
General part alkaloids
 
лекція 18
лекція 18лекція 18
лекція 18
 
презентація до теми 12. лікарські засоби, похідні конденсованих гетероциклів
презентація до теми 12. лікарські засоби, похідні конденсованих гетероциклівпрезентація до теми 12. лікарські засоби, похідні конденсованих гетероциклів
презентація до теми 12. лікарські засоби, похідні конденсованих гетероциклів
 
5 гр
5 гр5 гр
5 гр
 
Polyarimetriya
PolyarimetriyaPolyarimetriya
Polyarimetriya
 
лекция 2 гр
лекция 2 грлекция 2 гр
лекция 2 гр
 
презентація до теми 13. лікарські засоби, похідні фенотіазину і бензодіазепіну
презентація до теми 13. лікарські засоби, похідні фенотіазину і бензодіазепінупрезентація до теми 13. лікарські засоби, похідні фенотіазину і бензодіазепіну
презентація до теми 13. лікарські засоби, похідні фенотіазину і бензодіазепіну
 
Atropine sulfate, quinine
Atropine sulfate, quinineAtropine sulfate, quinine
Atropine sulfate, quinine
 
лекция 1
лекция 1лекция 1
лекция 1
 
Похідні бензолсульфокислоти та сульфанілової кислоти (сульфаніламіди).
Похідні бензолсульфокислоти та сульфанілової кислоти (сульфаніламіди).Похідні бензолсульфокислоти та сульфанілової кислоти (сульфаніламіди).
Похідні бензолсульфокислоти та сульфанілової кислоти (сульфаніламіди).
 
аром амінокислоти
аром амінокислотиаром амінокислоти
аром амінокислоти
 
01 концентрація буфери рн потенціометр
01 концентрація буфери рн потенціометр01 концентрація буфери рн потенціометр
01 концентрація буфери рн потенціометр
 
Theophylline ethylenediamine, ephedrine hydrochloride
Theophylline ethylenediamine, ephedrine hydrochlorideTheophylline ethylenediamine, ephedrine hydrochloride
Theophylline ethylenediamine, ephedrine hydrochloride
 
2 гр
2 гр2 гр
2 гр
 
презентація до еми 9. ароматичні кислоти, оксикіслоти, амінокислоти
презентація до еми 9. ароматичні кислоти, оксикіслоти, амінокислотипрезентація до еми 9. ароматичні кислоти, оксикіслоти, амінокислоти
презентація до еми 9. ароматичні кислоти, оксикіслоти, амінокислоти
 

More from cit-cit

лекція 5
лекція 5лекція 5
лекція 5cit-cit
 
лекція 17
лекція 17лекція 17
лекція 17cit-cit
 
лекція 12
лекція 12лекція 12
лекція 12cit-cit
 
лекція 11
лекція 11лекція 11
лекція 11cit-cit
 
лекція 10
лекція 10лекція 10
лекція 10cit-cit
 
лекція 15 (pdf.io)
лекція 15 (pdf.io)лекція 15 (pdf.io)
лекція 15 (pdf.io)cit-cit
 
лекція 14 (pdf.io)
лекція 14 (pdf.io)лекція 14 (pdf.io)
лекція 14 (pdf.io)cit-cit
 
лекція 13 (pdf.io)
лекція 13 (pdf.io)лекція 13 (pdf.io)
лекція 13 (pdf.io)cit-cit
 
лекція 9
лекція 9лекція 9
лекція 9cit-cit
 
лекція 8
лекція 8лекція 8
лекція 8cit-cit
 
лаборатор. 6
лаборатор. 6лаборатор. 6
лаборатор. 6cit-cit
 
лекція 6
лекція 6лекція 6
лекція 6cit-cit
 
лекція 5
лекція 5лекція 5
лекція 5cit-cit
 
лекція 3
лекція 3лекція 3
лекція 3cit-cit
 
лекція 2
лекція 2лекція 2
лекція 2cit-cit
 
лекція 1
лекція 1лекція 1
лекція 1cit-cit
 
фкз лекція 13
фкз лекція 13фкз лекція 13
фкз лекція 13cit-cit
 
фкз лекція 12
фкз лекція 12фкз лекція 12
фкз лекція 12cit-cit
 

More from cit-cit (18)

лекція 5
лекція 5лекція 5
лекція 5
 
лекція 17
лекція 17лекція 17
лекція 17
 
лекція 12
лекція 12лекція 12
лекція 12
 
лекція 11
лекція 11лекція 11
лекція 11
 
лекція 10
лекція 10лекція 10
лекція 10
 
лекція 15 (pdf.io)
лекція 15 (pdf.io)лекція 15 (pdf.io)
лекція 15 (pdf.io)
 
лекція 14 (pdf.io)
лекція 14 (pdf.io)лекція 14 (pdf.io)
лекція 14 (pdf.io)
 
