2. Предмет – біологія, екологія, основи споживчих знань
Тема курсу – формування екологічної грамотності споживача
Курс – другий
Ключове поняття – грамотність
Тематичніпоняття – товарнізнаки, харчові добавки, етикетки, одноразовий
посуд, екомаркування, ГМО
Кількість учасників – 25 чоловік
Тривалість – 120 хвилин
Ступінь самостійності – висока
Характер контактів – групові, індивідуальні
Де і ким може бути реалізований: викладачем біології, екології, основ
споживчих знань, класним керівником
Форма представлення результату – розробка інтерактивної гри – тренінгу
СТРУКТУРНО - ЛОГІЧНА СХЕМА РОЗРОБКИ ПРОЕКТУ
1. Даний проект пропоную, бо вважаю, що для учнів, у яких
викладатиметься цей курс – це буде дуже цікаво. А також отримані
знання та вміння їм пригодяться не лише у повсякденному житті (бо
кожен учень у першу чергу споживач), але й в їх професійній діяльності
(наприклад, продавця чи контролера – касира).
2. У зв'язку зі становленням ринкової економіки в Україні все більшої
актуальності набирають питання необхідності інформованості,
просвітництва і захисту прав споживачів, їх екологічної грамотності у
повсякденному житті. Знання прав споживачів, екологічної
характеристики товарів дає можливість кожній людині розв'язувати
проблему якості товарів, житла, природи, їх безпеки для здоров'я, до-
помагає у формуванні цивілізованих ринкових відносин, оскільки у
ринковому суспільстві не суть і не закон, а звичаї і звички захищати
права споживачів у торгівлі, сфері послуг і виробництві повинні стати
нормою життя.
3. Розпочинатиформування екологічної грамотності споживача необхідно
з дитинства. Отримані знання допоможуть учням стати активними і
відповідальними громадянами правової держави, виробити свою систему
споживчих та екологічних цінностей, допоможуть зрозуміти, що наші
потреби й бажання універсальні і що багато потреб не задовольняється через
недостатнє їх вивчення виробниками та через нашу споживчу неграмотність.
Сформована раціональна екологічна й споживча поведінка допоможе учням
використовуватиякісні товари (послуги), цивілізовано розв'язувати конфліктні
ситуації, сприятиме збереженню їх здоров'я, допоможе усвідомлювати себе
повноцінними громадянами України.
3. Мета проекту — ознайомлення зі складовими компонентами екологічної
грамотності у споживанні, основами споживчої поведінки, формування
певного способум ислення, виховання грамотної споживчої поведінки та
правової культури.
Завдання проекту:
формування вміння аналізувати інформацію, яку містять товарні знаки,
етикетки;
навчити учнів пояснювати основні економічні і юридичні поняття, які
мають відношення до грамотної екологічної споживчої поведінки;
уміти приймати свідомі рішення під час вибору і придбання товарів та по-
слуг з урахуванням власної системи цінностей, оцінки корисності товарів,
кількості та якостіальтернативних варіантів вибору, екологічних характери-
стик товару, особистого бюджетного обмеження;
формувати екологічну культуру і грамотність споживачів.
4. Кінцевий результат проекту – формування екологічно грамотного
споживача.
5. Реалізований проект може бути будь – яким викладачем біології чи
екології, класним керівником під час проведення позакласної роботи,
викладачем основ споживчих знань у рамках курсу «Онови споживчих
знань» на його завершальному етапі (з метою виявлення рівня засвоєння
4. курсу) або на початковому етапі (з метою зацікавлення учнів до
вивчення даного курсу). Єдиною умовою реалізації є бажання викладача
поринути разом з учнями у цікавий, багатогранний світ товарних знаків,
етикеток.
6. Учасників учбової групи можна поділити на експертів з тем: «Товарні
знаки», «Етикетка товару» тощо.
7. Джерела інформації – упаковки та етикетки товарів. Методи та засоби
збору інформації учні визначають самостійно для себе, виходячи з
власної зручності та можливостей.
