2. - дослідити історію українського оберега;
- визначити призначення ляльки- оберега, що
буде виготовлятися;
-розробити ескіз виробу;
- підібрати необхідні матеріали для
виготовлення;
-виготовити лекала викрійок ляльки;
-виготовити ляльку- оберіг;
- виконати економічні розрахунки;
- провести маркетингові дослідження;
- презентувати ляльку – оберіг.
3. Завжди - у дитинстві, побуті, обрядах – існував поряд із
людиною предмет, який наділявся особливою силою: чи був
він символом богів, чи уособлював таємницю природи, чи
просто зображував людину, чи забавляв її.
Іграшка – це найдорожче, що є в дитини. Це найвірніші
друзі. Їм діти довіряють свої таємниці, із ними пізнають
навколишній світ, живуть у прекрасному образному світі
дитинства. Іграшки були слухняними пацієнтами, коли діти
гралися в лікаря, зразковими учнями на ваших уроках, саме
для них виготовлялися перші колекції одягу.
Іграшки (чи то великі м’які, чи то маленькі сувенірні)
завжди живуть поруч. У руках справжнього майстра і дерево, і
тканина здатні ожити й розповісти дивні казки. Кожна людина
може створити свою ляльку – оберіг, яка захистить від усяких
негараздів, злого та поганого, оберігає все те добре, що набуто
в матеріальному та духовному планах. Кількість елементів
оберегової атрибутики та символіки повинно налічувати не
менше 7.
4. « Лялька – оберіг»
1. Із мішковини вирізати 2 деталі у формі кола, діаметри їх 20 та 15
см.
2. Деталі по краям обшиваємо швом «через край».
3. Нитку стягуємо, залишаючи невеликий отвір.
4. На деталі голови розсуваємо нитки спеціальним кілочком та
вставляємо ніс ляльки, виготовлений із перекрученого шпагату.
5. Обидві деталі заповнюємо тирсою сосни та ялівця, ароматичними
та лікарськими травами (м ‘ятою, мелісою, лавандою, чебрецем)
6. Для виготовлення рук та ніг ляльки пров’язуємо гачком із суворої
нитки на 25повітряних петлях стовпчики без накиду. Для ніг
обидва кінці вив’язаної смужки закріплюємо в її центрі.
7. Деталі тулуба та голови з’єднуємо між собою потаємним швом,
пришиваємо ручки й ніжки.
8. Пришити волосся.
9. Інші деталі приклеюємо, пришиваємо залежно від вибраного
матеріалу.
10. Для надання завершеності створеного образу додаємо різні
елементи.
5. Для виготовлення тулуба та голови
використовують мішковину. Для виготовлення
очей, рота, носа , волосся – ґудзики, намистинки,
пластикові заготовки, шматочки шкіри, кольорові
нитки, картон, лляне клоччя.
Для виготовлення іграшки використовуємо
найпростішу форму – 2 кола різного розміру: один
діаметром 20см, другий – 15см (для ляльки, зріст
якої в готовому вигляді 11см. Розкроїли всі деталі
з одного відрізу тканини.
7. 1. Іграшка - оберіг «Антошка»
2. Стане гарним помічником хазяїнові (господарці
будинку).
3. Ця декоративна іграшка виконує естетичну
функцію.
4. Для її виготовлення використовували ароматичні та
лікарські трави (м’ята, меліса, чебрець).
5. Цю іграшку можна повісити, поставити…
6. Забруднення навколишнього середовища при
виготовленні виробу - відсутнє.
7. Тканина довговічна, витрати мінімальні.
8. Оригінальність форми – проста.
8. Українська народна іграшка має надзвичайно багату історію.
Іграшки творили майстри, які поєднували життя і побут народу, звичаї та
традиції, обряди і ритуали. Ще в 19-ому столітті в приданому дівчини в
Україні обов’язково були присутні ляльки-мотанки, що, як давні божества,
піклуються про добробут сім’ї. Лялька-мотанка здавен була оберегом в
українській родині. Залежно від події робили різні ляльки великі та малі,
для шлюбу, до народження дитинки, якщо ж їх робили діти, вони часто
робили собі подружку і порадницю. Лялька -мотанка була оберегом
родини, тому кожна мати вважала своїм обов'язком навчити робити
ляльку свою дочку. І кожна дівчинка ставилась до виготовлення ляльки
дуже відповідально, так само як до вишиття весільного рушника. Робили
ляльки -мотанки з того, що було під руками – чи то солома, чи трава, чи
сухий качан кукурудзи, чи шишка, кілочок. Для одягу використовували
клаптики тканини, вишиття зі старого одягу матусь і бабусь. Тому й така
лялька, зроблена своїми руками, оспівана піснями, одягнена в усе своє,
домашнє, рідне – ставала оберегом у родині.