лекція 13 (pdf.io)
лекція 13 (pdf.io)лекція 13 (pdf.io)
лекція 13 (pdf.io)
 
лекція 9
лекція 9лекція 9
лекція 9
 
лекція 8
лекція 8лекція 8
лекція 8
 
лаборатор. 6
лаборатор. 6лаборатор. 6
лаборатор. 6
 
лекція 6
лекція 6лекція 6
лекція 6
 
лекція 5
лекція 5лекція 5
лекція 5
 
лекція 3
лекція 3лекція 3
лекція 3
 
лекція 2
лекція 2лекція 2
лекція 2
 
лекція 1
лекція 1лекція 1
лекція 1
 
фкз лекція 13
фкз лекція 13фкз лекція 13
фкз лекція 13
 
фкз лекція 12
фкз лекція 12фкз лекція 12
фкз лекція 12
 

лаборатор. 9

  • 1. Лабораторна робота № 9 Добування й властивості альдегідів і кетонів Реактиви й матеріали: метиловий, етиловий спирти; 40%-ий розчин мурашиного альдегіду (формалін); оцтовий; ізовалеріановий; бензеновий альдегіди; фуксинсульфітна кислота; сегнетова сіль; ацетат натрію; нітропрусид натрію; хінон; гліцерин; гідрогенсульфіт натрію; бромна вода; 0,1н розчин калійперманганату. Дослід 1. Добування оцтового альдегіду окисненням етилового спирту У пробірку до 3 – 4 мл хромової суміші добавляють 1 мл етилового спирту і «кип’ятильники» для рівномірного кип’ятіння. Пробірку закривають пробкою з газовідвідною трубкою й обережно нагрівають. Кінець газовідвідної трубки занурюють у пробірку з водою, в яку відганяється оцтовий альдегід. Його визначають за характерним запахом і забарвленням із фуксинсульфітною кислотою. 3 CH3–CH2OH + K2Cr2O7 + 4 H2SO4 3 CH3–CHO + K2SO4 + + Cr2(SO4)3 + 7 H2O Дослід 2. Добування ацетону Ацетон добувають сухою перегонкою ацетату кальцію за такою схемою: C CH3 O CH3 CH3 C O Ca CH3 C O O O + CaCO3 tо У суху пробірку насипають 4 – 5 г безводного ацетату кальцію. Пробірку закривають пробкою з газовідвідною трубкою, закріплюють на штативі. У другу пробірку (приймач) наливають 4 – 5 мл холодної дистильованої води і занурюють у неї трубку. Приймач охолоджують водою з льодом. Спочатку нагрівають всю пробірку, а потім тільки суміш до червоного кольору. Ацетат кальцію розкладається й утворює леткі продукти, які розчиняються у воді. Сіль частково обвуглюється й темніє. Через кілька хвилин, коли об’єм рідини в приймачі збільшиться вдвоє, нагрівання припиняють. Відгін має різкий запах і жовте забарвлення. Якщо розчин мутний, його фільтрують. Для визначення ацетону в рідині використовують його здатність утворювати йодоформ. До 2 мл одержаного дистиляту добавляють в однаковій кількості розчин йоду в йодиді калію, а потім краплями
  • 2. добавляють гідроксид калію до зникнення бурого забарвлення. За наявності ацетону утворюється жовтий осад йодоформу з характерним запахом. Йодоформна проба дуже чутлива і дає змогу виявити вміст у розчині 0,04% ацетону. Дослід 3. Реакція срібного дзеркала У чисту пробірку, вимиту за нагрівання 10%-им лугом і обполіснуту дистильованою водою, наливають 3 – 4 мл 1%-го розчину нітрату аргентуму і добавляють краплями 5%-ий розчин амоніаку в такій кількості, щоб осад утворився і знову розчинився. Багато амоніаку добавляти не потрібно. До одержаного амоніачного розчину оксиду аргентуму [Ag(NH3)2]OH добавляють 1 мл розчину альдегіду (мурашиного, оцтового або ізовалеріанового) і обережно нагрівають суміш на водяній бані при температурі 60–70°С. Через кілька хвилин на стінках пробірки поступово з’являється шар аргентуму у вигляді дзеркала або чорний (сірий) осад металічного срібла, оскільки альдегіди легко окиснюються до кислоти і є сильними відновниками: R–CHO + 2 [Ag(NH3)2]OH R–COOH + 2 Ag + 4 NH3 + H2O Дослід 4. Реакція відновлення альдегідами гідроксиду купруму ( ІІ ) У пробірку наливають 0,5 мл формаліну або оцтового альдегіду 3 – 4 мл 10%-го розчину гідроксиду натрію і добавляють краплями 2%-ий розчину сульфату купруму (ІІ) до утворення каламуті. Верхню частину вмісту пробірки нагрівають. З’являється осад оксиду купруму (І) жовтого кольору, що переходить у червоний: R–CHO + 2 Cu(OH)2 tº R–COOH + Cu2O + 2 H2O Мурашиний альдегід, на відміну від інших альдегідів, відновлює оксид купруму (ІІ) до «мідного дзеркала». Дослід 5. Реакція відновлення альдегідами реактиву Фелінга У пробірку наливають 3 – 4 мл свіжоприготовленого реактиву Фелінга і добавляють 0,5 – 1 мл формаліну або оцтового альдегіду. Реакційну суміш нагрівають. Спочатку розчин забарвлюється в зелений колір, потім у жовтий і, нарешті, випадає оксид купруму (І) червоного кольору: CH CH COOK COONa O O Cu CH CH COOK COONa OH OH 2 H2OR-CHO + + R-COOH Cu2O+ +2 2
  • 3. Добування фелінгової рідини: розчин Фелінга І – розчин сульфату купруму (ІІ); розчин Фелінга ІІ – лужний розчин сегнетової солі. Щоб добути фелінгову рідину, беруть у пробірку 5 – 6 мл розчину Фелінга І і стільки ж розчину Фелінга ІІ. При цьому відбуваються такі реакції: CH CH COOK OH OH COONa CH CH COOK OH OH COONa Cu CH CH COOK O O CH CH COOK CООNa O O O HH O HH COONa H H Cu(OH)2+ Cu(OH)2CuSO4 2NaOH Na2SO4+ + + Дослід 6. Кольорова реакція на альдегіди з фуксинсульфітною кислотою У пробірку до 1 мл фуксинсульфітної кислоти добавляють кілька крапель формаліну, оцтового або ізовалеріанового альдегіду. Суміш набуває червоного забарвлення. Якісною реакцією на альдегіди є реакція з фуксинсульфітною кислотою (реактив Шиффа). Барвник червоного кольору парафуксин гідрогенхлорид три-(п-амінофеніл)метану в результаті оброблення його сульфітною кислотою утворює безбарвний розчин фуксинсульфітної кислоти. Вона приєднується до альдегіду і утворює червоно-фіолетове забарвлення, що є якісною реакцією на альдегідну групу (кетони цієї реакції не дають): NH2 NH2 NH2 S NH2 NH NH2 OH O O S OO OH Cl + 2H2SO3 -2HCl Гідрогенхлорид, три-(п-амінофеніл)метану ( парафуксин ) Фуксинсульфітна кислота
  • 4. C H O R S NH S NH2 NH2 OH OO OH O O NH2 NHNH S O CH OH R OO S O CH R OH O O Cl + + Червоно-фіолетове забарвлення 2 Дослід 7. Взаємодія альдегідів із лугом До 3 – 4 мл 10 – 20%-го розчину гідроксиду натрію добавляють 0,5 – 1 мл формаліну, оцтового або ізовалеріанового альдегіду, і реакційну суміш нагрівають. У пробірках з оцтовим чи ізовалеріановим альдегідом відбувається осмолення, рідина жовтіє, буріє і через деякий час утворюється забарвлена альдегідна смола. Мурашиний альдегід у цих умовах смолу не утворює. Дослід 8. Утворення альдегідами й кетонами фенілгідразонів Дуже чутливим і характерним реактивом на карбонільну групу є фенілгідразин. Альдегіди й кетони з фенілгідразином утворюють фенілгідразони — речовини, які добре кристалізуються, мають чіткі температури плавлення. У пробірці з 4 – 5 мл води розчиняють 0,1 г гідрохлориду фенілгідразину і добавляють приблизно 1 г розтертого ацетату натрію. Отриману суміш розділяють на дві рівні частини. До однієї добавляють 0,5 мл оцтового або ізовалеріанового альдегіду, у другу — 0,5 мл ацетону. Вміст пробірок енергійно збовтують і спостерігають виділення кристалів фенілгідразонів: CH3 C H O NH NH2 CH3 CHNNH + + H2O
  • 5. CH3 C O CH3 NH NH2 CH3 CNNH CH3 + + H2O C O OK C O OH Бензоат калію HCl+ Бензенова кислота KCl+ Дослід 9. Виявлення ацетону У лужному середовищі ацетон із нітропрусидом натрію дає червоне забарвлення, що не зникає у разі підкиснення оцтовою кислотою. У пробірку наливають 0,5 – 1 мл ацетону, добавляють 1 – 2 краплі свіжоприготовленого 1%-го розчину нітропрусиду натрію і кілька крапель 10%-го розчину гідроксиду натрію. З’являється оранжево-червоне забарвлення, що у разі підкиснення оцтовою кислотою переходить у вишнево-червоне.