8. Поетапний план проекту.
I етап. Організаційно – підготовчий
а) підбір та вивчення необхідної літератури, розробка інтерактивної гри –
тренінгу;
б) проведення підготовчої роботи з учнями;
в) моніторинг учнів з даного напряму освіти чи виховання.
II етап. Основний
а) реалізація поставлених задач;
б) розробка дидактичного матеріалу для здійснення пізнавального
інтересу до екологічної грамотності.
III етап. Заключний
а) проведення інтерактивної гри – тренінгу;
б) підсумковий моніторинг екологічної грамотності.
5. Інтерактивна гра – тренінг «Екологічна грамотність споживача»
Мета: формування екологічної грамотності учнів у сфері споживання товарів,
розвиток вмінь характеризувати товар за товарними знаками, етикетками,
виховання екологічної культури споживачів.
Обладнання: аркуші паперу А2, маркери, стікери – малюнки зерняток
(пророслих та непророслих), малюнки товарних знаків, етикетки товарів,
макет дерева, паперові листочки зеленого та жовтого кольору, малюнок
клумби, мультимедійна презентація «Екомаркування»
План проведення:
1. Організаційний момент, анкетування – 10хв
2. Вправа «Галявина» – 5хв
3. Обговорення та прийняття правил роботи – 5хв
4. Роботау групах - вправи:
«Споживач – еколог» – 10 хв
«Товарнийзнак» – 20 хв
«Етикетка» – 20хв
«Знайди ГМО» – 10 хв
«Дерево життя» – 10хв
«Одноразовівбивці» – 20 хв
5. Завершення гри (вправа «Пророслезернятко», зворотнийзв'язок)– 10хв
Хід проведення:
1. Організаційний момент – ознайомлення з темою та метою гри.
Привітання (настрій на позитив). «Найкраща витрата часу – це праця». Я
сподіваюсь, що ви отримаєте задоволення від праці і не витратите марно час, а
відкриєте для себе багато нового й цікавого.
Курс цікавий ми вивчаємо,
І права споживчізнаємо.
А тепер повинні взнати:
6. Де, коли і що придбати.
Як здоров’я своєзахистити
І у виборітовару помилки не зробити.
Анкета
1. Чи знаєте Ви, що таке екомаркування товару?
а) так б) ні в) чув (- ла) про це
2. Що для Вас означає екологічна безпека продукції?
а) продукція безпечна для здоров’я людини
б) мінімальний негативний вплив продукції на довкілля
в) свій варіант_____________________________________________________
3. Чи готові Ви купувати екологічно безпечну продукцію, якщо вона буде
дорожчою за звичайну?
а) так б) ні в) поки що не знаю
4. Чи звертаєте Ви увагу на знаки на упаковці, чи відомі вони Вам?
а) так б) ні в) знайомі, але не всі
5. Розмістіть фактори, що впливають на вибір товару у порядку зменшення
вагомості …
а) якість товару, його натуральність
б) екологічна безпека
в) яскрава упаковка
г) реклама
Давайте сьогодніспробуємо визначитисвою власну екологічну грамотність.
2. Вправа «Галявина»
учасники гри на стікерах у вигляді зернят
записують свої сподівання від гри та на
аркуші паперу А2 «створюють галявину»
очікувань.
3. Обговорення та прийняття правил роботи.
Викладач пропонуєправила роботи під час гри, учасники обговорюють їхй
приймають загальні правила:
1) Шанобливе ставлення один до одного.
7. 2) Уміння слухати співрозмовника: доброзичливо, спокійно, не
перебиваючи. Якщо сперечаєшся сперечайся тактовно.
3) Щирість.
4) Взаєморозуміння.
5) Лаконічність.
6) Активність.
4. Робота у групах
(учасники діляться на групи, працюють над вправами, презентують свої
результати, обговорюють висновки)
Вправа «Споживач – еколог»
Учасники гри створюють графічну модель свого розуміння того, які
знання та вміння охоплює це поняття.
