1. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
4.1 Склад джерел фінансування активів підприємства. Мета і
завдання аналізу джерел фінансування.
4.2. Аналіз динаміки, структури і показників джерел
формування активів
4.3 Оцінка основних підходів до фінансування активів
підприємства
4.4. Оцінка вартості залучення капіталу
Пасиви – це джерела утворення активів, тобто власний капітал (статті
розділу І пасиву балансу) і позиковий (статті розділів ІІ - ІV).
Залежно від терміну погашення позикові кошти поділяються на
довгострокові зобов’язання (статті розділу ІІ і ІV пасиву балансу) і
поточні зобов’язання (статті розділу ІII пасиву балансу).
Власний капітал відображає частину активів підприємства, сформовану власниками при
його створенні, а також утворену в процесі діяльності підприємства. Він являє собою
сукупність коштів, що належать власникам підприємства, беруть участь у господарському
процесі і приносять прибуток в любій формі. Основними складовими власного капіталу є:
- статутний капітал (зареєстрований капітал);
- додатково вкладений капітал (додатковий капітал);
- інший додатковий капітал (капітал у дооцінках);
- резервний капітал;
- нерозподілений прибуток ( або непокритий збиток);
- неоплачений капітал;
- вилучений капітал.
2. Аналіз пасивів підприємства є невід’ємною частиною комплексного фінансового аналізу,
розкриває склад і структуру джерел фінансування активів.
Метою аналізу пасивів підприємства є визначення політики фінансування операційної і
інвестиційної діяльності.
Завдяки аналізу пасивів можна з’ясувати такі важливі характеристики фінансового стану
підприємства як:
ступінь фінансової залежності від позикового капіталу,
рівень фінансових ризиків,
рівень контролю акціонерів над фінансовими ресурсами підприємства,
характер боргової політики (взаємовідносини з кредиторами, банками, постачальниками);
рівень капіталізації;
ознаки наявності фінансової кризи.
Основними напрямками аналізу пасивів балансу є:
- аналіз динаміки пасивів, який проводиться з метою виявлення тенденцій позитивних і
негативних змін у джерелах формування фінансових ресурсів;
- аналіз структури пасивів, який проводиться з метою визначення рівня залежності від
кредиторів, рівня ризикованості фінансування, рівня фінансової автономії, рівня
диверсифікованості джерел фінансування тощо. Структура пасивів віддзеркалює політику
фінансування підприємства і є непрямим свідченням майстерності і компетенції
фінансового директора;
- коефіцієнтний аналіз, який є доповненням до аналізу динаміки і структури і надає більш
глибоку інформацію стосовно стійкості, ризикованості і якості формування капіталу
підприємства.
3. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ
Показник Характеристика Формула
Коефіцієнт фінансової
стійкості (Кфс),
розраховується відношенням
власних коштів до позикових:
Бажано, щоб його значення було
не менше 0,8.
Кфс =
ВК
ПК
Коефіцієнт фінансової
стабільності (Кфст),
який розраховується відношенням
власних і довгострокових джерел
фінансування до валюти балансу:
Кфст =
ВК + ДовЗоб
ВБ
Коефіцієнт фінансової
незалежності (автономії)
(Кфн),
обчислюється відношенням суми
власних коштів до валюти
балансу:
Бажано, щоб його значення було
не менше 0,5.
Кфн =
ВК
ВБ
Коефіцієнт фінансової
залежності (Кфз),
розраховується відношенням
позикового капіталу до валюти
балансу:
Кфз =
ПК
ВБ
Коефіцієнт фінансового
ризику (левериджу) (Кфр),
розраховується відношенням
позикового капіталу до власного Кфр =
ПК
ВК
Коефіцієнт довгострокового
залучення позикових коштів
(Кдзк)
відношення суми довгострокових
залучених коштів до величини
довгострокового капіталу.
Кдзк =
ДЗК
ВК + ДовЗоб
4. АНАЛІЗ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Окремо необхідно вивчати наявність, склад і структуру кредиторської
заборгованості, частоту і причини створення простроченої кредиторської
заборгованості.
Кредиторська заборгованість складає значну частку в поточних
зобов’язаннях підприємства. Зростання частки кредиторської
заборгованості, з одного боку, є благом для підприємства, оскільки
збільшується частка «безкоштовних» джерел покриття потреби в оборотних
засобах, з іншого боку, - негативно впливає на ділову репутацію
підприємства. Тому аналіз кредиторської заборгованості складається не
тільки з аналізу динаміки, але і з оцінки швидкості, з якою підприємство
погашає свою кредиторську заборгованість.
Для оцінки обертання кредиторської заборгованості використовується
коефіцієнт її обертання (КоКЗ).
Розрахунок коефіцієнту обертання може відбуватися за спрощеним варіантом
(за чистим доходом) і за уточненим варіантом (за собівартістю реалізованої
продукції).
Поряд з оцінкою якості виконання зобов’язань, можна проводити аналіз якості
структури зобов’язань з метою виявлення можливих перекосів структури боргів
у бік товарних кредитів від інших підприємств, прихованого кредитування і
заборгованостей за внутрішніми виплатами.
5. ПОКАЗНИКИ АНАЛІЗУ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Показник Характеристика Формула
Коефіцієнт обертання
кредиторської
заборгованості (Кокз)
відношення собівартості реалізованої продукції (Св) за
період до середньої суми кредиторської заборгованості за
період (КЗ).