Слава Богу, настав час, що все-таки помаленьку зростає цікавість
українців до народної ляльки, зокрема, ляльки -мотанки. Я гадаю, що
варто навчитись самому робити такі ляльки, а також залучити до їх
творення дітей. Тим більше, що це зовсім нескладно. Це -захоплююче,
навіть якесь магічне дійство – творення ляльки-оберегу.
9. Лялька-мотанка «На щастя»
Лялечка "на щастя" – це оберіг, який приносить щастя і удачу
своєму власнику. Вона крихітна, вміщається на долоню. Коса у
неї довга, груба (вона символізує жіночу силу, красу і здоров'я).
Лялька повинна стояти, спираючись на косу, а хвіст коси –
весело стирчати вгору!
Назва ляльки говорить сама за себе. Робиться вона і дарується з
побажанням щастя!
Лялька-мотанка «Дзвіночок»
10. Лялечка-Дзвіночок – весела, завзята, приносить у будинок
радість і веселощі. Це оберіг гарного настрою. Даруючи її,
людина бажає своєму другові отримувати тільки хороші вісті і
підтримує в нім радісний і веселий настрій.
У лялечки три спідниці. У людини теж три царства: мідне, срібне,
золоте. І щастя складається теж з трьох частин. Якщо тілу добре,
душі радісно, дух спокійний, то людина цілком щаслива. Якщо
дома є такий оберіг, то в ньому завжди буде радість і веселість.
11. Лялька-мотанка «Бажанниця»
Така подружка-лялька «Бажанниця» – була у кожної дівчини.
Показувати її нікому не наслідувало. Коли хочеш загадати
бажання – треба їй взамін щось подарувати, наприклад, пришити
на сукні ляльки намистинку або зав’язати стрічку. А потім
піднести люстерко до личка і сказати: "Дивись, яка ти красуня. А
за подаруночок моє бажання виконай". А потім сховати свою
подруженьку в затишне місце.
12. Лялька Зерновушка
Лялька Крупяничка, Зерновушка, Горошина (на Україні основною
аграрною культурую була гречка, тому таких ляльок тут звали
Гречаницями) – одна з найулюблених народних ляльок.
Ляльки Крупянички вважалися головними ляльками в домі, оскільки
були берегинями того, у що була вкладена нелегка праця всієї родини. В
таких ляльках зберігалося відбірне зерно з останнього урожаю, яке
весною йшло на сів.
А ще ляльки Зерновушки-Крупянички були показником достатку: гість,
що заходив в хату, по цим лялькам міг легко визначити, чи в добробуті
живе родина. Багато різних за розміром товстеньких ляльок Зерновушок
показували, що сім ‘я добре попрацювала влітку і живе в достатку. Худі,
похилені на бік Зерновушки відразу говорили про те, що сім’я бідкує.
Весною цих ляльок розбирали, одяг прали і складали до осені, а після
стради знову наряжали і берегли під іконами.
Ляльки Зерновушки вважаються оберегом на достаток та ситість.
13. Лялька Травниця
Травниця - лялька, яка наповнена запашним лікарським зіллям. Лялечку
необхідно пом'яти в руках, поворушити, і по кімнаті рознесеться
трав'яний дух, який віджене духів хвороби. Через 2 роки траву в лялечці
необхідно поміняти. Саме так робили наші предки.
Травниця стежить за тим, щоб хвороба не потрапила у хату. Від неї йде
тепло, як від дбайливої господині. Вона й захисниця від злих духів
хвороби, й добра забавка. Ляльку підвішували в хаті над колискою
дитини, ставили біля ліжка хворому, давали грати дітям.
Наповнена лялечка духм'яними травами: шавлією та чебрецем.
Допоможе в лікуванні грипу, ангіни, бронхіту. Зніме стрес, втому чи
депресію.
14. Лялька хозяюшка - благополучниця
Лялька береже домашній затишок, оберігає сім’ю і благополуччя, приносить і
береже достаток. Благополучницю з монеткою в 5 копійок в об’ємному тільці-
мішечку дарують на благополуччя, на Новий рік і на будь- якому новому
життєвому етапі, як надійну помічницю. Вона добра захисниця недоступна для
вселення злих сил. Лялька має магічну силу: допомагає доглядати за дитиною,
наповнює дім радістю, символізує побажання матеріального благополуччя,
всередині у неї захисна монетка.