Вправа «Товарний знак»
Учасники переглядають мультимедійну презентацію «Екомаркування»,
роблять висновки.
Вправа «Етикетка»
Учасники гри одержують етикетки різних товарів, за етикетками дають
повну характеристику товару, його екологічність та можливі небезпеки для
здоров’я, аналізують наявність чи відсутність екознаків на товарах
вітчизняного виробництва.
Вправа «Знайди ГМО»
Учасники продовжують роботу з етикетками різних товарів. З’ясовують,
що таке ГМО, у яких товарах може міститься ГМО, чи вся необхідна
інформація є на упаковці про наявність ГМО. Замальовують у зошитах знак
відсутності/присутності на товарах ГМО. Роблять висновки про те, чи на всіх
представлених товарах інформація про товар відповідає вимогам Закону «Про
захист прав споживачів» (варіант висновку може бути наступним: так; ні, на
деяких зразках міститься інформація недержавною мовою, нечіткі та
незрозумілі – містять латинські назви компонентів тощо).
Для справки викладач знайомитьучасниківіз наступною інформацією:
8. Активісти екологічної організації Грінпіс розповсюдили перелік фірм, які
практикують використання ГМО:
Kellogg’s (Келлогс) — продукує готові сніданки, кукурудзяні пластівці;
Nestle (Нестле) — шоколад, кава, кавові напої, дитяче харчування;
Unilever (Юнілевер) — дитяче харчування, майонези, соуси тощо;
Heinz Foods (Хайнц Фудс) — кетчупи, соуси;
Hershey’s (Хершис) — шоколад, безалкогольні напої;
Coca-Cola (Кока-Кола) — «Кока-Кола», «Спрайт», «Фанта», тонік
«Кіндлі»;
McDonalds (Макдональдс) — мережа ресторанів швидкого харчування;
Danon (Данон) — йогурти, кефір, сир, дитяче харчування;
Similac (Сімілак) — дитяче харчування;
Cadburi (Кедбері) — шоколад, какао;
Mars (Марс) — шоколадні батончики «Марс», «Снікерс», «Твікс»;
PepsiCo (Пепсі-Кола) — «Пепсі», «Мірінда», «Севен-Ап».
Вправа «Дерево життя»
Учасники гри аналізують індекси Е, які
зустрічаються на етикетках товарів, по черзі
називають той індекс, що міститься на етикетці їх
товару. Якщо він не шкідливий для здоров’я
(додаток 1), то на гілку макета дерева
прикріплюють зелений листок, а якщо шкідливий,
то жовтий.
Вправа «Одноразові вбивці»
Кожна група учасників одержує інформацію про маркування виробів із
полімерних матеріалів, вивчає їх переваги, недоліки, небезпеки для довкілля
та здоров’я (додаток 2). Робить висновки про те, який полімерний матеріал
найменш шкідливий для природи й здоров’я людини, пропонує шляхи
зменшення забруднення Землі вказаними матеріалами.
5. Завершеннягри (вправа «Проросле зернятко», зворотний зв'язок)
9. Вправа «Проросле зернятко»: учасники гри свої
«зернятка»- сподівання на галявині перетворюють
в пророслі (якщо сподівання виправдалися), або
забирають (якщо сподівання не виправдалися).
Зворотний зв'язок: продовжіть фразу «Найбільше
мене вразило ...»
Висновки гри:
1. Якщо інформація про товар недостатня або недостовірна не слід
ризикувати своїм здоров’ям – купувати такий товар.
2. Якщо товари не містять знаків, що гарантують їх безпечність для
довкілля – купувати такий товар не слід.
10. Додаток 1
Класифікація харчових добавок
З метою класифікації харчових добавок у країнах Євросоюзу розроблена система
нумерації. Кожна харчова добавка має свій унікальний номер, що починається із букви “Е”.
