2. Іменником називається частина мови, що
означає назву предмета і відповідає на
питання хто? або що?
власні
назви(Київ)
загальні
назви(місто) назви
істот
(батько)
назви неістот
(батьківщина)
5. чотири відміни
І ж.
Рід ч.
сп.
ІІІ
Ж.р., нульове
закінчення (ніч)
та іменник
мати
Із
закінченням
на -а, -я.
(земля,Ілля,
базіка)
ІІ
Ч.р. із нульовим
закінченням та
закінченням - о. (день,
батько)
С.р. із закінченням:
- о, -е, - я (село, поле,
читання).
ІV
С.р із закінченням
-а, - я ; при
відмінюванні
набувають суф.:
-ат, - ян, - ен
(курча – курчат,
теля –
телятами)
Групи→тверда,м’яка,мішана
6. Змінюється за числами
Число іменників
Однина (хата)
Множина (хати)
Тільки однина
(Іллічівськ)
Тільки множина
(ножиці)
7. за відмінками
незмінні (колібрі)Н. хто? що? квітка
Р. кого? чого? біля квітки
Д. кому? чому? квітці
З. кого? що? квітку
О. ким? чим? за квіткою
М. (на) кому? чому? на квітці
Кл. квітко
11. Додаток
Чи винна ж голубка,
що голуба любить?
Обставина
Лиш у труді живе людина,
без труда її нема.
Означення
Сукня сестри мені
дуже сподобалась.
12. Записати іменники у дві колонки: назви
істот та неістот.
Лисиця, дівчина, зошит, собака,
ручка, товариш, олівець, карась,
квітка, стілець, школа, підручник,
кінь.
13. Записати іменники у дві колонки: назви
істот та неістот.
Лисиця, дівчина, зошит, собака,
ручка, товариш, олівець, карась,
квітка, стілець, школа, підручник,
кінь.