Значення показника обертання кредиторської заборгованості
означає розширення чи згортання комерційного кредиту,
наданого підприємству. Зростання цього показника в
динаміці є позитивним фактором, оскільки означає, що
збільшується швидкість оплати заборгованості
постачальникам, відповідно зростання показника свідчить
про зростання обсягів купівель в кредит
Кокз =
ЧД(СВ)
КЗ
Тривалість одного оберту
кредиторської
заборгованості (Токз)
Відношення кількості днів в аналізованому періоді (365) до
коефіцієнта обертання кредиторської заборгованості
Значення показника відображає середній період повернення
комерційного кредиту. Зменшення цього показника в
динаміці є позитивним явищем.
Токз =
Т(365)
Кокз
Загальна забезпеченість
зобов’язань за рахунок
виручки, (Ззоб)
Розраховується як відношення суми всіх зобов’язань -
позикового капіталу (ПК) підприємства за період до
середньомісячної чистої виручки від реалізації
Зростання показника в динаміці є негативним явищем і
свідчить про уповільнення розрахунків підприємства за
своїми боргами;
Ззоб =
ПК
ЧД ÷ 12
Забезпеченість
поточних зобов’язань за
рахунок виручки, (Зпз)
розраховується як відношення суми всіх поточних
зобов’язань підприємства (ПЗ) за період до
середньомісячної чистої виручки від реалізації (ЧД)
Даний показник характеризує можливі строки погашення
поточних зобов’язань за рахунок надходжень коштів від
реалізації продукції. Зростання показника в динаміці
негативно впливає на фінансовий стан підприємства,
свідчить про зниження рівня погашення поточної
Зпз =
ПЗ
Чд ÷ 12
6. ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПІДХОДІВ ДО ФІНАНСУВАННЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА
Основними джерелами фінансування діяльності підприємства є:
самофінансування;
фінансування за допомогою механізмів ринку капіталу;
банківське кредитування;
бюджетне фінансування і кредитування;
взаємне фінансування господарюючих суб’єктів.
Самофінансуванням називається фінансування діяльності підприємства за
рахунок внутрішніх джерел фінансування. До внутрішніх джерел фінансування
прийнято відносити чистий прибуток, амортизаційні відрахування та приріст
забезпечень.
Для оцінки ступеня самофінансування використовується Коефіцієнт
самофінансування:
Ксф1 =
ЧП + А
∆ІК
де ΔІК – приріст інвестованого капіталу в підприємство протягом звітного
періоду, розраховується за активом балансу шляхом додавання приросту
нематеріальних активів за первісною вартістю, приросту основних засобів і
незавершеного будівництва за первісною вартістю, приросту виробничих і
товарних запасів.
Рівень ефективності самофінансування залежить від структури загальних
джерел формування фінансових ресурсів, від частки власного капіталу у
джерелах фінансування
7. ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ
Власний оборотний капітал – частина власного капіталу, що
використовується для фінансування оборотних активів. Власний оборотний
капітал розраховується як різниця між власним капіталом (ВК) і необоротними
активами (НА), тобто першим розділом пасиву балансу і першим розділом його
активу:
ВОК = ВК − НА
Його величина відображає вартість оборотних активів, яка фінансується
виключно за рахунок власних джерел фінансових ресурсів. Власний оборотний
капітал необхідний для підтримання фінансової стійкості підприємства
Нестача власного оборотного капіталу свідчить про нездатність підприємства
вчасно погасити короткострокові зобов'язання. Значне перевищення власного
оборотного капіталу над оптимальною потребою свідчить про нераціональне
використання ресурсів підприємства.
Зростання показника в динаміці є позитивним фактором, підвищує рівень
забезпеченості поточної діяльності власними коштами, що знижує операційні
ризики
Основними факторами, що впливають на розмір власного оборотного капіталу
є отримані підприємством прибутки чи збитки та величина необоротного
капіталу. Сума власного оборотного капіталу зростатиме, якщо зростання
чистого прибутку буде перевищувати зростання необоротних активів і навпаки;
8. Робочий капітал – частина власного капіталу та довгострокового позикового капіталу, що
спрямовується на фінансування оборотних активів.
Розраховується як сума власного оборотного капіталу (ВОК) та довгострокових зобов’язань (ДЗ) ,
також може розраховуватися як різниця між оборотними активами (ОА) і поточними зобов’язаннями
(ПЗ):
РК = ВОК + ДЗ = ОА − ПЗ
Робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та
довгострокових зобов'язань.
Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні
поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. Збільшення
робочого капіталу може говорити про ріст фінансової стійкості компанії.
Ріст величини робочого капіталу може бути викликаний збільшенням обсягів неліквідних запасів або
ростом простроченої дебіторської заборгованості. Це може негативно позначитися на оборотності.
Зниження величини робочого капіталу, крім погіршення стійкості, може говорити про ріст потреби в
коштах. Для визначення причин зміни величини робочого капіталу необхідно провести поглиблений
аналіз поточних активів і зобов'язань.
Підприємство буде мати робочий капітал доти, доки його оборотні активи перевищуватимуть його
поточні зобов’язання. Зростання робочого капіталу в динаміці свідчить про покращення використання
оборотних активів, зростання можливостей покриття короткотермінових і негайних зобов’язань,
своєчасних виплат учасникам. Чим більшою є величина робочого капіталу, тим меншим є ступінь
ризику операційної діяльності підприємства.
Мінімальна потреба в оборотних засобах має покриватися за рахунок власного оборотного
капіталу. Мінімально допустимим розміром власного оборотного капіталу вважається розмір у
10% від загальної суми оборотних активів. Рекомендоване значення робочого капіталу для
виробничого підприємства – 60-70% від загальної суми оборотних активів, причому чим
більшою є частка власного оборотного капіталу у цій частці, тим кращою є політика
фінансування оборотних засобів підприємства з точки зору мінімізації фінансових ризиків.