Система нумерації була допрацьована та прийнята для міжнародної класифікації “Codex
Alimentarius” (англ.).
Е100-Е199: барвники. Надають продуктам харчування колір, відновлюють колір
продукту, втрачений при обробці. Можуть бути природними (як бета-каротин) та хімічними
(як татразин).
Е200-Е299: консерванти. Відповідають за зберігання продуктів, попереджуючи
розмноження бактерій та грибків. Хімічні стерилізуючі добавки для зупинки бродіння вин,
дезінфіканти.
Е300-Е399: антиоксиданти (антиокисники). Захищають продукти харчування від
окиснення, зміни кольору та виникнення гіркоти. Можуть бути як природними сполуками
(аскорбінова кислота, вітамін Е), так і хімічно синтезованими речовинами. Додаються у
жирові та масляні емульсії (наприклад, майонез).
Е400-Е499: стабілізатори, загусники. Зберігають консистенцію продуктів
харчування, підвищують їх в'язкість. Наприклад, пектин Е440.
Е 500-599: емульгатори. Створюють однорідну суміш із незмішуваних у природних
умовах речовин — таких, як вода та олія, наприклад.
Е600-Е699: підсилювачі смаку та аромату. Посилюють смак та аромат. Можуть
приховувати неприємний природний смак продуктів харчування.
Е900-999: антифламінги, піногасники, глазуруючі речовини. Попереджують
утворення піни, допомагать досягнути однорідної консистенції продуктів.
Е1000-далі: глазуруючі речовини, підсолоджувачі, розпушувачі, регулятори
кислотності та інші не класифіковані добавки. Порівняно нова група харчових добавок.
Сюди входять добавки, що з'явились пізніше за інші.
Е1100-Е1105: ферменти, біологічні каталізатори. Група, також, порівняно нова. До
неї входять різноманітні ферменти та біологічні каталізатори.
Е1400-Е1450: модифіковані крохмали. Застосовуються для досягнення певної
консистенції продуктів харчування. Група нова.
Е1510-Е1520: хімічні розчинники.
Е700-Е800: антибіотики. Поки що не дозволені у деяких країнах. Можуть
застосовуватись у кормах для тварин.
Вплив харчових добавок на організм
Реакція організму людини на харчові добавки є виключно індивідуальною. Хтось
сприймає ту чи іншу харчову добавку абсолютно спокійно, а хтось має на неї алергію і,
навіть, знає про негативний вплив на організм, але розібратися у кодах харчових
добавок часом зовсім непросто. Є добавки, котрі вважаються безпечними, згідно із
розпорядженням вищих інстанцій, проте у деяких людей вони можуть викликати приступи
астми або аритмію. Для таких людей важливо знати, що саме приховується за кодом, що
дасть можливість передбачити реакцію організму на ту чи іншу харчову добавку.
Наприклад, згадаємо про глютамат. У харчовій промисловості ця речовина відома як
глютамат натрію, підсилювач смаку Е621. Ця харчова добавка створює присмак м'яса. Її
додають у локшину та супи швидкого приготування, соуси, консерви, суміші приправ, готові
страви, маринади, ковбасні вироби, чіпси. Ця харчова добавка може викликати ряд
побічних ефектів. У людей, чутливих до глютамату натрію, можуть виникнути напади
бронхіальної астми, кропивниця, головні болі. Наскільки часто зустрічаються такі проблеми?
Згідно із дослідженнями, проведеними на кошти зацікавлених осіб (виробників того самого
глютамату) такі випадки зустрічаються у 1,8% людей. Відповідно до незалежних досліджень
11. — у 33%. Значне споживання продуктів із цією харчовою добавкою може викликати, так
званий, синдром китайського ресторану: головний біль, пришвидшене серцебиття, біль у
грудях, нудота, сонливість та слабкість. Це лише один приклад, насправді ж небезпек
набагато більше.
Негативний вплив деяких харчових добавок
Е103, Е105, Е121, Е123, Е125, Е126, Е130, Е131, Е142, Е153 — барвники. Входять до
складу солодких газованих напоїв, льодяників, кольорового морозива. Можуть сприяти
утворенню злоякісних пухлин.
Е171-Е173 — барвники. Входять до складу солодких газованих напоїв, льодяників,
кольорового морозива. Можуть бути причиною хвороб нирок та печінки.
Е210, Е211, Е213-Е217, Е240 — консерванти. Входять до складу різноманітних
консервів: гриби та овочі, варення, соки та компоти. Можуть сприяти утворенню злоякісних
пухлин.
Е221-Е226 — консерванти. Містяться у консервах. Можуть викликати захворювання
травного тракту.
Е230-Е232, Е239 — консерванти. Входять до складу консервів. Можливими
наслідками є різноманітні алергічні реакції.
Е311-Е313 — антиоксиданти. Входять до складу йогуртів, кисломолочних продуктів,
ковбасних виробів, вершкового масла, шоколаду. Можуть стати причиною захворювань
травного тракту.
Е407, Е447, Е450 — стабілізатори та загусники. Входять до складу варення, джему,
згущеного молока, шоколадного сиру. Можуть стати причиною захворювань нирок та
печінки.
Е461-Е446 — стабілізатори та загусники. Входять до складу варення, джему,
згущеного молока, шоколадного сиру. Можуть стати причиною хвороб травного тракту.
Е924а, Е924b – піногасники. Входять до складу газованих напоїв. Можуть сприяти
утворенню злоякісних пухлин.
Окрім того, є харчові добавки, заборонені вищими інстанціями. До найяскравіших
представників належать: Е121 — барвник — цитрусовий червоний, Е240 — не менше
небезпечний формальдегід. Під номером Е173 закодований порошковий алюміній, що
застосовується при оздобленні закордонних цукерок та інших кондитерських виробів —
дозволений не у всіх країнах. А ось ще один цікавий приклад: натуральний барвник Е120 —
кармін. Виробляється із щитовок — комах, що паразитують на кімнатних рослинах. Чи
захочеться вам споживати у їжу продукти із такою добавкою? Застосовується, до речі, для
надання кольору джемам.
Проте, є і безпечні, і, навіть, у дечому корисні харчові добавки. Наприклад, Е163 —
барвник — антоціан із шкірки винограду. Е338 — антиоксидант та Е450 — стабілізатор —
безпечні фосфати, навіть, необхідні для наших кісток. А комбінація із Е260, Е334, Е620,
Е160а, Е375, Е163, Е330, Е363, Е920, Е300 та Е101 міститься у звичайному хрусткому яблуці
та є нічим іншим, як поєднанням оцтової, винної та глютамінової кислот, каротину,
цистину, вітаміну С та вітаміну В. Поряд з тим, спеціалісти виявили, що не дуже улюблені
консерванти здатні чинити пагубний вплив на синегнійну паличку — хвороботворний
організм, що є причиною хвороб сечовивідних шляхів, шкіри, очей та м'яких тканин, і
вважається одним із найбільш небезпечних та стійких до антибіотиків збудників.
Консерванти спричиняють у синегійної палички генетичні зміни і роблять її набагато
сприятливішою до ліків.
Медики, все ж, наполягають на наступному висновку: навіть ті харчові добавки,
котрі виробляються із натуральної сировини, все одно проходять глибоку хімічну обробку.
Позаяк, наслідки можуть бути неоднозначними.
12. Додаток 2
На деяких пластмасових виробах ви можете побачити трикутник, стінки якого мають
вигляд стрілок. В центрі такого трикутника розміщена цифра. Це позначення - знак
переробки, який поділяє всі пластмаси на сім груп. Це робиться для полегшення подальшої
переробки. В побуті за цим знаком можна визначити для яких цілей можна використовувати
пластмасовий виріб, а в яких випадках краще відмовитись від використання виробу.
1. Поліетилентерефталат (PETE/PET)
Найпоширеніший вид пластмас. В пляшки, що виготовляються із
поліетилентерефталату, розливають різні напої (соки, води), соняшникову олію, кетчупи,
майонези, косметичні засоби.
Переваги: дешевизна, міцність, безпечність.
Недоліки: низькі бар'єрні властивості
(в пляшку легко проникають ультрафіолет та
кисень; вуглекислий газ, що міститься в
охолоджувальних напоях, також відносно легко
проходить крізь стінки).
Небезпека для здоров'я та довкілля:
офіційно вважається, що поліетилентерефталатові
пляшки безпечні для здоров'я. Тим не менш, є
інформація, що вміст пляшок може вилуговувати отруйну сурму зі стінок пляшок (особливо
при нагріванні). Ця інформація ще потребує перевірки. Поки PETE вважається одним з
найбезпечніших видів пластмас. Тим не менш лікарі не рекомендують багаторазово
використовувати PETE-пляшки, тому що в побуті їх важко промити достатньо чисто,
позбувшись від всіх мікроорганізмів.
Переробка: переробка здійснюється механічно (подрібнення) і фізико-хімічно.
З продуктів переробки можна виготовляти широкий асортимент різної продукції, в тому
числі і пластикові пляшки повторно.
2. Поліетилен високої щільності (HDPE)
Із поліетилену високої щільності виготовляються флакони для шампуней,
косметичних та миючих засобів, каністри для моторних
мастил, одноразовий посуд, контейнери і ємності для
продуктів харчування, контейнери для заморожування
продуктів, іграшки, різні ковпачки та кришки для пляшок
та флаконів, міцні господарські сумки, фасувальні пакети
та ящики.
Переваги: дешевизна, безпечність, міцність,
легкість переробки, стійкість до масел, кислот, лугів та до
інших агресивних речовин, HDPE- тара може піддаватись
термічній стерилізації, достатньо високий температурний
діапазон експлуатації від -80°С до +110°С.
Недоліки: - Небезпека для здоров'я та довкілля:
незважаючи на те, що HDPE-вироби, як і PETE-вироби, вважаються безпечними для здоров'я
людини, існує ряд міфів, згідно до яких з стінок тари можуть потрапляти в рідину гексан і
бензол. Поки це лише міфи, що не мають наукового підтвердження.
Переробка: HDPE-сміття дробиться на спеціальних установках, після чого гранули
знову переплавляються в різні вироби.
13. 3. Полівінілхлорид (PVC / V)
Полівінілхлорид, він же ПВХ, вініл застосовується для виготовлення лінолеуму,
віконних профілів, кромки меблів, упаковки побутової техніки, штучної шкіри, плівки для
натяжних стель, сайдингу, труб, ізоляції проводів та кабелів, завіс для душу, обгорток для
сиру та м'яса, пляшок для рослинних олій, а також деяких іграшок, в
тому числі і секс-іграшок.
Переваги: стійкість до кислот, лугів, розчинників і масел,
бензину, гасу, хороший діелектрик, не горить.
Недоліки: невеликий температурний діапазон експлуатації від -
15°С до +65°С, важкість переробки, токсичність.
Небезпека для здоров'я та довкілля: це найбільш отруйний та
небезпечний для здоров'я вид пластмас. При спалюванні
полівінілхлориду утворюються високотоксичні хлорорганічні сполуки,
після десяти років служби вироби, виготовлені з ПВХ, починають
самостійно виділяти в довкілля токсичні хлорорганічні сполуки.
Найнеприємніше те, що для надання більшої гнучкості полівінілхлорид продовжують
використовувати при виготовленні дитячих іграшок та секс-іграшок для дорослих. Існує
інформація, що полівінілхлорид потрапляє в кров людини і викликає гормональні
порушення, що призводять до раннього статевого дозрівання та безпліддя.
Переробка: лиття під тиском, пресування, екструзія.
4. Поліетилен низької щільності (LDPE)
Із поліетилену низької щільності виготовляються різні
пакувальні матеріали, пакети для супермаркетів, CD, DVD диски.
Переваги: дешевизна, легкість.
Недоліки: низька рентабельність переробки.
Небезпека для здоров'я та довкілля: офіційно вважається
нешкідливим, незважаючи на те що при виробництві LDPE
використовуються потенційно небезпечні для здоров'я бутан,
бензол і вініловий ацетат.
Переробка: переробка низькорентабельна і зводиться до подрібнення LDPE-виробів з
наступним гранулюванням. Масовість виробництва LDPE призводить до забруднення
довкілля. LDPE-пакетами завалені всі вулиці міст і звалища, вони тоннами плавають в морях
і океанах, викликаючи загибель риб, птахів, морських черепах та інших тварин, які давляться
і заплутуються в них. Багато міст світу повністю відмовились від використання
поліетиленових пакетів.
5. Поліпропілен (PP)
Із поліпропілену виготовляють відра, посуд для
гарячих страв, одноразові шприци, мішки для цукру,
контейнери для заморожування продуктів, кришки для
більшості пляшок, маслянки, упаковку деяких
продуктів харчування, в будівництві використовується
для шумоізоляції. Багато виробників побутової
техніки використовують поліпропілен для
виробництва упаковки своєї продукції, відмовившись
від отруйного полівінілхлориду.
Переваги: термостійкість (температура
плавлення 175°С), стійкість до зношування; більша теплостійкість, ніж у поліетилену.
Недоліки: чутливий до світла та кисню, швидше старіє ніж поліетилен; менша
морозостійкість, ніж у поліетилену.
14. Небезпека для здоров'я та довкілля: вважається, що поліпропілен безпечний для
здоров'я. Нещодавно група японських вчених встановила, що дрібні частинки поліпропілену,
які плавають в водах океану абсорбують різні токсиканти, розчинні у морській воді, такі як
ДДТ і поліхлорбіфеніли.
Переробка: лиття під тиском, пресування, екструзія.
6. Полістирол (PS)
Із полістиролу виготовляється одноразовий посуд, контейнери для їжі, стаканчики для
йогуртів, дитячі іграшки, теплоізоляційні плити, сандвіч панелі, декоративна плитка для
стелі, пакувальні таці для продуктів харчування в супермаркетах, фасувальні коробки для
яєць.
Переваги: дешевизна, морозостійкість, легкість в
переробці, хороший діелектрик.
Недоліки: низька механічна міцність і хімічна нестійкість.
Небезпека для здоров'я та довкілля: раніше отримання
полістиролу було пов'язане з виділенням трихлорфторметану
(фреону), який руйнував озоновий шар Землі. Полістирол
отримують в результаті полімеризації стиролу, який являється
канцерогеном.
Переробка: екструдування з подальшим подрібненням і
гранулюванням.
7. Інші види пластмас
Небезпека для здоров'я та довкілля: в цю групу входять
інші види пластмас, тому їх використання в побуті може бути пов'язане з небезпекою для
вашого здоров'я. Так полікарбонат, з якого виготовляється деякий посуд для харчування і
пляшки, при контакті з гарячими рідинами може вивільнювати Бісфінол А, який може
викликати різні гормональні порушення в
організмі людини (раннє статеве дозрівання,
ожиріння, рак тощо). Разом з цим в цю
групу можуть входити і екологічні види
пластмас, які біодеградують в довкіллі за
участю мікроорганізмів. Тобто купуючи
тару із цієї групи пластмас ви йдете на
ризик.
Переробка: не підлягає.
А тепер ми хочемо дати декілька порад:
По можливості варто відмовитись від пластмасового посуду на користь дерев'яного,
скляного, порцелянового, металевого.
Уважно слідкуйте за маркуванням пластмасової продукції, особливо коли купуєте
дитячі іграшки.
Намагайтесь уникати термічної обробки пластмас з низькою термостійкістю.
